Skip to main content

Full text of "Словник західнополіських говірок. У 2 томах."

See other formats


Григорій Аркушин 



ловник 

ахіднополіських 

























Григорій Аркушин 


Словник західнополіських 

говірок 


Том 2 



Редакційно-видавничий відділ "Вежа" 
Волинського державного університету ім.Лесі Українки 

Луцьк-2000 



УДК8Г282 
ББК 81.411.1-4 

А82 


Рекомендовано до друку вченою радою Волинського державного 
університету ім.Лесі Українки (протокол № 15 від 4 червня 1998 року). 


Рецензенти: доктор філологічних наук, професор 

Ужгородського державного університету 
И.О.Дзендзелівський; 

доктор філологічних наук, професор, 
завідувач відділу діалектології Інституту 
української мови Національної академії 
наук України П.Ю.Гриценко. 


Аркушин Г.Л. 

А82 Словник західнополіських говірок. У 2-х т. Т.2. О-Я- Луцьк: Ред.- 

вид. відд. "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000.-458 с. 
І8ВК 966-600-007-5 (у двох томах) 

18ВN 966-600-013-Х (том 2) 


Пропонований словник уміщує понад 13000 діалектизмів (не враховуючи 
фонетичних варіантів). Записи говіркових слів подаються із 540 населених 
пунктів Західного Полісся, а також із пограниччя. Як ілюстрації, крім речень зі 
зв’язного мовлення, використані повір’я, прислів’я та приказки, загадки, уривки 
з обрядових пісень. 

Для мовознавців, фольклористів, етнографів, а також усіх, хто цікавиться 
народною мовою. 


УДК8Г282 
ББК 81.411.1-4 

© Аркушин Г.Л., 2000 
Хлопецький А., 

(художнє оформлення), 2000 


І8ЕШ 966-600-007-5 (у двох томах) 
І8ЕГМ 966-600-013-Х (том 2) 




О [о] 1. виг ., що виражає здивування. О! Де ти так’е вз’ала? 392; 
2. вказівна част. Ну о лижйт... Шо - ни бачиш? 392. 

Об [об] прийм. ‘про’. Й-а свикруха - чужа мати, ни гадайе об мин’і. 
(Весільна пісня). 342. 

ОБАЛЬОК [обал’ок] -л’ка, ч. ‘балка у перекритті хати, до якої кріпляться 
дошки стелі’ 94. 

ОБВОД [обвод] -а, ч. ‘місце, обведене шнуром з прапорцями під час 
облави на вовків’ 11, 17. 

ОБГОРІВКА [обгор’івка] -и, ж. ‘тс, що ГОЛОВЕНЬКА’ 262. 
ОБГОРТАЧ [обгортач] -а, ч. ‘спеціальний плужок з двома полицями 
для обгортання рядків картоплі’. Попросй, хай в куз’н’і зробл’ат’ обгбртача. 
392; [огбртач] 392. 

ОБДЕРТУС [обдертус] -а, V., знев. ‘той, хто ходить в обірваному одязі’ 
48, 121. 


ОБДЕРТЮХ [обдерт’ух] -а, ч , знев. ‘тс, що ОБДЕРТУС’ 396. 

ОБДИРАЧ [обдйрач] -а, у., знев. ‘тс, що ОБДЕРТУС’. Забирй с-перед 
гочей ц’ого обдйрача! 392. 

ОБДОЯЧ [обдбйач] -а, ч., знев. ‘той, хто не втримує сечі’ 392. 

ОБЖИРУВАТИ [обжирувати] -уйу, -уйеш, док. ‘ошкребти від жиру 
зняту шкуру з убитого звіра’ 117. 

ОБЕРЛЮТ [оберл’ут] -а, ч. ‘верхня частина віконної рами’ 121. 

ОБЕРОК [оберок] -рка, ч. ‘танець, який танцювали “за Польщі” і в 
перше повоєнне десятиліття’ 392. 

ОБЕРТЕНИЙЕ [Обертенийе] -а, с., реліг. ‘Свято знайдення голови Івана 


Хрестителя (9 березня)’. На Обертенийе пташкй по у вертайуц’:а. 384; 


[Обиртенийе]. Обиртенийе, бо то пташк’е обиртайуц’:а ле и т 


’іти назад до нас. 


326,211. 


ОБЕЧКА [обечка] -и, ж. ‘обичайка сита’ 163. 

ОБЗЕМОК [обземок] -мка, ч. ‘тс, що ОДЗЕМОК’ 392. 

ОБИВИЦІ [обйвиц’і] -иц’, мн. ‘тс, що КОСТРИЦА’ 221. 

ОБИДЕНЬ [обиден’] прис. ‘протягом дня; за один день’. Обиден’ 
захбдиу до Луцка і ворбчавса. 392. 

ОБИЖИРИТИ [обижйрити] -у, -иш, док. ‘тс, що ОБЖИРУВАТИ’ 125, 
266, 272, 302, 447. 

ОБИЗЯНА [обиз’ана] -и, ж. ‘стара зла баба’ 495; [обиз’ане] -ого, с. 392; 
[гобиз’ане] 392. 




ОБИТАЄМЦИ [обитайемци] -ив, мн. ‘звірі, які постійно живуть на 
одному місці’. То наши обитайемци, живут в нашому л’іси. 244. 

ОБИЧЕЙКА [обичейка] -и, ж. ‘тс, що КІМБАЛКА’ 122. 

ОБІД [об’ід] -у, ч. 1. ‘споживання їжі серед дня’ (у багатьох н.пп.); 
[гобйід] 392; [б’ід] 225; 2. ‘сніданок’. Об’ід йімо вдома, а полу ден’ биремо на 
поле. 392; 3. ‘поминки по померлому на сороковий день’ 221; 4. ‘поминки по 
померлому, коли виповниться рік’ 392; 5. -а, ч. ‘південь’. Йак на Покрову 
витер с сходу чи пйвночи, то т’ашка буде зима, а йак з об’іда - то лехка. 20; 
За дубом на об’ід повертай. 146. 

ОБІДИШНІЙ [об’ідишн’ій] -а, -е ‘такий, що стосується обіду (середини 
дня)’. Об’ідишн’е молоко. 518; [гобйідишн’і] 392; [об’ідишний]225; [об’едишний]. 
Берй об’едишне молоко. 518; [обйдишний] 492; [об’ідн’ішний] 527. 

ОБІДНІЙ [об’ідн’ій] -а, -е ‘тс, що ОБІДИШНІЙ’. Об’Ідн’е молоко. 326, 371. 

ОБ’ЇДАННЄ [обйідан’іе] -а, с. ‘тс, що ОБІД-Г 392. 

ОБ’ЇДАТИ [обйідати] -айу, -айіш, недок. 1. ‘споживати їжу посеред дня’ 
90, 392; 2. ‘снідати’. Встав, то вмййса і будиш обйідати. 392. 


ОБКЛАД [обклад] -а, ч. ‘тс, що ОБВОД’ 419. 

ОБКРИТИ [обкрйти] -ййу, -ййіш, док. ‘обвести певне місце шнуром з 
прапорцями під час облави на вовків’. Обкрйли квартал л’іса. 26. 

ОБЛАВА [облава] -и, ж. ‘полювання групою мисливців на вовків’. 
Робйли облаву на вбука. 178, 270, 273, 346, 371, 481; [облага] 296, 343. 
ОБЛАВАТОК [облаваток] -тка, ч., бот. ‘тс, що БЛАВАТ’ 399. 
ОБЛАЗИТИ [облазити] 3ос. одн. облазит’, док. /.‘тс, що ЛЕНИТИСЬ’. 
Кури почнут’ облазити скоро. 33, 159, 332, 456; 2‘втрачати колір від води чи 
сонця (про тканину)’. Матер’ійа обл’ізла. 122, 159. 

ОБЛЕСЛИВИЙ [облесливий] -а, -е ‘такий, що підлещується до когось’ 224. 
ОБЛИГ [облйг] -бгу, ч. ‘межа’ 326. 

ОБЛІПЛЯНЕЦЬ [обл’іпл’анец’] -нц’а, ч., кулін. ‘пиріжок з тертої 


картоплі’ 463. 

ОБЛОГА [облога] -и, ж. 1. ‘тс, що ОБЛАВА’ 362; 2. ‘тс, що ОБВОД’ 362. 
ОБЛУД [облуд] -у, ч. ‘тс, що БЛУД’. В л’іси облуд бере. 129,111; [бблуд]. 

Тут бблуд вбз’ме л’удйну. 475, 432. 

ОБЛУПОШИТИ [облупбшити] -бшу, -бшиш, док., згруб. ‘обманути’ 53. 

ОБЛЬОТ [обл’бт] -а, ч. ‘тс, що КРУЖОК-2’ 224, 270. 

ОБМАНВАТИ [обманвати] -айу, -айеш, недок. ‘обманювати’ 191. 
ОБМАНКА [обманка] -и, ж. /. ‘тс, що КРИКУХА-2’ 392; 2. ‘чоловіча 
шапка-вушанка особливого крою (не відкладається на вуха)’ (у багатьох 


н.пп.) 




ОБМІН [обм’їн] -у, ч. ‘місце, пропущене під час сіяння вручну’ 221. 

ОБНЬОРТКА [обн’бртка] -и, ж. ‘полотняна обгортка литки, яку 
використовували чоловіки поверх постолів’ 154. 

ОБОДОК [ободок] -дка, ч. /. ‘невеликий обід чого-небудь’ (у багатьох 
н.пп.); 2. ‘деталь капкана у вигляді півдуги, яка хапає звіра за ногу’ 2. 

ОБОДОМ [ободом] у зн. прис. ‘спосіб полювання, при якому мисливці 
кільцем оточують звіра’ 427. 

ОБОЛОК [оболок] -дока, ч. ‘хмаринка’. О болок малй, а йак’і дошч 
сипнуу. 392; [ббалак] 46; [гоболок]. Йак на неби гоболок’і, то сади гарбузи 
(Повір’я). 225, 392. 

ОБОЛОНА [оболбна] -и, ж. ‘тс, що Д ЛУП АХ’ 343. 

ОБОЛОНКА [оболонка] -и, ж. ‘запобіжна металічна дужка навколо 
спускового курка мисливської рушниці’ 331. 

ОБОЛОНЬ [оболбн’] -і, ж. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 135. 

ОБОРА [обора] -и, ж. 1. ‘конюшня’ 233; 2. ‘увесь одяг’. Йди обору 
принеси, - одинус’. 80. 

ОБОРІГ [обор’їг] -бга, ч. ‘пристосування з чотирьох стовпів і з 
підйомним дахом для зберігання сіна’ 144,166,270; [обор’іх] 226, 331; [оборбг] 
36, 46, 130, 143, 303; [бборог] 172; [оборок] 26,209; [оборбх]451; [обур’іг] 309; 
[вбор’їг] 365; [оброк] 175, 463. 

ОБОРОГА [оборога] -и, ж. ‘тс, що ОБОРІГ’ 465. 

ОБОРОЖОК [оборожбк] -жка, ч. ‘тс, що ОБОРІГ’ 413; [оборжбк] 186; 
[оборужбк] 352; [оборбжок] 431; [оброжбк] 429. 

ОБОРОТ [оборот] -а, ч. ‘тс, що КРУЖОК-2’ 178. 

ОБОРУЖКА [оборужка] -и, ж . ‘спусковий механізм мисливської 
рушниці’ 17. 

ОБРАЗ [образ] -а, ч. ‘ікона’ 90, 188; [гббрас]. Гобразй уйішали над 
гукнбм. 392. 

ОБРАЗОК [образбк] -зка, ч. 1. ‘невелика ікона, яку вішають у хаті’ 148, 
241,454; [убразбк] 498; [бразбк] 225; 2. ‘ікона’ 380. 

ОБРАЗОЧОК [образочок] -чка, ч. ‘тс, що ОБРАЗОК-Г 122. 

ОБРЕСКЛИЙ [обресклий] -а, -е, ‘опухлий’ 72. 

ОБРИЗКА [обрйзка] -и, ж. ‘тс, що ВРИЗАНКА’ 305. 

ОБРИЗУВАТИ [обрйзувати] -уйу, -уйеш, недок. /. ‘вкорочувати що- 
небудь’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘тс, що ГОБИРАТИ-2’ 122, 515; [обр’ізувати]49, 
428; [обрйзвати] 494; [бр’і и зуват’] 225; [вубрйзувати] 74. 

ОБРИК [обрйк] -ока, ч. ‘тс, що ОБОРІГ’ 484. 

ОБРИШТОВКА [обриштбвка] -и, ж. ‘нарощення воза поверх драбин, 
щоб були вищі (при перевезенні полови, соломи та ін.)’181. 




ОБРІЗ [обр’із] -а, ч. ‘тс, що ВРИЗАНКА’. По войн’і ходили на охоту з 
обр’ізами. 371, 37, 135; [обр’ез] 36, 173, 298, ЗОЇ; [гобрйс] 392. 

ОБРІЗАНЕЦЬ [обр’ізанец’] -нц’а, ч. ‘те, що ВРИЗАНКА’ 27. 

ОБРІЗАНКА [обр’ізанка] -и, ж. ‘тс, що ВРИЗАНКА’ 224, 424. 

ОБРІЗАТИ [обр’ізати] -айу, -айе’ш, недок. ‘тс, що ГОБИРАТИ-2’ 428. 

ОБРІЗИНА [обр’ізина] -и, ж. ‘тс, що ЛУПАЙКА-Г. Йіли брукву гнилу, 
йіли качани, обр’ізини з бул’би. 380, 428. 

ОБРІЗКА [обр’їзка] -и, ж. 1. ‘тс, що ВРИЗАНКА’ 451; 2. ‘тс, що ЛУ- 
ПАЙКА-Г 342. 

ОБРІЗОК [обр’ізок] -зка, ч. ‘тс, що ВРИЗАНКА’ 89, 124, 287. 

ОБРОДИТИСЬ [обродйтис’] 3 ос. одн. обродиц’.а, док. 1. ‘народити 
дитину’ 342; [обродетис’а] 292; 2. ‘ощенитись (про суку)’ 166. 

ОБРОТКА [обротка] -и, ж. ‘спеціальний намордник з цвяхами, який 
прив’язували теляті, щоб не ссало корову’. Тел’етам робйли обрбтку. 171. 

ОБРОТЬ [обрбт’] -і, ж. ‘тс, що КАНТАР 1 ^’ 143, 377. 

ОБРУЗОК [обрузок] -зка, ч. ‘брусок для гостріння коси’ 129,185, 221, 326. 

ОБРУК [обрук] -а, ч. ‘клятва’. Так’і обрук дала. 490. 

ОБРУС 1 [обрус] -а, ч. ‘тс, що НАСТИЛНИК’ холм 37. 

ОБРУС 2 [обрус] -а, ч. 1. ‘обтесаний стовбур дерева, який 
використовують для зведення стін хати; брус’. Хата з обрус’іу. 287, 46, 49, 
122, 163, 270, 475; 2. ‘тс, що ОБРУЗОК’ 80. 

ОБРУСОК 1 [обрусок] -ска, ч. ‘тс, що НАСТИЛНИК’ 66, 219, 220, 248, 
517; [убрусок] 189, 402, 426. 

ОБРУСОК 2 [обрусок] -ска, ч. ‘тс, що ОБРУЗОК’ 292. 

ОБРУЧЄЙКА [обруч’ейка] -и, ж. ‘обід сита; обичайка’ 106. 

ОБРУЧИК [обручик] -а, ч. 1. ‘невеликий обруч’ (у багатьох н.п.); 
2. ‘бублик з прісного тіста’ 326, 384. 

ОБРУШКА [обрушка] -и, ж. ‘спусковий механізм мисливської рушниці’ 400. 

ОБСМАЛЮХИ [о у бсмал’ухи] -ів, мн. ‘запах горілого (напр., шерсті)’ 20. 

ОБУВКА [обуука] -и, ж., збір, ‘загальна назва взуття’ 375. 

ОБУДА [обуда] -и, ж., збір, ‘гончарний посуд, випалений один раз’ 219. 

ОБУМЕРЩИНА [обумершчина] -и, ж. ‘велика смертність серед людей’. 
В нашому сел’і обумершчина - і школи не и майе. 515. 

ОБШАР [обшар] -а і -у, ч. /. ‘місце, вибране для полювання’ 122, 134; 
[обшар] 379; 2. ‘тс, що ОБВОД’ 122. 

ОБШАРИТИ [обшарити] -ру, -риш, док. ‘обшукати’. Охотн’іки 
обшарили л’іс. 177. 

ОБШАРПАЧ [обшарпач] -а, ч. ‘тс, що ОДИРАЧ’. Гуз’мй г’інчу сорочку, 
ни ходй, йак той обшарпач. 392. 



ОБ’ЯЛОВІТИ 


7 


ОГОНЬ ТВОЮЙ МАТИРИ 


ОБ’ЯЛОВІТИ [обйалов’їти] 3 ос. одн. обйалов’їйе, док. ‘бути без теляти 
цього року (про корову)’ 326. 

ОВЕКА [овека] -и, ж., бот. ‘кормова бобова рослина; вика; Уісіа’ 142. 

ОВЕС [овес] -вса, ч. І. бот. ‘яра злакова культура; Ауепа заііуа Ь.’ (у 
багатьох н.пп.); 2. іхт., збір, ‘мальки риби, які тільки що вивелися з ікри’ 229. 

ОВЕСЕЦЬ [овесец’] -с’ц’а, ч., бот. ‘тс, що ОВЕС-Г. Ой сип, мати, 
овесец’, шоп наш овесец’ р’асен був, шоп наш Микола красен був. (Весільна 
пеня). 258. 

ОВЕСНИСЬКО [о у веснис’ко] -а, с. ‘поле з-під вівса’ 48. 

ОВОЧЕНЄ [овочен’е] -ети, с. ‘ягня’ 154. 

ОВСЄНИЙ [овс’ений] -а, -е ‘такий, що стосується вівса’. Овс’ена солома. 326. 

ОВСЄНКА [оус’енка] -и, ж. ‘тс, що ГОВСЯНИЦА’ 377. 

ОВСІЩЕ [бус’ішч’е] -а, а ‘тс, що ОВЕСНИСЬКО’ 191. 

ОВСЮГА [оус’уга] -й, ж, бот. ‘вівеюнець звичайний; Ауепа ГаШа (Ь.)’ 377. 

ОВСЯНИСЬКО [овс’анис’ко] -а, а ‘тс, що ОВЕСНИСЬКО’ 392. 

ОВЧАР [оучар] -а, у.‘тс, що ВІЛЬЧАР’ 203, 400. 

ОВЧАРКА [оучарка] -и, ж. ‘тс, що ВОВЧАРКА’ 44, 144, 264, 331. 

ОВЧИНЯ [оучин’а] -ати, с. ‘тс, що ОВОЧЕНЄ’ 142. 

ОГЛАДОК [огладок] -дка, ч., кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’ 496. 

ОГЛЕДЩИНА [огледшчина] -и, ж. ‘попереднє знайомство батьків 
молодого з хазяйством молодої; оглядини’ 518; [огл’етшчина] 275. 

ОГЛИЦІ [оглйц’і] -йц’, мн., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 94. 

ОГЛОБЛІ [оглобл’і] -ів, мн. ‘голобля у возі’. В’із з оглобл’ами. 49; 
[огнобл’і] 152. 

ОГЛОДОК [оглодок] -дка, ч. ‘недоїдений шматочок чого-небудь 
(яблука, груші, хліба)’ 221, 326, 475. 

ОГНИВО [огнйво] -а, с. 1. ‘залізна пластинка, яку використовували при 
викрешуванні вогню’ 167,289; [огнйло] 37; [огн’Іво] 275; 2. ‘стальна пластинка 
в кремневій рушниці, яка спричинює підпал заряду’ 124, 130, 273; [огнйво] 
43; [огнйло] 176; [огнйло] 382; [огн’іво] 89; [он’їво] 156. 

ОГНИВЦЕ [огнйуце] -ц’а, с. ‘тс, що ОГНИВО-Г 331. 

ОГНЬОВИ [огн’ови] -а, -е ‘жовтогарячий; оранжевий’. Ниток огн’бвих 
нима. 392. 

ОГНЬОПАЛКА [огн’опалка] -и, ж. ‘тс, що КОМИНКУВКА’ 392. 

ОГОЛЬОДИЦЯ [огол’бдиц’а] -і, ж. ‘тс, що ВЕРХОЛЬОД’ 224. 

ОГОНЬОК [огон’бк] -н’ка, ч., бот. ‘тс, що КАЛАЧИКИ-Г. Огон’кй вже 
росц’в’ілй. 260. 

ОГОНЬ ТВОЮЙ МАТИРИ [огбн’ твойуй матири!] прокльон. 392. 



ОГОРОДНІК [огород’н’ік] -а, ^‘бідняк, який не мав ґрунту, а володів 
лише декількома грядочками’. Той Дз’ік буу огород’н’іком, а пол’а збвс’ім 
не" мау. 392. 

ОГОРТУХА [огортуха] -и, ж. ‘тс, що НАКИДУХА’ 142. 

ОГОТУХА [Оготуха] -и, ж., реліг: ‘тс, що БАГАТУХА’. Оготуха - то 
Багатий веч’ір, хбд’ат 5 шчодруйут’. 515. 

ОГРАБИК [ограбик] -бка, одн., орн. ‘рябчик; Теїгазіез Ьопазіа’ 22. 

ОГРЕБИНИ [огребини] -ин, мн. ‘рештки сіна, підібрані після основного 
згрібання’. На верх к’ін’ тййі огребини - хай на копйци доход’ат. 392. 

ОГУЛОМ [огулом] прис. ‘купувати не одну річ, а цілою партією; багато’. 
Йак буде огулом брати, то од:ам дешевше. 392. 

ОГУЛЬНО [огул’но] прис . ‘усі разом’. Огул’но загбншчик’ів звали 
гучки. 120. 

ОҐЄР [бґ’ер] -а, ч. ‘жеребець’ 475. 

ОҐУЛОМ [бґулом] прис. ‘тс, що ОГУЛЬНО’. Гонец одйн, а огулом - 
гонц’і. 134. 

ОДАНЬКІ [одан’к’і] -ів, мн. ‘зібрання молоді для роботи вдень’. На 
одан’к’і приходили хлбпц’і і д’іучета. 195. 

ОДБОВЧИТИ [одббвчити] -вчу, -вчиш, док. ‘відставити, вигнути’. 
Стара одббвчила зад. 392. 

ОДБОЙ [одббй] -бйу, ч. ‘сигнал з ріжка про закінчення полювання’. 
Одббй - конец’ охоти. 38. 


ОДВИКАТИ [одвикати] -айу, -айеш, док. ‘забувати’. В нас одвикайут 
кустика спивати. 495. 

ОДВІДИНИ [одв’ідини] -ин, мн. ‘тс, що ОДВІТКИ’ 342. 

ОДВІТКИ [одв’Ітки] -док, мн. ‘провідини породіллі’. Йак йдеш на 
одв’їтки, то шос’ несеш з одеж’і. 154, 490, 500. 

ОДВОДОМ [бдводом] прис. ‘похило, не стрімко’. Поставиш рабрйну 
бдводом, то хоч не и впадеш. 392. 

ОДГОРА [одгбра] -и, ж. ‘недоорані кінці ниви’ 35, 220; [одбра] 46. 
ОДДЗЯПИТИ [оддз’апити] -пл’у, -пиш, док., знев. ‘відчинити’. 
Понаходили д’іти, оддз’апили двери - хай холод нахбдит. 392. 

ОДЕН [оден] одного ‘тс, що ЄДЕН’ 393; [од’бн]. Там живе од’бн д’ат’ко. 
515; [однйй]. Однйй хлбпец’ мав гармошку. 132. 

ОДЕНЬКІ [оден’к’і] -нку, мн. ‘тс, що НАВДЕНЬКГ. В нашуй хати булй 
ве и чорк’і, булй й оденк’і. 392; [вден’к’і] 527. 

ОДЕНОК [оденок, годенок] -нка, ч. 1. ‘підстилка під копицю сіна’ 392; 
2. ‘нижнє сіно в копиці’. Копйцу поставили в низу, то годенок гет’ замок. 392. 


ОДЕРАБЛО [одерабло, оде и рабло] -а, с., ч., жзгруб. ‘погана людина; 
дурень 5 . Цит’! оде и рабло ти тейе! Нихтб тобй не и йме уйіри. 392. 




ОДЄ [од’е] прис. ‘тут’. Падло од’е лежйт’. 339; [гбде] 392. 

ОДИЙТИ [одийтй] -ду, -деш, док. 1. ‘відійти від чого-небудь’. Годийдй 
од гокна, не застуй. 392; 2. ‘відпочити’. Лед’ одийшла од тейі роботи. 392; 
3. З ос. одн. одййде, док. ‘набратися вологи від роси (про сіно)’. Казала ран’Ій 
складувати с’їно, а то вже одийшлб. 392. 

ОДИНАК [одинак] -а, ч. 1. ‘один син у сім’ї’. Одинак йак не злбдий то 
пийак. 90; [йідинак] 119; 2. ‘старий дикий кабан, що живе окремо від стада’ 
371, 504; [йідинак]. Йідинак напау на собаку. 372, 392. 

ОДИНЕЦ [одинец] -нца, ч. /. ‘тс, що ОДИНАК-Г 476, 494; [одинац] 
496; [одинец’] 380, 498; 2. ‘тс, що ОДИНАК-2’ 37, 44; 3. ‘лелека-самець, який 
прилітає з вирію раніше за самку’. На одинадцатуй не и д’іл’і од Кол’ад 
прилетйт’ одинец - одйн бус’ок. 427. 

ОДИН ЗА ДРУГИМ [одйн за другим] у зн. прис. ‘тс, що ГУСАКОМ’ 
110, 372; [одйн за другйм] 340. 

ОДИНИЦЯ [одинйц’а] -і, ж. І. ‘шкільний бал - “Г” (у багатьох н.пп.); 
[йідинйца] 392; [годинйца] 392; 2. ‘єдина дочка в сім’ї’ 80, 476, 500; [одинйца] 
494; [йідинйц’а]. Понад гайем краша-паша, йідинйц’а воли пасла... (Нар. 
пісня). 119. 

ОДИНОЧКА [одиночка] -и, ж. ‘мисливська рушниця з одним стволом’ 36. 

ОДИНОШНИК [одинбшник] -а, ч. ‘тс, що ОДИНАК-2’ 291. 

ОДИРАЧ [одйрач] -а, ч. ‘тс, що ОБШАРПАЧ’ 392. 

ОДІННЕЧКО [од’їн.ечко] -а, с., збір., пестл. ‘одяг’. Ой дай, мати, 
од’ін:ечко, вишиту сорочку. Благословй жйто жати золотйм серпочком (Нар. 
пісня). 46. 

ОДІЯЛО [од’ійало] -а, с. ‘тонка шерстяна ковдра’. Спит пуд кбдройу, а 
на верх ше й од’ійало кладе. 392. 

ОДІЯНІЄ [Од’ійан’ійе] -а, с., реліг. 1. ‘тс, що ВСЕНОШНА’. В нас 
говбр’ат’ Всенбчна, і Од’ійан’ійе говбр’ат’. 454, 133; [Одийанийе]. На Одийа- 
нийе положено ц’їлу н’іч св’ітйлос’а в хатах. 371; [Одийан’ійе]. На Одийан’ійе 
не можна спати. 430; 2. ‘псалми, які читає дяк на ВСЕНОШНУ’ 402. 

ОДКАЗАТИ [одказати] -жу, -жиш, док. ‘переказати потайки що-небудь 
комусь’. Мин’і л’уде одказали, шо вона говорйла... 512. 

ОДКЛАДКА [одкладка] -и, ж. ‘одна половинка ручки ножа’. Ручка з 
одкладками. 211. 

ОДКРОМИ [одкрбми] -бм, мн. ‘відгороджене в хліві місце для свиней’. 
Одкрбми - то отд’ел’но в хл’івй. 16. 

ОДМАНЬВАТИС [од’ман’ватис] -айус, -айіса, недок. ‘відмовлятись; 
обманювати’. То вже твойй кури - і не одман’вайса. 180. 

ОДМІН [одм’їн] -у, ч. ‘тс, що ОБМІН’ 475. 

ОДНАДНИК [однадник] -а, ч., бот. ‘вероніка; Уегопіса Ь.’ 392. 




ОДНОГА [однога] -и, ж. ‘боковий відросток на розі оленя’ 130. 

ОДНОСТВОЛКА [одностволка] -и, ж. ‘тс, що ОДИНОЧКА’. Ходйу на 
охоту з одноствблкойу. 166, 421, 465; [одниствблка] 447; [йідноствблка] 425. 

ОДНОСТРАННИЙ [одностран:ий] -а, -е ‘іноземний’. Мау одностран:у 
рушнйц’у - бел’г’ійку. 26. 

ОДЕ [оде] прис. ‘ось тут’ 90. 

ОДО [одо] прис. ‘тс, що ОДЕ’ 409. 

ОДОХРИЩА [Одохришча] -ишч, мн., реліг. ‘Водохреща’ 342, 380; 
[Одохришча] 384. 

ОДПАД [одпад] -у, ч. ‘велика смертність серед тварин’ 2. 

ОДРИГАТИСЬ [одригатис’] З ос. одн. одригайец’:а, недок. 1. ‘виді¬ 
лятися в рот зі стравоходу (про повітря)’ (у багатьох н.пп.); 2. перен. ‘даватися 
взнаки’. Ни йду ногами - то так ман’і одригайец:а (хвороба). 496. 

ОДРИЗВАНКА [одрйзванка] -и, ж. ‘тс, що ВРИЗАНКА’ 162; [одр’і- 
званка] 57. 

ОДРІЗ [одр’їз] -а, ч. ‘тс, що ВРИЗАНКА’ 191,289; [одр’ез]. Пос’л’а войнй 
охбтн’іки ходйли з одр’езами. 465, 273, 396. 

ОДРЇЗОК [одр’ізок] -зка, ч. ‘тс, що ВРИЗАНКА’ 310, 421. 

ОДРОБИТИ [одробйти] -бл’у, -биш, док. 1. ‘відпрацювати комусь за 
що-небудь’. Йа на жнивах тобй одробл’у. 392; 2. ‘відвернути чаклування’. 
Вин в Кбул’у подивйвс’а на жйнку, шо вона крас’іва і Бог шо рббит’ - і 
одробйв. 161. 

ОДРОСТОК [одрбсток] -стка, ч. ‘тс, що ОДНОГА’ 302, 353, 430, 451; 
[одростак] 270. 

ОДРУСТ [одруст] -бета, ч. ‘пагін дерева’. Кажут’ в нас пасинок і одруст. 515. 

ОДСКОК [одекбк] -а, ч. ‘стрибок звіра вбік, щоб заплутати сліди’ 372. 

ОДТІКАЧ [одт’ікач] -а, ч. ‘тс, що КЛИН-2’ 22. 

ОДЧИПНЕ [одчипне] -бго, с. ‘що-небудь, будь-яка річ, яку дають, аби 
відчепилися’. Дау одчипнбго... рубл’а, і хай собй йде з Богом. 392. 

ОЖЕРДЄ [ожерд’е] -а, с. ‘сідало для курей з жердин’ 475. 

ОЖИВЛЯТИ [ ожиул’ати] 3 ос. одн. ожиул’айе, недок. ‘тс, що 

ЖИВИТИ’. Ожиул’айе стрел’ба. 130, 169. 

ОЖИНА [ожй е на] -и, ж., бот. 1. ‘багаторічна рослина з їстівними 
плодами чорно-сизого кольору; КиЬиз саезіиз Ь.’ (у багатьох н.пп. сходу і 
півдня); [уйажйна] 17, 57; [йіжйна] 495; 2. ‘невелика рослина з колючками на 
стеблах і дрібними ягодами, що росте в житі (?)’ 326. 

ОЖУГ [бжуг, бжуг х , ожо у х] -га, ч. 1. ‘палиця, за допомогою якої 
перевертають жар у печі’ 33, 422, 475; [ожуг] 26, 53, 103; [вбжуг] 27, 32, 356, 
380; [бджог] 37, 43; [бджуг] 176, 371, 372; [гбджув] 99; [гбжув] 140; 2. ‘ручка 




(держално) коцюби’ 2, 166, 326, 346; [ожох г ] 44, 400; [бжох] 342; [вбжуг] 221, 
320; 3. ‘ручка рогачів’ 221; 4. перен., знев. ‘погана мисливська рушниця’ ЗО. 

ОЗАДОК [озадок] -дка, ч. ‘м’ясо із задньої ноги тварини’ 38, 141, 186. 

ОЗИМКОВАТИЦЯ [озймковатиц’а] -і, ж. ‘тс, що ОЗИМОК’ 456. 

ОЗИМОК [озймок] -мка, ч. ‘корова, яка цього року не має теляти; ялова 
корова’ 476, 494, 496, 500. 

ОЗИМУХА [озймуха] -и, ж. ‘тс, що ОЗИМОК’ 273, 275, 480. 

ОЗИР [озйр] -а, ч. ‘низ снопа (без колосся)’. Снопй ставили озирами на 
земл’у. 454. 

ОЗЯБ [оз’аб] -у, ч. ‘земля, виорана на зиму під весняну сівбу’ 392. 

ОЗЯБИНА [оз’абина] -и, ж. ‘тс, що ОЗЯБ’ 392. 

ОЗЬДО [оз’до] прис. ‘тут’ 94; [гоз’д’о] 392. 

ОЙЧИМ [ойчим] -а, ч. ‘вітчим’ 492,518; [ойчйм] 380,491; [ойчйн]. Ойчйн 
дббри був. 515; [войчйм] 498; [оче и м] 313; [учйм] 16, 225; [гутчйм] 392; [учим] 
258; [вчим] 258, 350. 

ОКАП [окап] -а, ч. /. ‘нижній край покрівлі, з якого скапує дощова 
вода’ 211; 2. ‘край поперечного фронтона’ 80. 

ОКАРОК [окарок] -рка, ч. 1. ‘тс, що ОЗИР’ 35; 2 ‘старий стертий віник’ 211. 

ОКЄНЦЕ [ок’енце] -а, с. ‘віконце’. На зйму ок’енце затул’айу гонучойу. 392. 

ОКИДЕНЬ [бкиден’] -дн’а, ч. ‘пора, коли сніг лише частково вкрив 
землю’ 141. 

ОКИ ДУХ А [окидуха] -и, ж. ‘тс, що НАКИДУХА’ 122,142,211; [ок’ідуха] 
181, 380. 

ОКІДЬ [ок’ід’, бк’ід’ т ’] -і, ж. ‘густий мокрий сніг навесні, коли зимовий 
вже розтав’. На буслу завше бувайе бк’ід’. 392. 

ОКІТИТИСЬ [ок’ітитис’] 3 ос. одн. ок’ітиц’:а, док. ‘народити малят (про 
зайчиху); окотитись’ 430. 

ОКЛАДИ [оклади] -ив, мн. ‘тс, що ОД КЛАДКА’ 400. 

ОКНА [бкна] -кон, мн. 1. ‘вікна’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘прорізаний шар 
рослинності на болоті біля озера, де прали білизну, мили голову, заходили з 
ранами на ногах’ 46. 

ОКО [око] -а, с. 1. ‘орган зору людини і тварини’ (всі н.пп.); 2. ‘середина 
петлі’ 434. 


ОКОВАТИ [оковати] 3ос. одн. окуйе, док. ‘бути під час кування зозулі’. 
На Со у ро у к’е пал’ушк’е пичут’. Хто грбши зал’іпл’уйе, хто волох... Вже тййі 
грбши треба носйти при со у б’і, шоб оковала зо у зул’а, то грбши будут’. 326. 

ОКОЗИТИС [окозйтис] 3 ос. одн. окозйтса, док. ‘народити маля (про 
лісову козу)’ 382. 


ОКОЛА [окбла] прий. ‘навколо’. Окбла бзира писок. 211. 



ОКОЛНИЦА 



околовощит 


ОКОЛНИЦА [околница] -и, ж. ‘віконниця’ 221. 

ОКОЛОТ [околот] -а, ч. ‘пряма вимолочена солома’ 498. 

ОКОРЕНОК [окоренок] -нка, ч. ‘тс, що ОЗИР’ 221. 

ОКОРОК [окорок] -а, ч. ‘тс, що ОЗАДОК’ 440; [бкорак] 117; [бкорк] 244. 

ОКОТИТИСЬ [окотйтис’] 3 ос. одн. окотиц’:а, док. ‘народити малят 
(про лисицю, вовчицю, суку)’ 43, 266, 275, 287, 331, 451. 

ОКРАВКЄ [окравк’е] -вок, мн. ‘волоки в постолах’. Диуч’ета так 
витанц’бвуйут’, шо аж окравк’е сбвайуц’:а. 144. 

ОКРАЙЧИК [окрайчик] -а, ч. ‘тс, що ЛОБОК-2’ 500. 

ОКРУЖНИ ДВІР [окружни дв’ір] -ого -а, ч. ‘подвір’я з хатою і всіма 
господарськими будівлями, зроблений у формі замкнутого прямокутника’. 
Старйй Пилйп мау окружни дв’ір. 390. 

ОКРУТЬКА [бкрут’ка] -и, ж. ‘тс, що НАКИДУХА’ 497. 

ОКРУШКА [окрушка] -и, ж. ‘тс, що ЛОБОК-2’ 326. 

ОКРУШОК [окрушок] -шка, ч. ‘тс, що ЛОБОК-2’. Йіж окрушка, то 
вродиш Андрушка. 258, 326; Ни йіж окрушка, бо пол’убиш Андрушка. 342. 

ОКУПИТИ [окупити] -у, -иш, док. 1. ‘обгорнути землею кущі картоплі’ 
(у багатьох н.пп.); 2. ‘оточити’. Окупили д’іти з ус’іх бок’ів. 55. 

ОКУЧКА [окучка] -и, ж. ‘яма для засідки мисливця, обтикана сосновим 
гіллям’ 15. 

ОЛАДКА [оладка] -и, жкулін. ‘тс, що БЕЦЬ’ 518. 

ОЛЕКСІЯ [Олекс’ійа] незмін , реліг. ‘Свято преподобного Олексія (ЗО 
березня)’ 392; [Лекс’ійа] 350; [Голикс’ійа] 392. 

ОЛЕНДАРКА [олендарка] -и, ж. ‘пісня-веснянка’ 475. 

ОЛЕНИЦЯ [оленйц’а] -і, ж. ‘тс, що ОЛЕНИХА’. Оленйц’а з оле и н’атком 
йшли. 296, 159, 186, 481. 

ОЛЕНІХА [олен’іха] -и, ж. ‘тс, що ОЛЕНИХА’. Олен’, олен’іха і олин’а. 
463; [оленйха] 22; [олин’їха] 302. 

ОЛЕШНИК [олешник] -а, ч, бот. ‘тс, що ВУЛЬШИНА-Г 382. 

ОЛЄШНЯК [ол’ешн’ак] -а, ч., збір, ‘тс, що ВУЛЬШИНА-2’ 156. 

ОЛИВА [олйва] -и, ж. ‘мастило до машин’. Налилй олйву і с’в’їт’ат’. 171. 

ОЛИВО [оливо] -а, с. ‘стержень олівця’. Так стругав голивца, шо аж 
оливо поламау. 392; [олово] 392; [голово] 392. 

ОЛІЙ [ол’іи] -а, ч. ‘олія’ 221, 342. 

ОЛІШИНА [ол’ішйна] -и, ж., збір, ‘тс, що ВУЛЬШИНА-2’ 264; 
[ол’ешина] 310. 

ОЛКА [блка] -и, ж. ‘тс, що КОЛЮК’. Одна блка, багато - олк’і. 425. 

ОЛЛЯ [ол’:а!] ‘виг. зупиняти запряжених волів’ 220. 

ОЛОВОЩИТ [оловошчйт] -у, ч. ‘тс, що ВЕРХОЛЬОД’ 17. 




ОЛОЛЮД [олол’уд] -оду, ч. ‘тс, що ВЕРХОЛЬОД’ 178, 191. 
ОЛОПУЗИК [олопузик] -а, ч. ‘тс, що ГОЛОПУЗ’ 191. 

ОЛОПУЦЬКО [олопуц’ко] -а, ч. ‘тс, що ГОЛОПУЗ’ 169. 
ОЛОПУЦЬОК [олопуц’ок] -ц’ка, ч . ‘тс, що ГОЛОПУЗ’ 169. 
ОЛОЧЕБНИЙ [олочебний] -ого, ч. ‘тс, що ВОЛОЧЕБНЕ’ 307. 
ОЛЯНИЦЯ [ол’анйц’а] -і, ж. ‘тс, що ОЛЕНИХА’ 430. 

ОЛЬОДИЦЯ [ол’одиц’а] -і, ж. ‘тс, що ВЕРХОЛЬОД’ 15, 270. 
ОЛЬОДОВИЦЯ [ол’одовиц’а] -і, ж. ‘тс, що ВЕРХОЛЬОД’ 138. 
ОЛЬОЦА [ол’бца] -и, ж. ‘тс, що ГОЛЬОЦА-3’ 233. 

ОЛЬХА [ол’ха] -и, ж., бот. ‘тс, що ВУЛЬШИНА-1’ 57, 162. 
ОЛЬШИНА [ол’шйна] -и, ж., збір, ‘тс, що ВУЛЬШИНА-2’ 305. 

ОМ АЧКА [бмачка] -и, ж., кулін. /. ‘розтертий сир з молоком або сметаною’ 
144, 326,410; [гумачка] 122; [гумачка] 185; [гбмачка]. І зара гбмачку робимо, йак 
йе сир. 292, 326; [вбмечке] 46; 2. ‘галушки, зварені в сироватці’ 381. 

ОМЕЛ ЯК [омел’ак] -а, ч. ‘смолиста соснова тріска; лучина’. Смулна 
сосна - то омел’ак. 169. 


ОМИЛКА [омйлка] -и, ж. ‘помилка’. В твбму вишиван’:і знашла йідну 
омйлку. 392. 

ОМІЛЯН [ом’іл’ан] -а, ч. ‘палиця, за допомогою якої крутять жорна’ 94. 
ОНО [онб] част. ‘тс, що АНО-Г. В корови нога, лапа онб в кота. 200, 
392, 496. 


ОНОВА [онбва] -и, ж. ‘тс, що ПОНОВА’ 81. 

ОНТАБА [о у нтаба] -и, ж. ‘запобіжна дужка, яка оберігає спусковий 
курок мисливської рушниці’ 431. 

ОНТАТРА [онтатра] -и, ж. ‘тс, що КОНДАТРА’ 42; [онтарда] 171; 
[онтандра] 394; [ондрата] 352; [онадра] 287. 

ОНУЖНИК [онужник] -а, ч. ‘тс, що НУЖНИК’ 94. 

ОНУЧНИК [онучник] -а, ч. ‘тс, що ГОНУЧНИК’ 494. 

ОНЧАК [ончак] -а, ч. ‘тс, що ГОНЧАК-1’ 169, 264, 400. 

ОНЧАР 1 [ончар] -а, ч. ‘тс, що ГОРШЕЧНИК’. Ончар рббит бршчики. 
169, 156, 400. 

ОНЧАР 2 [ончар] -а, ч. /. ‘тс, що ГУЧОК’ 17; 2. ‘тс, що ГОНЧАК-Г 17. 
ОНЬДЄ [бн’д’е] прис. ‘тут’ 500. 

ОНЬОГО [он’огб] прис. ‘тс, що ОНЬДЄ’ 496. 


ОПАДАТИ [опадати] 3 ос. одн. опадайе, недок. /. ‘падати донизу’. 
Лйс’т’а опадайе. (у багатьох н.пп.); 2. ‘нападати’. Зйісй хвоста, то будут’ 
собаки опадати. 227. 


ОПАЛ [опал, гбпал] -у, ч. ‘ляк, страх’. Горйла сажа, то с того опалу ни 
знала, за шо хвататис. 392. 




ОПАЛА [опала] -и, ж. ‘торбина для сіна чи вівса, яка чіплялася до голови 
коня’ 102. 

ОПАЛКИ 1 [опалки] -лок, мн. ‘ночовки, за допомогою яких палають 
зерно, відділяючи від полови’ 390. 

ОПАЛКИ 2 [опалки, опалки'] -лок, мн. ‘неглибокий широкий мішок із 
вшитими у краї двома палками, з якого годують коней’ 392. 

ОПАЛОК [опічок] -лка, ч. ‘недокурок’ 254. 

ОПАЛУБКІ [опалубк’і] -ів, мн. ‘тс, що ОПАЛКИ 2 ’ 142. 

ОПАНАХАТИ [опанахати] -айу, -айе'ш, док. ‘вийняти нутрощі з 
тварини’. Опанахай курку. 359. 

ОПАНУВАТИ [опанувати] 3 ос. одн. опануйе, док. ‘вкрити все тіло’. 
Його опанували чиракй. 225. 

ОПАТРИ [опатри] -ів, мн. ‘тс, що ОГЛЕДЩИНА’ 518. 

ОПАДА [опаца] -е, ж., бот. ‘молоденька сосна’. За городом росте опаца. 143. 

ОПЕНЯКА [опен’ака, опе и н’ака] -и, ж. /. ‘частина огорожі’ 384; 2. ‘кілок 
в огорожі’ 384. 

ОПЕЦОК [опецок] -цка, ч. ‘товстуватий невисокого росту підліток, 
чоловік’. Такого опецка йа ни пудниму. 392. 

ОПИКАНЕЦЬ [опиканец’] -нц’а, ч., кулін. ‘тс, що КУТИК’ 445. 

ОПИЛОК [опйлок] -лка, ч. ‘обапіл після розрізання колоди на дошки' 
55, 428. 

ОПИНАНКА [опйнанка] -и, ж. ‘тс, що НАКИДУХА’ 165, 275, 492. 

ОПИНАЧКА [опйначка] -и, ж. ‘тс, шо НАКИДУХА’ 495. 

ОПИНКА [опйнка] -и, ж. ‘тс, що НАКИДУХА’ 498. 

ОПИНОХА [опиноха] -и с , ж. ‘тс, що НАКИДУХА’ 258. 

ОПИНЯКИ [опин’акй] -ів, мн. ‘огорожа з жердин’ 326. 

ОПИРАКУВАТИ [опиракувати] -а, -е ‘упертий’. То опиракувати 
чолов’ік. ЗО. 


ОПИЮСНИК [опийусник] -а, ч. ‘тс, що ОПИЯКА’ 346. 

ОПИЯКА [опийака] -и і -і, ж. і ч. ‘п’яниця’. Не и буде хадз’айіна з 
опийак’і. 392. 

ОПІВЗИНИ [оп’іузини] -ин, мн. ‘палиці, накладені на верх стіжка, щоб 
вітер не зривав сіно’ 286. 


ОПІК [оп’ік] -а, ч. ‘тс, що ОЖУГ-Г 376. 

ОПІЛ [оп’їл] -ола, ч. ‘тс, що ОПИЛОК’ 6. 

ОПІЛОК [оп’ілок] -лка, ч. ‘тс, що ОПИЛОК’ 342, 475. 
ОПІНКА [оп’інка] -и, ж. ‘тс, що НАКИДУХА’ 498. 
ОПКІДУХА [опк’ґдуха] -и, ж. ‘тс, що НАКИДУХА’ 476. 




ОПЛАМЕТІТИ [опламе^’іти] -чу, -тйш, док. ‘бути у стані нерозуміння; 
одуріти’. Опламе и т’ів гет’ - не и знайу, куда й ме и жу ве и стй. 392. 

ОПЛАТВА [оплатва] -и, ж. ‘верхня балка в стіні будівлі; платва’ 221. 
ОПОВИВАЧ [оповивач] -а, ч. ‘довгий вузький шматок полотна для 
сповивання дитини’ 366. 


ОПОЛА [опола] -и, ж. ‘тс, що ОПИЛОК’ 142. 

ОПОЛОНИК [ополоник] -а, ч. /. ‘черпак’. Налила два ополоники' 
йушки'. 392; 2. ‘кругла дерев’яна посудина, де тримають матку бджіл’ 348; 
3. ‘личинка жаби; пуголовок’ 139. 

ОПОЛОСКАТИСА [ополоскатиса] 3 ос. одн. ополоскайец:а, док. ‘з’яви¬ 
тися після дощу (про місяць)’. Мйс’ац ополоскавса - башно, йак’і йасни. 392. 

ОППИКТЕ [оп:икте] -чу, -чеш, док. ‘вжалити кропивою’ 292. 

ОПРИСК [оприск] -а, ч. ‘жар після згоряння дров’ 454. 

ОПРИЧКА [опричка] -и, ж. ‘курок мисливської рушниці’ 125; [опришка] 
326; [опришчка] 167. 

ОПРУГА [о у пруга] -и, ж. ‘тс, що КАНТАР 1 *^’ 172. 

ОПСАТКА [опсатка] -и е , ж. ‘металічне перо для письма’. Кулйс’ то ми 
писали опсаткойу. 258. 

ОПТІРАЛЬНИК [опт’ірал’ник] -а, ч. ‘тс, що ВТІРАЛЬНИК’ 418. 

ОПТРІПАНЕЦЬ [оптріпанец’] -нц’а, ч., знев. ‘обірванець’ 106. 

ОПУБЛІКУВАТИ [опублікувати] -уйу, -уйеш, док. ‘повідомити’. Пан’і 
опублікувала, шо земл’у продайе. 305. 

ОПУДАЙЛО [опудайло] -а, с. ‘подоба людської постаті для 
відстрашування птахів’ 348; [гопудало] 392; [пудало] 213. 

ОПУДЖУВАТИ [опуджувати] -уйу, -уйеш, недок. ‘пов’язувати, 
зав’язувати (про головний жіночий убір)’. Полотно опуджували на голову. 
326; Молодуху опуджували... таке покре и вало 342. 

ОПЧАС [опчас] -а, ч. ‘закаблук’. Опчаси в тухл’ах годорвалис. 392. 

ОПШАРПАНЕЦЬ [опшарпанец’] -нц’а, ч., знев. ‘тс, що ОБШАРПАЧ’ 319. 

ОРА [ора] -й, ж. ‘гора’ 10. 

ОРАТАЙ [оратай] -а, ч. ‘орач’ 46. 

ОРЕЦЬ [орец’] -рц’а, ч. ‘тс, що ОРАТАЙ’ 305. 

ОРИШОК [орйшок] -шка, ч. 1 . ‘плід ліщини (у багатьох н.пп.); 2. ‘тс, 
Що ҐРИБСИ’ 392. 


ОРІШНИЦЯ [ор’їшниц’а] -і, ж., бот. ‘ліщина; Согуїиз ауеііапа Ь.’ 258. 
ОРОЧИЩЕ [орочишче] -а, с. ‘урочище’ 298. 

ОРУТ [орут] -а, ч. ‘купа лайна’. Корова велйки орут наклала. 380. 
ОСА 1 [оса] -й, ж., бот. ‘осика; Рориіиз Ігешиїа Ь.’ 80, 515, 518. 

ОСА 2 [оса] -й , ж., ент. ‘чорна з жовтими поперечними смужками комаха, 
Що жалить як бджола; Уезро уи1§агіз Ь.’ (в усіх н. пн.) 




ОСАДА [осада] -и, ж. ‘приклад мисливської рушниці’ 42, 167, 427, 447. 

ОСАДКА [осадка] -и, ж. ‘осад в олії’ 326. 

ОСАЛЬБА [осал’ба] -и, ж. ‘ділянка землі навколо хати; садиба’ 326. 

ОСЕДЬ [осед’] прис. ‘відколи’. Осед’ с’їно згрибле, а ше ни внисле. 55. 

ОСЕЛЕНЕЦ [оселенец] -нца, ч. ‘оселедець’. Купила два оселенци на 
вичеру. 392, 326. 

ОСЕЛКА [оселка] -и, ж. ‘тс, що БРУС-2’ 376. 

ОСЕНИЦЯ [осениц’а] -і, ж. ‘гусениця’ 377, 390; [оселниц’а] 149. 

ОСЕНКА [осенка] -и, ж. ‘тс, що ОСЕЛНИЦЯ’ 512. 

ОСЕНЧУК [осенчук] -а, ч. ‘зайченя, народжене восени’ 233; [осинчук] 
382; [ос’інчук] 226, 291. 

ОСЕЦ [осец] -сца, ч., мед. ‘незаживаюча рана на тілі’. В меншого брата 
буу осец на руц’і, од того і вмер. 392. 

ОСИНА [осйна] -и, ж., бот. 1.‘тс, що ОСА 1 ’ 46, 380, 492, 495, 498, 500, 
518; [осена] 496; [госйна] 275, 428; [ос’їна] 517; 2.[осина] -й, ж., збір, ‘зарості 


осики’. Хай воно на осину йде!.. 456, 498, 500. 

ОСИНЬСЬКИ [осйн’с’ки] -а, -е ‘осінній’. Осйн’с’ки зайц’і”. 38. 

ОСИПАТИСА [осйпатиса] -пл’уса, -писа, док. 1. ‘легко позбуватися 
чогось, опадати (про дерево, квітку і т.ін.)’. За нуч бе и реза осйпалас. 392; 2. перен. 
‘обзавестися дітьми’. Сидйт дома - осйпаласа дйт’ми, ниде не и робит. 392. 

ОСИЦЯ [осйц’а] -і, ж., бот. ‘тс, що ОСА 1 ’ 326, 342, 346; [вусйц’а] 148. 

ОСИЧИНА [осйчина] -и, ж., бот. 1. ‘тс, що ОСА 1 ’ 258; 2. збір, ‘тс, що 
ОСИНА-2’ 326; 3.будівельний матеріал з осикового дерева’. Поставиу хлива 
з осйчини. 392. 

ОСІНКА [ос’їнка] -і и , ж. 1. ‘тс, що ГОСІНКА’. Гон уйітер йак’і, ск’ідай 
ос’інку - бирй пал’то. 392; [йіс’бнка] 165; 2. бот. ‘тс, що ЗОЛОТУШНИК’ 181. 

ОСКЛОБАТЬ [осклббат’] -айу, -айеш, док. ‘ошкребти’. Шкуру 
осклббат’ од жйру. 89, 233; [осклоб’іт’] 42, 264. 

ОСКОБЛИТИ [оскоблйти] -бл’у, -блйш, док. ‘тс, що ГОБИРАТИ-2’ 258. 

ОСКОБЦЮВАТИ [оскобц’увати] -уйу, -уйеш, док. ‘тс, що ОКУЧИТИ- 
Г. Оскобц’ували картбпл’у кбпачкойу. 436. 

ОСЛИНЕЦЬ [ослйнец’] -ц’а, ч. ‘лава для сидіння’. Д’іти сид’їли на 
ослйнц’і. 291. 

ОСЛОБОНИТЬ [ослобонйт’] -н’у, -нйш, док. ‘зробити вільнішим (про 
петлю, зав’язку та ін.)’. Собака важко дйхайе - прашку треба ослобонйт’. 137. 

ОСЛОНИ [ослони] -ив, мн. ‘тс, що КОЗЛА-Г 137. 

ОСЛОНЦА [ослбнца] -ив, ми. ‘тс, що КОЗЕЛ *-3’ 162. 

ОСМАЛІНА [осмал’іна] -и, ж. ‘запах смаленої шерсті’ 42. 

ОСМАЛЮХ [осмал’ух] -а, ч. ‘тс, що ОСМАЛІНА’ 253, 301. 




ОСМАЛЯНОК [о у смал’анок] -нка, ч. ‘тс, що ГОЛОВЕНЬКА’ 41. 

ОСМАЛЬОК [осмал’ок] -л’ка, ч. ‘тс, що ГОЛОВЕНЬКА’ 134. 

ОСМЕРДНУТИ [осмерднути] -у, -иш, док., знев. ‘обриднути’. Вже вона 
мин’і с тейу хатойу осмерднула!.. 392. 

ОСМЕРКЛО [осмеркло] ‘смеркло’ 46. 

ОСМИЛ [осмйл] -у, ч. ‘сосна з живицею’ 326. 

ОСНИ [оснй] -йв, мн. ‘тс, що КОЛОДКА-Ю’ 42, 191, 289, 419, 474. 

ОСНОВА [основа] -и, ж. 1. ‘натягнуті поздовжні нитки для ткання’ (всі 
н.пп.); 2. перен. ‘худа кістлява людина’. А вун йейі бйе! Шо ш там бйти? 
Йідна основа. 392. 

ОСОБИ [осовй] -а, -е, ‘осиковий’. Натйкали осовй г’ілкй. 53; [особи] 
515; [осбвий] 326, 456, 500, 518. 

ОСОКІРА [осок’іра] -и, ж. ‘лезо сокири’ 163. 

ОСОН [осон] -сна, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’. Пйрйе з оснбм. 57. 

ОСОНОШНИК [осоношник] -а, ч., бот. ‘соняшник; НеІіапіЬиз аппиз 
Ь.’ 139. 

ОСОЧИТИ [осочйти] -у, -иш, док. ‘оточити звіра на полюванні’ 382, 
480; [осоч’іт’]. Зайц’а треба осоч’іт’. 264. 

ОСТАНОВИТИС [остановйтис, остановйтиса] -вл’ус, -виса, док. 
1. ‘зупинитися’ (у багатьох н.пп.); 2. З ос. одн. останбвиц: а, док. ‘запліднитися 
(про корову)’. Три рази водйла тилйчку до бика - і не остановйлас. 392. 

ОСТИ [ости] -ив, л/я.‘тс, що КОЛЮК’. (5сти - то вс’і, одна кол’ушка. 413. 

ОСТИКІ [остйк’і] займ. ‘стільки’ 217. 

ОСТИНА [остйна] -и, ж. ‘остюк на колоску зернових’. Пше и нйц’а без 
остйн. 211. 

ОСТКИ [осткй] -їв, мн ., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’. Л’їстом криу йаму, 
остками с соснй. 89. 

ОСТОВЦІ [остоуц’і] -їв, мн. ‘тс, що КОЗЕЛ^б’ 447. 

ОСТОГИДНУТИ [остогйднути] -дну, -днеш, док., знев. ‘тс, що 
ОСМЕРДНУТИ’. Йак ти мен’і остогйд тим хнйкан’гем!.. 392. 

ОСТРИЖОНОК [острижбнок] -нка, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 255. 

ОСТРИШАНЕЦЬ [остришанец’] -нц’а, ч. ‘два зв’язані снопки 
колосками доверху, які використовували для покриття даху’ 220. 

ОСТРІЖАНОК [остр’іжанок] -нка, ч. ‘тс, що ОГЛОДОК’ 220. 

ОСТРОВ [острбу] -бва, ч. /. ‘підвищення серед болота, де росте трава’ 
492; 2. ‘підвищене місце на болоті, де токують тетеруки’ 326; 3 .‘грибне місце’ 
191; 4. ‘місце, де ростуть чорниці’ 191. 

ОСТРОВА [острова] -и, ж. ‘яблунева гілка з відростками, на яку вішали 
віночки (готували весілля у молодої)’. Перед вес’їл’гам д’івкй* вйут’ острова. 46. 




ОСТРОВКИ [остроукй] -ів, ми. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 230. 

ОСТРОВОК [островок] -вка, ч. ‘тс, що ОСТРОВ-2’ 230. 

ОСТРОГА [острога] -и, ж. ‘деревце з непарною кількістю гілок як 
символ влади старшого дружби на весіллі’ 46, 147. 

ОСТУП [оступ] -а, ч. І. ‘місце, вибране для полювання’. В одному оступи 
забили два зайци. 277, 134; 2. ‘тс, що МЙОТ’ 275, 287, 480. 

ОСУХЬ [бсух’] -а, ч. ‘тс, що ЛОБОК-2’ 154; [восух] 351. 

ОСУ ШОК [осушок] -шка, ч. 1. ‘тс, що ЛОБОК-2’ 221,475, 500; [осушок] 


515, 518; [ошушок] 221, 377; 2. ‘тс, що СУХОСТОЙ’ 517. 

ОСЦЄТИСЬ [осц’етис’] -ус’а, -йс’а, док ‘не втримати сечі’. Дитйна 
осц’елас’ і так хбдит’. 326. 

ОСЮТА [ос’ута] займ. ‘ця’ 110. 

ОСЮТЕ [ос’уте] займ. ‘це’ 110. 

ОСЬМУХА [ос’муха] -и*, ж. ‘міра площі поля - восьма частина десятини’ 515. 
ОСЬО [ос’б] прис. ‘тс, що ОДЄ’ 46, 143, 475. 

ОСЬОВО [ос’ово] прис. ‘тс, що ОДЄ’ 106. 

ОСЬОЙ [ос’бй] -а, -е, займ. ‘цей’ 53, 80. 

ОСЬОЛКА [ос’блка] -и, ж. ‘тс, що БРУС-2’ 154, холм 37; [вус’блка] 106. 
ОСЬОЛОК [ос’олбк] -лка, ч. ‘тс, що БРУС-2’ 89. 

ОСЬОН [ос’бн] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 440. 

ОСЬОСЬО [ос’ос’б] прис. ‘тс, що ОДЄ’ 91. 

ОСЬТЮК [ос’т’ук] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 447, 474. 

ОСЬТЬ [ос’т’] -і, ж., збір, ‘підшерсток у собаки’. Густа ос’т’ нйжн’а в 
собаки. 226. 


ОСЬТЬОВКА [ос’т’бука] -и, ж. ‘устілка у чоботи’ 20. 

ОСЬТЬОН [ос’т’бн] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 89. 

ОТАВО [отаво] займ. ‘ця’ 338. 

ОТАКО [отакб] прис. ‘ось так’. А тод’і ше отакб сп’івайут’... 454. 

ОТ БОЖИЙ [от Божий!] незм. ‘тс, що БІГМА’ 428. 

ОТЕВОНО [отевбно] займ. ‘оте; оце’ 211. 

ОТЕРЕБИНА [отеребина] -и, ж. ‘прищ’. Не ступай, бо отеребини на 
ногах станут’. 366. 

ОТИПЕР [отипер] прис. ‘ось зараз’. Отипер йа висока, отипер йа ши¬ 
рока, отипер йа рада стала, що йа з’ат’а дуждала. (Весільна пісня) 454, 392. 

ОТКАЗАТИ [отказати] -жу, -жиш, док. /. ‘відповісти’. Губи стулйла і 
на “дббри ден’” не отказала. 392; 2. ‘не вистрілити (про мисливську 
рушницю)’. Рушнйц’а отказала. 293, 309, 356. 

ОТКИДАЧ [откидач] -а, ч. ‘тс, що КЛИН-2’ 121, 265; [отк’ідач] 198, 
191; [отк’їдач] 90, 392, 425; [тк’ідач] 225. 



ОТОВСТІТИ 


19 


ОХРАННІК 



ОТОВСТІТИ [отовст’іти] -ійу, -ійеш, док. ‘завагітніти’. Нив’істка знов 
отовст’іла. 74. 


ОТОЙ [отой] ота, оте, займ. 1. ‘отой, а не цей’. Отой хлопец стукнув 
ц’ого. 392; 2 ‘цей’ 326. 

ОТОПЧИЩЕ [отопчишче] -а, с. ‘місце, де була стара хата’ 144. 
ОТРАВА [отрава] -и, ж. ‘отрута’. Отраву роскидали на тхора. 212, 16, 
57, 134, 137, 186, 293, 303. 

ОТРЄЗ [отр’ез] ч. ‘тс, що ОБРІЗ’ 116. 

ОГРИПИНИ [отрйпини] -ин, ми. ‘тс, що КОСТРИЦА’ 375. 


ОТРОК [отрок] -а, ч. ‘той, хто молодший за мовця’. Йа стара, а ти отрок. 515. 
ОТСІКТИ [отс’іктй] -чу, -чеш, док. 1. ‘відрубати’. Отс’ік голову гад’уци. 
392; 2. ‘тс, що ОТКАЗАТИ-2’. Отс’ікла рушнйц’а. 226. 

ОТСІЧКА [отс’ічка] -и, ж. ‘осічка в рушниці’ 264, 298; [отс’ечка] 89, 


287, 298,334, 396, 465. 


ОТУЛЬ [отул’] прис. ‘звідти’. Прийіхау отул’ і не росказвуйе. 440. 


ОХАЙКАТИ [охайкати] -айу, -айеш, док. ‘прибрати, впорядкувати’. 
Охайкай коси. 395. 

ОХВАТИ [охвати] -ат, мн. ‘тс, що ВИЛКІ-2’ 138. 

ОХЛУЇТИСЬ [охлуйітис’] -йус’, -йіс’а, док. ‘тс, що ОСЦЄТИСЬ’ 422. 
ОХЛЯСТИ [охл’асти] -ану, -аниш, док. ‘знесилитися’. За с’іном йа гет’ 
охл’ала. 392. 


ОХ МИНІ НУДНЕЙКО [ох мин’і нуднейко!] ‘ виг ., вживається під час 
розпуки’ 225. 

ОХНАЛЬ [охнал’] -а, ч. ‘будь-який цвях’ 53, 211. 

ОХОРОННІК [охорон’:ік] -а, ч. ‘тс, що ЕГЕР’ 208. 

ОХОТА 1 [охота] -и, ж. 1. ‘бажання’. Наш гучен’ не и майє охоти гучйтис. 
392; 2. ‘період тічки у тварин’. Коз’ол перед охотойу ремжит’. 57. 

ОХОТА 2 [охота] -и, ж. ‘полювання’. Треба йти на охоту. 422, 392,178,461. 

ОХОТИТИС [охотитис] -чус, -тиса, недок. ‘полювати’ (у багатьох н.пп.); 
[охотуватис’] 346. 

ОХОТНІЙ 1 [охотн’ш] прис. виш ступ, ‘охочіше’. Йди ти з йім, то йому 
буде охотн’ій. 392. 

ОХОТНІЙ 2 [охотн’ій] -а, -е ‘такий, що стосується полювання, 
мисливства’. Охотн’ій собака. 252. 


ОХОТНІК [охотн’ік] -а, ч. ‘мисливець’. Його бат’ко буу охотн’іком. 
159, 36, 90, 356, 372, 392; [охотник] 87; [во у хотн’ік] 356. 

ОХОТНІЧКА [охотн’ічка] -и, ж. ‘тс, що МИСЛИВКА’ 159, 296, 392. 
ОХРАНА [охрана] -и,ж. ‘тс, що ОНТАБА’ 37, 287. 

ОХРАНІТЕЛЬ [охран’ітел’] -а, ч. ‘тс, шо ОНТАБА’ 332, 396. 
ОХРАННІК [охран’:ік] ‘тс, що ЕГЕР’ 11, 343. 




ОЧАТИЙ [очатий] -а, -е, ‘такий, що має великі очі’ 407. 

ОЧЕПА [очепа] -и, ж. 1. ‘шнурок для прив’язування чого-небудь’ 116; 
2. ‘ремінь біля мисливської рушниці, за допомогою якої вона чіпляється на 
плече’ 178, 116. 

ОЧЕРЕНОК [очеренок] -нка, ч. ‘тс, що ГРИБНИЦЯ-Г. Черен’ гриб’іу 

- то очеренок. 326. 

ОЧИРИТЬ [очирит’] -д’і, ж. ‘черга пасти корів’. В нас ни кажут’ кол’ейка 

- в нас пасти очирит’. 225; [очеред’] 392. 

ОЧКО [очко] -а, с. 1. ‘сильце’. Куропатви на очко ловйу. 431; 2. ‘дірочка 
у ремені, ошийнику і т.ін.’ 57, 132, 346, 377, 430; [очко] 172, 303; 3. ‘одна з 
петель начиння ткацького верстата, через яку пропускається нитка основи’ 
313, 466; [очко] 456. 

ОЧКУВАТИ [очкувати] -уйу, -уйеш, недок. ‘пересаджувати пагін або 
бруньку рослини в тканину іншої; щеплювати’. Заочковане дерево, бо 
очкували, пришч’іпл’ували. 433. 

ОЧОЧКО [очочко] -а, с., пестл. ‘оченько’ 211. 

ОШВА [ошва] -и, ж. /. ‘тс, що ОПЛАТВА’ 121; 2 ‘дерев’яні балки, шо 
кладуться поверх платв’ 326. 

ОШКРОМАДИТИ [ошкромадити] -ажу, -диш, док. ‘ошкребти’ 480. 
ОШПАРИТИ [ошпарити] -у, -иш, док. ‘облити кип’ятком’. Качку треба 
ошпарити. 2, 230. 

ОЩАВІЛИЙ [ошчав’їлий] -а, -е ‘прокислий (про молоко)’ 492. 
ОЩАВІТИ [ошчав’іти] 3 ос. одн. ошчав’ійе, док. ‘прокиснути (про 
молоко)’ 494; [ошчауйіти] 275. 

ОЩАВЛЯНИЙ [ошчаул’аний] -а, -е ‘тс, що ОЩАВІЛИЙ’. Ошчаул’ане 
молоко. 492, 500; [ошчавл’оний]. Ошчавл’оне молоко - то кроха кйелойе. 495. 

ОЩЕВІСТИЙ [ошчев’істий] -а, -е ‘тс, що ОЩАВІЛИЙ’. Вжа ранишне 
молоко ошчев’істе. 496. 


ОЩЕНИТИС [ошченйтис] 3 ос. одн. ошченйц:а, док. ‘народити маля 
(про суку, лисицю і вовчицю)’ 440; [ошчен’ітис] 264. 

ОЩЕПА [ошчепа] -и, ж. ‘прищеплене фруктове дерево; щепа’ 382. 
ОЩИПКА [ошчипка] -і, ж. ‘листя зеленої цибулі, зірване для 
приготування їжі’. Нарвй ошчипк’і, накришй і помаж ш сме и танойу. 392. 
ОЮН [ойун] -а, ч. ‘в’юн; Міз^игпиз Гоззіїіз’. Наловйу ойунйу. 211. 




П [п] част. ‘б’. А ходила п ти по гокопах!.. 392, 90. 

ПАВОЛОКА [паволока] -и, ж. ‘стан природи, коли небо затягнуте 
хмарами’ 428. 

ПАВТЕНЯ [паутен’а, павтен’а] -і, ж. ‘павутина’ 148. 

ПАВУК [павук] -а, ч. 1. ‘членистонога тварина з отруйними залозами’ 
(у центральних і західних районах); [пагук] (у східних районах); 2. ‘прикраса 
з соломи, яку підвішували в хаті до стелі’ 80; [пагук]. Пагук’і робйли с соломи, 
обмотували йіх папером. 392; 3. ‘сітка квадратної форми для лову риби’ 224. 

ПАВУСТОК [павусток] -стка, ч. ‘ґуля на голові оленя або козла, де 
мають вирости роги’ 230. 

ПАВУТА [павута] -й, ж. 1. ‘павутина’ 144; 2. бот. ‘березка; Сопуоіуиіиз 
агуепзіз Ь.’ 6, 346. 

ПАВУТИЦЯ [павутйц’а] -і, ж., бот. ‘тс, що ПАВУТА-2’ 181. 

П АГАРІ ЛЛЄ [пагар’іл’:е] -а, с., збір . ‘місце, де була пожежа’ 46. 

ПАГНОТА [пагнота] -и, ж. ‘ратиця’ 326. 

ПАГНУСЬТЬ [пагнус’т’] -а, ч. ‘кіготь звіра’ 301. 

ПАГНЮК [пагн’ук] -а, ч. ‘кіготь хижого птаха’ 74. 

ПАГНЬОТ [пагн’от] -а, ч. 1. ‘тс, що ПАГНЮК’. Одламау пагн’ота йасгруб. 
137; 2. ‘відросток ззаду ноги вепра’ 346; [пагн’ут]. Задн’ійі пагн’ути. 166. 

ПАГОН [пагон] -а, ч. ‘відросток на рогах оленя’ 226. 

ПАГОНЕЦЬ [пагонец’] -нц’а, ч. ‘змен. до ПАГОН’ 298. 

ПАГУРОК [пагурок] -рка, ч. ‘тс, що КРОТОВИСЬКО’ 36. 

ПАГУТИЦА [пагутйца] -и, ж., збір, ‘тс, що ПАВУТА’ 225. 

ПАГУРОК [пагурок] -рка, ч. 1. ‘пагорб’. Хата за паґурком. 144; 2. ‘під¬ 
вищення серед болота’. Тетерукй злет’їлис’ на паґурок. 122. 

ПАДАЛНИЦА [падалница] -и, ж. ‘тс, що ПАДАЛОШНИК’ 127. 

ПАДАЛОШНИК [падалошник] -а, ч. ‘веретільниця, безнога ящірка; 
Ап§иіз Гга§і1із Ь.; за розповідями, вона вилазила на дерева, звідки падала на 
людей і кусала’. Дивйс’, на падалошника не и наступй, бо вкусит. 392; 
[падолошник] 392. 

ПАДАЛЬ [падал’] -і, ж. ‘тс, що ПАДЛО-Г 2, 53, 271, 301,431, 451. 

ПАДАЛЬНИЦЯ [падал’ниц’а] -і, ж. ‘тс, що ПАДАЛОШНИК’ 186. 

ПАДАЛЬНІК [падал’н’ік] -а, ч. ‘тс, що ПАДАЛОШНИК’ 106. 

ПАДЛИНА [падлйна] -и, ж. ‘тс, що ПАДЛО-Г 344, 415, 465. 

ПАДЛИЩЕ [падлишче] -а, с. ‘тс, що ПАДЛО-Г 130. 



ПАДЛО 


2 


ПАЛА 


ПАДЛО [падло] -а, с. 1. ‘мертва тварина, що лежить де-небудь’ 141, 
171,244,400,425; [падло]. Падло в нами лежйт’. 312,134,186,222,427; [падало] 
334; 2. ‘погана лінива людина’. Ах ти падло линйве! 392. 

ПАДОЛЛЄ [падбл’іе] -а, с. ‘тс, що КУКРИСКО’ 251. 

ПАДЬ [пад’] -і, ж. І. ‘велика смертність серед тварин’. Пад’ напала на 
свиней. 38; 2. ‘тс, що ПАДЛО-Г 125, 226, 311. 

ПАЗА [паза] -и, ж. ‘виріз у дошці; паз’. Тут тонен’ке в гбнтови, а тут йе 
така паза. 342. 

ПАЗБИРЦЯ [пазбирц’а] -і, ж. ‘тс, що ПАСЕРБИЦЯ’ 74. 

ПАЗБИСЬКО [пазбис’ко] -а, с. ‘пасовище’ 326; [пазвис’ко] 150; [пас- 
вйс’ко] 515, 518; [паз’биска с ] 46; [пас’биско] 181. 

ПАЗБИЩЕ [пазбишче] -а, с. ‘тс, що ПАЗБИСЬКО’ 211, 258, 275, 326; 
[пас'бишче] 220, 365; [пазвишче] 346; [пазбишча] мн. 495; [паз’бишче] 500; 
[пастбишче] 328; [пас’бишче] 396. 

ПАЗДЕРИТИ [паздерити] -ру, -риш, недок ., згруб. ‘бити’ 392; [паз- 
д’орити] 192. 

ПАЗУР [пазур] -а, ч. /. ‘тс, що ПАГНЮК’ 44, 159, 244, 293; [паз’ур]. 
Йаструб паз’ургі впер в курку. 434, 141, 211, 332, 344; [паз’ур] 38, 338, 425; 
[падз’ур] 302, 392, 430, 451, 463; [падз’ір] 39; [паз’бр] 326; [пажур] 117, 275; 
2. ‘тс, що ПАГНЬОТ-2’ 434; [паз’ур] 344. 

ПАЗУХА [пазуха] -и, ж. 1. ‘місце між грудьми і сорочкою, яка до них 
прилягає’ (усі н.пп.); 2. ‘ширінка в чоловічих штанях’ 144, 428. 

ПАЗУШКА [пазушка] -и, ж. ‘змен. до ПАЗУХА-2’ 414. 

ПАЗЮННИК [паз’ун:ик] -а, ч . ‘місце, де ростуть лісові суниці’ 527. 

ПАЙКА [пайка] -и, ж. ‘окраєць хліба’ 254. 

ПАКА 1 [пака] -и, ж. ‘велика в’язка чого-небудь’. За хату од.ала ц’ілу 


паку грошей. 392. 

ПАКА 2 [пака] -и, ж. ‘ящик із дощок для зберігання зерна, борошна та 
ін.’. В хл’ів’і стуйала повна пака вбсипк’і. 145, 511. 

ПАКЛИНОК [паклинок] -нка, ч. ‘тс, що ПАСКЕЛЬ’ 396. 

ПАКОЛОДА [паколода] -и, ж . ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 305. 

ПАКОЛОДКА [паколодка] -и, ж. ‘тс, що ЛИВКА-Г. В паколодку попау 
шчур. 60, 124. 

ПАКУЛА [пакула] -и, ж. 1. ‘відходи від чесання прядива; клоччя’ 275; 
2. ‘прокладка в мисливському патроні з відходів прядива’ 275. 

П АКУЛ Є [пакул’е] -а, с. ‘тс, що ПАКУЛА-Г 32. 

ПАКУЛЬ [пакул’] -а, ч. ‘тс, що ПАКУЛА-Г. Намотайу пакул’ на 
шомпол і чйшчу [рушницю]. 431. 

ПАЛА [пала] -й, ж. ‘велика палиця’. Палбйу його, палбйу! Хай не 
краде. 392. 




ПАЛАПУНДИК [палапундик] -а, ч., кулін. ‘вареник’ 39. 

ПАЛАТИ [палати] -айу, -айе‘ш, недок. ‘відділяти полову від зерна, 
підкидаючи його в ночвах’. Бало, зерно палали ночовками. 392, 330, 342, 390; 
‘будь-що підкидати в ночвах’. Крайкй* палали, д’іука клала свойу крайку в 
ночоукй е і путкидали, і йака перша вескочит’, то та замуш перша вй е йде. 144. 

ПАЛАТКА [палатка] -и, ж. І. ‘намет’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘тимчасове 
накриття для весільних гостей’ 344, 353, 371, 421. 

ПАЛАШ [палаш] -а, ч. ‘тс, що КОЛО ДАЙ’ 150, 479, 482. 

ПАЛИКИП [Паликйп] -опа, ч., реліг. ‘День святого великомученика 
Пантелеймона (9 серпня)’ 211; [Палйкопа] 412. 

ПАЛИМОДА [палймода] -и, ж., ент. ‘червона кусюча мурашка; 
Роїтпісібае’ 244, 326, 342, 346, 527; [палймуда] 258; [палемида*] 46. 

ПАЛИМОТКА [палймотка, палимот д ка] -и, ж., ент. ‘тс, що 
ПАЛИМОДА’ 16, 74. 

ПАЛИТИСЬ [палйтис’] 3 ос. одн. палиц’.а, недок. ‘виявляти статеву 
охоту (про кобилу)’. Кобйла палйц’:а. 326. 

ПАЛИЦЬ [палиц’] -л’ц’а, ч. ‘палець’ (у північних і західних районах); 
БОЖИЙ ПАЛИЦЬ [божий пали е ц’] ‘коричневий довгастий камінець, 
подібний до пальця, що, як вважають, падає з неба, коли гримить’ 326; 
ЧОРТОВ ПАЛИЦЬ [чортоу палиц’] 221. 

ПАЛІНКА [пал’їнка] -и, ж. ‘паляниця’. Настаул’али гумачки, накрайали 
пал’інки. Ой дайте нам, дайте до пал’їнки гор’ілки. (Весільна пісня). 342; 
[пал’унка]. Закрепко натопйла пйіч - годна пал’унка зус’їм згорйла. 392; 
‘хлібина, яку перед випіканням обсипали мукою’. Пал’інку з мукойу 
виробл’али. 225; [пал’унка] 16. 

ПАЛІТИ [пал’іти] -л’у, -иш, недок. ‘стріляти’. Мислгівец’ пал’іт’ йеден 
за друг’ім. 451. 

ПАЛКА [палка] -и, ж. 1. ‘тс, що ПАЛА’ (у всіх н.пп.); 2. ‘тс, що 
КОЛОДКА-10’ 81, 124, 212, 226, 244, 424, 427. 

ПАЛКУНИ [палкунй] -у, мн. ‘стебла картоплі без листя, яке об’їли 
колорадські жуки’ 11. 

ПАЛОМНІКА [паломн’іка] -і, ж. ‘тс, що ПАЛА’. Цит’, бо йак гуз’му 
паломн’іку, то заре и зац'іпит! 392; [паламн’іка] 392. 

ПАЛУЗ [палуз] -а, ч. ‘рубель для притискання сіна на возі’ 475. 

ПАЛУЗА [палуза] -и, ж. 1. ‘різка’. Бувало, вучйтил’ кого й палузойу 
вдари, хто ни хут’іу вучйтис’. 258; 2. ‘палиця’. Палузойу бйут’ грушу, шоб 

родй е ла. 342. 

ПАЛУЗЗЄ [палуз’їе] -а, с. у збір, ‘дрібне гілля; хмиз’. Приуйус самого 
палуз’:а - поспребуй натопй йім грубу. 392. 




ПАЛУЗКА [палузка] -и, ж. ‘зменш, до ПАЛУЗА-Г. Палузку вйризау. 
351; [палуска] 148. 

ПАЛУЗЬЄ [палуз’йе] -а, с., збір, ‘тс, що КОЛОДКА-Ю’ 481. 

ПАЛУЗЬНЯКА [палуз’н’ака] -и, ж. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 11. 

ПАЛУПИНИ [палупини] -ин, мн. ‘тс, що ЛУПАЙКА-Г 49. 

ПАЛЦАК [палцак] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 6,113,120,197; [палцака] 
-и, ж. 512; [пал’цак] 428. 

ПАЛЮВКА [пал’увка] -і, ж. ‘випалена червона цегла’. Сирувку самй 
робйли, а пал’увку купл’али. 392. 

ПАЛЮГА [пал’уга] -и, ж., згруб. ‘велика палиця’ 446. 

ПАЛЮТКА [пал’утка] -і, ж. ‘одна половина сідниці’. Дау в пал’утку - 
гаж палци знати. 392. 

ПАЛЮХА 1 [пал’уха] -і, ж. 1. ‘довгий шматок тканини, яким сповивають 
дитину’ 392; [пел’оха] 49; 2. ‘пелюшка’. Вйвис’ пал’уху на сонце. 392. 

ПАЛЮХА 2 [пал’уха] -і, ж., бот. ‘грубозерниста квасоля; РЬазеоІиз Б.’ 
433; [пал’оха] 48. 

ПАЛЮХІЙ [пал’ух’ій] -а, ч., бот. ‘тс, що ПАЛЮХА 2 ’. Ц’ой пал’ух’ій - 
то велйкий б’іб. 80. 


ПАЛЮХУВАТИ [пал’ухувати] -а, -е ‘такий, що стосується ПАЛЮХИ 2 ’. 
Там росте пал’ухувата пасол’а. 225; [пел’уховатий] 375. 

ПАЛЮШ [пал’уш] -а, ч. ‘голова соняшника’ 414. 

ПАЛ ЮШКИ [пал’ушкй*] -шок, мн., кулін. 1. ‘страва з вареного тіста’ 
293; 2. ‘маленькі вареники’ 301. 

ПАЛЯВАННЄ [пал’аван’іе] -а, с. ‘полювання’ 275. 

ПАЛЯНТ [пал’ант] -а, ч. ‘дитяча гра з малим м’ячем, по якому вдаряють 
палицею’. Ц’їли ден’ грали пал’анта і йісти не и хот’іли. 329. 

ПАЛЯРЕС [пал’арес] -а, ч. ‘гаманець’. Згубйв пал’ареса с коп’ійками. 
392; [пал’арус] 471. 

ПАЛЯТИ [пал’ати] -айу, -айеш, недок. 1. ‘стріляти з рушниці’. Охбтн’іки 
пал’айут’ і пал’айут’ - така пал’ба. 26; 2. згруб. ‘говорити відверто прикрі 
слова’. А йа йому прамо в гбчи пал'айу - ти вкрав и вс’о! 392. 

ПАЛЬ [пал’] -а, ч. ‘будь-який загострений кілок’ 392; ‘загострений кілок 
на дні ями-пастки’. На пал’і впав козел. 424, 296. 

ПАЛЬБА [пал’ба] -й, ж. ‘часта стрілянина’. За л’ісом он йака пал’ба. 
22, 20, 134, 222, 353, 382. 

ПАЛЬКУВАТО [пал’кувато] прис. ‘чванливо, пихато’ 254. 

ПАЛЬНУТИ [пал’нути] -у, -еш, док. 1. ‘вистрілити з мисливської 
рушниці’. Пал’нуу по зайц’у - аж пил пошбу. 53; 2. ‘вдарити чим-небудь об 
щось’. Йак пал’ну по потйлици, то будиш знати... 392. 




ПАЛЬОК [пал’бк] -л’ка, ч. ‘зменш, до ПАЛЬ-Г. Прийажй тил’а до 
пал’ка. 392. 


ПАЛЬОНІТИ [пал’он’іти] 3ос. одн. пал’онйт’, недок. ‘горіти, палати’. 
С’в’їтло пал’онйт’. 410. 

ПАЛЬОХА [пал’оха] -и, ж., кулін . ‘круглий плескатий виріб з гречаного 
тіста, зварений у воді’. Пал’бхи варйли з гречаного т’іста. 255. 

ПАЛЬОЧОК [пал’бчок] -чка, ч. ‘кілочок’ 372, 392. 

ПАЛЬТИНА [пал’тйна] -и, ж. ‘старе пальто’. Пал’тйна - то пал’тб, 
тйл’ко таке абййаке.342. 

ПАЛЬМА [пал’ча] -ати, а ‘рукавичка з відділеннями для всіх пальців’ 402. 

ПАЛЬЧАТКА [пал’чатка] -ток, мн. ‘мн до ПАЛЬЧА’ 254, 280. 

ПАЛЬЧИКИ [пал’чики] -ів, мн. 1. ‘маленькі пальці на руці або нозі 
людини’ (всі н.пп.); 2. ‘тс, що ТРІСКАЛО’ 468. 

ПАМКА [ламка], (?) вж. у виразі НЕ ПАМКІ [не памк’і] ‘не звертаючи 
уваги ні на що’. Бйігайе, а за роботу і не памк’і. 392. 

ПАМОЛОДОК [памолодок] -дка, ч. 1. ‘пагін дерева’ 390,475,495, 498; 
2. ‘молода гілка’ 390; [памолоток] 366; 3. ‘відросток на рогах оленя, козла’. 
Бйл’ше трох памолодк’іу козел не майє. 20, 320, 380. 

ПАМОРОКІ [паморок’і и ] -у, мн. ‘пам’ять, розум, свідомість’. Ни би 
дитйну по голоуйі - паморок’і забйеш. 392. 

ПАМПУХА [пампуха] -і, ж. /. кулін. ‘кругла булочка переважно з 
житньої муки’ 392; 2. перен. ‘дитина з гладким обличчям’ 392. 

ПАМПУШКА [пампушка] -и, ж., кулін" зменш, до ПАМПУХА-Г (всі 


н.пп.). 

ПАМ’ЯТУЩИЙ [памйатушчий] -а, -е /. ‘такий, що має добру пам’ять, 
добре пам’ятає’. Ранйй йа була памйатушча, а тепер не держиц’а в головй*. 
484; 2. ‘такий, що запам’ятався’. То памйатушчий ден’. 349. 

ПАН [пан] -а, ч. 1. ‘багатий чоловік’ (всі н.пп.); 2. ‘тс, що ТРІСКАЛО’. 
Грал’і в пана, стукал’і йугб, а в’ін вгадувау, хто то. 148. 

ПАНАС [панас] -а, ч. ‘піжмурки’. Вбч’і зауйежут’ і панаса грайут’. 
168,225. 


ПАН ДУРИТИСЯ [пандуритис’а] -ус’а, -ис’а, недок. ‘сердитися’. Сидйт’ 
і пандуриц’:а, йак гандек. 399. 

ПАНЄНКА [пан’енка] -и, ж., бот. ‘тс, що ЛАПАХА’ холм 38; [пан’анка] 496. 
ПАНИ [панй] -ів, мнбот. ‘тс, що ЛАПАХА’. Йди по панй на Тр’ійц’у. 
365; [пан:й] 365. 

ПАН КАЛИТИНСЬКИЙ [пан калитйнс’кий] -а -ого ‘учасник моло¬ 
діжної гри на святі Андрія (13 грудня); вартовий біля калити’ 305. 

ПАНКИ [панки] -ів, мн., бот. ‘тс, що ЛАПАХА’ 251. 



ПАН КОЦЮБИНСЬКИЙ 



6 


П АПРУЖКЛ 


ПАН КОЦЮБИНСЬКИЙ [пан коц’убйнс’кий] -а -ого ‘учасник 
молодіжної гри на свято Андрія, який повинен укусити калиту’ 305. 

ПАНОГ [паног] -а, ч. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’ 431. 

ПАНОХТ [панохт] -а, ч. ‘ратиця’ 326. 

ПАН ПАНІ КОХА [пан пан’і коха] незмін. ‘гра на вечорницях’. 
Путхбдит’ ду пари і каже: “Пан пан’і коха”. То мусит’ пуцелувати. Йакшб 
ни цилуйе, то в’ітсовайец’а, і так мбжут’ отсунути аж за двери. 15. 

ПАНСЬКА ХВОРОБА [панс’ка хвороба] -ейі -и, ж ., перен., жарт., мед. 
‘радикуліт’ 50, 392; [пан’ска слабус’т’] 392. 

ПАНТУЛА [пантула] -и, ж., знев. ‘недоумкувата людина’. Ой ти, стара 
пантуло!.. Сиди и мовчи!.. 392. 

ПАНУВАТИ [панувати] -уйу, -уйеш, недок. 1. ‘щастити у будь-чому’ 
119; 2. ‘бути наявним (про погоду)’. Ц’їли тйжден’ погода панувала. 119; 
3. ‘господарювати’. А старйй каже: “Хто тут пануйе, то його право”. 371. 

ПАНЧЕРИЦА [панчерица] -и, ж. ‘нерідна дочка; пасербиця’ 492, 495. 

ПАНЧОХОЮ [панчохойу] в зн. прис. ‘тс, що КРУГЛЯКОМ’ 298, 415. 

ПАНЬОТ [пан’от] -а, ч. 1. ‘тс, що ПАГНЮК’ 481; 2 . ‘відросток ззаду 
ноги вепра’ 343. 

ПАНЬОТА 1 [пан’ота] -и, ж. ‘тс, що ПАНОХТ’ 17. 

ПАНЬОТА 2 [пан’бта] -и, ж., бот. ‘тс, що ГВОЗДІКГ. Кал’а хати добре, 
йак йе пан’бта,- варат малйм д’іт’ам і купайут. 90, 392. 

ПАНЬОТИКІ [пан’бтик’і] -ів, мн., бот. ‘тс, що ГВОЗДІКГ 111. 

ПАПА [папа] -и, ж., дит. ‘хліб’. Не и роск’ідай папу! Гарно йіж ш ! 392. 

ПА-ПА [па-па!] виг., дит. ‘використовується при прощанні’ 90, 392. 

ПАПИЛІН [папил’їн] -у, ч. ‘шовк’ 111. 

ПАПИЛІНОВИЙ [папил’їновий] -а, -е ‘шовковий’ 111. 

ПАПИРКИ [папирки] -рок, ми. ‘листя зеленої цибулі’ 54. 

ПАПИРУВКА [папирувка] -и', ж., бот. ‘сорт ранніх яблук’ 90, 179, 392. 

ПАПИР’ЯКА [папирйака] -и 1 , ж., знев. ‘шматок паперу’. Ходж би 
позбирала папирйаки’ по пудлбзи! 392. 

ПАПИР’ЯЧЧЕ [папирйач:е] -ч:а, с., збір., знев. ‘шматки паперу’. 
Понак’ідайе пбуну хату то зал’із’ач:а, то папирйач:а. 392. 

ПАПІЧКЕ [пап’їчке] -и, ж., кулін. ‘корж із прісного тіста’ 46. 

ПАП ЛЯ [папл’а] -і, ж ., знев. ‘тс, що КАНДУХА’ 414. 

ПАП РОТКА [папрбтка] -и, ж., бот ‘папороть; Рііісаіез’ 402. 

ПАПРУГА [папруга] -и, ж. ‘ремінний пояс’ 90, 392. 

ПАПРУЖКА [паируж" , ка] -и, ж. 1. ‘зменш, до ПАПРУГА’ 90, 392; 
2. ‘ремінець біля годинника’. Порвалас папруж ш ка дл’а часу. 392; 3. ‘ремінний 
ошийник для собаки’ 57, 156, 326. 




ПАРА 1 [пара] -и, ж. ‘газоподібний стан води’ (всі н.пп.) 

ПАРА 2 [пара] -и, ж. 1. ‘два предмети’. Пару чобут зносйв за госин’. 392; 
2. ‘декілька штук’. Пара с’ірник’іу - то не і и мен:о два. 296;‘подружжя’. З йіх 
гарна пара буде. 392; 4‘дві зрощені булочки, яких кладуть на весіллі перед 
молодими’ 11, 90, 188. 

ПАРАВОЗ [паравоз] -а, ч. 1. ‘залізничний локомотив з паровим 
двигуном’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘гра, яку грала молодь на вечорницях’. 
Загадували загадки, грали паравоза й друг’і ігри. 84. 

ПАРАЇТИ [парайіти] -йу, -йеш, недок. ‘говорити’. От парайет’, шоб 
спати ни е хт’їлос’а. 148. 

ПАРАЇТИСЯ [парайітис’а] -йус’а, -йес’а, недок. /. ‘прибирати в хаті’ 
213; 2. ‘поратися; давати їсти худобі’. Йду вже парайітис’а. 213, 381. 

ПАРАЛЯС [парал’ас] -а, ч. ‘торбинка зі шкіри, в якій зберігали різні 
речі’. Парал’ас дл’а шроту. 463; [парал’бс]. Ц’іли парал’бс копийбк майє. 392; 
[парил’бс] 392. 

ПАРАНИЙ [параний] -а, -е ‘кип’ячений’. Паране молоко - то 
кипйачбне. 16. 


ПАРАНИНА [паранйна] -и, ж. ‘земля, зорана на пар’ 221. 

ПАРАНКА [паранка] -и, ж. ‘тс, що ПАЗБИСЬКО’ 431. 

ПАРАННА [параша] -й, ж., збір, ‘тс, що ПАРАНИНА’ 390. 

ПАРАСЕЛЬ [парасел’] -і, ж., бот. ‘сосна; Ріпиз зуіуезігіз Б.’ Тйй парасел’і, 
може, сто рбк’ів. 219. 

ПАРАСЛЄ [парас’л’е] -і, ж. ‘молода сосна’. Головбйу в парас’л’е, то 
зайец’ стане. [Повір’я] 15. 

ПАРАСОЧКА [парасочка] -и, ж., ент. ‘тс, що БЕДРИК’ 191. 

ПАРАХ [парах] -у, ч. ‘тс, що ДУХ-4’. Шоб твого параху тут ни було. 55. 

ПАРАХІД [парах’щ] -ода, ч. ‘нечиста сила, чорт’. Парах’ід його вуз’мй! 18. 

ПАРАЩІТИ [парашч’іти] -у, -іш, недок. ‘брязкати якимись 
предметами’. Парашч’іу браскалом. 331. 

ПАРИКУВАТИС [парикуватис] 3 ос. одн. парикуйец:а, недок. 
‘паруватися (про звірів)’. Зв’їри в одну пору парикуйуц:а. 233, 264. 

ПАРИНА [парина] -и ,ж. 1. ‘переорана стерня, по якій посходила трава 
або зерно, що висипалося з колосків’ 392; 2. [парина] -й, ж. ‘тс, що 
ПАРАНИНА’ 144. 


ПАРИНИНА [паринина] -и, ж. ‘тс, що ПАЗБИСЬКО’ 140, 227. 
ПАРИСТИ [парйсти] -а, -е ‘різної масті (про корову); пістрявий’. Наша 
корова парйста, а твойа рйжа. 392. 


ПАРИТИ [парити] -ру, -риш, недок. 1. ‘піддавати що-небудь дії пари 
або кип’ятку’. А с’ічку корови х’іба не и париш? 392; 2. ‘кип’ятити’. Пару 



ПАРИШ 


ПАРТІЯ 



молоко од кашл’у і дайу пйти. 392, 221,254; 3. ‘ставити молоко в гарячу піч, 
не доводячи до кипіння’ 428; 4. ‘варити страву’. Шо його вже парити на 
гобйід 0 392; 5. ‘припікати (про сонце)’. Шос’ парит, набут’, буде дошч. 392; 
6. ‘жалити кропивою’. Париу ноги прок’ево у йу. 109, 154, 216, 392, холм 37. 

ПАРИШ [париш] -а, ч., кулін. /. ‘страва з запареної муки’. А париш 
був добр’ій! 275, 492, 496, 500; 2 ' ‘страва із запареної гречаної муки’ 490. 

ПАРІВКА [пар’їука] -и, ж. ‘парова молотарка’ 148. 

ПАРІСТИЙ [пар’ютий] -а, -е ‘парований’. От ми, Степаночку, с тоббйу 
пар’їстийі. 150. 

ПАРІШКА [пар’ішка] -и, ж., кулін . ‘тс, що ПАРИШ-2’. З грецкейі 
запаринейі мук’і робили пар’ішку. 498. 

ПАРКА [парка] -и, ж. 1. ‘тс, що ПАРА 2 -3’. Хорош’ій парци ни стидно 
йти в старци. 51; 2. ‘парний ятір (два ятері скраю, а посередині сітка)’ 392. 

ПАРНИ [парнй] -а, -е ‘такий, що один одному до пари’. А ц’і чоботи 
йак’іс’ ни парнй. 392. 

ПАРНИЙ [парнйй] -а, -е, ‘свіжовидоєне (про молоко)’. Парнейе молоко 
йак шумуйе... йак молоко теплейке... 402. 

ПАРНИ ХЛІБ [парнй хл’іб] -бго -а, ‘тс, що ДОЛЯ-2’. Парнй хл’іб вс’ім 
шчипайут’ по кргішц’і. 454. 

ПАРНУТИ [парнути] -ну, -неш, док. ‘тс, що ВПАЗДЕРИТИ’. Треба 
парнути по свбму кол’іни [то заєць впаде]. 169. 

ПАРНЯ 1 [парн’а] -і, ж., збір, ‘тс, що ЛАЯ-Г 309. 

ПАРНЯ 2 [парн’а] -і, ж. ‘тс, що ЗАДУХА-Г. Така парн’а в хати... 392. 

ПАРОГ [парог] -а, ч. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’ 379. 

ПАРОЖЕНЬ [парожен’] -жн’а, ч. 1. ‘ратиця’ 222; 2. ‘відросток ззаду 
ноги у вепра’ 44. 

ПАРОСЛЯ [парос’л’а] -і, ж., збір. 1. ‘тс, що ПАРАСЛЄ’. Чорний л’іс - 
парос’л’а, сосна, йалйна. 430; 2. ‘пагони дерев’ 392. 

ПАРОСТКА [паростка] -и, ж. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’ 465. 

ПАРОСТОК [паросток] -стка, ч.‘ тс, що ПАМОЛОДОК-3’ 33, 53, 230, 
377,413. 


ПАРОХА 1 [парбха] -и, ж. ‘тс, що ПАРАНИНА’ 527. 

ПАРОХА 2 [парбха] -и, ж., мед. ‘заразна шкірна хвороба; парша’ 149. 

ПАРОХАЧ [парохач] -а, ч. ‘чоловік, який хворіє паршею’ 149. 

ПАРТИЗАНКА [партизанка] -и, ж. І. ‘військо УПА’ 392; [партизанка] 
90, 392; 2. ‘військові дії УПА’ 392; [партизанка] 392. 

ПАРТІЯ [парт’ійа] -ійі, ж. 1. ‘група осіб, об’єднаних спільністю яких- 
небудь політичних або економічних інтересів’ (всі н.пп.); 2. ‘група людей, які 
мають спільні інтереси’. Парт’ійа охбгн’ік’ів. 340; 3. ‘зграя звірів’. Пройшла 
одна парт’ійа свиней, йде друга. 338. 




ПАРТОВИНА [партовина] -и, ж. ‘витканий рушник, скатертина’ 384. 

ПАРУ БІЙ [паруб’ій] -а, ч. ‘тс, що ПАРУБОК-Г 181. 

ПАРУБОК [парубок] -бка, ч. У. ‘молодий хлопець, якому пора 
одружуватися’. О! твуй менши вже справжн’і парубок. 392, 90; [парбок] 16; 
2. ‘одружений чоловік’. Парубок жунатий, а мулудец’ нежунатий. 13, 233, 
273, 289, 310; 2‘наймит’ 89, 273; [паробок] 191. 

ПАРТОВИНКА [партовйнка] -и, ж. ‘тс, що НАСТИЛНИК’ 143, 393. 

ПАРТОЧКА [парточка] -и, ж. ‘поперечна кольорова смуга на зітканому 
полотні’ 211. 

ПАРУСЛЯК [парусл’ак] -а, ч, бот. ‘тс, що ПРАВДИВИЦЬ’. Парусл’ак, 
бо росте, де парусл’а... соснйнка... 342. 

ПАРХАТИЙ [пархатий] -а, -е, мед. ‘такий, що хворіє паршею’ 221. 

ПАРХАЧ [пархач] -а, ч. ‘тс, що ПАРОХАЧ’ 90. 

ПАРХИ [пархи] -ів, мн., мед. ‘тс, що ПАРОХА 2 ’ 221. 

ПАРЦУЯКА [парцуйака] -и, ж. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 266; [панцалака] 163. 

ПАРШИВИЙ [паршйвий] -а, -е У. мед. ‘такий, що має паршу’ 428; 
2.‘порепаний (про овочі)’. В нас бул’ба вс’а паршйва. 326; 3. [паршйви] 
‘недобрий’. Муй стариш майє паршйву натуру. 392,139; 4. ‘негарний’. Такого 
паршйвого рушника ни буду уйішати. 392; 5. ‘неслухняний’ 225. 

ПАРШИВИЦЬ [паршй е виц’] -вц’а, ч. ‘підла людина’ 402. 

ПАРШІ [парш’і] -ів, мн., мед. ‘маленькі рани, прищики’. Парш’і - би 
маком пос’ійани вавочкй. 17. 


ПАРШУК [паршук] -а, ч. ‘прищ’ 380. 

ПАРШУКИ [паршукй] -ів, мн., мед. ‘парші; заразна шкірна хвороба’ 428. 
ПАС [пас] -а, ч. І. ‘ремінь біля мисливської рушниці, за допомогою 


якого її вішають на плече’ 156; 2. ‘біла смуга шерсті на хребті козла’. В козла 
пасбйіли. 141. 


ПАСАМАН [пасаман] -а, ч. ‘смуга на шкірі від удару батогом або 
палицею; подряпина’. Гралас с котом, то на руках самй пасамани. 392. 

ПАСАСТИЙ [пасастий] -а, -е ‘такий, що має смуги’. Пасаста миш. 372. 
ПАСВИТИ [пасвити] -су, -сені, недок. ‘пасти’. Там ми пасвили скотйну. 
79, 474. 


ПАСЕРБИЦЯ [пасербиц’а] -і, ж. ‘нерідна дочка’ 326, 456, 476; [пасер- 
бйц’а] 518; [пас’ерниц’а] 275. 

ПАСЕРБОК [пасербок] -бка, ч. ‘нерідний син’ 527. 

ПАСИК [пасик] -а, ч. ‘змен. до ПАС-Г 400. 

ПАСИКЕ [пасике] -и, ж. ‘зарості берези’. Там пасике березове. 46. 
ПАСИН [пасин] -а, ч. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’ 456. 

ПАСИНЕЦЬ [пасинец’] -нц’а, ч. ‘тс, що ПАСИНОК- Г 371. 
ПАСИНИЦЯ [пасиниц’а] -і, ж. ‘тс, що ПАСЕРБИЦЯ’ 181, 375, 376. 



ПАСИНКУВАТИ 


ПАСОЛЯНИК 


< 30 > 


ПАСИНКУВАТИ [пасинкувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘обламувати листя 
зі стебел помідорів, тютюну, щоб добре розвивалися бічні пагони’. Йак 
пасинкуйу помидори, то тод’і рбд’ат. 392. 

ПАСИНОК [пасинок] -нка, ч. /. ‘нерідний син’. Свойїх д’ітей не мала, 
то живе кал’а пасинка. 392, 26, 371, 495, 498; [пасунок] 518; [пасонок] 454; 
2. ‘пагін дерева’. Сливка роспустйла пасинк’і на вс’ой горбд т . 392, 26, 498; 
[пасонок] 454; 3. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’. Рог бес гіасинкуу. 16, 169, 252, 
332, 424. 

ПАСИНЯ [пасин’а] -і, ж. ‘тс, що ПАСИНОК-2’ 148. 

ПАСІЯ [пас’ійа] -і, ж. ‘злість’ 225. 

ПАСКА 1 [паска] -и і -і, ж.,реліг. /. ‘Великдень’. Ц’бго року Паска ран’:а. 
(всі н.пп.); 2. ‘солодкий білий хліб, який випікається до Великодня’ (всі н.пп.) 

ПАСКА 2 [паска] -и, ж. ‘тс, що ПАС-2’. В козла паска чорнувато-сйвайа. 424. 

ПАСКЕЛЬ [паскел’, паск’ел’] -а, ч. ‘тс, що ПАСКЛИН’. Забуу молотка, 
паскел’а набивау брусом, пбк’і не побйу. 392; [паскал’] 48; [паск’іл’] 392. 

ПАСКЛИН [пасклйн] -а, ч. ‘клин, за допомогою якого коса кріпиться 


до кісся’ 305. 

ПАСКОВАТИ [пасковати] -а, -е ‘такий, що має смуги’. Пасковата миш. 17. 

ПАСКУДА [паскуда] -и, ч. і ж., зиев. ‘погана людина’ 392. 

ПАСКУДНИЙ [паскудний] -а, -е ‘негарний’ 428; [паскудни]. Ц’ой 
рушнйк паскудни. 305; [паскудн’ій]. От паскудн’ій парубок. 219. 

ПАСКУДНО [паскудно] прис. Тидко’ 428; ‘негарно’. Йур’ій хот’іли 
назвати, а то так паскудно - Йурко, Йурко... 16; ‘скучно’. Хлбпци на 
вечорнйцах постолй плелй, так ни сид’їли, бо паскудно сид’іти. 342. 

ПАСМУТОК [пасмуток] -тка, ч. 1. ‘тс, що ПАСИНОК-Г. Дере и во майє 
пасмутки. 286; 2. ‘тс, що ПАСИНОК-Г 286. 

ПАСОВИСЬКО [пасовйс’ко] -а, с. ‘ге, що ПАЗБИСЬКО’ 326, 342, 454; 
[пасовйско] 346, 498; [пасбвис’ко] холм 37; [пас’івйс’ко] 365. 

ПАСОК 1 [пасок] -ска, ч. /. ‘ремінь для чоловічих штанів’ (у багатьох 
н.пп.); 2. ‘тс, що ПАС-Г 162, 226, 302, 371, 427; З. 1 тс, що ПАПРУЖКА-3’ 2, 
17, 211, 222, 427; 4‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’ 186. 

ПАСОК 2 [пасок] -ска, ч. ‘риска, позначка на чому-небудь’. Одрйж дошку 
по паскбви, да не спорт’. 392. 

ПАСОК 3 [пасок] -ска, ч. ‘тс, що ГАЗЕТА-2’ 177. 




ПАСОЛЯ [пасбл’а] -і, ж ., бот. ‘квасоля; РЬаззоІиз уиІ£агі$ Ь.’ Ие пасбл’а 
тичкова, а йе сидуха. 90, 188, 392, 505. 

ПАСОЛЯНИК [пасол’аник] -а, ч., кулін. ‘пиріг із квасолевою на¬ 
чинкою’. Навару холбднейі йушки да напичу пасол’анику, то йід’ат’ аж 
душац:а. 392. 



ПАСОЛЯНКА 


31 


ПАСЮГА 



ПАСОЛЯНКА [пасол’анка] -и, жкулін. ‘суп із квасолею’ 454. 
ПАСОМАЖКА [пасо у мажка] -и, ж. ‘пасмо прядива’. Треба надерти 
деуйіт’ пасо у мажок чесаного л’ону. 99. 

ПАСОНИЦЯ [пасониц’а] -і, ж. ‘тс, що ПАСЕРБИЦЯ’ 512. 

ПАСТА 1 [паста] -и, ж. ‘в’язка тістоподібна маса’. Зубна паста, (всі н.пп.) 
ПАСТА 2 [паста] -и, ж. ‘паща хижого звіра’. В нас кажут’ паста і пашча. 230. 
ПАСТА ЛЯКАТИ [пастал’акати] -айу, -айе‘ш, недок ., знев. ‘тс, що 
ЛЯПАТИ-2’ 92, 182. 


ПАСТИ [пасти] -у, -еш, недок. 1. ‘виганяти худобу або птицю на 
пасовище, доглядаючи за нею’ (всі н.пп.); 2. ‘годувати або підгодовувати 
тварин або комах’. Пасу пчоли сахаром. 144; Свйни пасут зирном. 181,410; 
Боне кабана заводили в с’іни, становили таз’іка, там і пасли. 526. 

ПАСТИС [пастис] 3 ос. одн. пасец:а, недок. ‘бути на пасовищі, 
годуючись пашею (про тварин, птицю)’. Качки жируйут, зайци пасуц:а. 233, 
124; [гіастис’а] (у багатьох н.пп.) 

ПАСТКА [пастка] -и, ж. ‘пристрій для лову гризунів’ 36, 53, 211. 

ПАСТОВЕНЬ [пастовен’] -вн’а, ч. ‘тс, що ПАЗБИСЬКО’. Йак зн’авс’а 
верх хати і понесло його на пастовен’. 299,272, 317; [пасто у вен’] 48; [пастовин’] 
16; [пастувен’] 307. 

ПАСТОВНИК [пасто у унйк] -а, ч. ‘тс, що ПАЗБИСЬКО’ 380. 

ПАСТОЙ-ПАСТОЙ [пастой-пастой] жарт, ‘старовинна мисливська 
рушниця, яку набивали порохом і шротом’ 122. 

ПАСТРИҐ [пастрйг] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 60, 513. 

ПАСТРИҐУВАТИ [пастриґувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘тимчасово вручну 
зшивати частинки одягу’. Зразу пастриґуй, мн’ірай, а тод’і вже ший. 392; 
[пастриговати] 392. 

ПАСТРИЖ [пастрйж] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 60. 

ПАСТРИК [пастрйк] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА -10’ 451. 

ПАСТРИЧЕ [пастрйче] -а, с., збір, ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 451; 
[пастрйч:е] 220. 

ПАСТРУК [паструк] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 421. 

ПАСТУВНИК [пастуунйк] -а, ч. ‘тс, що ПАЗБИСЬКО’ 307. 

ПАСТУХІ [Пастух’і] -ів, мн. ‘сузір’я (?)’ 342. 

ПАСТУШОК 1 [пастушок] -шка, ч. 1. ‘підліток, який пасе худобу’ (всі 
н.пп.); 2. ‘хлопець, якого вже можна брати за підпасича’. Твого гонука йа й 
не познала - пастушок тобй. 392. 

ПАСТУШОК 2 [пастушок] -шка, ч., орн. ‘вівсянка звичайна; ЕшЬегіга’ 

300, 428. 


ПАСЮГА [пас’уга] -и, ж. ‘піщаний горб’. Кругом болота, а тут була 
пас’уга. 348. 




ПАСЯНИЙ [пас’аний] -а, -е ‘відгодований*. Пас’аний кабан. 220. 

ПАСЬТЬ [пас’т’] -і, ж. 1. ‘пристрій для лову гризунів’ 293; 2. ‘паща’. 
Воук пас’т’ роз’:евиу. 356, 303, 334, 346, 382, 420. 

ПАТЕЛЬНІК [пател’н’ік] -а, ‘/.‘млинець, печений на сковороді 
(пательні)’ 305. 

ПАТЕЛЬНЯ [пател’н’а] -і, ж. ‘сковорода’. Пател’н’у сала напекла. 11, 
90, 179, 188, 392. 

ПАТИК 1 [патйк] -а, ч. 1. ‘загострена гілка для того, щоб пекти сало на 
вогнищі (рожен)’ 26, 130, 137, 186, 224, 504; 2. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 186. 

ПАТИК 2 [патйк] -а, ч. /.‘старий черевик або чобіт’. Натикнула до хлива 
йак’іс’ патйки'. 392; 2. перен. ‘старий чоловік’. Ц’ой старй патйк, а ше на 
молодйх загл’адайе. 392. 


ПАТИКУВАТИ [патикувати] -уйу, -уйіш, недок ., знев. ‘поспішно їсти’. 
Ни патикуй так, бо вдав’іс’:а. 36. 

ПАТИЧКА [патйчка] -и, ж. 1. ‘паличка’ 235; 2. ‘тс, що ПАТИК 1 ’ 123. 
ПАТИЧОК [патичок] -чка, ч. ‘тс, що ПАТИК 1 ’ 310, 352. 

ПАТЛИ [патли] -у, мн., знев. ‘волосся на голові’. Зачисала п свойі патли. 
392; [патла] 148. 

ПАТРЕТ [патрет] -а, ч. ‘фотокартка’ 245. 

ПАТРОННІК [патрон’:ік] -а, ч. 1. ‘патронташ’ 53, 166, 382, 392; 
[патрон:ик] 120, 266, 340; 2. ‘частина ствола мисливської рушниці, куди 
вкладають патрон’ 2, 134, 264, 334, 465, 480. 

ПАТРОНУВКА [патронуука, патронувка] -и, ж. ‘мисливська рушниця, 
яка заряджається патронами’. Ламанку називали патронуукойу. 427, 171. 
ПАТРОШИТИ [натрощити] -у, -йш, недок. ‘виймати нутрощі з убитої 


тварини’ 22. 

ПАТРУВАТИ [патрувати] -уйу, -уйе'ш, недок. ‘сторожувати, вартувати’. 
Вартовй патруйе вс’іх. 421. 

ПАТУПЕЦЬ [патупец’] -пц’а, ч. ‘черевик’. Патупци брала на ноги. 109. 
ПАТУРИТИ [патурити] -уру, -уриш, недок ., знев. ‘розуміти’. В’ін н’ічого 
не патурайе. 5. 

ПАХА [паха] -й, ж. ‘тс, що ПАХВИНА’ 392. 

ПАХВА [пахва] -й, ж. ‘чохол для мисливської рушниці’ 26. 

ПАХВИНА [пахвйна] -и, ж. ‘внутрішня частина плечового згину; пахва 475. 
ПАХНЮСТИК [иахн’устик] -а, ч., бат. ‘тс, що ГВОЗДІКГ 131. 
ПАХНЮЩИЙ [пахн’ушчий] -а, -е ‘такий, що має сильний запах’. 
Черемха в корч’ех росте... така пахн’ушча. 342. 

ПАХУЩИЙ [пахушчий] -а, -е ‘пухучий, духмяний’. Ли с пиха пахушча. 225. 
ПАЦЄ [пац’е] -а, с. ‘порося’ 40, 346. 




ПАЦИЛУЙЧИК [пацилуйчик] -а, ч. ‘тс, що ЛОБОК-2’ 46. 

ПАЦИНЄ [пацин’е] -ети, с. ‘тс, що ПАЦЄ’ 346. 

ПАЦОНҐЕЛЬ [пацонґел’] -нґл’а, ч. ‘курок мисливської рушниці’ 124. 
ПАЦУК [пацук] -а, ч. ‘щур; Каии$’ 178. 

ПАЦЮК [пац’ук] -а, ч. 1. ‘тс, що ПАЦЄ’ 326; 2. ‘тс, що ГОЛОПУЗ’ 211. 
ПАЦЮРИ [пац’ури] -ур, мн. ‘намисто’ 414; [пац’ори] 94, 109, 326, 428. 
ПАЦЮРКА [пац’урка] -і, ж. ‘намистина’. Була хвайна жунка, че и рвбна, 
от і назвали Пац’уркойу. 392. 

ПАЦЯ [пац’а] -і, ж., дит. ‘свиня’. Не л’із’, бо пац’а вкусит. 392. 
ПАЦЬНУТИ [пац’нути] -у, -еш, док. ‘вдарити’ 359. 

ПАЦЬОРАЧЧЕ [пац’орач:е] -а, с., збір, ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 130. 
ПАЦЬОРКИ [пац’брки] -рок, мн. 1. ‘тс, що ПАЦЮРИ’ 428; [пац’урк’і]. 


послід лісової козулі 


ПАЦЬ-ПАЦЬ [пац’-пац’!] ‘виг. для підкликання поросят і свиней’ 90, 392. 
ПАЧИСНИЙ [пачйсний] -а, -е ‘виготовлений із грубих лляних ниток’. 


Настйлник пачйсний. 494. 


ПАЧКА 1 [пачка] -и‘, ж. 1. ‘паперова коробка для упаковування чого- 
небудь’. Д’ви пачкі папирбсу купйу. 392, 273, 344,418, 424, 428; 2. ‘різдвяний 
подарунок хрещеникам’. На Руздвб нбс’ат’ пачки, - там чикол’ада, забавки, 
щос’ з убран’а. 515. 

ПАЧКА 2 [пачка] -і і -и, ж. ‘компанія, група людей’. Зобралас пачка 
хлбпцу і пйут. 392, 224, 331. 

ПАЧОК [пачок] -чка, ч. 1. ‘тс, що ПАЧКА 1 -Г. Зробйти пачок бумажний. 
496; 2. ‘посудина, якою міряють порох для виготовлення мисливських набоїв’. 
Насйпав пачок пороху. 480. 

ПАЧОСИ [пачоси] -ів, мн. ‘гірший ґатунок лляного волокна’ 456. 
ПАЧЧИРКА [пач:ирка] -и, ж. ‘тс, що ПАСЕРБИЦЯ’ 384. 

ПАША [паша] -и, ж. /.‘тс, що ПАЗБИСЬКО’ 144; 2‘трава’. Тут паши 
нима ничбго, а в болбти добра вйросла. 392. 

ПАШИНА [пашина] -й, ж. ‘поле, з якого зібрали зернові’ 365. 
ПАШИСТИ [пашйсти] -а, -е ‘солома разом із дрібним запашним сіном’. 
Ц’у пашйсту солому порйжу на с’ічку. 392. 

ПАШНИК [пашнйк] -а, ч. 1. ‘тс, що ОБОРІГ’ 141; 2. ‘годівниця для 
Диких звірів’ 141; 3. ‘орган травлення в жуйних тварин’ 49. 

ПАЩ [пашч] -а, ч. ‘тс, що ПАСЬТЬ-2’. Вбучий пашч. 273; [пашч] -і, ж. 

156,331. 

ПАЩЕК [пашчек] -а, ч. ‘тс, що ПАСЬТЬ-2’. Воук майє в’ел’ік’і пашчек. 42. 
ПАЩЕ [пашче] -и, ж. ‘тс, що ПАСЬТЬ-2’ 344. 




ПАЩЕКА [пашчека] -и, ж. ‘тс, що ПАСЬТЬ-2’ 305; [пашчека] 26, 43, 
172, 451; [пашчака] 226; [пашчока] 335, 465; [пашчика] 33, 481. 

ПАЩЕКИ [пашчеки] -ів, мн. ‘тс, що ПАСТЬ-2’ 310; [пашчоки] 74, 169, 
293; [пашчек’і] 413; [пашчуки] 332. 

ПАЩЕКУХА [пашчекуха] -и, ж., знев. ‘тс, що ЛЯПАЛО’ 345; [пашчи- 
куха] 418. 

ПАЩІ [пашч’і] -ів, мн. ‘тс, що ПАСТЬ-2’ 122,244; [пашч’і] 456; [пашчи] 44. 

ПЕГНЮСТ [пегн’уст] -а, ч. ‘тс, що ПАГНОТА’ 221. 

ПЕЙСАГ [пейсаг] -а, ч. ‘тс, що ПАСАМАН’ 475. 

ПЕЙСАХ [пейсах] -а, ч. ‘бакенбард’ 48. 

ПЕЙСИ [пейси] -у, мн. ‘тс, що ПЕЙСАХ’. Тра путстрйхти, а то вже 
так’і пейси, йак в жйда. 392. 

ПЕКАЛЬНЯ [пекал’н’а] -і, ж. ‘духовка у плиті’ 148. 

ПЕКАР [пекар] -а, ч. ‘дитяча іра, учасники якої повинні збити палицями 
вертикально поставлену паличку’. На вйгони пастушк’і грали пекара. 392, 
295, 388, 397; [бекар]. В бекара йак грале, то тра було палици йакус’ поставете, 
а другойу збивате. 285. 

ПЕКАЧ 1 [пекач] -а, ч. ‘тс, що ОЖУГ-Г 264. 

ПЕКАЧ 2 [пекач] -а, ч., орн. ‘пташка з гострим дзьобом (?)’ 382. 

ПЕКНЯВКА [пекн’авка] -и, ж ., ент. ‘тс, що ПАЛИМОДА’ 492. 

ПЕКОН [пекон] -а, ч., орн. І. ‘бекас; Сареііа £а11іпа£о’. Панй казали 
бе и кас, а тепер пекон, бо в’ін пеку-гіеку. 331; 2. ‘кулик; Ілтісоїас’ 48. 

ПЕКОТА [пекота] -и, ж. ‘спека’ 46. 

ПЕКТИ [пе и ктй, пектй] -чу, -чеш, недок. 1. ‘готувати сало або м’ясо на 
вогні чи жару’ (всі н.пп.); 2. ‘сильно нагрівати’. Сонце пече (всі н.пп.); .?.‘тс, 
що ПАРИТИ-6’ 16, 227, 308. 

ПЕКТИСЯ [пектйс’а] -чус’а, -чес’а, недок. ‘хвилюватися, переживати’. 
Чо ти печсса? 370, 327. 


ПЕКУН [пекун] -а, ч. ‘дуже сильний мороз’ 402. 

ПЕКУТ [пекут] -а, ч. у орн. ‘пташка (?)’. Вона каже п’іку-п’їку, то й пекут. 475. 

ПЕКУЧКА [пекучка] -и, ж., бот. ‘тс, що ДЖАРКА’ 495. 

ПЕКУЧКИЙ [пекучкйй] -а, -е ‘пекучий’ 165. 

ПЕЛЕШВА [пе и ле и шва] -й, ж., збір., знев. ‘жителі Полісся’. Тайа 
пе и ле и шва така була бйідна! Ходйли по селах молотйти жйто. 392. 

ПЕЛЕШУК [пе и ле и шук] -а, ч . ‘житель Полісся’. Вйшла замуж за йакогос’ 
пе и ле н шука, то те и пера живут в Луцкови. 11, 90, 188, 392; [пул’ішук] 523. 

ПЕЛЕШУЧКА [пе и ле и шучка] -і, ж. ‘жителька Полісся’. Пе и ле и шучка 
йіздила додом, то казала, шо картопл’а добре вродйла. 392, 11, 90, 188. 



ПЕЛИТИСЯ 


35 


ПЕРВИИ БРАТ 



ПЕЛИТИСЯ [пелитис’а] -л’ус’а, -лис’а, недок. ‘поратися по 
господарству’. Молодей хаз’айін пеливс’а коло хлива. 258. 

ПЕЛЮХ [пел’ух] -а, ч., бот. ‘тс, що ПАЛЮХА 2 ’ 428. 

ПЕЛЮХА [пел’уха] -і, ж. ‘тс, що ПАЛЮХА 1 -1,2’ 392, 326. 

ПЕНДЖ [пендж] -а, ч. ‘тепла безрукавка’. Було хулуднб і вз’ала пенджа. 430. 

ПЕНДИЦИТ [пендицйт] -а, ч. у мед. ‘апендицит’. Йому лопнув 
пендицйт. 16, 392. 

ПЕНДОМ [пендом] прис. ‘швидко, миттю’. Йак дам, то пендом пуйдиш 
с’ц’ул’. 392, 90; [пентом] 134. 

ПЕНДРИТИСЬ [пендритис’] -ус’, -ис’а, недок., знев. ‘задаватися; вихва¬ 
лятися чим-небудь’ 6. 

ПЕНДРУВАТИ [пендрувати] -уйу, -уйі е ш, недок. ‘тс, що ПЕНДРИ¬ 
ТИСЬ’ 430. 


ПЕНЗЕЛИТИ [пензелйти] -л’у, -лйш, недок. ‘білити хату’ 53; [пендзе- 
лйти] 53. 

ПЕНЗИК [пензик] -а, ч. ‘тс, що ПЕНЗИЛЬ’ 220. 

ПЕНЗИЛЬ [пензил’] -л’а, ч. ‘щітка для біління хати’ 102, 410; [пензел’] 
517; [пендзил’] 326; [пенз’ол] 366; [бензил’] 292; [пйнзил’] 428. 

ПЕНКОЛОДА [пенколода] -и, ж ., ент. ‘тс, що БЕДРИК’. Пенколода, 
коли 0 буде погода? 380, 307. 

ПЕНЬКАТИ [пен’кати] -айу, -айіш, недок. 1. ‘розірватися’. Гобруч на 
боц:и пен’кне скоро - гон йак заг’іржавиу. 392; 2. перен. ‘дуже хотіти чогось’. 
Аж пен’кайе - так хоче с’пивати. То ж похорони! 392. 

ПЕНЬОК [пен’ок] -н’ка, ч. 1. ‘нижня частина стовбура дерева, яка 
залишилася після його зрізування або зрубування’ (всі н.пп.); 2. ‘залишок 
зіпсованого зуба’ (всі н.пп.); 3. ‘вулик’. Десит’ пен’к’їв мав колйс’. 211; 4. бот. 
‘тс, що ПРИПЕНЬОК’ 16; 5. перен. ‘дурень’. Ти пен’ок той - такого не 
пон’імайіш! 392. 


ПЕНЬОХА [пен’бха] -и, ж. ‘тс, що НАКИДУХА’ 326, 488. 

ПЕП [пеп] попа, ч. ‘піп’ 412; [пуп] 90, 392; [пип] 141. 

ПЕПЕНЮХ [пепен’ух] -а, ч., ент. ‘тс, що МАТІЙ’. Йак красни пепен’ух, 
то буде пол’іток на мед, а йак б’їлий, то на молоко. 80. 

ПЕПКА [пепка] -и, ж. ‘бородавка’. Пепку треба в’івбдити при мулудбму 
м’їс’аци. 36, 55. 


ПЕРВАК [первак] -у, ч. ‘найміцніший самогон, який виготовляють 
першим’. Гостау трбх’і перваку на л’ікарсгво. 392, 90, 446. 

ПЕРВА СЕСТРА [перва сестра] -ойі -и, ж. ‘двоюрідна сестра’ 456. 
ПЕРВЕ [перве] прис. ‘спершу’. Перве скаже, потбмка думайе. 466. 
ПЕРВИЙ БРАТ [первий брат] -ого -а, ч. ‘двоюрідний брат’ 456. 




ПЕРВІСТКА [перв’істка] -и, ж. ‘корова з першим телям’ 326, 454; 
[перв’істка] 380; [первистка] 512. 

ПЕРВОСТРИНИЙ [первострйний] -а, -е ‘двоюрідний’. Мойа иерво- 
стрйн’а се и стра. 161. 

ПЕРВОТЬОЛКА [иервот’олка] -и, ж. ‘тс, що ПЕРВІСТКА’ 161, 326, 
342, 390,418,498. 

ПЕРВ’ЯТКА [первйатка, перуйатка] -и, ж. ‘тс, що ПЕРВІСТКА’ 163; 
[перв’етка] 326. 

ПЕРДИК [пердик] -а, ч. 1. ‘тс, що КОЛОДКА-Ю’ 16; 2. ‘трубочка- 
пищик’ 16. 

ПЕРДИЧОК [пердичок] -чка, ч., бот. ‘тс, що БЕДРИК’ 16. 

ПЕРДУН [пердун] -а, ч. 1. ‘той, хто голосно звільняється від повітря’ (у 
багатьох н.гіп.); 2. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 38, 208; 3. ‘пищик, зроблений зі 
стебла рослини, напр., жита’ 392. 

ПЕРДЯ [перд’а] -і, ж. ‘тс, що ПЕРДУН-Г. Жерд’у, коники, жерд’у, 
привезлй ми вам перд’у... (Весільна пісня). 342. 

ПЕРДЯВКА [перд’авка] -и, ж. ‘пищик зі стебла молодого жита’. Д’іти 
робйли собй перд’авки і пишчали. 425. 

ПЕРЕБАЧИТИ [перебачити] -у, -иш, док. ‘пробачити’. Перебачте мен’І. 
74, 221,399,515. 

ПЕРЕБАЧКА [перебачка] -и, ж. ‘тс, що ОЖУГ-Г. Перегорйла 
перебачка. 17. 

ПЕРЕБЕНДЮВАТИ [перебенд’увати] -уйу, -уйіш, недок. ‘передраж¬ 
нювати’. І чого ти його перебенд’уйіш?. 488. 

ПЕРЕБИРАНЕЦЬ [перебйранец’] -нц’а, ч. 1. ‘один із тих, хто перевдя¬ 
гається на весіллі, звеселяючи гостей’ 51; 2. ‘перевдягнутий щедрувальник’. 
На Багатий веч’ір ходйли перебйранц’і, була циганка, й кожухи вивертали. 
165, 513. 

ПЕРЕВАРАНИ [переварани] -а, -е 1. ‘забагато варений’. В боршчй капуста 
переварана. 392; 2. ‘кип’ячений’. Не пи сирейі водй, а переварану. 392. 

ПЕРЕВЕРТЕНЬ [перевертен’] -тн’а, ч. 1. ‘людина, яку перетворили на 
вовка’ 427; 2. ‘тс, що МЄТІС’. Майє собаки - самй перевертн’і. 427. 

ПЕРЕВОДИНИ [переводини] -ин, мн. ‘частина весільного обряду, коли 
після власне весілля дружок або хрещені батьки запрошують весіллян до себе 
в гості’ 225. 

ПЕРЕВУЙ [перевуй] -ойу, ч. ‘лоза червонуватого кольору, з якої плели 
кошики’ 392. 

ПЕРЕВ’ЯЗКА [переуйазка] -и, ж. 1. ‘перев’язування рани’ (у багатьох 
н.пп.); 2. ‘тс, що КАНТАР 1 ^’ 176, 191. 



ПЕРЕВЧИТИ 


ПЕРЕДОК 


37 


ПЕРЕВЧИТИ [перевчити] -у, -йш, док. ‘навчити’. Ой ти, татойку, бат’ку 
наш, перевчй нас, татойку, “Отче наш” (Весільна пісня). 46. 

ПЕРЕВ’ЯЗУВАТИ [пе и ре и уйазувати] -уйу, -уйіш, недок. І. ‘зав’язувати 
щось чимось’. Пе и ре и уажй врубаного палца. 392; 2. ‘дарувати на весіллі 
молодою родичам молодого щось із одягу’. Молода пе и ре и уйазувала вс’іх 
дорогими подарками. 392. 

ПЕРЕГНУТИ [перегнути] -у, -еш, док. ‘зігнути мисливську рушницю, 
щоб зарядити або вийняти з неї гільзу’ 171, 463. 

ПЕРЕГОВАРУВАТИ [переговарувати] -уйу, -уйеш, недок. ‘пере¬ 
дражнювати’. Йа скажу слово, а в’ін мене переговаруйе - мона, мона. 126. 

ПЕРЕГОВОРЩИК [пе и ре и говоршчик] -а, ч. 1. ‘перекладач’. А той пере- 
говоршчик вс’о росказуйе н’їмцам. 380; До нашого Йванчика тра 
пе и ре и говоршчика, то шо-небут’ пуймеш. 392; 2. ‘донощик’. То вже перший 
переговоршчик на сил’і. 488. 

ПЕРЕГОН [перегон] -у, ч. 1. ‘залишки від перегнаного через сепаратор 
молока’ 392; 2. ‘найгіршого ґатунку самогон’. Поставила нам не горйлк’і, а 
йакогос’ перегону. 392. 

ПЕРЕГОРИТИ [пе и ре и горйти] 3 ос. одн. пе и ре и горйт, док. 1. ‘перестати 
горіти, згоріти до кінця’ (всі н.пп.); 2. ‘псуватися, ставати неїстівним (про 
материнське молоко, про молоко корови)’. Корова в л’їси згубйлас, типер 
молоко пе и ре и горйт. 392; 3. ‘про вогке сіно, яке складають у копицю, щоб 
так побуло ніч, після чого воно швидко сохне’. Поск’ідайу мален’к’і копичк’і, 
хай готава пе и ре и горйт, то скорйй висохне. 392. 

ПЕРЕГОРОДОЧОК [перегородочок] -чка, ч. ‘шухляда у скрині для 
одягу, у якій зберігають різні дрібні речі, напр., прикраси’ 94. 

ПЕРЕД [перед] -а, ч. 1. ‘передня частина чого-небудь’ (у багатьох н.пп.); 
2. ‘звірі, які в стаді йдуть попереду’ 11. 

ПЕРЕДНИК [передник] -а, ч. ‘фартух’ 102, 255, 340; [пиредник] 46, 456; 
[пародник] 18; [парадник] 79; [парйдник] 150; [пириднйк] 16. 

ПЕРЕДНИЧОК [передничок] -чка, ч. 1. ‘зменш, до ПЕРЕДНИК’ 102, 
255, 340; 2. ‘перетинка між пальцями водоплавного птаха’ 340. 

ПЕРЕДОЇЖЖА [пе и ре и дойіж:а] -и, ж. ‘тс, що ПЕРЕПІЙ’. Йак жинйх 
Йіде до молодейі, його переход’ат’. Стаул’айут’ видро водй, тарйлку хл’іба і 

сол’і, - то пе и ре и дойіж:а. 16. 

ПЕРЕДОЙКА [передойка] -и, ж. ‘ялова корова’ 134, 273, 275, 492, 495; 
[передуйка] 490. 

ПЕРЕДОК [передок] -дка, ч. 1. ‘тс, що ПЕРЕД-Г (у багатьох н.пп.); 
2. ‘передня частина воза’. Передок вскочив у йаму і хура перек’їнулас. 392; 
2. ‘передня частина чобота’. Передок в чоботови загнувса. 392; 4. ‘тс, що 

ПЕРЕД-2’ 186. 



ПЕРЕДОСВІТКОМ 



ПЕРЕПИВАТИ 


ПЕРЕДОСВІТКОМ [передосв’їтком] прис. ‘рано-вранці’ 233. 

ПЕРЕЖВИ [пережвй] -й, ми. ‘гостювання у четвер після весілля’. 
Пережвй робйл’і в четвер. 517. 

ПЕРЕЖОВІНИ [пережов’іни] -ін, ми. ‘тс, що ПОВЕСЮЛЩИНА’ 518. 

ПЕРЕЗ [перез] прий. ‘через’. Перейшбу перез дурбгу. 371; Перез вокнб 
л’їзе. 466; [перес]. Перес хату не перейду. 44, 425; [пйриз] 85. 

ПЕРЕЗВАНЕ [перезване] -ан, ми. ‘учасники весільної перезви’ 392. 

ПЕРЕЗОВ [перезов] -звй, ж. ‘весільна перезва’ 495. 

ПЕРЕЇДИ [перейіди] -у, ми. ‘недоїдені худобою рештки сіна’. В пере- 
йідах добре малйх д’ітей купати. 392. 

ПЕРЕКАЛАТАТИ [пе и ре и калатати] -айу, -айіш, док., знев. ‘прожити 
як-небудь певний час’. Ц’ой тйжден’ пе и ре и калатайу ше, а там забируса і 
пуйіду. 392. 


ПЕРЕКРИЖУВАТИ [перекрижувати] -уйу, -уйеш, док. ‘зав’язати що- 
небудь навхрест або навскіс’. Свата на вес’іл’:і перекрижовуйут’. 74. 

ПЕРЕКРУТ [перекрут] -а, ч. ‘тс, що МЄТІС’ 37. 

ПЕРЕЛАМАТИ [переламати] -айу, -айеш, док. 1. ‘зламати що-небудь, 
розділяючи на частини’ (всі н.пп.); 2. ‘тс, що ПЕРЕГНУТИ’ 2, 480. 

ПЕРЕЛАМНИТИ [переламнйти] -н’у, -неш, док. ‘тс, що ПЕРЕГНУТИ’ 134. 

ПЕРЕЛИТОК [перелиток] -тка, ч. ‘тварина, яка перелітувала; якій 
минув рік’. Кабан перелиток йак’іс’ худйй. 44, 382. 

ПЕРЕЛОГИ [перелоги] -ів, ми , мед. ‘хворобливий стан, коли людину 
ломить, при цьому вона часто позіхає’. Вступиш в котовйло, то будут’ 
перелоги.138. 


ПЕРЕЛУКІ [пе и ре и лук’і] -а, -е ‘різнобарвний; рябий зі смугами’. Хату 
зробйла пе и ре и луку - йідна стина така, а друга така. 392. 

ПЕРЕМЕТ [перемет] -а, ч. ‘рибальська снасть з багатьма гачками, яку 
встановлювали поперек течії’. Ставили перемети і на возер’і. 102. 

ПЕРЕОРОДЬВАВАТИ [переород’вавати] -вавайу, -вавайеш, недок. 
‘перегороджувати’. Бобрй переород’вавайут рйчку, робл’ат ребл’у. 191. 

ПЕРЕПАДИСТИ [пе и ре и падисти] -а, -е ‘про нестійку погоду, коли часто 
після ясних днів іде дощ’. Ц’ой мйс’ац пе и ре и падисти так’!, шо сі’на не и 
вйсушиш. 392. 

ПЕРЕПИВАННЯ [перепивай’:а] -а, с. ‘частина весільного обряду, коли 
молодим дарують гроші’. Кол*йс’ бул*б перепиван’:а, йак мол*одйй привезе 
мол*оду додому. 342. 

ПЕРЕПИВАТИ [перепивати] -айу, -айіш, недок. ‘дарувати молодій і 
молодому подарунки під час поділу короваю, при цьому молодий кожному 
гостеві наливав чарку горілки’ 392; [пирипивати]. Хвалйлас’а Ган:ус’а, шо 



ПЕРЕПИЛОЧКА 



ПЕРЕСМАГЛИЙ 


йійі р’ід богатий, а йак прийшлбс’ пирипивати - повт’ікали вс’і с хати 
(Весільна пісня). 16. 

ПЕРЕПИЛОЧКА [перепйлочка] -и, ж ., ент. ‘білий метелик навесні* 476. 

ПЕРЕПИНАТИ [перепинати] -айу, -айеш, недок. ‘переймати весільний 
поїзд з метою отримати викуп*. Ходйл*и перепинати вес’іл’:е в нас. 350. 

ПЕРЕПІЙ [переп’ій] -ойу, ч. ‘переймання весільного поїзда з метою 
отримати викуп - горілку, закуску*. Молодому робй е ли переп’їй коровайниц’і. 
454; [перепой]. Перепбйі робл’ат’ так - стаул’ат’ стилец’, видро во у дй, булка 
хл’іба, ну ше хто икбни винбсит*. 165. 

ПЕРЕПІЛКА [переп’ілка] -и, ж ., ент. ‘тс, що МАТІЙ’ 278, 350, 476; 
[пе и ре и п’ілка] 332; [парап’ілка] 18; [перип’ілка] 300; [пирип’ілка] 74, 260, 340; 
[п’ірип’ілка] 13. 

ПЕРЕПОНКА [перепонка] -и, ж. ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2* 2, 16, 20, 
440; [перепйнка] 272. 

ПЕРЕПУЙ [перепуй] -ойу, ч. ‘частина весільного обряду, коли ділять 
коровай, а гості вручають подарунки, за що отримують від молодого чарку 
горілки’ 392; [пе и ре и пйй] 16. 


ПЕРЕРВИ ВОГОНЬ [перервй вогон’] ‘переривистий сигнал з 
мисливського ріжка про закінчення полювання*. Збираймоса - чуйіш си'гнал 
“перервй вогон”*? 392. 

ПЕРЕРИТИ [перерйти] -ййу, -ййіш, док. 1. ‘зрити (про свиней)*. Дз’їкі 
гет’ картопл’у пуд л’ісом перерили. 392; 2. перен. ‘поперекидати речі, шукаючи 
що-небудь*. Перерйла вс’у годежу в кухрови, а хустк’і ни нашла. 392. 

ПЕРЕРІЗОК [перер’ізок] -ска, ч., кулін. ‘корж*. Перер’іски пекла з маком. 154. 

ПЕРЕРІЧКА [перер’ічка] -и, ж. ‘річечка*. Поке черес т’і перер’ічке 
перейдеш, то і веч’ір настане. 477. 

ПЕРЕРОДЯНИЙ [перербд’аний] -а, -е, ‘перегороджений*. Хл’іу пере- 
рбд’аний. 17. 


ПЕРЕСИПАТИ [пе и ре и сйпати] -пл’у, -пиш, док. 1. ‘сиплючи, перемі¬ 
щувати що-небудь з чогось у щось’ (всі н.пп.); 2. ‘розібрати стару хату і з 
того матеріалу побудувати нову*. Л’ітом пе и ре и сйпл’у т’бч.ину хату. 392. 

ПЕРЕСІДЧІНА [перес*ід т ч’іна] -и, ж. ‘перехід у нову хату; новосілля’ 58. 

ПЕРЕСКАКАЛКІ [пе и ре и скакалк’і] -лок, мн. ‘дитяча гра, в якій 
учасники перескакують через палицю, покладену на дві опори; виграє той, 
хто вище стрибне’ 392. 

ПЕРЕСКОК [перескок] -у, ч. 1. ‘стежка, якою дикі звірі ходять до 
водопою’ 233; 2. [перескок] ‘стрибок звіра вбік, щоб заплутати слід* 212. 

ПЕРЕСМАГЛИЙ [пересмаглий] -а, -е ‘пересохлий*. Рот пересмаглий - 
т ри дн’і без водй. 380. 




ПЕРЕСМИК [пересмик] -а, ч. 1. ‘звірина стежка’ 57, 277; 2. ‘місце, яким 
ходять звірі до водопою’. На пересмику стайе охотн’ік і жде. 169, 331, 400, 422; 
3. ‘місце, яким звірі переходять дорогу’. На пересмику стайе не один пан... 57, 
134; 4. ‘одна стежка на снігу, якою зайці виходять на жирування’ 87. 

ПЕРЕСМИКАТИСЯ [пересмикатис’а] 3 ос. одн. пересмикайіц’.а, недок. 
‘перебігати’. Тут на пересмику зв’ір пересмикайіц’:а. 17. 

ПЕРЕТИРАХА [перетираха] -и, ж. ‘тс, що ЗАТИРКА’ 194. 

ПЕРЕТКАНИЙ [перетканий] -а, -е ‘полотно, на якому виткані візерунки 
з червоних ниток’. Переткана сорочка була в баби. 326, 384. 

ПЕРЕТРАСТИ [пе и ре и трастй] -су, -сеш, док. 1. ‘трусити, щоб вичистити 
від пилу, бруду і т.ін.’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘шукати щось, перевертаючи все 
і розкидаючи’. Зникла споднйц’а - хату пе и ре и траслй і нима. 454. 

ПЕРЕТРУБИТИ [пе и ре и трубйти] 3 ос. одн. пе и ре и трубит, док. 
'поперегризати, псуючи і залишаючи кусочки (про гризунів)’. В йами 
картопл’у мйши гет’ пе и ре и трубйли. 392. 

ПЕРЕХІДЧИНА [перех’ідчина] -и, ж. ‘тс, що ПЕРЕСІДЧІНА’53; 
[перех’ід т шчина] 211, 351; [пирихйшчина] 473. 

ПЕРЕХІТЬКО [перех’іт’ко] -а, ч. ‘чоловік, який після весілля деякий 
час пожив у батьківському домі, а потім перейшов жити до дружини’ 275; 
[перехйт’ко] 225; [переход’ко] 181,225; [перехуд’ко]. Васил'уу перехуд’ко знов 
посварйвса вчора с тешчойу. 392. 

ПЕРЕХОДА [перехбда] -и, ж. ‘тс, що ПЕРЕХІТЬКО’ 326. 

ПЕРЕХОДИНИ [перехбдини] -ин, мн. ‘тс, що ПЕРЕСІДЧІНА’ 144. 

ПЕРИДНИК [перйдник] -а, ч. ‘тс, що ПЕРЕДНИК’ 272; [пербдник] 44, 
466; [пир’їдник] 53; [пирбдник] 36, 74; [п’ірбдник] 36. 

ПЕРИПИНЩИКИ [перипйншчики] -ів, мн. ‘ті, хто має перепиняти 
молодого, коли він їде до молодої, вимагаючи викуп’ 525. 

ПЕРИСТИЙ [перйстий] -а, -е ‘такий, що має широкі груди (про собаку)’. 
Перйстий, бо з велйкими персами. 326. 

ПЕРІСТИЙ [пер’істий] -а, -е ‘тс, що ПАРИСТИ’ 275. 

ПЕРОД [пербд] -а, ч. ‘передня частина чого-небудь; перед’. Рйжа корова 
веде пербд. 356. 

ПЕРСИ [перси] -иу, мн. 1. ‘груди коня’ 144; [перисти] 428; 2. ‘груди 
собаки’. Собаку треба на персах брати шйтиком. 475, 326. 

ПЕРСНИК [персник] -а, ч. ‘перстень’ 144. 


ПЕРСТЕНЬ [перстен’] -а, ч. ‘тс, що ПЕРСНИК’ 492; [перстен]. Купйли 


вже перстени. 380; [перс’т’ін’] 414; [перс’т’ін’] 476; [пирстен’] 491; [гіирстйн’] 390. 


ПЕРСТИНЬ [перетин’] -а, ч. 1. ‘тс, що ПЕРСНИК’ 279, 346; 2. ‘гра на 


вечорницях: вгадати, у чиїй долоні перстень’ 279; 3. ‘гра з перснем’. Вк’енут 


перстин’а в ночоук’е з водбйу і треба зубами його дустати. 346. 




ПЕРСТЬОНОК [перегонок] -нка, ч. ‘тс, що ПЕРСНИК’. Мала йа 
перст’бнок з очком. 515; [перс’ц’бнок] 517; [перс’т’унок] 148. 

ПЕРУН [перун] -а, ч. ‘грім з блискавкою’. Йак вййде хмара, то с’в’їт’ат’ 
громнйц’у, то перун не вдарит’. 454, 120, 148, 342, 377, 402; Де йе ббц’ун - 
перун не буде бйти. 123; [пером]. А пером тебе не пал’не! 224; [перем]. Бодай 
тебе перем забеу. 149; [парун] 6; [перон] 454. 

ПЕРЦИЯКА [перцийака] -и, ж. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 226. 

ПЕРЧИК [перчик] -а, ч. /. ‘малий перець (рослина і плід)’ (у багатьох 
н.пп.); 2. перен. ‘той, що виривається вперед, хоче бути попереду’. Не и с’пишй, 
не и буд’ перчиком, ше вс’пййіш. 392. 

ПЕРША ПАСКА [Перша Паска] -ойі -м.реліг. ‘Благовіщення’. Пиклй 
паски, бо ж то Перша Паска. 342. 

ПЕРШАЧКА [першачка] -и, ж . ‘тс, що ПЕРВІСТКА’ 225. 

ПЕРШИНКА [першйнка] -и, ж. ‘тс, що ПЕРВІСТКА’ 49, 428. 

ПЕРШИ СОВЄТИ [перши сов’ети] -их -у ‘тс, що ТИ СОВЄТИ’ 392. 

ПЕРШОСТРИДНІЙ [першострйдн’ій] -а, -е ‘тс, що ПЕРВОСТРИН- 
НИЙ’ 475; [першострйдн’і]. Першострйдн’і брат. 326; [першостредн’і] 326; 
[першострйн:и] 496. 

ПЕРШОТЬОЛКА [першот’блка] -и, ж . ‘тс, що ПЕРВІСТКА’ 500. 

ПЕРЬ [пер’] -р’у, ч. ‘листя молодого часнику’. Нарвй-но мин’і пер’у. 487. 

ПЕС [пес] пса, ч. ‘собака’ 253, 301, 326, 393, 475. 

ПЕСИК [песик] -а, ч. /. ‘собаченя’ 301, 326; 2. ‘пристрій у ткацькому 
верстаті, який затримує зворотний рух навою’ 148. 

ПЕСИСТИЙ [песйстий] -а, -е ‘рядно з різнокольорових поперечних 
смуг’. То песйсте р’аднб. 46. 

ПЕСТЯ [пес’т’а] -і, ж. і ч. ‘той, кого надмірно пестять’ 35. 

ПЕСУНЯ [песун’а] -ати, с. ‘щеня’ 224; [писин’е] 482. 

ПЕТЕЛЬКА [петел’ка] -и‘, ж. ‘проріз в одязі для ґудзика’. Завилйка 
пител’ка - гуз’ік пролазит. 392; [пител’ка] 90. 

ПЕТЕЛЬНЯ [петел’н’а] -і, ж. ‘тс, що ПАТЕЛЬНЯ’ 80, 326; [питал’н’а] 
496; [пител’на] 114; [пител’н’а] 144. 

ПЕТЛИХАТИЙ [петлихатий] -а, -е ‘тс, що КОВТАСТИЙ’ 298. 

ПЕТЛИЦА [петлйца] -и, ж. ‘тс, що ІГЛИЦА-2’ 382. 

ПЕТЛИЦЯ [петлйц’а] -і, ж. ‘петля в одязі’ 102. 

ПЕТЛЮВАТИ [петл’увати] -уйу, -уйіш, недок. ‘петляти’ 186, 208, 293, 
302, 422. 

ПЕТЛЯ [петл’а] -і, ж. 1. ‘тс, що ПЕТЕЛЬКА’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘коло, 
яке утворює заєць, щоб заплутати сліди’ 16, 26, 244, 298; 3. ‘сильце’. Давуча 
петл’а. 394. 



ПЕТЛЯЖ 


ПЕЧКУР 



ПЕТЛЯЖ [петл’аж] -а, ч. ‘тс, що ПЕТЛЯР’ 232. 

ПЕТЛЯР [петл’ар] -а, ч. ‘мисливець, який користувався петлями для 
лову звіра’ 10, 252, 481; [питл’ар]. То не охотн’ік - то питл’ар. 172, ЗО, 103, 
123, 226, 293,413. 

ПЕТЛЯРНИК [петл’арник] -а, ч. ‘тс, що ПЕТЛЯР’ 343; [петл’арн’ік] 343. 

ПЕТЛЯХ [петл’ах] -а, ч. ‘тс, що ПРЕНЗЕЛЬ’ 203. 

ПЕТЛЬОВАНИ [петл’овани] -а, -е ‘тс, що ПЕТЛЬОВИЙ’ 392. 

ПЕТЛЬОВИЙ [петл’овий] -а, -е ‘пшеничне борошно тонкого помолу’. 
Петл’ова мука. 518; [питл’овий] 16, 342. 

ПЕТРИК [петрик] -а, ч. у ент: ‘тс, що БЕДРИК’. Петрику наловйла в 
пушку і грайіц:а. 392; [петр’ік] 476; [педрик] 417. 

ПЕТРІВКА [петр’ївка, питр’ївка, питр’іука] -и, ж., реліг. /. ‘Петрівський 
піст (перед святом Петра і Павла - 12 липня) (у багатьох н.пп.); [петрувка] 
90, 392; 2. ‘час перед цим святом’. Хто в питр’ївку с’їно косит’, той на бак’ер 
шапку носит’. 272, 53. 

ПЕТРО [Пе и тро] -а, ч. 1. ‘чоловіче ім’я’ (всі н.пп.); 2. реліг. ‘День 
верховних апостолів Петра і Павла (12 липня)’ 90, 392. 

ПЕТРА [Пе и тра] реліг. ‘тс, що ПЕТРО-2’. По Питр’ї, той по типл’і. 392; 
[Петра] 469. 

ПЕТРУЧОК [петручок] -чка, ч. ‘тс, що МАНДРИЧКА-Г 476. 

ПЕТРУШОК [петрушок] -шка, ч. ‘начинка для пирогів із печінки’ 250. 

ПЕЦКІЛЬ [пецк’іл’] -а, ч. ‘тс, що ПАСКЛИН’ 221. 

ПЕЦЯТИ [пец’ати] -айу, -айе^, недок., знев. І. ‘недбало виконувати 
якусь роботу’. Шос’ пец’айе вес’ ранок дл’а плити і толку мало. 392; 


2. ‘бруднити, вимазувати’. Йак хлопе и ц’ засм’ійец’а, то пец’али саж’ійу. 468. 

ПЕЧАТУВАТИ [печатувати] 3 ос. одн. печатуйе, недок. ‘робити сліди 
на свіжому снігу, які добре видно (про зайця)’. Печатуйе сл’ід зайец’. 45. 

ПЕЧЕНИЦА [печеница] -и, ж., кулін. ‘печений у печі гарбуз’ 495. 

ПЕЧЕНЯ [печен’а] -і, ж., кулін. ‘юшка з м’ясом, заправлена мукою’ 529. 

ПЕЧЕРА [печера, пе и чера] -и, ж. 1. ‘невелике заглиблення під корінням 
дерева, де живе звір’. Пе и чера у вйворотн’і, там кунйц’а живе. 418; 2. ‘купина 
на болоті’ 326; [пичера] 394; 3. [печера] -й ‘горбик біля озера’. Вода пудмйла 
печеру. 154. 

ПЕЧИ [печй] -у, -еш, недок. /. ‘пекти що-небудь на вогнищі, жару’. 
Рожон, шоб сало печй. 33,272, 346,475; [печ’і]. Хорма печ’і хл’іб. 369; [пичй]. 
Буду пичй свуй хл’е^б. 515, 143; 2. ‘тс, що ПАРИТИ-6’ 307. 

ПЕЧИРКА [печ’йрка] -и, ж. ‘невеликий горбок серед болота, де робить 
гніздо дика качка’ 326. 

ПЕЧКУР [печкур] -а, ч. ‘тс, що ПЕКАР’ 225. 




ПЕЧОРА [печбра] -и, ж. ‘вовче кубло’ 208. 

ПЕЧУРА [печура] -й, ж. ‘нора’. Печура йіжа в трав’і. 418. 

ПЕЧУХА [печуха] -и, ж. ‘пісна глина, непридатна для виготовлення 
гончарних виробів’ 219; [пе и чуха] -й, ж. Пе и чуха йде на грубу, а не горшкй. 369. 

ПЕЧУЧИЙ [печучий] -а, -е ‘пекучий, жалкий’. Прокева печуча вал’ме. 496. 

ПЕЩУГА [пешчуга] -й, ж. ‘непридатна для хліборобства земля’ 357. 

ПЄКАР [п’екар] -а, ч. ‘дитяча гра, при якій невелику паличку кидають 
так, щоб попасти в ямку’ 211. 

П’ЄРО [пйеро] -а, а, збір, ‘пір’я’ 418. 

П’ЄТКА [пйетка] -и, ж. /. ‘п’ята ноги’ (у багатьох н.пп. на півночі); 
2. ‘частина леза ножа біля ручки’. Риж пйеткойу, а то носок зламайеш. 211, 
33, 57, 120, 171, 331. 

П’ЄТНАЦИТКА [пйетнацитка] -и, ж. ‘кладка з 15 снопів’ 46. 

П’ЄТРО [пйетро] -а, с. 1. ‘горище у хліві’ 33, 53, 135, 144, 167; [п’етра] 
260; [п’етро] 211; [пйатро] 272, 348; [пйетиро] 36; [пйетира] 46; 2. ‘піднятий лід 
на озері чи річці, куди зайшло повітря’ 346. 

П’ЄЦ [пйец] -а, ч. і ж. ‘піч’. Пол’із спати на пйец. 27, холм 38; [п’ец] 
холм 38. 


ПЄЦА [ііеца] -и, ж., знев. ‘нехлюя’. Тайа п’еца так спунйцу закал’ела, 
шо л’удей стйдно. 13. 

ПЄЦАЛЬОВИЙ [п’ецал’овий] -а, -е ‘великий, довгий’. П’ецал’овий 
ґвоз’д’. 163. 

ПЄША [п’еша] прис. ‘пішки’ 292; [п’іціа]. Йа п’іша йшла. 221, 396, 476. 

ПИВНУТИ [пйунути] -ну, -ниш, док . ‘випити’. Дайут’ дитйни пйунути 
водй. 366; [п’іунути] 351. 

ПИД [пид] пода, ч. ‘спеціальна підстилка з гілок під снопи або сіно’ 49,211. 

ПИДВАРКИ [пйдварки] -ів, мн. ‘хлів, клуня і хата, збудовані під одним 
дахом’ 125. 


ПИДВАРОК [пйдварок] -рка, ч. /. ‘огороджений двір з чотирьох боків 
різними господарськими спорудами та високим тином’ 74; [пйдварок]. 
Господ’ хбди е т’ по пидварку, в правий руци св’їчу нбсит’. (Колядка). 258; 
[пудвброк] 517; [пудв’їрок] 518; 2 ‘подвір’я’ 16. 

ПИДКУРЧ [пидкурч] -а, ч. ‘спусковий курок у мисливській рушниці’ 287. 

ПИДЛИТОК [пйдлиток] -тка, ч. ‘напівдоросле дике каченя, яке ще не 
літає’ 74; [пидлйток] 177; [подл’іток] 87. 

ПИДЛИЩКА [пйдлишчка] -и, ж ., бот. ‘тс, що КОЗОДРА’ 56. 

ПИДМАРУШКАТИСЯ [пидмарушкатис’а] -айус’а, -айес’а, док. ‘під¬ 
в’язатися хустиною’ 423. 

ПИДПАЛОК [пидпалок] -лка, */., кулін. ‘невеликий хліб, спечений перед 
полум’ям’ 454. 




ПИДРОСТОК [пйдросток] -стка, ч. ‘хлопчик 10-15 років’ 225; [пуд- 
рбсток] 392. 

ПИДСВИНОК [пидсвйнок] -нка, ч. ‘напівдоросле порося’ 312; [пуд- 
свинок] 392. 

ПИДТЯЖИЧКА [пидт’ажичка] -и, ж. ‘тс, що КОСНИК’ 161; [п’ідт’а- 
жечка]. Булй винбчки е і п’ідт’ажечки в йіх. 161. 

ПИЖ 1 [пиж] -а, ч. ‘прокладка з сукна, якою затикають гільзу при 
виготовленні мисливських набоїв’ 392, 166. 

ПИЖ 2 [пиж] -а, ч. ‘закінчення рила свині’ 178. 

ПИЖЕЖНИК [пижежник] -а, ч. ‘спеціальний пристрій робити з валянок 
пижі для мисливських набоїв’. Пижежником нарубау пиж’і. 166. 

ПИЖМА [пйжма] -и, ж., бот. ‘рослина, яку використовують для 
лікування розладу шлунка (?)’ 495. 

ПИЖНЯ [пйжн’а] -і, ж. ‘стерня’ 492, 494; [п’іжн’а]. Йачм’інс’ка п’іжн’а. 
496; [пужн’а] 490. 

ПИЖОВКА [пижбука] -и, ж. ‘пристрій для набивання пороху в гільзу’ 362. 

ПИЗИ [пйзи] -ив, мн., кулін . ‘галушки’ 326; ‘картопляні галушки’. С’угбдн’і 
мати наварйла пиз. 62; 2‘печена на деці терта катропля’ 120; [пези] 120. 

ПИЗНЯНКА [пизн’анка] -и, ж., орн. ‘порода великих диких качок, які 
прилітають найпізніше’ 394. 

ПИЙНУТИ [пийнути] -у, -еш, док. ‘зробити один ковток’. Йак гй с кавка, 
то пуднбсили до водй - пийне хай. 16; [пййнути]. Треба водй пййнути 
трошечки. 16. 

ПИКАЛО [пйкало] -а, ч. ‘людина, яка заїкається’ 428. 

ПИКАТИ [пйкати] -айу, -айіш, недок. 1. ‘заїкатися’ 428; 2. ‘подавати 
голос (про лісову козу)’ 11. 

ПИКОНУТИ [пиконути] -у, -еш, док. ‘вдарити’. Треба по кол’їни 
пол’їном пиконути [щоб заєць упав] (Повір’я). 415. 

ПИКТИ [пиктй] -чу, -чеш, недок. І. ‘готувати їжу на жару чи на вогнищі’ 
(у багатьох н.пп.); 2. ‘доторкуватися чимось гарячим до тіла’ (у багатьох 
н.пп.); 2.‘ тс, що ПАРИТИ-6’ 341. 

ПИКУШКА [пикушка] -и, ж., бот. ‘тс, що ДЖАРКА’ 515. 

ПИЛИХАТИЙ [пилихатий] -а, -е ‘тс, що КУДЛАТИ-2’ 27, 379. 

ПИЛІ [пйл’і] незмін., дит. ‘сало’. Вр’їжу пйл’і д’іт’ам. 154. 

ПИЛКА 1 пйлка] -и, ж. ‘металевий інструмент з зубцями для 
розпилювання різних матеріалів’ (у всіх н.пп.) 

ПИЛКА 2 [пйлка] -и, ж. /. ‘фартушок’ 221; 2. ‘шматок тканини’ 59. 

ПИЛНИК [пилнйк] -а, ч. ‘напильник’. Був би пилнйк, то пйлку 
нагострйв би. 392. 



пиловиннє 


ПИР'Є 


45 . 


ПИЛОВИННЄ [пиловйн’:е] -а, с., збір, ‘тирса від різання деревини’ 428. 

ПИЛЮВАТИ [пил’увати] -уйу, -уйеш, недок. ‘гострити напильником’. 
Сокйру буду пил’увати пилником. 103. 

ПИЛЮГА [пил’уга] -й, ж., згруб. ‘гусгий пил’. В’ітром несе пил’угу. 413. 

ПИЛЮКА [пил’ука] -и, ж., згруб. ‘тс, що ПИЛЮГА’. Гон йаку пил’уку 
пудн’ала машйна. 392. 

ПИЛЮШКА [пил’ушка] -и, ж., кулін. ‘виріб з тіста’ 258. 

ПИЛЯВА [гійл’ава] -и, ж. ‘тс, що ПИЛЮГА’. А пйл’ава стойала за возом!.. 
515; Змитай, мати, лави, щоб ни було пил’ави... (Весільна пісня). 446. 

ПИЛЯЧКА [пил’ачка] -и, ж. ‘тс, що КОПАНКА-Г. Мотйчка з зубами, 
а пил’ачка так. 518. 

ПИЛЬГУЧИТИ [пил’гучити] -гучу, -гучиш, недок., знев. ‘перерізати 
що-небудь тупою пилою’. И док’і ти будиш туйу дошку пил’гучити? 392. 

ПИНАЧКА [пиначка] -и, ж. ‘велика тепла хустка’ 225. 

ПИНДА [пйнда] -и, ж. ‘смілива, гостра на язик дівка’ 111. 

ПИНДИЦИТ [пиндицйт] -а, ч. /. ‘апендицит’. Слабй на пиндицйт. 392, 
229; 2. ‘апендикс’. Вйризали такому малому пиндицйт. 392, 229. 

ПИНДЮЧИТИСЬ [пинд’учитис’] -чус’а, -чис’а, недок. ‘гордовито 
поводитися; хвастатися чимось’ 414. 

ПИНЯ [пйн’а] -і, ж. ‘пузирчаста слина; піна’. Капайе пйн’а буцами. 326, 
11, 103, 230; [пин’а] 172, 200; [п’іна] 266, 312; [п’ін’а] 122, 173, 177, 211, 293, 
301; [пйіна] 26, 191. 

ПИНЬОХА [пин’оха] -и, ж. ‘тс, що НАКИДУХА’ 465; [п’ійоха] 326. 

ПИПКА [пйпка] -и‘, ж. 1. ‘сосок жіночих грудей’ 221, 392; 2. мед 
‘бородавка’ 342; [пепка] 384; 3. ‘сальна залоза в борсука (?)’. В борсука пуд 
хвостом йе пйпка, в’ін с:е. 186; 4. ‘тс, шо ПЕПКА’ 221, 456, 476; 5. ‘ґуля на 
голові оленя, лося чи козла на тому місці, де були роги’ 326; 6 .‘відросток 
ззаду ноги у вепра’ 293. 

ПИПЛЯШОК [пйпл’ашок] -шка, ч. ‘пуп’янок’ 314. 

ПИПТИК [пй с птик] -а, ч. ‘тс, що ПИПКА-Г 402. 

ПИП’ЯШОК [пйпйашок] -шка, ч. ‘пристрій, на якому кріпився пістон 
у старовинних мисливських рушницях’ 422. 

ПИР [пир] -а, ч. ‘невеличкі цибулинки, що виросли з насіння’. Нас’ійали 
нас’ін’:а - вйросте пир. 211. 

ПИРА [пйра] -и, ж. ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’ 38. 

ПИРДУН [пирдун] -а, ч. 1. ‘тс, що ПЕРДУН-Г 392; 2. ‘трубка-свисток 
з гарбузового стебла’ 392. 

ПИР’Є [пйрйе] -а, с., збір. 1. ‘пір’я птаха’ 392; 2. ‘пластинки, шо 
відділяють насінину яблука від м’якуша; оплодень хрящуватий’. Йак сушу 
йаблика, то пйрйе вирйзуйу. 392; ^.‘плавці риби’ 221. 




ПИРИВОДИТИ [пириводити] -ожу, -бдиш, недок. 1. ‘беручи кого- 
небудь за руку, проводити по чому-небудь кудись’ (у багатьох н.пп.); 2. гіерен. 
‘псувати; використовувати без користі’. Наш веприк ни росте - тонб 
пиривбдит харчй. 392. 

ПИРИВ’ЯТКА [пи с ри с уйатка] -и, ж. ‘телиця, яка незабаром отелиться’ 
402; [перевйатка] 402. 

ПИРИГОН [пиригон] -у, ч. ‘залишки від переробленого молока на 
сепараторі’. Пиригбном добре свйни годовати. 392, 402. 

ПИРИЗВ’ЯНКИ [пиризвйанки] -нок, мн. ‘учасники весільної перезви’ 225. 

ПИРИЙ [пирй‘й] -у, «/., бот. /. ‘трав’яниста багаторічна рослина 
злакових, звичайно бур’ян; Е1уІгі§іа герепз (Ь.) №узкі’ (у багатьох н.пп.); 
2. ‘різновид лози з корою червонуватого кольору’. Ми колйс’, йак ше буяй 
д’іт’мй, с пирийу кошички плилй. 392. 

ПИРИСТОЙКИ [пиристойки] -йок, мн. ‘гра на вечорницях, коли 
парубок і дівка перестоювали один одного (хто довше стоятиме)’ 468. 

ПИРИХІДЕЦ [пирих’їдец] -дца, ч. ‘тс, що ПЕРЕХІТЬКО’ 491. 

ПИРИХІДНИК [пирих’Ідник] -а, ч. ‘тс, що ПЕРЕХІТЬКО’ 46. 

ПИРИХОДЯЙ [пириход’ай] -айа, ч. ‘тс, що ПЕРЕХІТЬКО’ 16, 122. 

ПИРІГ [пир’іг] -ога, ч., кулін. 1. ‘печений виріб з тіста з начинкою’ (у 
більшості н.пп.); Пирогй пичбни. 342; [пируг] 392; 2. ‘біла паляниця’. С 
питл’овойі мукй пиклй пшенйчний пир’іг - то б’ілий хлиб. 518; 3. ‘вареник’. 
От пирогй наварйл*а в нид’Іл’у. 342, 106, 384. 

ПИРКА [пирка] -й, ж. ‘зібраний бджолами квітковий пилок рослин’ 106. 

ПИРКАТИ [пйркати] 3 ос. оди. пйркайе, недок. ‘утворювати звуки (про 
зайця)’ 38; [пйрскати] 424; [пйрхати] 141. 

ПИРЛИНА [пирлйна] -и, ж. ‘пір’їна’ 430. 

ПИРО [пирб] -а, с. ‘тс, що КОЛОДОЧКА-6’ 17. 

ПИРОГЕ [пироге] -йв, мн. ‘тс, шо ПОВЕСЮЛЬЩИНА’ 428; [пирогй] 300. 

ПИРОЖИТИСЬ [пирожйтис’] -ус’а, -йс’а, недок. *(?)’ Йак ни пир’іг, то 
ни пирожйс’а, йак ни т’емиш, то й ни бирйс’а. 33. 

ПИРШЕНЬКА [пиршен’ка] -и, ж. ‘тс, що ПЕРВІСТКА’ 465. 

ПИСАКА [писака] -и, ж. 1. ‘писачок для нанесення воскових візерунків 
на великодні яйця’ 454; 2. ч. і ж., згруб. ‘той, хто погано пише’. Написав 
писака, шо ни розбире собака. 392. 

ПИСАЛНИЦЯ [писалниц’а] -і, ж. ‘тс, що ЗДЮР’ 122. 

ПИСАНА КОЛЯДА [Пйсана Кол’ада] -ойі -й, ж., реліг. ‘Водохреще 
(19 січня)’. Пйсана Кол’ада, бо христй пйшут’. 454, 342, 475. 

ПИСАНКА [писанка] -и, ж. 1. ‘Великоднє яйце, фарбоване в декілька 
кольорів’ 454; 2. [пйсанка] ‘орнамент на глечику’. Крамйнчиком робйли 
пйсанку на гладйшц’і. 292. 




ПИСКА [писка] -и, ж., згруб. ‘губа людини’ 152. 

ПИСКАВКА [пйскаука] -и, ж. ‘тс, що ВАБИК’. Дл’а бикас’іу була 
пйскаука така. 26. 

ПИСКАТИ [пйскати] 3 ос. одн. пйскайе, недок. ‘подати голос (про 
білку)’ 344, 463; [пйс’кати] 38. 

ПИСКЛЯ [пискл’а] -ати, с. ‘маленька плаксива дитинка’. Чо ти пишчйш, 
пискл’б? 275, 225, 392. 

ПИСКОВНЯ [писковн’а] -і, ж. ‘кар’єр, звідки беруть пісок’ 454; 
[п’ісковн’а] 6, 454. 

ПИСКОТИ [пйскоти] -от, мн. ‘голос, який подає білка’ 122. 

ПИСКОТУН [пискотун] -а, ч. ‘миша з білою шерстю на животі і 
темнішою смугою на спині’ ЗОЇ. 

ПИСНА КОЛЯДА [Пйсна Ко у л’ада] -ой -й, ж, реліг. ‘Різдво Христове’ 16. 

ПИСНИКАТИ [пйсникати*] -айу, -айеш, недок. ‘постити’. Треба 
пйсникати - ничб не и йісти. 16, 466; [пбсникати] 392; [п’існикате] 152. 

ПИСОК [пйсок] -ска, ч., згруб. І. ‘обличчя’ 35; 2. ‘щока’ 248; .7‘ніс собаки’ 2. 

ПИСЯТКО [пис’атко] -а, с. ‘щеня’ 444. 

ПИСЬМО [пис’мб] -а, с. /.‘лист’ (у багатьох н.пп.); 2.перен. ‘тс, що 
ГАЗЕТА-2’ 134. 

ПИСЬ-ПИСЬ 1 [пис’-пис’!] ‘виг., для підкликання цуценяти’ 129, 211; 
[п’іс’-п’іс’!] 48,418. 

ПИСЬ-ПИСЬ 2 [пис’-пис’!] ‘виг., яким супроводжують садіння дитини 
на нічний горщик’ 392, 461. 

ПИТ 1 [пит] пбду, ч. ‘основа печі’ 114. 

ПИТ 2 [пит] поту, ч. ‘піт’ (у багатьох н.пп.). 

ПИТЕЛЬКА [пител’ка] -и, ж. ‘тс, що ПЕТЛЯ-3’ 211, 396. 

ПИТИ [пйти] пйу, пйеш, недок. 1. ‘ковтати яку-небудь рідину’ (у всіх 
н.пп.); 2. ‘клювати, дзьобати (про птахів)’. Воробл’і не пилй конопл’і. 390; 
Варабушк’і просо пйут’. 272. 

ПИТЛАЙ [питлай] -айа, ч. ‘тс, що КУДЛАЙ-2’ 226. 

ПИТЛАТИЙ [питлатий] -а, -е ‘тс, що КУДЛАТИ-2’ 430. 

ПИТЛЬОВАНКА [питл’ованка] -и, ж. ‘пшеничне борошно тонкого 
помолу’ 515. 

ПИТРІВКИ [питр’івки] -вок, мн. ‘петрівчані пісні; постові пісні’ 53. 

ПИТРУВАТИ [питрувати] -уйу, -уйе'ш, недок. ‘вгощати пастухів на 
свято Петра і Павла (12 липня)’. Пастушкй столика зрббл’ат’ з дерну, кожне 
собй шо-небут’ принисе... Колйс’ то пастухам давали, і так питрували... 225. 

ПИХІР [пих’ір] -а, ч. ‘мозоль’ 342. 



ПИХОВАТИ 


ПІВНІСІНЬКИИ 


48 


ПИХОВАТИ [пиховати] -айу, -айе, недок. ‘гонорувати; бути пихатим’. 
Пйшна тешчейка, пйшна до з’ат’а не вййшла. Йак будеш пиховати - не будеш 
з’ат’а мати (Весільна пісня). 46. 

ПИХОТОЮ [пихотойу] прис. І. ‘пішки’. Двацит’ верстбу пихотойу 
йшоу. 392; 2. ‘повільною ходою’. Собака пихотойу йде. 392. 

ПИХТИК [пйхтик] -а, ч. ‘тс, що МИЙКА’ 524. 

ПИЧАНИ [пичанй] -йу, мн. ‘печінки’. А той в пичанах сидйт’!.. 46. 

ПИШАКА [пишака] прис. ‘тс, що ПЄША’ 11, 392. 

ПИШВА [пйшва] -и, ж. ‘наволочка на подушку’ 221. 

ПИШЕЧКА [пйшечка] -и, ж. ‘кусочок тіста, за допомогою якого 
визначали, чи спікся хліб’. В стакан вудй кй е дали пйшечку. Йакшб хл’іб 
гутови, та пйшечка спливайе. 454. 

ПИШИНКА [пишйнка] -и, ж. ‘тс, що ПЕРВІСТКА’ 274. 

ПИШНЯ [гійшн’а] -і, ж. ‘долото з вигнутим лезом для видовбування 
ступи’ 392. 

ПИЩ [пишч] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’. Хаз’айка! Пишч’і повик’ідала 
на дорогу. 339, 422; [п’ішч] 422. 

ПИЩАВКА [пйшчаука] -и, ж. ‘тс, що ВАБИК’ 11, 340; [пйшчалка] 302. 

ПИЩАТИ [пишчати] 3 ос. одн. пишчйт’, недок. ‘тс, що ПИСКАТИ’. 
Б’ілка пишчйт’ йак пташка. 287, 430. 

ПИЩЕРА [пишчера] -и, ж. ‘тс, що КУБАХ 4 -7\ Пишчера йаг’ід'. 36. 

ПИЩЄТИ [пишч’ети] 3 ос. одн. пишчйт’, недок. І. ‘утворювати звуки 
(про зайця)’ 273; 2. ‘утворювати звуки (про куницю)’ 230. 

ПИЩИК [пйшчик] -а, ч. /.‘тс, що ВАБИК’ 344, 463; 2‘тс, що КОЛОД¬ 
КА-10’ 425. 

ПИЩІ [пишч’і] -їв, ми. ‘тс, що КОЛОДКА-10’. Курка почала губйти 
пйрйе - буде в пишчах. 339. 

ПИЯК [пийак] -а, ч. ‘п’яниця’. Одинак йак ни злодий, то пийак. 119,74. 

ПИЯТИКА [пийатй е ка] -и, ж., знев. ‘п’янка, випивка’ 454. 

ПИЯЦЮГА [пийац’уга] -и, ч. ‘тс, що ПИЯК’ 148. 

ПІВДНІ [п’івдн’і] прис. ‘опівдні’ 74. 

ПІВЗЄ [п’іуз’е] -а, с., збір, ‘тс, що КОЗЕЛ^б’ 289. 

ПІВЗИНИ [п’іузини] -ин, мн. ‘тс, що КОЗЕЛ 1 -6’ 16, 27, 212; [павз’іни] 
42; [пауз’іни] 42. 

ПІВМИЩИНКА [п’івмйшчинка] -и, ж. ‘неглибока миска’ 280. 

ПІВНИЦЯ [п’іунйц’а] -і, ж. ‘тепла комора для зберігання картоплі, 
прибудована до хати’. Тепер п’іунйц’ немайе, все робл’ат’ л’оха. 348; 
[пивнйц’а] 147. 

ПІВНІСІНЬКИЙ [п’іун’іс’ін’кий] -а, -е ‘дуже повний’. П’іун’іс’ін’ке 
в’ідро йак око. 60. 




ПІВТОРАК [п’івторак] -а, ч. ‘людина здоровенного зросту’ 454. 

ПІВТРЕТЯ [п’івтрет’а] чис. ‘три з половиною’ 454. 

ПІВТУРАЧ [п’іутурач] -а, ч. ‘тс, що ПВТОРАК’ 397. 

ПІВШОРА [п’іушбра] -и, ж. ‘тс, що КАНТАР 1 ^’ 266. 

ПІГАСТИИ [п’їгастий] -а, -е ‘такий, що має чорну смугу на спині (про 
мишу)’. П’ігаста миш. 144. 

ПІГУЛКА [п’ігулка] -и, ж. ‘тс, що ГАЛКА 2 ’. Йак лис схбпит’ п’ігулку, 
то здихайе. 57; [пигулка] 162. 

ПІД [п’ід] пбду, ч. тс, що ОБОРІГ’ 307. 

ПІДБИТИ [п’ідбиги] у зн. прис. ‘починаючи бігти (про тварину)’. 
Собака п’ідбиги йде. 211. 

ПІД БИТКУ [п’ід бйтку] ‘спосіб садіння картоплі (?)’ 340. 

ПІДВАРОК [п’ідварок] -рка, ч. 1. ‘тс, що ПИДВАРОК-1’. Багат’ій, хто 
мау т’і п’ідварки. 211,125, 328; П’ідварок був кружний. 328,476; 2. ‘загорожа 
для овець’ 418; 3. ‘повітка для зберігання воза, борін та ін. реманенту’ 418. 

ПІДВОЛОЧКА [п’ідволочка] -и, ж . ‘мішок, у який насипають пір’я в 
подушку’ 102. 

ПІДВОРОК [п’ідворок] -рка, ч. ‘подвір’я коло хати’ 475. 

ПІДГНЬОТОК [п’ідгн’оток] -тка, ч. ‘підметка у взутті’ 428. 

ПІДГОЛОС [п’ідголос] -у, ч. ‘тс, що ВЕДРО’. Йде п’ідголос п’ід горбйу. 
222, 117. 

ПІДГОНЧАСТИЙ [п’ідгончастий] -а, -е ‘такий, що має жовтий колір 
живота (про масть собаки)’ 353. 

ПІДГОРЛО [п’ідгбрло] -а, с. ‘тс, що БОРОДА’ 298. 

ПІДДАШОК [п’ід:ашок] -шка, ч. ‘тс, що ОБОРІГ’ 396. 

ПІДДУЛКА [п’ід:улка] -и, ж. ‘частина приклада мисливської рушниці 
під стволом’ 362. 


ПІДДУЧКИ [п’ід:учки] -чок, мн. ‘вставки в чоловічій сорочці від плечей 
до половини грудей і спини’ 418. 

ПІДЖИГУВАЧ [п’іджйгувач] -а, ч. ‘той, хто підбурює когось проти 
чого- або кого-небудь’ 254. 

ПІДЗЕЛЕНКИ [п’ідзеленки] -ів, ми., бот. ‘тс, що ЗЕЛЕНИЦЯ’ 295. 
ПІД’ЇДИНЬ [п’ідйідин’] -дн’а, ч., ент. ‘довгоносик буряковий; 
ВоіЬупосіегез рипсііуепігіз Оегш.’ 475. 

ПІДКОВА [п’ідкбва] -и, ж. /. ‘металева пластинка, що прибивається 
До копита коня’ (всі н.пп.); 2. ‘тс, що ПЕТЛЯ-2’ 226. 


ПІДЛИСКА [п’ідлйска] -и, ж., бот. 1. ‘пролісок; 8сі1іа ЬіГоІіа Ь.’ 293; 
[п’щлиска] 293; [п’ідлашка] 348; [п’їдлистка] 20; [п’їдличка] 129; [п’їдлишка]. 
П’щіишка голубейким ивите. 16. 129: Гп’їлл’ашкаї 46: 2. ‘тс. шо КОЗОЛРА’ 53. 



ПІДЛІТКА 


П1ЛКА 


50 


ПІДЛІТКА [п’ідл’ітка] -и, ж., орн. ‘молода дика качка, яка ще не вміє 
літати’ 338. 

ПІДЛІТОК [п’їдл’іток] -тка, ч., орн: ‘птах, який ще не вміє літати’ 117,331, 
356; [подл’іток] 87; [п’ідл’оток]. Вбраус’а в палк’і - вже п’ідл’оток. 172; [пудлеток] 
340; [пудл’еток] 89; [пудлиток] 22, 37, 57, 124, 134; [пудл’іток] 169, 440. 

ПІДМАЗАТИСЯ [п’ідмазатис’а] -ажус’а, ажис’а, док. ‘піддобритися’. 
Йак п’ідмазатис’а хоч, то кажеш “татус’у”. 326. 

ПІДНАВІС [п’іднав’іс] -а, ч. ‘тс, що ОБОРІГ’ 244; [поднав’ес] ЗО. 

ПІДНУШ [п’іднуш] -а, ч. ‘мотузка, за допомогою якої гойдають 
колиску’ 418. 

ПІДПЕНЬОК [п’ідпен’ок] -н’ка, ч., бот. ‘опеньок; Аппіііагіа шеііеа 
(УаЬІ.)ОиеІ.’ 109. 

ПІДПУШОК [п’ідпушок] -шка, ч. ‘підшерсток у собаки’ 298. 

ПІДРАНОК [п’ідранок] -нка, ч. ‘поранений звір’ 226,303,331; [подранок]. 
А подранок вт’ік од охотн’іка. 427,415; [пудранок] 2, 123, 171,212. 

ПІДРОСТИК [п’ідрбстик] -а, ч. ‘теля, яке вже трохи підросло’ 446. 

ПІДРОСТОК [п’ідросток] -стка, ч. 1. ‘напівдорослий звір’ 394, 424; 
[п’ідрбсток] 74, 123; [пудросток] 89; [пудрбсток] 191; 2. ‘звір, народжений 
минулого року’ 424: 3. орн. ‘напівдоросле маля дикої качки’ 132, 504; 
[пудрбсток] 120, 353. 

ПІДСАДКА [п’ідсадка] -и, ж. ‘підсадна качка, яку використовують 
мисливці для приманювання селезня’ 338; [подсадка] 2. 

ПІЙЛО [п’ійло] -а, с. 1. ‘тс, що ВОДОПІЙ’ 312; 2. ‘заварена вода з мукою 
та лляним або конопляним насінням, якою напоювали телят’ 90; [пуйло] .Дайу 
тил’атови пуйло, то аш блишчйт. 392. 

ПІКАВКА [п’ікаука] -и, ж. ‘тс, що ВАБИК’ 103, 296. 

ПІКАНЕЦ [п’іканец] -нца, ч., кулін., перев. в мн. ПІКАНЦИ [п’іканци] 
‘тс, що КУТИК’ 396. 

ПІК АРКА [п’ікарка] -и, ж. ‘тс, що ОЖУГ-Г 465. 

ПІКАТИ [п’ікати] 3 ос. одн. п’ікайе, недок. 1. ‘подавати голос (про 
куріпку)’ 22, 224; 2. ‘утворювати звуки (про зайця)’ 346. 

ПІКІ [п’ік’і] спол. ‘поки’. П’ік’і роботу поробиш... 154. 

ПІКОЛОК [п’ікблок] -лка, ч. ‘грубка для опалення приміщення’. 
Напалйли добре в п’ікблку. 226, 106. 

ПІКОТА [п’ікота] -й, ж. ‘тс, що СПЕКОТА’. Стала така п’ікота... 377. 

ПІКУН [п’ікун] -а, ч. ‘ручка, за допомогою якої виймають з печі 
сковороду’ 386. 

ПІЛКА 1 [п’ілка] -и, ж. ‘фартух’. До печ’і ходйти - треба причипйти 
п’їлку, а то сажа скр’із’. 224, 133, 326; ‘старий фартух’. Хвартушбк новий, а 
п’ілка с’ака-така. 154. 




ПІЛКА 2 [п’їлка] -и, ж. ‘м’яч’ холм 38. 

ПІЛОК [п’їлок] -лка, ч. ‘тс, що ГОПУЛОК’ 16. 

ПІЛУЧКА [п’їлучка] -и, ж. ‘ряднина, за допомогою якої переносять 
зілля’ 48. 

ГІІЛЬОТ [п’іл’от] -а, ч. ‘відрізаний шматок сала’ 51. 

ПІМПИК [п’імпик] -а, ч. /. ‘будь-який наріст на рослині’ 392; 2. ‘під¬ 
вищення різного роду на предметах’. Впала крйшка і п’імпик годбйвса. 392. 

П1НЧУК [п’інчук] -а, ч. ‘малий складаний ніж’ 191. 

ПІП [п’іп] попа, ч. /. ‘священик’ (у багатьох н.пп.); [пип] 141; [пуп] 90, 
392; 2. ‘тс, що ТРІСКАЛО’ 346, 418. 

ПІПА [п’іпа] -и, ж., дит. ‘вода’. Наше дит’атко п’іпи схот’іло. 392. 

ПІПИ [п’іпи] незм . ‘пити’. Хоч п’іпи? 392. 

ПІПІКАТИ [п’іп’ікати] З ос. одн. п’іп’їкайе, недок. ‘утворювати звуки 
(про зайця)’ 382. 

ПІПІП [п’іп’їп] незм., дит. І. виг. ‘наслідування звуків автомобільного 
клаксона’ 392; 2. ‘автомобіль’ 475. 

ПІП КАЛО [п’іпкало] -а, с. 1. ‘клаксон в автомобілі’. Зал’ізе в каб’іну і 
душит рукбйу п’іпкало. 392; 2. ‘дитина, яка наслідує звук автомобільного 
клаксона’. 392. 


ПІПКАТИ [п’іпкати] -айу, -айіш, недок. ‘наслідувати звук автомо¬ 
більного клаксона’. Т’агне машйнку і п’іпкайе. 392. 

ПІР [п’ір] -а, ч. 1. ‘листя молодої цибулі’ 49; 2. ‘листя молодого часнику’ 377. 
ПІРА [п’іра] мн. ‘пір’я’. П’іро одне, а п’іра багато. 2, 226; [п’іре] 353; 
[п’ірд’е] 225. 

ПІРИСТИЙ [п’ірйстий] -а, -е ‘тс, що ПАРИСТИ’ 53. 

ПІРИТИСЬ [п’іритис’] 3 ос. одн. п’іриц’:а, недок. ‘випадати (про старе 
пір’я птахів, після чого з’являється нове)’ 431. 

ПІРЙО [п’ірйо] -а, с. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 176. 

ПІРНИКУС [п’ірнйкус] -а, ч., орн. ‘порода невеликих диких качок’ 527. 
ПІРО [п’ірб] -а, с. І. ‘пір’їна’ 2; 2. ‘плавець риби’ 211, 342; [п’іро] 49; 
3. ‘лопать весла’ 106. 


ПІРНИ [п’ірш’і] прис. ‘спершу’. П’ірш’і було лучше жети. 464. 

П1СЄ [п’іс’е] -ети, с. ‘тс, що ПЕСУНЯ’ 418, 475. 

П1СЄТКО [п’іс’етко] -а, с. ‘тс, що ПЕСУНЯ’ 148. 

ПІСИНЄ [п’ісин’е] -ети, с. ‘тс, що ПЕСУНЯ’ 148. 

ПІСКАТИ [п’іскати] 3 ос. одн. п’іскайе, недок. ‘подавати голос (про 
лисицю)’212. 

ПІСКОВИНА [п’ісковина] -й, ж. ‘тс, що ПИСКОВНЯ’ 513. 
ПІСКОВНИЦЯ [п’іскбуниц’а] -і, ж. ‘тс, що ПИСКОВНЯ’ 163. 



ПІСКУР 


ПИОРА 


г 

52 


ПІСКУР [п’іскур] -а, ч., іхт. ‘в’юн; МІ8§игпи5 Гоззіїіз Ь.’ П’ішчйт’ йак 
сйл’:у посйпати, то й п’іскур. 221, 418; [пискур] 148. 

ПІСНИЙ [п’існйй] -а, -е 1. ‘у якому відсутні м’ясні й молочні продукти’ (у 
багатьох н.пп.); [посний] 141; [пусни] 90, 392; 2. ‘тс, що ЛИКОВАТИЙ’ 266. 

ПІСОЧНІК [п’ісочн’ік] -а, ч. ‘заєць із шерстю рудого кольору’ 186. 

ПІСТИН [п’істйн] -она, ч. ‘капсуль у мисливському патроні; пістон’ 135, 
287, 480; [пистбн] 130, 144, 159, 222, 232, 415, 456; [п’істбн] 117, 203, 392, 418, 
431,434; [пудстбн] 275, 400, 422. 

ПІСТОНІВКА [п’істон’іука] -и, ж. ‘саморобна мисливська рушниця’ 273; 
[пистонйука] 186,277, 396; [гі’істонуука] 156,353; [пистонувка] 38; [п’істунувка] 
103, 116, 371; [пистунйука] 396; [пудстонйука]. Ходйу на пол’уван’:е с 
пудстонйукойу. 422. 

ПІСЯТО [п’іс’ато] -а, а ‘тс, що ПЕСУНЯ’ 220. 

ПІТИ ПО СОРОЧКУ [п’ітй по сорочку] ‘частина весільного обряду, 
коли молодий у суботу ввечері йде до молодої викупляти собі сорочку’ 518. 

ПІТНАЦИТКА [п’ітнацитка] -и, ж. ‘п’ятнадцятирічна дівчина’ 392. 

ПІТТОЧКА [п’іт:очка] -и, ж. ‘наточений грубілим полотном низ жіночої 
сорочки’ 456. 

ПІТЯ [п’іт’а] -і, ж. у дит. ‘тс, що ПІПА’ 475; [пйт’а] 501. 

ПІТЯЖКА [п’іт’ажка, п’Іт’аж"'ка] -и, ж . 1. ‘тс, що КОСНИК’ 125, 410, 
428, 456; 2. ‘вузька довга смужка тканини, яку заплітали в коси як прикрасу’ 
94; 3.‘вузька смужка кольорової тканини, яку пришивали до одягу’. Спуднйц’а 
с п’іт’аж ш ками. 49, 456. 

ПІТЬКІ [п’іт’к’і] незм., дит. ‘пити’ 392. 

ПІХВА [п’іхва] -и, ж. ‘чохол для ножа’ 418, 444; [п’іхва] 81. 

ПІХОТА [п’іхбта] -и, ж., бот. ‘тс, що СИДУХА’. Дехто говбрит’ п’іхбта, 
а дехто се и дун. 454; [пихбта] 454. 

ПІХОТКА [п’іхбтка] -и, ж., бот. ‘тс, що СИДУХА’ 517. 


ПІХУРКА [п’іхурка] -и, ж. ‘куниця, яка ходить по землі, а не по деревах’. 
П’іхурка хбдит’ по зе и мл’і. 382. 

ПІЦОВИСЬКО [п’іцбвис’ко] -а, с. ‘місце, де була хата’ 430. 

ПІЧКА [п’ічка] -и, ж. 1. ‘мала піч’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘тс, що КУБАР- 
КА’ 172; [пйічка] 392. 

ПІШВА [п’ішва] -и, ж. ‘підкладка в одязі’ 407. 

ПІШНЯ [п’ішн’а] -і, ж. ‘різновид сокири з лезом, перпендикулярним до 
топорища’ 428. 

П’ЇВНИК [пйівник] -а, ч. 1. ‘молодий півень’ 11, 90, 188, 392; 2. ‘спе¬ 
ціальна булочка, що печеться на весілля’ 1 1, 90, 188. 

П’ЇЧ [пйіч] печ’і, ж. ‘піч’ 392. 

ПЙОРА [пйбра] пйор, ми. ‘тс, що ПІРО-2’ 16. 



ПЛАВЕЦЬ 


ПЛАХТА 


53 . 


ПЛАВЕЦЬ [плавец’] -вц’а, ч ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’ 266; [пл’івец’] 132. 

ПЛАВКА [плавка, плаука] -и, ж. ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’ 372, 424. 

ПЛАВОК [плавок] -вка, ч. ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’ 45, 57, 430. 

ПЛАВУН [плавун] -а, ч 1 . ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’ ПО, 320, 475; 
2. ‘рідка глина в глибині землі, через що не можна викопати колодязя’. 
Докопалис до плавуна да й пок’їнули копати. 392, 339, 480. 

ПЛАВУХА [плавуха] -и, ж. ‘ряска; Ьешпа шіпог Ь.’ Треба налувети 
плавухи дл’а малех качок. 36. 

ПЛАКАВИЙ [плакавий] -а, -е ‘нещасливий; такий, що спричинить 
плач’. Права нога - плакава [якщо спіткнутися]. (Повір’я). 338. 

ПЛАКАВО [плакаво] прис. ‘погано; зі слізьми’. Перейде к’іт зл’іва 
направо - буде плакаво. 338. 

ПЛАКСОХА [плаксоха] -и, ж. і ч. ‘тс, шо МАЗЯ-Г 94. 

ПЛАКСУ ЛЯ [плаксул’а] -і, ж . ‘тс, що МАЗЯ-Г 258. 

ПЛАКСУН [плаксун] -а, ч. ‘спеціально найнята жінка голосити за 
покійником’. То в Рос’ійі нан’імали плаксуна, а в нас н’е, того не було. 165. 

ПЛАМЕТА [пламета] -и, ж . 1. ‘дощові або снігові хмари, які з’являються 
через невеликі проміжки часу’. Внос’ в хату вйідра з водойу - знов пламета 
суне. 392; 2. ‘вітер, який то посилюється, то слабне’. Пламетойу в’їйе в’їтер - 
пов’Ійе да й перистане, пов’ійе да й перистане... 94; 3. ‘якась невідома причина; 
неконтрольована сила’. І йака на тибе пламета нашла, шо ти бз’їкайіш? 392. 

ПЛАНІТА [план’іта] -и, ж. ‘хмара’. Л’ізе вил’ека план’іта. 59; Зноу 
план’іта надходит’ 148. 

ПЛАСАТ1ЖІ [пласат’іж’і] -ів, мн . ‘плоскогубці’ 221. 

ПЛАСКОДОН [пласкодон] -а, ч. ‘пором’. Перевозили нас пласко- 
доном. 384. 

ПЛАСТ [пласт] -а, ч . ‘тс, що КУБАХ 4 -7’. Пласт йагод. 233. 

ПЛАСТОЧКА [пласточка] -и, ж. ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’ 394. 

ПЛАТ [плат] -а, ч. /. ‘довга вузька тканина, якою пов’язували голови 
заміжні жінки’. Майу плат, а держу на смерт’ труну покривати. 272,380,498; 
2. ‘тканина, якою покривають покійника’ 163. 

ПЛАТОК [платок] -тка, ч. 1. ‘носовичок’. Вуз’мй платка і витри носа. 
392, 90; 2. ‘тс, що ГАЗЕТА-2’ 343. 

ПЛАТТЄ [плат’:е] -а, с. /. ‘жіночий одяг - сукня’. Купила све и круси 
штапел’не плаг’:е. 392 (у багатьох н.пп.); 2. збір, ‘білизна’. Плат’:е прали на 
рйц:и. 137, 119, 392; Ой м’ій везе гн’ій, а йа плат’ге прала. (Нар. пісня). 119. 

ПЛАХТА [плахта] -и, ж. ‘ряднина для перенесення бурячиння, різного 
бур’яну та ін.’ 186, 396. 



ПЛАЧКА 


54 


плиднии 



ПЛАЧКА [планка] -и, ж. ‘тс, що ПЛАКСУН’. То кол в йс’ жиди наймуг’ 
планку... Наймут’, вже вона плаче там... Ше ск’іл’ко то ден’ ходитиме 
плакатиме. 16. 

ПЛАШНИК [платник] -а, ч ., бот. ‘тс, що ЛАПАХА’ 490. 

ПЛАЩА [платна] -а, ж. ‘плащ’. Платна уйісит на гори, на бантини. 392. 

ПЛАЩИК [платник] -а, ч. І. ‘невеликий плащ’ (у всіх н.пп.); 2. ‘пода¬ 
рунок, який дають хресні своїм хрещеникам’ 301; ‘тканина, дарована на 
хрестинах’ 521. 

ПЛАЩОВИ ЦИГАНИ [плашчовй цигани] -йх -ан, мн. ‘цигани, які не 
люблять працювати’ 16. 

П ЛЕВУ ХЕ [плевухе] -и, жзбір., бот. ‘рослинність, що росте в озері’. 
Вже вбзира начинайе зарастати плевуха. 46. 

ПЛЕМЕННИЦЯ [племен:иц’а] -і, ж. ‘племінниця’ 326. 

ПЛЕСКАТИ 1 [плескати] -айу, -айіТп, недок. ‘аплодувати’. За в’ірш йому 
плескали вс’і. 392. 


ПЛЕСКАТИ 2 [плескати] -а, -е ‘плоский’. Йакбгос’ плескатого хл’іба 
напикла. 392. 

ПЛЕСКАЧ [плескач] -а, ч. Тра. яку грали колись на вечорницях; 
очевидно, тс, що ТРІСКАЛО’. Грали в ігри - фанти, плескача. 375. 

ПЛЕСО [плесо] -а, с. ‘місце на полі без рослинності’. Гондо серет пол’а 
плесо йак’е - просо ни зишлб. 392. 

ПЛЕТІНКА [плет’інка] -и, ж. ‘тс, що ЛЄНА’ 16, 159. 

ПЛЕТУХА [плетуха] -и, ж., бот. ‘витка квасоля’ 111; [плитуха] 454. 

ПЛЕТЮНКА [плет’унка] -і, ж. ‘дрібно заплетена дівоча коса’. Запле и ла 
гонуци плет’унку. 392. 

ПЛЕТЮХ [плет’ух] -а, ч. ‘тин з лозових прутів навколо забитих у землю 
кілків’ 414. 

ПЛЕТЯНКА [плет’анка] -і, ж. ‘обплетений лозовими прутами бутель’ 392. 

ПЛЕЧА [пле и ча] -и, ж. ‘передня нога свині вище коліна; лопатка’ 287. 

ПЛЕЧІ [плеч’і] плеч, мн. /. ‘частина тулуба від шиї до рук’ (всі н.пп.); 
2. ‘тупий бік леза ножа’ 431. 

ПЛЕЧКО [плечкб] -а, с. ‘плече’ 326, 392, 407. 

ПЛЕШНЯК [плешн’ак] -а, ч., бот. ‘тс, що ЛАПАХА’ 494. 

ПЛЄГА [пл’ега] -и, ж. 1. ‘сніг з дощем’ 221; 2. (?) у прокльоні: Хай на 
тебе пл’ега! 409. 

ПЛЄЙТУХ [пл’ейтух] -а, ч. ‘тс, що ПИЖ 1 ’ 264. 

ПЛЄЦОК [пл’ецок] -цка, ч., кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’ 474. 

ПЛЄШКА [пл’ешка] -и, ж. ‘тс, що БЛЄШКА 1 ’ 230. 

ПЛИВ А [плива] -й, ж. ‘тс, що ЗДЮР’ 421. 

ПЛИДНИЙ [плйдний] -а, -е ‘кітний (про зайчиху)’. Плйдна зайчйха. 296. 



ПЛИЖКАМИ 


55 


ПЛОСКУХА 



ПЛИЖКАМИ [плйжками] / т прис. ‘підстрибуючи’. Б’іжйт’ собака 
плйжками. 440. 

ПЛИСКА [плйска] -и, ж., орн. ‘плиска біла; Моїасіїїа аІЬа Ь.’ Плиск’е 
цвиркот’ет’. 479; Посилайе жайворонок плйску - може, пос’ійав д’ід гороху 
мйску? 446. 

ПЛИСКАЧ [плискач] -а, ч. ‘неповний стручок гороху або квасолі’ 74. 

ПЛИСНА [плисна] -й, ж. ‘плісень на квашених продуктах’ 366; [плйсн’а, 
плйс’н’а]. Плйсн’у збе и рй зверху на капусти. 392; [пл’їс’н’а] 392. 

ПЛИТІНКА [плит’інка] -и, ж. ‘жмут вичесаного і сплетеного волокна’ 152. 

ПЛИТКЄ [плитк’е] -ток, мн. ‘тс, що КОСНИК’. Брат росплитайе 
се"стру. Де ти плитк’е под’іу? 346. 

ПЛИТНЯ [плитн’а] -і, ж. ‘тин з лозових прутів’. Плитн’а з лозй може 
бути лежача і стбйма. 392. 

ПЛИТТЄ [плйт’.е] -а, с., збір, ‘верхній шар ґрунту з травою’. Плйт’:е 
нар’їжут’ з горбка, шоб конопл’і не спливали. 342. 

ПЛИТУН [плитун] -а, ч. ‘базіка’ 518. 

ПЛИТЮХ [плит’ух] -а, ч. ‘тс, що ПЛИТУН’ 518. 

ПЛИЧОХА [пличбха] -и, ж. ‘велика тепла хустка’ 342; [пл’ічбха] 326. 

ПЛИШИЧКА [плйшичка] -и, ж ., орн. ‘тс, що ПЛИСКА’. Де тййі 
плишичк’і сид’ат? 392. 

ПЛИШНИК [пли е шнйк] -а, ч., бот. ‘тс, що ЛАПАХА’. Бало на 
пли с шнику пи с клй хл’іб. 272. 

ПЛІВА [пл’іва] -й, ж. ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’ 37. 

ПЛІВКА [пл’іука] -и, ж. ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’ 10, 167,211, 271, 332. 

ПЛІДНИЙ [пл’їдний] -а, -е ‘про самку звіра, яка носить плід’ 244, 424. 

ПЛІСКА [пл’іска] -и, ж., бот. ‘тс, що КОРИНОГА’. Бачу чер’ін’ пл’ісбк... 
515,517. 


ПЛІСНЯВА [пл’іс’н’ава] -и, ж. ‘тс, що ПЛИСНА’ 392. 

ПЛІТУХА [пл’ітуха] -и, ж. ‘кошик з двома ручками’ холм 37. 
ПЛІЦАК [пл’іцак] -а, ч. ‘кошик з лозового пруття’ 130. 

ПЛІЧКО [пл’ічко] -а, с. 1. ‘тс, що ПЛЕЧКО’. Крутит праве пл’ічко. 392; 
2. ‘вішак у шафу’. Годежу не к’ідай, а повйс’ на пл’ічко. 392. 

ПЛІЧО [пл’ічб] -а, с. ‘тс, що ПЛЕЧА’ 422. 

ПЛІШ [пл’іш] -а, ч. І. ‘непридатна для хліборобства земля’ 211; 2. ‘міс¬ 
це, пропущене під час сівби’. Пл’іш нидос’ійаний. 211. 

ПЛІШКА [пл’ішка] -и, ж. 1. ‘головка цвяха’ 428; 2. ‘потовщення на 
веретені’ 46. 

ПЛОСКУХА [плоскуха] -и, ж., бот. ‘півняче просо; плоскуха звичайна; 
ЕсЬіпосЬІоа сги8-§а11і (Ь.) Веаиу.’ 326; [плоскуха] 90, 392; [плескуха] 402; 
[плискуха] 454. 




ПЛОТИК [плотик] -а, ч. 1. ‘невисокий тин’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘пастка 
для лову вовків, що складалася з нижчих кілків, за якими були вищі, куди клали 
приманку; вовк перескакував через нижчі кілки і напорювався на вищі’ 110. 

ПЛУГОВАТИ [плуговати] -уйу, -уйеш, недок. ‘після садіння картоплі 
по зораному проходити ще плугом, роблячи рівніші борозенки’ 390. 

ПЛУЖЕЧОК [плужечок] -чка, ч. ‘тс, що ОБГОРТАЙ’. Плушка вже 
майу, к’еп ше плужечка зробити. 392. 

ПЛУЖОК [плужок] -жка і -шка, ч. ‘плуг для орання’ 392. 

ПЛУСА [плуса] -и, ж., ент. ‘блощиця; АсапіЬіа ІесШІагіа Ь.’ 326. 

ПЛУТ 1 [плут] плота, ч. /. ‘тин, огорожа’ 90, 392, 490; 2. ‘гребля, якою 
бобри перегороджують річку’. Бобри плота загатили. 427. 

ПЛУТ 2 [плут] -а, ч. ‘заєць’. Зайец’ плут, бо заплутуйе с’л’ідй. 415. 

ПЛУТА [плута] -и, ж. ‘базікання, плітки, несерйозні пісні’. Ой таке-во 
плута каже... 16. 

ПЛУТИ [плути] -ив, мн. ‘плітки’ 142. 

ПЛЮВАТИСЬ [пл’уватис’] -уйус’, -уйес’а, недок . 1. ‘виштовхувати з 
рота слину’ (всі н.пп.); 2. ‘виявляти незадоволення, огиду’. Вун пл’увавс’а на 
тййі слова. 392; 3. ‘про кота, який фиркайе, але до рук не йде’ 390. 

ПЛЮГА [пл’уга] -и, ж . ‘тс, що ПЛЄГА-Г 465. 

ПЛЮГОТА [пл’угота] -и, ж. ‘тс, що ПЛЄГА-Г 465. 

ПЛЮЖИТИ [пл’ужити] 3 ос. одн. пл’ужит’, недок. ‘сильно йти, лити 
(про дощ)’. Ну й дошч пл’ужит’... 55. 

ПЛЮНИ [пл’унй] -йв, мн., кулін. ‘тс, що БАБА 1 ’ 473. 

ПЛЮСУВАТИ [пл’усувати] -уйу, -уйеш, недок. ‘гасити вапно’ 148. 

ПЛЮХОТА [пл’ухота] -и, ж. ‘негода’. Йак настане вже нигбда, то тйко 
в гукн’і сид’іли дивелис’а на туйу пл’ухоту. 32. 

ПЛЮЩАК [шГушчак] -а, ч. ‘тс, що ТРІСКАЛО’ 94. 


ПЛЯМА [пл’ама] -и, ж. 1. ‘частина поверхні, яка виділяється кольором’. 
В нашейі корови пл’ама бйіла на лобови. 392; 2. ‘ґандж’. Пл’ама йе в Йев- 
дох’ін’ій доц’:і. 146. 


ПЛЯМКА [пл’амка] -и, ж. ‘тс, що КЛЯМКА-Г.Вз’авса рукбйу за 
холодну пл’амку. 392. 

ПЛЯНЕЦ [пл’анец] -нца, ч. ‘саджанець лісових дерев’ 392; [пфл’анец]. 
Садйли пфл’анци дуба. 392. 

ПЛЯСТРИ [пл’астри] -у, мн. ‘збиті за допомогою грабель оберемки сіна, 
ніби склеєні від вологи’. Так копйцу роск’їдала, шо однакови пл’астри. Де ж 
воно вйсохне тобй? 392. 


ПЛЯТУХ [пл’атух] -а, ч. ‘виплетений з соломи вулик’ 418. 

ПЛЯЦ [пл’ац] -а, ч. /. ‘ділянка землі’. Такі пл’ац городу гоблогуйе в 
нашого хадз’айіна. 392; 2. ‘частина поля, вибрана для полювання’ 10. 



пляцик 


ПОБІГАЛКА 


57 , 


ПЛЯЦИК [пл’ацик] -а, ч., кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’ 216, 473. 

ПЛЯЦКА [пл’ацка] -и, ж., кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’. На гоб’ід напе и кла 
пл’ацки. 469. 

ПЛЯЦКИ [пл’ацки] -цок, мн. у кулін. ‘терта картопля, розлита на все 
деко і спечена в печі’ 272. 

ПЛЯЦКО [пл’ацко] -а, с., кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’ 161. 

ПЛЯЦОК [пл’ацок] -цка, ч., кулін. 1. ‘корж з прісного тіста’. Пл’ацок 
на соди. 55, 221, 326, 348, 475; 2. ‘тс, що БЕЦЬ’. Терти пл’ацок. 351, 144, 340, 
350, 428, 517; Пл’ацок картохл’ови. 515; [пл’оцок] 366. 

ПЛЯЦУН [пл’ацун] -а, ч . ‘удар по сідниці’. С’ад’, бо дам пл’ацуна. 172. 

ПЛЬОНТАТИ [пл’онтати] -айу, -айеш, недок. ‘йти нерівно, плутаючи 
ногами’. Пл’бнтайе, йак пудстрел’ане. 353. 

ПО [по] прий. 1. ‘уживається при вказуванні на місце’. По вигону ходила 
худоба, (всі н.пп.); 2. ‘після’. По заходу сбнц’а см’іт’:а не винбс’ат’. 454; По 
армийі ‘після служби в армії’; по войн’І ‘після війни’; по л’екцийі ‘після уроків 
ще деякий час перебувати в школі, виконуючи непідготовлені домашні 
завдання’ 392; 3. ‘за’. По плбт’і лед’ зайшла додому - так но у га бо у л’іла. 454. 

ПО-БАБСЬКИ [по-бабс’ки] прис. 1. ‘робити що-небудь так, як старі 
жінки’ (всі н.пп.); 2. ‘зав’язати кінці шнурків так, що їх не можна розв’язати’. 
Зауйазау по-бабс’ки, то мусиш рйзати. 53. 

ПОБАГАТО [пббагато] прис. ‘забагато’ 399. 

ПОБАРАХЛИТИ [побарахлйти] док. ‘не пощастити’. Йому поба- 
рахлйло в охбт’і. 123. 

ПОБЕРЕЖНИК [побережник] -а, ч. ‘лісник’ 163. 

ПОБИРАЛЬНИК [побирал’ник] -а, ч. ‘жебрак’ 254. 

ПОБИРАЛЬНИЦЯ [побирал’ниц’а] -і, ж. ‘жебрачка’ 254. 

ПОБИРАТИ [побирати] -айу, -айіш, недок. ‘жебрати, старцювати’ 254. 

ПОБИРАТИСЬ [побиратис’] -айус’, -айес’а, недок. ‘тс, що ПОБИРА¬ 
ТИ’. Хадз’айі вечеру варели, а меходели побиратис’. 331; [побиратис’а]. Там, 
в Рос’ійі, ходйл»и побиратис’а... за хл’ібом ходйли. 351; [поб’іратис’а] 377. 

ПОБИРУХА [побируха] -и, ж. 1. ‘жебрачка’ 133; 2. перен. ‘жінка, яка 
постійно ходить до сусідів’. То та побируха, шо по хатах хбдит’. 133. 

ПОБИРУШКИ [побирушки] -шок., мн. ‘жебракування’. Ходйл*и поби¬ 
ратис’а, побирушки* казал*и. 351. 

ПОБІВТИ [поб’іути] -жу, -жйш, док. ‘побігти’. Зайц’а и пудстрелиу, але 
поб’Іу. 400. 

ПОБІГАЛКА [поб’їгалка] -и, ж. ‘запліднена телиця’ 224, 402; [побйі- 
галка]. Товару майє - д’ви корови, и побйігалка, и бичка. 392. 




ПОБОЖИТИ [побожити] -у, -иш, док. ‘проказати молитву над хворим’. 
Йак жо у на, то йди побожит’, то каминц’бм л’ікуйут’. 148. 

ПОБУТЕ ЛІТИ [побутел»ити] 3 ос. одн. побутел’ат’, док. ‘зіпсуватися 
(?)’. Сукна побутел»ил»и. 384. 

ПОВАЛ 1 [повал] -у, ч., збір, ‘дерева, повалені бурею’. На Чоботку горйв 
торх, а пбт’ім уйітер крутив, то там так’і повал, шо машйну дров мбна 
набрати. 392, 275. 

ПОВАЛ 2 [повал] -а, ч. ‘стеля в хаті’ 80, 125, 211, 272, 348. 

ПОВАЛИШ [повалиш] -а, ч. ‘тс, що ПОВАЛ 2 ’ 46, 49, 53, 340, 428. 

ПОВАЛЛЄ [повал’.е] -а, с., збір, ‘тс, що ПОВАЛ 1 ’ 74. 

ПОВАЛЯНЕЦЬ [повал’анец’] -нц’а, ч., кулін. ‘картопляний пиріжок із 
начинкою з гороху’ 466. 

ПОВЕРТАННЯ [повертан’.а] -а, с. ‘кінець ниви, де завертають коней 
під час орання’ 376. 

ПОВЕРХ А [поверха] прис. 1. ‘зверху’. Шмат’:е накладут’ в жлукто, а 
по верха застел’ат’ дейакойу трапкойу і туда окропом л’йут’. 342; 2. ‘злегка’. 
Вона помелом поверха по у дмела тик. 476. 

ПОВЕТЬ [пбвет’] -і, ж. ‘тс, що ДРОВУТНЯ’ 490. 

ПОВЕСТИСЬ [повестйс’] 3 ос. одн. поведец’іа, док. ‘пощастити’. То не 
поведец’іа на охоти. 356. 

ПОВЕСЮЛЩИНА [пове и с’улшчина] -и, ж . ‘гостювання після весілля’. 
Пуусе и ла сус’іду зобрали на пове и с’улшчину. 392; [повисйл’шчина] 225; 
[повес’іл’шчина] 231. 

ПОВЗДИХУВАТИ [поуздйхувати] 3 ос. одн. поуздйхуйе, док. 
‘пропасти, згинути (про тварину)’. Шоб тобй вс’а скотйна поуздйхувала! 160. 

ПОВИВАЧ [повйвач] -а, ч. ‘шнурок, яким обв’язували поверх пелюшки 
сповиту дитину’ 49, 428. 

ПОВИЖИТИ [повйжити] -у, -иш, док. ‘вистрілити з рушниці вище цілі’. 
То повйжит’, то понйжит’, а все не попаде. 117, 176, 287; [повежити] 277; 
[повйшити] 38, 134, 447; [повйшчити] 57. 

ПОВИЛИКИЙ [пбвиликий] -а, -е ‘завеликий’. Пбвилика хата. 476, 399; 
[повилйк’і] 258. 

ПОВИТРИБЛЮВАТИ [повитрйбл’увати] -уйу, -уйеш, док. ‘повиру¬ 
бувати (ліс)’ 495. 

ПОВИТУХА [повитуха] -и, ж., бот. ‘березка польова; Сопуоіуиіиз 
агуепзіз Ь.’ 498. 

ПОВІСМО [пов’ісмо] -а, с. ‘найкращий ґатунок прядива’ 46. 

ПОВКРОМІ [поукрбм’і] прис. ‘окремо’ 36. 

ПОВОД [пбвод] -а, ч. ‘мотузок або ланцюжок, що прив’язується до 
ошийника, за допомогою якого ведуть собаку’ 162, 293. 




ПОВОДЕЦЬ [поводец’] -дц’а, ч. ‘тс, що ПОВОД’ 38; [поводец] 37, 200. 

ПОВОДИР [поводир] -а, ч. ‘тс, що ВОДІЙ’ 211, 275, 422. 

ПОВОЛОКА [поволока] -и, ж. ‘припечене м’ясо для приманювання лиса 
(для цього його волочили по землі)’. Кругом нори т’агау поволоку. 372. 

ПОВОЛОЧИТИ [поволочити] -у, -иш, док . ‘заборонувати’. Пос’ійали 
жйто і поволочйли. 144. 

ПОВОРОТКИ [поворотки] -ів, ми. ‘полотно з візерунками’ 326. 

ПОВРОЧИТЕ [поврочите] -у, -иш, док. ‘тс, що НАВРОЧИТИ’ 428; 
[пуврочити] 300; [поврочит’] 529; [пуурбчити]. Гета баба може пуурбчити. 428. 

ПОВСТАНЕЦ [повстанец] -нца, ч. І. ‘воїн УПА’ 392; 2. ‘воєнні дії проти 
фашистів та комуністів на території Західної України’. Два сйни булй в 
по у встанцах, а одйн комуністом. 392. 

ПОВХ [повх, поух] -а, ч. 1. ‘кріт; Таїра еигореа Ь.’. Поух рййе пагурки 
на пол’ах. 38, 22, 159, 222, 244, 293, 303; 2. ‘гризун дещо більший за мишу з 
чорною смужкою на спині’ 430; 3. ‘польовий гризун сивого кольору більший 
за мишу’ 335; 4. ‘гризун чорного кольору з гострим носом завбільшки з мишу’ 
122; 5. ‘гризун з коротким хвостом завбільшки як щур, який носить у свої 
нори картоплю’. Повх сбвайе бул’бу в нори. 356, 116, 463; 6. ‘водяний щур’ 
339, 456, 480. 

ПОТАЙНУВАТИСЬ [погайнуватис’] 3 ос. одн. погайнуйеціа, док. 
‘знищитись, пропасти’. Йак в’ін вмер, то все воно [хазяйство] погайнувалос’. 72. 

ПОГАРИЩЕ [погаришче] -а, с. ‘місце, де була пожежа’ 142. 

ПОГИБЕЛЬ [погйбел’] -і, ж. ‘велика смертність серед звірів’. Погйбел’ 
йака-то на звірину. 26; [пог’ібел’] 392. 

ПОГИНЕЦ [погйнец] -нца, ч. ‘тс, що ГУЧОК’ 38. 

ПОГІНЬКА [пог’ін’ка] -и, ж. ‘невелике болото’. Ходйли по йагоди за 
боровен’с’ку пог’ін’ку. 300. 

ПОГІРКАТИС [пог’іркатис] -айуса, -айіса, док. ‘посваритися’. Знов з 
з’ат’ом пог’іркалас. 392; [пойїркатис] 225; [поґ’ірґатис] 392. 

ПОГНИЙОК [по у гнййок] -йка, ч. ‘поле з-під буряків’ 332. 

ПОГНОЇЦА [погнбйіца] -и, ж. ‘тс, що КУПАЙЛО’ 222. 

ПОГОДА [погода] -и, ж. 1. ‘спокійний стан атмосфери (без хмар, без 
опадів, без вітру)’ (всі н.пп.); 2. ент. ‘тс, що БЕДРИК’ 144. 

ПОГОДКА [погодка] -и, ж. 1. знев. ‘негода’. Отбто погодка - дошч і 
Дошч. 302; 2. сит. ‘тс, що БЕДРИК’ 479. 

ПОГОДНИВИ [погбдниви] -а, -е ‘такий, що стосується погоди’. Було 
погбдниве літо. 225. 

ПОГОЙДАТИ [погойдати] -айу, -айіш, док. 1. ‘гойдати недовгий час’. 
Погойдай дитйну - хай поспйт. 392; 2. ‘підкидати (піднімати) вгору кого- 




небудь, вітаючи з чимось’. Йак мойа дочка йшла в Рбвно [заміж], то мене 
погойдали, і тод’і подарйв чоботи. 16; [погойдати] 342. 

ПОГОМОНИТИ [погомонйти] -н’у, -нйш, док. ‘поворушити чимось, 
створюючи шум’. Погомонйв корч’ем , і зайец’ вйб’іг. 422. 

ПОГОНЕЦЬ [погонец’] -нц’а, ч . ‘тс, шо ГУЧОК’ 362; [погонец] 252; 
[погунец] 427. 

ПОГОНИТИСЬ [погонйтис’] 3ос. одн. погбниц’іа, док. ‘попаруватись, 
запліднитись (про свиню)’ 33, 144. 

ПОГОНИЧ [погонич] -а, ч. ‘тс, що ГУЧОК’ 415. 

ПОГОНОК [погонок] -нка, ч. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’. Пбгонки на 
рогах. ЗО. 

ПОГОНЯ [погбн’а] -і, ж. ‘велике болото’. Погбн’а - то корч’і нисход’їм’і, 
граз’ука, болото копйане... Йак зас’адеш, то ни с вйл’ізиш. 300. 

ПОГОРІЛИЩЕ [погор’ілишче] -а, с. ‘тс, що ПОГАРИЩЕ’ 305. 

ПОГРИТИ 1 [погрйти] -йу, -йіш, док. ‘нагріти що-небудь над чимось 
гарячим’. Погрйй руки* над плйтойу. 392. 

ПОГРИТИ 2 [погрйти] 3ос. одн. погрййе, док. ‘порити’. Самй свинорййі 
- так свйн’:е погрйли. 169; [погр’іт’] 264. 

ПОГРІБАЧКА [погр’ібачка] -и, ж. ‘металічний гачок для 
перемішування жару в грубці’. Погр’їбачка у п’ічурку. 23. 

ПОГУЛЯНКА [погул’анка] -и, ж. ‘тс, що ЛАЯ-Г 362. 

ПОҐЕДЗАТИС [погедзатис] 3 ос. одн. погедзайіц:а, док. ‘тс, що 
ҐЕДЗАТИС’. Мин’і погедзалос товар. 392. 

ПОҐІДЗУВАТЬ [пог’ідзуват’] 3 ос. одн. пог’ідзуйе, док. ‘тс, що 
ҐЕДЗАТИСЬ’. Коровй поґ’ідзували. 225. 

ПОҐЛЕМАТИ [поґлемати] -айу, -айіш, док., знев. ‘повільно з’їсти що- 
небудь через відсутність зубів’. Поґлемайу мн’ак’іша, а шкурку вик’ідайу. 
392; [поглемз’ати] 392. 

ПОҐЛЮҐАТИ [поґл’угати] -айу, -айеш, док. ‘проколоти чим-небудь 
гострим’. Шкуру треба шйлом погл’угати. 224. 

ПОҐРАБАТИ [пограбати] -айу, -айеш, док. ‘поколупати, розпушити 
грунт’. Борода на пол’і... Тут земл’у пограбайут’ і пос’ійут’ того зирна. 454. 

ПОҐУРУВАТИ [поіурувати] -уйу, -уйеш, док. ‘тс, що ПОВИЖИТИ’ 326. 

ПОДАВНИЙ [подауний] -а, -е ‘досить давній’ 204. 

ПОДАВНО [подавно, подауно] прис. ‘давно’ 204,221, 329, 332, 377, 380. 

ПОДАТИС [податис] -амса, -асйса, док. 1. ‘піти куди-небудь’. Дес’ 
подалас мойа свикруха. 392; 2. ‘постаріти, змарніти’. Так твойа мати 
подаласа, аж гочи позападали. 392. 

ПОДБІЙ [подб’ій] -ойу, ч. ‘тс, що ПУДБИЙ-2’. Станиш в те м’ісце, то 
стане подб’їй на ногах. 258. 



подвєс 


61 


ПОДНЕБЕНІЄ 


ПОДВЄС [подв’ес] -а, ч. ‘тс, що ОБОРІГ’ 176. 

ПОДВІРКО [подв’ірко] -а, с. ‘мале подвір’я’ 165. 

ПОДВІРНІЙ [подв’їрн’ій] -н’а, -н’е ‘непородистий собака, який стереже 
дім’. Майє подв’їрн’у собаку. 298. 

ПОДВОЇТИ [подвойїти] -ойу, -ойіш, док. ‘висгрілити одночасно з двох 
стволів мисливської рушниці’ 309. 

ПОДВОРИСЬКО [подворис’ко] -а, с. ‘місце, де колись була хата’ 53. 

ПО ДВОРИЩЕ [подвбришче] -а, с. ‘тс, що ПОДВОРИСЬКО’ 147. 

ПОДВУЙН1 [подвуйн’і] -а, -е /. такий, що складається з двох 
однорідних або подібних частин чи предметів’. Ше не вимала подвуйн’іх 
гукон. 392; 2. ‘день, коли припадає два свята’. Прибирй в хатах - завтра 
подвуйн’е с’вато. 392. 

ПОДҐАРЛС [подгарл’е] -л’а, с. 1. ‘відвисла шкіра біля горла в товстих 
людей’. Он йак схуд - аж подгарл’е трасец:а. 392; 2. ‘звисаюча шерсть із 
підборіддя в самців оленя та лося’ 392. 

ПОДЕГАЙЛО [подеТайло] -а, с. ‘тканина, якою вкривають груди 
померлого’ 456. 

ПОДЕГНИТИ [подегнити] -ну, -ниш, док. ‘накрити щось чимось’. 
Подегнимо порткбм хл’іб. 456. 

ПОДЕНОК [поденок] -нка, ч. ‘підстилка під кладку снопів’ 390. 

ПОДЕРТИ [подерти] -ру, -реш, док. 1. ‘подряпати щось чим-небудь’ (у 
багатьох н.пп.); 2. ‘гребти (про курку)’ 326. 

ПОДЕРЮГА [подер’уга] -и, ж. ‘рядно’ 326. 

ПОДЖАРИ [поджари] -а, -е ‘такий, що має чорно-червону масть (про 
собаку)’. Поджари то зверху чорни, а черво че и рвбне. 340. 

ПОДЖАРИТИ [поджарити] -ру, -риш, док. ‘тс, що ДЖАРИТИ’. 
Поджару жйж ш койу. 157. 

ПОДЗЮГА [подз’уга] -и, ж. ‘під’юдниця’ 163. 

ПОДІЛОЧКА [под’їлочка] -и, ж. ‘частинка весільного калача, яку 
дарують весільним гостям’. Дайте нам тар’ілочку, дамб вам под’ілочку. 
(Весільна пісня). 16. 

ПОДКОЖУШНИК [подкожушник] -а, ч. ‘підшерсток у собаки’ 43. 

ПОДКУРЧ [подкурч] -а, ч. ‘курок мисливської рушниці’ 270; [пудкурч] 110. 

ПОДЛЕЗНИК [подлезник] -а, ч. ‘підлабузник’ 390. 

ПОДЛИЙ [пбдлий] -а, -е ‘недобрий, поганий’ 469. 

ПОДЛУҐ [пбдлуґ] ‘у порівнянні з чимось’. Ц’бго року, пбдлуґ 
вторйшн’ого, картбпл’а паршгіва. 392; [пбдлук]. Пбдлук типеришн’ого, ми 
не жилй, а мучилис. 126. 

ПОДНЕБЕНІЄ [поднебен’ійе] -а, а ‘склепіння в середині печі’. Наше 
поднебен’ійе високе - пирог’і не загорайут. 392. 




ПОДНЯТИ [подн’ати] -ниму, -нймиш, док. 1. ‘узявши, переміщати 
(підводити, підносити і т.д.) знизу вгору’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘зігнати звіра 
з лігва’. Подн’алй три зайди. 425. 

ПОДНЬОТКА [подн’отка] -і, ж. ‘підметка у взутті’ 392; [пудн’отка] 392. 

ПОДОВЖНЯ ПІЛКА [подбужн’а п’їлка] -ойі -и, ж. ‘пила для розрізання 
колоди на дошки’ 342; [поздбвжн’а пйлка] 392. 

ПОДОК [подбк] -дка, ч. ‘тс, що ОБОРІГ’ 178, 275, 482. 

ПОДОРОЖНІК [подорбжн’ік] -а, ч., бот. ‘опеньок літній; РЬоІіаІа 
шиІаЬіІіз’ 528. 

ПОДОХ [подох] -у, ч. ‘значна смертність серед звірів’. На зв’ірину подох 
напау. 264. 

ПОДПЛИТНИК [подплйтник] -а, ч., знев. ‘тс, що ЗАПОРОЖЕЦ’ 492. 

ПОДРАТЬ [подрат’] -у, -еш, док. ‘обскубти птицю’. Подрат’ качку. 89. 

ПОДРАЦУВАТИ [подрацувати] -уйу, -уйеш, док. ‘пошкодити посів, 
витолочити’ 121; [подрашчувати] 220. 

ПОДРАШЧАНИ [подрашчани] -а, -е ‘поколотий на невеликі скалки, 
які звисають (про стовбур дерева, кілок)’. Гобухом забивау і подрашчани 
колбк зверху. 392. 

ПОДРАЩИТИ [подрашчйти] -у, -йш, док. ‘поколоти на невеликі 
скалки’. И йак вун рубайе дрова, шо топорйшче так подрашчйв? 392. 

ПОДСВИНЧАК [подсвинчак] -а, ч. ‘тс, що ПИДСВИНОК’ 44, 447. 

ПОДСЕДУХА [подседуха] -и, ж. ‘тс, що ПІДСАДКА’ 134. 

ПОДУЖАТИ [подужати]-айу, -айіш ,док. 1. ‘змогти побороти когось’ 
392; 2. перен. ‘з’їсти щось понад норму’. Вже ни подужайу ц’бго пирога. 392. 

ПОДУХА [подуха] -и, ж. ‘велика подушка’ 181, 326. 

ПОДУШЕЧКА [подушечка] -і, ж. 1. ‘маленька подушка’ (у багатьох 
н.пп.); 2. ‘карамель у формі подушечки’. Подушечок рудйх навезлй в 
копиратйву. 392; 3. ‘м’яка частина кінця пальця, протилежна до нігтя; пучка’. 
Брала гожйну, то й подушечк’і пороздирала. 392; [подушичка] 392. 

ПОДУШКА [подушка] -и, ж. 1. ‘набитий пір’ям чи сіном мішок, який 
кладуть під голову під час спання’ (у багатьох н.пп.); [подушка] 55; 2. ‘частина 
приклада рушниці, до якої мисливець прикладає обличчя, цілячись у звіра’ 
141, 208; 3. ‘передня частина воза, на яку кладеться дошка для сидіння’ 296; 
4. ‘м’яка підкладка під різні предмети, зокрема у кінській збруї’. Подушку 
робйли пуд хомут. 372, 38; Подушка пуд с’ідлб. 186; ‘спеціальна підкладка 
під опленом у санях’ 11, 38. 

ПОДУЩИНА [подушчина] -и, ж. ‘тс, що ПОДУХА’ 525. 

ПОДЦЄКОВУВАТЕ [подц’екбвувате] -уйу, -уйеш, недок. ‘підбурювати, 
під’юджувати проти когось’ 152. 

ПОДЦИНҐЕЛЬ [подцйнгел’] -нґл’а, ч. ‘тс, що ПОДКУРЧ’ 208. 



ПОДШКРИБОК 




ПОЇДАТИСЯ 



ПОДШКРИБОК [подшкрйбок] -бка, ч. ‘невелика хлібина із залишків 
тіста на дні і стінках діжі* 250. 

ПОЄДИНКА [пойедйнка] -и, ж. ‘мисливська рушниця з одним стволом’ 
26,43, 167,264,289; [пойед’інка] 156,440; [пойідйнка]. На одностволку казали 
пойідйнка. 37, 15, 224, 332, 382. 

ПОЄДИНОК [пойедйнок] -нка, ч. ‘тс, що ОДИНАК-2’ 26,298, 302, 353, 
431, 480; [пойединак] 11, 208, [пойідинак] 11; [пойідйнок] 171, 224, 302, 309. 

ПОЖАРИЩЕ [пожарйшче] -а, с. ‘місце, де щось горіло’ 225. 

ПОЖАРНІК [пожари ік] -а, ч. 1. ‘пожежник’ (у багатьох н.пп.); 2. ент. 
‘жук червоного кольору’ 300. 

ПОЖИРУВАТИ [пожирувати] -уйу, -уйеш, док. ‘наїстися (про тварин)’. 
Качкй пожирували на вод’і, кабанй на жйт’і. 382. 

ПОЖМУРКА [пожмурка] -и, ж. ‘тс, що ЖМУРКИ’ 351. 

ПОЗАВТРИ [позаутри] прис. ‘післязавтра’ 184; [позаутр’і] 294. 

ПОЗАДДЄ [позад’.е] -а, с., збір, ‘побиті зерна під час молотьби ціпом’ 221. 

ПОЗАЛІТОШНІ [позал’ітошн’і] -н’а, -н’е ‘народжений позаминулого 
року’ 162. 

ПОЗАЛІТЮСЯ [позал’гг’ус’а] прис. ‘позаторік’ 495; [пузал’іт’ус’а] 340. 

ПОЗАЛІТЮСЬ [позал’Іт’ус’] прис. ‘тс, що ПОЗАЛІТЮСЯ’ 474. 

ПОЗАТАКРІК [позатакр’ік] прис. ‘тс, що ПОЗАЛІТЮСЯ’ 148; 
[позатакр’ік] 527. 

ПОЗВОНОЧНИК [позвоночник] -а, ч. ‘хребет’. Болйт позвоночник, 


зогнутис ни можу. 392. 

ПОЗДОВЖНІЙ [поздбужн’ій] -н’а, -н’е, ‘такий, що призначений для 
поздовжнього розрізання’. Поздбужн’ойу пйлкойу розризали колоду на 
дошкй'. 392. 


ПОЗІХУНІ [поз’іхун’і] незм., дит. ‘позіхання’. Наш синочок рббит’ 
поз’іхун’і - хоче спатки. 392. 

ПОЗІХУСІ [поз’іхус’і] незм., дит. ‘тс, що ПОЗІХУНІ’ 392. 

ПОЗЛГГКА [позл’ітка] -и, ж. ‘фольга’. На образках позл’ітка вже темна. 55. 

ПО ЗНАКУ [по знаку] ‘знайомий’. Голос ваш мин’і по знаку. 392. 

ПОЗНЮР [позн’ур, по у з’н’ур] -а, ч. 1. ‘зайченя, народжене пізно восени’ 
17, 57; 2. ‘той, хто найпізніше виконує якусь роботу’. В тих по у з’н’уру ше 
картбпл’а не и боронована, зйл’:е - йак кужух. 392; [пузн’ур] 392. 

ПОЗНЮРКИ [пбзн’урки] -ив, ми. І. ‘курчата, які вивелися в жнива’ 
382; 2. [пуз’н’уркй] ‘осінні зайченята’ 427. 

ПОЗНЯК [позн’ак, поз’нак] -а, ч. ‘тс, що ПОЗНЮР’ 44. 


ПОЇДАТИСЯ [пойідатис’а] -йус’а, -йіс’а, недок. І. ‘сваритися’. Д’іти! 
Ни пойідайтис’а!.. 337; На дворй д’іти пойідайуц’:а - аж кричат’. 534; 
2. ‘жартувати’. В нас на вечорнйц’ах то хлбпци пойідалис’а з дивчат. 534. 




ПОЇДИ [пойіди] -ив і -ів, мн. ‘тс, що ПЕРЕЇДИ’ 148, 326, 475. 

ПОЇДИНА [пойїдина] -и, ж. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 110. 

ПОЇДЬ [пбйід’] -і, ж., збір, ‘тс, що ПЕРЕЇДИ’ 390. 

ПОЇЗД [пбйізд] -а, ч. 1. ‘потяг’ (всі н.пп.); 2 . ент. ‘сороконіжка; комаха 
з багатьма ніжками; Рагсеїііо’ 513. 

ПОЇЗДЕНЬКА [пойізден’ка] -и, ж. і чзнев. ‘той, хто часто все кудись 
їздить’. Куда ваша пойізден’ка знов подаласа? 392. 

ПОЙНЯТИ 1 [пойн’ати] 3 ос. одн. пойн’ав, пойн’ала, пойн’алб, док. 

1. ‘спіймати’. Лисйца пойн’ала миш. 134; Лис пуйме зайц’а. 343,447; [пон’ати]. 
Треба борсука пон’ати на жир. 17, 44, 233, 252, 382, 400; 2. ‘буйно порости, 
заглушити (про рослини)’. Плоскуха пойн’ала картбпл’у - за зйл’:ем не и 
вйдно. 392. 

ПОЙНЯТИ 2 [пойн’ати] пойму, поймеш, док. ‘зрозуміти’. Так вже 
торочу-торочу, а вона не може пойн’ати. 392; [пбн’ати]. Ти пбн’ав, шо йа 
тобй говору? 392. 

ПОКАЗВАТЬ [показват’] -жу, -жеш, недок. ‘показати’ 529. 

ПОКАЛЄТИ [покал’ети] -ейу, -ейе'ш, док. ‘тс, що КАЛЄТИ’. Покал’ела 
тухл’і. 377. 

ПОКАСТЕНІТИ [покастен’іти] 3 ос. одн. покастен’ійе, док. ‘почати 
замерзати’. На вбзери 1 вода покастен’їла. 154. 

ПОКАТАНЕЦ [покатанец] -нца, ч., перев. вмн. ПОКАТАНЦИ [пока¬ 
таний] -ив, кулін. ‘качані пироги з вареної картоплі і пшона’. Пекла нив’їстка 
покатаний. 396. 

ПОКВІТУВАТИ [покв’ітувати] -уйу, -уйеш, док. ‘з’явитися від морозу 
(про узори на шибках)’. Наш’і в’їкна покв’ітували. 132. 

ПО-КЄДИСЬНОМУ [пок’едис’ному] прис. ‘по-колишньому’ 490. 

ПОКИДЕНЯ [покиден’а] -і, ж., знев. ‘розлучена жінка’ 16. 

ПОКИСНУТИ [покй е снути] -у, -еш, док. ‘бути намоченим у воді деякий 
час’. К’іко там ден’ конбпл’і дблжни покй е снути, і вйт’агнут’, посушат’.342. 

ПОКІДУХА [пок’і и духа] -и, ж., знев. ’тс, що ПОКИДЕНЯ’ 49. 

ПОКІНУТИ [пок’інути] -іну, -іниш, док. 1. ‘залишити когось, не брати 
з собою’ (у багатьох н. пп.); 2. ‘залишити відчиненими’. Нашо пок’їнуу двери 
- холод найде. 392; 3. ‘отелитися’. Шо пок’їнула ваша корова? - Бичка. 392; 
4. ‘народити малят (про зайчиху, лисицю і вовчицю)’ 305, 344, 463. 

ПОКІТ [пок’іт] -ота, ч. 1. ’тс, що ГОРА-2’ 447; [покй'т] 275; [поквут] 89; 

2. ’тс, що ПОВАЛ 2 ’ 275, 386. 

ПОКІТНЕ [пок’ітне] -ого, с. ‘тс, що КАЧАЛО’ 425. 

ПОКЛАД [поклад] -а, ч. І. ‘яйце, залишене у гнізді для того, щоб там 
неслися кури’. Йа й на нуч не забирайу пбклада. 392; 2. ‘земля, виорана на 
зиму під весняну сівбу’ 216. 




ПОКЛАДО [покладо] -а, с. ‘тс, що ПОКЛАД-Г 326. 

ПОКЛИКАННЄ [покликанеє] -а, с. ‘третій день весілля’ 404. 

ПОКЛИКИНИ [поклйкини] -ин, мн. ‘тс, що ПОВЕСЮЛЩИНА’ 300. 

ПОКЛІТ [покл’іт] -а, ч. 1. ‘утеплена комора’. Зимойу в покл’іт носимо 
жар. 392, 469; [пйклит] 74; [пйклик] 142; 2. ‘поздовжні і поперечні валки 
дерев’яної борони’. Покл’іт боронй. 211. 

ПОКОЖУШОК [покожушок] -шка, ч. 1. ‘полотно з візерунками’ 402; 
2. ‘грубе полотно з най) іршого ґатунку прядива’ 6. 

ПОКОЙОВИ [покойови] -ого, ч. ‘товариш молодого на весіллі’ 161. 

ПОКОЛОДКА [пбколодка] -и, ж. ‘тс, що ЛИВКА-Г 427. 

ПОКОЛОДОК [пбко у лодок] -дка, ч. ‘тс, що ЛИВКА-1’. Промйй 
пбко у лодок кипйеткбм, шоб кроу мйши не чули. 74. 

ПОКОПАНИЙ [покопаний] -а, -е ‘віспуватий; поцяткований віспою’ 46. 

ПОКОПИЩА [покбпишча] -ишч, мн. ‘тс, що КАРТОПЛИСЬКО’ 463. 

ПОКОПИЩЕ [покбпишче] -а, с. ‘тс, що КАРТОПЛИСЬКО’ 125. 

ПОКОПИЩИ [покбпишчи] -ишч, мн. ‘місце, де колись була хата’ 456. 

ПОКОТИЛО [покотйло] -а, с. ‘тс, що КАЧАЛО’ 176, 320. 

ПОКОТОМ [покотом, покотом] прис. ‘лежачи; покотившись’. Бйіли 
ден’, а вс’і покотом ше спйат. 392. 

ПОКРАТЬКИ [пократ’ки] прис. ‘крадькома’ 377. 

ПОКРИВА [покрйва] -и, ж., бот. ‘тс, що ПРОКЕВА’ холм 35; [пукрйва] 
холм 35. 

ПОКРИТКА [покрйтка] -и, ж. ‘незаміжня жінка, яка народила дитину’ 148. 

ПОКРИШКА [покришка] -и, ж., бот. ‘айстра; Азіег’ 315,353; [пукрйшка] 511. 

ПОКРОПИВНИК [покропйуник] -а, ч., знев. ‘байстрюк’ 280. 

ПОКРОВА [Покрова] -и, ж., реліг. ‘свято Покрови Пресвятої 
Богородиці (14 жовтня)’ (у всіх н.пп.). Покрова - зима готова. 392. 

ПОКРУЧ [покруч] -а, ч. 1. ‘тс, що МЄТІС’ 3,30,81; 2. ‘тс, що ПОДКУРЧ’ 
89, 277, 422. 

ПОКУТНІЙ [пбкутн’ій] -н’а, -н’е ‘те, що стосується ПОКУТІ’. Пбкутн’а 
стина. 476, 49. 

ПОКУТЬ [покут’] -і, ж. ‘головне місце в хаті під іконами’. На пбкут’і 
лежау покбйн’ік. 74. 

ПОКУШАТИ [покушати] -айу, -айеш, док. ‘тс, що КУШАТИ’ 326,428. 

ПОЛА [пола] -и, ж. ‘одна з двох великих бічних рам ткацького верстата’ 456. 

ПОЛАДИТИ [поладити] -ажу, -адиш, док. 1. ‘полагодити’. Колй вже 
рбвера поладиш? 392; 2. ‘дати їсти худобі’. Йду поладити хаз’айство 422. 

ПОЛАДИТИС [поладитис] -жус, -дис’а, док. ‘пощастити у якійсь 
справі’. К’іт перейде - то не и поладиц’а. 181. 



ПОЛАДИТИСЯ 



половисько 


ПОЛАДИТИСЯ [поладитис’а] -жус’а, -дис’а, док ‘помиритися з кимось’ 16. 

ПОЛАПАТИСЯ [полапатис’а] -айус’а, -айіс’а, док. ‘побратися за руки’. 
Виходит’ гурт нивил’ічк’і д’івчаток, полапал’ис’а і з в’іночками танц’уйут’. 148. 

ПОЛАП [пблап] -а, ч ‘тс, що ПОВАЛ 2 ’ 148, 154, 351, 418. 

ПОЛАПКА [пблапка] -и, ж. ‘тс, що ЛИВКА-Г 132, 138, 396; 2. ‘тс, що 
КАПТАН 2 ’ 123, 130, 132, 377. 

ПОЛЕ [поле] -л’а, с. 1. ‘ділянка землі, що використовується під посіви’ 
(всі н.пп.); 2. ‘основний колір, що переважає у кольорових ряднах; тло’ 490. 

ПОЛЕТІТИ [полет’іти] -чу, -тйш, док. ‘побігти’. Зайц’і полет’іли, і 
собака полет’іу б’ігбм. 27, 120, 171; [пулит’іти]. Наш субака дес’ пулит’іф. 
Холм 38. 

ПОЛИНИЧКА [полинйчка] -и, ж. ‘дружина чоловікового брата’ 456,476. 

ПОЛИНЬ [полйн’] -і, ж., бот. ‘полин; Агіешізіа’ 15, 144,456; [пол’ін’] 176. 

ПОЛИЧКА 1 [полйчка] -и, ж. ‘невелика полиця’ (всі н.пп.) 

ПОЛИЧКА 2 [полйчка] -и, ж. ‘закінчення рила свині’ 116. 

ПОЛІВКА [пол’іука] -и, ж. ‘польова миша’ 81. 

ПОЛІНО [пол’їно] -а, с. 1. ‘частинка стовбура дерева, що призначається 
на паливо’ (всі н.пп.); 2. перен., знев. ‘неповоротка людина’ 392, 117, 122, 
244, 430. 

ПОЛІНЯКА [пол’ін’ака] -и, ж., згруб. ‘велике поліно’. А тайа пол’ін’ака 
ше не згорйла? 392. 

ПОЛІТІ [пол’іт’і] незмін., с. ‘тс, що ПОЛІТОК-Г. От пол’іт’і добре на 
картбшку. 454. 

ПОЛІТОК [пол’іток] -тка, ч. 1. ‘урожай, збір’. Йак красни пепен’ух, то буде 
пол’іток на мед, а йак б’ілий, то на молоко. 80,211; Богзнайе, йакйй той пол’іток 
збиремо... 380; Кажут’ - хороший врожай, хороший пол’іток, а йак н’е, кажут’ - 
пол’іток ниважни. 342, 346; 2. ‘усе посіяне і посаджене в городі’ 498; 3. ‘урожай, 
який знаходиться на полі’ 326; 4. ‘якесь поле (?)’. Пол’іток - поле н’аке. 490; 
Пол’іток - то одвид’бнойе йаке-то мйсце... поле... 275; 5. [пол’^ток] ‘частина 
поля’. Пол’^ток - то час’т’ земл’і. Свойу земл’у под’ілйли на пол’іе^ки. 515; 
6. ‘спеціально не оброблюване цього року поле’. Кажут пол’іток ал’бо йалове 
поле. 496,492,500; 7. ‘добрі умови’. То не и пол’іток на картбпл’у. 351; <£ ‘худоба’. 
Пропав пол’іток - все бйдло пропало. 326. 

ПОЛІХА [пол’іха] -и, ж, знев. ‘жителька Полісся’ 129; [пал’еха] 523. 

ПОЛІШКА [пол’ішка] -и, ж. ‘тс, що ПОЛІХА’ 377; [пул’ішка] 523. 

ПОЛОВИНКА [половйнка] -и, ж. 1. ‘половина чого-небудь’. Половйнка 
вйшн’і, картоплйни (бул’би). (всі н.пп.); 2. ‘міра площі (?)’. У нас зимл’і було 
половйнка. Половйнка - то вилйке-вилйке росгтойан’ійе, кусок. 496. 

ПОЛОВИСЬКО [половйс’ко] -а, с. ‘місце в печі, де горять дрова; черінь’ 226. 



половити 


ПОЛУЙНИК 


61 


ПОЛОВИТИ [половйти] -вл’у, -виш, док. ‘спіймати’. К’іт половив одну 
миш. 275, 490. 

ПОЛОВНИК [полоуник] -а, ч. ‘велика ложка для розливання рідких 
страв; ополоник’ 221. 

ПОЛОКАТИ [полокати] -айу, -айеш, недок. 1. ‘прати білизну’ 515; 
2. ‘виполіскувати білизну після основного прання’ 90; [полоскати] 392. 

ПОЛОНКА [полонка] -и, ж. ‘прорубаний отвір у льоду; ополонка’ 49. 

ПОЛОНИК [полоник] -а, ч. ‘тс, що ПОЛОВНИК’ 49. 

ПОЛОСАСТИЙ [полосастий] -а, -е ‘смугастий’. Полосаста миш. 447. 

ПОЛОТЕНКО [полотенко] -а, с. ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’ 38. 

ПОЛОТЕНЦЕ [полсугєнцє] -а, ч ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’ 44,117,141,415. 

ПОЛОТНЄНИЙ [полотн’ений] -а, -е ‘полотняний, лляний’. Полотн’ена 
скатерт’. 59. 

ПОЛОТНО [полотно] -а, с. 1. ‘конопляна або лляна тканина особливого 
переплетення’ (всі н.пп.); 2. ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’. В качки на лапи 
полотно. 434, 130, 134, 339, 427; 3. ‘основні дошки рами дверей’ 342. 

ПОЛОТНЮХ [полотн’ух] -а, ч. ‘тс, що КАЖАН 1 ’ 191. 

ПОЛОТНЯНА МИШ [полотн’ана миш] -ойі -і, ж. ‘тс, що КАЖАН 1 ’ 10. 

ПОЛОХУН [полохун] -а, ч. ‘боягуз’ 366. 

ПОЛОШИТИ [полошйти] -у, -йш, недок. ‘лякати’. Сойка і сорока 
полошат’охоту. 141. 

ПОЛУДЕНЬ [полуден’] -дн’а, ч. 1. ‘приймання їжі між обідом і вечерею’. 
Ше шо-небуд’ зробй, а тод’і буде полуден’. 392, 90; [полудин’] 55; 2. ‘при¬ 
ймання їжі в середині дня’. Гобйід рано буу, а зари полуден’. 392; 3. ‘взята з 
собою їжа на поле або сінокіс’. Жинй собаку, бо полуден’ з’іс’т’, і будиш 
голбдни. 392; 4. ‘вирій’. Пташкй лет’ат’ на полуден’. 186; 5. ‘південь’. Йак 
в’ітер на Пукрову з п’івноч’і - зима ниважна, з полудн’а - тепла. 226. 

ПОЛУДНАТИ [полуднати] -айу, -айіш, недок. 1. ‘приймати їжу в 
проміжок часу між обідом і вечерею’. Дай полуднати, бо до вечора ше далеко. 
392, 90; 2. ‘обідати’. Йіж рано млинцй, а йак будиш полуднати, тод’і боршчу 
зйісй. 392; 3. ‘їсти (у будь-який час доби)’. На ве и с’іл’:і була - не полуднала, 
помален’ку скачу, бо йа йісти хочу. (Весільна пісня). 392, 119. 

ПОЛУДНИШНИЙ [полуднишний] -а, -е ‘тс, що ПОЛУДНІЙ’. 
Полуднишне молоко. 16; [пулудн’ішн’ій] 371. 

ПОЛУДНІЙ [полудн’ій] -н’а, -н’е ‘такий, що стосується середини дня’. 
То полудн’е молоко. 496. 

ПОЛУДНУВАТИ [полуднувати] -днуйу, -днуйіш, недок. ‘тс, що ПО¬ 
ЛУДНАТИ’ 392. 

ПОЛУЙНИК [полуйнйк] -а, ч. ‘чоловіків брат’ 74, 102; [пулуйнйк] 498. 




ПОЛУЙНИЦЯ [полуйнйц’а] -і, ж /. ‘сестра дружини* 102; 2. ‘дружина 
чоловікового брата* 74. 

ПОЛУЙНИЧКА [полуйнйчка] -и, ж. 1. ‘тс, що ПОЛУЙНИЦЯ-Г 274; 
2. ‘тс, що ПОЛУЙНИЦЯ-2* 476, 498. 

ПОЛУКОПКИ [полукопки] -ів, мн ; ‘тс, що ПОЗНЮРКИ’ 216. 

ПОЛУМЕЧКА [полуме и чка] -и, ж. ‘тс, що ПОЛУЙНИЦЯ-Г 46. 

ПОЛУМ’ЄНИК [полумйеник] -а, чкулін. ‘млинець, спечений у печі 
перед полум’ям*. Полумйеник’і нисв’іжийі - ши вчора сп’ікла. 349. 

ПОЛУМИСКА [полумйска] -и, ж. ‘неглибока миска’ 35. 

ПОЛУМИСОК [полумисок] -ска, ч. ‘тс, що ПОЛУМИСКА’ 392. 

ПОЛУПИТИ [полупйти] -пл’у, -пиш, док. ‘обчистити картоплю від 
шкірки*. Наварат’ бул’би з лушпайками да полупл’ат’, отйми конопл’ами 
посйпл’ут’ і йід’ат*. 225. 

ПОЛУПИШОК 1 [полупишок] -шка, ч: ‘тс, що КОШИК-Г 211. 

ПОЛУПИШОК 2 [полупишок] -шка, ‘тс, що ДЛУПАХ* 332. 

ПОЛУРАДИНЬ [полурадин*] -дн’а, ч. ‘одноколірна тканина, яку вико¬ 
ристовували як простирадло* 94. 

ПОЛУЧОК [получок] -а, ч. ‘різновид ствола мисливської рушниці з 
невеликим звуженням отвору* 38. 

ПОЛЧОК [полчбк] -а, ч ‘тс, що ПОЛУЧОК’ 211. 

ПОЛЮВАННЄ [пол*уван’:е] -а, с. ‘полювання’ (у багатьох н.пп.) 

ПОЛЮВАТИ [пол’увати] 1. -уйу, -уйеш, недок. ‘шукати і переслідувати 
дикого звіра з метою убити або спіймати його’ (у всіх н.пп.); [пол’овати] 20, 
427; 2. З ос. одн. пол’уйе, недок. ‘виявляти статевий потяг (про корову)’. Наша 
корова пол’уйе. 339, 344; 3. ‘паруватися (про свиней)’ 122, 177, 303, 427; 
4. ‘паруватися (про зайців)’ 38, 203, 296, 303. 

ПОЛЮНДРИЦЯ [пол’ундрйц’а] -і, ж. ‘м’ясо з обох боків свинячого 
хребта’ 461. 

ПОЛЮНДРИЧКА [пол’ундрйчка] -и, ж. ‘тс, що ПОЛЮНДРИЦЯ*. 
С’адайте, нажару пол’ундрйчки, то пойімб. 461; [пол’андрйчка] 461. 

ПОЛЮТУВАТИ [пол’утувати] -уйу, -уйеш, док. ‘пожаліти’. Не и 
пол’утуйу праци. 428. 

ПОЛЮХ [по у л’ух] -а, ч. ‘житель полів, не-поліщук’. По у л’ух і по у л’ушка 
-то пол’ух’і, бо в пол’ах живут. 227. 

ПОЛЮШКА [по у л’ушка] -и, ж. ‘жителька полів’ 227. 

ПОЛЯК [пбл’ак] -а, ч. ‘житель Польщі*. Той пбл’ак був гучани. 392,90. 

ПОЛЬОВА РУШНИЦЯ [пол’ова рушнйц’а] -ойі -і, ж. ‘гвинтівка’. 
Пол’ова, бо пул’ойу стрил’ети. 346. 

ПОЛЬОВИК [пол’овйк] -а, ч. І. ‘заєць, який живе серед полів’ 3; 2. ‘по¬ 
льова миша’ 232. 




ПОЛЬСЬКИЙ ГРИБ [пбл’с’кий гриб] -ого -а, ч., бот : ‘гіропор синіючий; 
Хегосопш8 Ьасііиз (Рг.) КиЬп. Ех. ОіИ.’ 141, 143. 

ПОЛЬСЬКІ [пбл’с’к’і] -а, -е /. ‘те, що належить Польщі або полякам’. 


Кал’а Софййівк’і були пбл’с’к’і мбг’ілк’і. 90, 392 (і в ін.н.пп.); 2. ‘старий, давній; 


такий, що належить до часів, коли Західна Україна входила до складу 


Польщі’. І йа була в “Прос’вйти” 


- то ше ж пбл’с’ка д’івка. 392; 3. ‘добрий, 


гарний; найкращого гатунку’. Пбл’с’ка хустка. 392; 4. ‘старанний, дбайливий’. 
Його бат’ко - пбл’с’к’і хадз’айен. 392. 


ПОЛЬСЬКІ БОРЩ [пбл’с’к’і боршч] -ого -у, ч. ‘борщ, засмажений 
внутрішнім салом’. Бо так за Пбл’шчи робйли - внутрине сало притовче, 
шчопотбк вкйне мукй, капусти. То і йе пбл’с’к’і боршч. 258. 

ПОМАЗОК [помазок] -зка і -ска, ч. 1. ‘щіточка з пір’я змащувати 
жовтком пироги’ 326,392; 2. ‘пензлик для фарб’. Помазок стерса, тонб папйір 
де и ре. 392. 

ПОМАЛЕНЬКУ [помален’ку] прис. /. ‘повільно’. Йде, йак стара баба, 
- помален’ку. 392; 2. ‘обережно’. Помален’ку бирй шкл’анку, не” побй. 392. 
ПОМАЛИЙ [пбмалий] -а, -е ‘замалий, малуватий’ 500. 

ПОМАЛІН [помал’їн] -а, ч. ‘тс, що ПОМАЛІНА’. Помал’ін чорний. 
58, 390, 431. 

ПОМАЛІНА [помал’іна] -и, ж. ‘крем для взуття’. Де тайа пушка с 
помал’інойу? 90, 119, 392, 469. 

ПОМАЛО [пбмало] прис. /. ‘малувато’ 399; [помало] 428; 2. ‘небагато’. 
Далй помало йегод. 482; 3. ‘повільно’. Помало йшов. 428. 

ПОМАРАНЧОВИ [помаранчбви] -а, -е ‘оранжевий’. Цв’ітут’ пома- 
ранчбви айстри. 226. 

ПОМЕЛИЩЕ [помелйшче] -а, с. ‘тс, що ПОМЕЛО-Г. Принес’іте 
помелйшче оптерти йійі носйшче. (Коровайна пісня). 454. 

ПОМЕЛО [поме”лб] -а, с. 1. ‘невеликий віник з соломи або осоки 
замітати черінь печі’. Змочй поме и лб - не так буде пбпил курйти. 392, 90; 

2. ‘віник’. Берй помело і хату заметй. 74, 46, 102, 245, 277, 340; [помило] 428; 

3. ‘віхоть трави, який прив’язується до тички як знак, що на цьому місці 
заборонено випасати худобу’ 393. 

ПОМЄШАНИ [пом’ешани] -а, -е ‘такий, що народився від парування 
мисливського собаки з дворовим’ 89, 252. 

ПОМИВОК [помйвок] -вка, ч. ‘тс, що МИЙКА’ 275. 

ПОМИДОРА [помидбра] -и, ж. ‘помідор; Ьусорегзісоп езсиїеШт МІН.’ 74. 
ПОМИЇ [помййі] -йй, мн. ‘відходи від миття посуду’ 392. 

ПОМИЙКА [помййка] -и, ж. ‘тс, що МИЙКА’ 433. 

ПОМИЙНИК [помййник] -а, ч. ‘посудина для помий’ 326. 




ПОМИЛНУХ [помилнух] -а, ч. ‘тс, що ПОМЕЛО- Г. Поме и ло дл’а хати, 
а поми е лнух дл’а прйп’ічка. 366, 340. 

ПОМИНАЛНА СУБОТА [поминална субота] -ойі -и, ж., реліг. ‘тс, що 
ПОМИНАЛНИЦА’ 515. 

ПОМИНАЛНИЦА [поминалница] -и, жреліг. ‘церковна відправа 
поминання померлих; у цей день несуть хліб до церкви’. В ц’у поминалницу 
ти нисй хл’іб, а на туйу йа. 392. 

ПОМИРОК [помйрок] -рка, ч. 1. ‘велика смертність серед тварин’. 
Напау помйрок на зв’ірину. 372; 2. у прокльоні: Помйркуу на тебе нима! 55. 

ПОМІТ [пом’іт] -у, ч. ‘скошене чи зжате жито, яке клали на стерні, щоб 
повністю достигло’. От ж’ели жй*то і клали, ми йіх ни вйазали, щоб вйсохло 
добре... То на пом’їти лиж’ело... 346. 

ПОМИСТ [помйсг] -оста, ч. ‘тс, що МИСТ-2’ 144; [памисг] 46; [помбет] 144. 

ПОМИТОК [помйток] -тка, ч. ‘тс, що МИЙКА’ 63. 

ПОМИЯК [помийак] -а, ч. ‘тс, що МИЙКА’ 353. 

ПОМИЯЧ [по у мийач] -а, ч. ‘тс, що МИЙКА’ 254. 

ПОМІШАНЕЦ [пом’ішанец] -нца, ч ‘тс, що МЄТІС’ 166, 230, 377. 

ПОМНЄТКА [помн’етка] -и, ж. ‘тс, що ТУВМАЧИ’ 326. 

ПОМНЯТУХА [помн’атуха] -и, ж. ‘тс, що ТУВМАЧИ’ 85; [помн’етуха] 
148, 258, 292, 342, 384, 399, 410; [помн’етуха] 240, 377; [помйетуха] 85; 
[пумн’етуха] 346, 378; [помйатуха] 437. 

ПОМОК [помок] -а, ч. 1. ‘вантаж, яким придавлюють коноплі в мочилі’ 
326; 2. ‘намочені в одному мочилі коноплі’ 46,122, 224; [пбмук] 148; [помух] 49. 

ПОМОЛОЧЕНИЦЄ [помолбчениц’е] -і, ж. ‘вимолочена солома’ 46. 

ПОМОР [помор] -у, ч. ‘тс, що ПОМИРОК-Г. На звйриу помор напау. 
371,291. 


ПОМОСТОК [помостбк] -стка, ч. ‘східці перед ґанком’ 46. 

ПОМОХТІ [помохт’і] -жу, -жеш, док. ‘помогти’ 275; [помохчй] 496; 
[помошчй]. Не и ма кому помошчй. 143. 

ПОМОЧНИЙ [помочнйй] -а, -е ‘такий, що допомагає від хвороб’. На Івана 
рвали з’їл’.е- то помочне. 186; [помоцнйй]. На Йана помоцнййі йагоди. 492. 
ПОМУСТОК [помустбк] -стка, ч. ‘поріг’ 228. 

ПОМ’ЯК [помйак] -а, ч ., бот. ‘чорнобривець; Та^еіез’ 248. 

ПОМ’ЯТА КАРТОПЛЯ [пбмйата картбпл’а] ойі -і, ж., кулін. ‘тс, що 
ТУВМАЧИ’ 224; [пбмйати картбфл’і] 517. 

ПОНЕСТИСЯ [поне и стйс’а] -ус’а, -ес’а, док. ‘піти кудись; десь подітися’. 
Де вона поне и слас’а? 52. 

ПОНИЖИТИ [понйжити] -йжу, -йжиш, док. ‘вистрілити нижче цілі’ 
117, 176, 287, 447; [понежити] 277; [понйзити]. Трохи понйзиу, і зайец’ вт’ік. 
186, 382. 




ПОНІМАТИ [пон’імати] -айу, -айеш, недок. 1. ‘розуміти’. А вун по 
трахтору ничого н’е пон’імайе. 90, 392; 2. ‘шанувати’. Вонй, мотил’ани, 
себе пон’імайут, а з друг’іх с’іл н’е. 500. 

ПО-НІМЕЦЬКУ [по-н’імец’ку] прис. ‘по-німецьки’ холм 37. 

ПОНОВА [понова] -и, ж. ‘свіжо випалий сніг (протягом усієї зими)’. 
По понов’і добре йти на охоту. 171, 20, 60, 103,124, 273, 305, 382; [панбва] 332. 

ПОНОВКА [понбвка] -и, ж. ‘тс, що ПОНОВА’. Йди на охоту - вйпала 
понбука. 57, 382. 

ПОНОЖ [пбнож] -а, ч. ‘підніжка у ткацькому верстаті’ 122. 

ПОНОРИТИ [понорйти] 3 ос. одн. понбрит’, док. ‘зробити нори (про 
мишей)’. Мйши понорйли бул’бу закопану. 211. 

ПОНОСИТИ 1 [поносйти] -шу, -бсиш, док. 1. ‘перенести з одного місця 
в інше що-небудь’ (всі н.пп.); 2. ‘схарапудитись і побігти (про коней)’. Мйшку 
кони поносйли - лед’ живй гостав. 392. 

ПОНОСИТИ 2 [поносйти] 3 ос. одн. понбсит’, недок. ‘говорити, розка¬ 
зувати’. Л’уде понбс’ат’, шо се и лб даун’е. 384. 

ПОНОСИТИ 3 [поносйти] 3 ос. одн. понос’ат’, недок. ‘святкувати, від¬ 
значати’. В нас такого с’в’атбго ни понос’ат’. 384. 

ПОНОСУХА [поносуха] -и, ж. ‘сіно, накладене на віз для перевезення 
без рубля’ 380. 

ПОНОЧНІТИ [поночн’іти] 3 ос. одн. поночн’ійе, недок. ‘смеркати’. 
Тйл’ко начне поночн’іти, так вжа хлбпци і зб’ірайуц:а. 18. 

ПОНУРА [понура] -и, ж. і ч., знев. ‘неговірка і нетовариська людина’. 
Од тейі понури слова не дождеса. 392; [пон’ура] 392. 

ПОНУРИ [понури] -а, -е ‘неговіркий, нетовариський’ 392. 

ПОНУРОК [понурок] -рка, ч. ‘тс, що ПОНУРА’ 463. 

ПОНЧИК [пончик] -а, ч. ‘виріб із дріжджового тіста, зварений в олії’. 
Пончик з повйдлом. 90, 179, 392. 

ПОНЮРКУВАТИЙ [пон’уркуватий] -а, -е ‘тс, що ПОНУРИ’ 248. 

ПООДИНОК [поодйнок] -нка, ч. ‘тс, що ОДИНАК-2’ 226. 

ПОПАДЯ [попад’а] -і, ж. 1. ‘дружина попа’ (всі н.пп.); 2. перен. ‘жінка, 
яка носить довгий одяг’ 337, 392; 3. ‘гра на вечорницях: дівчина сама вибирає 
парубка, з яким хоче танцювати’ 355. 


ПОПАНУВАТИ [попанувати] 3 ос. одн. попануйе, док. ‘пощастити’. 
Йому не попанувало на базари. 287; [гіупанувати]. Мин’і ни пупануйе. 13. 

ПОПАРАЇТИ [по у парайіти] -айу, -айеш, док. ‘поприбирати в кімнатах’. 
Треба по у парайіти в хати. Колйс’ йак зимл’а була в хати, то ше й мазали. 326. 

ПОПАРИСТИТИС [попариститис] 3 ос. одн. попаростиц:а, док. 
‘прорости (про зерно)’. Жйто год зимл’і в колосках попаростилосо. 392. 



ПОПАС 


72 


ПОПІЛЬНИЦА 


ПОПАС [попас] -у, ч. ‘тс, що ПАСБИЩЕ’ 492. 

ПОПАСОК [попасок] -ска, ч. ‘тс, що ПАСБИЩЕ’ 492,496; [попасок] 216. 

ПОПАСОМ [попасом] прис. ‘повільно, не поспішаючи гнати корів, 
даючи їм можливість пастися’. Гнала товар попасом по лаканчиках - добре 
найілосо. 392. 

ПОПЕКТИ [попектй] -чу, -чеш, док. ‘тс, що ПАРИТИ-6’ 275. 

ПОПЕЛНУШКА [попе и лнушка] -и, ж. ‘курча, що вивелося в жнива’ 428. 

ПОПЕРЕДЕНЬ [попереден’] -дн’а, ч. ‘ланцюг, яким спереду 
прив’язують рубель на возі з сіном’ 16, 49; [поприде и н’] 102. 

ПОПЕРЕДНІК [попередн’ік] -а, ч. ‘фартух, що прикриває спідницю і 
груди’ 48; [попирйдник] 390. 

ПОПЕРЕЧНА ПИЛКА [поперечна пйлка] -ейі -і, ж. ‘пила для різання 
стовбура дерева на поліна’ 392. 

ПОПЕРЕЧИН [поперечин] -а, -е ‘який рухається в напрямку впоперек 
чого-небудь’. Поперечна пйлка. 392. 

ПОПЕРЕЧНИК [поперечник] -а, ч. ‘тс, що КАНТАР 1 ^’ 353. 

ПОПЕРОД [поперод] прис. ‘насамперед’. Поперод зробй тут. 272. 

ПОПИ [попи] -ив, мн. ‘бічні великі рами ткацького верстата’ 6. 

ПОПИКАЧ [попйкач] -а, ч . ‘палиця, якою притримували солому, коли 
смалили свиню’. Бирй попйкача - од вйтру солому не и се. 427, 203. 

ПОПИЛИТИСЯ [попйлитис’а] -л’ус’а, -лис’а, док. ‘зробити все у 
господарстві’ 82. 

ПОПИЛИЩЕ [попилйшче] -а, с. ‘місце, де була пожежа’ 142. 


ПОПИЛНУХ [попилнух] -а, ч., ент. ‘тс, що МАТІЙ’ 53; [попил’н’ух] 
272; [попил’ух] 348, 380; [папил’ух] 144; [папал’ух] 118; [попел’ух] 307; 
[папин’ух] 479; [папин’уха] 125. 

ПОПИЛНУХИ [попилнухи] -ів, мн. ‘тс, що ПОПЕЛНУШКА’ 102. 

ПОПИЛЮХ [попил’ух] -а, ч., ент. ‘попелиця капустяна’ 55. 

ПОПИРЕЧКА [попиречка] -и, ж. ‘тс, що ПОПИРЕЧНА ПИЛКА’ 342. 

ПОПИРИД [погафид] прий. ‘перед’. То гак кажут’ пбпи'рид той п’існ’і. 342. 

ПОПИРОК [пбпирок] -а, ч. ‘частина спини нижче пояса’216; [поперек] 392. 

ПОПИРУД [погіируд] прис. ‘попереду’. Понируд іде вожак. 400. 

ПОПИТИ [попйти] -пйу, -пйеш, док. ‘випити’. Вчора мбцно попйв. 515. 

ПОПІЗНА [пбп’ізна] прис. ‘досить пізно’. Тепер молод’бж встайут’ 
пбп’ізна. 500. 


ПОПІКАЧ [поп’їкач] -а, ч. 1. ‘тс, що ПОПИКАЧ’ 244; 2. ‘пристосування, 
за допомогою якого виймають сковороду з печі’ 427. 

ПОПІЛЬНИЦА [поп’іл’нйца] -и, ж. ‘піддувало в плиті, куди падає 
попіл’ 163. 




ПОПІНКА [поп’їнка] -и, ж. ‘ряднина для перенесення зілля’ 109; 
[попйнка] 428. 

ПОПІСКОРІТІ [поп’Іскор’іт’і] 3 ос. одн. поп’їскор’іт’, док. ‘порити’. 
Свйн’.і поп’їскор’іл’і земл’у. 264. 

ПОПЛАВ [поплав, поплау] -а, ч. 1. ‘сінокіс біля городів, де навесні 
багато води’. Не и йіс’т’ корова с’іна с поплава - ростравйлас готавойу. 392, 
17; 2. ‘будь-який сінокіс’. Поплав скосйу, треба сушйти с’їно. 10; 3. ‘слід качки 
на воді між травою’. До кубла веде поплау. 159. 

ПОПЛАВЕЦЬ [поплавец’] -вц’а, ч. ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’ 286. 

ПОПЛАВОК [поплавок] -вка, ч. ‘тс, що ПЕРЕДНИЧОК-2’ 27,53,166,224. 

ПО-ПОДВОРНОМУ [по-подворному] прис. ‘використовуючи прізвиська, 
а не офіційні імена і прізвища’. Так по-подворному нас називайут’. 326. 

ПО-ПОЛЬСЬКУ [по-пол’с’ку] прис. ‘по-польськи, по-польському’. Вун 
добре говорит по-пол’ску. 392. 

ПОПОРАТИ [попорати] -айу, -айіш, док. ‘нагодувати худобу і виконати 
іншу господарську роботу’. Заре попорайу і л’ажу спати. 392. 

ПОПОРУШКА [попорушка] -и, ж. ‘тс, що ПОНОВА’ 309. 

ПОПРАВИНИ [поправйни] -ин, мн. ‘гостювання після весілля у батьків 
молодої’ 454. 


ПОПРАВКА [поправка] -і, ж. ‘гостювання на другий день після весілля, 
хрестин та ін.’ 55, 527; [поправка] 258; [поправки] 258. 

ПОПРАВУНОК [поправунок]-нка, ч. ‘тс, що ПОВЕСЮЛЩИНА’ 515. 

ПОПРАДИ [попради] -ив, мн. 1. ‘зібрання жінок удень для прядіння’. 
На попради ходйли до Ган:и. 380, 476, 498; [попр’ади] 144; 2. ‘вечорниці’. На 
вичурнй е ци ше казали попради, бо там пр’ели і нашивали. 144. 

ПОПРАДУХА [попрадуха] -и, ж. ‘тс, що ПОПРАДИ-Г 492. 

ПОПРАДУХИ [попрадухи] -ух і -ив, мн. ‘тс, що ПОПРАДИ-Г 490,494, 
495; [попр’едухи] 275, 496. 

ПОПРАЖКА [попражка] -и, ж. ‘застібка на ошийнику для собаки’ 124, 
176, 232. 


ПОПРИШКА [попришка] -и, ж. ‘тс, що ПОДКУРЧ’ 211. 

ПО-ПРОСТУ [по-просгу] прис. ‘по-просгому’. Ми говоримо по-просгу. 46. 
ПОПРУЖКА [попружка] -и, ж. ‘тс, що ПАПРУЖКА-3’ 116, 344. 
ПОПУТАЙ [попугай] -айа, ч., орн. ‘пугач, хижий нічний птах ряду 
совоподібних; ВиЬо ЬиЬо Ь.’ 221, 390. 

ПОРАНІЧНИЙ [по у ран’ічний] -а, -е "який стосується ранку’. По у ра- 
н’ічне молоко. 351; [поран’ішний]. Поран’ішне молоко. 326, 342; 
[поран’ішн’ій]. Поран’і'шн’е молоко. 342. 

ПОРАНО [порано] прис. ‘дуже рано’ 332, 500. 




ПОРАНОК [поранок] -нка, ч. 1. ‘ранок до сходу сонця’. Вже поранок - 
сонце буде сходити. А досв’іток - то ше нима пбранка. 16, 46, 122, 278, 380, 
517; 2. ‘ранок’ 144, 204; 3. ‘перша половина дня’. Пасла корови на поранок. 
404; Поранком корови гонив. 515. 

ПОРАНЯНИЙ [поран’аний] -а, -е ‘поранений’. Поран’аний зайец’. 117, 
273; [поран’ани] 90, 392. 

ПОРАТИ [порати] -айу, -айіш, недок. ‘тс, що ПАРАЇТИСЯ-2’. Шос’ ти 
пузно пбрайіш... 392. 

ПОРАТИСА [поратиса] -айуса, -айіса, недок. ‘виконувати різну роботу 
в господарстві: годувати худобу і домашню птицю, варити їсти, прибирати 
в кімнатах та ін.’. С’бдн’і пбраласа до гобйіда кал’а тейі печи. 392. 

ПОРАЮХА [порайуха] -и, ж. ‘дбайлива господиня’. Вз’алй скрйн’у, 
пирйну, до хати господйн’у, до печ’і порайуху, до хлопц’а шчебетуху. 
(Весільна пісня). 384, 346. 

ПОРЕНДЖИ [поренджи] -ив, мн. ‘поручні біля сходів’ 326; [поремча] 229. 

ПОРЕНЧЄ [поренч’е] -а, с. ‘верхня поперечна частина дерев’яного 
ліжка’ 326. 


ПОРИСЯ [порис’а] -ати, с. ‘порося’ 219. 

ПОРИЧ [порйч] -а, ч. у бот. ‘спориш звичайний; Ро1у§опит ауісиїаге Ь.’ 121. 

ПОРОГ [порог] -а, ч. ‘східці, які ведуть до ґанку’ 49. 

ПОРОДНИ [породни] -а, -е ‘породистий’. М’ій собака порбдни, а не 
дворн’ажка. 424. 

ПОРОЖНО [порожнб] прис. ‘порожньо; без нічого’. Ничбго буде, 
порожнб. 447. 

ПОРОЙ [порбй] -бйу, ч. ‘місце, яке порили дикі свині’ 117. 

ПОРОСНИЙ [поросний] -а, -е /. ‘про свиню, у якої мають народитися 
поросята’ (у всіх н.пп.); [пор’їсний] 159; 2. ‘про вовчицю, яка виношує плід’ 
11, 132; 3. ‘про сучку, в якої мають бути щенята’. Дес’ наша сука поросна? 
301; 4. ‘про кітну зайчиху’ 392. 

ПОРОСНЮК [поросн’ук] -а, ч., орн. ‘тс, що ВАРАБУХ’ 429. 

ПОРОСЮК [порос’ук] -а, ч. ‘напівдоросле порося’ 232, 273, 346, 372, 454. 

ПОРОСЯТНИК [порос’атник] -а, ч. ‘статевий орган свині, де 
розвиваються поросята’ 30, 53. 

ПОРОСЯТО [порос’ато] -а, с. ‘порося’ 512; [порус’ато] 62. 

ПОРОСЯТУВАТИСЬ [порос’атуватис’] 3 ос. одн. порос’атуйец’іа, 
недок. ‘народити поросят; опороситися’ 123. 

ПОРОСЬОНКО [порос’бнко] -а, с. ‘тс, що ПОРОСЯТО’ 466. 

ПОРОХНИЦЯ [порохнйц’а] -і, ж. ‘посудина для зберігання пороху; 
порохівниця’. На порох мау роговуйу порохнйц’у. 444. 



ПОРОХНИЧКА 


75 


ПОСВІСТАК 


ПОРОХНИЧКА [порохнйчка] -и, ж. ‘посудина, якою відміряють 
потрібну кількість пороху для набоїв’ 335. 

ПОРОХНО [порохно] -а, с., збір, ‘рештки перетлілого або зогнилого 
дерева’. З дошки сйплиц’:а порохно. 224, 53, 382, 456. 

ПОРОША [пороша] -и, ж. ‘перший свіжий сніг, що випав на початку 
зими або весни’. Пороша хороша - йди на охоту. 447, 20, 57. 

ПОРОШОК [порошок] -шка, ч. І. ‘розтерті до однорідної сипкої маси 
ліки’ (у всіх н.пп.); 2. ‘пігулка (ліки)’. Од головй пила кожного ранку по два 
сйви порошк’і. 392. 

ПОРТ [порт] -у, ч. ‘льняна тканина’. Сйн’а краска до порту, а чорна до 
шерс’т’і. 392, 179. 

ПОРТКИ [порткй] -їв, мн. ‘спідні штани’ 46. 

ПОРТОВИНА [портовйна] -и, ж. ‘тс, що НАСТИЛНИК’ 74; [портовина] 
351; [портавйна] 6; [партовена] 454; [партбвина] 384; [партулйна] 171; 
[пурговйна] 300; [пуртувйна] 109. 

ПОРТОК [порток] -тка, ч. ‘тс, що НАСТИЛНИК’ 74, 102,255, 307,456, 
351; [партбк] 46; [пурток] 74, 340, 498. 

ПОРТЯНИ [порт’ани] -а, -е ‘виготовлений з льняних ниток, з льняної 
тканини’. Порт’ани гонучи холодни, тра на зйму сукн’ани. 392. 

ПОРТЯНКА [порт’анка] -и, ж. ‘велика тепла хустка’ 148. 

ПОРТЯННИЙ [порт’ан:ий] -а, -е ‘теплий’. Порт’ан:а хустка. 148. 

ПОРУБИ [поруби] -ів, мн. ‘цямриння колодязя’ 390; [по у руби] ‘дерев’яне 
цямриння’ 16. 

ПО-РУСЬКУ [по-рус’ку] прис. ‘по-російськи’. Говбр’ат’ по-рус’ку і по- 


пбл’с’ку. 80. 


ПОРХАВКА [пбрхаука] -и, ж., бот. ‘гриб дощовик; ОІоЬагіа Ьоуізіа Ь.’ 392. 

ПОРХОВИНА [порхбвина] -и, ж. ‘тс, що КРОТОВИСЬКО’. Крит 
наточйу порхбвину. 138. 

ПОРЦИЙОЧКА [порцийбчка] -и, ж. ‘зменш, до ПОРЦІЯ’. Йа там при 
куточку - по с’ім порцийбчку мин’і наливайте, мин’і додавайте (Весільна 
пісня). 342. 

ПОРЦІЯ [пбрц’ійа] -ійі, ж. ‘склянка місткістю 100 г’. Помйй пбрц’ійу 
холбднейу водбйу. 392, 23. 

ПОРЧА [порча] -і, ж. ‘псування’. Вона порчу наведе, і молоко од кор’їв 
крала. 165. 

ПОСАЛНИЦА [посалница] -и, ж. ‘тс, що ЗДЮР’ 33,74,293; [пусалниц’а] 512. 

ПОСВИСТАТИ [посвистати] -шчу, -стйш, док. ‘втратити що-небудь’. 
Посвишчй туйу пл’ашку. 392. 

ПОСВІСТАК [по у св’істак]-а, ч. ‘батіг’. Буу по у св’істакомзауйазбн:ий. 216. 



ПОСВЯЧЕНЕ 


ПОСОЛИТИ 


< 76 > 


ПОСВЯЧЕНЕ [посв’ачене] -еного, с. ‘приготовлені паска, ковбаса, сіль, 
масло та ік. для освячення на Великдень’. А сиру йа ни майу на посв’ачене. 392. 

ПОСЕЛА [посела, по у села] -и, ж. /. ‘місце, на якому колись була хата’. 
Тут Збс’чи'на посела... жила Зос’ка. 152, 109,161, 360, 366, 386,498; 2. ‘обійстя; 
подвір’я з городом’. Булй нидалеко уд Вайштинувийі по у сели. 474. 

ПОСИДЯНКИ [посид’анки] -нок, ми. ‘зібрання людей у вільний від 
роботи час; посиденьки’ 80. 

ПОСИЛІНКА [посил’їнка] -и, ж. ‘тс, що ПОСЕЛА-Г 275. 

ПОСІВАЛЬНИК [пос’івал’ник] -а, ч. ‘хлопчик, який уранці на Новий 
рік (14 січня) приходив вітати господаря, при цьому розсівав зерно’. Ц’їли 
ранок йдут пос’івал’ники', вже і коп’ійок нима. 392, 305, 461. 

ПОСІЛЬЩИНА [пос’іл’шчина] -и, ж. ‘горілка і ковбаса, які даються 
тим, хто перепиняє весільний поїзд молодого, коли той іде до молодої’ 476. 

ПОСКАВІТАТИ [поскав’ітати] 3 ос. оди. поскав’ітйт’, док. ‘подати 
жалібний голос (про собаку)’. Собака дес’ поскав’ітау. 191. 

ПОСЛІКА [пбс’л’іка] прис. ‘потім, опісля’. Не и хоч зарика, то й пбс’л’іка 
не и прихбт’. 392. 

ПОСЛЯ [пбс’л’а] прис. ‘тс, що ПОСЛІКА’. Пбс’л’а ше приду. 392, 461; 


[прбс’л’а] 392. 

ПОСМАЧИТИ [пссмачйти] -у, -йш, док. І. ‘змастити чимось жирним; 
полити’. Картбпл’у з мунд’ірами посмачуйут’ у п’іст ол’ійами. 23, 53, ПО, 
356; 2. ‘засмажити страву’. Йушку мбна гол’ійами посмачйти. 454. 

ПОСМЕТИЩЕ [посметишче] -а, с. ‘смітник’ 466. 

ПОСМИКИ [посмики] -ів, ми. ‘довгі вантажні сани для перевезення 
колод’ 220. 

ПОСНИ [поснй] -а, -е, перси, ‘нешвидкий і неміцний до бігу собака’. 
Поснй собака, шо линт’ай. 26. 

ПОСНИЙ [пбсний] -а, -е І. ‘без м’яса’. Пбсний боршч. 392,434; [поснйй] 
312; 2. ‘про м’ясо без жирних шматків’. Посне мн’есо. 418, 424; 3 . переи. 
‘невдобрений; без гною’. На поснуй зимл’і ничб не и вйросте. 392. 

ПОСОБИТИ [посббити] -бл’у, -биш, док. ‘допомогти’. Тйко посббне 
ме и н’і копати - і вже мо у зо у л’і. 16; Кумо, посббте мин’і жйто ж’ете и !.. 342. 

ПОСОБЛЯТИ [пособл’ати] -айу, айеш, недок. 1. ‘допомагати у якійсь 
справі’. Хлбп’іц’ пособл’айе бат’ков’і. 377; 2. ‘виліковувати від якоїсь 
хвороби’. Бало мойа мати росу збирайе, промивайе бчи. Йуранс’ка роса вона 
пособл’айе. 326. 

ПОСОКА [посбка] -и, ж. ‘слід звіра на свіжому снігу’ 42. 

ПОСОЛИТИ [посолйти] -ол’у, -блиш, док /. ‘посипати сіллю, насипати 
солі в страву’ (всі н.пп.); 2. ‘посипати шо-небудь цукром’. Намочй ск’іб п ку 
водбйу і посолй цукром. 392. 




ПОСОЛОВІТИ [посолоуйіти] 3 ос. оди. посолоуйійут, док. ‘стати 
непрозорими, вкритися ніби туманом (про очі п’яниці)’. О! вже гбчи 
посол оуйіли, вже набравса брашк’і... 392. 

ПОСОЛЯНКА [посол’анка] -и, ж. ‘хліб, посиланий зверху цукром’ 144. 

ПОСОРОМИ [посороми] -ив, мн. ‘пісні, у яких когось соромлять, з 
когось насміхаються’. А ше на вечорнйц’ах спивали посороми... Ой мий 
бат’ко соловейко, ни дав мин’і ничогейко. 71. 

ПОСОЧИТЬ [посочит’] 3 ос. одн. посочит’, док. ‘залишити сліди на 
свіжому снігу (про звіра)’. Посочат’ зв’ер’і, сл’ід в’ідно. 42. 

ПОСОШИТИ [посошйти] -у, -иш, док. ‘посіяти жито, а потім його 
приорати сохою’. На п’іску хочу посошйти жйто. 144. 

ПОСПИРАТИ [поспирати] -айу, -айіш, док., знев. ‘зібратися в одне 
місце’. [На дітей:] Вже поспирало вас?! Ану пос’адайте мен’і! 392. 

ПОСПІХА [посп’їха] -и, ж, бот. ‘сорт швидкостиглої картоплі’. Посп’іха 
росйпчата, добра до йіжи, вона сопка. 392;[поспеха] 290. 

ПОСПРЕБУВАТИ [поспребувати] -уйу, -уйіш, док. /. ‘попробувати’. 
Ану поспребуй вйтни!.. 392; 2. ‘покуштувати’. Поспребуй, чи боршч не и 
солбни. 392. 

ПОСТАВИТИ [поставити] -аул’у, -авиш, док. 1. ‘розмістити що-небудь 
у вертикальному положенні’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘покласти’. Постав ниткй. 
Постав копийкй. 109, 287. 

ПОСТАВІЦЬ [постав’їц’] -вц’а, ч. ‘посудина, у якій тримають варену 
картоплю для свиней’ 300; [постовец’] 390. 

ПОСТАРОСТІЙ [постарост’ій]-а, ч. ‘помічник весільного дружби’ 397. 

ПОСТАРИ [постари] -а, -е ‘досить старий; зношений’. Кужух постари, 
паршйво вже грййе. 392; [пбстарий] 500. 

ПОСТАРШИ [пбстарши] -а, -е ‘старший літами’. Вже постариш д’ад’ко. 225. 

ПОСТЕРНАК [постернак] -а, ч. ‘вгощення після весілля’ 456; 
[постирнак]. Пушле ме на постирнак, до нбч’і буле. 456. 

ПОСТЕРУНОК [постерунок] -нка, ч. ‘місце перебування польської 
поліції’. На постерунок йак завидут да гумовими палками йак дадут!.. 392. 

ПОСТИЛ [постйл] -ола, ч. ‘взуття з лик, підплетене знизу двічі’ 225; 
[постул]395. 

ПОСТІЛЬНИК [пост’їл’ник] -а, ч. ‘один із хлопців-учасників весільного 
обряду, який несе придане молодої’ 161. 

ПОСТОЙ [постбй] -бйу, ч. ‘місце, на якому стоїть мисливець під час 
полювання з гучками’ 340. 

ПОСТОРОНКА [посторонка] -и, ж. ‘посторонок у кінській упряжі’ 46. 




ПОСТРИЛЯТИ [пострил’ати] -л’айе, -л’айеш, док. І. ‘стріляти задля 
розваги’. Ход’імо пострил’айемо грох’і. 392; 2. ‘тс, що ВИСТРИЛИТИ-2’. 
Вс’а цибул’а пострил’ала 392. 

ПОСТРИЧИ [пострйчи] -жу, -жеш, док. ‘постригти’. Треба вже тебе 
пострйчи. 393. 

ПОСТЮНИТИСЬ [пос’т’унйтис 5 ] 3ос. одн. пос’т’унйц’іа, док. ‘вкритися 
тонким льодом (про річку, озеро)’. Вода пос’т’унйлас’ на озери. 272. 

ПОСУДОК [посудок] -дку і -тку, ч., збір, ‘кухонний посуд’. Там посудку 
в йейі йе! Кухн’а завал’ана. 392. 

ПОСУШ [посуш] -у, ч., збір, ‘тс, що СУХОСТОЙ’ 371. 

ПОТАЙКИ [потайки] прис. ‘тс, що ВКРАДКИ’ 204. 

ПОТАК [потак, пота с к] -а, ч. ‘пристрій для сукання цівок* 46,148,456,475. 

ПОТАКАТИ [потакати] -айу, -айе, недок ‘розказувати, переповідати’. 
То так потакуйут, нйби в казках. 74. 

ПОТАСЬ [потас*] -а, ч. ‘пристрій для прядіння за допомогою веретена’. 
Пр’але на кувуруд т ках і потас’ах. 18, 152, 474, 495; [потес 5 ] 490. 

ПОТАЧКА [потачка] -и, ж. ‘переказ, легенда’ 74. 

ПОТЕРЕБИ [потеребй] -у, ми. ‘вирубаний під поле ліс’ 392; [потербгі] 225. 

ПОТЕРЕБИТИ [потеребйти] -бл’у, -биш, док. 1. ‘вилущити насіння із 
стручків бобових’. Потеребй бобу на йушку. 74; 2. ‘виколупати рештки їжі із 
зубів’ 74. 

ПОТЕРТЬ [потерт’] -і, ж., збір, ‘тс, що ПЕРЕЇДИ’ 211. 

ПОТИКАТИ [потйкати] 3 ос. одн. потйкайе, док. ‘попаруватися (про 
сучку)’. Дес’ наша сучка потйкала. 400, 57. 

ПОТИЛИЧНИК [потйличник] -а, ч. ‘удар по потилиці’. Слухайса, а 
то заробиш потйличника. 392. 

ПОТИНОК [потинок] -нка, ч. ‘тс, що ПАНАС’ 370. 

ПОТИРАХА [потираха] -и, ж. ‘ганчірка будь-якого призначення’ 341. 

ПОТИРУХА [потируха] -и, ж. ‘тс, що ПЕРЕЇДИ’. Потируху вйбири з 
йасел. 392. 

ПОТИШИТИСЬ [потйшитис’] -ус’, -ис’а, док. ‘затихнути’. Пол’агайемо 
спати і потйшимос’. 74. 

ПОТІКАНИЙ [пот’іканий] -а, -е ‘про вовчицю, яка носить плід; 
запліднена’. Пот’ікана вовчйц’а. 377. 

ПОТНО [потно] прис. ‘гаряче’. Наб’їгалис’, і йім стало потно. 316. 

ПОТОВЧАНИ КАРТОФЛІ [потоучани картофл’і] -их -фел’, мн. ‘тс, що 
ТУВМАЧИ’ 517; [потофчана картофл’а] 315. 

ПОТОМЕЧКА [потомечка] прис. ‘тс, що ПОТОМКА’ 456. 

ПОТОМЄЙКЄ [потом’ейк’е] прис. ‘тс, що ПОТОМКА’. Вс’і тан’ц’уйут’, 
а потом’ейк’е вже й сп’івайут’. 380. 




~ ' _ * 


ПОТОМКА [потомка] прис. ‘потім; після цього’. Вонй пошуткуйут’, а 
потомка вже й за роботу. 51, 332. 

ПОТОПЧИЩЕ [потопчишче] -а, с. ‘тс, що ПОСЕЛА’ 125. 

ПОТОПЛЕНИК [потопленик] -а, ч. ‘той, хто втопився’ 293. 

ПОТРАПИТИ [потрапити] -пл’у, -пиш, док. 1. ‘пройти у визначене 
місце’. Ну шо - потрапиш с’уда сама? 392; 2. ‘поцілити, стріляючи з рушниці’. 
Сгрйлиу і иотрапиу в качку. 57. 

ПОТЕРЕБЕНІ [потеребен’і] -єн’, мн. ‘тс, що ПОТРОХГ 465. 

ПОТРЕБЕНЬКИ [гютребен’ки] -у, мн. ‘тс, що ПОТРОХГ. Собаков’і д 
потребен’ки зайц’а. 264; [потребен’к’і] 135, 211, 456; [потрибен’ки] 80; ПО- 
ТРИБЕНЬКИ ВИБИРАТИ [потрибен’ки вибирати] ‘потрошити тварину’ 80. 

ПОТРЕПТАТИ [потрептати] -айу, -айеш, док. ‘витоптати стежку’. То 
зайача тропа, зайц’і потрептали. 377. 

ПОТРИБ [потриб] -у, ч. ‘те, що потрібне’. Ну кому ти треба? Так’і 
не и пб'іриб! - А ти вже, думайіш, потриб? 392. 

ПОТРИБЕНЬТАХІ [потрибен’тах’і] -ів, мн ‘тс, що ПОТРОХГ 413. 

ПОТРІПКА [потр’іпка] -и, ж. ‘начинка для пирогів із печінки’ 221. 

ПОТРОПИТИ [потропйти] 3 ос. оди. потропит’, док. ‘поробити сліди 
(про зайця)’. Потропйу зайіц. 382. 

ПОТРОХИ [потрохи] -ів, мн. ‘нутрощі тварини’ 117,200; [потрохй] 176; 
[потрох’і]. Закололи свин’у, а потрох’і вйн’ус на вйго у н. 392; [потрох’і] ЗО; 
[потрухи]. А дл’а собаки потрухи. 117. 

ПОТРУХ [потрух] -а, ч. ‘тс, що ПОТРОХИ’ 326. 

ПОТЮХ [пот’ух] -а, ч. ‘тс, що КОЦІЛ’ 482. 

ПОТЯГ [пот’аг] -а, ч. ‘міцний шнурок, за допомогою якого скріплюють 
ярмо з дишлем чи оглоблею’. Пот’аг робйли з предива м’іцнйй. 102. 

ПО-УКРАЇНСЬКУ [по-украйін’с’ку] прис. ‘по-українськи, по- 
українському’ холм 37; [по-вкрайінску] 392. 

ПОФОРТИТИ [пофортйти] 3 ос. одн. пофортйт’, док. ‘пощастити’. Чи 
то к’іт чи собака перейде - жди, шо не пофортйт’. 344. 

ПОХАТНИК [похатник] -а, ч. ‘тс, що ПОХАТНИЦА’ 152; [пухатник] 446. 

ПОХАТНИЦА [похатница] -и, ч. і ж. ‘людина, яка не виконує ніякої 
роботи, а вештається по хатах, відвідуючи сусідів та знайомих’. Корова до 
ц’ейі порй не пойана, а та похатница дес’ лазит і не и памк’і собй. 392. 

ПОХАТНИЩЕ [похатнишче] -а, с. ‘тс, що ПОСЕЛА’ 83. 

ПОХМІЛЛЯ [похм’іл’.а] -а, с. 1. ‘повторна випивка після пияцтва’ (всі 
н.пп.); 2. ‘тс, що ПОВЕСЮЛЩИНА’. На похм’іл’:а клйкали найблйшчих 
родичуу, бо вже стйко ни склйчиш. 16. 

ПОХОДЕНЯ [походен’а] -і, ж. ‘погана корова, що не держиться 
стада’ 377. 



ПОХОДЕНЬКА 



ПОЧИТУВАТИ 


ПОХОДЕНЬКА [походен’ка] -и, ж. і ч. ‘той, хто ходить без мети, 
відвідуючи сусідів’ 392. 

ПОХОПНИ [похопнй] -а, -е ‘беручкий до роботи, завзятий’. [Мати про 
сина і невістку:] Пропадут гобойе! К’еп хоч вона луч:а, а то вун так’і похопнй 
до роботи, і вона... 392. 

ПОХОПНИЙ [похопний] -а, -е 1. ‘такий, що зуміє виконати всяку роботу’. 
Молода йа була похопна до роботи. 490; 2. [похопнйй] ‘такий, що потрібний, 
щоб був під рукою’. На дверах вйшайе шос’ похопне з одеж’і. 186. 

ПОХОРИТИ [похорйти] 3ос. одн. похорйт’, недок. ‘наточити купи землі 
(про крота)’. Похорйли градку поух’і. 141. 

ПОХОТОЧИНА [похо у точина] -и, ж . ‘тс, що КРОТОВИСЬКО’ 356. 

ПОХРЕКАТИСЬ [похрекатис’] 3 ос. одн. похрекайец’:а, док. ‘попару¬ 
ватися (про свиню)’ 475; [похрокатис’] 172. 

ПОХРЕСНИК [похресник] -а, ч. ‘хлопчик, якого хрестили почесні 
батько і мати; хрещеник’ 35, 121, 165, 224, 454, 513. 

ПОХРЕСНИЦЯ [похресниц’а] -і, ж. ‘дівчинка, яку хрестили почесні 
батьки; хрещениця’ 35, 121, 165, 224, 454. 

ПОЦ [поц] -а, ч. 1. ‘дитяча гра, коли меншу паличку кладуть на 
перекладину і вдаряють, щоб вона полетіла і впала в коло’. Йд’імо грати 
поца. 255; 2. ‘назва малої палички в однойменній грі’ 255. 

ПОЦЕНКА [по у ценка] -и, ж. ‘змотане у вигляді вісімки лико для 
зберігання’. Наверт’іла по у ценк’і і зане и сла на гору. 272. 

ПОЦИЛОВНИК [гюциловник] -а, ч. ‘тс, що ЛОБОК-2’. На поциловника 
- мо, хто поцилуйе. 181. 

ПОЦИЛУЙОК [поцилуйок] -йка, ч. ‘тс, що ЛОБОК-2’. Одрйж-но мен’і 
поцилуйка с пал’їнки. 390. 

ПОЦИЛУНОК [поцилунок] -нка, ч. 1. ‘поцілунок’ (у багатьох н.пп.); 
2. ‘тс, що ЛОБОК-2’ 161. 

ПОЦИНҐЕЛЬ [поцйнґел’] -ґл’а, ч. ‘тс, що ПОДКУРЧ’ 2, 372, 427. 

ПОЦІЛОВАНЕЦ [поц’ілованец] -нц’а, ч. ‘тс, що ЛОБОК-2’ 346. 

ПОЦЬКОВАТИ [пои’ковати] -уйу, -уйеш, док. ‘тс, що НАСКУБАТИ’ 293. 

ПОЧАКВА [почаква] -й, ж ., бот. ‘отруйний гриб, який від натискування 
пальцем синіє (?)’ 377. 

ПОЧИНОВАТНЯ [починоватн’а] -і, ж. ‘полотно, виткане спеціальним 
способом - з візерунками’ 402. 

ПОЧИНОК [почйнок] -нка, ч. 1. ‘сплетене лляне волокно найкращого 
ґатунку’ 456; 2. ‘пряжа на веретені’. Одного почйнка напр’ела, другого 
пр’аду. 342. 

ПОЧИТУВАТИ [почйтувати] -уйу, -уйеш, док. ‘говорити, переказу¬ 
вати’. Так почйтувал’і тййі, шо бачил’і. 74. 



ПО-ЧОЛОВІЦКІ 



ПРАВЕТИЦЯ 


ПО-ЧОЛОВІЦКІ [по-чолов’їцк’і] прис. ‘тс, що ЗАШМОРГОМ’. 
Зауйажй по-чолов’іцк’і, то добре буде. 211. 

ПОЧУЖИТИСЬ [почужйтис’] -ус’, -ис’а, док. ‘перестати родичатися’. 
Тройуридни в нас почужйлис’. 326. 

ПОШЕВКА [пошеука] -и, ж. ‘дошка, прибита до кінців лат’ 49. 

ПОШЕРСЬТЬ [пбшерс’г’] -і, ж. ‘пошесть’ 35. 

ПОШИВАТИ [пошивати] -айу, -айеш, док. ‘крити солом’яними 
снопиками дах’. Пошивав хп’іва солбмойу. 454. 

ПОШИВКА [пошивка] -и, ж. ‘наволочка на подушку’ 165; [пбшовка] 
55, 221, 326; [пбшувка] 106. 

ПОШИХУВАТИ [пошихувати] 3ос. одн. пошихуйе, док. ‘пощастити’. 
На охоти йому не пошихувало. 22, 340. 

ПОШКАРУПІТИ [пошкаруп’їти] 3 ос. одн. пошкаруп’їйе, док. 
‘вкритися шаром льоду після відлиги (про сніг)’. Вже пошкаруп’іу с’н’іг. 134. 

ПОШКРЕБИЧ [пошкребич] -а, ч., кулін. ‘невеликий хліб із залишків 
тіста на дні та стінках діжі’ 475. 

ПОШКРЄБАЧ [пошкр’ебач] -а, ч., кулін. ‘тс, що ПОШКРЕБИЧ’ 221. 

ПОШКРИБКАЧ [пошкрйбкач] -а, ч., кулін ‘тс, що ПОШКРЕБИЧ’ 342; 
[пошкр’їбтач] 80, 326. 

ПОШКРИПКА [пошкрипка] -и, ж., кулін. ‘тс, що ПОШКРЕБИЧ’ 111. 

ПОШПИГАТИ [пошпйґати] -айу, -айеш, док. ‘проколоти чим-небудь 
гострим’. Смалиш, то шкуру свин’і пошпйґай швайкойу. 371. 

ПОШТАХУВАТИ [поштахувати] -уйу, -уйеш, док. ‘відтягнути в кузні 
лезо сокири, щоб було гострішим’. Ковал’ добре сокйру поштахувау. 32; 
[поштихувати] 380. 

ПОЯС [нойас] -а, ч. 1. ‘шкіряна або ткана довга смуга для підперізування 
одягу в стані’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘поперек’. Вун мин’і вже до пбйаса [ростом]. 
392; З: тс, що ТРІСКАЛО’ 299. 

ПОЯСНИЦЯ [пойаснйц’а] -і, ж. ‘поперек’ 326; [пойаснйца]. Болйт мин’і 
пойаснйца - ни можу зогнутис. 392. 

ПРА [пра] перев у запитанні ‘правда; справді?’. Пра ти йдеш? 169. 

ПРАБАБА [прабаба] -и, ж. ‘прабаба’ 492. 

ПРАВА СТОРОНА [права сторона] -ойі -и, ж. 1. ‘усе, що знаходиться 
праворуч’ (всі н.пп.); 2. ‘лицевий бік тканини’. На праву сторону хустку не 
складайу г’, шоб не лин’ала. 272. 

ПРАВДИВИЦЬ [праудйвиц’] -уц’а, ч., бот. ‘білий гриб; Воіеіиз есіиііз 
Рг.’ 142; [спраудй е виц’] 143. 

ПРАВДЮК [прауд’ук] -а, ч., бот. ‘тс, що ПРАВДИВИЦЬ’ 215, 399. 

ПРАВЕТИЦЯ [праветйц’а] -і, ж., бот. ‘тс, що ПОВИТУХА’ 241. 



ПРАВЕЦ 


ПРАЖНИК 


.82 


ПРАВЕЦ [правец] -вца, ч., мед. ‘хвороба, при якій певний орган не може 
нормально функціонувати; параліч’ 94. 

ПРАВЕЦЬ [правец’] -уц’а, ч. ‘сніп рівно вимолоченої соломи для 
покриття будівель’ 142, 390. 

ПРАВИДЛО [правйдло] -а, с. ‘пристосування для натягування шкури 
вбитого звіра’. Шкуру нат’егнй на правйдло. 301; [прав’іло] 60. 

ПРАВИДНИЙ [правидний] -а, -е, ‘такий, що добре влучає в ціль (про 
мисливську рушницю)’ 143. 

ПРАВИЛО [правйло] -а, с. 1. ‘тс, що ПРАВИДЛО’ 171, 186, 211, 379, 
465; 2. ‘тс, що КАНЯ’. Лату забивали в правйло і тесали. 27; 3. ‘у колодязному 
журавлеві товста деревина, яка кріпиться до розсохи’ 49. 

ПРАВИТИ [правити] -вл’у, -виш, недок. І. ‘відправляти церковну 
службу’. Наш бат’ушка гарно правит. 392; 2. ‘розповідати’. А йа йому праул’у, 
йак в нассп’івали. 454,136,439; 3. ‘випрошувати щось у когось’. Тоно встане 
і починайе цук’ерк’і правити. 392. 

ПРАВИТИС [правитис] 3 ос. оди. правиц:а, недок. ‘час, коли відбу¬ 
вається відправа церковної служби’. Колй у вас правиц:а в церкви? 392. 

ПРАВНУК [правнук] -а, ч. ‘правнук’. І вже с’ім правнук’ів майу. Ото 
вже так’іво правнук’і. 296; [пранук] 16. 

ПРАДА [прада] вставне слово ‘правда, дійсно’. Прада, ти був там? 392. 

ПРАДИВИСЬКО [прадивйс’ко] -а, с. ‘поле з-під льону’. По гірадивйс’ку 
пос’ійали бурак’і, тепера готуй копанку на пирей. 392. 

ПРАДИВО [прадиво] -а, с. 1. ‘волокно, приготовлене для прядіння’. 
Принисй прадива сукати шнурка. 392; 2. ‘льон’. Рвала прадиво - аж рук’і 
попухли 392. 

ПРАДІД [прад’ід] -а, ч. ‘прадід’ 342. 

ПРАДКИ [прадкй]-ів, ми. ‘тс, що ПОПРАДИ’ 16; [прадк’і] 392; [праткй]. 
На праткй ми ходйли до Степана. 518, 102, 225; [пр’едк’е] 122. 

ПРАДУНИЙ [прадунйй] -а, -е ‘виготовлений з прядива’. Зал’ізна 
кубйлка, прадунйй хвист. (Відгадка: голка) 479. 

ПРАЖАНКА [пражанка] -и, ж. 1. ‘топлений жир зі свинячого сала’ 456; 
2. [пражанка] -и, ж. ‘сковорода’ 80. 

ПРАЖЕНЯ [пражен’а] -і, ж. ‘печені яйця на сковороді; яєчня’. Д’ви 
гіател’н’і пражен’і напекла, то йіж ш те. 392. 

ПРАЖИЛО [пражйло] -а, с. ‘тс, що ПРАЖАНКА-Г 498. 

ПРАЖИТИ [пражити] -у, -иш, недок. І. ‘пекти курячі яйця на сковороді’ 
428; 2. ‘перетоплювати в каструлі кусочки свинячого сала’. До вечора пражила 
сало. 53. 

ПРАЖНИК [пражник] -а, ч. ‘застібка на ошийнику в собаки’ 87. 




ПРАМИЙ [прамйй] -а, -е /. ‘прямий, не кривий’ (у багатьох н.пп.); 
2. ‘непородистий (про собаку)’. Наш собака прамйй, домашн’ій. 430. 

ПРАНЦ [пранц] -а, ч. (?), пор. у прокльоні: Шоб тибе пранц з’іу. 13. 

ПРАНЦИВИЙ [пранцйвий] -а, -е ‘бешкетливий, неслухняний’. Гетий 
хлопиц’ вел’ми пранцйвий. 13. 

ПРАНЦУВАТИЙ [пранцуватий] -а, -е (?). Пошла б йа танц’увате, та 
чоботи пранцувате... (Нар. пісня). 152. 

ПРАС [прас] -а, ч. ‘праска’ 109. 

ГІРАСИЛКО [прасйлко] -а, а ‘тс, що ПРАС’ 49. 

ПРАСИЛО [прасйло] -а, с. ‘тс, що ПРАС’ 392. 

ПРАСЛІТКА [прасл’ітка] -і, ж. ‘фольга’. Файна прасл’ітка на тих 
о у бразах. 316. 

ПРАСЛО 1 [прасло] -а, с. ‘тс, що ПРАС’ 447. 

ПРАСЛО 2 [прасло] -а, с. ‘частина тину від кілка до кілка’. Трахтором 
вйвирнув ц’їле прасло. От чим хоч городй! 392. 

ПРАСТЕНЬ [прастен’] -а, ч. ‘тс, що ПЕРСНИК’ 494; [престен’] 498, 500; 
[прес’т’їн’] 16. 

ПРАЧ [прач] -а, ч. ‘дерев’яний валок з ручкою, який використовували 
під час прання полотняного одягу’ 376, 392. 

ПРАЧИК [прачик] -а, ч. ‘личинка жаби; пуголовок’ 49, 377, 392. 

ПРАЧКА [прачка] -и, ж. /. ‘гофрована дошка для прання’ 84; 2. ‘тс, що 
ПРАЧИК’ 6, 163, 326, 475. 

ПРАШКА [прашка] -и, ж. /. ‘топлений жир із сала; тук’. Йіли прашку з 
бул’бойу. 53; 2. ‘кусочки сала після топлення’. Пражили сало - йіж прашки. 53. 

ПРЕБАБА [пребаба] -и, ж. ‘прабаба’ 466; [прй е баба] 122, 495; [прибаба] 
342, 496. 

ПРЕБУК [пре и бук] -а, ч. ‘призьба’ 418. 

ПРЕДБАБА [предбаба] -и, ж. ‘тс, що ПРЕБАБА’ 498. 

ПРЕДІД [пред’ід] -а, ч. ‘прадід’ 466; [прйд’ід] 122, 495. 

ПРЕЖКА [прежка] -и, ж. ‘тс, що ПРАЖНИК’ 309. 

ПРЕМ’Я [премйа] -і, с. ‘премія’. Получйли за л’он премйа. 2, 275, 422. 

ПРЕНДЗЕЛЬ [прендзел’] -ндзл’а, ч. ‘китиця біля хустки, скатертини і 
т.ін.’ 58; [прензел’] З, 30,122, 227, 371; [прензил] 129; [прендз’ол’] 44; [прендил’] 
37, 200, 247; [пренз’іл’] 176; [приндзол’] 378; [пхрендзил’] 122; [спрензел'] 433. 

ПРЕНДЗЬ [прендз’] -а, ч. 4 тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 22; [пренз’] 169. 

ПРЕНЗЯ [пренз’а] -і, ж. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’. Ой! пренз’а одурвалас’а 
йідна! Бач! 16. 

ПРЕНТ [прент] -а, ч. /. ‘будь-який загострений металевий предмет’. 
На прента розорвав правого ґумувца. 392; 2. ‘загострений металевий предмет 



ПРЕНТА 


ПРИВЕСТИ 


84 


на дні ями-пастки’. Булй зал’ізни пренти на дн’і йами. 38; 3. ‘металева планка, 
яка сполучає чепіги плуга’ 121. 

ПРЕНТА [прента] -и, ж. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 457. 

ПРЕНУК [пренук] -а, ч. ‘правнук’ 498. 

ПРЕСВЯТО[ прес’в’ато] -а, а ‘тс, що ПРИСЬВАТОК’ 526. 

ПРЕСЛО [пресло] -а, с. ‘огорожа зі штахет’ 79. 

ПРЕСНИЦЯ [пресниц’а] -і, ж. ‘тс, що КОВОРІТОК’. Д’іучата прадут’ 
на веретин’і або пресниц’і. 136. 

ПРЕЧ [преч] ‘все’. Преч ос’в’їчене було. 515. 

ПРЄДВО [пр’едво] -а, с. ‘тс, що ПРАДИВО-1,2’. На Варвару тйко мона 
пр’едво мн’ети. 258. 

ПРЄНУЧКА [пр’енучка] -и, ж. ‘правнучка’ 498. 

ПРЄХА [пр’еха] -и, ж. ‘морда’. Див’їтес’а - к’ін’ пр’еху у видро суне. 
Оджин’іте! 147. 

ПРЄШКА [пр’ешка] -и, ж. ‘тс, що ПРАЖНИК’ 353. 

ПРИ [при] прий. ‘біля’. При хати була комора. 392; Дей такб дуживайу 
в’їку при сйнув’і. 402. 

ПРИБЕРЕЗНИК [приберезник] -а, ч., бот. ‘підберезник; Воіеїш зсаЬег; 
КгошЬІіоІгіа зсаЬга’ 76. 

ПРИБИТИ [прибйти] -бйу, бйеш, док. І. ‘прикріплювати що-небудь до 
чогось за допомогою цвяха’ (всі н.пп.); 2. ‘покалічити або вбити когось’. 
К’їнула палку і прибйла квочку. 392; 3. ПРИБИТИ РУКУ [прибйти руку] 
‘засватати дівку’. Староста старости прибйу руку - то д’іука засватана. 74. 

ПРИБОЙКА [прибойка] -и, ж. ‘пристрій для набивання пороху в гільзу’ 431. 

ПРИБОК [прйбок] -а, ч. ‘прибудова до хати, де зберігали огірки, капусту 
та ін.’ 188, 326. 

ПРИБОЛОТУШКА [приболотушка] -и, жбот. ‘гриб, який росте біля 
болота; маленька біла бабка’ 16. 

ПРИБУЛОТУХА [приболотуха] -і, ж., бот. ‘тс, що ПРИБОЛОТУШКА’ 94. 

ПРИБУЧА [прибуча] -и, ж. ‘повінь’. Вл’іт’ус’а прибуча б’іл’ша була, 
йек типер. 474. 

ПРИВАБА [приваба] -и, ж. ‘сіно або кусочки м’яса для приманювання 
звірини’ 320. 

ПРИВАБИТИ [привабити] -бл’у, -биш, док. ‘принадити звіра до себе’ 480. 

ПРИВАРВАТИ [приварвати] -вуйу, -вуйіш, недок. ‘приварювати’ 529. 

ПРИВЕЗЯНИЙ [привез’аний] -а, -е ‘привезений’ 348; [привез’ани]. Зубри 
в нас привез’ани. 344, 392. 

ПРИВЕСТИ [привестй, привистй] -ду, -деш, док. /. ‘супроводжуючи, 
примусити кого-небудь йти з ким-небудь’ (всі н.пп.); 2. ‘отелитися (про 



ПРИВИДЕННИК 



ПРИДАНИМ 


корову)’. Корова приве и ла те и л’а. 434; 3. ‘народити малят (про зайчиху)’. 
Зайчйха приве и ла зайчин’ат. 413, 244, 320, 372; 4 . ‘народити дитину’. Ган’іна 
дочка два хлбпци привила... Ше не привезли з бол’ници. 392. 

ПРИВИДЕННИК [привиден:ик] -а, ч. ‘нерідний син’ 225. 

ПРИВИДЕННИЦА [привиденгица] -и, ж. ‘нерідна дочка’ 225. 

ПРИВИДЬОНКІ [привид’онк’і] -ів, мн. ‘зведені діти вдови і вдівця’ 342. 

ПРИВИТИЦЯ [привитйц’а] -і, ж., бот. ‘кручені паничі; РЬагЬШз 
ригригеа; Ірошоеа ригригеа' 376. 

ПРИВИТУХА [привитуха] -и, ж ., бот. ‘березка польова; Сопуоіуиіиз 
агуепзІ8 Ь.’ 491; [привит’уха] 490. 

ПРИВІДЬОНКА [прив’ід’бнка] -и, ж. ‘тс, що ПРИВИДЕННИЦА’ 16; 
[привид’бнка] 326. 

ПРИВНУК [прйвнук] -а, ч. ‘правнук’ 342. 

ПРИВОЛАТИ [приволати] -айу, -айіш, док. ‘тс, що ПРИВАБИТИ’ 116. 

ПРИВ’ЯЗ [прйуйаз] -а, ч. ‘шнурочок або мотузок, за допомогою якого 
що-небудь прив’язується до чогось’ 396. 

ПРИВЯЗЬ [прйуйаз’] -і, ж. ‘тс, що ПРИВ’ЯЗ’. Гуз’мй корову на 
прйуйаз’ 392. 

ПРИГАБИТИ [пригабити] -абл’у, -абиш, док. ‘тс, що ПРИВАБИТИ’ 481. 

ПРИГАР [прйгар] -а, ч. ‘запах будь-чого пригорілого’ 224, 320; 
[пригар] 37. 

ПРИГАРИ [прйгари] -ив, мн. ‘запах паленої шерсті’. Смердйт’ шос’, 
прйгари чути... шерс’т’... 431. 

ПРИГІННИК [приг’ін:ик] -а, ч. ‘нерідний син’. Вз’ев ж’їнку с приг’ін:и- 
к’ем. 274, 456. 

ПРИГІННИЦЯ [приг’їніиц’а] -і, ж. ‘нерідна дочка’ 274. 

ПРИГОЛОСЬВАТИ [приголбс’вати] -айу, -айеш, недок. ‘голосити за 
померлим’ 275. 

ПРИГОРБЛЯНИЙ [пригбрбл’аний] -а, -е ‘трохи згорблений’. Йде 
л’удйна пригбрбл’ана. Може, воно так зроду йе. 342. 

ПРИГОРТАТИ [пригортати] -айу, -айеш, недок. ‘притуляти когось до 
себе, виявляючи цим свою любов’ (всі н.пп.); 2. ‘підремонтовувати’. Церкву 
в нас пригортайут’ і пригортайут’, то й хороша. 144. 

ПРИДАНЕ [прйдане] -ого, с. ‘подарунки батьків для молодих на 
весіллі’ 454. 

ПРИДАНИ [придани] -ан, мн. ‘другий день весілля у молодого’ 518. 

ПРИДАНИЙ [приданий] -а, -е ‘здібний, вдатний’. Жйнка тайа придана 
до вйчиту. 181. 



ПРИДАНКИ 



ПРИКЛАДНИЙ 


ПРИДАНКИ [приданки 1 ] -ив, мн. ‘дівчата як гості від молодої, які після 
приїзду до молодого розвішували у нього в хаті рушники, привезені від 
молодої* 225. 

ПРИДАТОК [придаток] -тка, ч. ‘город, доданий до основного десь у 
полі*. На придатку добра вродила картопл’а. 392. 

ПРИДОРОЖНИК [придорожник]-а, ч., бот. ‘подорожник; Ріапіа^о Ь.’ 21. 

ПРИДУРАНИЙ [придураний] -а, -е /. ‘такий, що вдає з себе нерозу¬ 
міючого, дурнуватого* 392; 2. жарт, ‘прокислий (про молоко)’. Молоко вже 
придуране. 500. 

ПРИДУРУВАТИС [придурувагис] -уйуса, -уйіса, недок. ‘прикидатися, 
вдавати з себе що-небудь*. Не придуруйса, шо слаба. 392. 

ПРИДУРЧИСТИЙ [придурчистий] -а, -е ‘нерозумний, дурний*. Хто ни 
вйкупайе бул’би, то та баба придурчиста. 326. 

ПРИДУШИТИ [придушйти] -у, -иш, док. 1. ‘притиснути когось до 
чогось*. Йак бйігли, то придушйли мине до груби. 392; 2. ‘задавити, умертвити 
кого-небудь*. Не" л’із’ - придушу йак собаку!.. 392. 

ПРИЖАР [прйжар] -а, ч. ‘тс, що ПРИГАР’ 44; [прижар] 382. 

ПРИЖЕНЯ [прижен’а] -і, ж. ‘тс, що ПРАЖЕНЯ’ 412. 

ПРИЖКА [прйжка] -и, ж. ‘тс, що ПРАЖНИК’ 16, 159, 332. 

ПРИЗВИЧАЙ [призвйчай] -у, ч. ‘звичай*. То зимн’а - могйла, ал*е то 
такй с й призвйчай. 16. 


ПРИЗВИЧАЙКА [призвичайка] -и, ж. ‘тс, що ПРИЗВИЧАЙ*. Такайа 
в йіх призвичайка. 454. 

ПРИЗУК [призук] -а, ч. ‘шнурок біля одягу та білизни’ 474. 

ПРИЙДЕСВІТ [прийдесв’іт] -а, ч ., знев. ‘батько, який не турбується 
про своїх дітей’ 258. 

ПРИЙМАЧИСЬКО [приймачйс’ко] -а, ч., згруб. ‘приймак’ 454, 495. 

ПРИКАЗУВАТИ [приказувати] -уйу, -уйіш, недок. /. ‘говорити гарно, 
використовуючи прислів’я та приказки*. Вона йак роскаже, да ше йак 
прикаже!.. 392; 2. ‘голосити за вмерлим*. Була одна жйнка, йака вм’іла плакати 
і приказувати. 454, 476. 

ПРИКІСЛИЙ [прик’іслий] -а, -е ‘трохи кислий*. Ц’е молоко вже при- 
к’ісле. 402. 

ПРИКІСЛЯНИЙ [прик’іс’л’аний] -а, -е ‘тс, що ПРИКІСЛИЙ*. Прик’Іс- 
л’ане молоко. 342. 

ПРИКЛАД [приклад] -а, ч. І. ‘дерев’яна частина рушниці, яку 
прикладають до плеча під час стрільби’ (всі н.пп.); 2. ‘тс, що КОЗЕЛ'-6* 191. 

ПРИКИВА [прикйва] -и, ж., бот. ‘тс, що ПРОКИВА’ 500. 

ПРИКЛАДНИЙ [прикладнйй] -а, -е ‘зручний у користуванні*. Мойа 
стрел’ба прикладна. 208. 



ПРИКЛІТ 


87 


ПРИМ’ЯЛЬНИК 


ПРИКЛІТ [прикл’іт] -а, ч. ‘тс, що ПУКЛГГ 300. 

ПРИКЛІТОК [прикл’іток] -тка, ч. ‘відгороджене місце у хліві для 


полови’ 49. 

ПРИКОЗЕЛКИ [прикозелки] -ів, мн . ‘тс, що КОЗЕЛ'-6’. З берези робили 
прикозелки. 275, 134. 

ПРИКОЗЕРНИЦЯ [прикозерниц’а] -і, ж. ‘козирок у кашкеті’ 428. 

ПРИКОЛ [прикол] -у, ч. ‘можливо, тс, що ПРИПОЛ (?)’. Ой ходйла 
Гал’ун’а по двору, ой с’ійала рожойки з приколу... (Весільна пісня). 119. 

ПРИКРИ [прйкри] -а, -е ‘дуже кислий, різкий’. Капусту йа полошчу в 
двох водах, а то така прйкра, шо боршчу нихтб ни йіс’т’. 392. 

ПРИКРИЙ [прйкрий] -а, -е ‘крутий; обривистий’. Прйкра гора. 6. 

ПРИКРО [прйкро] прис. ‘дуже стрімко, прямовисно’. Ни стау рабрйну 
прйкро, бо поле и тйш. 392. 


ПРИКРУХМАЛЬНИЙ [при^крухмал’ний] -а, -е ‘нарядний, святковий’ 106. 
ПРИЛІПЛЯ [прил’іпл’а] -і, ж. ‘прилітна дошка рамкового вулика’ 305. 
ПРИЛОЖИН [приложйн] -а, ч. ‘тс, що ПОМОК- Г 46. 
ПРИЛЮДНИЙ [прил’удний] -а, -е ‘привітний, людяний’. Такйй син 
прил’удний. 272, 220. 

ПРИМАНА [примана] -и, ж. ‘тс, що ПРИВАБА’ 226. 

ПРИМАНИТИ [приманйти] -н’у, -аниш, док. ‘тс, що ПРИВАБИТИ’ 


272, 331, 343. 

ПРИМАНКА [приманка] -и, ж. /. ‘тс, що ПРИВАБА’. То затраул’ана 
приманка. 296, 273, 275, 371, 427, 447; 2. ‘тс, що ВАБИК’ 2, 122, 212. 

ПРИМАНЩИК [приманшчик] -а, ч. ‘мисливець, який голосом 
приваблює звіра або птаха’ 30, 344, 362. 

ПРИМАНЬВУВАТИ [приман’вувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘тс, що 
ПРИВАБИТИ’. Охбтн’ік приман’вуйе зв’іра приманкойу. 447. 

ПРИМЕНЮХА [примен’уха] -и, ж. ‘тс, що МЕНЮХА’. Козел - то така 
примен’уха на л’удйну. 424. 

ПРИМИ [прйми] -ів, мн. ‘тс, що КОЗЕЛ'-б’ 10. 

ПРИМНЮХ [прймн’ух] -а, ч. ‘тс, що МЕНЮХА’ 401. 

ПРИМИЗИНЕЦ [примизйнец] -нца, ч. ‘безіменний палець’. Перед 
мизйнцом - примизйнец. 392. 

ПРИМОСТИ [прймости] -ив, мн. ‘лава на всю довжину стіни в колишніх 
хатах’ 384. 

ПРИМУСТ [прймуст] -уста і -оста, ч. 1. ‘настіл з дощок за піччю, на 
якому спали’. Спал*и... Бул*й прймусти... Радна бул»й так’і кул’уч’і. 16, 114, 
409, 466; 2. ‘сходинки перед порогом будинку’ 409. 

ПРИМ’ЯЛЬНІК [примйал’н’ік] -а, ч. ‘сестрин син’ 220. 



ПРИНАДА 




ПРИПЛАКУВАТИ 



ПРИНАДА [принада] -и, ж. ‘тс, що ПРИВАБА’. До петл’і поклау 
принаду. 137, 226,431. 

ПРИНАДИТИ [принадити] -ажу, -адиш, док . ‘тс, що ПРИВАБИТИ’ 
11,430. 

ПРИНАДКА [принадна] -и, ж. ‘тс, що ПРИВАБА’ 430. 

ПРИНДИК [прйндик] -а, ч. ‘ручка на кіссі’ 35. 

ПРИПАС [припас] -а, ч. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’. Лос’а роги майут 
дв’інацит припас - б’і борона. 382, 134, 273, 289. 

ПРИПАСИЦА [припасица] -и, ж. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’. В козла 
до пйатй припасиц. 57. 

ПРИПАСИЧ [припасич] -а, ч. 1. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-Г. Припасич у 
дерев’і. 275, 117; 2. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’ 117, 275. 

ПРИПАСУВАТИ 1 [припасувати] -уйу, -уйіш, док. ‘підібрати що-небудь 
так, щоб щільно прилягало до іншої речі’. Припасуй ц’уйу рейку до с’т’інй. 392. 

ПРИПАСУВАТИ 2 [припасувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘виганяти корову 
вперше навесні на пасовище, щоб вона “познайомилася” з іншими коровами’. 
Ми завше на трет’і ден’ Паск’і припасували товар. 392. 

ПРИПЕК [прйпек] -а, ч. І. ‘частина печі перед череном’ 216; [прйпйік] 
392; 2. ‘раптове підвищення на дорозі; високий горб при виїзді з ями’. Вийіж:ау 
з йами, а на прйпйіку йакрас колисо поламалосо. 392; [прйпик] 392; 3. ‘під¬ 
вищене місце, де живуть бобри’ 200. 

ПРИПЕНДА [припенда] -й, ж. ‘тс, що ПЕРЕДНИК’ 322; [припинда] 
20, 85, 225, 260. 

ПРИПЕНЬКА [припен’ка] -и, ж., бот. ‘тс, що ПРИПЕНЬОК’ 13, 311. 

ПРИПЕНЬОК [припен’ок] -н’ка, ч., бот. ‘опеньок; Агшіїїагіеііа шеііеа 
(Рг.) Кагзі.’ 74, 340; [припан’ок] 18. 

ПРИПЕРТИ [приперти, припертй] -пру, -преш, док., знев. 1. ‘принести’. 
Лет’ припер короб"ку бурану. 392; 2. ‘прийти’. І треба ж було йому йакрас 
тод’і до хати приперти. 392. 

ПРИПИВКИ [припйвки] -вок, мн. ‘обрядове закріплення згоди на 
шлюб’ 46, 274. 


ПРИПИТАНСЬКИЙ [припитанс’кий] -а, -е ‘цікавий; такий, що всіх 
про все питає’. Такйй припитанс’кий ваш хлопец’. 5. 

ПРИПИТКИ [припй с тки] -ток, мн. ‘початок сватання’ 258. 
ПРИПІКАНКА [прип’іканка] -и, ж. ‘саморобна мисливська рушниця, 
яку набивали порохом, шротом і підпалювали’ 463; [припйіканка] 305. 

ПРИПЛАКУВАТИ [приплакувати] -уйу, -уйеш, недок. ‘тс, що ПРИ- 
КАЗУВАТИ-2’ 74, 275. 




ПРИПОЛ [припол] -а, ч. ‘нижня частина фартуха або спідниці, куди 
можна насипати що-небудь’. Мати тримайе в припбл в и цукерки і обс’івайе 
[весільний поїзд]. 16; [припил] 389; [прип’іл] 16. 

ПРИПОЛЕЦЬ [приполец’]-л’ц’а, ч. ‘тс, що ПРИПОЛ’. Йіхала Ол’ун’а 
до в’інц’а, рус:йпала росадойку з припол’ц’а... (Весільна пісня). 446. 

ПРИПОН [припбн] -а, ч. ‘поводок, який прив’язується до ошийника 
собаки’ 124. 


ПРИПУТЕНЬ [прйпутен’] -тн’а, ч., знев. ‘низькорослий чоловік’ 258. 

ПРИРОДА [природа] -и, ж. /. ‘органічний і неорганічний світ у всіх 
взаємозв’язках’; 2. ‘рослинний світ, який оточує людину’. О! тут гарна 
природа, (всі н.пп.); 3. перен. ‘статеві органи’. Забйу кабана, го треба вйр’ізати 
природу. 123. 

ПРИРУБЛЮВАТИ [прирубл’увати] -уйу, -уйеш, док . ‘ув’язати рубля на 
возі з сіном або соломою’. Наклав соломи, наклав рубл’а і прирубл’ував. 165. 

ПРИС [прис] -а, ч. ‘ніс собаки’. Вел’ік’і прис у собак’і. 191. 

ПРИСА [прйса] -и, ж. ‘ніс зубра, лося’ 382. 

ПРИСВІТ [присв’їт] -у, ч. ‘спосіб лову риби вночі на світло’ 303. 

ПРИСВЯТНО [прйс’в’атно, прйсвйатно] прис. ‘коли відзначається 
невелике свято - ПРИСЬВАТОК’ 350. 


ПРИСИ [прйси] -ів, мн. 1. ‘передня частина голови лося, оленя’ 2, 156, 
480; 2. ‘ніс зубра, лося’ 162, 222; 3. ‘тс, що ПРИС’ 134, 162, 233, 447; 4. ‘закін¬ 
чення рила свині’ 156; 5. ‘кінчик носа собаки без шерсті’ 244; [прйс’і] 89, 156; 
6. ‘ніздрі корови’ 169, 331, 480. 

ПРИСИЩЕ [прйсишче] -а, с. ‘поле з-під проса’ 380; [пр’ісишче] 211. 

ПРИСІКАТИ [прис’ікати] -айу, -айеш, недок. ‘не дозволяти щось 
робити’. Старц’і такйх прис’ікайут, шоб не ходйли [жебрати]. 16. 

ПРИСКОВАНИЙ [прискбваний] -а, -е (?). Прискбване дерево тоб’ї на 
черево!.. (Прокльон) 409. 

ПРИСКРИНОК [прискрйнок] -нка, ч. ‘невелика шухляда у скрині для 
одягу’. В кухри такйй називавс’а прискрйнок, там клали все. 165. 

ПРИСЛО [прйело] -а, с. ‘ряд кілків у пастці на вовка’ 382. 

ПРИСНИСЬКО [прйснис’ко] -а, с. ‘тс, що ПРИСИЩЕ’ 305; [пр’існиско] 148. 

ПРИСНЬОХА [прис’н’бха] -и, ж., бот. ‘тс, що ЛАБАДА’. В войну боршч 
варйли з прис’н’бхи*. 258, 55, 326, 384. 

ПРИСОХЛИ [присохли] -а, -е І. ‘засохлий’ 392; 2. ‘давній слід звіра’. 
Присохли сл’ід собака не бере. 141. 


ПРИСТАВАТИ [приставати]-стайу, -стайеш, недок. 1. ‘втомлюватися’. 
Пбк’і дойшбу додбм, то гет’ пристау. 392; 2. ‘піти у прийми’. До йейі йак’іс’ 
кацап пристав. 392; 3. ‘давати згоду; погоджуватися’. Д’іука пристайе і внбсит’ 


бутел’ку. 46. 



ПРИСТАВКА 



ПРИТАБАШНИЦЯ 


ПРИСТАВКА [прйставка, прйстаука] -и, ж. ‘добавка, додача до 
основної плати; придача’. В йедне горшч’е насипайе зерно, а друге давали в 
прйставку. 292, 456. 

ПРИСТАВЛЯТИ [пристаул’ати] -аул’айу, -аул’айіш, недок. /. ‘ставити 
що-небудь упритул до чого-небудь’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘приробляти щось 
до основної споруди’. Хоче свинйнца до хлива пристаул’ати. 392; 3. ‘удавати 
з себе когось’. Пристаул’айе з себе дурника. 392. 

ПРИСТАРКУВАТИЙ [пристаркуватий] -а, -е ‘старуватий’. Пристар¬ 
кувата д’ївка. 392. 

ПРИСТЕНЬ [пристен’] -ен’а, ч. ‘тс, що ПЕРСНИК’ 491; [пристан’] 496; 
[пристйн’] 122; [прист’їн’]. Прист’ін’ з гочком. 428; [прйс’т’ін’] 152; [пр’істен’] 94. 

ПРИСТИГТИ [пристйгти] 3ос. одн. пристйгне, док. ‘прийти; заставити’. 
І Богу навчйлас’а молйтис’а, йек горе пристйгло. 380. 

ПРИСТІНОК [прист’інок] -нка, ч. ‘невелика комірчина в хаті’ 375. 

ПРИСТОНИВКА [пристонйука] -и, ж. ‘тс, що ПРИПІКАНКА’ 167; 
[пристун’Іука] 332. 

ПРИСТОРЧ [прйсторч] -а, ч. /. ‘тс, що СТРЕМП’. Пробйв ногу на 
прйсторч. 392; 2. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 287. 

ПРИСТОЯНИЙ [пристбйаний] -а, -е ‘такий, що почав скисати (про 
молоко, страву)’. Пристойане молоко. 326. 

ПРИСТРИЛЯТИ [пристрил’ати] -айу, -айеш, док. ‘тс, що ПРОСТРИ- 
ЛЄТИ’ 382; [пристрил’ети] 230, 303. 

ПРИСТУП [прйступ] -а, ч. ‘мереживо, взяте від старого рушника і 
пришите до нового’ 494. 

ПРИСТУПА [приступа] -и, ч. ‘тс, що ПЕРЕХІТЬКО’. Приступа, бо при- 
ступйв до того хаз’айства. 500; Приступа - приступйв жйти до жйнк’і. 341. 

ПРИСТУПИ [приступи] -уп, мн. ‘прийми’. Був в приступах молодйм. 515. 

ПРИСУКА [присука] -и, ж. ‘кінець нитки основи, який не можна 
доткати’ 313, 466. 

ПРИСУНУТИ [присунити] -уну, -унеш, док. /. ‘сунучи, наближати що- 
небудь до чогось або до когось’ (всі н.пп.); 2. ‘зачинити’. Присун’ двер’і. 160. 

ПРИСЯЙБО [прис’айбо] незмін. ‘тс, що ЇЙ-БОГУ’ 195; [прис’ай Богу] 
224; [пр’іс’ай Богу] 365; [прис’агайбо] 454; [прйс’аши Богу] 495; [прйс’ел’ бу 
дал’ бу] 529. 

ПРИСЬВАТОК [прйс’ваток] -тка, ч. ‘невелике (нерокове) свято’. В ц’ой 
прйс’ваток мбна копати. 392. 

ПРИСЬВЯТО [прйс’в’ато] -а, с. ‘тс, що ПРИСЬВАТОК’ 513. 

ПРИСЬЦЄ [прйс’ц’е] -а, с. ‘тс, що ПРИСИЩЕ’ 46. 

ПРИТАБАШНИЦЯ [притабашниц’а] -і, ж. ‘кисет для тютюну’ 123. 



ПРИТЕЛЮЩИТИСЯ А ПРИЧАНДАЛИ 

-- 

ПРИТЕЛЮШИТИСА [прител’ушитиса] -л’ушуса, -л’ушиса, док., знев. 
‘приплентатися’. Прител’ушилосо і сидйт до ночи - хоч виган’ай. 392. 

ПРИТЄНУТИСЬ [прит’енутис’] 3 ос. одн. прит’ениц’:а, док. ‘узятися 
невідомо від чого’. Дес’ слабос’т’... рожа прит’енулас’а. 377. 

ПРИТИСК [прйтиск] -а, ч. ‘тс, що ПОМОК-Г 122. 

ПРИТКА [прйтка] -и, ж. ‘тс, що КОВОРІТСЖ’ 46. 

ПРИТОВКУШКА [притоукушка] -и, ж. ‘товкачик для набивання 
пороху в гільзу* ЗОЇ. 

ПРИТУЛ А [гіритула] -и, ж. /. ‘прибудова до основної споруди’ 142; 
2. ‘тс, що ПЕРЕДНИК’ 80; 3. ‘тс, що ПЕРЕХІТЬКО’ 491. 

ПРИТЬМОМ [прит’мом] прис. ‘постійно, увесь час’. Вун прит’мбм 
хбдит до хати через городи. 392. 

ПРИХА [прйха] -и, ж. 1. ‘тс, що ПРИСИ-Г 134; 2. ‘тс, що ПРИСА’ 134. 

ПРИХАПКАМИ [прйхапками] прис. ‘відриваючись від основної 
роботи; несистематично, час від часу’. Прйхапками накосйв хуру госок’і, 
треба йакос’ забрати. 392. 

ПРИХАТИ [прйхати] 3 ос. одн. прйхайе, недок. ‘утворювати звуки (про 
зайця)’ 392. 

ПРИХВА [прйхва] -и, ж. ‘тс, що ПРИСИ-4’ 144. 

ПРИХВАТИТИ [прихватйти] -чу, тиш, док. ‘нюхом знайти слід звіра 
(про собаку)’. Гончий прихватйу с’л’ід. 293, 42, 103, 186, 434. 

ПРИХИ [прйхи] -ив, ми. 1. ‘тс, що ПРИС’ 117; 2. ‘ніздрі звіра’ 117. 

ПРИХОДЖИЙ [прихбджий] -а, -е ‘такий, що прийшов з іншого місця’. 
То прихбджий зв’ір. 353. 

ПРИХОДИТИС [прихбдитис] -бжус, -бдиса, недок. ‘бути в родинних 
стосунках’. Йак вун тобй прихбдиц.а? Швагрбм? 392. 

ПРИХОРОНЬ [прйхорон’] -а, ч. ‘спеціальна дубова деревина, яку 
кладуть на могилу, коли мине рік після похорон’ 490. 

ПРИЦА [прйца] -и, ж., ент. ‘мурашка’. Чирвбни прйци кус’учи, а чорни 
н’е. 392. 

ПРИЦЕНҐЕЛЬ [приценгел’] -нгл’а, ч. ‘тс, що ПОДКУРЧ’ 392. 

ПРИЦЕЛЬНИК [прицел’ник] -а, ч. ‘пристрій у вигляді бінокля на 
мисливській рушниці’. Целивса через с прицел’ник. 392. 

ПРИЦНИК [прйцник] -а, ч. ‘мурашник’. Розгрибав прйцника, то й 
прйци покусали. 392. 

ПРИЧ [прич, прич’, при'ч’] -а, ч. ‘біль у суглобах’. Прич’ св’ачбним но- 
жбм св’ат’ат’ знахорк’і. 154. 

ПРИЧАНДАЛИ [причандали] -у, мн. /. ‘інструменти будь-якого 
призначення’. Забирй з стола свойі причандали. 392; 2. ‘пристосування’. 
Цизбрик мау багато причандалу. 348. 



ПРИЧАНДАЛЛЄ 


ПРИЩ 


ПРИЧАНДАЛЛЄ [причандал’:е] -а, с., збір, ‘тс, що ПРИЧАНДАЛИ- 
Г. Пороск’ідайе свойе причандал’іе, а тод’і пуудн’а шукайе пилника. 392. 

ПРИЧАСТИТИСЯ [причастетис’а] -ашчус’а, -стис’а, док. І. ‘бути до 
причастя в церкві’ (у багатьох н.пп.); 2. перен. ‘випити горілки’ 36. 

ПРИЧВЕРУХА [причверуха] -і, ж. ‘дитина, яка під час гри перевті¬ 
люється в різних осіб’ 461. 

ПРИЧВОРСТИ [причвор’ети] -р’ейу, -р’ейсш, недок. ‘витворяти, бешке¬ 
тувати’. Хлопц’і причвор’ейут’ комед’ійу. 397; [причвирати] 392. 

ПРИЧЕПА [причепа] -и, ж. 1. ‘невелика прибудова до хати або хліва, 
напр., для курей, гусей і т.ін.’ 165, 186; 2. ‘важіль на зводі колодязного 
пристрою (журавля)’ 392; 3. перен. ‘причіплива людина’. Годийдй год мине, 
причепо. 392. 

ПРИЧИПІНСЬКИЙ [причип’ін’с’кий] -а, -е ‘причіпливий; такий, що 
до всіх чіпляється’ 48. 

ПРИЧИПНІК [причйпн’ік] -а, ч. ‘тс, що ПЕРЕДНИК’ 334; [гтри- 
ч’іпник] 334. 

ПРИЧИТАТИ [причитати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ВИЧИТАТИ-Г 16. 

ПРИЧІПОТА [прич’іпота] -и, ж ., знев. ‘тс, що ПРИЧЕПА-3’ 414. 

ПРИЧУЛОК [причулок] -яка, ч. ‘бокова частина даху, забита дошками’. 
Крус причулок понамн’ітувало пбуну гору с’н’ігу. 392; [причблук] 418. 

ПРИЧУХАТИСЯ [причухатис’а] -айус’а, -айес’а, док. ‘причесатися’. А 
диуч’ета бигбм причухуйуц’а, бо хлбпц’і йдут’. 143. 

ПРИШЕЛЕПА [пришелепа] -и, ж. і ч. ‘тс, що ПРИШЕЛЕПОК’ 392. 

ПРИШЕЛЕПОК [прише и лепок] -пка, ч. ‘дурень’. Хто схоче жйти с 
такй'м прише и лепком?!. 392. 

ПРИШЕЛЕПУВАТИЙ [пришелепуватий] -а, -е ‘дурнуватий’ 392; [при- 
шелепкуватий] 392. 

ПРИШЕРШИЙ [пришерший] -а, -е ‘про сніг, укритий льодовою 
шкіркою після відлиги’. Пришерший с’н’іг. 338. 

ПРИШІ [приш’І] вставне слово ‘наприклад’. От ми п’Ідима с тоббйа, 
приш’і, па грибй. 46. 

ПРИШ1ПЕТЮВАТИЙ [приш’іпет’уватий] -а, -е ‘шепелявий’ 152. 

ПРИШКА 1 [прйшка] -і, ж. 1. ‘невеличкий запалений горбочок на шкірі 
людини’ (у багатьох н.пп.); 2. перен. ‘людина, яка швидко сердиться; нервова 
людина’. Х’іба мбна побачити горло, йак вун, тайа прйшка, рота стул’айе? 392. 

ПРИШКА 2 [прйшка] -и, ж. ‘тс, що ПРАЖНИК’ 340, 377. 

ПРИШМАНКА [пришманка] -и, ж. ‘припечене м’ясо, яке викори¬ 
стовували для приманювання лиса’ 421. 

ПРИЩ [пришч] -а, ч. ‘тс, що ПРИШКА 1 -Г 392. 



ПРІЄДОЧКА 


93 


ПРОДУХА 



ПРІЄДОЧКА [пр’ійедочка] -и, ж. ‘жінка, яка пряде’ 94. 

ПРІЗЬБОГУ [пр’із’богу] нєзміи. ‘тс, що ЇЙ-БОГУ’ 422. 

ПРІПІЛ [ир’ііГіл] -олу, ч. ‘коліна (?)’. Кладе у дну руку за сп’ену, а другу 
на пр’іп’їл. 278. 

ПРІСВИСКО [пр’їсвиско] -а, с. ‘тс, що ПРИСИЩЕ’ 475. 

ПРІСНИ [пр’існи] -а, -е ‘такий, що недавно випав (про сніг)’ 293. 

ПРІСНИЙ [пр’існйй] -а, -е ‘нежирний (про глину)’. Сива глина пр’існа 
- добавити треба чорну, бо молоко просасуйец’:а. 369. 

ПРІССЄ [пр’їс’іе] -а, с. ‘ іс, що ПРИСИЩЕ’ 258,275, 326,498; [прйс’:е] 122. 

ПРІТУЛКА [пр’ітулка] -и, ж. ‘тс, що ПЕРЕДНИК’ 476. 

ПРОБАБА [пробаба] -и, ж. ‘прабаба’ 397, 466. 

ПРОБОЙЧИК [пробойчик] -а, ч. ‘тс, що ПРИТОВКУШКА’ 20. 

ПРОВІДНИК [пров’іднйк] -а, ч ‘тс, що ВОДІЙ’ 413, 475. 

ПРОВОДИ [проводи] -овуд, мн. 1. реліг ; ‘свято наступної неділі після 
Великодня’. На Проводи вс’і йдут на мог’ілк’і. 392 (у багатьох н.пп.); 2. ‘ви- 
провадини призовника в армію’. Йак йде в армийу, то кажут “проводи” або 
“випровадини”. 392; 3. ‘пригощання з нагоди проводів в армію’ 342, 392, 461. 

ПРОВОДИР [проводйр] -а, ч. ‘тс, що ВОДІЙ’ 103, 291, 326, 421. 

ПРОВОДНИК [проводнйк] -а, ч . ‘тс, що ВОДІЙ’ 15, 120, 326. 


ПРОВОЖАК [провожак] -а, ч. ‘тс, що ВОДІЙ’ 481. 

ПРОВОЛОКА [проволока] -и. ж. /. ‘тонкий дріт’. Кошики плете с 
проволоки. 141; 2. ‘тс, що ЛЄНА’ 141; 3. ‘колючий дріт’. На жердку почипйу 
проволоку - те и пер д’іти рвут штанй. 392. 

ПРОГАЛИНА [прогалина] -и, ж. ‘місце, пропущене при сіянні вручну’ 131. 

ПРОГАЛОК [прог&лок] -лка, ч. ‘невелика лісова галявина’. Пас товар 
на прогалках. Зразу ше йіло козодру, а тод’і пол’ізло в луг. 392. 

ПРОГОВОРИТИ [проговоргіти] -ру, -риш, док. ‘обманути, збрехати’. 
То в’ін не вмер? То хтос’ проговорйв, може. 326. 

ПРОГОН [прогон] -а, ч. ‘місце серед городів, де женуть корів на 
пасовище’ 392. 

ПРОГУМЕННЕ [прогумен:е] -ого, с. ‘подвір’я біля клуні’ 518. 

ПРОҐАПИТИ [проґапити] -пл’у, -пиш, док. 1. ‘втратити що-небудь 
через неуважність; проґавити’. Ото наша ґапа так’і гроши проґапила. 392; 
2. ‘не попасти з рушниці в ціль’. Занйс’ко стр’ілиу і проґапиу. 1 ЗО. 

ПРОДАВЕЧКА [продавечка] -и, ж. ‘жінка-продавець у магазині’ 165. 

ПРОДУХ [продух] -а, ч. ‘тс, що ПРОДУХА’ 326. 

ПРОДУХА [продуха] -і, ж. ‘спеціально зроблений отвір, через який 
поступає свіже повітря у льох, комору і т.ін.’ Буде на нуч мороз 1 , затикнй 
продуху в комори. 392; [предуха] 94. 



ПРОКЕВА 


ПРОСИВИННЄ 


94 


ПРОКЕВА [прокева] -и, ж., бот. ‘кропива дводомна; ІМіса сііоіса Ь.’ 
374; [прок’ева] 33, 109, 287; [прокйва] 125, 297, 492; [прокй е ва] 495, 515, 518; 
[прок’іва] 490; [прукйва] 13, 474. 

ПРОКИНУТИСА [прокйнутиса] -нус, -ниса, док. 1. ‘проснутися’. Малй 
ше не прокйнувса? 392; 2. ‘появитися’. Кажут, шо в Дубовому грибй про- 
кйнулис. 392. 

ПРОКІСЛИ [прок’ісли] -а, -е ‘такий, що почав скисати (про молоко чи 
перші страви)’ 392. 

ПРОКОВИЦЬ [прокбвиц’] -а, ч. ‘обручка’ 518. 

ПРОЛЕЖНІ [пролежн’і] -жн’у, мн. ‘залежане місце на тілі хворого’. 
Пиривиртай бабу, шоп ни було проле и жн’у. 392. 

ПРОЛЄТАРИЯ [прол’етарийа] -ийі, ч. і ж. ‘той, хто не дбає про своїх 
дітей та господарство’. То прол’етарийа, а не бат’ко. 495. 

ПРОЛИГНУТИ [пролигнути] -гну, -гнеш, док. ‘проковтнути’. Потом 
пролигнула деуйіт’ раз слйни. 473. 

ПРОЛИЗ [пролйз] -а, ч. ‘галявина в лісі’ 117; [пролоз]. Тел’ук вйб’іг на 
пролоз. 422. 

ПРОЛИШИТИ [пролйшити] -у, -иш, док. ‘пропустити місце під час 
сіяння вручну’ 326. 

ПРОЛЬОТ [прол’от] -а, ч. ‘сінокіс між двома рядами дерев або кущів’. 
На ц’бму прол’бти межи добре йдут, а на тому три номери вйле'Т’іло, ше 
такого вйрийу не и було. 392. 

ПРОМАЗАТИ [промазати] -ажу, -ажеш, док. ‘не попасти в ціль, стрі¬ 
ляючи з рушниці’. Ото охбтн’ік! Перед самим носом зайец’ сид’іу - і промазау. 
362, 103, 475; [промазвати]. Макека промазвуйе, не може забйти. 273. 

ПРОМАХ [промах] -а, ч. ‘іменник за дією ПРОМАХНУТИС’. Охбтн’ік 
промах дау. 89, 159. 

ПРОМАХНУТИС [промахнутис] -ус, -еса, док. ‘тс, що ПРОМАЗАТИ’ 392. 

ПРОМИЗ [прбмиз] прий. ‘поміж’. Знати сйн’у кв’їточку прбмиз 
квиточками. Знати б’ідну д’іуку прбмиз багачками. (Нар. пісня) 202, 495. 

ПРОМИШ [промйш] -у, ч. ‘грубозернистий річковий пісок’ 375. 

ПРОНИРА [пронйра] -и, ж. і ч. ‘людина, яка виявляє надмірну 
цікавість’. То така пронйра, шо все хоче знати. 392. 

ПРОПАДОК [пропадок] -дка, ч. ‘тс, що ПОМИРОК-Г 302, 424. 

ПРОРІЧКА [прбр’ічка] -и, ж. ‘невелика річка як притока більшої’ 213. 

ПРОСВАТУХА [просватуха] -и, ч. ‘старший сват - головний розпо¬ 
рядник на весіллі’. Наш бат’ко був за просватуху в систрйнки. 125, 211. 

ПРОСВІТЯНСЬКІ [просв’іт’анс’к’і] -а, -е ‘такий, що належав “Про¬ 
світі”’. Просв’іт’анс’ка хата. 392. 

ПРОСИВИННЄ [просивйн’:е] -а, с. ‘тс, що ПРИСИЩЕ’ 495. 




ПРОСИЛ [просйл] -у, ч., мед. ‘радикуліт’. ...шоб тоб’і й просйлу ни було. 
(Замовляння) 476. 

ПРОСО [просо] -а, с. 1. бот. ‘злакова рослина, з зерен якої одержують 
просо; Рапісиш тіїіасеит Б.’ (всі н.пп.); 2. ‘зерна цієї рослини’ (всі н.пп.); 
3. ‘дрібний шріт для полювання на птахів’ 424; 4. ‘гра на вечорницях’. 
Старший питайе: “Д’івко, наймйс’а просо жати!” 76. 

ПРОСОВИННЄ [просовйн’.е, просовйн’е] -а, с., бот. ‘соняшник; 
НеІіапіЬив аппи$ Ь.’ Кула бул’би посадйла просовйн’е. 80. 

ПРОСОВИСЬКО [просовйс’ко] -а, ч. ‘тс, що ПРИСИЩЕ’ 342. 

ПРОСТИК [простик] -а, ч. ‘тс, що ПЕРЕДНИК’ 277. 

ПРОСТИТАЛО [проститало] -а, с. ‘простирадло’ 428. 

ПРОСТО [просто] прис. ‘пусто; коли нічого немає’. В пйаниц’і голо й 
просто в хат’і. 186. 

ПРОСТОЯНИЙ [простбйаний] -а, -е ‘тс, що ПРИСТОЯНИЙ’. А йа не 
буду йісти простбйаного боршчу! 392. 

ПРОСТРИЛЄТИ [прострил’ети] -ейу, -ейеш, док. ‘випробувати, як 
стріляє мисливська рушниця’ 273, 465. 

ПРОСТУП [проступ] -а, ч. ‘протоптана стежка у снігу’ 342. 

ПРОСТЯК [прост’а е к, прост’е а к] -а, ч. 1. ‘посудина прямокутної форми 
для грибів, виплетена з лика’ 215; 2. ‘великий саморобний ніж з дерев’яною 
ручкою’ 211; 3 . орн ,. ‘тс, що В АРАБУ X’. Син пон’ау прос’т’ака. 421; 4. ‘не- 
породистий дворовий собака’. Прос’т’ак не т’емит’ до пол’уван’:а. 287, З, 
211,340, 422. 


ПРОСЦЕМ [просцем] прис . ‘навпростець’ 111. 

ПРОСЯНИЦА [прос’аница] -и, ж. ‘тс, що ПРОСЯНКА’ 392; 
[прос’анйца] 498; [прос’аница] 476; [прос’анйц’а] 46. 

ПРОСЯНКА [прос’анка] -и, ж. ‘солома проса’ 90; [прос’енка] 211,258,326. 

ПРОТЕРЕБА [протереба] -и, ж. ‘ділянка вирубаного лісу’ 16. 

ПРОТЕРЕБЛЮВАТИ [протеребл’увати] -уйу, -уйеш, недок. ‘про¬ 
ріджувати густо посаджений ліс’ 428. 

ПРОТИВИТИСА [протйвитиса] -ул’уса, -виса, недок. ‘сердитися, 
гніватися’. Ти не и протйвса, шо так кажу, - то прауда. 392. 

ПРОТОБАЧНИК [протобачник] -а, ч. ‘тс, що ПРИТАБАШНИЦЯ’ 447. 

ПРОТОБАЧНИЦЯ [протобачниц’а] -і, ж. ‘металічна коробка для 
цигарок’ 390. 

ПРОТОРГ [проторг] -а, ч. 1. ‘голка зі зламаним вушком; якщо її про¬ 
ковтнути або засадити в тіло, то вона дійде до серця і людина загине’. 
(Повір’я) Свому ворогови дам прбторга. 456; 2. ‘голка зі зламаним кінцем, 
яку використовують як шило’ 456; 3. ‘тс, що ПРИТОВКУШКА’ 356; 4. ‘при¬ 
стрій для чищення каналу ствола мисливської рушниці’ 356. 




ПРОТРАХТИ [протрахти] -ахну, -ахнеш, док. ‘частково підсохнути; 
просохнути’. Дорога протрахла, мбна йіхати рбвером. 392. 

ПРОТЯГИЧ [прот’агйч] -а, ч., бот. ‘тс, що ПРИВИТУХА’. Ц’о 
прот’агйч, а ц’о лебеда. 80. 

ПРОХАПЛИВИЙ [прохапливий] -а, -е ‘нахабний’ 102. 

ПРОХМІЛЛЄ [прохм’іл’:е] -а, с. 1. ‘похмілля’ 342; 2. ‘тс, що ПОВЕ- 
СЮЛЩИНА’. А вас клйкали на прохм’іл’:е? 342. 

ПРОХОДЕНЬ [проходен’] -д’н’а, ч. ‘ходіння’. А в мене ц’іли ден’ 
проходен’. 392. 

ПРОХОДИТИСЯ [проходйтис’а] -ус’а, -ис’а, док. ‘не запліднитися (про 
корову)’. Ц’ого року наша корова проходйлас’а. 74. 

ПРОЧКАМИ [прочками] прис. ‘навпростець’. П’ішбу прочками*, 
маниками. 332. 

ПРОЧЮТИСЬ [проч’у гис’] -унус’, -унис’а, док. ‘проснутися’. Спау, спау 
і проч’Гус’а. 211. 

ПРОШАК [прошак] -а, ч. 1. ‘зрячий жербак, незрячий - СТАРЕЦ’ 
392; 2. ‘той, хто постійно щось випрошує’. Наш прошак знов в баби просйв 
грбши. 392. 

ПРОШЛИЙ [гірбшлий] -а, -е ‘минулий’. В прбшлому рбц’і було так 
само. 454. 

ПРОЩКОВАТИ [прошчковати] -уйу, -уйеш, недок. ‘іти навпростець; 
простувати’ 55. 

ПР-Р-РА! ПРА! ПРА! [пр-р-ра! пра! пра!] ‘виг. для нацьковування 
мисливського собаки на звіра’ 480. 

ПРУГ [пруг] -а, ч. /. ‘край полотна’ 392; 2. ‘шов в одязі’. Поправ пруга 
на панчбси. 392. 

ПРУГАЙЛО [пругайло] -а, с. ‘сильце особливої конструкції для лову 
диких качок, що прив’язується до нахиленої гілки, яка потім підіймає спійману 
жертву догори’ 57, 382; [пургайло]. Пургайло ставили на вод’ї. 419. 

ПРУГЛО [пруглб] -а, с. 1. ‘сильце на диких качок’. Вчора наставив пругла. 
159,38,44,211,303; 2. ‘тс, що ПРУГАЙЛО’ 162; 3. ‘петля з дроту для лову зайців’. 
Зайец’ попау в пруглб. 362, 38,159, 303, 346,426; [пругло] 125, 221. 

ПРУДЛО [прудлб]-а, с. /. ‘тс, що ПРУГЛО-Г 33; 2. ‘тс, що ПРУГЛО-3’ 33. 

ПРУЖИНА [пружйна] -и, ж. /. ‘гнучка, пругка металева смужка або 
спіраль, яка протидіє тискові’ (у всіх н.пп.); 2. ‘тс, що ПРУГЛО-Г 57; 3. ‘петля 
з дроту для лову звірів’. Казали питл’а, і гбчко, і пружина. 117, 57, 162, 230; 
4. ‘вигнута палиця з лози, до якої прикріплювали ПРУГАЙЛО’ 382. 

ПРУЗ [пруз] прий. ‘крізь; через’. Ничбго не и рббит, тонб вигл’адайе пруз 
гокнб. 392; [приз’]. Приз’ дорогу йди. 106. 




ПРУЗУК [прузук] -а, ч. ‘шнурівка біля взуття’. Розйазавса прузук, 
наступиш - то впадеш. 392. 

ПРУКИВКА [прукйвка] -и, ж., бот. ‘тс, що ДЖАРКА’ 79. 

ПРУС [прус] -а, ч. 1. ‘тарган чорного або бурого кольору; Регіріапеїа 
огіепіаііз Ь.’ 102; 2. ‘чорний тарган’ 6. 

ПРУСАК [прусак] -а, ч. ‘тс, що ТАРГАН-Г. Йакзавидутса прусак’І, то 
ради нихтб ни дас’т’. 392. 

ПРУСЄВ [прус’ев, прус'еу] -а, ч. ‘пропущене місце під час сівби’ 418. 

ПРУСІСЬКО [прус’іс’ко] -а, с. ‘тс, що ПРИСИЩЕ’ 392. 

ПРУСЛЯ [прусл’а, прус’л’а] прий. ‘після’. А до Кбул’а прус’л’а вуйни 
попоходйли!.. 382; [прос’л’а] 392. 

ПРУСТЕК [прустек] -а, ч. ‘тс, що ПЕРЕДНИК’ 79. 

ПРУТИТИ [прутити] -чу, -тиш, недок. ‘швидко йти’. Куда так прутиш 
здовш се и лом? 392. 

ПРУТОК [пруток] -тка, ч. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’ 230. 

ПРУХ [прух] -уга, ч. ‘тупе ребро леза ножа’ 212. 

ПРУЧАТИС [пручатис] -айус, -айіса, недок. ‘намагатися вирватись від 
когось або з чогось’ 392. 

ПСЄЧИЙ [пс’ечий] -а, -е ‘собачий’. Пс’еча буда. 171. 

ПСЄЧКИ [пс’ечки] -чок, мн., збір., бот. ‘тс, що ПСЯЧИЙ ГРИБ’ 168. 

ПСИВАТИ [псивати] -айу, -айе, недок. ‘обсівати’. Мати ходит’ з бат’ком 
и 1 псивайут’ [весільний поїзд]. 16. 

ПСИНЄ [псин’е] -ети, с. ‘собаченя, щеня’ 166, 258, 326, 331. 

ПСИСЬКО [псйс’ко] -а, ч., згруб. ‘великий собака’ холм 37. 

ПСОТИ [псбти] -от, мн. ‘псування, збитки’ 95. 

ПСЯРНИК [пс’арник] -а, ч. ‘панський слуга, який доглядав мисливських 
собак’ 385, 456. 

ПСЯЧИЙ ГРИБ [пс’ачий гриб] -ого -а, бот. ‘всякий неїстівний гриб, 


крім мухомора’ 254. 

ПСЬ-ПСЬ [пс’-пс’!] ‘виг. для підлликання щеняти’ 326. 

ПТАСЯ [птас’а] -і, ж., дит. ‘пташка’ 392. 

ПТАЦТВО [птацтво] -а, с., збір, ‘птаство’ 53, 134. 

ПТАШЕНЮК [пташен’ук] -а, ч. ‘пташеня’ 164. 

ПТАШНІК [пташн’ік] -а, ч. ‘мисливський собака, навчений полювати 
птахів’. Мау дворн’агу і пташн’іка. 123. 

ПТУШКА [птушка] -и, ж. ‘пташка’ 89, 156, 447. 

ПУ [пу] прий. ‘після’. Пу в’ічери буду. 418. 

ПУВАЛОК [пувалок] -лка, ч. ‘тс, що ПОВАЛ 2 ’ 456. 




ПУВДЕНЬОЧОК [пувде и н’бчок] -чка, ч., пестл. ‘половина дня’. Ни була! 
Ни ходйла в школу! Ни де и н’бчок, ни пувде и н’бчка... 384. 

ПУВДРУГА [пуудруга] числ. ‘два з половиною’ 454. 

ПУВКІПКА [пувк’іпка] -и, ж. ‘осіннє курча’ ЗОЇ, 418. 

ПУВКІПНИЧКА [пувк’іпничка] -и, ж. ‘тс, що ПУВКІПКА’ 221. 

ПУВКУСАРИКА [пуукусарика] ‘площа, яку косар може скосити за 
півдня’ 74. 

ПУВОКА [пувока] незмін. ‘міра рідини -0,5 л’. Пувока - то пуул’ітри 
гор’їлки. 371. 

ПУВПЕРЕЧКА [пувпе и речка, пууперечка] -і, ж. 1. ‘кінець грядки, який 
доорюють протилежно до поздовжніх борозен’. Не схот’іу муй хадз’айін 
згорати пууперечку, то мушу копати заступом. 392; 2. перен. ‘той, хто робить 
протилежно тому, що радять’. Робй, йак йа кажу, не буд’ пувпе и речкойу. 392. 

ПУВПУЛЬКА [пуупул’ка] -и, ж. ‘невеликий заряд зі свинцю або олова 
в мисливському патроні’. Пуупул’ка така сама, йак л’отка. 382, 338. 

ПУВРУЧКИ [пууручки] незмін. ‘міра зерна - 12, 5 кг’ 211. 

ПУВТОРАК [пувторак] -а, ч. ‘тс, що ПУВТОРАЧКА’ 531. 

ПУВТОРАЧКА [пууторачка] -и, ж. ‘пляшка місткістю 1,5 л’ 23. 

ПУВЧОК [пуучок] -а, ч. ‘різновид ствола рушниці з невеликим 
звуженням отвору’. Йе чок, пуучок і йе цил’індир, той р’іуний. 301. 

ПУВЧУЛУВІКА [пувчулув’їка] незмін. ‘чоловік невисокого росту’ 490. 

ПУВШОРА [пуушбра] -и, ж. ‘тс, що КАНТАР 1 ^’ 123. 

ПУВШОРКА [пуушбрка] -и, ж. ‘тс, що КАНТАР 1 ^’ 137, 352. 

ПУВШОРОК [пуушброк] -рка, ч. ‘тс, що КАНТАР 1 ^’ ЗО. 

ПУГАЛО [пугало] -а, а ‘тс, що ЛЯКАЛО-3’ 211; [пугайло] 147. 

ПУГВИЦА [пугвица] -и, ж. ‘прикраса круглої форми на гаманцях’. Була 
пугвица на кали е тках у чолов’ікуу, шоб було хороше. 384. 

ПУГУЛОШКАТИ [пугулбшкати] -айу, -айіш, док ‘полоскотати’. 
Присудйли парубку пугулбшкати хаз’бйку за пйатку. 72. 

ПУҐАРЕЦЬ [пуґарец’] -рц’а, ч. ‘міра рідини (?)’. Купй с сбб’і пугарц’а 
гор’ілки. 384. 

ПУД [пуд] прий. 1. ‘під’. Пуд лйстом картбпл’а не мерзне. 392; 2. ‘біля’. 
Хата пуд вбзе и ром. 384. 

ПУДАЙЛО [пудайло] -а, с. ‘тс, що ЛЯКАЛО-3’ 80; [пудало] 428, 475; 
[пуджало]. Кал’а проса поставиу пудаало. 211; [пудейло] 181; [пудийло] 46. 

ПУДБИВКА [пудбиука] -и, ж. ‘тканина, пришита зісподу в одязі; 
підкладка’ 375. 


ПУДБИЙ [пудбйй] -бйу, ч. /. ‘натерті мозолі та рани від довгої ходьби’. 
Пудбйй на ноз’і - пудбйус’а в дорбз’і и . 211; [пудб’ій] 102; 2. ‘нарив на нозі’ 


211; 3. ‘потріскана шкіра з ранами на нозі’ 135, 394. 



ПУДБИТИСЬ 


г ч 

99 


ПУДҐАР'Є 


ПУДБИТИСЬ [пудбйтис’] -бйус’, -бйес’а, док. ‘втомитися від довгої 
ходьби’. За ден’ так пудбйус’, шо й ступйти не и можу” 26, 103, 122; Пудбйус’а 
- аж подбшви горат’. 424. 

ПУДБІГ [пудб’іг*] -іга, ч. ‘тс, що ПУДБИЙ-2’. Ступиш, де к’ін’ кач’еус’а, 
то пудб’іг 51 буде. 351. 

ПУДБ1Л [пудб’іл] -у, ч. ‘білувата пляма в оточенні іншого кольору’. В 
собаки зверху чорне, а пудспбдом пудб’іл. 37. 

ПУДБОЛ [пудбол] -а, ч. ‘футбол’. На скад’іони до нбчи пудбола 
грайут. 392. 

ПУДБОРОДДЄ [пудборбд’їе] -а, с. 1. ‘підборіддя’ (у багатьох н.пп. 
південного сходу досліджуваної території); 2. ‘тс, що БОРДА’ 372. 

ПУДБОРОДНИК [пудборбдник] -а, ч. ‘тс, що БОРДА’ 186; [пудбо- 
рбдн’ік] 424. 

ПУДБОРОДНИЦЯ [пудборбдниц’а] -і, ж. ‘тс, що ПУДБОРОДДЄ-Г 102. 

ПУДБУХТОРИТИ [пудбухтбрити] -ру, -риш, док. ‘підмовити кого-небудь 
проти когось; під’юдити’. Все пудбухтбруйе сйна проти не и уйіск’і. 392. 

ПУДВАЛА [пудвала] -и, ж. ‘товстий брус, переважно дубовий, що є 
опорою стіни; підвалина’. Стара хата перехн’абилас, бо пудвали зогнилй. 392. 

ПУДВЕВРУТОК [пудвеуруток] -тка, ч. ‘тс, що ВИВОРОТЕНЬ’ 148. 

ПУДВИЙ [пудвйй] -бйу, ч. ‘тс, що ПУДБИЙ-2’. Зайдеш в катавйла, то 
пудвйй буде. 46, 56. 

ПУДВИР’Є [пудвйрйе] -а, с. ‘тс, що КУКРИСКО’. На тому пудвйрйі 
хата стойала. 255. 


ПУДВОДИТИ [пудвбдити] -жу, -диш, недок. 1. ‘приводити кого- або 
що-небудь до когось’. Пудвидй дит’а до гокна. 392; 2. ‘зводити кого-небудь 
у горизонтальне положення’. Пудвидй стару - хай водй вйпйе. 392; 3. ‘об¬ 
манути чиїсь сподівання; обдурити’. Пудуйіу йак пуд манастйр. 392; 4. ‘під 
час співу брати високі ноти; виводити’ 491. 

ПУДВОЛНИЦЄ [пудвблниц’е] -і, ж. ‘тс, що ПУДБОРОДДЄ-Г 46. 

ПУДВОЛОЧКА [пудволочка] -и, ж. ‘наволочка на подушку’ 357. 

ПУДВОРИСЬКО [пудвбрис’ко] -а, с. ‘тс, що МЕНЮХА’. Наше 
пудвбрис’ко Пилип’і. 225. 

ПУДВУРОК [пудвурок] -рка, ч. ‘двір, подвір’я’. Дворн’ашка дл’а 
пудвурка, а не дл’а охоти. 89. 

ПУДГАРЛЄ [пудгарл’е] -а, с. 1. ‘відвисла шкіра під підборіддям у 
людини’ 326; 2. ‘відвисла шкіра на шиї худоби’ 326; 3. ‘тс, що БОРДА’ 11,89. 

ПУДГУДЖУГНУТИ [гіудгуджугнути] -у, -ниш, док. ‘тс, що 
ПУДБУХТОРИТИ’. Баба йак баба - пудгуджугнула д’ітей. 74. 

ПУДҐАР’Є [пудґарйе] -рйа, с. 1. ‘тс, що ПОДҐАРЛЄ-Г 392; 2. ‘тс, що 
БОРДА’ 392. 




ПУДДЖИҐОРИТИ [пудджигорити] -ру, -риш, док. ‘тс, що ПУД- 
БУХТОРИТИ’. Пудджиґориу сваху, то типерик’і сваратса бес конца. 392. 

ПУДЕЛИЧКО [пуделичко] -а, с. ‘зменш, до ПУДЕЛКО’ 74. 

ПУДЕЛКА [пуделка] -и, ж. ‘тс, що ПУДЕЛКО’. В пуделку сйпали горох 
і робили таку тарахауку. 141, 334, 504, холм 36. 

ПУДЕЛКО [пуделко] -а, с. ‘невелика металева або картонна коробочка 
переважно круглої форми’. Голка с пуделка вйпала. 116, 26, 43, 130, 252, 312. 

ПУДЕНОК [пуденок] -нка, ч. ‘підстилка під великими кладками 
снопів’ 211. 

ПУДЖАРИСТИ [пуджаристи] -а, -е ‘червонуватий або темно-корич¬ 
невий (про масть собаки)’. На пуджаристому собакови темно-смагл’увата 
шерс’т’. 137, 43, 400. 

ПУДЖИМАТИ [пуджимати] -айу, -айеш, недок. ‘поливати білизну у 
спеціальній посудині лугом із попелу’. Требе хус’т’е пуджимати. 46. 

ПУДЖИРИЙ [пуджйрий] -а, -е ‘такий, що має світлішу шерсть на 
животі (про тварину)’. Пуджйрий лис. 211. 

ПУД ЗАПАД [пуд запад] у зн. прис. ‘про слід звіра, притрушений 
снігом’ 427. 


ПУДЗИЛИНОК [пудзилинок] -нка, ч., бот. ‘тс, що ЗЕЛЕНИЦЯ’ 520. 
ПУДИРВАТИ [пудирвати] -рву, -рвеш, док. ‘підняти (злякати) сплячого 
звіра’. Вонй пудирвали кабана. 331; [пудурвати] 331, 447. 

ПУДИТИ [пудити] -жу, -диш, недок., знев. ‘мочитися уві сні (про малих 
дітей)’. Пудит кбжнейі ночи в луж ш кови. 392. 

ПУДИТИСЬ [пудйтис’] 3 ос.оди. пудйц’:а, недок. ‘лякатися’ 422; 
[пудитис]. Гетот к’ін’ пудица. 275. 

ПУДИЩЕ [пудйшче] -а, с. ‘підстилка з гілляччя під стіг сіна’ 16. 
ПУДКАДЖУВАТИСЯ [пудкаджуватис’а] -уйус’а, -уйес’а, недок. ‘під¬ 
курюватися’. Громнйчнойу св’ічкойу пудкаджуйуц’а, шоб голова не бол’їла. 272. 

ПУДКАСИСТИ [пудкасисти] -а, -е ‘такий, що має втягнутий живіт’. 
Пудкасисти парубок йак воук. 244. 

ПУДКИ [пудки] -а, -е ‘лякливий (про коня)’ 275; [пудк’і] 496; [пудк’ій]. 
То пудк’ій к’ін’. 492. 

ПУДКЇДАЛНИЦА [пудк’ідалница] -и, ж. ‘садільниця картоплі в 
борозну за плугом’. На той складок за хливом треба шис’т’ пудк’ідалниц. 
392, 11. 

ПУДКІПКИ [гіудк’іпки] -пок, мн. ‘пізні курчата’ 154. 

ПУДКІПНИК [пудк’іпник] -а, ч. 1. ‘заєць, який народився у жнива’ 143, 
230, 346; 2 . перен. ‘невисокого росту парубок’ 74. 

ПУДК1ПНЮХ [пудк’іпн’ух] -а, ч. ‘тс, що ПУДКІПНИК-Г 396. 




ПУДКІРОК [пудк’ірок] -рка, ч. ‘тс, що КОРОК-2’ 366. 

ПУДКІС [пудк’іс] -оса, ч. ‘тс, що ПУДБИЙ-2\ Дивйс\ бо пудк’іс 
буде. 420. 

ПУДКЛАДКА [пудкладка] -и 1 , ж. 1. ‘підкладка під будь-чим’ (у багатьох 
н.пп.); 2. ‘частина приклада мисливської рушниці під стволом’ 415, 427. 

ПУДКОВА [пудкова] -и, ж. 1. ‘тс, що ПІДКОВА-Г (у багатьох н.пп.); 
2. ‘спосіб полювання, коли мисливці йдуть півкільцем’ 301. 

ПУДКОВОЮ [пудковойу] у зн. прис. ‘тс, що ПУДКОВА-2’. Пудковойу 
тйл’к’і на зайц’а йшли. 286, 301. 

ПУДКОПКІ [пудкопк’і] -пок, мн. ‘тс, що ПУДКІПНИК-Г. Пудкбпк’і, 
бо пуд копами вивбд’аціа. 26; [пудкупки] 43. 

ПУДКУЧИТИ [пудкучити] -у, -иш, док. ‘обробляти просапні культури 
сапою або лопатою вдруге, обгортаючи коріння землею’ 211. 

ПУДЛАСИСТИЙ [пудласистий] -а, -е /. ‘такий, що має темний колір 
шерсті на спині, світліший на животі (про собаку)’ 326; 2. ‘про звірка зі 
світлішим кольором шерсті на животі’. Ласиц’а пудласиста, корйчнева. 123. 

ПУДЛЕТЮХ [пудлет’ух] -а, ч., орн ‘тс, що ПІДЛІТОК’ 360. 

ПУДЛИВИЙ [пудлйвий] -а, -е ‘тс, що ПУДКИ’ 500. 

ПУДЛИЗНИК [пудлйзник] -а, ч. ‘підлабузник’. Той пудлйзник все кал’а 
начал’ства трец:а. 392. 

ПУДЛИЗНИЦА [пудлйзница] -и, ж. ‘підлабузниця’ 392. 

ПУДЛІСКА [пудл’іска] -и, ж., бот. ‘тс, що КОЗОДРА’ 53. 

ПУДЛОГА [пудлбга] -і, ж. ‘підлога’ (у багатьох н.пп. сходу) 

ПУДЛОЖИНА [пудлбжина] -и, ж. ‘одна з дощок підлоги’ 375. 

ПУДЛОКОТНІК [пудлокбтн’ік] -а, ч. ‘підвіконня’ 49. 

ПУДЛЬОТ [пудл’бт] -а, ч., орн. ‘тс, що ПІДЛІТОК’ 211,415. 

ПУДЛЬОТАЧ [пудл’бтач] -а, ч., орн. ‘тс, що ПІДЛІТОК’ 346. 

ПУДЛЬОТОК [пудл’бгок] -тка, ч. 1. орн ‘тс, що ПІДЛІТОК’ 2, 143, 
212, 335, 344; 2. ‘напівдоросле порося’ 103. 

ПУДМАНКА [пудманка] -и, ж. ‘тс, що ПРИВАБА’. Нак’ідау пудманк’і 
по л’ісу. 427. 

ПУДМОВИНИ [пудмбвини] -ин, мн ‘частина весільного обряду, коли 
батьки молодих домовляються про день весілля’ 225. 

ПУДМОСТИТИСЬ [пудмостйтис’] -шчус’, -стис’а, док. ‘всістися’. 
Пудмостгіс’а тут на лавочку. 221. 

ПУДМУРУВКА [пудмурувка] -і, ж. ‘мурований із цегли або каменю 
фундамент хати’. Вйн’али стандари и зробйли пудмурувку. 392; [гіудмурбвка] 

90, 392. 



ПУДМУЧУВАТИ А ПУДПРИПИЧОК 

- ^ - 

ПУДМУЧУВАТИ [пудмучувати] -уйу, -уйеш, недок. ‘кепкувати; 
жартувати’. Хлопци пудмучувели над дивками, а вони просели: “Ой не 
пудмучуй надо мнойа!” 46. 

ПУДНЕБЕННЄ [пуднебен’іе] -а, с. ‘склепіння печі’ 23. 

ПУД НУЛЬОВКУ [пуд нул’бвку] у зн. прис. ‘повністю обстригти 
волосся на голові (для чого використовували машинку з номером 0)’ 392. 

ПУДНЯТИ [пудн’ати] -дниму, -днймеш, док. 1. ‘піднести, відірвавши 
від якої-небудь поверхні’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘тс, що ПУДИРВАТИ’ 326. 

ПУДНЬОТКА [пудн’бтка] -и, ж. ‘підметка у взутті’. Пудбйти пудн’бтки 
на чоботи. 456. 

ПУДНЬОТОК [пудн’бток] -тка, ч. ‘тс, що ПУДНЬОТКА’. Пудн’бток 
готстав, і нбг’і мерзнут. 392. 

ПУДОК [пудбк] -дка, ч. ‘тс, що ПУДЕНОК’ 255. 

ПУДОКОННИЦЯ [пудокбн:иц’а] -і, ж. ‘підвіконня’ 326. 

ПУДОЛ ЬЄ [пудбл’йе] -а, с. ‘тс, що КУКРИСКО’ 511. 

ПУДОРВАТИ [пудорвати] -у, -еш, док. 1. ‘перервати частину коренів 
рослини’. Так рвав квитк’і, шо корчй пудорвав. 392; 2. ‘тс, що ПУДИРВАТИ’ 
ЗО, 331,447. 

ПУДОШВА [пудбшва] -и, ж. 1. ‘низ взуття’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘низ 
весільного короваю’. То музикантам та пудбшва. 454; 3. ‘тс, що ПУДВАЛА’ 
49, 428. 

ПУДПАЛУШКА [пудгіалушка] -и, ж., кулін. ‘ ге, що ПИДПАЛОК’ 16. 

ПУДПАЛЯНИ [пудпал’ани] -а, -е ‘такий, що має жовтувату шерсть на 
животі (про масть собаки)’ 186. 

ПУДПАЛЯНКА [пудпал’анка] -и, ж. ‘саморобна мисливська рушниця, 
ствол якої набивали порохом та шротом і підпалювали’. Муй д’ід ходйу на 
пол’уван’е с пудпал’анкойу. 392. 

ПУДПАЛЬЧИК [пудпал’чик] -а, ч. ‘тс, що ПОДКУРЧ’ 422. 

ПУДПАСОК [пудпасок] -ска, ч. ‘тс, що КАНТАР 1 -2’ 362. 

ПУДПАХЄ [пудпах’е] -ів, мн. ‘пахва’ 106. 

ПУДПІЧЧА [пудп’їч.а] -а, с. ‘місце під піччю для складання дров’ 375. 

ПУДП’ЇЧ [пудпйіч] -і и , ж. ‘тс, що ПУДПІЧЧА’ 392. 

ПУДПЛИТУХА [пудплй'туха] -и, ж. ‘гостра паличка, за допомогою 
якої підплітали постоли знизу ще одним шаром, щоб були міцніші’ 225. 

ПУД ПЛУГ [пуд плуг] у зн. прис. ‘спосіб садіння картоплі, коли її 
кладуть у борозну за плугом’ 144, 392, 461. 

ПУДПОЛОК [пудпблок] -лка, ч. у кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’ 366. 

ПУДПОЛОНИК [пудполбник] -а, ч., кулін. ‘тс, що ПИДПАЛОК’ 518. 

ПУДПРИПИЧОК [пудпрйпичок] -чка, ч. ‘тс, що ПУДПІЧЧА’ 326. 



ПУДРАТИЦЯ 



ПУД ШНУР 


ПУДРАТИЦЯ [пудратиц’а] -і, ж. ‘відросток ззаду ноги у вепра’ 340. 

ПУДСВИНОК [пудсвйнок] -нка, ч. ‘тс, що ПИДСВИНОК’ 22; [пуд- 
свинок]. Пудсвйнок коло метра. 326. 

ПУДСВИНЯК [пудсвин’ак] -а, ч. ‘тс, що ПИДСВИНОК’ 46. 

ПУДСВИНЯКА [пудсвин’ака] -и, ж. ‘тс, що ПИДСВИНОК’ 392. 

ПУДСВИНЯЧКА [пудсвин’ачка] -и, ж. ‘тс, що ПИДСВИНОК’ 434. 

ПУДСОЛНУШКО [пудсолнушко] -а, с., бот. ‘тс, що СОЛОНЕЧНИК’. 
Тут гюдсблнушко виросло. 518. 

ПУДСРАЧНИК [пудсрачни'к] -а, ч. ‘невелика кількість сіна, на якій 
сидить їздовий’. С пбплава приуйус два пудсрачник’і с’їна. 392. 

ПУДСТВОЛЬНИК [пудствол’ник] -а, ч. ‘тс, що ПУДКЛАДКА-2’ 309. 

ПУДСТРЕЛЯНИ [пудстрел’ани, пуд т стрел’ани] -а, -е /. ‘поранений із 
рушниці’. Дес’ пуд'стрел’ани зайец, шо так помалу побйіх. 392; 2. ‘такий, що 
дивно йде’ 392; 3. ‘такий, що має закороткий одяг або дуже вузькі холоші 
штанів’. От вже погод’агалиса - йак пудстрел’ани ход’ат. 392. 

ПУДСУМОК [пудсумок] -мка, ч. ‘невелика сумка для мисливських 
патронів’. Мау пудсумок, а тепер патронташ. 81. 

ПУДСУХВІТ [пудсухв’іт] -а, ч. ‘дошки, прибиті знизу до балок стелі’ 
220, 392. 


ПУДТИНАТИ [пудтинати] -айу, -айеш, недок. ‘підрізати’. Жинкй р’їмно 
пудтинали волбс’:е. 142. 

ПУДТИРАЧ [пудтйрач] -а, ч., лайл. ‘непотрібна людина’ 392. 

ПУДТЯЖКА [пудт’ажка] -и, ж . ‘тс, що КАНТАР , -2’ 309. 

ПУДХВОСНИК [пудхвбсник] -а, ч. ‘тс, що ГАЗЕТА-2’ 353. 

ПУДХВОСНИЦА [пудхвбсница] -и, ж. І. ‘статевий орган корови 
(зовні)’. Пудхвбсница ве и лйка - скоро те и л’а буде. 392; 2. ‘тс, що ГАЗЕТА-2’ 
176; [пудхвбсниц’а] 424. 

ПУД ЧЕРТУ [пуд черту] в зн. прис. ‘спосіб садіння картоплі, коли 
спочатку орють і боронують, а потім розмічають, де класти по 2-3 
картоплини, і присипають землею’ 144. 

ПУДЧИКНУТИ [пудчикну ги] -кну, -кнеш, док. ‘підкреслити’. Пудчик- 


нй те слово. 411. 

ПУДЧИРЕВЩИНА [пудчиревшчина] -и, ж. ‘підшкірний свинячий 
жир’ 121. 

ПУДШИВУЧНИЙ [пудшйвучний] -а, -е ‘дошка, прибита до кінців лат, 
щоб вітер не зривав боків покрівлі’. Пудшйвучна дбска. 121. 

ПУДШИХУВАТИ [пудшихувати] -уйу, -уйіш, док. ‘тс, що 
НАШИХУВАТИ’ 134. 


ПУД ШНУР [пуд шнур] в зн. прис. ‘тс, що ПУД ЧЕРТУ’ 346. 




ПУДЩОЧНІК [пудшчбчн’ік] -а, ч. ‘частина приклада рушниці, до якої 
мисливець прикладає обличчя, цілячись у звіра’ 344. 

ПУД’ЮДНИК [пудйудник] -а, ч. ‘підбурювач’ 305. 

ПУД’ЯСКА [пудйаска] -и, ж. ‘тс, що КАНТАР 1 -2’ 186. 

ПУДЬОХА [пуд’оха] -и, ж. ‘тс, що НАКИДУХА’ 55, 211. 

ПУЖАЙЛО [пужайло] -а, с. ‘тс, що ЛЯКАЛО-3’. На городи поставили 
пужайло. 255, 53, 348; [пужайло] 476. 

ПУЖАК [пужак] -а, ч., збір, ‘засохлі дрібні зерна жита’ 498. 

ПУЖАЛНО [пужално] -а, с. ‘ручка батога’. Налуч:е пужално з грапчака. 
392; [пужилно] 376. 

ПУЖАТИ [пужати] -айу, -айеш, недок. 1. ‘лякати’. І мене покбйница 
мати пужала, бо русалка полбвит’ і ни буди е ш жйти. 490, 392; 2. ‘проганяти’. 
Пужай кури з горбда. 392. 

ПУЖАТИС [пужатис] 3ос. одн. пужайец.а, недок. ‘лякатися (про коней, 
коли вони починають утікати від чого-небудь)’. Кони пужлйви, нат’ от курк’і 
пужайуц:а. 392. 

ПУЖЛИВИ [пужлйви] -а, -е ‘тс, що ПУДКИ’. Пужлйвими кун’ми не 
горй. 392. 

ПУЗАВТРА [пузаутра, пузавтра] прис. ‘післязавтра’ 344. 

ПУЗ АЧ [пузач] -а, */., знев. ‘той, хто має великого живота’ 492. 

ПУЗИЙ [пузйй] -ййа, ч., знев. ‘тс, що ПУЗАЧ’ 392. 

ПУЗИЯ [пузийа] -і, ж. ‘старовинна мисливська рушниця’ 420. 

ПУЗЮМКА [пуз’умка] -и, ж., бот. ‘суниця; Рга^агіа уезса Ь.’ 1, 163; 
[пуз’унка] 163; [пуз’омка] 121; [будз’унка] 59. 

ПУЇДИНОК [пуйідйнок] -нка, ч. ‘тс, що ОДИНАК-2’ 340. 

ПУЇЩЕ [пуйішче] -а, с. ‘тс, що ВОДОПІЙ’. То пуйішче сви'ней. 42. 

ПУЙЛО [пуйло] -а, с. 1. ‘тс, що ПІЙЛО-2' 392; 2.‘тс, що ВОДОПІЙ’ 
17, 176. 


ПУК [пук] -а, ч. 1. ‘брунька’. Шо майє розвистйс’а - то пук. 16; 2. ‘най¬ 
більш об’ємне (випукле) місце в гончарних виробах’219. 

ПУКАТИ [пукати] -айу, -айіш, недок. 1. дит. ‘голосно звільнятися від 
повітря’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘вдаряти одним предметом об другий’. 
Загбншчики об дерево пукали. 343. 

ПУКІДУХА [пук’ідуха] -и<, ж. ‘тс, що ПОКИДЕНЯ’ 148. 

ПУКІТ [пук’іт] -ота, ч. ‘тс, що ПОВАЛ 2 ’. На по у кбги сушим цибул’у. 474. 
ПУКЛІТ [пукл’іт] -а, ч. 1. ‘тс, що ПОКЛІТ-Г 392; 2. ‘літня кухня, що 


збудована окремо від хати’. В пукл’іти вана варит’ йісти. 46; 3. ‘поздовжній 


брусок дерев’яної борони, в якому закріплені зуби’ 148. 


ПУКЛО [пукло] -а, с. ‘тс, що ГТУК-2’. Гладишку викидай - пукло побйте. 369. 



ПУКЛОННИЙ ТИЖДЕНЬ 



ПУМ'ЯТОХА 


ПУКЛОННИЙ ТИЖДЕНЬ [пуклон:ий тйжден’] -он:ого -жн’а, ч., реліг. 
‘передостанній тиждень Великого посту’ 305. 

ПУКОПИСЬКО [пукопис’ко] -а, ж. ‘тс, що КАРТОПЛИСЬКО’. Уста¬ 
вили куш’і на пукопис’ку. 474. 

ПУКОПИЩЕ [пукопишче] -а, с. ‘тс, що КАРТОПЛИСЬКО’ 79. 

ПУЛ [пул] пола, ч. ‘дощані нари біля печі’. Пасолйн’:е слали на полу і 
самй покотом спали. 392. 

ПУЛБУТЕЛЬКІ [пулбутел’к’і] незмін. ‘пляшка місткістю 0,5 л’. Пул- 
бутел’к’і шмургунул’і. 527. 

ПУЛ Є [пул’е] -ети, а, орн. ‘курча’. Мале пул’е. 236. 

ПУЛЄТКО [пул’етко] -а, с., орн. ‘каченя’ 378. 

ПУЛИШУН [пулишун] -а, ч. ‘тс, що ПЕЛЕШУК’ 16. 

ПУЛІНЄ [пул’ін’е] -ети, с., орн. ‘гусеня’ 148. 

ПУЛІНЄТКО [пул’ін’етко] -а, с., орн. ‘тс, що ПУЛІНЄ’ 418. 

ПУЛІХ [пул’їх] -а, ч. ‘тс, що ПЕЛЕШУК’ 323. 

ПУЛІХА [пул’іха] -и, ж. ‘тс, що ПЕЛЕШУЧКА’ 418. 

ПУЛІШКА [пул’ішка] -и, ж., знев. ‘жінка, яка не вміє ні пекти, ні 
варити’ 523. 

ПУЛІШУК [пул’ішук] -а, ч., знев. ‘чоловік з великими руками і но¬ 
гами’ 523. 

ПУЛКА [пулка] -і, ж. ‘один з декількох кусків тканини, з яких зшита 
спідниця’. Йак був цар і царйца - в с’ім пулок була спуднйца... 392. 

ПУЛОНИК [пулоник] -а, ч. ‘тс, що ПОЛОВНИК’ 148. 

ПУЛУБНИЦЯ [пулубниц’а] -і, ж. ‘копчене м’ясо’ 402. 

ПУЛУДИНЬ [пулудин’]-дн’а, ч. ‘середина дня’ 16. 

ПУЛУПОШОК [пулупо у шок] -шка, ч. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 272. 

ПУЛЮВАТИСЬ[пул’уватис’] 3ос. одн. пул’уйец’.а, недок. ‘паруватися 
(про собак)’. Т’іка - то йак собаки пул’уйуц’:а. 122. 

ПУЛЮВЕК [пул’увек] -а, ч. ‘житель полів, не-Полісся’ 276. 

ПУЛЮВЕЦ [пул’увец] -вца, ч. ‘тс, що ПУЛЮВЕК’ 276. 

ПУЛЮНДРИЧКА [пул’ундрйчка] -и, ж. ‘тс, що ПОЛЮНДРИЦЯ’. 
Спичй мйаса с пул’ундрйчки. 461. 

ПУЛЬМАН [пул’ман] -а, ч. ‘велике відро’. Купела новуго пул’мана. 123. 

ПУЛЬ-ПУЛЬ [пул’-пул’!] ‘виг. для підкликання гусенят’ 102, 475. 

ПУЛЬСИ [пул’си] -ив, мн. ‘бокова частина обличчя від лоба до вуха; 
скроня’ 106. 

ПУМНЄТКА [пумн’етка] -и, ж., кулін. ‘тс, що ТУВМАЧИ’. Пумн’етка 
- то пумн’ета бул’ба. 384, 326. 

ПУМ’ЯТОХА [пумйатоха] -и, ж., кулін. ‘тс, що ТУВМАЧИ’ 365. 



ПУНТ 


ПУРСА 


106 . 


ПУНТ [пунт] -а, ч ., кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’ 211. 

ПУНТИК [пунтик] -а, ч., кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’ 74, 150, 386. 

ПУНЧОХА [пунчоха] -и, ж. ‘панчоха’ холм 35. 

ПУП 1 [пуп] -а, ч. ‘пуповина’ (у всіх н.пп.) 

ПУП 2 [пуп] попа, ч. ‘піп, священик’ 11, 90, 392. 

ПУПАЛАТИ [пупалати] -айу, -айе‘ш, док. ‘провіяти’. Вйсушит’ на пич’і 
зерно да стууче луску туйу трбх’і да пупалайе на нучовочк’і. 225. 

ПУПАХ [пупах] -а, ч. ‘тс, що ПУПИНОК’ 188. 

ПУПАШОК [пупашок] -шка, ч. ‘тс, що ПУПИНОК’ 64, 125. 

ПУПЕРИЧНЄК [пупе и ричн’ек] -а, ч. ‘тс, що ПУВПЕРЕЧКА-1’ 106,418. 

ПУПИНОК [пупинок] -нка, ч . ‘пуп’янок квітки’. В нашейі пивон’ійі вже 
вилйк’і пупинк’і. 392, 102, 348; [пуп’інок] 129; [пупонок] 518. 

ПУПИРЕДНИК [пупиредник] -а, ч. ‘тс, що ПЕРЕДНИК’ 258. 

ПУПИХ [пупих] -а, ч. ‘тс, що ПУПИНОК’ 227, 461, 515. 

ПУПИЦЬ [пупиц’] -а, ч ‘тс, що ПУПИНОК’ 46; [пуп’іц] 340. 

ПУПИШОК [пупишок] -шка, ч. ‘зменш, до ПУПИХ’ 227. 

ПУПИЩЕ [пупйшче] -а, ч., згруб. ‘піп’ [У народному анекдоті:] ... А 
хвостйшче з’іс’т’ пупйшче. 23. 

ПУПІРИД [пуп’ірйд] гірис. ‘найперше; насамперед’. Старалас’а туйу 
воду вепити пуп’ірйд. 454. 

ПУПЛИК [пуплик] -а, ч. ‘тс, що ПУПИНОК’ 526. 

ПУПЛЯНОК [пупл’анок] -нка, ч. ‘тс, що ПУПИНОК’ 74; [пупл’інок] 527. 

ПУПЛЯХ [пупл’ах] -а, ч. ‘тс, що ПУПИНОК’. Пупл’ахи на вйшн’і, буде 
цв’істй. 177, 16,220,272,291,377, 392,454,476; [пупн’ах]48, 155,223; [пупйах] 
6, 351, холм 36. 

ПУПНЯШОК [пупн’ашок] -шка, ч. ‘тс, що ПУПИНОК’ 48. 

ПУПОНОК [пупонок] -нка, ч. ‘тс, що ПУПИНОК’ 365. 

ПУПРЄШКА [пупр’ешка] -и, ж. ‘тс, що ПРАЖНИК’ 366. 

ПУПРИЦЯ [пупрйц’а] -і, ж. ‘деталь жорен, за допомогою якої 
регулюється розмелювання зерна - утворюється грубше або дрібніше 
борошно’ 342. 

ПУПТИК [пуптик] -а, ч. ‘невеликий виступ у глечику, щоб було зручно 
виливати молоко’. Гладйшка впала і пуптик одбйус’а. 369. 

ПУПЧИК [пупчик] -а, ч. 1. ‘тс, що ПУК-Г 46; 2. ‘тс, що ПУПИНОК’ 53. 

ПУРИШ [пурйш] -а, ч., бот. ‘спориш; Ро1у£опит ауісиїаге Ь.’ По гулици 
порус пурйш. 392. 

ПУРНАК [пурнак] -а, */., орн. ‘порода диких качок, які постійно 
пірнають під воду’ 473. 

ПУРОДУХА [пурбдуха] -и с , ж. ‘баба-повитуха’ 346. 

ПУРСА [пурса] -и, ж. ‘тс, що ПРИСИ-Г 326. 



ПУРСКАТИ 


ПУТЛУМИТИ 


107: 


ПУРСКАТИ [пурскати] -айу, -айіш, недок. ‘розбризкувати воду з рота’. 
Пурскай на вазони воду. 392; [пирскати] 392. 

ПУРУБИТИ [пурубйти] -бл’у, -ббиш, док. ‘покривати дах будівлі 
соломою’. Пурубл’али хати солбмойу. 165. 

ПУРУН [пурун] -а, ч. ‘гусениця’. Обйідайут’ пурунй дерево. 226. 

ПУРУСЄТО [пурус’ето] -а, с. ‘тс, що ПОРИСЯ’ 165. 

ПУСІР [пус’і'р] -а, ч. ‘пухир; мозоля’ 94. 

ПУСКАЧ [пускач] -а, ч. І. ‘пристрій для запускання в дію двигуна’ (у 
багатьох н.пп.); 2. ‘тс, що ПОДКУРЧ’ 380. 

ПУСТ [пуст] посту, ч., реліг. ‘піст’. Пуст - коту пут хвуст. 392, 74. 

ПУСТАК [пустак] -а, ч. ‘пустотілий будівельний блок, який 
використовується у будівництві’ 392. 

ПУСТИ [пустй] -а, -е /. ‘незаповнений (про посуд)’ (у багатьох н.пп.); 
2. перен. ‘неслухняний (про дітей)’. Так’і д’іти пустй - ну ничбго не и бойац:а. 
392; 3. ‘недобрий; страшний’. Пустй сон хай іде на л’іс. 141; 4. ‘поганий у 
користуванні’. Пусту рушнйц’у викидай. 124, 172. 

ПУСТИНЯ [пустйн’а] -і, ж. 1. ‘місце, де нічого, крім бур’яну, не росте’ 
74; 2. перен. ‘нешвидкий і неміцний мисливський собака’ 252. 

ПУСТО [пусто] прис. ‘недобре, погано’. В’ін всезрббит’ пусто. 326; Мен’і 
пусто. 211. 

ПУСТОВИИ [пустовйй] -а, -е ‘такий, що стосується посту’. Йе пустовййі 
пис’н’і, йіх в пуст спувал*и. 74. 

ПУСТОГРАК [пустограк] -а, ч. ‘саморобна мисливська рушниця’ 200. 

ПУСТОМЕЛЯ [пустомел’а] -і, ж. ‘базіка’ 513. 

ПУСТОТА [пустота] -и, ч. і ж. /. ‘тс, що ВРИДНОТА’. Ах ти пустота 
тайа! Зара буду бйти! 392; 2. ‘неслухняна дочка’ 402. 

ПУСТРОЇНА [пустройіна] -и, ж. ‘будівля; споруда’. А ше тут за силом 
була пустройіна - така вел’ми в’ісока ф’ігура. 334. 

ПУСТУ КУР [пустукур] -а, ч. } жарт, ‘той, хто випрошує тютюн або 
цигарки’. Колйс’ казали “пустукур”, а типер - “стрилец”’. 211. 

ПУСТУЛЯ [пустул’а] -і, ж. ‘тс, що ПУСТОТА-2’ 258. 

ПУСТЯКА [пуст’ака, пус’т’ака] -и, ч. і ж. ‘погана людина’ 258. 

ПУСЯ [пус’а] прий. ‘тс, що ПРУСЛЯ’. Пус’а Пилепууки од Руздва до 
Нового року - то Куготй с . 144. 

ПУСТЯ [пуст’а, пус’т’а] -і, ж., дит. ‘капуста’ 41, 534. 

ПУТІРКА [пут’ірка] -и, ж., кулін. ‘страва з розтертого на дрібні кульки 
борошна з водою; затірка’ 342. 

ПУТКІПНОЧКА [путк’іпночка] -и, ж., орн. ‘тс, що ПУДКІПКИ’ 272. 

ПУТЛУМИТИ [путлумйти] -мл’у, -миш, док. (?) Бог би тибе пубйу да 
шоп тибе путлумйу! [Прокльон] 216. 




ПУТО [путо] -а, с. 1. ‘шнурок, яким зв’язують ноги тварини, щоб 
обмежити їхнє пересування’ (у всіх н.пп.); 2. ‘тс, що ЛЯКАЛО-3’ 476; 3. перем., 
лайл. ‘лінива людина’. Ти тейе путо свин’аче!.. 392. 

ПУТРАВКА [путравка, пу л травка] -и, ж., кулін. ‘рідка страва з грибів 
або м’яса’. Путравка - то йак кипл’ат’ гриби чи мн’асо, а гюс’л’а мукбйу 
колот’ат’... Вмучайут’ хл’іб чи млинц’і, а хто лбжкойу йід’ат’. 225. 

ПУТСКОКОМ [путскоком] прис. ‘підстрибом’ 392. 

ПУТЬКАЛО [пут’кало] -а, ч. і ж. ‘тс, що МОНЯЛО’ 392. 

ПУТЬКАТИ [пут’кати] -айу, -айіш, недок., знев. ‘повільно виконувати 
якусь роботу’. Тейе пут’кало кал’а плйти до пууд’н’а пут’кайе. 392. 

ПУХ 1 [пух] -у, ч. 1. ‘дрібне пір’я на тілі птахів’ (у всіх н.пп.); 2. ‘під- 
шерсток у собаки’ 302, 312, 344; 3. перен. ‘сніг’. Пуху на гулиц’і багац’ко. 146. 

ПУХ 2 [пух] -а, ч. ‘білий кріт’. Поточив пух земл’у - сама купина, косйти 
не и мона. 392. 

ПУХ А [пуха] -і, ж. ‘тупий кінець яйця’. Биу да’убаком, а типер пухойу. 392. 

ПУХЛЯТИНА [пухл’атина] -и, ж. ‘пухлина’ 94. 

ПУХНАЙЧИК [пухнайчик] -а, ч. ‘повна дитина’ 446. 

ПУЦ 1 [пуц] -а, ч. ‘тс, що ГОЛОПУЗ’ 83. 

ПУЦ 2 [пуц] -а, ч. ‘середня частина невода’ 211. 

ПУЦНАТИЙ [пуцнатий] -а, -е ‘повний, товстий’. Такйй соб’і пуцнатий 
д’ат’ко. 355. 


ПУЦЮСТА [пуц’уста] -и, ж., дит. ‘тс, що ПУСТЯ’ 475. 

ПУЦЬВИРИНОК [пуц’виринок] -нка, ч ., орн . ‘тс, що ГОЛОПУЗ’ 137; 
[пуциринок] 109. 

ПУЦЬВИРОК [пуц’вирок] -рка, ч., орн. ‘тс, що ГОЛОПУЗ’ 138; 
[пуцв’ірок] 365. 

ПУЦЬВІРОЧОК [пуц’в’ірочок] -чка, ч., орн. ‘тс, що ГОЛОПУЗ’ 386. 

ПУЧЕ [пуче] -а, с. ‘тс, що ПУК-Г. Пуче одне, а мнуго - пуча. 515, 517. 

ПУЧ’Є [пучйе] -а, с., збір, ‘бруньки’. То пучйе з бирбзи. 518. 

ПУЧОК [пучок] -чка, ч. 1. ‘тс, що ПУПИНОК’. Вже пучк’і йе, то буде 
цв’істй йаблин’а. 326, 527; 2. ‘тс, що ПУК-Г 527. 

ПУШИНА [пушина] -й, ж., збір, ‘тс, що ПУХ ! -2’ 130. 

ПУШІЧКА [пуш’ічка] -и, ж. ‘тс, що ПУДЕЛКО’ 109; [пушечка] 392. 

ПУШКА 1 [пушка] -и, ж. 1. ‘тс, що ПУДЕЛКО’. Де ти приткнув туйу 
пушку с помал’інойу? 392, 11, 137, 334, 338, 382, 447; 2. ‘глиняна посудина з 
вузькою шийкою для води’. Горло пушки мона палцем заткнути. 369, 74, 
102, 428; 3. ‘дерев’яна посудина з вузьким горлом для води’ 225; 4. [пушка] 
‘глечик для зберігання олії з вузьким горлом’ 154, 351; 5. ‘невелика дерев’яна 
посудина для зберігання масла’ 154, 305; 6. ‘глиняний кулястий виріб, у якому 
збивали масло’ 300. 



ПУШКА 


109. 


ПШУЧАТИ 


ПУШКА 2 [пушка] -и, ж. 1. ‘тс, що ПУХА’ 49, 83, 246, 428; 2. ‘вигране 
яйце у великодній грі “битки”’. На Велйґден’ зауше назбирайу шмат пушок. 
6, 35. 


ПУШКА 3 [пушка] -и, ж. ‘корма; задня частина човна’ 390. 

ПУШКА 4 [пушка] -и, ж., 1. бот. ‘гриб порхавка’. Вуз’меш пушки і 
пшйкнеш. 366; 2. перен. ‘товста дитина’ 348, 411; ‘повна людина’ 216. 

ПУШКА 5 [пушка] -и, ж. ‘сніжка’. Кй'нуу пушку на л’удй'ну. 147; Йдем 
на пушки! Бйтис’ пушками! 147, 237. 

ПУШКА 6 [пушка] -и, ж. ‘обман, плітка’ 353. 

ПУШКА 7 [пушка] -и, ж. ‘пухова хустка’ 348. 

ПУШКА 8 [пушка] -и, ж. ‘гармата’. Йак стрелит пушкойу, то аж йама 
робитса. 392. 

ПУШКРУПКА [пушкрупка] -и, ж. ‘тс, що ПОШКРЕБИЧ’ 106. 
ПУШОК [пушок] -шка, ч. ‘тс, що ПУХ 1 -2’ 2. 

ПУЩ [пушч] -а, ч., орн. /. ‘пугач; ВиЬо’ 475; 2. ‘сич; АіЬепе посіиа’ 6. 
ПУЩАК [пушчак] -а, ч. ‘густий ліс; пуща’ 425. 

ПУЩАННЄ [мушчан’:е] -а, с.. рсліг. ‘піст’ 16. 

ПУЩЕННЄ [пушчен’:е] -а, с. ‘пригощання після весілля’ 46. 

ПУЩИК [пушчик] -а, ч., орн ‘зменш, до ПУЩ-2’ 6. 

ПЦЕНЬКІ [пцен’к’і] -н’ок, мн. ‘обценьки’ 428; [пцен’ки] 16. 

ПЦЮНЮ [пц’ун’у!] ‘виг. для підкликання телят’ 258. 

ПЧОЛА [пчола] -й, жент. ‘бджола; Аріз теШГега’. Йа малйм мав пчоли. 


513, 392. 

ПШЕК [пшек] -а, ч., знев. 1. ‘поляк’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘українець, 
переселений із Холміцини’ 392. 

ПШИКНУТИ [пшйкнути] -у, -еш, док. ‘з протяжним шумом випускати 
повітря’. Бало порхавкойу пшйкнеш на рану і хай заживайе. 392, 366. 
ПШИНИСКО [пшинйско] -а, с. ‘тс, що ПШИНИЧИСЬКО’ 148. 
ПШИНИЧИСЬКО [пшинйчис’ко] -а, с. ‘поле з-під пшениці’ 428. 
ПШИНИШНИСЬКО [пшинйшнис’ко] -а, с. ‘тс, що ПШИНИЧИСЬ¬ 
КО’ 392. 


ПШИ-ПШИ [пши-пши!] ‘виг. для підкликання щенят’ 402. 

ПШОНО [пшоно] -а, с 1. ‘крупа, виготовлена з проса’ (у всіх н.пп.); 2. перен. 
‘дрібний шріт для полювання на птахів’. Пшоно - то пташйни шрит. 305. 

ПШУКАТИ [пшукати] -айу, -айіш, недок. ‘тихо звільнятися від по¬ 
вітря’ 392. 

ПШУЧАТИ [пшучати] 3 ос. одн. пшучйт’, недок. ‘утворювати звуки 
(про дику свиню)’ 253. 



ггявочник 


10 


П'ЯТЬ соток 


П’ЯВОЧНИК [пйавбчник] -а, ч. ‘слимак зі шкаралупкою-хатою’ 475. 

П’ЯВЧУРІ [пйавчур’ї] -ів, мн., бот. ‘тс, що КАЛАЧИКИ-Г 341. 

П’ЯДИСЯТКА [пйадис’атка] -і, ж . /. ‘купюра в 50 карбованців 
(гривень) , 392; 2. ‘дошка завтовшки 50 мм’ 90,188, 392; 3. ‘цвях висотою 5 см 
(50 мм)’ 392; 4. ‘п’ятдесятилітня жінка’ 392; 5. ‘п’ятий десяток життя’. Ти ж не 
мален’к’і - вже розм’ін’ав пйадис’атку, минуло сорок два. 392. 

П’ЯЛА [пйала] -ал, мн. ‘пристосування, на яке натягують зняту зі звіра 
шкуру для просушування’ 415. 

П’ЯЛО [гійало] -а, с. ‘тс, що П’ЯЛА’ 26. 

П’ЯНИ [пйанй] -а, -е ‘п’яний’ 180, 225. 

П’ЯНИЦА [пйаница] -и, ч. і ж. ‘п’яниця’. Той пйаница мин’і в печунках 
сидйт. 11, 392. 


П’ЯНІЗНИ [пйан’їзни] -а, -е, згруб. ‘дуже п’яний’. Його пйан’ізного лед’ 
додому прит’аглй. 392. 

П’ЯНЮГА [пйан’уга] -и, ч., знев. ‘тс, що П’ЯНИЦА’ 392. 

П’ЯТА [пйата] -й, ж. 1. ‘задня частина ступні’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘най- 


ширша частина коси біля кісся’. Пйата на кос’і кал’а шийі. 116; 3. ‘за¬ 
кінчення рила свині’ 296; 4. ‘перегородка в стволі ПІСТОНІВКИ, куди 
засипали порох’ 134. 

П’ЯТАК [пйатак] -а, ч. ‘тс, що П’ЯТА-3’ 362. 

П’ЯТИРОКИЙ [пйатирокий] -а, -е ‘п’ятирічний’. В олен’а пйат’ 
одростк’іу, то пйатирокий, чотйри - чотирирокий. 424. 

П’ЯТІЗАРАДКА [пйат’ізарадка] -и, ж. ‘мисливськаа рушниця, яка 
заряджається п’ятьма патронами’ 134, 171, 302, 346, 465. 

П’ЯТІПАТРОНКА [пйат’іпатрбнка] -и, ж. ‘тс, що П’ЯТІЗАРАДКА’ 277. 

П’ЯТКА [пйатка] -и, ж. ‘частина леза ножа біля ручки’ 11, 344, 427. 

П’ЯТНО [пйатнб] -а, ч. ‘тс, що ГАЗЕТА-2’ 344, 463. 

П’ЯТОГО МИСЯЦА [пйатого мйс’аца] незм. ‘у травні’ 225. 

П’ЯТОЧОК [пйаточбк] -чка, ч. ‘тс, що П’ЯТА-3’ 371; [пйатачбк] 166. 

П’ЯТЮНКА [пйат’унка] -і, ж., пестл. ‘п’ятниця’. От і дождала вже 


пйат’унк’і. 392. 

П’ЯТЬ [пйат’] /. числ. ‘п’ять’ (всі н.пп.); 2. лерен. ‘п’ятірня’. Дай пйат’ - 
йду до хати. 392. 

П’ЯТЬ СОТОК [пйат’ соток] числ. ‘п’ятсот’ 225. 



РАБАК 


111 


РАҐІ 


Р 


РАБАК [рабак] -а, ч. ‘дощовий черв’як’ 475. 

РАБОВИННЄ [рабовйн’:е] -а, с., збір, ‘тс, що РАБОТИННЄ’ 535. 

РАБОТИННЄ [работйн’іе] -а, с., збір, ‘веснянки на обличчі’. Нападайе 
работйн’іе, йак кубло роскйдайеш [ластівки]. 156, 171, 172, 346, 392; 
[работ’ін’.е] 200. 

РАБРИНА [рабрйна] -и, ж. /.‘драбина’. Не и впадй з рабрйни - гондб 
ципок поламани. 392, 11, 90, 188, 235; [рибрена] 428; [ребрйна] 169, 400; 
[рибрйна]. Зл’із’ з рибрйни, а то впадеш. 334; [грабрйна] 332; [р’ібрйна] 94; 
2‘годівниця у вигляді драбинок для звірів’ 37, 167, 394. 

РАБРИНКА [рабрйнка] -и‘, ж. /.‘зменш, до РАБРИНА-Г 90, 392; 
[рибрйнка] 169; 2.‘тс, що РАБРИНА-2’ 16, 434; 3. бот. ‘деревій; АсЬіІІеа 
тіїїеГоІіит Б.’ Іду рабрй с нку рвати. 53. 

РАБРИНКІ [рабрйнк’і] -нок, ми. /. ‘тс, що РАБРИНА-2’ 116; [рабрйнки] 
30; 2. бот. ‘гусяча лапка; Роїепїіііа апзегіпа Б.’ 392. 

РАБУТУХА [рабутуха] -и е , ж. ‘дівчина з веснянками’ 148. 

РАБУХ [рабух] -а, чорн. ‘тс, що В АРА БУХ’. Рабухй до проса лит’іли. 
ПО, 307. 


РАБУШИХА [рабушй с ха] -и, ж. ‘самка горобця’ 307. 

РАБУШОК [рабушок] -шка, ч., ент. ‘тс, що БЕДРИК’. Рабушок, 
рабушок, скажй, в котр’їм боц’і и женишок. 260, 326. 

РАБЧИК [рабчик] -а, ч. 1 . ‘той, хто з веснянками на обличчі’. Йак буде 
ластовйн’іе, то будеш рабчик. 413; 2. ‘собака, у якого шерсть різної масті’ 116. 

РАВТИ [равтй] 3 ос. одн. рава, недок. ‘подавати низькі протяжні звуки 
(про звіра)’. Рава по-вбуцку. 277. 

РАГИЖ [рагйж] -а с , ч., бот. ‘рогіз; ТурЬа ІабГоІіа Б.’ 46. 

РАГОШЕ [рагбше] -бш, ми. ‘тс, що КОЗЕЛ’-4’ 152. 

РАГУТИ [рагути] -ут, ми. ‘корито, в якому м’яли сукно’ 148. 

РАҐА [раґа] -і, ж. 1. ‘криве дерево’. Ц’уйу рагу не и мбна на вуз приточйти 
нийак. 392; 2. знев. ‘нога людини’. Забирй свойу рагу, а то мбна зачипйтиса. 392. 

РАҐАТИ [раґати] -а, -е ‘кривоногий’. Малйм буу раґати, на кутках 
ходйу, а заре и йак’і вйробивса! 392. 

РАҐАЧ [раґач] -а, ч. 1. знев. ‘кривонога людина’ 392; 2. ‘тс, що 
П’ЯЛА’ 289. 


РАҐІ [раґ’і] -ів, ми. ‘роздвоєна на кінці палиця, якою притримували 
голову спійманого в капкан звіра’ 463. 



РАДА 


РАЙКО 


<\\І> 


РАДА [рада] -и, ж. 1. ‘порада’ (у багатьох н.пп.); 2. у запереченні НЕМА 
РАДИ [не и ма ради] ‘немає сил або можливості щось зробити’. Не и ма ради на 
тих д’ітей - не гучац.а и вс’о!..392. 

РАДИТИСЯ [радйтис’а] -жус’а, -жйс’а, недок. ‘вдягатися у святковий 
одяг’ 414. 

РАДІЛЬ [рад’іл’] -а, ч. ‘гряділь у плузі’ 216. 

РАДКОМ [радком] у зн. прис. 1. ‘спосіб полювання, коли мисливці 
йдуть шеренгою’ 17, 224; 2. ‘тс, що ГУСАКОМ’. Радком пошлй лос’і. 103, 


356, 396, 400. 

РАДНО [радно] -а, с. ‘покривало, виткане кольоровими смугами’ (у 
багатьох н.пп.); [р’ійедно] 94. 

РАДОЧКОМ [радочком]/:?#. прис. ‘тс, що ГУСАКОМ’. Гуси радочком 
до водй йшлй. 20; [ридочком] 226. 

РАДУГА [радуга] -и, ж. ‘рядно, виткане кольоровими смугами’ 490. 

РАДЮГА [рад’уга] -и, ж. 1. ‘тс, що РАДУГА’ 38; 2. ‘старе рядно’ 392. 

РАДЮГОЮ [рад’угойу]/:?#. прис. ‘тс, що КРУГЛЯКОМ’ 208. 

РАДЮЖКА [рад’ужка] -и, ж. ‘рядно, яким застеляють підлогу’ 125. 

РАДЮШКА [рад’ушка, рад’уш ж ка] -і и , ж. 1. ‘невелике рядно’. Вкрий 
кон’а рад’ушкойу, пок’і охолоне. 392; 2. ‘ганчірка’. На пудлози вал’айец:а 
йакас’ рад’уш ж ка. 392; 3. ‘полотнище для перенесення бурячиння’ 351; 
[рид’ушка] 154. 

РАДЯГА [рад’ага] -и, ж. ‘тс, що РАДНО’ 326. 

РАЄТИ [райети] 3 ос. оди. райе, недок. ‘утворювати характерні звуки 
(про жабу)’. Жаба райе, почала райети. 135. 

РАЖ [раж, раж ш , раш ж ] -й, ж. ‘трава з корінням і землею; дерен’. Колйс’ 
копали на болотови ровй, обкладали ражейу, шоб не засовалис. 392. 

РАЖАТИ [ражати] 3 ос. одн. ражйт’, недок. ‘тс, що РАЄТИ’. Жабй 
крачут’, ражат’. 117; [раж’ати]. Раж’ат’ ж’аби - то кум, то тарара. 272. 

РАЗКОВИЙ [разковий] -а, -е ‘житній (про хліб грубого помолу)’ 454. 

РАЗНЕНЬКО [разнен’ко] прис. ‘рівненько’ 311. 

РАЗНИЙКИЙ [разнийки с й] -а с і -е, -е ‘однаковий; такий самий, як інші’. 
Бул’бе в нас невилйке, разнийке. 46. 

РАЗОВИЙ [разовий] -а, -е ‘тс, що РАЗКОВИЙ’. І йа пекла разовий хл’іб. 
186, 454; [разовий]. Разова мука - то жйтна. 16. 

РАЗЬ [раз’] -і, ж. ‘грязь; бруд’. Дошч буу... на дорози раз’. 178, 10. 

РАЙКАТИ [райкати] 3 ос. одн. райкайе, недок. ‘тс, що РАЄТИ’. Жаба 
райкайе, кумайе. 346, 353; [рейкати]. На болоти жабй рейкайут. 392, 224; 
[рейгати]. Вже жабй рейгайут. 351. 

РАЙКО [райко] -а, ч. ‘старший боярин’. Райко, бо нарайав д’ївку. 517. 




РАК 1 [рак] -а, ч. ‘безхребетна прісноводна тварина класу членистоногих; 
Сгизіасеа’ (всі н.пп.) 

РАК 2 [рак] -а, ч. 1. мед. ‘злоякісна пухлина’ (всі н.пп.); 2. ‘іржа у стволі 
мисливської рушниці’. Рак нападайе на ствол. 45, 166, 291, 504. 

РАКОВИНА [раковина] -и, ж. ‘тс, що РАК 2 -2’. Од бе и здймного пороху 
стайе раковина. 444, 356,465,475; Раковина - то глубока іржа. 372; [раковина] 
11,27,334, 422. 

РАКОВИЦА [раковица] -и, ж. ‘ратиця (корови, свині)’ 273. 
РАКОВИЦЯ [раковиц’а] -і, ж. ‘тс, що РАК 2 -2’ 143. 

РАКОВНЯ [ракбун’а] -і, ж. ‘рибальська сітка для лову раків’ 78. 
РАКОПИВИЦА [ракопивица] -и, ж. ‘тс, що РАКОВИЦА’ 425. 
РАКОПИТ [ракопит] -а, ч. ‘тс, що РАКОВИЦА’ 2, 37, 156, 176, 415; 
[ракоп’іт’] 156. 

РАКОПИТА [ракопита] -и, ж. ‘тс, що РАКОВИЦА’ 421. 
РАКОПИТИЦА [ракопитица] -и, ж. ‘тс, що РАКОВИЦА’ 421; 
[ракопитиц’а] 137. 

РАКОПИТЬ [ракопит’] -а, ч. ‘відросток ззаду ноги у вепра’ 156. 
РАКОПИЦА [ракопица] -и, ж. ‘тс, що РАКОВИЦА’ 169, 191; 
[ракопиц’а] 233, 481. 

РАКОТИЦА [ракотица] -и, ж. ‘тс, що РАКОВИЦА’. Наступила корова 
ме и н’і ракотицойу на ногу. 392, 26, 43; [ракотиц’а] 130, 208, 371, 372. 
РАКОТИЧКА [ракотичка] -и, ж . ‘тс, що РАКОПИТЬ’ ЗО, 43. 
РАКОТОЛИЦА [ракотолица] -и, ж. ‘тс, що РАКОВИНА’ 57. 
РАКОШИ [ракбши] -бш, ми. ‘тс, що КОЗЕЛ‘-4’ 117. 

РАКОШКИ [ракбшки] -шок, мн. ‘гілка, яку устромляли в коровай як 
прикрасу’. Вйриж ракбшки, готуйс’ до коровайу. 117. 

РАКУВКА [ракуука] -и, ж. ‘блузка з ситцю’ 53. 

РАЛА [рала] -и, ж. 1. ‘стовбур дерева, який роздвоюється’. На звид 
брали сосну з ралами. 366; 2. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’ 26; 3. ‘тс, шо КОЗЕЛ 1 - 
4’ 346. 

РАЛЕЦ [ралец] -лца, ч. ‘тс, що ВОЛОЧЕБНЕ’ 44, 275,480,494; [ралец’] 
273, 422, 491; [ранец’] 18, 210; [ранац’] 150, 277; [рилец’] 275; [рилец] 492; 

[рил’ец’] 491; [ролец] 134; [рулец’] 287. 

РАЛО [рало] -а, с. 1. ‘дерев’яний примітивний пристрій для обробітку 
ґрунту’ 332; 2. ‘тс, що РАЛА-1’. Зв’ід - то дручбк на ралови. 211. 

РАЛЮХ [рал’ух] -а, ч. ‘грядка’. Росте ц’ілий рал’ух цибул’і. 33. 
РАЛЮХИ [рал’ухй*] -ів, мн. ‘рядки посадженої картоплі’ 471. 
РАЛЬЦЯ [рал’ц’а] -лец’, мн. 1. ‘тс, що П’ЯЛА’ 144, 346; [ралца] 339; 

2. ‘тс, що КОЗЕЛ'-4’ 144. 




РАМЕНЬ [рамен’] -а, ч. 1. ‘вичинена шкіра для взуття’ (у багатьох н.пп.); 
2. ‘ошийник для собаки’ 74, 141; [ремйн’] 362. 

РАМИННИ КРИЛА [рамйн:и крйла] -их -ил, ми. ‘тс, що КАЖАН 1 ’ 129. 

РАМІННА МИШ [рам’ін:а миш] -ойі -і, ж. ‘тс, що КАЖАН 1 ’ 129. 

РАМКА [рамка] -и, ж. /.‘оправа, в яку вставляють дзеркала, портрети, 
картини’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘вишита картина; вишивка’. Вйшила хорошу 
рамку. 80, 40, 53. 

РАМКО [рамко] -а, с. 1. ‘тс, що РАМКА-1’ 83,90,392; 2. ‘тс, що РАМКА- 
2\ Вуна пов’ісила рамко на стину. 83. 

РАМУХ [рамух] -а, ч. ‘ремінь біля мисливської рушниці, за допомогою 
якого її вішають на плече’ 22. 


РАМУШОК [рамушок] -шка, ч. ‘тс, що РАМЕНЬ-2’ 2, 191, 289, 340. 

РАНИЙ [раний] -а, -е ‘ранній’. Рана пташечка зубц’і тереб’іт’... 293. 

РАНИЦА [ранйца] -и, ж. ‘межа між полями або частинами лісу; 
границя’ 425. 

РАНИШНИЙ [ранишний] -а, -е ‘такий, що стосується ранку, виго¬ 
товлений уранці’. Ранишне молоко. 74, 225, 492, 498; [ран’ішний]. Ран’ішпе 
молоко. 275,454; [ран’ішн’і]. Ран’ішн’е молоко. 392; [вран’ішний]. Вран’ішне 
молоко. 527. 


РАНІЙ [ран’ій] прис. вищ. ступ. 1. ‘раніше’. Ран’ій л’ажиш, то й ран’ій 
встаниш. 392; 2. ‘колись’. Зайцу ран’ій було гібуно, а типер попропадали. 392. 

РАНІЙШЕ [ран’ійше] прис. вищ. ступ'тс, що РАНІЙ-Г 392. 

РАНІШИЙ [ран’іший] прис. ‘давніше, колись’. Ран’іший д’іти вкратком 
ходйл*и кол’адувати. 74. 

РАННИК [ран:ик] -а. ч., бот. ‘пролісок; 8сі1іа ЬіГоІіа Ь.’ 348. 

РАНТУХ [рантух] -а, ч. ‘полотно, яке пов’язувала на голову мати 
молодої, коли виряджала дочку до молодого; його повинна була розв’язати 
мати молодого’ 346, 384; Мати молоду опуджуйе рантухом - такйм полотном 
довгим. 258. 


РАНЦЮВАТИ [ранц’увати] -уйу, -уйеш, медок, ‘вітати з Великоднем, 
даруючи РАЛЕЦЬ’. Кумй ранц’увати ход’ат’. 277. 

РАНЧЕ [ранче] прис. ‘тс, що РАНІЙ-2’. Ранче чолов’ікй йіде в поле і 
постолй пле и те. 384; [ран’ше] 392. 

РАН ШИЙ [ранший] прис. ‘тс, що РАНІЙ-2’. Ранший було не 11 так... 454. 
РАНЯНИ [ран’ани] -а, -е ‘поранений’. Ран’ани воук страшни. 340, 392, 
396; [ран’аний] 44, 122. 

РАПИЦЯ [рапиц’а] -і, ж. ‘тс, що РАКОВИЦА’ 270. 

РАПОВИТИЦА [раповитица] -и, ж. ‘тс, що РАКОВИЦА’ 447. 
РАПОТА [рапота] -и, ж. ‘тс, що РАКОВИЦА’ 89. 



РАПОТІЦА 


115 


РАШТ 



РАПОТІЦА [рапот’іца] -и, ж. ‘тс, що РАКОПИТЬ’ 89. 

РАПОТЬ [рапот’] -пт’а, ч. 1. ‘тс, що РАКОВИЦА’ Од’ін рапот’, два 
рапт’і. 440; 2. ‘тс, що РАКОПИТЬ’. Задн’і рапот’. 42; 3. ‘кіготь птаха’. Рапт’і 
йе і в курки. 42. 

РАПТОВИЙ [раптовий] -а, -е ‘такий, що швидко сердиться’ 275. 

РАПТОМ [раптом] част. ‘лише, тільки’. Роботи госталосо раптом на 
годйну, но мусила к’їдати через 0 дошч. 392. 

РАПУЗ [рапуз] -а, ч. ‘кіготь хижого птаха’ 156. 

РАСА [раса] -и, ж. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 199, 203, 291, 441; [р’еса] 512; 
[р’аса] 347. 

РАСИНА [расйна] -и, ж. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ 5 427, 533. 

РАСГ1УТІН [распут’ін] -а, ч. ‘неохайний чоловік’. Позашчйбуйса! Ти 
распут’ін той! 392. 

РАСУХІ [расух’і] -ух, ми ‘тс, що КОЗЕЛ'-4’ 135. 

РАСУШКИ [расушкй*] -шок, ми ‘вила для сіна’ 46. 

РАТАЙ [ратай] -айа, ч. ‘орач’. Косарй кос’ат’, а ратай волй пасе... (Нар. 
пісня) 80, 46, 122, 384, 390, 428; ‘найнятий орач’ 517. 

РАТВИЦЯ [ратвиц’а] -і, ж. 1. ‘тс, що РАКОВИЦА’ 167, 211, 326, 356, 
475; 2. ‘тс, що РАКОПИТЬ’ 356. 

РАТИ [рати] -айу, -айеш, недок. ‘грати на музичному інструменті’. 
Музйки ради в бубон, скрйпку та армошку. 70. 


РАТИЛЬ [ратил’] -а, ч. ‘тс, що РАТАЙ’ 211. 

РАФКОВИЙ [рафкбвий] -а, -е ‘такий, що є сумішшю житньої і 
пшеничної муки’. М’ішаний хл’іб рафкбвий. 129. 

РАЧИК [рачик] -а, ч. ‘маленький складаний ножик’ 348. 

РАЧИЦА [рачйца] -и, ж., мед. ‘тс, що РАК 2 -Г. Рачйца л’удйну швйдше 
з’іс’т’, чим рак. 392. 

РАЧКИ 1 [рачки] прис. ‘пересуватися, спираючись на обидві долоні і 
обидва коліна’. Л’із пйани рачки додому. 392. 

РАЧКИ 2 [рачки] -чок, ми ‘спосіб вишивки кольоровими нитками’ 494. 

РАЧКУВАТИ [рачкувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘лізти рачки’. Наш гонук 
дол’ізе рачки до стола, а тод’і рачкуйе назад. 392. 

РАЧОК [рачок] -чка, ч. ‘тс, що РАЧИК’. Купйу би соб’і рачка. 80. 

РАЧЬОК [рач’бк] -ч’ка, ч. ‘тс, що РАБАК’. Рач’бк вйл’іс пу душчу. 146. 

РАШКА [рашка] -и 1 , ж. /. ‘низька посудина з клепок для зливання помий 
і розтовкування картоплі для свиней’ 392; [решка] 152; 2. перен, знев. ‘голова 
людини’ 74. 


РАШТ [рашт] -а, ч. 1. ‘тс, що КОЗЛА-Г 339, 425; 2. ‘дерев’яна опора 
печі, що складається з дощок на високих кілках’ 102; 3. ‘розширений віз для 
перевезення сіна’ 74. 




РАШТИ [рашти] -ив, мн. ‘високі ослони’ 144. 

РАШТУНКИ [раштунки] -ив, мн. ‘тс, що КОЗЕЛ‘-3’ 484. 

РАЩИНА [рашчина] -и, ж. ‘тс, що РАШКА-Г 220. 

РВИГ [рвиг] рога, ч. ‘ріг (корови, оленя, лося та ін.)’ 89; [риг] 74; [руг] 392. 
РЕБЛЯ [ребл’а] -і, ж. ‘тс, що ГРЕБ’Я’. Бобрй робл’ат ребл’у. 191, 178. 
РЕБРА [ребра] -бер, мн. 1. ‘ребра людини або тварини’ (всі н.пп.); 
2. ‘каркас кошика’. Ребра робили з ло у зй. 396. 

РЕБРО [ребро] -а, с. І. ‘дугоподібне скелетне утворення від хребта до 
грудної кістки’ (у всіх н.пп.); 2. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 351. 

РЕБТІ [ребт’і] -бу, -беш, недок. ‘гребти’. Буду ребт’і с’іно. 191; [рибтй] 411. 
РЕВІЛЬ [рев’іл’] -ел’а, ж. ‘яма з водою’ 326. 

РЕВІНЬ [рев’ін’] -ен’а, ж. ‘вибоїна з водою серед дороги’ 121. 

РЕВІТИ [рев’іти] -у, -еш, недок. 1. ‘подавати низький протяжний голос 
(про тварину, зокрема корову)’ (у багатьох н.пгі.). Наша корова реве - пити 
хоче. 392; 2. перен. ‘голосно плакати’. Чого ревеш, йак тайа корова?.. 392. 
РЕВНЯ [реун’а] -і, ж. 1. ‘місце, де гончарі добувають жовту глину’ 219; 

2. ‘високі насипи глини, вийнятої з землі, коли копають колодязь’ 219. 

РЕВТИ [ревтй] -ву, -веш, недок. І. ‘тс, що РЕВІТИ-Г. Лос’і ревут’ йак 
бугай!. 37, 331, 465; [ревт’і] 156; 2. ‘подавати низький протяжний голос (про 
корову)’. Корова ри*ве - до бугайа хоче. 392, 156; [ревстй] 211; [ревстй] 531; 

3. ‘подавати низький протяжний голос (про собаку)’. Руу цалу нуч собака. 191, 


289; Собака реве і корова реве і рйкайе. 156; 4. знев. ‘плакати’ 392; [ревстй] 531. 


РЕГІ [рег’і] -ів, мн. ‘те, що вибльовується через рот зі шлунка; блю¬ 


вотиння’ 250. 


РЕҐЛІ [регл’і] -ів, мн. ‘тс, що ҐАБЛІ’ 152. 

РЕЖИЧКА [режичка] -и, ж. ‘зменш, до РАШКА-1’ 23. 

РЕЗАК [резак] -а, ч. ‘тс, що ШЕРІШ’ 427. 

РЕЗІНОВА МИШ [рез’Інова миш] -ойі -і, ж. ‘тс, що КАЖАН 1 ’ 172. 
РЕЙВАХ [рейвах] -а, ч. І. ‘безладдя’ 220; 2. ‘сильний крик, галас’. Наро- 
бйли рейваху на все село. 392, 475. 

РЕЙГОТІТИ [рейгот’іти] 3 ос. одн. рейгбче, недок. ‘тс, що РАЄТИ’. 
Рейгбче жаба, квакайе. 431. 

РЕЙДАТИ [рейдати] -айу, -айеш, недок., знев. ‘недбало малювати’ 391. 
РЕЙКОТІТИ [рейкот’іти] 3 ос. одн. рейкотйт’, недок ‘тс, що РАЄТИ’. 
Рейкот’ет’ жабй. 33, 326, 451. 

РЕЛО [рело] -а, с. ‘пристрій для обгортання картоплі у вигляді 
маленького плуга’ 195. 

РЕМЖИТИ [ремжити] -жу, -жиш, недок. 1. ‘подавати протяжні звуки 
(про козла)’. Коз’бл перед охбтойу [паруванням] ремжит’. Кози ремжат’ 
подббийі собачого. 57; 2. перен., знев. ‘голосно плакати (про дитину)’ 216. 



РЕМЗАТИ 


117 


РЖЄВИ 


РЕМЗАТИ [ремзати] 3 ос. оди. ремзит’, недок. ‘подавати протяжні звуки 


(про лося)’ 57. 

РЕМІЗА [реміза] -и, ж. ‘тс, що ОБОРІГ’ 388. 

РЕМІНИЦЯ [рем’їниц’а] -і, ж. ‘тс, що КАЖАН 1 ’ 498. 

РЕМІННИК [рем’ініик] -а, ч. ‘ремінний ошийник для собаки’ 379. 
РЕМІНЬОК [рем’ін’ок] -н’ка, ч. ‘тс, що РАМЕНЬ-2’ 212. 

РЕМНЯ [ремн’а] -і, ж. ‘копанка з водою’. Кала нас глубока ремн’а. 94. 
РЕПА [репа] -и, ч. і ж. ‘неохайна людина’. Шо то за така репа?! Де ни 
ступит’, то зилений мак цвите! 53. 


РЕПЕЙДАТИ [репейдати] 3 ос. одн. репейдайе, недок. ‘звільнятися від 
калу (про корову)’ 392. 

РЕПОТЕНЬ [репотен’] -тн’а, ч. ‘крикливий чоловік’. От той репотен’ - 
никбли рота не закрййе. 392. 

РЕРЕКАТИ [ререкати] 3 ос. одн. ререкайе, недок. ‘тс, що РАЄТИ’. Жаба 
ререкайе. 252. 

РЕСКАТИ [рескати] 3ос. одн. рескайе, недок. ‘виявляти статевий потяг 
(про свиню)’ 152; ‘виявляти статевий потяг (про вівцю)’ 428. 

РЕСТИТИС [реститис] 3 ос. одн. рестица, недок. ‘нереститися’. Риба 
рестица. 382. 

РЕТЯЗЬ [рет’аз’] -а, ч. ‘замок-блискавка до одягу’. До спуднец’і вшели 
новей рет’аз’. 143. 

РЕТЬМА [рет’ма] прис. ‘раптом, раптово’. Йак встану рет’ма, то можу 
впасти, - так голова морбчиц:а. 392. 

РЕФА [рефа] -и, ж., бот. ‘тс, що БАРАНИЦЯ’ 450. 

РЕХВА [рехва с ] -и, ж. ‘залізний обідок на маточині колеса’ 428. 

РЕЧАНИ [речани] -а, -е ‘гречаний’. Речане поле. Речана солома. 411. 

РЕЧКА [речка] -и, ж., бот. ‘гречка; Ра§орігит езсиїепШт МоепсЬ’ 70, 


411,431. 

РЕШЕТ [решет] -а, ч. ‘рикошет’. Зрешет’їло, бо решет дало. 178. 
РЕШІТКА [реш’ітка] -и, ж. ‘невеликий бубон із дзвіночками, який 
держить у руках музикант’ 498; [риш’ітка] 16. 

РЄМА [р’ема] -и, ж. ‘тс, що РАМКА-Г 466, 479. 

РЄХА [р’еха] -и, ж. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 512. 

РЖАВИНА [ржавина] -и, ж. ‘сильна іржа в стволі мисливської рушниці’ 
42, 422. 

РЖАВЧИНА [ржаучина] -и, ж. ‘тс, що РЖАВИНА’ 45, 191, 208, 222, 
344; [ржаушчина] 89; [рижаушчина] 332. 

РЖЄ [рж’е] -і, ж. ‘іржа’ 46; [риж’е] 144, 154; [рижа] 220. 

РЖЄВИ [рж’еви] -а, -е ‘іржавий’ 498; [рижавий]. Рижавий гоз’д’. 326; 
[риж’евий] 143, 471; [рижбвий] 220. 



РЖИВЛЄНИИ 


РИЗИКОВНИ 


т 


РЖИВЛЄНИЙ [ржйул’ений] -а, -е ‘тс, що РЖЄВИ’. Ржйул’ена стрел’- 
ба. 33. 

РЖИСЬКО [ржйс’ко] -а, с. ‘вижате житнє поле’ 23, 474, 517; [ржйско] 275. 
РЖИЩЕ [ржйшче, ржй е шче] -а, с. ‘тс, що РЖИСЬКО’ 181, 328, 348; 
[рижйшче] 225. 

РИБ [риб] -а, ч., бот. ‘гриб’. Коза - то риб з шерс’т’у. 156, 10, 191, 310. 
РИБАК 1 [рибак] -а, ч. 1. ‘рибалка’ (у багатьох н.пп.); 2. орн. ‘чайка; 
Уапеїіиз уапеїіиз’ 102. 

РИБАК 2 [ри с бак] -а, ч . ‘тс, що БОРОЗЕННИК’ 475. 

РИБОЛОВ [риболоу] -ва, ч., орн. ‘тс, що РИБАКА’ 144. 

РИБРИНИ [рибрйни] -йн, мн. ‘драбини воза’ 414. 

РИГ [риг] рога, ч. І. ‘ріг (корови, оленя, козла та ін.)’ (у багатьох н.пп.); 
2. ‘кут поля’. На Йурйа кл*ал*и п’ірог’і по рогах пол’а. 74. 

РИГЛІ [рйгл’і] -ів, мн ‘тс, що ЗУБАТА КОПАНКА’ 482. 

РИГЛІВКА [ригл’івка] -и, ж. ‘хата найпростішої конструкції - зі 
стовпів’ 454. 

РИГОЗ [ригоз, ригос] -зу, ч., бот. ‘тс, що РАГИЖ’ 392. 

РИҐОВНИЦА [риґоунйца] -и, ж. ‘поперечна планка, яка сполучає 
передні зігнуті частини полозів саней’ 392. 

РИДАТИ [ридати] -айу, -айеш, недок. ‘голосити за померлим’. Дочка 
ридайе за свейу мамус’ейу. 148. 

РИЖА [рйжа] -и, ж. ‘грижа’. В його рйжа попова. 392. 

РИЖАВИЙ [рижавий] -а, -е ‘оранжевий’. Рижав’і зайц’і б’ігали на 
стин’і. 77. 

РИЖАТИ [рижати] 3ос. одн. риже, недок. ‘утворювати характерні звуки 
(про коней)’. К’ін’ риже. 16; [иржати] 90; [г’іржати] 392. 

РИЖЕЦЬ [рижец’] -жц’а, ч. ‘грубий річковий пісок’ 102. 

РИЖИЦ [рйжиц] -жца, ч. ‘жовтий пісок, на якому нічого не родить’ 181. 
РИЖУХА [рижуха] -и, ж. ‘лисиця; Уиірез’ 280. 

РИЗАК [ризак] -а, ч. 1. ‘тс, що ШЕРІШ’. Об ризак собака порйзау ноги 1 . 
192; 2. бот. ‘осока лісова; Сагех зуіуаііса Ь.’ 492. 

РИЗВИЙ [рйзвий] -а, -е ‘непосидючий’. Рйзва дитйна в мойейі дочкй с . 
16; [р’ізви] 225. 

РИЗЕНЬ [рйзен’] -зн’а, ч. ‘відрізаний шмат чого-небудь їстівного 
(переважно сала)’. Бало могла з’:істи рйзен’ сала, а ц’о поглемайу і вйк’іну. 392. 

РИЗИКАНТ [ризикант] -а, ч. 1. ‘практична обережна людина’ 392; 
2. ‘ділова людина’ 225. 

РИЗИКОВНИ [ризиковни, ризикоуни] -а, -е ‘практичний’. Ризикоуни 
вйрус - нат’ лушпайк’і с картопл’і дудом возит. 392. 




РИЗКА [рй'зка] -и, ж. ‘тс, що ТРАЦІНА’ 16. 

РИЗНИК [рйзник] -а, ч. /. ‘відрізаний шматок сала’. Вз’ав с соббйу 
рйзник сала і хл’іба лупу. 392; 2. ‘кусочок картоплини в перших стравах’. 
Багато рйзникуу, густей боршч. 55. 

РИЗОН [ризон] -у, ч. ‘пам’ять; для запам’ятовування*. Д’іти мойї слова 
не и бирут в ризон. 186. 

РИЗОХА [ризоха] -и, ж., бот. ‘тс, що РИЗАК-2’ 254. 

РИЗУК [ризук] -а, ч. ‘тс, що РИЗУН’. Шоб тибе рйзав ризук! (Про¬ 
кльон) 144. 

РИЗУН [ризун] -а, ч. ‘різкий біль у животі’. А ризун би тибе зарйзав! 
(Прокльон) 392. 

РИЗУХА [ризуха] -и, ж. 1. бот. ‘тс, що РИЗАК-2’ 392, 466; 2.‘тс, що 
РИЗУН’ 466. 


РИЗЦИ [ризцй] -гів, мн. ‘передні зуби зайця’ 448. 

РИЗЬ [риз’] -і, ж. ‘тирса від різання деревини’. На голову нападала риз’ 
- треба шапку брати, йак р’іжи е ш. 469. 

РИЗЬБА [риз’ба] -й, ж. 1. ‘гвинтове заглиблення на поверхні чого-небудь’ 
(у багатьох н.пп.); 2. ‘наріз у середині ствола гвинтівки’ 122, 166, 273, 275. 


РИЙ [рий] -а, ч. ‘закінчення рила свині’ 275. 

РИЙКА [рййка] -и, ж. 1. ‘тс, що РИЙ’ 277, 356, 480; 2. ‘ніс їжака’. Йе 
рййка собачайа, и йе рййка йак у свин’і. 344, 463. 

РИЙО [рййо] -а, с. ‘тс, що РИЛО’ 140. 

РИЙОТИ [рййоти] -от, мн. ‘тс, що СВИНОРИЇ’ 191. 

РИКАТИ [рикати] 3 ос. одн. рикайе, недок. ‘тс, що РЕВІТИ-2’ 392. 

РИКИНЬ [рйкин’] -а, ч. ‘великий вовк, який нападає на коней’. Рйкин’ 
напау на сйву кобйлу. 124. 

РИКУДУЛІД [рикудул’ід] -а, ч.. мед ‘радикуліт’ 102. 

РИЛА [рйла] -и, ж. ‘тс, що МИСА 2 -2’ 230. 

РИЛО [рйло] -а, с. /. ‘ніс свині’. Тра задротувати рйло, а то кабан пудлб- 
гу зорвау. 392; [рйл’о] 172; 2. ‘ніс їжака’ 186,208,392; 3. ‘шийка пляшки’. Бутйлку 
крут’ат’. Крутйли, на кого рйлом стане - ага! вихбд’! ц’ілуйс’а з йім. 296. 

РИЛЯ [рйл’а] -і, ч. і ж., знев. ‘плаксива дитина’. Ти тайа рйл’а! Чого 
ре и веш? 392. 

РИЛЬ [рил’] -а, ч. ‘тс, що ЗАСТУП’ 517. 


РИМНИЙ [рймний] -а, -е ‘рівний’ 334; [р’їмний] 94, 272, 475. 

РИМНО [рймно] прис. ‘рівно’. Тут хатй е стойат’ рад г кбм, рймно. 157, 
334; [р’імно] 94, 142. 

РИМНЯТЕ [римн’ате] -айу, -айеш, недок. ‘рівняти’ 334. 

РИНДЗЯ [рйндз’а] -і, ж., мед. ‘розлад процесу травлення в кишечнику 
дитяти’ 121. 




РИНКА [рйнка] -и, ж. 1. ‘кухоль для пиття води’ 144; 2. ‘ківшик для 
пиття води’ 319; 3. ‘глиняна сковорода’ 219; ‘звичайна сковорода’ 171. 

РИПАВКА [рйпаука] -и, ж. ‘тс, що БУРКАВКА’ 134. 

РИПАТИ [рйпати] -айу, -айіш, недок. ‘відчиняти або зачиняти двері зі 
скрипучими звуками’. Ни дас’т’ поспати - тоно рйиайе тйми двирами. 392. 

РИПАТИС [рйпатис] -айус, -айіса, недок. ‘тс, що РИПАТИ’. У запе¬ 
реченні НЕ РИПАЙСА [не рйпайса] ‘не ходи; не виходь або не заходь’ 392. 

РИПИ [рйпи] част. у виразі НА РИПАХ [на рйпах] ‘про чоботи, які під 
час ходи риплять (для цього спеціально вставляли березову кору)’. Йак 
прйдут кавал’ери в клуб да в вс’іх чоботи на рйпах... 392. 

РИПИТУЛЯ [рипитул’а] -і, жзнев. ‘тс, що РЕПОТЕНЬ’ 258. 

РИПУХ [рипух] -а, ч. ‘той, кого ніхто не поважає’. Ти, рипух, будиш 
вказувати мин’і, шо робйти?!. 392. 

РИПУХА [рипуха] -і, ж. ‘схожа на жабу земноводна тварина; ропуха; 
ВиГо’ 392. 

РИПУШИСЬКО [рипушис’ко] -а, ч., жс. ‘тс, що РОПУХА’ 35. 

РИП’ЯХ [рипйах] -а, ч. ‘тс, що РОПУХА’ 392. 

РИСА [риса] -й, ж. ‘широка тріщина у кризі, заповнена водою’. Ни йди 
л’одом - впадеш в рису. 326. 

РИСАКОМ [рисаком] прис. ‘риссю’ 6; [рис’акбм] 394. 

РИСКА [рйска] -и, ж. 1. ‘позначка на чому-небудь; лінія’. По ц’у рйску 
годрйж. 392; 2. ‘паросток, що з’являється на картоплині’. Перша рйска добре 
росте. 390. 

РИСКАЛЬ [рискал’] -ал’а, ч. ‘металічна лопата для копання городу’ 164. 

РИСКАТИ [рйскати] 3ос. оди. рйскайе, недок. ‘паруватися (про вовків)’. 
Т’іка в л’іси - воучйца рйскайе. 134; ‘паруватися (про свиней)’ 117. 

РИСЬ [рис’] -і, ж. ‘різновид рибальської сітки’. Рис’ треба зробйти 
р’ідку. 208. 

РИСЬКАТИ [рйс’кати] 3 ос. одн. рйс’кайе, недок. ‘паруватися (про 
зайців)’ 134. 

РИСЬЦЬОВИ [рис’ц’бви] -а, -е ‘оранжевий’. Рис’ц’бва хустка. 456. 

РИХВА [рйхва] -и, ж. /. ‘металічна петля на передньому кінці розвори, 
куди вставляється шворінь’ 392; 2. ‘залізний обідок на маточині колодиці (у 
колесі воза)’ 392. 

РИХТЕЛЬНО [рихтел’но] прис. ‘добре’. Все буде рихтел’но. 325. 

РИХТИК [рйхтик] прис. ‘так само; точно так’. Вун рйхтик йак и його 
бат’ко. 392. 

РИХТУВАТИ [рихтувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘готувати’. В дорогу тобй 
торбу рихтуйу. 392. 



РИЦ 


РІЧНЯК 


12 


РИЦ [риц] -а, ч. ‘тс, що РИЛО-Г. Свин’а гет’ рйца замазала. 82. 

РИЧАТИ [ричати] З ос. оди. ричйт\ недок. ‘подавати протяжні звуки 
(про лося)’ 475; [рич’іти] 418. 

РИЧЄТИ [рич’ети] 3 ос. одн. рич’ет’, недок. 1. ‘тс, що РЕВІТИ-2’ 418; 
2. ‘плакати (про дитину)’. Наш мазун йак шос’ схоче, то зразу рич’ет’. 55; 
[рич’їти]. Чого ти, мале, рич’й'ш? 211. 

РИЧИНА [ричина] -й, ж. ‘місце, де колись протікала річка’ 523. 

РИШЕТЮХ [ри е шет’ух] -а, ч., бот. ‘маслюк зернистий; Воіеіиз 
§гапи1аПіз’ 148; [ришит’ух] 418. 

РИШИКЄТ [ришик’ет] -а, ч. ‘тс, що РЕШЕТ’.Стр’ілиу, но попау в 
дере и во - ришик’ет дало. 143, 172. 

РИШТ [ришт] -а, ч. ‘тс, що КОЗЛА-1’ 2, 310. 

РИШУЛЯ [ри е шул’а] -і, ж. ‘крутілка на льоду: сани, прикріплені 
жердиною до колеса, яке обертали хлопці’ 74. 

РИЯ [рййа] -і, ж. /. ‘тс, що РИЛО-Г 36, 74, 135, 166, 230, 293,465; 2. ‘тс, 
що РИЛО-2’ 122; 3. ‘ніс собаки* 122, 230. 

РІБАК [р’ібак] -а, ч. ‘глист у людини’ 152. 

РІГ [р’іг] рога, ч. 1. ‘тс, що РИГ-Г (у багатьох н.пп.); 2. ‘зуб у дерев’яних 
вилах’. Рога зламау... одйн остау. 57. 

РІДНЯК [р’ідн’ак] -а, ч. ‘родич’ 129. 

РІЕСКА [р’І£С 3 ка] -и, ж. ‘частина поля’. Р’^§р 3 ка то йак поле на три час’т’і, 
то одна - р’^§р 3 ка. 515. 

РІЗАК [р’ізак] -а, ч. 1. бот. ‘тс, що РИЗАК-2’ 428; 2 ‘тс, що ШЕРІШ’ 289. 

РІЗАЧ [р’їзач] -а, ч. ‘гостра частина леза ножа’ 17. 

РІЗЕЦЬ [р’ізец’] -зц’а, ч. ‘один із двох передніх зубів зайця’ 230. 

РІЗКА [р’із с ка] -и, ж. ‘тс, що РИЗЬ’. І порос’аткови п’ідстел’айут 
р’із с койу. 16. 

РІЗНИК [р’ізнйк] -а, ч. ‘зарості молодої берези’ 152. 

РІЗЬ-РІЗЬ [р’із’-р’із’!] дит. ‘виг., який передає різання’ 258. 

РІПА [р’іпа] -и, ж. І. бот. ‘овочева коренеплідна дворічна рослина 
родини хрестоцвітих і плід цієї рослини; Вгаззіса гара Ь.’ (у багатьох н.пп.); 
2. перен. ‘бруд на тілі’ 46, 106; ‘бруд на ногах і руках’ 163. 

РІПИЦЯ [р’іпиц’а] -і, ж. ‘тс, що ГАЗЕТА-2’ 356. 

РІСКА [р’іска] -и, ж. ‘крихта’. Р’іски в роти не мав. 392; Р’іски в губ’і не 
мати. 21. 

РІСКІ [р’іск’і] -а, -е ‘прокислий’. Р’іске мо у ло у ко. 225. 

РІСУ ВНИК [р’ісуунйк] -а, ч. ‘вид рубанка для вистругування фальца’ 94. 

РІХ [р’іх] -у, «/.‘гріх’. Ой буде тоб’і р’іх!.. 191. 

РІЧНЯК [р’ічн’ак] -а, ч. ‘річний самець зубра, лося’ 481. 




РОБАК [робак] -а, ч. /. ‘тс, що БОРОЗЕННИК’ 163; 2. ‘черв’як’ 163; 
[рубак]. Дошчовйй рубак. 48, 148. 

РОБІТНИК [робітник] -а, ч. ‘панський слуга’. Собак годувау 
роб’ітник... в пана... 103. 

РОВЕР [ровер] -а, ч. ‘велосипед’ (у всіх н.пп.) 

РОВЕРЕЦ [роверец] -рца, ч. ‘зменш, до РОВЕР’ 392. 

РОВЕРИСТ [роверйст] -а, ч. ‘велосипедист’ (у багатьох н.пп.) 

РОВЕЦЬ [ровец’] -вц’а, ч. У. ‘неглибокий рів’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘за¬ 
глибина у дошці, зроблена за допомогою рубанка’. Досочка з роуц’ами. 53. 

РОВНЯТИ [роун’ати, ро у вн’ати] -айу, -айіш, недок. 1. ‘вирівнювати що- 
небудь’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘качати полотняну білизну за допомогою качалки 
і рубля; прасувати’. Прали, по у том ткали, ро у ун’али рубл’ом. 70. 

РОГАЄ [рогайе] -ев, мн. ‘тс, що КОЗЕЛ 1 -4’ 396. 

РОГАЇ [рогайї] -їв, мн. ‘гілка з відростками, яку як прикрасу встромляли 
в коровай’ 396. 

РОГАЛІ [рогал’і] -їв, мн. І. ‘рогачі для виймання з печі горщиків’ 208, 
305, 335, 469; [ругал’і] 305; 2. ‘тс, що РАҐІ’ 208; 3. ‘тс, що П’ЯЛА’. Шкуру 
нат’егнй на рогал’і. 335. 

РОГАТІВКА [рогат’івка, рогат’іука] -и, ж. ‘тс, що ЗУБАТА КОПАНКА’ 
220; [рогатувка] 209. 

РОГАТКА [рогатка] -и, ж. 1. ‘дерев’яна розвилка з прив’язаною до обох 
кінців гумовою стьожкою для метання чого-небудь’ (всі н.пп.); 2. ‘плата за 
вхід на базар; плата за місце на базарі’. Заплатиш рогатку, то продавай. 80, 
475; 3. ‘зупинка автобуса’. Аутобус пришоу на рогатку. 382; 4. ‘тс, що КОЗЕЛ 1 - 
6’ 46. 

РОГАТОЧКА [рогаточка] -и, ж. ‘тс, що П’ЯЛА’ 20. 

РОГАЧ [рогач] -а, ч. 1. ‘тс, що РАҐІ’ 16, 212; 2. ‘тс, що РОГАЇ’ 430; 
3. ‘рогатий жук’ (у багатьох н.пп.); 4. ‘тс, що КОПАНИЦА-1’ 512. 

РОГАЧІ [рогач’і] -їв, мн. 1. ‘тс, що РОГАЛІ-Г 186, 272, 344; 2. ‘тс, що 
ГНОЙОВЕЛА’ 272; 3. ‘тс, що РАҐІ’ 203,296,413; 4. ‘тс, що РОГАЇ’ 344; 5. ‘тс, 
що КОЗЕЛ 1 -4’ 16. 

РОГАЧКА [рогачка] -и, ж. ‘тс, що ЗУБАТА КОПАНКА’ холм 37. 

РОГИ [роги] -ів, мн. ‘тс, що РОГАЇ’. Вйр’іж на коровай роги. 463, 301. 

РОГІ [рог’і] -ів, мн. ‘тс, що ЗУБАТА КОПАНКА’ 195. 

РОГО [рого] -а, с. ‘тс, що РИГ-Г. Рого одногод’ічнойе. 20. 

РОГОВИК [роговйк] -а, ч. ‘тс, що ОБОРІГ’ 16; [ругувйк] 16. 

РОГОВНИЦЯ [рогоунйц’а] -і, ж. ‘порохівниця, виготовлена з 
коров’ячого рога’ 230. 

РОГОЖКА [рогожка, рогож ш ка] -и, ж. ‘тс, що ПЕНЗИЛЬ’ 326, 384. 




РОГУЛИЦЯ [рогулиц’а] -і, ж. ‘пісня-веснянка’. Заведй нам рогулиц’у. 207. 

РОГУЛОЧКА [рогулочка] -и, ж. ‘пісня, яку виконували в піст’. А в п’іст 
пос’ідайемо на прйз’б’і і сп’івали рогулочок. 328. 

РОГУЛЬКА [рогул’ка] -и, ж. ‘тс, що РОГУЛИЦЯ’. Д’івч’ета йшле на 
Балансову гору і спивале рогул’ки. 204. 

РОГУЛЬКИ [рогул’кй] -л’ок, мн. ‘тс, що КОЗЕЛМ’ 301. 

РОГАЛИК [рогалик] -а, ч. ‘спечений виріб із тіста у вигляді пташки, 
який готували на Різдво’. Рогалики клали в мишок з мукойу, а щоб мука не 
виводилас’а. 454. 

РОГАЛІ [роґал’і] -ів, мн. ‘тс, що ГНОЙОВЕЛА’. Роґал’і до гнбйу, а 
вйлки до с’іна. 366. 

РОДИК [родик] -а, ч. ‘тс, що РІДНЯК’ 16. 

РОДИМИ [родгіми] -а, -е ‘справжній, породистий’. Родгіми охотн’іцк’і 
собака. 36. 

РОДИНИ [родйни] -йн, мн. 1. ‘гостювання з нагоди народження дити¬ 
ни’. Йак на родйни в нас йдут, то нисут шос’ дит’аче. 392; 2. ‘хрестини’ 46. 

РОДІЛЯ [род’їл’а] -і, ж. ‘жінка, яка народила дитину’ 454. 

РОДІНА [род’іна] -и, ж. ‘родичі, родина’. Йа вам про свойу рбд’іну 
скажу... про вс’іх скажу... 326; На запиткй с йшла рбд’іна блйкша. 346. 

РОДОВИТИЙ [родовйтий] -а, -е ‘тс, що РОДИМИ’ 172. 

РОЖА 1 [рожа] -и, ж., бот. ‘мальва; Маїуа’. Йа рожу не и с’ійала - сама 
наросла. 392, 211. 

РОЖА 2 [рожа] -и, ж., мед. ‘захворювання шкіри, при якому на ній 
з’являються червоно-сині плями’. Рожу хбд’ат спал’увати до бабей. 392. 

РОЖАНА [рожана] -ан, мн. ‘тс, що РОГАЛІ-Г 20. 

РОЖЕН [рожен] -жна, ч. І. ‘загострена гілка, на яку настромлюють 
сало, коли його печуть на вогнищі’. Йа вогбн’ роскладу, а ти рожнй 
повирйзуй. 392; 2. ‘загострений кілок на дні ями-пастки’ 305, 335,430; 3. ‘гос¬ 
тра гілка, на яку нанизують рибу’ 286; 4. ‘тс, що ОЖУГ-Г 103; 5. ‘ручка у 
возі’. В сан’ах ручка, у вбз’і - рожен. 138; 6. ‘ручка в санях, до якої кріпиться 
драбина’ 103; 7. ‘один з чотирьох кілків-опор у санях, щоб перевозити дрова 
без драбин’ 27; 8. ‘тс, що РОГАЛІ-Г 58; 9. ‘розпечене залізо’ 212. 

РОЖЕНЕЦЬ [роженец’] -н’ц’а, ч. ‘тс, що РОЖЕН-Г. Вйстружи роженец’ 
-сала напе и чем. 144, 351; [рожениц’] 338. 

РОЖЕНИЦЯ [рбжениц’а] -і, ж. ‘пологовий будинок’. Зара не и ма 
рбжениц’і, вбз’ат’ в Камин’ родгіти. 40. 

РОЖЕНЦЄ [роженц’е] -а, с. ‘тс, що РОЖЕН-Г 293. 

РОЖЕНЦИ [роженцй] -йв, мн. 1. ‘тс, що РАҐГ 3; 2. ‘тс, що РОЖЕН-3’ 342. 




РОЖЕНЧИК [роженчик] -а, ч. ‘тс, що РОГАЇ’ 335. 

РОЖНА [рожна] -й‘в, мн. 1. ‘дерев’яні вила на два зуби до сіна’ 132, 
226; 2 ‘тс, що РОГАЛІ-1’ 81. 

РОЖНИ [рожни] -ив, мн. 1. ‘гострі кілки в стіжку, на які настромлювали 
снопи’ 356; 2. ‘дріт, на який нанизують гриби для сушіння’ 344,463; 3. ‘гострі 
роги козла без відростків’ 2, 103, 273; 4. ‘тс, що РОГАЛІ-Г 2, 103, 133, 273, 
320; 5. ‘вила до сіна’ 87; 6. ‘вила до гною’ 42,264; 7. ‘тс, що КОЗЕЛ , -4’ 74,122, 
172, 200, 415; 8 ‘тс, що РОГАЇ’ 172, 275, 293; 9 і тс, що П’ЯЛА’ 434. 

РОЖНИК [рожнйк] -а, ч., бот. ‘чистотіл; СЬеІісіопіит таіиз Ь.\ 
Бородавкй е рожником мазали. 466, 46. 

РОЖНО [рожно] -жна, с. 1. ‘тс, що РОЖЕН-Г 122; [ружно] 135, 307; 
2. ‘палиця, якою пригортають солому, коли смалять свиню’ 293; 3. ‘за¬ 
гострений кілок, який забивається для кріплення тину’ 32; 4. ‘палиця біля 
гребеня в пристосуванні для прядіння’ 44; 5. ‘загострена палиця, яку підбивали 
під копицю, щоб можна було перетягти її в інше місце’ 171; 6 . ‘будь-який 
загострений предмет’. Все гострейе - рожно. 353; 7. ‘тс, що РОГАЛІ-Г 227. 

РОЖОК [рожок] -жка, ч. 1. ‘зменш, до РИГ-Г (у багатьох н.пп.); 2. ‘зуб 
у вилах’ 480; 3. ‘мисливський ріг для подавання сигналів’ 16,176; 4. ‘відросток 
на рогах козла, який тільки почав рости’ 123, 422, 425. 

РОЖОН [рожон] -жна, ч. 1. ‘тс, що РОЖЕН-Г 2, 74; 2 ‘тс, що РОЖЕН- 
2’ 134, 159, 275; 3. ‘ручка лопати’ 440; 4. ‘тс, що РОЖНО-4’. Шоб пр’ести, йс 
днйшче, рожон і куж’Ілка. 456, 46; 5. ‘гостра паличка, якою перевіряють, чи 
зварилася картопля’ 425; 6. ‘тс, що РОЖОК-2’. Зламалос два рожнй - то вилкй 
викидай. 264, 421,529; 7. ‘тс, що РОГАЛІ-Г 241; 8. ‘тс, що ПОПІКАЧ-2’ 427; 
9. ‘тс, що РОЖЕН-5’ 132; 10. ‘тс, що РОЖЕН-6’ 132; 11. ‘тс, що РОЖНО-6’. 
Пробйла ногу на ро у жон. 172; 12. ‘погана людина’. О! то добрий рожон!.. 
169; 13. ‘холодний пронизливий вітер’. Вййшов йак на рожон. 44, 169, 400; 
14. [у прокльоні:] Шоб тобй рожон с’іу! 176; 15. На рожна! ‘вживають замість 
показування дулі’ 475. 

РОЖОНЧИК [рожончик] -а, ч. ‘тс, що РОГАЇ’ 334. 

РОЗБАЗУРИТИ [розбазурити] -уру, -уриш, док. 1. ‘витратити щось 
нерозсудливо (перев. про гроші)’. Получит гроши і розбазурит на горйлку. 
392; 2. ‘розбестити, розмазати (про дитину)’. Розбазурила д’ітей і шо хоч робй 
з йіми. 392. 


РОЗБАХАТИ [розбахати] -айу, -айіш, док., знев. ‘розширити отвір, 
розтягти одяг або взуття’ 392. 

РОЗБИРАТИС [розбиратис] -айус, -айіса, недок. 1. ‘роздягатися’. Роз- 
бирайса і л’агай спати. 392; 2. ‘розумітися на чомусь’. Ти так розбирайіса в 


машйнах, йак свин’а в книж ш ках. 392. 




РОЗБИТИ [розбйти] -бйу, -бйеш, док. 1. ‘за допомогою ударів поділити 
що-небудь на дрібні шматки’ (у всіх н.пп.); 2. ‘поміняти великі купюри на 
дрібніші’. В тебе нема розбйти пйат’орку? 326. 

РОЗБРОТ [розброт] -у, ч. ‘аморальність’. А типерсеред молодйх розброт 
так’ій, шо!.. 342. 

РОЗБРУЙ [розбруй] -а, ч. ‘безладдя’. Йак почне шо шукати, то так’і 
розбруй в дро у вйт’н’і зрббит, шо ногойу не и ма де стати. 392. 

РОЗВАЛОК [розвалок] -лка, ч. 1. ‘залишки чого-небудь розваленого’ 
392; 2. перен. ‘стара хата’ 392 

РОЗВАЛЮХА [розвал’уха] -і, ж. ‘тс, що РОЗВАЛОК-2’. Живе в йакуйс 
розвал’уси, шо й топйти страшно. 392. 

РОЗВЕРЕНЄКАТИСЬ [розверен’екатис’] -айус’, -айес’а, док. ‘розба¬ 
зікатись’ 13. 

РОЗВЕСТИ [розвестй] -еду, -едеш, док. ‘з невеликої кількості насіння 
мати багато плодів або рослин через деякий час’ 186. 

РОЗВЕСТИС [розвестйс] -едус, -едеса, док. ‘тс, що РОЗВЕСТИСЬ -1, 
2’ 57, 425. 

РОЗВЕСТИСЬ 1 [розвестйс’] -едус’, -едес’а, док. /. ‘у великій кількості 
почати самому рости (про рослини)’. Ну тут і кропйви розвелос’. 90; 2. ‘роз¬ 
множитись (про звірів)’. Зв’іринй розвелос’ тепер!.. 224, 305. 

РОЗВЕСТИСЬ 2 [розвестйс’] -едус’, -едес’а, док. ‘розлучитися (про 
подружню пару)’. Марус’а розвелас’а з свойїм. 90, 392. 

РОЗВИЛЯНИЙ [розвйл’аний] -а, -е ‘такий, що має відростки (про роги 
оленя, лося, козла)’. В козла розвйл’аний р’іг. 166. 

РОЗВІДНИК [розв’ідник] -а, ч. ‘чоловік, який розірвав шлюб із дру¬ 
жиною’ 454. 

РОЗВІДНИЦЯ [розв’їдниц’а] -і, ж. ‘жінка, яка розірвала шлюб із 
чоловіком’. Розв’їдниц’а не и може м’ісй с ти коровай. 454. 

РОЗВІТРИТИСЬ [розв’ітритис’] 3 ос. одн. розв’ітриц’.а, док. ‘розвіятися 
з вітром’. Шос’ кепс’ке хай розв’ітриц’:а по л’їси. 372. 

РОЗВОРА [розвора] -и, ж. ‘деталь у передній частині воза’ 392. 

РОЗГЛЯДИНИ [розгл’адини] -ин, мн. ‘заручини (?)’ 512. 

РОЗГРІБАХІ [розгр’ібах’і] -ів, мн. ‘тс, що ГНОЙОВЕЛА’ 74. 

РОЗҐЕРЕҐА [розґерега] -і, ч. і ж. ‘той, хто має криві ноги’ 392. 

РОЗДВО [Роздво] -а, с., реліг. ‘Різдво Христове’ 126; [Руздво] 342. 

РОЗДЕРА [роздера] -и, ж., знев. ‘дівка’. Так’і морос, а твойа роздера 
ходит бес хустк’і. 392. 

РОЗДЗЯВА [роздз’ава] -и, ч. і ж., знев. І. ‘той, у кого весь час розкритий 
рот’. Роздз’аво! стулй рота. 392, 130; 2. ‘неуважна забудькувата людина’. А 
тайа роздз’ава зноу шукайе шапку. 392. 



РОЗДЗЯВКУВАТИ 



РОСАДА 


РОЗДЗЯВКУВАТИ [роздз’авкувати] -а, -е ‘неуважний, забудькуватий’ 392. 

РОЗДРІПАНЕЦЬ [роздр’іпанец’] -нц’а, ч. ‘тс, що РОСТРЕПА’ 254. 

РОЗДРІПАНКА [роздр’їпанка] -и, ж. ‘тс, що РОСТРЕПА’ 254. 

РОЗКАЗВАТЬ [роз с казват’] -айу, -айеш, недок. ‘розказувати, 
розповідати’. Так роз с казвал’і нам. 529. 

РОЗЛАЗЮХА [розлаз’уха] -и, ж., бот. ‘підберезник; Ьеззіпиш зсаЬгит’ 418. 

РОЗНЕСИНИ [рознесини] -ин, мн. ‘ге, що ГОСТИ-2’ 531. 

РОЗНЮНЯТИСЯ [розн’ун’атис’а] -айус’а, -айес’а, док. ‘розплакатися’ 84. 

РОЗОРА [розора] -и, ж. І. ‘глибокий вузький рівчак між грядками, куди 
збігає вода’. Внизу йа завше висипайу розори. 392; 2. ‘спосіб оранки від країв 
до середини’ 454. 

РОЗРИВОК [розрйвок] -вка, ч. ‘відпочинок з веселощами після якоїсь 
роботи’. Треба ж дитйни мати розрйвок по нагуци?.. 90, 392. 

РОЗТЄТКА [роз^’етка] -и, ж. ‘дитина з верхньою роздвоєною губою’ 348. 

РОЗТРИПАНЕЦЬ [розтрйпанец’] -нц’а, ч. ‘той, хто має нерозчесане 
волосся’ 513. 

РОЗУМАХА [розумаха] -і, ж ., пестл. ‘розумне дитя’. Ой ти ж мойа 
розумахо! 392; [розумеха] 84. 

РОЗУМАШКА [розумашка] -и', ж., пестл. ‘зменш, до РОЗУМАХА’ 392. 

РОЗ’ЮШИТИСЯ [розйушитис’а] -ус’а, -ис’а, док. ‘розсердитися’ 346. 


РОЇТІС [ройіт’іс] 3 ос. одн ройац:а, недок. ‘паруватись (про звірів)’. 
Воукй і зайци ройац.а виснойу. 42. 

РОКА [рока] -їв, мн. ‘роки, літа’. То ж майу рока! 154. 

РОКОВИ [роковй] -а, -е, ‘такий, що святкується раз на рік’. Сплен’:е - 
рокове с’вато. 392. 

РОКУВЩИНА [рокуушчйна] -и, ж. ‘велике свято, яке відзначається 
раз у рік’. Св’атайа Тройца - то рокуушчйна. 384. 

РОМЕЗДАТИ [ромездати] 3 ос. одн. ромездайе, недок. ‘жувати жуйку 
(про тварину)’ 16. 

РОНҐЕЛЬ [ронґел’] -нґл’а, ч. ‘каструля’. Ц’ой ронґел’ без йідного гуха. 392. 

РОНДЕЛИК [ронделик] -а, ч. ‘ківш із довгим держаком, за допомогою 
якого зачерпують воду з криниці’ 229. 

РОНДЕЛЬ [рондел’] -ндл’а, ч. ‘черпак’ 384, 411; [рундел’] 220. 

РОНДИЛЬ [рондил’] -а, ч. /.‘великий кухоль’. Набору в рондил’ водй. 
338; 2. ‘сковорода’ 423. 

РОПА [ропа] -й, ж. 1. ‘сік з квашеної капусти’. Шос’ ропа солона, ходж 
би капуста була добра. 392; 2. ‘тс, що КВАС-4’ 421. 

РОСАДА [росада] -и, ж., збір, ‘молоді рослини капусти, які вирощують 
з насіння в парниках, щоб потім пересадити у відкритий грунт’. Шос’ мойа 
росада не зишла - буду бес капусти. 392, 90. 




РОСИШКА [росйшка] -и, ж. ‘тс, що РАҐГ 421; [рос’ішка] 273. 

РОСІЯНЕЦЬ [рос’ійанец’] -нц’а, ч. ‘росіянин’ 213. 

РОСКАЗВАТИ [росказвати] -звуйу, -звуйеш, недок. ‘розказувати, 
розповідати’. Хлопци росказвуйут про все. 180. 

РОСКАРАКА [роскарака] -и, жзнев. І. ‘дерево, у якого стовбур 
розгалужується’ 392; 2. лерен.‘ той, хто має криві ноги’ 392. 

РОСКАРАКУВАТИ [роскаракувати] -а, -е ‘кривий, покручений (про 
дерево)’. Йак’іс’ роскаракуватих дров науйус. 392. 

РОСКАРАЧКА [роскарачка] -и, ж. ‘розколота палиця для лову вужів’ 377. 

РОСКВАЗЬ [роскваз’] -і, ж. ‘пора, коли тане сніг’ 428. 

РОСКЕДЬ [роскед’] -і, ж. ‘розгардіяш; розбрат’. Роскед’ великий в нас 
типер. 496. 

РОСКІДНИЙ [роск’іднйй] -а, -е ‘такий, що все своє роздає’ 258. 

РОСКІДЧАНИ [роск’ідчани] -а, -е ‘такий, що не тримає свої речі в 
порядку’ 515. 

РОСКІШНИЙ [роск’ішний] -а, -е /. ‘багатий’. Той д’іт роск’ішний, бо добре 
жиу. 48; 2. ‘безпутний, лінивий’. Ничого ни дбайе роск’ішна л’удйна. 221. 

РОСКІШНО [роск’ішно] прис. ‘добре; зручно’. Тут мен’і сид’іти 
роск’ішно. 255. 

РОСКЛЬОЦАТИ [роскл’оцати] -айу, -айеш, док. ‘розбризкати, розлити 
воду або якусь рідину’ 181. 

РОСКОТИТИСЯ [роскотйтис’а] 3 ос. одн. роскотиц’:а, док. ‘народити 
малят (про лисицю і вовчицю)’. Воучйц’а роскотйлас’а тута. 141. 

РОСКОШУН [роскошун] -а, ч. ‘той, хто живе в розкоші’. Бач, і не” 
згорбило того роскошуна. 392. 

РОСКУДАКАТИС [роскудакатис] 3 ос. одн. роскудакайец:а, док. 
‘утворювати короткі звуки (про курку, яка знесла яйце)’. Дес’ в зйл’:і курка 
роскудакалас... Пуйдй пошукай йайце. 392; [роскудахкатис] 392. 

РОСКУДЛАНИ [роскудлани] -а, -е ‘такий, що має нерозчесане 
волосся’ 392. 

РОСКУДЛАЧ [роскудлач] -а, ч., знев. ‘тс, що РОСТРЕПА-1,2’ 392. 

РОСЛИЙ [рослий] -а, -е ‘високого росту і сильний’. От рослий 
хлопиц’. 16. 

РОСОХА [росоха] -и, ж. 1. ‘тс, що КОЗЕЛ 1 -4’ 89; 2. ‘тс, що РАҐГ 134, 
222, 382, 447; [росоха] 394; 3. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’ 144. 

РОСОХИ [росохи] -ів, мн. /. ‘тс, що РАҐГ 331; [расохи] 167; 2. ‘тс, що 
РОСКАРАЧКА’ 134; [росохи] 134; 3. ‘вила з двома зубами’ 466. 

РОСОХАШКИ [росохашкй] -шок, мн. ‘пристосування зі стовбура 
молоденької соснинки з сучками для розминання вареної квасолі, моркви, 
картоплі’ 154. 



РОСОШКА 


128 


РОСТЬОПА 


РОСОШКА [росошка] -и, ж. /. ‘тс, що РОСКАРАЧКА’ 421; [рос’бшка] 
273; 2. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’ 171. 

РОСПЕЛЕХАНИЙ [роспелеханий] -а, -е ‘розкуйовджений’. Росгіе- 
лехане волос’:а на голов’і. 512. 

РОСПЕЛЕХАТИСЬ [роспелехатис’] -айус’, -айес’а, док. ‘розкуйов¬ 
дитись (про волосся)’ 512. 

РОСПОРКА [роспорка] -и, ж. І. ‘ширінка в чоловічих штанях’. 
Зашчибнй рбспорку, распут’іну! Л’уди с’мийуц:а. 392, 326; 2. [роспорка] ‘тс, 
що РАҐГ 430; 3. [роспорка] ‘тс, що РОСКАРАЧКА’ 430; 4. [роспорка] ‘тс, що 
П’ЯЛА’ 135. 


РОСПРИНДИТИС [роспрйндитис] -йнжуса, -йндиса, док., знев. ‘обра¬ 
зитися, розсердитися’. Ничбго проти не и кажй т’отци, бо роспрйндиц:а. 392. 

РОСПУСТА [роспуста] -и, ж. 1. ‘аморальний спосіб життя’ (у багатьох 
н.пп.); 2. ‘неслухняний син’ 275. 

РОСП’ЯТТЯ [роспйат’:а] -а, с. /. ‘хрест із зображенням розп’ятого на 
ньому Ісуса Христа’ (у всіх н.пп.); 2. ‘надмогильний хрест’. На роспйат’:і 
пов’ісили ручника. 384. 

РОССИПАТИСА [росгйпатиса] -йпл’уса, -йписа, док. 1. ‘сиплючись, 
падати, безладно котитися, розкидатися в різні боки’ (у багатьох н.пп); 

2. перен. ‘народити дитину’. Твойа ниуйістка ше не рос:йпалас? 392; 3. перен. 
‘ощенитись’ 37. 

РОССОХА [росгбха] -і, ж. ‘стовп, угорі роздвоєний, який ставили 
посеред клуні для підтримування балок’ 392. 

РОСТАЛЬ [рбстал’] -і, ж. ‘тс, що РОСКВАЗЬ’ 385. 

РОСТЄТИЙ [рос’т’етий] -а, -е ‘розрізаний; роздвоєний’. Рос’т’ета губа. 
360; [рус’т’етий] 48. 

РОСТОК [росток] -тка, ч. ‘тс, що ПАМОЛОДОК-3’ 233. 
РОСТОПОЛЬ [ростбпол’] -а, ч., бот. ‘чистотіл; СЬеІісіопіит’ 16. 
РОСТРАВИТИС [ростравйтис] 3 ос. одн. ростравиц:а, док ‘звикнути 
до кращої їжі, а гіршу не хотіти (про домашню тварину)’. Корова готавойу 
ростравйлас - типер с’іна ни хоче. 392. 

РОСТРЕПА [рострепа] -и, ж. і ч. 1. ‘жінка з розтріпаним волоссям’. 
Наша дбц’а год уйітру рострепойу стала. 392; 2. ‘неохайна людина’ 293; 

3. лайл. ‘непотрібна людина’. Ти ж йакас’ рострепа, а не жунка!.. 392. 

РОСТРЕПАНИ [рострепани] -а, -е ‘розкуйовджений’ 392. 
РОСТРУХАНИЙ [роструханий] -а, -е ‘тс, що РОСТРЕПАНИ’ 490 
РОСТЯЖКА [рост’ажка] -и, ж. ‘тс, що П’ЯЛА’ 353. 

РОСТЬОПА [рост’бпа] -и, ж., знев. ‘тс, що РОСТРЕПА’ 229. 




РОСФЕРИЩУВАТИС [росфе и рйшчуватис] 3 ос. одн. росферйшчуйеціа, 
недок. ‘розходитися (про краї одягу)’. Живота майє - аж рубашка 
росфе и рйшчуйіц:а. 392; [росхвирйшчуватис] 392. 

РОСХВАЛКЛ [росхвалка] -и, ж . ‘тренувальні постріли мисливців’. Хто 
йак може стрил’ати - вйдно на росхвалци. 382. 

РОСХІДНИЙ БОРЩ [росх’іднйй боршч]-ого-у ‘тс, що ГОСТИ-2’ 362. 

РОСХРИСТАНИ [росхрйстани] -а, -є ‘такий, що має розстебнутий 
одяг’ 392. 

РОСХРИСТАТИС [росхрйстатис] -айус, -айіса, док. ‘бути у неза- 
стебнутому одязі’ 392. 

РОСХРИСТАЧ [росхрйстач] -а, ч. і ж. ‘неохайна людина у розстеб¬ 
нутому одязі’. О! Наш росхрйстач йде! В’ечно не и майе ґуз’іку. 392. 

РОСЧЕНІТІС [росчен’іт’іс] 3 ос. одн. росчен’іцга, док. ‘народити малят 
(про лисицю, вовчицю)’ 156. 

РОСЧЕПКА [росчепка] -и, ж. ‘тс, що РОСКАРАЧКА’ 232. 

РОСЧІП [росч’іп] -епа, ч. ‘тс, що РОСКАРАЧКА’ 418. 

РОСЧУХАНИЙ [росчуханий] -а, -е ‘розчесаний, причесаний’ 111. 

РОСЧУХАТИ [рос ш чухати]-айу, -айеш, док. ‘розчесати’. Рос ш чухай 
чупрйну і заплитй. 393; Воз’мй грибинца і росчухайіш коут’. 342; 
[рошчухати] 55. 

РОСЩОП [росшчоп] -а, ч. ‘тс, що РОСКАРАЧКА’ 166. 

РОТАЙ [ротай] -айа, ч., знев. 1. ‘людина з великим ротом’ 395; 
2. ‘криклива (сварлива) людина’. Того ротайа на вс’ой с’інокос чути. 392. 

РОТИЙ [ротйй] -а, ч. ‘тс, що РОТАЙ-1, 2’ 392. 

РОТЯРА [рот’ара] -и, ч., згруб. ‘великий рот’. От рот’ару роздо’авиу! 392. 

РОХА [рбха] -и, ж. ‘свиня’. Та рбха все попиривиртала. 535. 

РОХКАТИ [рохкати] 3 ос. одн. рбхкайе, недок. ‘подавати голос (про 
дику свиню)’ 37, 270, 303, 447. 

РОЧКАТИ [рбчкати] 3ос. одн. рбчкайе, недок. ‘тс, що РОХКАТИ’ 353. 

РОЧНЯК [рочн’ак] -а, ч. ‘річний самець корови, оленя, лося’ 2,60, 212, 
230, 273, 332, 415, 427; [рошн’ак] 392, 431. 

РОШІ [рбш’і, рбші и ] -ей, мн. ‘гроші’ 10, 425, 431. 

РОШКИ [рбшки] -жок, мн. ‘тс, що П’ЯЛА’ 222. 

РОШКІ [рбшк’і] -жок, мн. ‘спеціальне пристосування на голову теляті, 
щоб не ссало корову’ 372. 

РОШНИК [рбшник] -а, ч. ‘ровесник, одноліток’. Мойї рбшник’і вже 
поумирали. 392. 

РОШНИЦА [рбшница] -и, ж. ‘ровесниця’ 392. 

РОШТ [рошт] -а, ч. ‘тс, що ВИШКА-Г. Подас’і солому на рошт. 517; 
[руш’т] 517. 



РОЯ 


іза 


РУДНЯ 


РОЯ [ройа] -і, ж. ‘тс, що ЛАЯ-2’ 42. 

РУБАК [рубак] -а, ч. ‘шашіль’. То рубаке, шо йід’ат’ дариво. 120. 

РУБАНЕЦ [рубанец] -нца, ч. 1. ‘відрубані тонкі стовбури дерев, 
складені в складометри’. Робит в л’ісхози. Хбдит в л’іс і ставит рубанци. 392; 
2. ‘будь-яка товста палиця’. А рубанцом його по спини!.. Рубанцом. 392. 

РУБАНКА [рубанка] -и, ж. ‘рубаний з дроту шріт для мисливського 
набою’ 130. 

РУБАНКІ [рубанк’і] -ів, мн. ‘тс, що РУБАНКА’. Шроту не було де 
купйти, то робйли сам’! рубанк’і. 26, ЗО. 

РУБАНЦИ [рубанци] -ив, мн. ‘тс, що РУБАНКА’ 252, 312. 

РУБАТТЯ [рубат’:а]-а, с. ‘тс, що ГОНУЧА-2’. Пудлбгу мйла рубат’:ем. 148. 

РУБАХА [рубаха] -и с , ж. ‘тс, що ГОНУЧА-2’. Вуз’м’е рубаху й в’етри 


стула. 106, 55. 

РУБАШКА [рубашка] -і и , ж. /. ‘чоловіча кольорова сорочка’. Гарну 
рубашку купгіла сйнови. 90, 392; 2. ‘ганчірка, за допомогою якої виймають з 
печі горщики’ 418. 

РУБАШНИК [рубашни е к] -а, ч. ‘тс, що ГОНУЧНИК’ 418. 

РУБЕЛЬ [рубел’] -бл’а, ч. 1. ‘російська грошова одиниця’ (всі н.пп.); 
2. ‘жердина, за допомогою якої прив’язують сіно на возі’. Найлуч:и граббви 
рубел’. 392; 3. ‘пристосування для качання білизни (замість прасування)’. На 
горй в мене ше й зара йе рубел’ і качалка. 392. 

РУБЕЦЬ [рубец’] -бц’а, ч. 1. ‘шов, який утворюється при зшиванні двох 
кусків тканини’ (всі н.пп.); 2. ‘тс, що КЛИН-2’ 120. 

РУБУТНИЧОК [рубутничок] -чка, ч., знев. ‘поганий працівник’ 334. 

РУБЦЮХ [рубц’ух] -а, ¥., орн. ‘тс, що ВОРАБ 2 ’ 365. 

РУБЧИК [рубчик] -а, ч. ‘тс, що ЛОБОК-2’. Др’іж-но мин’і рубчик. 499. 

РУВНИНА [рувнина] -й, ж. ‘рівне поле’ 495. 

РУВНЯ [руун’а, рувн’а] -і, ч. і ж. 1. ‘представники одного соціального 
стану’ 392; 2. ‘одноліток’. Ти мин’і ни руун’а - йа стара, а ти молодй. 392. 

РУГОТАТИ [руготати] 3 ос. одн. ругоче, недок. ‘утворювати характерні 
звуки (про лося)’ 463. 

РУГУЛЬКА [руТул’ка] -и, ж. ‘тс, що РАҐГ 226. 


РУДИЙ [рудйй] -а, -е, ‘темно-коричневий’ 335; [рудй]. Купйу рудй 
тухл’і. 392. 

РУДІК [руд’ік] -а, ч. ‘невеликий мішок фабричного виробництва на 50 
кг’. Накопала за ден’ два руд’ік’і картопл’і,- сам шрут. 392. 

РУДІЛЯ [руд’іл’а] -і, ж. ‘породілля’ 16. 

РУДКА [рудка] -и, ж. ‘коричнева глина, яку додають гончарі у свої 
вироби для підфарбовування’ 219. 

РУДНЯ [рудн’а] -і, ж. ‘весь рід; рідня’ 186, 392. 




РУЖНИЙ [ружний] -а, -е ‘різний’. Л’убйли на вечорнйц’ах в сон’:ік 
іграти, то гадали ружн’і сни. 280. 

РУЖНИЦА [ружнйца] -и, ж. ‘тс, що РУЧНИЦЯ’ 10. 

РУЖОВИЙ [ружовий] -а, -е ‘рожевий’ 454. 

РУЗБІЯХА [рузб’ійаха] -и, ж. і ч. ‘забіякувата дитина’ 254. 

РУЙ 1 [руй] -а, ч. ‘рій бджіл’. Мулудей руй пулит’їв. 148, 90, 392. 

РУЙ 2 [руй] -оа, ч. ‘тс, що РИГ-Г. Одйн руй, а два роі. 10. 

РУЙНИЦЯ [руйнйц’а] -і, ж. ‘коробка для збирання рою, що вилетів з 
вулика’ 475. 

РУК [рук] року, ч. ‘рік’. В нас ц’іли рук збиралис’ д’івчата. 188. 

РУКАВ [рукав, рукау] -а, ч. /. ‘частина (деталь) одягу, що вкриває руку’ 
(у всіх н.пп.); 2. ‘тс, що КЛИН-2’ 307, 414. 

РУКАВЕЦЬ [рукавец’]-вц’а, ч. І. ‘змен. до РУКАВ-Г 90,188; 2. ‘тс, що 
КЛИН-2’ 46, 260, 326, 384; [рукавац’] 18; [рукевец’] 46; [руковец’] 16. 

РУКЛІТ [рукл’іт] -а, ч. ‘невелика прибудова до хати для зберігання 
овочів’ 258, 326, 384, 471. 

РУЛЯ [рул’а] -і, ж . ‘тс, що РИЛО-1’ 200. 

РУЛЬ [рул’]-а, ч. 1. ‘кермо автомобіля’ (всі н.пп.); 2. знев. ‘великий ніс 
людини’ 376. 


РУЛЬКА [рул’ка] -и, ж. ‘ствол мисливської рушниці’ 17. 

РУМ [рум] рому, ч. ‘грім’. Тут рум не вдарит. 17. 

РУМЕ [руме] -и, ж. ‘кучугура снігу’. Намело руми вилйк’і. 366. 
РУМІТИ [рум’Іти] -мл’у, -мйш, недок. ‘тс, що РЕВІТИ-3’ 221. 
РУМНЯНОК [румн’анок]-нка, ч., бот. ‘ромашка лікарська; СЬатошіІІа 
гесиїііа (Ь.) КаизсНеП’. Заварй румн’анку і промйй дитйни гочи, а то зак’іпайут. 
392; [румйанок] 90, 392. 

РУМУН [румун] -а, ч., бот. ‘ромашка безпелюсткова, без’язичкова; 
СЬатотііІа зиауеоіепз (РигзЬ) Кусіб/ 392. 

РУНИТИ [рунйти] 3 ос. одн. рунйт’, недок. ‘квітувати (про жито)’. 
Рунйт’ жй с то. 106, 515. 

РУНКА [рунка] -и, ж. ‘вухо лопати або сапки, куди вставляється 
ручка’ 402. 

РУРА [рура] -и, ж., дит. ‘соска’ 249. 

РУРКУВАТИ [руркувати] -уйу, -уйеш, недок. ‘робити кучері’ 396. 
РУСАВКА [русаука, русавка] -и, ж. ‘русалка’. Ото гул’айут’ русавкй 0 в 


ц’у пору. 148, 331; [рус’авка] 250. 


РУСАЛЬНИЦЯ [русал’ниц’а] -і, ж. ‘русальний тиждень (після Трійці)’. 


Ото настане русал’ниц’а пгіс’л’а Трййц’і, то д’ітей нал’акайут’ русалками... 


351; [русалниц’а] 342, 384; [русалница] 342, 349; [русавниц’а] 350. 



РУСТИ 


132 


САДЖА 


РУСТИ [рустй] /. ‘тс, що РЕВІТИ-2’ 135, 142, 147; 2. перен. ‘тс, що 
РЕВІТИ-3’. І ск’іко ти е вже можеш рустй с ? 466. 

РУХАВКА [рухавка] -и, ж. ‘гімнастичні вправи, які виконувалися в 
школі «за Польщі»’ 392. 

РУХАТИ [рухати] -айу, -айеш, недок. 1. ‘вирушати; починати іти’. 
Рухайте вже додому. 86; 2. ‘торкати, зачіпати’. Не рухай мене! 235. 

РУЧИЦЯ [ручйц’а] -і, ж. ‘ручка у возі, до якої кріпиться драбина’. Без 
ручйц’і, без кол’іс повна хура молодйц’... 454. 

РУЦЮМАХ [руц’умах] -а, ч. ‘тс, що ВЕРЦИМАК’ 58. 


РУЧАЙКА [ручайка] -і, ж. /. ‘напрядені й намотані на веретено нитки’. 
За вечорк’і напрадала д’ви ручайк’і. 392; 2. [руч’ейка] ‘підготовлене до 
прядіння прядиво’. Ну на так’ійі грибин’і булй, тудй вже руч’ейку на той 
греб’ін’. 342. 

РУЧКА [ручка] -и і -і, ж. 1. ‘невелика рука дитини’ (у всіх н.пп.); 
2. ‘прилад для писання’ (всі н.пп.); 3. ‘частина приладів, за яку держать рукою 
(у сапи, лопати та ін.)’ (всі н.пп.); 4. ‘сплетене прядиво найкращого ґатунку’ 
46; 5. ‘міра лика’ 159; 6. ‘посудина з клепок, якою міряли збіжжя’. Штйри 
ручки на ми с шок. 211; 7. ‘один прокіс трави’. За годйну прошов д’ви ручк’і. 


392, 254. 

РУЧНИК [ручнйк] -а, ч. ‘рушник’ 24, 102, 326, 384; [ручн’ік] 490. 
РУЧНИЦЯ [ручнйц’а]-і, ж . ‘рушниця’ 15, 172, 186, 224, 422; [ручн’іца] 
264; [рушнйца] 43; [рушн’іца] 42, 191. 

РУШИТИ [рушити] -у, -иш, док. ‘злякати’. Охотн’ік рушиу зайца. 252. 
РУШИТО [рушито] -а, с. ‘решето’ 148. 

РУШТА [рушта] -и, ж. ‘решітка в плиті, через яку випадає попіл’ 163. 
РУЮЯТИ [руйуйати] 3ос. одн. руйуйе, недок. ‘паруватися (про вовків)’. 
Т’іка йак воукй руйуйут’. 277. 


РУЯ [руйа] -і, ж. /. ‘тс, що ЛАЯ-Г 303; 2. ‘тс, що ЛАЯ-2’ 303. 



САҐАН [саґан] -а, ч. 1. ‘великий череп’яний горщик’ 106; 2. ‘тс, що 
БАНЄК’. Поуни саґан картопел’. 10. 

САҐАНЕЦЬ [саґанец’]-нц’а, ч. ‘зменш. доСАҐАН-Г 106. 

САДЖА [саджа] -и, ж. ‘сажа’ 144, 414. 



САДЖАВКА 


13 


САЛО МНЯКЕ 


САДЖАВКА [саджавка, саджаука] -и, ж. І. ‘невеликий ставок для 
розведення риби 5 475; [саджалка] ‘малий ставок у лісі 5 33; [сажо у вка]. В 
сажо у вци не и купалиса - гіоуно гужу було. 392. 

САДИТИС [садйтис] -жус, -дйса, недок. ‘сідати 5 494. 

САДІЛЬНИЦЯ [сад 5 іл 5 ниц 5 а] -і, ж. ‘тс, що ПУДКІДАЛНИЦА 5 126,186; 
[сад’їлница] 494; [садйлница] 225. 

САДКА [садка] -и 1 , ж. ‘осад в олії 5 94. 

САДОВИНА [садовйна] -и, ж. ‘всі дерева, які ростуть у саду 5 . В 
сороковому рбц 5 і вймерзла садовйна. 384. 

САДОХА [сад ох а] -и, ж. ‘тс, що ПУДКІДАЛНИЦА 5 326. 

САДУН [садун] -а, </., бот. ‘тс, що СИДУХА 5 258, 326. 

САЄЧА [сайеча] -и, ж, бот. ‘тс, що СОЛОНЕШНИК 5 490. 

САЖОР [сажбр]-а, ч. ‘сажотрус 5 102. 

САЖОТЬОР [сажот 5 6р] -а, ч. ‘тс, що САЖОР 5 326. 


САЙНО [сайнб] прис. ‘все одно 5 . Ск’іко вовка ни кормй, сайнб в л’іс 
т’егне. 464; [сийнб]. Ни затайіш шйла в мишку - сийно вйлизе. 225. 

САК [сак] -а, ч. ‘верхній жіночий зимовий одяг 5 392. 

САЛАМАХА [саламаха] -і, ж. І. ‘страва з розтертого на дрібні кульки 
борошна з водою 5 392; 2. ‘страва з вареної картоплі і пшона 5 392. 

САЛАТНИЙ [салатний] -а, -е ‘світло-зелений 5 492. 

САЛАТОВИЙ [салатовий] -а, -е ‘тс, що САЛАТНИЙ 5 454; [салато¬ 
вий] 392. 

САЛИНА [салйна] -и, ж. ‘шматок сала 5 211. 

САЛІДИРКА [сал’ідйрка] -и, ж. ‘велика череп’яна миска білого 
кольору 5 376. 

САЛІСОВА ХУСТКА [сал’ісбва хустка] -ейі -і ‘тс, що САЛІСОХА 5 392. 

САЛІСОХА [сал’ісбха] -и, ж. ‘велика квітчаста хустка 5 . До церкви брала 
сал’ісбху. 85. 

САЛМАН [салман] -а, ч. ‘неохайне ліжко 5 . То берлбга, а не л’їжко, то 
салман. 27. 

САЛНИК [салнйк] -а, ч. ‘тс, що ЗДЮР 5 11. 

САЛНИЦЯ [салниц’а] -і, ж. ‘тс, що ЗДЮР 5 36, 173, 177, 396; [салнйц’а] 
212, 309; [сал’ниц’а] 335. 

САЛО [сало] -а, с. І. ‘підшкірний свинячий жир 5 (всі н.пп.); 2. ‘топлений 
жир із САЛА-Г. З сала капайе сало йак печут 5 . 415, 44, 57, 191; Сало р’ідке. 
38; Захолбдало сало. 57. 

САЛО ВНУТРЕННЕ [сало внутрен:е] -а -ого, с. ‘тс, що ЗДЮР 5 456. 

САЛО КРИЖОВЕ [сало крижове] -а -ого, с. ‘тс, що ЗДЮР 5 320. 

САЛО МНЯКЕ [сало мн’аке] -а -ого, с. ‘тс, що ЗДЮР 5 45. 



САЛО СЕРЕДНЄ А САМОПРЄДКА 

-- 

САЛО СЕРЕДНЄ [сало серед’н’е] -а -ого, с. ‘тс, що ЗДЮР’ 42, 444. 

САЛО СЕРЕДОВЕ [сало середове] -а -ого, с. ‘тс, що ЗДЮР’ 310. 

САЛО ТОНКЕ [сало тонке] -а -ого, а ‘тс, що ЗДЮР’ 211. 

САЛОХА [салоха] -и, ж. ‘жінка з товстими губами’ 220. 

САЛТІСОН [салт’ісбн] -а, ч . ‘свинячий шлунок, начинений 
шматочками м’яса, сала, легень та ін.’ 254; [салцисбн] 392; [сал’цисон] 90. 

САЛЬКО [сал’ко] -а, а, дит. ‘сало’ 475. 

САЛЬНИЙ [сал’ний] -а, -е ‘такий, що має велике сало; добре 
вгодований’. То сал’ний кабан. 152. 

САМЕЙКИЙ [самейкий] -ого, займ ., пестл. ‘сам’. Нашо було його 
покидати 0 самейкого? 466. 

САМЕЦЬ [самец’]-мц’а, ч. /. ‘особина чоловічої статі у тварин, комах 
і т.ін.’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘старий дикий кабан, який живе окремо від стада’. 
Три роки кабан живе с стадом, а там самец’. 144, 232, 270, 293, 421, 424; В 
л’їси самц’а треба бойатис’. 230; [самец] 134, 137, 264. 

САМИЧКІ [самйчк’і]-чок, мн ., бот. ‘тс, що КОЗОДРА’ 9. 

САМІСЬКИЙ [сам’іс’кий] -а, -е, займ., пестл. ‘тс, що САМЕЙКИЙ’ 
холм 36. 

САМОВИБРАСУВАТЕЛЬ [самовибрасувател’] -тел’а, ч. ‘пристрій у 
мисливській рушниці, який сам викидає вистрілену гільзу і подає новий 
патрон’ 447. 

САМОВИКІДАЧКА [самовик’ідачка] -и, ^.'‘мисливська рушниця, яка 
сама викидає вистрілену гільзу і подає новий патрон’ 421. 

САМОГОНКА [самогонка] -і, ж. ‘самогон’. На ве и с’іл’:і купл’анейі не и 
було - сама самогонка. 392, 90, 179, 188, 461. 

САМОГОНЯРА [самогон’ара] -и, ж ., згруб. ‘тс, що САМОГОНКА’. 
То все кодло пйане - жинут самогон’ару да пйут. 392. 

САМОЗАРАДКА [самозарадка] -и, ж. ‘тс, що САМОВИКІДАЧКА’ 
38, 303, 382. 

САМОЛОВКА [самолоука] -и, ж. ‘пастка з високих кілків у два ряди 
для лову вовків та лисиць’ 293. 

САМОЛЮБ [самол’уб] -а, ч. ‘егоїст’. Не говбрит’ ни с ким самол’уб. 30. 

САМОЛЮБЕЦ [самол’убец] -бца, ч. ‘тс, що САМОЛЮБ’ 26. 

САМОЛЮБИВЕЦЬ [самол’убйвец’] -вц’а, ч. ‘тс, що САМОЛЮБ’ 
286, 424. 

САМОПАЛ [самопал] -а, ч. /. ‘саморобний пристрій, виготовлений 
переважно підлітками для стріляння’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘мисливська рушниця, 
ствол якої набивали порохом і шротом’ 3, 16, 36, 123, 130, 141, 344,425. 

САМОПАЛКІ [самопалк’і] -лок, мн. ‘сірники’ 326, 522. 

САМОПРЄДКА [самопр’едка 0 ] -и°, ж. ‘тс, що КОВОРІТОК’ 46. 




САМОРОБКА [саморобка] -и, ж. /.‘будь-яка річ, зроблена 
власноручно 5 (у багатьох н.пп.); 2. ‘саморобна рушниця, яку набивали 
порохом та шротом і підпалювали 5 . Ше д 5 ід ходйу на пол’уван’е с 
саморобкойу. 447, 17, 130, 335, 340. 

САМОСІЙ [самос’ій] -у, ч. І. ‘рослина, яка виросла, сама насіявшись 5 
90, 392; 2. перен. ‘позашлюбна дитина 5 384. 

САМО СОБОЮ [само собойу] част. ‘теж, також 5 . Св’аченойу водойу 
кропл’ат 5 кругом хату, а шо останец’а - в колбд’аз виливайут 5 , а в хати 
тримайут само собойу. 342. 

САМЧИК [самчик] -а, ч. ‘малий самець птахів 5 . Самчик і куропатка 
паслис 5 . 3. 

САНИ С КРОСНАМИ [сани с кроснами] ‘довгі сани для перевезення 
колод 5 392. 

САНКА [санка] -и, ж. ‘частина плуга, якою він пересувається по дну 
борозни 5 21 1, 475. 

САП [сап] -у, ч. ‘рідка глина жовтого кольору, що залягає на певній 
глибині 5 353. 

САПАЛЯ [сапал’а] -і, ж. ‘жінка, яка сапає 5 280. 

САПАНКА [сапанка] -и, ж. ‘сапа 5 225, 412. 

САПАЧКА [сапачка] -и, ж. ‘тс, що САПАНКА 5 402. 

САПЕТКА [сапетка] -и, ж. ‘виплетена з лозових прутів великого розміру 
корзина з двома ручками 5 . Пбуна сапетка с’ічки. 390, 20, 487; [сапатке] 46. 

САПЛЯ [сапл’а] -і, ж. ‘льодова бурулька з даху 5 211,221, 323, 341. 

САРАДЕНА [сарадена] -и, ж. ‘середина 5 . Тут сарадена пол 5 а. 79. 

САРАНА [сарана] -й, ж., збір., знев., перен. ‘дітвора 5 . За тейу саранойу 
йаблика ни дос’пййут. 392. 

САРНЯК [сарн’ак] -а, ч. ‘заряд, більший за дріб, призначений для 
полювання на сарн 5 . Сарн 5 ак казали колйс 5 , тепер - карт’еч. 372. 

САСИ [саси] -ив, мн. ‘якесь дуже войовниче плем’я 5 . Саси груди ж’інкам 
одр’їзували. 384. 

САХАРИЯ [сахарййа] -і, ж ., мед. ‘цукровий діабет 5 392. 

САХАРУХА [сахаруха] -и, ж. ‘тс, що ЦУКРУВКА 5 329. 

САЧИК [сачик] -а, ч. /.‘короткий верхній зимовий одяг жінок 5 . Стало 
холодно, то сачика год’агай. 392; 2‘фуфайка 5 280. 

САЧОК 1 [сачок] -чка, ч. ‘жіночий піджак 5 50. 

САЧОК 2 [сачок] -чка, ч. ‘тс, що ЗДЮР 5 356. 

САЧОК 1 [сачок] -чка, ч ., знев., нове' той, хто уникає роботи 5 392. 

СВАДЬБА [свад’ба] -и, ж. 1. рідко ‘весілля 5 ; 2. перен. ‘група вовків під 
час парування 5 244. 




СВАНЕЧКА [сванечка] -и, ж., пестл. ‘сваха’. Випий, сванечко, випий - 
келишок невеликий (Весільна пісня). 46. 

СВАНИ [свани] -а, -е ‘розумний’. Свани парубок - знайе по-пол’ску. 272. 

СВАНКА [сванка] -и, ж. ‘свинка’ 409. 

СВАНЯ [сван’а] -і, ж. ‘тс, що СВАНЕЧКА’ 6. 

СВАНЬКА [сван’ка] -и, ж., пестл. 1. ‘тс, що СВАНЕЧКА’ 454, 518; 2. ‘тс, 
що СВАШКА’. Сван’кй в молодого кал’ат’ хату в четвер. 518, 515. 

СВАРА [свара] -и, ж. ‘сварка’ 83, 414. 

СВАРУЩИЙ [сварушчий] -а, -е ‘сварливий’ 102. 

СВАТ [сват] -а, ч. 1. ‘невістчин або зятів батько’ 90, 188, 392, 461; 
2. ‘кожен чоловік зі свити молодого родичам молодої і навпаки’ 90, 188, 392. 

СВАТАНИ [сватанй]-ив, мн. ‘сватання’ 161. 

СВАТАЧИ [сватачй] -е и в, мн. ‘день, у який відбувалося сватання’. В 
Руслани буле вже сватачй 0 . 293. 

СВАТЕ [свате] -ев, мн. 1. ‘сват і сваха’. Наших сватев не було в церкви 0 . 
346; [сватй]. Пойїхали до свату на празник. 392; 2. ‘тс, що СВАТАНИ’ 346; 
[сватй]. Ше не приходили сватй до вашейі д’ївки в сватй? 392. 

СВАТКО [сватко] -а, ч. ‘пестл. до СВАТ-Г. Сватко, берй берд’у - ой 
дайте нам меду... (Весільна пісня). 342. 

СВАТОВЕ [сватове] мн., збір, ‘ті, хто здійснюють обряд сватання’. 
Йід’те, сватове, до Котешова... (Весільна пісня). 531; Сватове, ни бййтис’а, в 
вокна ни див’їтис’а - нивилйка нас сйла. (Весільна пісня). 466. 

СВАТУХ [сватух] -а, ч. ‘чоловік, який здійснює обряд сватання дівчини’. 
Сватухй - то двойе чолов’ік’їв. 181. 

СВАТУХИ [сватухй 0 ] -йв, мн. 1. ‘тс, що СВАТАНИ’. Пушов Пе и тро в 
сватухй 0 до Гал’і. 342, 46; 2. [сватухй] ‘обряд знайомства батьків молодого з 
батьками молодої; оглядини’ 80. 

СВАТУХНЄ [сватухн’е] -(в, мн. ‘тс, що СВАТАНИ’ 326. 

СВАХА [сваха] -и', ж. 1. ‘невістчина або зятева мати’ (у багатьох н.пп.); 
2. ‘кожна жінка зі свити молодого родичам молодої і навпаки’ 90, 188, 392,461. 

СВАХИ [свахй 1 ] -йв, мн. ‘тс, що СВАШКА’ 225. 

СВАШИХА [свашйха] -и, ж. ‘тс, що СВАХА-1, 2’. Сваха свашйс’і 
вклунйлас’а, сваха сваху прусйла, шоб рано дочку ни будйла... (Весільна 
пісня). 446. 

СВАШКА [свашка] - и‘, ж. ‘дівчина з весільної свити молодого’. Свашка 
майє обмазати хату молодому. 392, 454. 

СВЕДЕР [сведер] -дра, ч. ‘светр’. Ц’ой сведер вже лих’і. 392,90; [сведур] 
456; [свед’ор] 257. 

СВЕДРА [сведра] -и, ж. ‘тс, що СВЕДЕР’ 91, 281, 409; [свйдра] 13. 




СВЕДРИК [сведрик] -а, ч. ‘зменш, до СВЕДЕР 5 392. 

СВЕДРИК-БЕДРИК [сведрик-бедрик]-а - -а, ч ., ент. ‘тс, що БЕДРИК 5 99. 

СВЕКИР [свекир] -кра, ч. ‘свекор 5 446. 

СВЕРБЛИК [сверблик] -а, ч. ‘невелике свердло 5 221, 475. 

СВЕРБЛЯЧКА [све и рбл’ачка] -и, ж, мед. ‘шкірна хвороба людини і 
тварини; лишай 5 353. 

СВЕРЩИК [свершчик] -а, ч., ент. ‘цвіркун; Огуїіиз Ь. 5 46, 53. 

СВИД [свид]-у, ч., бот. ‘свидина кров’яна; 8\уіс1а $ап§иіпе$ (Ь.) ОрІ 2 . 5 144. 

СВИДЕРОК [свидерок] -рка, ч. ‘тс, що СВЕРБЛИК 5 220. 

СВИДИЙ [свидйй] -а, -е ‘тс, що СВИДНИЙ 5 . Свидойе жито. 550. 

СВИДИНКА [свидйнка] -и, ж ‘прутик із лози 5 272. 

СВИДНИЙ [свйдний] -а, -е ‘недоспілий, вологий (про зернові) 5 . Жйто 
свйдне. 454; [свиднйй]. Свидне жйто. 390. 

СВИДОВИТИЙ [свидовйтий] -а, -е ‘тс, що СВИДНИЙ 5 49. 

СВИЄЦ [свййец] -ййца, ч. ‘сувій полотна 5 392; [свуйец]. Накачала два 
свуйци рушнику. 392. 

СВИЖИНА [свижина] -й, ж. 1. ‘заколоте порося 5 . Завтра рано буду 
свижину робйти. 392; 2. ‘свіже сало і м’ясо, принесене родичам і сусідам 5 . Годне и сй 
свижину Марййі, вона нам приносила. 392; [с’в’іжина] 53; 371; 3. ‘гостювання з 
нагоди заколотої свині 5 . А те и бе тоже просйли на свижину? 392. 

СВИКРУХНЯ [свикрухн’а] -і, ж. ‘свекруха 5 380. 

СВИЛЬ [свил 5 ] солі, ч. ‘сіль 5 89. 

СВИНАРНИК [свинарник] -а, ч. ‘приміщення для свиней 5 454. 

СВИНЄЧКА [свин’ечка] -и, ж, бот. ‘тс, що СВИНЮХА-Г 301, 403. 

СВИНИНЕЦ [свинйнец] -нца, ч. /. ‘тс, що СВИНАРНИК 5 . Вйпусти 
свйни з свинйнца. 392, 324; 2. перен. ‘брудна хата 5 . І йак мона в такому 
свинйнцови жйти? 392. 


СВИНИНЧИК [свинйнчик] -а, ч. ‘зменш, до СВИНИНЕЦ 5 490. 

СВИНИЧКА [свйничка] -и, ж., бот. ‘тс, що СВИНЮХА-Г 20. 

СВИНКА [свйнка] -и, ж. 1. ‘невелика свиня (самка) 5 (всі н.пп.); 2. ‘час¬ 
тина димоходу, що лежить на стелі 5 102, 221, 475; 3. ‘дитяча гра з м’ячем із 
шерсті, якого палицею потрібно загнати в ямку 5 211. 

СВИННЯ [свин’:а] -і, ж. ‘свиня 5 . Берлога робит свин’.а - буде 
поросйтиса. 382, 225; Треба забйти свин’:у. 57. 

СВИННЯ [свйн’:а] -і, л/я., збір, ‘свині 5 . Купайуц:а свйн’:а - буде погода. 
252; [свйн’йе]. Порйли земл’у свйн’йе. 421. 

СВИНОБОЙ [свинобой]-ойа, ч. ‘тс, що КОЛЮН-Г. Свинобой сви'жи- 
ну все майє. 177. 

СВИНОРИЇ [свинорййі] -ів, мн. ‘тс, що СВИНОРИЙ 5 26, 43, 74, 273; 
[св’інорййі] 89; [св’інор’їл’і] 233. 




СВИНОРИЙ [свинорйй] -а, ч. ‘місце, порите дикими свиньми’ 400,422; 
[свиногрйй] 38; [св’ін’орйй] 42. 

СВИНОРИЙНИК [свинорййник] -а, ч. ‘тс, що СВИНОРИЙ’ 340. 

СВИНОРИЯ [свинорййа] -і, ж. ‘тс, що СВИНОРИЙ’ 132, 226, 382. 

СВИНОЧКЄ [свйночк’е] -бв, а/#., бот. ‘шипшина; Яоза сапіпа Ь.’ 204. 

СВИНЮР [свин’ур] -а, ч. ‘той, хто доглядав і підгодовував диких свиней 
«за Польщі»’ 44. 

СВИНЮХ [свин’ух] -а, ч. ‘самець свині; кнур’ 446. 

СВИНЮХА [свин’уха]-й, ж., бот. 1. ‘лобода; СЬепоросІіит Ь.’ 143, 342, 
346, 393; [све И н’уха] 384; [св’ін’уха] 170; 2. [свин’уха] ‘старі стебла лободи’ 
523; 3. [свин’уха] ‘галінсога; Оаііпзо^а рапчПога Ь.’ 334; 4. ‘дрібна картопля, 
яку використовують для годівлі свиней’ 152. 

СВИНЮШКА [свин’ушка] -и е , ж., бот. 1. ‘тс, що СВИНЮХА-Г 160; 
2. ‘тс, що СВИНЮХА-4’ 300. 

СВИНЮШНИК [свин’ушник] -а, ч ., ‘тс, що СВИНИНЕЦ-2’. Ни хата, 
а свин’ушник. 392. 

СВИНЯ [свйн’а] -і, ж., перен. ‘той, хто перебирає їжею’ 301; [свин’а]. 
Ой ти, свин’о, йіж добре, не викулупуй з пирогу. 392. 

СВИНЯК [сви е н’ак] -а, ч., бот. ‘гриб свинуха тонка’ 148. 

СВИНЯКА [свин’ака] -и, ж., згруб. ‘вгодована свиня’ 392. 

СВИНЯЧЕ [свин’аче] -ого, в зн. ім. ‘посудина для приготування їжі 
свиням’. Йушку вйли в свин’аче - вже нихтб ни буде йісти. 392. 

СВИНЯЧЕ ЗИЛЛЄ [свин’аче зй^’іе] -ого -а, а ‘тс, що СВИНЮХА-3’. 
В нас все кажут на його свин’аче зй'л’:е, бо свйни добре йід’ат. 392. 

СВИНЯЧИЙ ДОЩ [свин’ачий дошч] -ого -у, ч. ‘дрібний дощ’ 131. 

СВИНЯЧКА [свин’ачка] -и, ж., бот. ‘тс, що СВИНЮХА-Г 263. 

СВИРГУН [свиргун]-а, ч., ент. ‘тс, щоСВЕРЩИК’. Свиргунй пуд п’іч:у 
цвирйкали. 16; [св’іргун] 48, 475. 

СВИРЕНЬ [свйрен’] -рн’а, ч. ‘залізний стержень, який скріплює перед 
воза з розворою’ 392. 

СВИРИБКА [свирйбка] -и, ж., бот. ‘тс, що СВИНЮХА-Г 125. 

СВИРІПА [свир’іпа] -и, ж., бот. ‘тс, що СВИНЮХА-Г. В нас не кажут’ 
«лебеда», а свир’їпа. 211, 49, 346. 

СВИРНИК [свйрник] -а, ч. ‘залізний гак на кінці дишля для кріплення 
нашийників’ 392. 

СВИРОНОК [свиронок] -нка, ч. ‘будівля для сільськогосподарського 
реманенту’ 36. 

СВИСНУТИ [свйснути] -ну, -неш, док. І. ‘подати звук за допомогою 
складених трубочкою губів або закладених у рот пальців’ (всі н.пп.); 2. перен. 



СВИСТІЛКА 


СВІРХОТІТИ 


139 ; 


‘гукнути, повідомити 5 . Треба буду - то свиснеш. 392; 3. перен., нове ‘вкрасти 5 . 
Н’іхто рбвера свйснуу. 134, 103, 224, 334. 

СВИСТІЛКА [свис’т’і'лка] -и, ж. ‘тс, що СВИСТІЛЬ 5 144; [св’іс’т’їлка] 
148,418. 

СВИСТІЛЬ [свист’іл 5 ] -а, ч. ‘сопілка 5 . Вилйкий свист’іл 5 . 307. 

СВИСТІЯНСЬКЕ [свист’ійанс’ке] -ого, с., бот. ‘рослина, яка має 
лікарські властивості (?) 5 430. 

СВИСТОК [свисток] -тка, ч. 1. ‘дитяча іграшка, за допомогою якої 
свищуть 5 (у багатьох н.лп.); 2. ‘тс, що ВАБИК 5 . Свисток заманч’іви. 382, 392, 
434; [св'їсток] 264; 3. перен:, знев. ‘підліток 5 . Збируціа так’і свистк’і да 
самогонку пйут. 392. 

СВИСТУЛЬКА [свистул’ка] -и, ж. ‘свинцевий заряд у мисливському 
набої, призначеному для полювання на диких кіз 5 . Карт’ечко - то і йе 
свистул’ка. 356. 

СВИСТУН [свистун] -а, ч. 1. ‘тс, що СВИСТОК-Г. Зробйу свистуна з 
лозй. 392, ЗО; 2. перен., знев. ‘тс, що СВИСТОК-3 5 392. 

СВИСТУХА [свистуха] -и, ж., знев. ‘дівчина-підліток 5 392. 

СВИСТЮХ [свис’т’ух] -а, ч. ‘тс, що СВИСТОК-Г 292. 

СВИСТЮШОК [свис’т’ушок] -шка, ч. ‘змеш. до СВИСТЮХ 5 292. 

СВИСТЬ [свис’т 5 ] -і, ж. ‘жінчина сестра 5 . От тво у йейі жунк’і Гал’а - то 
і йе свис’т 5 . 392; [свес’т 5 ] 500; [св’іс’т 5 ] 456, 476. 

СВИТЮХ [свит’ух] -а, ч. ‘примітивний пристрій для освітлення, в якому 
використовувалася олія 5 431. 

СВИЩИК [свйшчик] -а, ч. І. ‘тс, що СВИСТОК-Г. Горшч’ер робит 5 
свйшчики д’іт’ам. 369; 2.перен. ‘хвіст свині 5 210. 

СВІДИР [св’їдир]-а, ч. ‘свердло 5 148. 

СВІЖИЙ БОРЩ [с’в’іжий боршч] -ого -у, ч. у кулін. /. ‘щойно зварений 
борщ 5 (у всіх н.пп.); 2. ‘борщ із молоденьких буряків і свіжої капусти 5 326. 

СВІЖИТИ [с’в’іжйти] 3 ос. одн. с’в’іжйт 5 , недок. ‘про дію мисливської 
рушниці, коли вона одразу вбиває звіра наповал 5 . Стрел’ба не с’в’іжйт 5 , хоч 
купй другу. 110, 117, 135, 272, 275, 356, 456. 

СВІЖИЦЯ [с’в’іжйц’а] -і, ж. ‘рушниця, яка СВІЖИТЬ 5 18. 

СВІЙ ЧАС [св’ій час] -ого -у, ч., евф. ‘менструація 5 . Йак в ж’інки св’ій 
час і перейде дорогу, то буде нешчас’т’е. 431. 

СВІКОР [св’їкор] -кра, ч. ‘свекор 5 275, 380, 492; [с’в’окор] 494, 495. 

СВІРБА [с’в’ірба] -и, жмед. ‘короста; шкірне захворювання 5 50. 

СВІРТЯТИ [св’ірт’ати] 3 ос. одн. св’іртйт 5 , недок. ‘подавати голос (про 
куріпку) 5 2. 

СВІРХОТІТИ [св’ірхот’іти] 3ос. одн. св’ірхотйт 5 , недок. ‘подавати голос 
(про білку) 5 186. 



СВІТЛА НИЧ 


СЕЛАХ 


40 . 


СВІТЛА НИЧ [Світла нич] -ойі -і, ж., реліг. ‘тс, що ВСЕНОШНА- Г 211. 

СВІТЛИЙ ПОНЕДІЛОК [Світлий понеділок] -ого -лка, ч ., реліг. 
‘Великодній понеділок’ 226. 

СВІТОВАЯ ЗІРКА [св’ітовайа зірка] -ойі -и, ж. ‘планета Венера перед 
сходом сонця’ 342. 

СВІЧКИ [свічки] -чок, мн ., реліг ‘святкові дні у період із 7 по 14 січня’. 
У св’ічкй воукй паруйуц’:а. 346. 

СВОЄ 1 [свойе] займ. ч -його, с. ‘який належить собі’. Свойе нас’ін’іе 
найлучіе, а не купл’ане. 392. 

СВОЄ 2 [свойе] —іх, с. ‘родичі’. Вонй миж соббйу йак’ес’ свойе. 392; А 
вонй нам свойе. 225. 

СВОЄ 3 [свойе] -ого, с. ‘?*. А хто ни слухав гучйтил’а, то вже получит’ 
свойе. 188. 

СВОЇ [свойі] -іх, мн. ‘тс, що СВОЄ 2 ’. Булй вс’і свойї - чужйх не було. 121. 

СВОЛО [своло]-а, с. ‘ствол рушниці’ 167. 

СВОЯ БОЛЄЗЬ [свойа бол’ез’]-ейі -і, ж., мед. ‘епілепсія’. Кажут’ - свойа 
бол’ез’, кажут’ - чорна бол’ез’, то л’удйну так кедайе. 342. 

СВОЯК [свойак] -а, ч. 1. ‘родич’. Прийіж.ау жунчин свойак, то так 
трошк’і вйпили. 392; [свойек] 491; 2. бот. ‘гриб підосичник’ 148. 

СВОЯТИСЬ [свойатис’] -чус’, -чис’а, недок. ‘родичатися’. Вонй з 
Марй е нойу свойац’:а. 326; В трет’ому ни свойац’:а, так і кажут’ - родич. 512. 

СВОЯЧКА [свойачка] -і, ж. ‘родичка’. Ц’ейе казала ваша свойачка. 392. 

СВУЙ [свуй] свого / свойого, займ. ‘свій’ 90, 234, 392, 461. 

СВУЙСЬКІ [свуйс’к’і] -а, -е ‘домашній, культурної селекції; не дикий’. 
Свуйс’к’і свгіни ходйли по вйгону. 392. 

СВЯТКЄ [св’атк’е] -ток, мн. ‘свята’ 258. 

СВЯТОСТЕ [свйатос’т’] -і, с. ‘велика пошана, святість’. Хл’іб - то 
свйатос’т’ було. 500. 

СВЯЧОНИЙ [св’ачоний] -а, -е ‘свячений, посвячений’. Треба вйпити 
св’ачону воду. 390. 

СВЬОКРОВ [св’окрбв, с’в’окрбв] —и, ж. ‘тс, що СВИКРУХНЯ’ 275,492. 

СВЬОКРУХА [св’окруха] -и, ж. ‘тс, що СВИКРУХНЯ’ 495. 

СЕГОДНІ [сегбдн’і] прис. ‘сьогодні’ холм 35. 

СЕДЛІСКО [седліско] -а, с. ‘сільський двір’ 515. 

СЕДУНКА [седунка] -и, ж, бот. ‘тс, що СИДУХА-3’ 500. 

СЕЛА [села] сел, мн. ‘сильця’. Настаул’ели села на куропатви. 305, 392. 

СЕЛАХ [селах]-а, ч., орн. ‘дикий качур’ 348; [селех]. Селех лит’ів до качки. 
135,427; [селих]211; [селик]258; [сел’уг]289; [сел’ух] 169,277, 332, 356; [сел’ах]45, 
106, 125, 208; [сал’ух] 118; [сел’ох] 17, 57, 380,456; [сел’о] 10; [сел’бх] 222. 




СЕЛЕДЕЦЬ [селедец 5 ] -дц 5 а, ч. ‘оселедець 5 . Вйкин 5 голову селедц’а. 224; 
[с’іледиц 5 ] 106. 

СЕЛЕЗЕНЬ [селезен 5 ] -з 5 н 5 а, ч ., орн ‘тс, що СЕЛАХ 5 226, 415, 431; 
[сел’езен 5 ] 2, 344. 

СЕЛЕЗЬ [селез 5 ] -а, ч ., орн. ‘тс, що СЕЛАХ 5 138. 

СЕЛЕШЕНЄ [селешен’е] -ети, с., орн. ‘маля дикої качки 5 230. 

СЕЛО 1 [село] -а, ч. ‘сільський населений пункт 5 (всі н.пп.) 

СЕЛО 2 [село] -а, ч. 1. ‘сильце для лову птахів 5 272; 2. ‘петля з дроту для 
лову звірів 5 135, 425; 3. ‘пристосування з багатьох петель, прив’язаних до 
одного мотузка 5 . Село ставили на куропатви. 427; 4. ‘петля, яку утворює заєць, 
утікаючи від собак 5 . Зайец 5 село робит 5 . 43. 

СЕМ [сем] числ ., -и ‘сім 5 365; [с’ум] 450. 

СЕМИНА [семй с на] -и, ж. ‘сьома частина від цілого 5 466. 

СЕМОРОГ [семорог] -а, ч., бот. ‘тс, що КОЗА 1 -5 5 233; [семирог] 382. 

СЕНОШНИК [се и ношник]-а, ч ., бот. ‘тс, що СОЛОНЕШНИК 5 . Через 
горобйу се и ношник не и може дос’пйти. 392. 

СЕПАНКА [сепанка] -и, ж. ‘видовбана з липи або верби висока бочка 
для зерна 5 80. 

СЕРВЕТА [сервета] -и, ж. ‘тс, що НАСТИЛНИК 5 140. 

СЕРВИТУТ [сервитут] -а, ч. ‘частина вигону; громадський випас 5 . 
Товар ходит по сервитутови. 392; [сирвитут] 392. 

СЕРДАК [сердак]-а, ч. І. ‘безрукавка 5 165,249,299; 2. ‘двополий верхній 
чоловічий одяг 5 326. 

СЕРДЕНЯ [серден’а] -і, ж., бот. ‘конюшина; ТгіГоІіиш Б. 5 49. 

СЕРДЕЧКО [сердечко] -а, с. ‘середина рослини, з якої виростають 
листки 5 . Садиш росаду, то дивйс - не засйп зимл’ойу сердечко. 392. 

СЕРДЕЧНЕ [сердечне] прис. ‘добросовісно 5 . Ми ж’ели сердечне ц’їлий 
ден 5 . 313. 

СЕРДИНЬКО [сердин’ко] -а, с., ент. ‘тс, що БЕДРИК 5 413. 

СЕРДИЧКО [сердичко] -а, с., ент. ‘тс, що БЕДРИК 5 106. 

СЕРЕДНІ [середн’і] -а, -е ‘середній син (дочка) 5 . Середн’а добре гл 5 адйт 
худобу. 392. 

СЕРЕДОХРЕСНА НИДІЛЯ [середохресна нид’іл’а] -ойі -і, ж., реліг. 
‘середина Великого посту 5 . Четверта нид 5 іл 5 а-то середохресна нид’їл’а. 74. 

СЕРЕДНЯК [се и редн 5 ак] -а, ч. ‘напівдоросле маля тетерука 5 385. 

СЕРЕДУХРЕСНА СИРИДА [се и ре и духресна сирида] -ойі -и, ж., реліг. 
‘середа, яка припадає на середину Великого посту 5 433. 

СЕРНЄГА [серн’ега] -и, ж. ‘верхній довгополий чоловічий одяг; 
серм’яга 5 46; [сирн’ега]. Сирн’ега - то така шйта свйта сукн’ена. 74,428, 456; 
[с’ірнйга] 16; [смирага] 216. 




СЕРНИЙ РУКАВ [серний рукав] -ого -а, ч. ‘тс, що КЛИН-2’ 118. 

СЕРНИК [серник] -а, ч. ‘тс, що КЛИН-2’ 6, 48. 

СЕРПИК [серпик] -а, ч., орн. ‘пташка, подібна до ластівки тільки з 
довшими крилами (?)’ 159. 

СЕРЦЕ [серце] -ца У-ц’а, с. 1. ‘центральний орган кровоносної системи 
людини і тварини’ (всі н.пп.); 2. ‘серцевина стовбура дерева’ 152; 3. ‘середина 
сильця’ 116, 456. 

СЕСТРА У ПЕРШИХ [се и стра у перших] -и у -их, ж. ‘двоюрідна сестра’ 280. 

СЕСТРИНКА [сестрйнка] -и, ж. 1. пестл. ‘рідна сестра’ 500, 518; 
[сестрбнка] 515; [систрйнка] 491,492,495,496; 2. ‘тс, що СЕСТРА У ПЕРШИХ’ 
46, 148, 307, 326, 329, 380; [сестр’енка] 476; [систрйнка] 125,181,211,313,456. 

СЕСТРИСКО [се и стрйско] -а, ж. і с., знев. ‘сестра’ 148. 

СЕСТРИЦЯ [сестрйц’а] -і, ж. /. пестл. ‘тс, що СЕСТРИНКА-Г 527; 
2. ‘тс, що СИСТРИЧКА-2’ 454. 

СЕСТРОНЬКА [сестрон’ка] -и, ж. ‘тс, що СЕСТРИНКА-1’ 280. 

СЕСТРОЧКО [сестрочко] ‘звертання однієї жінки до іншої’. Ох мойа 
сестрочко мйлайа! Послухай мене... 225. 

СЕСТРУНЯ [се и струн’а] -і. ж., пестл. ‘тс, що СЕСТРИНКА-Г 224. 

СЕСТРУХА [се и струха] -и, ж., пестл ‘тс, що СЕСТРИНКА-1’ 224. 

СЕСТРУ ХНА [сеструхна] -и, ж. ‘сестра’ 500. 

СЄ [с’е] займ., с. ‘це’. С’е було даунб. 390, 94, 466. 

СЄЇВО [с’ейіво] займ., с. ‘тс, що СЄ’ 94; [с’ейево] 392. 

СЄМИРОГ [с’емирог] -а, ч. ‘тс, що КОЗА’-5’ 42, 264. 

СЄМУХ [с’емух]-а, ч., бот. ‘тс, що СОЛОНЕШНИК’. Ц’ого л’іта буде 
багато с’емух’ів. 460. 

СЄМУШКО [с’емушко] -а, с. ‘тс, що СЛОНИЦ-2’. С’емушки пудсбл- 
нушка, а одне - с’емушко. 518. 

СЄМУШОК [с’емушок]-шка, ч., бот. ‘тс, що СОЛОНЕШНИК’. Наса- 
дйла с’емушку на придатку. 392. 

СЄНДИ-ТЕНДИ [с’енди-тенди] прис. ‘сюди-туди’. Тонб хбдит по сил’і 
с’енди-тенди... 392. 

СЄПКА [с’епка] -и‘, ж. ‘шапка’ 315. 

СЄРИЙ [с’ерий] -ого, ч., евф. ‘вовк’ 275. 

СЄТКА [с’етка] -и, ж. 1. ‘будь-яка виплетена сітка’ 90, 392; 2. ‘тс, що 
ЗДЮР’ 2, 43, 504. 

СЄТРИЙ [с’етрий] -а, -е ‘хитрий’ 94. 

СЄТРО [с’етро] прис. 1. ‘хитро’. С’етро дйв’іца на нас. 94; 2. ‘розумно’. 
Так с’етро роз с казуйе... 94. 

СЄЧКА [с’ечка] -и, ж. 1. ‘саморобний шріт із рубаного дроту для 
мисливських набоїв’ 448; 2. ‘осічка (мисливська рушниця не вистрілила)’ 173. 




СИВАК [сивак] -а, ч. ‘коробка, з якої брали зерно під час сіяння 
вручну’ 102. 

СИВЕНЬКА [сивен’ка] -и, ж. ‘тс, що СИВАК’. Сивен’ка - то коропка, 
сплет’ана з соломи. 454, 16, 211, 260. 

СИВИЦЯ [сивйц’а] -і, ж, бот. ‘гриб зеленушка сіра’ 148. 

СИВОЛОКА [сйволока] -и, ж., бот. ‘пирій повзучий; Е1уІгі§іа герепз 
(Ь.) Кеузкі’. На вгороди 0 вплодйлас’а сйволока. 466. 

СИВОРОТОК [сйвороток]-тка, ч. ‘тс, що КЛИН-2’ 196. 

СИВОЯЙ [сивойай] -а, ч ., знев. ‘солідного віку чоловік, у якого багато 
дитячого у вчинках’. Так’і сивойай, а бйігайе з дйт’ми по вйгони. 392; 
[сивуйай] 225. 


СИВУВАТИ [си вувати]-у йу, -уйеш, недок. ‘довго діву вати; бути дівкою 
до сивого волосся’ 49. 

СИВУХА [сивуха] -и, ж. /. ори. ‘порода великих диких качок’ 137; 2 знев. 
‘мутний самогон’ 392. 

СИГНАЛУВКА [сигналувка, сигналуука] -и, ж. ‘тс, що РОЖОК-3’ 475. 
СИДЕЛЬЦЕ [сидел’це] —л’ц’а, с. ‘тс, що СЕЛОМ’ 365. 

СИДЕНЬКА [сиден’ка] -и, ж. ‘поперечна дошка у ткацькому верстаті, 
на якій сидить ткаля’ 456. 

СИДІТИ [сид’їти] -жу, -дйш, недок. І. ‘сидіти на чому-небудь’ (всі н.пп.); 
2. ‘бездіяльно проводити час’. Вона вес’ ден’ сидйт в гокн’і. 392; 3. ‘бути 


ув’язненим’. Його син дес’ сидйт за бойку. 90; 4. ‘ проживати в певному місці’. 
Вонй сид’ат в каз’он:ий хати. 406; Там, де Бзйчка сид’їла... 13; 5. ‘наймати 
квартиру’. Колйс’ в ме и не сид’їла завклубом. 16. 

СИДМИЦЯ [сидмйц’а] -і, ж. ‘тиждень’ 46; СВІТЛА СИДМИЦЯ [св’ітла 
сидмйц’а] -ойі -і, реліг. ‘Великодній тиждень’. Св’їтла сидмйц’а - то 
Виликодний тйждин’. 46. 

СИДНЯ [сидн’а] -і, ж. 1. ‘сидіння’. Од ц’ейі сидн’і спйна болйт. 392; 
2. ‘ледарювання’. В його голоуйі не робота, а сидн’а. 392. 

СИДОР [сйдор] -а, ч. ‘тс, що КОЗУБ’ 117. 

СИДУН [сидун] -а, ч, бот. ‘тс, що СИДУХА-3’ 80, 275, 428, 495; 
[с’ідун] 276. 

СИДУНКА [си°дунка] -и% ж, бот. ‘тс, що СИДУХА-3’. Биб сидунка. 


518,492. 


СИДУХА [сидуха, си с духа] -и, ж. 1. ‘курка, яка сидить на яйцях, 
висиджуючи курчат’ 53,55, 85,221,270, 301; [с’ідуха] 385; 2. ‘дика качка, яка 
сидить на яйцях’ 362, 440; 3. бот. ‘квасоля невитка; РЬаззоІиз уи1§агіз Ь.’ 392. 
СИ ДУШКА [сидушка] -и, ж. ‘тс, що СИДУХА-1,2’ 60. 

СИДЬОХА [сид’оха] -и, ж ‘тс, що СИДУХА-Г 360, 516. 



СИКАТИ 


СИНИЦА 


14- 


СИКАТИ [сйкати] 3 ос. одн. сйкайе, недок. ‘утворювати протяжний 
свистячий звук (про гусака, який захищає гусенят)’. Гусак сйкайе, і дит’а 
бойалос’. 273. 

СИКАТИС [сйкатис] -айус, -айіса, недок. ‘говорити комусь прикрі 
слова’. Не и сйкайса тут ме и н’і! С’ад’ і помовчй! 392. 

СИКАЧ [сикач] -а, ч. 1. ‘тс, що САМЕЦЬ-2’ 122, 244, 382; 2. ‘тс, що 
КОЛОД АЙ’ 225. 

СИКАЧКА [сикачка] -и, ж. 1. ‘пристрій, за допомогою якого 
подрібнюють картоплини для згодовування худобі’ 392; 2. перен. ‘сварлива 
жінка’. А твойа сикачка и на мин’утину не замовкне - сиче и сиче. 392. 

СИЛАК [силак] -а, ч. ‘сильний чоловік’ 280. 

СИЛЕНИЦЬ [силениц’] -нц’а, ч. ‘тс, що СЕЛЕДЕЦЬ’. Пуйіхала ду 
Куул’е, набрала силенц’уу, с’їла та й сид’у. 397. 

СИЛЕЦЬ 1 [силец’] -л’ц’а, ч. ‘тс, що СЕЛОМ’ 263. 

СИЛЕЦЬ 2 [силец’] -лец’а, ч. ‘тс, що СЕЛЕДЕЦЬ’. Купйла силец’і. 91,254. 

СИЛЄННИЙ [сил’ен:ий] -а, -е ‘великий, страшний, темний’. Сил’ен.а 
хмара йде. 148. 

СИЛИТЬБА [силйт’ д ба] -и, ж. ‘тс, що КУКРИСКО’. А там, на силй- 
т’ д 'б’і, коровй пас. 134. 

СИЛИЩЕ [силйшче] -а, с., згруб. ‘село’. Ле и т’іу шул’ачйшче чйриз 
Св’іт’аз’ке силйшче (Нар.пісня). 384. 

СИЛКО [силко] -а, с. ‘тс, що СЕЛОМ’ 415. 

СИЛНИ [ейлни] -а, -е /. ‘сильний, міцний’. Хвед’ ейлни чолов’їк. 392; 
2. ‘великий; великої кількості’. Було кубло йагод ейлних. 339. 

СИЛ НИК [силнйк] -а, ч. ‘окрема будівля для зберігання сіна і воза’ 102. 

СИЛО [сило] -а, с. 1. ‘тс, що СЕЛОМ’. Вчора с’їла поставну. 2; 2. ‘тс, 
що СЕЛ0 2 -2’. Годне сило, а багато-села. 11,15, 305, 415; [с’іло]2,42, 89, 156, 
191,448; 3. ‘вірьовка зі спеціальною петлею, за допомогою якої ловлять коня’. 
Силом перейн’алй кон’а. 17. 

СИЛОК [силок]-лка, ч. ‘тс, що СЕЛОМ’ 144, 415. 

СИЛОС [сйлос] -у, ч. 1. ‘корм для худоби із заквашених подрібнених 
рослин’ (всі н.пп.); 2. перен., жарт., кулін. ‘вінегрет’ 90, 188, 392; [с’їлос] 299. 

СИЛЦЕ [силце] -а, с. ‘пастка з полотна для лову куріпок’ 456. 

СИЛЬНО [сгіл’но] прис. 1. ‘міцно’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘дуже; над¬ 
звичайно’. Сйл’но хочу йісти. 160, 392. 

СИМЛЯ [симл’а] -і, ж. ‘сім’я’. Його симл’а така велйка. 396. 

СИНЕНЧНИК [синечник] -а, ч., бот. ‘тс, що СОЛОНЕШНИК’ 143; 
[синешник] 104. 

СИНИЦА [синйца] -и, ж., бот. ‘лісова суниця і її ягоди; Рга^агіа уезса 
Ь.’ 161, 225, 258, 346; [синеца] 148; [силнйц’а]. Силнйци вже в л’їси йе. 80. 



синичник 


СИРОВЄЖКА 


145. 


СИНИЧНИК [синичник] -а, ч. ‘місце, де ростуть лісові суниці’ 498. 

СИНИЩЕ [си е нйшче] -а, •/., згруб. ‘син’ 258. 

СИНКО [сйнко] -а, ч., пестл. ‘син’ 225. 

СИНОВЕЦ [синовец] -вца, ч. ‘братів син; племінник’ 494, 496; 
[си с нбвец’] 500. 

СИНОЖАТЬ [синожат’] -і, ж. ‘місце, де скосили траву’. Пустелим л’он на 
синожат’, вунб пулижйт’, стане вже вулукнб о у дстават’, і туд’і збирайім. 225. 

СИНУНЬО [синун’о] -а, */., пестл. ‘син’ 454. 

СИНЮШНИК [син’ушник] -а, ч., знев. ‘п’яниця’. Кулй твий син’ушник 
вчора дудбму присунувс’а? 258. 

СИНЯК [син’ак] -а, ч. 1. ‘посиніле місце на тілі від удару’. Гон йак’і 
син’ак нбсит пуд гбком. 392; 2.бот. ‘тс, що ПОЛЬСЬКИЙ ГРИБ’. Ми зроду 
не брали син’аку. 392. 

СИНЯТА [сйн’ата] -и, ж. ‘тс, що СИНЯК-Г. На лббови сйн’ата. 211. 

СИНЬКА [сйн’ка] -и, ж. 1. ‘синя фарба для підсинювання тканин’ (у 
всіх н.пп.); 2. ‘ткана лляна спідниця’. Йа сйн’ку вже забула ткати. 390. 

СИПА [сйпа] -и, ж. 1. ‘відгороджене місце в коморі для зсипання зерна’ 
475; 2. ‘тс, що НАПІРНАЧ’ 35. 

СИПАНКА [сйпанка] -и, ж. ‘велика бочка для зерна’ 326. 

СИРАВЕЦЬ [сиравец’] -уц’у, ч. ‘тс, що СИРУВКА’ 513. 

СИРВАТКА [сйрватка] -и, ж. ‘сироватка від скисання молока’ 221,250. 

СИРВІТА [сирв’іта] -и, ж. ‘тс, що НАСТИЛНИК’ 431; [сирвйта] 513. 

СИРЕЦЬ [сирец’] -рц’а, ч., кулін. ‘печений сир як обрядова страва на 
весіллі’. Дйуно нам, дйуно, - у сванечки сирец’ вйдно... (Весільна пісня). 46,426. 

СИРИ [сирй] -а, -е /. ‘просякнутий водою; вологий’. Сирй дрова не 
горат. 90, 392; 2. ‘не варений’. Не давай тил’атови сирейі водй. 392; 
3. ‘недоварений’. Шос’ твойа картопл’а сира... 392; 4. ‘про породіллю, яка 
недавно народила дитину; про корову, яка щойно отелилася’. Ни бй корову, 
бо сира. / Сира жунка. 392. 

СИРИДПУСНА НИДІЛЯ [сиридпусна нид’їл’а] -ойі -і, ж., реліг. 
‘остання неділя перед Великим постом’ 513. 

СИР’ЇЖКА [сирйіж ш ка] -і, ж., бот. ‘сироїжка’. Луч:е брати сйви 
сирйіж ш к’і - то йак грибй. 392. 

СИРНИК [сйрник]-а, ч. ‘тс, що КЛИН-2’ 23,99, 139,220,221,272,475, 
495, 515; [серник] 292; [сирнйк] 48, 111, холм 37. 

СИРНИ МИШЕЧОК [сйрни мишечок]-ого -а, ч. ‘тс, що КЛИН-2’ холм 
37; [серний м’ішачок] 422. 

СИРОВЕЦЬ [сировец’] -вц’а, ч. ‘тс, що СИРУВКА’ 102. 

СИРОВЄЖКА [сиров’ежка] -и, ж., бот. ‘тс, що СИР’ЇЖКА’. Кубах - 
то мален’ка сиров’ежка. 303. 




СИРОВ’ЯТКА [сироуйатка] -и, ж. ‘тс, що СИРВАТКА’ 326; [сароватке а ] 
46; [соровл’атка] 148; [сороуйатка] 258; [суроуйатка] 350, 527; [сороватка] 366. 
СИРОЇГА [сиройіга] -и, ж, бот. ‘тс, що СИР’ЇЖКА’. Набрала сиройігей 


в л’іси понад дорог’е'йу. 305, 496. 

СИРОЇЖА [сиройїжа] -и, ж., бот. ‘тс, що СИР’ЇЖКА’. Кубах - то така 
сиройіжа. 177, 156, 230. 

СИРОСІК [сирос’ік] -а, ч. ‘ґрунт зі значним вмістом піску і глини’ 475. 

СИРОСІКА [сирос’іка] -и, ж. ‘тс, що СИРОСІК’. Сирос’іка - то зимн’а. 
Йак дошч, то ноги грузнут’ - так’і шчериц’, а тйко спека - вс’о горйт’. 143. 

СИРОТЕНА [сиротена, сиротена]-и і- 1 , ч. і ж. ‘сирота’. Не дивуйтес’а, 
л’уде, шо сиротена плаче... (Весільна пісня) 342. 

СИРОТЮК [сирот’ук] -а, ч. ‘тс, що СИРОТЕНА’ 24. 

СИРУВЕЦЬ [сирувец’] -вц’а, ч. ‘шнурок зі шкіри тварини’ 224. 

СИРУВКА [сирувка, сируука] -і, ж. ‘висушена на сонці цегла, але не 
випалена на вогні’. Сирувку брали на грубу, а пал’увку на комина. 392. 

СИСАЧОК [сисачок] -чка, ч. ‘дитина, яка ще ссе материнське мо¬ 
локо’ 221. 


СИСТРИНА [систрйна] -и, ж. ‘тс, що СЕСТРА У ПЕРШИХ’ 125, 211. 
СИСТРИЦЯ [систрйц’а] -і, ж, пестл. ‘тс, що СЕСТРИНКА-Г 181. 
СИСТРИЧКА [систрйчка, си е стрйчка] -і, ж, пестл. 1. ‘тс, що СЕС¬ 
ТРИНКА-Г 392; 2. ‘жінка - член церковного братства; у її обов’язки входило 
насамперед прибирання церкви’. Вона в церкви була систрйчкойу. 392. 

СИСТРУН [систрун] -а, ч. ‘сестрин чоловік’. Сварлйвий систрун у 
нейі. 216. 


СИСТРУХА [систруха] -и, ж /. ‘тс, що СЕСТРИНКА-Г 428,494, холм 
37; 2. знев ., згруб. ‘сестра’ 491. 

СИТАР [ситар] -а, ч. ‘шашіль, який точить дерево’ 106, 326. 

СИТИЙ [сйтий] -а, -е /. ‘неголодний’; 2. ‘жирний’. Мйасо сйте. 89. 
СИЧАТИ [сичати] 3ос. одн. -йт, недок. ‘тс, що СИКАТИ’. Гусак сичйт. 
392; [сйчати]. Гусак сгіче. 156, 233. 

СИЧИТИСЬ [сичйтис’] 3 ос. одн. сичец’іа, недок. ‘випадати (про пір’я 
птахів)’. Курка сичец’га, а не лин’айе. 413. 

СИЧУХ [сичух] -а, ч. ‘орган травлення жуйних тварин’ 418. 

СІБА [с’іба] част. ‘хіба, невже’. С’іба ти кому треба? 94. 

СІВАК [с’івак] -а, ч. ‘сивий заєць’. С’івак, бо сйвий. 186. 

СІВЕРНИЙ [с’іверний] -а, -е ‘холодний (про вітер із півночі)’ 46. 
СІВКА [с’івка] -и, ж. ‘недолік на полотні через недостатньо прибиту 
нитку піткання’ 122. 

СІДАВКА [с’ідавка] -и, ж. ‘тс, що СИДЕНЬКА’ 402. 



СІДАЙЛО 


147 


СІРКА 


СІДАЙЛО [с’їдайло] -а, с. ‘місце, де сидять (ночують) кури* 74, 181, 
375, 498; [с’їдало] 392. 

СІДАЛКА [с’ідалка] -и, ж. ‘тс, що СИДУХА-Г 345. 

СІДАЛОК [с’їдалок] -лка, ч. ‘тс, що СІДАЙЛО’ 16, 396. 

СІДЕЦЬ [с’ідец’] -дц’а, ч. 1. ‘тс, що СИДЕНЬКА’ 402; 2 ‘той, хто 
сидить’. Ни мугла вйрватис’, бо зас’іу с’ідец’ у нас. 446. 

СІДЬОЛКО [с’ід’олко] -а, с. ‘ремінь у кінській упряжі, який проходить 
через спину коня до голобель’ 49. 

СІЙКА [с’ійка] -и, ж. ‘цибулинки, які виросли з насіння; сіянка’ 154, 
326, 471. 


СІКАНКА [с’іканка] -и, ж, збір, ‘кусочки дроту, які використовувалися 
замість шроту у мисливських набоях’. С’іканку не викачували, а так сйпали 
в г’їл’зу. 480. 

СІКАЧ [с’ікач] -а, ч. 1. ‘тс, що СІКАНКА’ 447; 2 ‘один із двох передніх 
зубів зайця’ 27, 430; 3. ‘тс, що САМЕЦЬ-2’. То самец’, а кажут’ тепер с’ікач. 
394, 2, ЗО; Дз’ік-с’ікач. 277; [с’екач] 275; 4. ‘великий ніж’. Колодач і с’ікач - то 
те саме. 26, 343. 

СІЛКА [с’їлка] -и, ж. ‘тс, що СЕЛОМ’ 134. 

СІЛ НИК [с’ілнйк] -а, ч. /. ‘матрац, наповнений сіном’ 414; [с’імник] 
102; [с’інгик] 392; 2 ‘приміщення для зберігання снопів’ 366. 

СІЛЬКУТАТИ [с’іл’кутати] -чу, -тйш, недок. ‘лоскотати’ 300. 

СІЛЬСЬКИЙ [с’іл’с’кйй]-а, -е 1. ‘такий, що стосується села’ (всі н.пп.); 
2 ‘такий, що із с.Світязя Шацького району Волинської області’. То дин’кй е 
не пудман’увс’ки е , то с’іл’с’к’ійі. 384, 326. 

СІМ’Є [с’імйе] -а, с., збір. /. ‘тільки конопляне насіння’ 392; [с’їмн’е]. 
Бало с с’їмн’а робйли бичаче молоко і йіли. 392; 2 ‘ластовиння’. Не чипай 
ластовки, бо буде с’їмйе на л’іцй. 529. 

СІМНАЦИТКА [с’імнацитка] -і, ж. 1. ‘сімнадцятирічна дівчина’ 90, 
392; 2.ірон. ‘стара баба, яка поведінкою нагадує дівчину’. Бач, йак йде наша 
баба - йак с’імнацитка. 392. 

СІМ СОТОК [с’ім соток] числ. 1. ‘сімсот’ 225; 2 ‘сім арів землі’ 392. 

СІНИ [с’і'ни] -ей, мн. 1. ‘нежитлова частина селянських хат’ (всі н.пп.); 
2 ‘коридор’ 371. 

СІНОВАЛ [с’іновал] -а, ч. ‘тс, що ОБОРІГ’ 30, 137. 

СІП-СІП [с’іп-с’іп!] ‘виг. для підкликання курчат’ 163. 

СІРА [с’іра] -и, ж. ‘всяка заразна хвороба; хиря’. Собаки здихайут’, бо 
така с’іра ходит’. 94. 

СІРИ [с’іри] -ого, ч. 1. ‘заєць’ 424; 2 ‘вовк’ 11, 22. 

СІРКА [с’ірка] -и, ж., орн. ‘порода невеликих диких качок сірого 
кольору’ 16. 



СІРКАЧ 


СКАЛКОВИЙ 


148 


СІРКАЧ [с’іркач] -а, ч. ‘самопал, який діти заряджали сіркою із 
сірників’ 151. 

СІРКО [с’іркб] -а, ч. ‘вовк’ 392. 

СІРНИЙ [с’ірний]-а, -е /. ‘хворий’. Вона така с’ірна, така нипотр’ібна. 
94; 2. ‘нездатний щось зробити’. С’іба ти с’ірни буу дроу наносйти? 94. 

СІРОТА [с’ірота] -и, ж. ‘тс, що ЛЯЛЬКА-4’ 48. 

СІСТИ [с’істи] 1. ‘сідати на що-небудь’ (всі н.пп.); 2. (у наказі) СЯДЬ 
[с’ад’!), док. ‘припини бешкетування’. Ану с’ад’! чого кричиш? 392. 

СІСТРА [с’істра] -й, ж. ‘сестра’ 275. 

СІСТРОНКА [с’істронка] -и, ж ., пестл ‘тс, що СІСТРА’ 275. 

СІТАТИ [с’ітати]-айу, -айеш, недок. ‘хитати’. Перестан’ с’ітати лауку. 94. 

СІЯ [с’ійа] займ. ‘ця’ 225. 

СІЯНКА [с’ійанка] -и', ж ., збір, ‘тс, що СІЙКА’. С’ійанку покладй на 
комин - хай задймл’уйец:а. 392. 

СІЯТИ [с’ійати] с’ійу, с’ійеш, недок. 1. ‘кидати зерно в землю, певним 
способом розсипаючи його’ (всі н.пп.); 2. ‘класти картоплини в борозну’. 
Буде и мо с’ійати бул’бу. 225; П’ід плуг с’ійут’ бул’бу. 258. 

СКАВЕНЧАТИ [скавенчати] 3 ос. одн. скавенчйт’, недок ‘подавати 
жалібний голос (про собаку)’ 20; [скавинчати] 232; [скав’ічати] 293. 

СКАВУЛИТИ [скавулйти] 3 ос. одн. скавулйт, недок. ‘тс, що 


СКАВЕНЧАТИ’ 392; [скаулйти] 451. 

СКАДІОН [скад’іон] -а, ч. ‘стадіон’. На вйгони зробйли д’іти скад’ібна 
і грайут мн’ача. 392. 

СКАЗУЛКА [сказулка] -и, ж. ‘тс, що КОЛОДКА-Ю’ 309. 

СКАКУН [скакун] -а, чент. ‘комаха з довгими задніми ногами, яка 
стрибає; коник’ 6, 111, 326, 392. 

СКАКУНЕЦ [скакунец] -нца, ч., ент. ‘тс, що СКАКУН’ 407. 

СКАЛА [скала] -й, ж. ‘блискавка’. І грим, і скала с хмари. 80. 
СКАЛИТИ [скалити] -л’у, -лиш, недок. ‘прижмурювати’. Привйк 
скалити гбчи - гет’ чиде проти сбнца. 392. 

СКАЛИТИ ЗУБИ [скалити зуби] знев. ‘сміятися’ 392. 

СКАЛІТИ [скал’іти] 3 ос. одн. скал’іт’, недок. ‘подавати голос, 
переслідуючи зайця (про мисливського собаку)’ 191; [скал’іт’]. Собака скал’іт’ 
в л’іску. 156. 

СКАЛКА [скалка] -и‘, ж. 1. ‘соснова смоляниста трісочка; лучина’. 
Полбжат’ тих пара скалок, дровами облбжат’ і пал’ат’. 165, 106, 454; 
2. ‘гострий кусочок кременю, який використовували при викрешуванні іскри’ 
38, 427, 456. 

СКАЛКОВИЙ [скалковйй] -а, -е ‘гострий (про кусочок кременю)’. 
Брали кресйло, кам’ін’ скалковйй і губку... так крисали. 244. 




СКАМИЧАТИ [скамичати] 3 ос. одн. скамйче, недок. ‘тс, що СКА- 
ВЕНЧАТИ’. Собачин’а скамйче - хтос’ биу. 275, 33, 45, 465. 

СКАМЛИТИ [скамлйти] 3 ос. одн. скамлйт’, недок. ‘тс, що СКА- 
ВЕНЧАТИ’ 172; [скамл’іти] 2. 

СКАМЛЯТИ [скамл’ати] 3 ос. одн. скамл’айе, недок. ‘утворювати звуки 
(про дику свиню)’ 159. 

СКАМУЛИТИ [скамулйти] 3 ос. одн. скамулйт’, недок. ‘тс, що СКА- 
ВЕНЧАТИ’ 287, 340. 

СКАМУРЧАТИ [скамурчати] 3ос. одн. скамурчйт’, недок. 1. ‘утворювати 
звуки (про вовка)’ 208; 2. ‘голосно плакати’. Мала дитйна скамурчйт’. 208. 

СКАМЧАТИ [скамчати] 3 ос. одн. скамчйт’, недок. ‘тс, що 
СКАВЕНЧАТИ’. Собака скамчау - бол’їло йому. 303, 346. 

СКАНАВІКУ [сканав’їку) прис. ‘зроду, від народження’. Живу тут 
сканав’їку. 143, 335; Вона вам роскаже сканав’їку, шо робиц’:а. 392. 

СКАНАТИ [сканати] -айу, -айіш, док ., знев. І. ‘ сильно захотіти чогось’. 
Корова сканала водй - гон йак бижйт до колод’аза. 392; 2. ‘пропасти, згинути’. 
[На квочку:] А сканала п ти! Да по вс’ому городу курчат вбдит! 392. 

СКАНДРИЦА [скандрйца] -и, ж. у ент. ‘тс, що ПАЛИМОДА’ 225. 

СКАПЦАНІТИ [скапцан’іти] 3 ос. одн. скапцан’ійе, док. ‘звестися; 
зробитися малим’. Скапцан’іло наше село. 144. 

СКАРПЕТКА [скарпетка] -и, ж. ‘шкарпетка’ 280. 

СКАРУЛИЗНИК [скарулйзник] -а, ч. ‘підлесник’ 80. 

СКАСУВАТИ [скасувати]-уйу, -уйіш, док. ‘звести, знищити’. На друг’і 
р’ік гуси скасуйу - ни буду мучитис. 392. 

СКАТІРКА [скат’ірка] -и, ж. ‘тс, що НАСТИЛНИК’ 125; [скат’орка] 
148, 346. 

СКАЧОК [скачок] -чка, ч. 1. ‘стрибок звіра вбік, щоб заплутати сліди’ 
344; [скочок] 415; 2. ‘миша червоно-жовтого кольору з чорною смугою на 
спині, яка живе в снопах і стіжках’ 110. 

СКВАРКА [скварка] -и, ж. ‘шматок спеченого сала; шкварка’ 326, 515. 

СКВАРОК [скварок] -рка, ч. ‘тс, що СКВАРКА’ 377. 

СКВЕРНИЙ [скверний] -а, -е ‘негарний’. Той хлопец’ скверний. 526. 

СКЄНУТЕ [ск’енуте] -ну, -ниш, док. 1. ‘кидати що-небудь униз’ 428; 
[ск’інути] 392; 2. ‘замовити, заговорити (про вроки)’. Йди до баби ск’енуте 
врбк’е. 428. 

СКЄПЄТЕНЬ [ск’епетен’] -тн’а, ч. ‘лютий мороз’ 149; [ск’іп’ітгін’] 121. 

СКІБАНИЦА [ск’і и банйца] -и, ж. ‘велика скибка хліба’ 392. 

СКІГЛИТИ [ск’іглити] 3 ос. одн. ск’іглит’, недок. 1. ‘тс, що СКАВЕН¬ 
ЧАТИ’. Шчен’а ск’іглит’. 81; 2 перен. ‘тоненько плакати (про дитину)’ 392. 



СКІДАТИ 


і5а 


СКЛАСТИ 


СКІДАТИ [ск’ідати] І. З ос. одн. ск’ідайе, недок. ‘дія, коли старі роги 
козла спадають, після чого виростають нові’ 344, 427, 447; 2. -айу, -айіш, 
недок. ‘роздягатися; знімати одяг чи взуття’. Ск’ідай свого блохатн’іка да 
бирй халата. 392. 

СКІДКА [ск’їдка] -и, ж. ‘тс, що СКАЧОК-Г 427. 

СКІКО [ск’іко] займ. ‘скільки’. Ск’іко дн’ів прошло? 454. 

СКІЛЬ [ск’іл’] прис. ‘звідки’ 380; [скул’]. А скул’ ти будиш? 392. 

СКІЛЄСЬ [ск’іл’ес’] прис. ‘звідкілясь’ 418. 

СКІЛЬКА [ск’їл’ка] займ. 1. ‘скільки’. Ск’іл’ка л’іт ти майіш? 90; 
2. ‘декілька’. Лйс’ача нора майє вйходоу ск’їл’ка. 415. 

СКІНУТИСЯ [ск’їнутис’а] 3ос. одн. ск’інец’:а, док. ‘закінчитися’. Було, 
йак вуйна пол’с’ка ск’інулас’а. 348. 

СКІМЕНЬ [ск’імен’] -мен’а У-мн’а, ч. ‘тс, що СКЄПЕТЕНЬ’. Не 
вшурбуй дитйну, - годлйга надворй. Хай-но ск’їмен’ буде... 392. 

СКІПИТИ [ск’іпйти] -пл’у, -пйш, док. ‘розсердитися’ 392. 

СКІПИТИСА [ск’іпйтиса] 3 ос. одн. ск’іпйц:а, док. ‘зсістися при 
кип’ятінні (про несвіже молоко)’ 90, 119, 188, 392. 

СКІПКА 1 [ск’іпка] -и, ж. ‘тс, що СКАЛКА- Г. Худа, йак ск’іпка, жйнка, 
худа аж страшна. 166, 102. 

СКІПКА 2 [ск’іпка] -і, ж. ‘скибка хліба’ 392. 

СКІРКА [ск’ірка] -и, ж. ‘плівка на кип’яченому молоці’ 121. 

СКІРТУПРАВ [ск’іртуправ] -а, ч. ‘той, хто в колгоспі відповідає за 
скиртування соломи’ 454. 

СКІЧКА [ск’ічка] -и, ж. ‘дівчина чи жінка, схильна до пустощів’ 6. 

СКЛАД [склад] -а, ч. 1. ‘грядка, зорана від середини до країв’ 392; 
2. ‘взагалі грядка’. Тйжден’ копала ц’ой склад. Ше половйна стойїт. 392; 3. -у, 
ч. ‘колгоспна будівля для зберігання зерна’ 90, 392. 

СКЛАДАНЧИК [складанчик] -а, ч. ‘тс, що СКЛАДНИК’ 516. 

СКЛАДНИК [складник] -а, ч. ‘кишеньковий складаний ніж’ 362. 

СКЛАДОК [складок] -дка, ч. І. ‘широка борозна посередині ниви’ 35; 
2. ‘тс, що СКЛАД-Г 454; 3. ‘зменш, до СКЛАД-2’. На ц’ому складку файна 
картопл’а, а за хливом не и ма ничого. 392. 

СКЛАДУВАТИ [складувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘складати’. Ве и лйка, а 
не и мн’ійіш дрова складувати. 392. 

СКЛАСТИ [скласти] -аду, -адеш, док. І. ‘покласти що-небудь рівне 
одне біля одного’ (всі н.пп.); 2. СКЛАСТИ РУКІ [скласти рук’і] ‘померти’ 
392; 3. ‘оцінити; вказати вартість якогось товару’. За качку ц’інй не и може 
скласти. 392. 




СКЛЄНКА [скл’енка] -и, ж. ‘шибка у вікні’. Розбили скл’енку в окн’і. 
80; [склйнка]. Д’іти склйнку побйли. 390. 

СКЛЄП [скл’еп] -а, ч. ‘крамниця’. Пуйду до скл’епа по гол’ійу. 392. 

СКЛЯНИЦА [скл’аница] -и, ж. ‘склянка’. Ми ше не пйани - вйпйемо 
по скл’аници. (Весільна пісня). 342. 

СКЛЯНЧИТИС [скл’анчитис] -чус, -чиса, док. І. ‘зігнутися, згорби¬ 
тися’. Баба скл’анчилас на лушкови - зноу заслабла. 392; 2. ‘померти’. Так 
сама і скл’анчилас, нихтб й не и бачив. 392. 

СКЛІЩИТИС [скл’ішчитис] 3 ос. мн. скл’ішчац:а, док. ‘надовго 
з’єднатися під час парування (про собак)’ 392. 

СКОБА [скоба] -й, ж. /. ‘металічна планка для захисту біля курка 
мисливської рушниці’ 17, 103; 2. ‘деталь капкана у формі півдуги, яка хапає 
звіра за ногу’ 427. 

СКОБИТИ [скобгіти] -бл’у, -блйш, недок. ‘тс, що СКОБЛИТИ-Г 326. 

СКОБЛИЙ [скоблий] -а, -е ‘такий, що має непривабливу зовнішність; 
миршавий’. Добрий, йак собака скоблий. 16. 

СКОБЛИТИ [скоблйти] -бл’у, -блйш, недок. 1. ‘обчищати шкіру з 
картоплини; чистити картоплю’. Скобл’у бул’бу на боршч’. 384, 326, 518; 
2. ‘зішкрібати шкірку з молодої картоплини’ 221, 326. 

СКОБЛО [скобло] -а, с. ‘спеціальне дерев’яне знаряддя у вигляді ножа 
для обезжирювання знятої зі звіра шкіри’. Скбблом обжйруйут’ шкуру. 431. 

СКОБОЧКА [скобочка] -и, ж. ‘зменш, до СКОБА-Г 371. 

СКОВЗАЛКА [сковзалка] -і, ж. ‘каток на льоду’. Наш на скбвзалци 
годорвав пудн’отк’і. 392. 

СКОВОРОДА [сковорода] -й, ж. 1. ‘неглибока посудина для пряження 
сала’ (спорадично на півночі); [сковорда]. Др’іб викачували на сковорд’ї. 465; 


[скворода]. Розбй йайц’а, посол’і і вил’івай на сквброду. 529; 2. бот. ‘тс, що 


КОЗОДРА’ 83. 


СКОВРОНОК [скоурбнок] -нка, ч., орн. ‘жайворонок; АІашЗісІае’ 428. 
СКОЗЛИ [скбзли] -ив, мн. ‘тс, що КОЗЕЛ’-З’ 476. 

СКОК [скок] -а, ч. ‘тс, що СКАЧОК-Г 382. 

СКОКОМ [скоком] прис. ‘підстрибуючи’. Скоком собака бижйт’. 244. 
СКОЛІЗОВАТИ [скол’ізовати] -уйу, -уйеш, док. ‘щепити дичку’ 390. 
СКОЛІТИ [скол’іти] -їйу, -ійіш, док. 1. ‘змерзнути’. Скол’ійіш на сучок 
на ц’бму Морозови. 392; 2. ‘померти’. А скол’ів би ти на мн’ісци! 392. 

СКОЛОТИ [сколоти] -л’у, -ли с ш, док. ‘заколоти домашню свиню’. 
Свин’у сколоти, а пбт’ім смалйти. 340, 134. 

СКОЛОТІНКА [сколбт’інка] -и, ж. ‘відходи при збиванні масла; 


маслянка’. Колйс’ казали сколбт’інка, а типер масл’анка. 380. 




СКОНА ВІКУ [скона в’їку] прис. ‘тс, що СКАНАВІКУ’. Йа скона в’їку 
живу ос’б. 476. 

СКОПЕЦЬ 1 [скопец’] -пц’а, ч. 1. ‘яма круглої форми для тривалого 
зберігання взимку картоплі чи буряків’ 428; 2. [скопец] ‘тс, що КОПЕЦ’. 
Вйшла ни йама, а справжн’і скопец. 392; 3. ‘тс, що ҐАНОК 2 -Г. Ми садимо в 
скопц’і. 143, 211, 366; [скбпиц’] 53. 

СКОПЕЦЬ 2 [скопец’] -пц’а, ч. ‘посудина для молока під час доїння’ 
475; [скупец’] 221,418. 

СКОПОТАТИ [скопотати] -айу, -айеш, док. ‘спалити (?)’. Шоб тибе 
вогбн’скопотав. 144. 

СКОРИНКА [скоринка] -и, ж. ‘тс, що ЛОБОК-2’ 492. 

СКОРКО [скоркб] -а, ч ., бот. ‘тс, що РАННИК’. Муй ходйу в л’іс. 
Ничбго не прин’іс - скоркб ше не ц’вите... ше заран’:а. 90. 

СКРОДИТИ [скородити] -бжу, -бдиш, недок. ‘боронувати’ 390, 454; 
[скородйти] 46. 

СКОРОЗДРОСТЬ [скорбздрос’т’] -і, ж ., бот. ‘тс, що КОЗОДРА’. В л’іс’і 
вже цв’іте скорбздрос’т’. 472. 

СКОРОМЕНА [скоромена] -и, ж., збір, ‘скоромна (нежирна) їжа’ 476. 

СКОРОМНИЙ [скоромний] -а, -е /. ‘жирний (з м’ясом або салом)’ 16; 
2. перен. ‘весільна пісня сороміцького змісту’. Скоромних п’ісен’ не буду вам 
казати. 16. 

СКОТ [скот] -а, ч., збір, ‘худоба’. Одбйлос’а двбйе скота. 74. 

СКОТИНА [скотйна] -и, ж. /. ‘корова’ 280; 2. збір, ‘тс, що СКОТ’. Треба 
скотйн’і йісти дати. 280, 342. 


СКОЧКА [скбчка] -і, ж. ‘пісня, яку співають перебиранці на весіллі’ 476. 
СКОЧНИЙ [скбчний] -а, -е ‘такий, що виконується «до скоку»’. Буле 


такейі, шчо ни стидалис’а скбчнийі п’іс’н’і сп’івати. 36. 


СКРАЄЦЬ [скрайец’] -йц’а, ч. ‘тс, що ЛОБОК-2’ 80, 366, 479; [скра- 
йіц’] 106. 

СКРАЙЧИК [скрайчик] -а, ч. ‘тс, що ЛОБОК-2’ 49, 74,211, 342, 380,456. 

СКРАКЕЛЬ [скракел’] -кл’а, ч. ‘тс, що САПЛЯ’ 55, 106, 260, 338, 418. 

СКРЕГОТАТИ [скреготати] -очу, -отйш, недок. 1 . ‘утворювати звуки 
(про гусей)’ 444; 2. ‘подавати голос (про білку)’ 117; 3. ‘утворювати скрегіт 
зубами’. Вун йак спит, то скрегоче зубами. 392. 

СКРЕҐЕКАТИ [скрегекати] 3 ос. оди. скрегече, недок. ‘подавати голос 
(про сороку)’. Сорока скрегече і л’акайе зв’їра. 173, 430. 

СКРЕНТ [скрент] -а, ч. ‘крутий вигин дороги’ 46, 121. 

СКРИБСТИ [скрибстй] —бу, -беш, недок. ‘шкребти’ 303. 



СКРИНЬКА 


і5а 


СКУПЕНДА 


СКРИНЬКА [скрйн’ка] -и, ж. 1. ‘ящик будь-якого призначення’ 74,224, 
434; 2. ‘шухляда стола’. Вуз’мй ножа в скрйн’ци. 392; 3. ‘коробочка’. Де 
скрйн’ка з запалкам’і? 326; 4.‘саморобна пастка для лову гризунів у вигляді 
ящика’ 43, 74, 224, 434. 

СКРИНЬКОВАТИЙ [скрин’коватий] -а, -е ‘картатий, у клітинку (про 
тканину)’. Скрин’ковата рубашка. 55. 

СКРИПАР [скрипар] -а, ч. ‘скрипаль’ 407. 

СКРИПКИ [скрйпки] -пок, мн. ‘блочки в ткацькому верстаті, по яких 
рухаються шнури начиння' 407. 

СКРИПЕЛЬ [скрйпел’] -пл’а, «/., бот. ‘гриб, що росте на дубовому 
пеньку’ 469. 

СКРИПЛЯК [скрипл’ак] -а, ч. ‘сухий гриб-трутовик на березі’. Де тййі 
дрова будут горйти, йак вонй с скрипл’аками?! 392. 

СКРИТА ЯМА [скрйта йама] -ейі -и ‘тс, що ВОВКОПАДІЛІЩЕ’ 11. 

СКРОБАТИ [скробати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що СКРИБСТИ’. 
Скробайу молодй картохл’і. 515. 

СКРУНУТИ [скрунути]-ну, -непі, док. ‘повернути в інший бік’. Зайец’ 
скрунуу в сторону. 122. 

СКРУТИТИ [скрутйти] -чу, -тиш, док. 1. ‘крутячи, звивати що-небудь’ 
(у багатьох н.пп.); 2. ‘тс, що СКРУНУТИ’ 392; 3. ‘сказати неправду’. І тут 
вун не признавса - скрутйв. 392; 4. ‘подрібнювати м’ясо за допомогою 
м’ясорубки’. Мн’асо з ж жйлами - нийак не” скрутиш. 392; 5. ‘зіпсувати що- 
небудь, поламати’. Шо - рбвера вже скрутйв? 90, 392. 

СКРУТИТИСЯ [скрутйтис’а] 3 ос. одн. скрутиц’:а, док ‘сказитися (про 
собаку)’ 229. 

СКУВИРДА [скувирда] -й, ж ., бот. ‘тс, що КОЗОДРА’ 106. 

СКУВЛИТИ [скуулйти] 3 ос. одн. скуулйт’, недок. ‘тс, що СКАЛІТИ’ 130. 

СКУГЛИТИ [скуглити] 3 ос.одн. скуглит’, недок. ‘тс, що СКАВЕН- 
ЧАТИ’415. 

СКУЛА [скула] -и, ж. 1. ‘вилиця’. Йак дам в скулу, то ничбго не” схоч. 
392; 2. ‘чиряк’. На нозй може бути скула. 134, 222; 3. у виразі СЯДЬ В 
СКУЛАХ [с’ад’ в скулах] ‘замовкни, заспокойся’ 392. 

СКУЛИТИСА [скулитиса]-уса, -улиса, док. ‘тс, що КУЛИТИСЯ’ 392. 

СКУЛЬБАЧИТИС [скул’бачитис] -ачус, -ачиса, док. ‘згорбитися, ску¬ 
литися, померти’. Йа скул’бачилас вже - швйдко носом зарййу (‘помру’). 392. 

СКУЛЬКІ [скул’к’і] займ. ‘скільки’. Скул’к’і ти дала за порос’а? 392,90. 

СКУМЛИТИ [скумлити] 3 ос. одн. скумлит’, недок. ‘тс, що СКА- 
ВЕНЧАТИ’ 26; [скумлйти] 30; [скумулгіти]. Собака скумулйт’. 36. 

СКУПЕНДА [скупенда] -й, ж. і ч., знев. ‘жадібна людина’ 326; [скуперда] 
454; [скупин’д’а] 492. 



СКУПИНДЯКА 


54 


сливинь 



СКУПИНДЯКА [скупинд’ака] -и, ж, згруб. ‘тс, що СКУПЕНДА’ 517. 

СКУПИНЬДЯЙ [скупин’д’ай] -айа, ч. ‘тс, що СКУПЕНДА’ 392. 

СКУРАТИ [скурати] -айу, -айіш, док. ‘отримати покарання’. Ой 
скурайіш ти в мене!.. 119; Йа рас скурав дес’іт’ л’ін’Ійук в’ід пупа. 402. 

СКУРКА [скурка] -и, ж ‘тс, що ПОДКУРЧ’ 3. 

СКУРОК [скурок] -рка, ч. ‘недопалок’ 280. 

СКУРОМНЕ [скуромне]-ого, с., збір, ‘м’ясні страви’. Йак скуромного 
ни мбна йісти, то треба посипати бул’бу тими кунбпл’ами. 225. 

СКУРУПА [скурупа] -и, ж. ‘тс, що ШЕРПИ’ 475. 

СКУТЯНКА [скут’анка] -и, ж. ‘підготовлене місце для качання 
крашанок з горбочка під час Великодніх свят’. Зрббл’ат’ такуйу скут’анку і 
качайут’ крашанки. Скут’анка - тейе, шо тййі качанки качайут’. 342. 


СЛАБИЙ [слабйй] -а, -е ‘хворий’. Наша мати шос’ слаба - не встайе. 
90, 392; ‘тяжко хворий’ 221. 

СЛАБІЗНИ [слаб’ізни]-а, -е ‘тяжко хворий’. Йіхн’і син слаб’ізни, тонб 
вонй никбму ни признайутса. 392. 

СЛАБОВАТИЙ [слабоватий] -а, -е ‘тс, що СЛАБОВІКИЙ’ 258. 

СЛАБОВІКИЙ [слабов’ікий] -а, -е ‘такий, що часто хворіє; 
хворобливий’ 428, 454, 498, 518; [слабоуйік’і]. От в мене д’івчинка добра, а 
син йак’іс’ слабоуйік’і - все кашл’айе. 392. 

СЛАБЧІЙ [слабч’ій] прис. вищ. ступ, ‘не так тісно, вільніше’. Отпустй 
попружку, шоб слабч’ій було. 134. 

СЛАВА [слава] -и, ж. ‘поговір’. Не и схот’іу слави робйти, а то дау би 
добре... 392. 

СЛАВНЕНЬКО [слаунен’ко] прис. ‘гарно; добре; акуратно’. Слаунен’ко 
покладем л’он на трав’і. 377. 

СЛАВНИЙ [слауний, славний] -а, -е /. ‘гарний, хороший’. От слауна 
ж’інка!... 377, 84, 341; 2. ‘сонячний, погідний’. Слауна погода була. 111; 
3. ‘жирний; із жирними шматками’. Слауне мйасо, то й не йіс’т’. 252. 

СЛАВНО [слауно, славно] прис. ‘добре, гарно’ 377. 

СЛЕПЕЦ [слепец] -пца, ч. 1. знев. ‘той, хто не бачить або недобачає’ 
392; 2. ‘тс, що ПАНАС’ 295. 

СЛЕПОТЕНЬ [слепотен’] -тн’а, */., згруб. ‘тс, що СЛЕПЕЦ-Г. Сок’іра 
ле и жйт перед носом, а слепотен’ не и бачит. 392. 

СЛЄДЗЬ [сл’едз’] -а, ч. ‘тс, що СЕЛЕДЕЦЬ’ 430; [сл’ез’] 48, 377; [сл’ец’] 433. 

СЛИ [сли] спол. ‘якщо, коли’. Чи йе в св’іти така друга, йак же йа, 
молодейка? Сли йе в св’іти така друга - перестану журйтис’а. 471. 

СЛИВИЙ [слйвий] -а, ч. ‘тс, що СЛИВИНЬ’ 16. 

СЛИВИНЬ [сливин’] -йун’а, ч. ‘різновид отруйної гадюки’. Слйвин’ 
йак вуж, тонб вноч’і лазит’. Йак вкусит’, то л’удйна вмре. 16. 



СЛИВКА 


СЛІВЕНЬ 


15 


СЛИВКА [сливка, слйука] -и‘, ж, бот. /. ‘слива домашня; Ргшшз 
сіотезііса І..’ Зразу ни хот’іла сливка рости, а пбт’ім йак порослу скала 
пасинк’і, то на вс’ой город. 392, 90, 188; 2. ‘плоди цієї рослини’ 90, 188, 392. 

СЛИВНЯ [слйвн’а, слйун’а] -і, ж, бот. ‘тс, що СЛИВКА-Г 472. 

СЛИЗНУТИ [слйзнути]-зну, -знеш, док. ‘зникнути’. Кудй в’ін слиз? 5. 

СЛИЗОТА [слизота] -й, ж. 1. ‘тс, що ШЕРІШ’. Слизота намерзла на 
сн’ігу. 110, 60; 2. [слизота] ‘ожеледиця’. Така слизота надворй, шо ног’і мбна 
поламати. 392. 

СЛИМАК [слимак] -а, ч. 1. ‘черевоногий молюск; Неііх’ (у багатьох 
н.пп.); 2. ‘черевоногий молюск-слизун’ (у багатьох н.пп.); [сл’умак] 48; З.бот. 
‘маслюк; 8иі11и$ Іиіеиз’ 342. 

СЛИМЕНЬ [слймен’] -а, ч. 1. ‘тс, що СЛИМАК-2’ 46; [слймин’] 46; 
2. ‘коротка гадюка’. Слймен’і так’ійі бйілийі. 305; [слйм’ін’]. Побачиу слйм’ін’а 
і зл’акаус’а. 94; 3. ‘веретільниця; схожа на змію ящірка; Ап§иІ8 Гга§іІІ5 Ь.’ 94; 
[слйм’ін’] 94. 

СЛИН [слин] слона, ч. ‘ослін’ 428. 

СЛИННИК [слйнчик] -а, ч. ‘зменш, до СЛИН’ 463. 

СЛИНЯ [слйн’а] -і, ж. ‘слина’ 90, 225, 392; [сл’уна] 291. 

СЛИПАК [слипак] -а, ч. 1. ‘двокрила комаха, яка живиться кров’ю 
тварини і людини; сліпень’. Говадй год’:ел’но, а слипак год’їел’но - вун так’і 
сивовати. 392; [слепак] 216,258; 2. ‘каганець для освітлення’. Робгіли слипак’і 
с пл’ашк’і, лилй Газу, сажали з вати кнбта і палйли. 392, 221, 301, 421, 428, 
464; 3. ‘тс, що КАЖАН 1 ’ 117; 4. ‘куля, послана мисливцем не в ціль, а будь- 
куди’. Послау охбтн’ік слипака. 208; 5. ‘той, що недобачає’ 518. 

СЛИПА КІШКА [слипа к’ішка] -ейі -і, ж ., мед. І. ‘апендикс’ 90, 392; 
2. ‘апендицит’. Думала кбнчус, пбк’і вйризали слипу к’ішку. 392. 

СЛИПА МИШ [слипа миш] -бйі -і ‘тс, що КАЖАН 1 ’ 287. 

СЛИПА РУЧНИЦЯ [слипа ручнйц’а] -бйі -і, ж. ‘рушниця, яку ставили 
на звіриній стежці; стріляла тоді, коли звір зачіпав мотузку’ 186. 

СЛИПА ТЮТЯ [слипа т’ут’а] -бйі -і, ж. ‘тс, що ПАНАС’ 505. 

СЛИПАЧОК [слипачбк] -чка, ч. ‘зменш, до СЛИПАК-2’ 74. 

СЛИПОТА [слипота] -й, ж. 1. ‘захворювання, коли людина погано 
бачить у сутінках’. Дивис’, бо тебе вчепиц’:а слипота. 353; 2. знев. ‘тс, що 
СЛЕПЕЦ-1’392. 

СЛИПУВАТИ 1 [слипу°вати] -а, -е ‘такий, що недобачає’. Д’ївка файна, 
тонб слипу°вата. 392. 

СЛИПУВАТИ 2 [слипу°вати]-уйу, -уйе'ш, недок. ‘виконувати яку-небудь 
роботу при тьмяному освітленні’. Не и слипуй, бо зопсуйеш гбчи. 392. 

СЛІВЕНЬ [с’л’ївен’] -Іун’а, ч. ‘тс, що СЛИМЕНЬ-1’ 64. 




СЛІДА [сл’їда] -и, ж. ‘слід’. Сл’їда осталас’а на с’н’ігу. 221, 16. 

СЛІДКОМ [сл’ідкбм] прис. ‘іти, стежачи за кимось’. Мислйвец’ йде 
сл’ідком за лисом. 38. 

СЛІД У СЛІД [сл’ід у сл’ід] узн. прис. ‘тс, що ГУСАКОМ’. Кози йшли 
сл’ід у сл’ід. 11, 20, 87. 

СЛІНИЦЬ [сл’їниц’] -нц’а, ч. ‘лава; ослін’ 434. 

СЛІНЯВЕЦЬ [сл’ін’авец’]-вц’а, «/., іхт. ‘йорж’ 148. 

СЛІПА КАПУСТА [сл’іпа капуста] -бйі -и ‘тс, що ШУЛЯК-2’ 377. 

СЛІПАЧКА [сл’іпачка] -и, ж . ‘тс, що СЛИПАК-2’ 220. 

СЛІПОКИШКА [сл’іпокйшка] -и, ж. ‘тс, що СЛІПА КІШКА-Г 254. 

СЛІПУШКА [сл’іпушка] -и, ж. ‘тс, що ПАНАС’ 512. 

СЛІТА [сл’іта] -и, ж. ‘затяжний дощ’. Вже три дн’і сл’іта. 454. 

СЛІЧНИЙ [сл’ічний] -а, -е Тарний, хороший’ 121, 224. 

СЛОЇК [слбйік] -а, ч. ‘скляна банка місткістю 0,5-3 літра’ 392; [слбн’ік] 
55, 107, 340. 

СЛОЙ [слой] -а, ч. ‘великий горщик з двома ручками’. Те и пер слбйі не 
рббл’ет’ горшч’ери. 369, 219. 

СЛОЙЧИК [слбйчик] -а, ч. ‘тс, що СЛОЇК’ 392. 

СЛОН [слон] -а, «/., бот. ’тс, що СОЛОНЕЧНИК’ 213. 

СЛОНЕЧНИК [слонечник] -а, ч., бот. ‘тс, що СОЛОНЕЧНИК’ 181, 
326, 342,428,454,495,498; [слинечник] 258; [слинешник] 535; [слонешник] 55; 
[солнечник] 49; [солнешник] 476; [силнешник] 225. 

СЛОНИ [слони] -ив, ми. ‘тс, що КОЗЛА-Г 427. 

СЛОНИЦ [слбниц]-нца,«/., бот. 1. ‘тс, що СОЛОНЕЧНИК’ 122; 2. ‘одна 
насінина соняшника’ 55. 

СЛОНКА [слбнка] -и, ж., орн. ‘пташка з довгим дзьобиком дещо більша 
за куріпку’ 353. 

СЛОНЦЕ [слбнце и ] -ив, мн ., бот. 1. ‘тс, що СОЛОНЕЧНИК’ 142; 2. ‘тс, 
що СЛОНИЦ-2’. Йіу, йіу і не и дойіу слбнце и . 55, 80, 479. 

СЛОНЧИНА [слончй е на е ] -и, ж., бот. ‘тс, що СЛОНИЦ-2’ 46, 228. 

СЛОТА [слота] -и, ж. 1. ‘тс, що СЛІТА’ 221; [сл’ута] 376; [сл’ота] 6, 392; 
[слута] 454; 2. перен. ‘причіплива людина’ 55; [слота] 488; [сл’ота] 392. 

СЛОТЯНИЙ [слот’анйй] -а, -е ‘затяжний (про дощ)’ 377. 

СЛУЖАКА [служака] -и, ж. ‘наймит, який прислуговував панам на 
полюванні’ 352. 

СЛУЖАНЕЦ [служанец] -нца, ч. ‘панський слуга’ 233. 

СЛУЖЕБКА [служебка] -и, ж. ‘панська служанка’ 353. 

СЛУКА [слука] -й, ж, орн. /. ‘лісова пташка завбільшки із середнього 
розміру качку’. Слука живе в л’їси, йак чиргіца. 382; 2. ‘вальдшнеп; Бсоїорах 
гизіісоїа Ь.’ 338. 




СЛУНИЧКА [слунйчка] -и, ж. ‘тс, що СОЛЬНИЧКА’ 433. 

СЛУП [слуп] -а, ч. ‘стовп’. На слупови бусел кубло намостйв. 392. 

СЛУТА [слута] -й, ж. ‘дощ зі снігом і вітром’ 148. 

СЛУХНЯВИЙ [слухн’авий] -а, -е ‘послушний’. То слухн’авий син. 38, 
224, 481; [слухн’ави]. О! в йейі д’іти слухн’ави. 392, 413; [слухн’еви] 123. 

СЛУШКО [слушко] -а, ч. і ж. ‘звертання старших за віком людей до 
молодих’. Слушко, дай-но ме и н’і водй! 210. 

СЛУШНИЙ [слушний] -а, -е ‘тс, що СЛУХНЯВИЙ’. Собака наш 
слушний. 275, 356; [слушнйй] 38. 

СЛЮНЯК [сл’ун’ак] -а, ч. ‘тс, що СЛИМАК-2’ 16. 

СЛЯКА [сл’ака] -и, ж. ‘тс, що СЛУТА’. Осин’ ... почалас’а сл’ака... 
427, 84. 

СЛЯКОЧ [сл’акоч] -у, ч. ‘тс, що СЛУТА’. Сл’акоч, хоч с хати не 
вихбд’. 427. 

СЛЬОЗИНА [сл’озйна] -и, ж. ‘сльоза’ 342. 

СМАГА [смага] -и, ж. ‘бажання з’їсти чи випити щось’. Аж смага напала 


- так хочет’ц’а пом’ідора. 469. 

СМАЖИНИЦЯ [смажинйц’а] -і, ж. ‘яешня’ 121. 

СМАЖИТИ [смажити] -у, -иш, недок. 1. ‘жарити на вогні чи жару що- 
небудь’. Набрала губйак, то типер хочу смажити на пател’н’і. 392; 2. ‘дуже 
хотіти чогось випити’. Так водй хочу - смажит просто. 392. 

СМАЖОХИ [смажбхи е ] -ів, мн. 1. бот. ‘тс, що ГУБИ’ 148; 2. ‘смажені 
гриби’ 148. 

СМАКЛЯК [смакл’ак] -а, ч. ‘тс, що САПЛЯ’ 376. 

СМАКОТА [смакота] -й, ж. ‘щось смачне з їжі’. Нажарила на смитани 
сирйіжок - то така смакота!.. 392. 

СМАЛИТИ [смалйти] -л’у, -лиш, недок. 1. ‘обпалювати вогнем що- 
небудь’. Пууго у дйни смалйли кабанчика. 392; 2. ‘палити цигарку’. Вже вун 
по кутках смалит бичка. 392; 3. перен ., безос. ‘тс, що СМАЖИТИ-2’. Ц’їли 
ден’ мене смалит пйти. 392. 


СМАЛИТИНА [смалитина] -и, ж. ‘тс, що СМАЛЮХ-Г 312. 
СМАЛЮХ [смал’ух] -а, ч. 1. ‘запах паленої шерсті’ 53, 130, 135, 230; 
2. ‘тс, що ГОЛОВЕНЬКА’ 92, 144, 241, 315; [смал’ух]. Не л’із’ тудй, бо бусел’ 
виз’ме смал’уха принесе. З, 163. 

СМАЛЯТИНА [смал’атина] -и, ж. ‘тс, що СМАЛЮХ-Г 266, 427. 
СМАЛЯХ [смал’ах] -а, ч. ‘тс, що СМАЛЮХ-Г. Смал’ах’і чути. 362. 
СМАЛЬНУТИ [смал’нути]-ну, -неш, док ., згруб. ‘сильно вдарити’. Йак 
смал’ну, то бл’униш. 392. 

СМАЛЬОК [смал’ок] -л’ка, ч. ‘тс, що ГОЛОВЕНЬКА’ 512. 



СМАРКАЧ 


СМИЧКА 


58 


СМАРКАЧ [смаркач, (Шмаркач] -а, ч. 1. ‘тс, що САПЛЯ’ 197, 272; 
2. знев. ‘підліток*. Ой ти с ш маркачу! Куди тобй ше до клуба? 392. 

СМАЧИТИ [смачйти] -у, -иш, недок ., кулін ; ‘додавати до страви жир, 
масло чи сметану’. Пампушки варйли в горшку, а смачйли в мйсци. 369,496. 

СМАШКИ [смашкй] -жок, л/я., кулін. ‘страва з порізаних грибів, 
варених у жирі на малому вогні’ 143. 

СМЕРДЮХ [сме и рд’ух] -а, ч. І. ент. ‘комаха, яка залишає після себе 
неприємний запах на плодах’ 392; 2. перен. ‘той, хто смердить’ 392. 

СМЕРДЮХА [сме и рд’уха]-і, ж ., перен ., згруб. ‘тс, що САМОГОНКА’. 
Вйдушив трох’і сме и рд’ух’і, то типер тйжден’ на роботу не показуйіц:а. 392. 

СМЕРДЯВА [смерд’ава] -и, ж. 1. ‘сморід’. В хл’івй така смерд’ава... 
117; 2. бот. ‘смородина; КіЬез пі§гит Ь.’ Пуйду смерд’аву обривати. 349. 

СМЕРТЕЛЬНА ЯМА [смертел’на йама] -ойі -и, ж. ‘тс, що ВОВКО- 
ПАДІЛІЩЕ’ 186. 

СМЕРТЕЛЬНИХ [смертел’ник] -а, ч ., бот. ‘бліда поганка; Ашапііа 
рЬаПоібез’ 515. 

СМЕРТЕЛЬНИМ ВУЗЛОМ [смертел’ним вузлом] у зн. прис. ‘тс, що 
ГУЗЛОМ’. Смертел’ним вузлом не розуйазвийіц:а. 134. 

СМЕРТЕЛЬНО [смертел’но] прис. ‘тс, що ГУЗЛОМ’ 444. 

СМЕРТИЙКА [смертийка] -и, ч. і ж., перен. ‘худа людина’ 380. 

СМЕРТУХНА [смертухна] -и, ж. ‘смерть’ 152. 

СМЕТИЩЕ [сметишче] -а, с. ‘тс, що ПОСМЕТИЩЕ’ 466. 

СМЄСЬ [с’м’ес’] -і, ж. і ч. ‘тс, що МЄТІС’ 203, 226, 244, 298. 

СМИК 1 [смик] -а, ч. 1. ‘смичок для гри на скрипці’. Поламайім тоб’ї 
смйка - будиш дурак ни музйка. (Нар. пісня). 221; 2. ‘дерев’яна ручка зі 
шнуром, за допомогою якої утворюється обертальний рух у пристрої для 
намотування нитки на цівку’ 392; 3. виг. ‘тс зн., що дієсл. смикнути 9 392. 

СМИК 2 [сми е к] -а, ч. ‘райдуга’. І райдуга кажут’ - дошч буде, вже сми е к 
воду смокче. 342. 

СМИКАВИСТИЙ [смикавистий] -а, -е ‘розумний, тямущий’ 221. 

СМИКАВИЦА [смйкавица] -и, ж., бот. ‘трава, з якої роблять помело 
(?)’. Звйазуйут’ смйкавицу і рббл’ат’ помило. 473, 49. 

СМИЛ [смил] -у, ч. ‘частина стовбура сосни, де багато живиці’ 225. 

СМИЛЬНИЙ [смил’нйй] -айа, -бйе ‘такий, що із живицею (про сосну)’. 
Такбйе смил’нбйе дерво на хату. 454; [смулнйй] 326; [смулни]. Ц’бго смулного 
пин’ка порубай на лучйну. 392. 

СМИРІД [смир’їд] -оду, ч. ‘тс, що СМЕРДЯВА-Г 463; [смброд] 392; 
[смбрид] 188. 

СМИЧКА [смйчка] -и, ж. ‘пристрій у вигляді залізного гачка для 
смикання сіна з копиці’ 390. 



смиятис 


снив 


152 


СМИЯТИС [смийатис, с’мийатиса] -йуса, -йеса, недок. І. ‘сміятися від 
веселощів, радості та ін.’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘жартувати’. Ти прауду кажиш 
чи с’мийеса? 392; [см’ійатис’]. Йа пошлй до дохтур’їу. Дбхтор см’ійец’:а, каже 
-р’іг росте. См’ійец’:а так... 16. 

СМІЛНИЙ [см’їлний] -а, -е ‘брудний, засмальцьований’. Тййі штани 
такййі см’їлнийі, шо йіх нийекий порошок ни воз’ме. 13. 

СМІТЮШОК [см’іт’ушок] -шка, ч., орн. ‘посмітюха; Оаіегісіа’ 428. 

СМІХІ [см’їх’і] -ів, ми. ‘смішні історії’. І п’іс’н’і вс’ак’ійі сп’івали, а хто 
вже знау йак’ейі см’їх’і, ту все казали 6 . 258. 

СМОЛИТИС [смолйтис] 3 ос. оди. смолйціа, недок. ‘тертись щетиною 
об живицю з сосни (про диких свиней)’. Свйни смол’ац:а. 382. 

СМОЛОВЕЦЬ [смо у ловец’] -вц’а, ч. ‘заряд для живлення кишенькового 
ліхтарика’ 129. 

СМОЛЯНКА [смол’анка] -и, ч. 1. ‘яйце, з якого через дірочку виссали 
жовток і білок, а заповнювали розтертою з піском смолою; використовували 
для гри в БИТКИ’. Те йайічко називайут’ смол’анкойу... вже йе, чим 
побйтис’а. 74; 2. перен. ‘самогон’. Смол’анк’і напйец:а, гочи поче и рвон’ійут, 
йак в корол’а... 392. 

СМОРК [сморк] -а, ч. ‘сопель із носа’ 377. 

СМОРОДА [сморбда] -и, ж., бот. ‘тс, що СМЕРДЯВА-2’. С’огб року 
вродйла сморбда. 466. 

СМОЧИК [смбчик] -а, ч., дит. ‘дитяча соска’ 74. 

СМОЧИСЬКО [смбчис’ко] -а, с. ‘грязюка із застояною водою в калюжі 
серед дороги’ 163. 

СМУГА [смуга] -и, ж. ‘сінокіс серед лісу’. Покосйли смуги. 326. 

СМУЖ [емуж] -а, ч. 1. ‘різновид отруйної гадюки рудого кольору (її 
укус вважається смертельним)’ 332, 428; 2. ‘тс, що СЛИМАК-2’. Смуж 
пудйідайе грибй. 141. 

СМУЖИК [смужик] -а, ч. ‘тс, що СЛИМАК-2’ 225. 

СМУЛКА [смулка] -і, ж. ‘прополіс’. Нарвало пуд н’бхтом, приклала 
смулку - і все вйт’агло. 392. 

СМУРШ [смурш]-а, ч ., бот. ‘тс, що КОЗА‘-5’ 167. 

СНАЙПЕР [снайпер]-а, ч. ‘пристрій на мисливській рушниці у вигляді 
бінокля’ 244. 

СНАЙТЕЗИ [снайтези] -ив, мн. ‘пристрій для видавлювання різьби 
на металічних виробах’. Воно ни наризало ри'з’бу, а видаул’увало - то 
снайтези. 342. 

СНИВ [сниу] снйву, ч. ‘сніг’. Вже сниу вйпау, понова. 10; [сний]. По 
снийу сл’ідй. 10. 




СНИВНИЦЯ [снйуниц’а] -і, ж. ‘пристосування, на якому снують основу 
для ткання* 375; [сн’івниц’а] 500; [снуйниц’а] 122. 

СНИДІТИ [снйд’іти] 3 ос. одн. снйд’ійе, недок. ‘пліснявіти, вкриватися 
цвіллю*. Масло снйд’ійе в квасци. 392; [снйдити] 392. 

СНИТИЙ [снитйй] -ййу, ч . ‘грибковий паразит у колосках жита; 
Оіауісерз ригригеа Тиі.* 428; [снит’ій] 454. 

СНИТКА [снйтка] -и, ж, бот. ‘яглиця звичайна; рос. сньїть обьїкно- 
венная; Ае^оросИит рос!а§гагіа Ь.’ 342. 

СНІГУРКА [сн’ігурка] -і, ж., бот. ‘стокротка; Вєіііб регеппіз Ь,.’ На 
вйгони сн’ігурк’і ц’витут. 392. 

СНІДАННЄ [с’н’ідан’іе] -а, с. ‘пригощання на другий день після весілля, 
хрестин і т.ін.’ Шос* пузно клйкали на сн’ідан’:е. 392. 

СНОВИДА [сновйда]-и, ч. і ж. ‘лунатик*. Хбдит по хати, йак та сновйда 
вночй. 392. 

СНОСКА [сноска] -и, ж. ‘поперечна планка в полудрабку воза* 35. 

СНУВАТИ [ снувати] 3 ос. одн. снуйе, недок. ‘з’являтися (про візерунки 
від морозу на шибках)’. Бачиш ласиц’і? Мороз почав снувати. 504. 

СНУВНЕЦІ [снууне и ц’і] -нец’, мн. ‘тс, що СНИВНИЦЯ’ 148. 

СНУСКА [снуска] -и, ж. 1. ‘плоский щабель у драбині’. Ципок круглий, 
а снуска з дошки. 6, 377, 219; 2. ‘дошки в драбині по краях’ 129. 

СНУСОК [снусок] -ска, ч. ‘тс, що СНУСКА-1’ 48. 

СОБАКАР [собакар] -а, ч. ‘наймит, який доглядав у пана мисливських 
собак’ 275. 

СОБАКАРНІК [собакарн’ік] -а, ч. ‘приміщення для мисливських 
собак’ 289. 

СОБАКУВАТИЙ [собакуватий] -а, -е ‘обманливий, брехливий’. То 
чолов’ік собакуватий - бреше і бреше. 57. 

СОБАРНО [собарно] -а, «/., згруб. ‘великий собака’. Такому собарнови 
то ше треба добре йісти дати. 392. 

СОБАЧА КРОПИВА [собача кропйва] -ойі -и, ж., бот. ‘глуха кропива; 
Ьашіиш шасиїаіиш (Ь.) Ь.; Ьашіиш ригригеит Ь.’ 129. 

СОБАЧЕ ВЕСЕЛЛЄ [собаче весел’ге] -ого -а, с. ‘тс, що ЛАЯ-Г 186. 

СОБАЧЕНЮК [собачен’ук]-а, ч. ‘собаченя’ 117. 

СОБАЧКА [собачка] -і, ч. і ж. /. ‘щеня’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘порода 
невеликих собак’ (всі н.пп.); 3. ‘застібка на ошийнику в собаки’ 134, 362; 
4. ‘один з двох блочків у ткацькому верстаті, по якому рухаються шнури, 
прив’язані до верхніх рейок начиння’ 392. 

СОБАЧНИК [собачник]-а, ч. 1. ‘тс, що СОБАКАР’ 123,141; [собачн’ік] 

431; 2 ‘тс, що СОБАКАРНІК’ 141, 463. 




СОБРАНІЄ [собран’ійе] -а, с. ‘зібрання для молитви сектантів’. Вона 
вже в церкву не ходит, а ходит на собран’ійе. 179, 392. 

СОВАК [совак] -а, ч. ‘частина плуга, якою він пересувається по дну 
борозни’ 221. 

СОВАТИ [совати] -айу, -айеш, недок. 1. ‘сунути, тягнути’. Поух совайе 
бул’бу в нори. 356; 2. ‘боліти, колоти’. Мене так совайе в бук... 392. 

СОВАТИСЯ [соватис’а] -айус’а, -айіс’а, недок. ‘ходити без мети’ 466. 

СОВИЛКИ [совйлки] -лок, мн. ‘пристосування у вигляді драбини, за 
допомогою якого з болота витягали скошену траву’. Траву совйлками 
вит’егали. 390. 

СОВКА [совка, сбука] -и, ж. 1. ‘довга лава в селянській хаті’ 257, 466; 

2. ‘канапа зі спинкою для сидіння’ 114, 456. 

СОВ’ЯК [соуйак] -а, ч ., бот. 1. ‘підберезник; Воіеіиз зсаЬег Рг. ех Виїї.’ 
С’бдн’і тйл’коно со у уйак’ів набрав. 536,479; [сувйак] 148; 2. ‘красноголовець; 
Воіеіиз аигапііасиз Рг. ех Виїї.’ 458. 

СОКНОВЄНІЄ [Сокнов’ен’ійе] -а, с., реліг. ‘тс, що ГОЛОВОСТЕН- 
НЄ’ 371. 

СОКОРА [сокбра] -и, ж., бот. ‘тс, що СОКУР’ 392. 

СОКОРИТИ [сокорйти] 3 ос. одн. сокорйт, недок. ‘утворювати короткі 
уривчасті звуки «ко-ко» (про курку)’ 392. 

СОКУР [сбкур] -а, ■/., бот. ‘осокір; Рориіиз пі§га Ь.’ 476. 

СОЛНИЧКА [солнйчка] -и, ж. 1. ‘невеличке блюдечко для солі’ 280; 
[солонйчка] 402; [сол’нйчка] 392; 2. ‘пристосування, у яке клали сіль для звірів 
у лісі’ 353; [сол’нйчка] 252. 

СОЛОДУХА 1 [солодуха] -и, ж. ‘страва із запареного гречаного 
борошна’ холм 37; [сулудуха] 454; 2. ‘страва з густо запареного житнього 
борошна’ 475, холм 37; 3. ‘солодке яблуко’ 329. 

СОЛОДУХА 2 [солодуха] -и*, ж. ‘місце в лісі, де купаються дикі свині’ 465. 

СОЛОДУХА 3 [солодуха] -и, ж. ‘хвороба вух, яка супроводжується 
виділенням великої кількості жовтої рідини’. Йак в кого вже солодуха, то 
гуши вигривали на печй в проси. 392. 

СОЛОЗАН [солозан] -а, ч. ‘видовбана зі стовбура дерева висока 
посудина на зерно або борошно’ 402. 

СОЛОМ’ЯНИК [соломйаник] -а, ч. 1. ‘тс, що ПАВУК-2’ 94; 2. ‘посу¬ 
дина, виплетена з соломи для зберігання зерна’ 165; [соломйаник] 165; 

3. ‘капелюх, виплетений зі соломи’ 396; [солбмл’аник] 396; 4. ‘матрац, 
виготовлений із соломи’ 64; [солбмл’аник] 64. 

СОЛОНЕЦЬ [солонец’] -н’ц’а, ч. ‘тс, що СОЛНИЧКА-2’ 20,130,226, 312. 




СОЛОНЕЧНИК [солонечник] -а, ч., бот. ‘соняшник; НеІіапіЬиз аппиз 
Ь.’ 161, 527; [солонешник] 365; [соловешник] 51, 531; [силинешник] 225, 452; 
[со у ло у дешник] 536; [соломечник] 494; [сулунечник] 106. 

СОЛОНЯЧОК [солон’ачбк] -чка, ч. ‘тс, що СОЛНИЧКА-2’ 244. 

СОЛОТКИЙ [солоткий]-а, -е 1. ‘посолоджений цукром’. Солоткий чай. 
(всі н.пп.); 2. ‘непрокислий (про молоко)’. Прине и су солотке молоко. 74, 90, 
392, 494, 498. 

СОЛЯНИК [сол’анйк] -а, ч. ‘невелика коробка з березової кори’ 293. 

СОЛЯНКА [сол’анка] -и, ж. 1. ‘тс, що СОЛНИЧКА-1’ 280; 2. ‘тс, що 
СОЛНИЧКА-2’ 224; 3. кулін. ‘зварені і посолені цілі картоплини’ 221; 
[сбл’анка] -и, ж. ‘варені картоплини, политі шкварками і туком’ 16. 

СОЛЬКАТИ [сбл’кати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 44, 94, 
181,463. 

СОЛЬКОТАТИ [сол’котати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 49. 

СОЛЬНИЦЯ [сол’нйц’а] -і, ж. ‘тс, що СОЛНИЧКА-2’ 36. 

СОНИКО [сбнико] -а, с. ‘сонечко’ 83, 399. 

СОНІЙКО [сбн’ійко] -а, с. ‘тс, що СОНИКО’. А вже сбн’ійко не рано, 
в нас роббтойки чимало... (Нар. пісня). 46. 

СОННІК [сбн’іік] -а, ч. ‘гра на вечорницях - відгадування снів’ 280. 

СОНОВИЙ [сбновий] -а, -е ‘такий, що має колір, подібний до цвіту 
сон-трави’ 297. 

СОНЦЕ [сонце] -нц’а, с. 1. ‘центральне небесне світило сонячної сис¬ 
теми’ (всі н.пп.); 2. ‘головка (кошик) соняшника’. Сонце сбн’ушка. 46. 

СОНЮШОК [сбн’ушок] -шка, ч. ‘тс, що СОЛОНЕЧНИК’ 46. 

СОПЕЛЬ [сопел’] -пл’а, ч. 1. ‘слиз із носа’. Вйшмаркай сопл’а - хай 
не и уйісит. 392, 90, 517; [сопші’] 220, 396; 2. ‘тс, що КОЦІЛ’ 392, 517; [сопші’]. 
Сопші’ упау с крйш’і. 396, 220. 

СОПКЕ [сбпке] -и, ж. ‘лава для сидіння, яка має спинку’. Тогд’і булй 
сбпке в хати. 366. 


СОПКІ [сбпк’і] -а, -е ‘добра на смак, розвариста, не водяниста (про 
картоплю)’. Типер такейі сбпк’ійі картбпл’і не и ма, йак була пос’пйха. 392. 

СОПЛЕВИЦЬ [соплевиц’] -вц’а, ч. ‘тс, що КОЦІЛ’ 292. 

СОПЛЯ [сбпл’а] -і, ж. 1. ‘тс, що СОПЕЛЬ-1’ 157; 2. ‘тс, що КОЦІЛ’ 157. 

СОПЛЯК [сопл’ак] -а, ч. 1. ‘тс, що СОПЕЛЬ-Г 392; 2.перен. 
‘підпарубок’. Ти ше сопл’ак ходйти по ве и чорках. 392; 3. ‘тс, що КОЦІЛ’. 
Пригрйло сонце, і с сопл’аку капайе. 392; [сбпл’ах] 377. 

СОПОНЯ [сопбн’а] -і, ж. ‘чоловічий пояс’ 411. 

СОПРУНЕЦЬ [сопрунец’] -нц’е, ч. ‘пасмо волосся, кучер’. Ой урйште 
наший молодусе сопрунц’е, шчбби привикала до нашого молодц’е. (Весільна 
пісня). 231. 




СОПТИ [сопти] -пу, -пені, недок. 1. ‘важко дихати, присвистуючи’ (у 
багатьох н.пп.); 2. ‘тс, що СИКАТИ’ 42. 

СОРОКИ [Сороки] -у, мн., реліг. ‘свято Сорока Святих’. На Сорок’і 
бусел мусит’ принистй сорок ламак на кубло. 392. 

СОРОКУВКА [сорокувка] -і, ж. 1. ‘дошка завтовшки 4 см (40 мм)’ 392; 
2. ‘цвях завдовжки 4 см (40 мм)’ 392; 3. ‘сорокарічна жінка’ 392; 4. ‘четвертий 
десяток життя’. Йому вже стукнула сорокувка. 392; РОЗМІНЯТИ 
СОРОКУВКУ [розм’ін'ати сорокувку] ‘почати жити четвертий десяток’. Тобй 
трйцит’ два рок’і! Ти вже розм’ін’ав сорокувку. 392. 

СОРОЧКА [сорочка] -и, ж. 1. ‘натільний або верхній одяг’ (всі н.пп.); 
2. перен. ‘тс, що ДЕНЬ’. Ск’їнуу сорочку вуж. 427. 

СОС [сос] -у, ч ., кулін. ‘соус’ 35, 254. 

СОСА [соса, со у са] -й, ж. 1. ‘шосе’ 143, 148, 326; [соса] 272; 2. (?). Соса 
тод’і була... сйл’на соса на дорогах... 351. 

СОСНИЦЯ [соснйц’а] -і, ж., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 183. 

СОСНЯК [сосн’ак] -а, ч ., збір, ‘зарості молодого соснового лісу’ 326,402. 

СОТА [сота] -и, ж. ‘міра площі поля - 10x10 м; ар’ (всі н.пп.). 

СОТАНА [сотана] -й, ч. ‘сатана’ 211; [сотона] 204. 

СОТИ [соти] -ив, мн. ‘осушені землі, на яких давали городи 
колгоспникам’ 496. 

СОТКА [сотка] -и, ж. 1. ‘зменш до СОТА’ 392; 2. ‘купюра вартістю 100 
карбованців (гривень)’ 392; 3. ‘цвях завдовжки 100 мм’ 392. 

СОТНИК [сотнйк] -у, ч ., бот. ‘рослина, яка росте в заплаві річки’. 
Нарвала в Стиру пучок сотнику. 22. 

СОХА [соха] -й, ж. ‘звід колодязя - стовп з розгалуженням’ 490. 

СОХАЧ [сохач] -а, ч. тс, що КОЗЕЛМ’ 254. 

СОХ АРІ [сохар’ї] -їв, мн. ‘залізні вила до гною’. Сохар’ї на три зуби, йе 
і на штйри. 293; [сокор’ї] 456; [сохор’ї] 428, 476; [сухар’ї] 414; [сухор’ї] 255. 

СОХІР [сох’ір] -а, ч. ‘вила’ 190, 400. 

СОХОВИЛКИ [соховйлки] -лок, мн. ‘тс, що СОХ АРІ’ 94. 

СОНІ [сош] -і, ж. ‘тс, що СОСА-Г 428. 

СОШИТИ [сошйти] -шу, -йш, недок. ‘спосіб садіння картоплі в борозну 
за плугом’. На високому сошйли, на нйс’кому в гр’еди садйли. 80. 

СПА [спа] незмін. ‘спасибі’ 51. 

СПАГОДИТИСЬ [спагодитис’] 3ос. одн. спагбдиц’:а, док. ‘відстоятись, 
очиститись (про воду)’ 46. 

СПАКОВНИЧКА [спакоунйчка] -и, ж. ‘шпаківня’ 26. 

СПАКУЛЯ [спакул’а] -і, ж. ‘тс, що ПАКУЛА-Г 121. 

СПАЛИЩЕ [спалишче] -а, с. ‘місце, де згоріла хата’ 48. 



СПАЛЮНЕСКО 


16 


СПЕЧИ 



СПАЛЮНЕСКО [спал’унеско] -а, с. ‘місце, де була пожежа’ 475. 

СПАРАЗАТИ [спаразати]-жу, -жиш, док. ‘побити, відлупцювати’. Хоч, 
шоп спаразав те и бе пужалном? 392. 

СПАРАЗОВАНИ [спаразовани] -а, -е 1. ‘побитий, відлупцьований’. 
Пушбу, йак спаразовани, і слова не сказау. 392; 2. ‘паралізований’. Три рбк’і 
лижйт спаразбвана. 392; [спарижбвани] 392. 

СПАРИЖОВАТИ [спарижовати] З ос. одн. спарижуйе, док. 
‘спаралізувати’. Старого Миколайа спарижовало... ли е жйт’... 428. 

СПАРТИЧИТИ [спартачити] -чу, -чиш, док., знев. ‘зіпсувати що- 
небудь’. Лавк’і не и зробйв, тонб дошку спартачив. 392. 

СПАС 1 [спас] -а, ч., реліг. ‘Свято Преображення Господнього (19 
серпня)’. На Спаса с’ват’ат грушк’і і йаблика. 90, 188, 392, 461. 

СПАС 2 [спас] -у, ч. ‘рятунок’. Од т комару не и ма спасу. 392. 

СПАСА [Спаса] незмін., реліг. ‘тс, що СПАС 1 ’ 446. 

СПАСАТИ [спасати] -айу, -айіш, недок. 1. ‘рятувати’. Спасати тра 
слабого бат’ка. 392, 90; 2. ‘надбати’. Гондб сус’їди* спасайут дерво - хбчут 
хлива ставити. 392. 


СПАСИВЧИНИЙ ПІСТ [Спасивчиний п’іст] -ого поста, ч., реліг. ‘тс, 
що СПАСУВКА’ 226. 

СПАСІБУВАТИ [спас’ібувати] -уйу, -уйе'ш, недок. ‘дякувати’ 38; 
[спас’ібоват’] 429. 

СПАСУВКА [Спасувка] -і, ж., реліг. ‘двотижневий піст перед Спасом 

- Святом Преображення Господнього’ 392. 

СПАСУНОК [спасунок] -нку, ч. ‘тс, що СПАС 2 ’. От послау Богсус’ід’іу 

- нима вже спасунку. 95. 

СПАТИ [спати] спл’у, -иш, недок. 1. ‘перебувати у стані сну’ (всі н.пп.); 
2. ‘заплющувати очі і чекати, поки інші учасники гри у хованки поховаються’. 
Тобй, Кбл’а, знов спати!.. 392; 3. ‘перебувати у статевих зносинах з ким- 
небудь’. А вона спит с твойїм д’ат’ком!.. 90, 392. 

СПАТУНЯТИ [спатун’ати] -айу, -айіш, недок., дит. ‘спати’. Ход’імо, 
синочку, спатун’ати - вже пузно. 392. 

СПАТУНЬКАТИ [спатун’кати] -айу, -айіш, недок. ‘тс, що 
СПАТУНЯТИ’ 392. 


СПЕКАТИС [спекатис] -айус, -айіса, док. ‘випровадити когось звідкись; 
позбутися’. Лед’ спекалас того пйаници - хочу спати, а вун не и йде. 392. 
СПЕРСТИ [сперсти] -у, мн. ‘груди коня’ 392. 

СПЕЦАК [спецак] -а, ч. ‘тс, що РОЖНИ-3’ 419. 

СПЕЧИ [спечй] -у, -еш, док. ‘спекти’ 33,272,326,346,475; [спичй]. Треба 

спичй пирогй. 393. 




СПИЖ [спиж] -а, ч. ‘кістковий мозок’ 33; [сп’іж] 390. 

СПИЖЕНЬ [спйжен’] -жн’а, ч. ‘верхній загострений кінець веретена’ 
375; [сп’іж’ін’] 428. 

СПИЖИНЬ [спижйн’] -а, ч. ‘тс, що СПИЖ’ 390. 

СПИНАТИСЬ [спинатис’] -айус’, -айіс’а, недок. ‘підніматись угору’. 
К’ін’ дуба спинайец’. 103. 

СПИНКА [спйнка] -и, ж. 1. ‘спина дитини’ (всі н.пп.); 2. ‘опора для 
спини у стільці, дивані, лаві і т.ін.’ (у багатьох н.пп.); 3. ‘тупе ребро леза 
ножа’. Не риж спйнкойу хл’іб - риж гострим. 424, 11, 16, 87. 

СПИНЯР [спин’ар] -а, ч. ‘хребет’. Трет’і ден’ спин’ар болйт - ни 
зогнутиса. 392. 

СПИРАТИ [спирати] -айу, -айеш, недок. ‘зібрати докупи кого- або що- 
небудь’. На д’ітей сварац’.а - а спи е рло вас! 428. 

СГ1ИРНИК [спирнйк] -а, ч. ‘прилітна дошка рамкового вулика’ 129. 
СПИРТЯКА [спирт’ака] -и, ж., згруб. ‘міцний самогон’ 446, 525. 
СПИТАТИ [спитати] -айу, -айеш, док. 1. ‘запитати’ (всі н.пп.); 2. ‘тс, 
що КУШАТИ’. Спитайте меду з лйпи. 490. 

СПИТИСЯ [спйтис’а] спйус’а, спйс’а, док. 1. ‘стати п’яницею’ 90, 392; 
2. ‘дражнитися, кпитися’. А в’ін з мене спйц’:а!.. 410. 

СПИХОВАСТИЙ [спиховастий]-а, -е ‘стрімкий’. Спиховастий берег. 55. 
СПИЦЯ [спйц’а] -і, ж. 1. ‘спиця у колесі велосипеда’ (у багатьох н.пп.); 
2. ‘тс, що РОЖЕН-Г 89. 


СПИЧКА [спйчка] -и, ж. 1. ‘тс, що РОЖЕН-Г 302, 424; 2. ‘будь-який 
загострений предмет’ 16. 

СПІВКІ [сп’їук’і]-вок, мн. ‘співи’. Молодййі пари поприсипайут’ д’ітей 
і йдут’ на сп’їук’і. 212. 

СПЛАВ [сплау] -ва, ч. ‘драговина’. По сплавови треба ходй с ти 
осторбжно, бо йе вокна б’іздбніи. 85. 

СПЛАВОК [сплавок] -вка, ч. ‘поплавок вудки’ 418. 

СПЛЕННЄ [Сплен’.е] -н’:а, с., реліг. ‘Свято Успіння Пресвятої 
Богородиці (28 серпня)’. Спас - бирй рукавйци прозапас, Сплен’:е - напеуне. 
392; [Сплйн’:е] 334; [Спл’ін’.е]. Спл’ін’іе - нажирес’:а йек свин’е. 466; 
[Спланийе] 32; [Всп’ін’:а] 316. 

СПЛЄТНЯ [спл’етн’а] -і, ж. ‘плітка’ 46. 

СПЛИХТУВАТИС [сплихтуватис, спли е хтуватиса] -уйуса, -уйіса, док. 
‘потоваришуватися; зв’язатися з якоюсь компанією’. Вун сплихтувавса, йак 
і сам, с так’їми гійаницами. 392. 

СПЛЮХА [спл’уха] -й, ч. і ж. ‘той, хто любить довго спати’. То так’і 
спл’уха, шо до гобйіда спит. 392. 




СПОВОРОЧИТИ [споворочити] -бчу, -бчиш, док. ‘тс, що НАВРО¬ 
ЧИТИ’ 275. 

СПОВШИТИ [сповшйти, споушйти] -у, -йш, док. ‘сточити, порити 
землю (про крота)’. Поухй споушйли земл’у. 17. 

СПОДОБІТИ [сподоб’іти] -бл’у, -биш, док. ‘дозволити (?)’. Сподоб’ї, 
Боже, стуйу п’ішчу прин’ети. 51. 

СПОДИННЯ [сподйн’.а] -і, с., збір . ‘спеціальна підстилка під стіг сіна 
чи снопів’ 152. 

СЛОЙКА [спойка] -и, ч. і ж. ‘той, хто спився; п’яниця’. Дочка хороша, 
а син - спойка. 273. 

СПОЛОХАТИ [сполохати] -айу, -айіш, док. ‘злякати’. Сполбхайіш вс’іх 
пташок. 338. 

СПОЛОХАТИС [сполохатис] -айус, -айіса, док. ‘злякатися’. Кобйла 
сполохалас. 225. 

СПОМАГАННЯ [спомаган’іа] -а, с. ‘дарування грошей весільними 
гостями на початку весілля’. Спомаган’:а робл’ат’, йак молодйй йіде до 
молодойі. 342; [спомаган’іе] 518; [спромаган’:е]. На спромаган’:е клали по 
три рубл’і. 392. 

СПОМАГАТИ [спомагати] -айу, -айіш, недок. ‘дарувати гроші на 
весіллі: у молодого - перед відходом до молодої, у молодої - перед вінчанням’ 
46; [спромагати] 392. 

СПОМИНОК [спомйнок] -нка, ч. ‘тс, що ВОЛОЧЕБНЕ’ 356. 

СПОРАДИТИ [спорадйти] -жу, -дйш, док. ‘привести до ладу, 
впорядкувати’. Вже спорадйли ми с’їно. 154. 

СПОРХА [спбрха] -и, ж. ‘польова глина чорного кольору’ 134. 

СПОСКІКОМ [спбск’іком] у зн. прис. ‘підстрибом’. Поб’їг собака 
спбск’іком. 176. 

СПОСОБІСТ [способ’іст] -а, ч. ‘той, хто вдатний до всякої роботи’. Йа 
до вс’бго способ’іст. 275. 

СПОТКАТИСЯ [споткатися] -айус’а, -аійс’а, док. ‘тс, що СУДОСИ- 
ТИСЯ’ 518. 

СПОТОМИСЬКА ВІКА [спотбмис’ка в’їка] прис. ‘тс, що СКАНА- 
ВІКУ’ 181. 

СПРАВЖКИ [спраужки 0 ] прис. ‘дійсно, справді’. Дйул’аца - йспраужки е 
цв’іте папорот’... 380. 

СПРАВИТИ [справити] -вл’у, -виш, док. 1. ‘зробити що-небудь прямим, 
випрямити’. Ц’у рейку тра справити - годнйм боком вйг’ін’ана. 392; 2. ‘добре 
ошкребти шкіру свині після смалення’. Свин’у треба осмал’іт’, а тод’і справит’. 
418; 3. ‘почистити рибу’ 148; 4. ‘відзначити якесь свято’. Ти тбже справиш 




свойі менйни? 392; 5. ‘придбати (купити) що-небудь з одягу’. На Вилйґден’ 
справили старому кус’ц’ум. 392. 

СПРАВНИ [справни, спрауни] -а, -е /. ‘який не має пошкоджень’. Твуй 
ровер вже справни? 392; 2. ‘спритний’. Так’е мале, а так’е справне - впаде і 
зразу на ног’і схбпиц:а. 392; 3. ‘добрий, зручний’. Майу справну стрел’бу до 
охоти. 159,11; [спрауний] 233, 343, 400, 421. 

СПРАВУНКИ [справунки 1 ] -у, мн . ‘вияснення стосунків’. Ходйла на 
справунки' до Гбл’ки', го так посварйлас - аж горло болйт. 392. 

СПРАЖКА [спражка] -и, ж. ‘тс, що ПРАЖНИК’ 270; [спр’ежка] 326; 
[спр’ешка] 46; [спрйжка] 171; [спрйшка] 32, 120, 253, 326. 

СПРАТТЯ [спрат’:а] -і, с. ‘місце схованки’. Пуложйла в спрат’:і, шо ни 
можу знайтй. 188; [спрат’:е] 392. 

СПРАХТІКУВАТИ [спрахт’ікувати] -уйу, -уйеш, док . ‘випробувати, 
перевірити’. Руж:б спрахт’ікувати, йак стрил’айе. 346, 44. 

СПРЕЖАК [спрежак] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’. Вйкин’ спрежак’е. 7. 

СПРЕЖДЕВ’ЇКУ [спреждеуйіку] прис. ‘споконвіку’. Спреждеуйіку тут 
жилй л’уди е . 392. 

СПРЕТВІКА [спре и тв’іка] прис. ‘тс, що СПРЕЖДЕВ’ЇКУ’. Спре"тв’іка 
так село називайіц’а. 148. 

СПРИКРЕННИЙ [сприкрен.ий] -а, -е ‘впертий’ 234. 

СПРИКРИТИС [спрйкритис] -ус, -иса, док. ‘обриднути’. Вона спргі- 
крилас свейу гуторкойу. 392; Вже мин’і твуй суп горбхови спрйкривса. 392. 

СПРИХОДУ [спрйходу] прис. ‘скраю, при вході’. Спрйходу в пукл’ітови 
стойїт батуг\ 392. 

СПРИХТИ [сприхтй] -жу, -жеш, док. 1. ‘зжарити що-небудь на сково¬ 
роді’. Рано спригла пател’н’у сала з йайцами. 392; 2. перен. ‘померти, згинути’. 
Те и бе ше не и сприглб до ц’ейі порй? 392. 

СПРИЧКА [спрйчка] -и, ж. ‘тс, що ПЕТЛЯ-3’. Колйс’ ходйли спрйчки 
ставили. 270. 

СПРИЩ [спришч] -а, ч. ‘тс, що ПОДКУРЧ’ 53. 

СПРОНЖКА [спрбнжка] -и, ж. ‘тс, що ПРАЖНИК’ 110,480; [спрбн- 
ка] 222. 

СПРОСОНЕЦЬ [спросбнец’] -нц’а, ч. ‘людина, яка під час сну робить 
якісь несвідомі дії’ 375. 

СПРОТИВИТИСЬ [спротйвитис’] -йул’ус’, -йвис’а, док. 1. ‘розсердитись 
(про людину)’ 116; 2. ‘зіпсуватися від необережного поводження або від 
недоброго ока (про рушницю)’. Спротйвилас’ рушнйц’а - не можу забйти 
ничбго. 116. 

СПРОЦЯ [спрбц’а] -і, ж. ‘рогатка, за допомогою якої діти стріляли 
горобців’. Побйу окнб, йак стрйлиу дз’вахом с:прбц’і. 427. 




СПРУЖИНА [спружйна] -и, ж. ‘пружина’. В капкана йе дв’і спружйни. 
331, 372; [спринжйна] 60; [спрунжйна] 392. 

СПРУНЖИНА [спрунжйна] -и, ж. ‘пружинна застібка на ошийнику’. 
На прашци пришйли спрунжйну. 392. 

СПРУНЖКА [спрунжка] -и, ж. ‘тс, що СПРУЖИНА’ 222, 277. 
СПРУТИТИСЯ [спрутитис’а] З ос. одн. спрутит’с’а, док. ‘наслати 
хворобу ворожінням на кого-небудь, при якій його весь час ломить’ 326. 

СПУВАТИ [спувати] -айу, -айеш, недок. ‘співати’. Тод’і так спувал и вс’і. 
74, 53, 109, 160, 390, 409,434,491, 492; [спуват’і]. Ми гарно спувал’і пес’н’і. 389. 
СПУГАТИ [спугати]-айу, -айіш, док. ‘злякати’ 11. 

СПУД 1 [спуд] споду, ч. ‘спідня (нижня) частина чого-небудь’. Ни рви 
с’іна зи споду. 392. 

С-ПУД 2 [с-пуд] прий. 1. ‘з-під’. С-пуд хати кури вигрибайут писок. 392; 
2. ‘з’. Пи молоко с-пуд банк’і. 326. 

СПУДЕЧКО [спудечко] -а, с. ‘маленька тарілочка, блюдечко’ 396. 
СПУДИТИС [спудйтис] 3 ос. одн. спудйц:а, док. ‘злякатися’. Пудк’ій 
к’ін’ спудйвса. 492, 17; [спудитис’]. К’ін’ спудивс’а. 74. 

СПУДНЯ [спудн’а] -і, ж. ‘спідниця’ 359. 

СПУЖАНИ [спужани] -а, -е ‘зляканий’. Спужани зайец’ поб’іг. 38,463. 
СПУЖАТИ [спужати] -айу, -айіш, док. ‘тс, що СПУГАТИ’. Спужали 
качку на кубл’і. 244, 137, 141. 

СПУЖАТИС [спужатис] -айус, -айіса, док. ‘тс, що СПУДИТИС’ 392. 
СПУНЯТИ [спун’ати] -айу, -айіш, недок. ‘тс, що СПАТУНЯТИ’ 392. 
СПУНЬКАТИ [спун’кати] -айу, -айіш, недок., дит , пестл. ‘тс, що 
СПАТУНЯТИ’. Йдем спун’кати, дитйнко. 392. 

СПУР [спур] спору, ч. ‘успішність у роботі’. Йак дас’т’ Бог х спору, то 
докопайу картопл’у. 392. 

СПУРНО [спурно] прис. ‘до ладу; дружно; швидко’. С’од’н’і спурно було 
копати картбпл’у - пувскладка вйкопала. 392. 

СПУСК [спуск] -а, ч. ‘тс, що ПОДКУРЧ’ 371. 

СПУСКАТИ [спускати] -айу, -айіш, недок. 1. ‘переміщувати щось 
зверху вниз’ (всі н.пп.); 2. ‘знижувати ціну’. От баба! Не и спускайе ц’інй і все. 
392; 3. ‘випадати (про молочні зуби коня, корови)’. Корова ни йіс’т’, - мабут’, 
спускайе зуби. 392, 90. 

СПУСКИНИ [спускини] -ин, мн. ‘гадання молоді: у ночви з водою на 
підставках ставили дві свічки (одна - парубка, друга - дівчини) і гребли воду 
ложкою; якщо свічки зблизяться, то й молоді зійдуться’ 211. 

СПУСКОМ [спуском] прис. ‘похило’. Спуском став рабрйну до 

стинй. 392. 



СПУСТ 


169 . 


СТАГОВКА 


СПУСТ [спуст] -а, ч. 1. ‘рубанок для стругання дошки після первинної 
обробки її шерхеблем’. На фуганок кол йс’ казал и спуст. 342; 2. ‘тс, що 
ПОДКУРЧ’ 120, 301, 309, 338, 394. 

СПУСТИТИ [спустйти] -ушчу, -устиш, док. І. ‘тс, що СПУСКАТИ-Г 
(всі н.пп.); 2. ‘дія, коли в козла, оленя, лося старі роги спадають, після чого 
виростають нові’. Ходит безроги олен’ - спустйу роги. 11, 134, 203, 344, 434. 

СПУТАНИЙ [спутаний] -а, -е 1. ‘про тварину, у якої путом зв’язані 
ноги, щоб не могла далеко піти’ 90, 392; 2.персн. ‘заміжня, вагітна’. От гул’ала, 
гул’ала, а тепер спутана. 211. 

СП’ЯЧКА [спйачка] -и, ж. ‘місце, де живуть їжаки’ 16. 

СРАЙНО [срайнб] -а, ж., згруб. ‘збільш, до СРАКА-Г 392. 

СРАКА [срака] -и‘, ж. 1. ‘сідниця’ (всі н.пп.); 2. ‘тупий кінець яйця’ 392; 
3. ‘недоорані кінці ниви біля тину’ 326. 

СРАКАТИ [сракати] -а, -е ‘такий, що має товсті сідниці’ 392. 

СРАКАЧ [сракб а ч] -а, ч. ‘тс, що ТРІСКАЛО’ 463. 

СРАЧ [срач] -а, ч. ‘тс, що НУЖНИК’ 90, 188, 392. 

СРАЧКА [срачка] -и, ж. 1. ‘розлад шлунка’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘тс, 
що СРАКА-2’ 433. 


СРОТИНА [сротйна] -и, ж. ‘одна дробина; шротина’ 171. 

ССЯКНУТИ [с’іакнути] 3 ос. одн. с’.акне, док. 1. ‘зменшитись (про 
воду), ослабнути (про мороз)’. Морбз с трбх’і с’:акнув перед годлйгойу. 392; 
2. ‘погано рости на перезволоженому ґрунті, бути кволими, тоненькими (про 
буряки)’. Бурак’і тра прорвати, а то дошчй, - гет’ с’іакнут. 392. 

СТАВ 1 [став] -а, ч. ‘водойма з непроточною водою’ (всі н.пп.) 

СТАВ 2 [став] -а, ч. ‘ткацький верстат спеціальної конструкції’ 498. 

СТАВЕНЬ [ставен’]-вн’а, ч. ‘стояк у стіні, який одним кінцем кріпиться 
у підвалині, а другим у платві’ 102. 

СТАВИТИ [ставити] -вл’у, -виш, недок. 1. ‘надавати чому-небудь 
вертикального положення’ (всі н.пп.); 2. ‘будувати якусь будівлю’. Не став 
хлива дверйма до заходу. 392, 11, 90, 188. 

СТАВОК 1 [ставок]-вка, ч. ‘зменш. доСТАВ 1 ’. Доставка пошлй хлбпци 
купатиса. 392, 90, 188. 

СТАВОК 2 [ставок] -вка, ч. 1. ‘кладка з 10 снопів’. Три ставкй с жй с та 
поставили. 80; 2. ‘тс, що КОЗЕЛ’-З’. Ставок - то так’і козлй р’ізати дрова. 


380, 13, 94. 

СТАВЦІ [стауц’і] —їв, мн. ‘тс, що КОЗЕЛ ! -3’ 122. 

СТАГОВКА [стагбука] -и, ж. 1. ‘велика бочка’ 221; 2. ‘посудина для 
заквашування капусти’ 475. 



СТАДО 


СТАРВИК 


па 


СТАДО [стадо] -а, с. 1. ‘гурт лісових кіз\ Бачив стадо куз. 225,264; 2. ‘гурт 
диких свиней’. Стадо цал’е... стадо свиней. 156,167,252, 346; 3. ‘зграя собак’ 33, 
382,440; 4. ‘зграя диких гусей’ 156, 166, 203, 447, 465. 

СТАЙНІК [стайн’ік] -а, ч. ‘жіночий піджак’ 95. 

СТАЙНЯ [стайн’а] -і, ж . ‘приміщення для коней’. Завидй ко у н’а до 
стайн’і. 454. 

СТАКАНЯРА [стакан’ара] -и, ж., згруб. ‘велика склянка’. Йак вйпиу 
стакан’ару, то й гопйан’іу. 392. 

СТАЛКА [сталка] -і, ж. 1. ‘разок намиста’. Д’іукойу мала пац’урк’і на 
штйри сталк’і. 392; 2. ‘кільце ковбаси’. Кончайе йісти сталку кубасй. 392. 

СТАЛЮГА [стал’уга] -и, ж. ‘тс, що К03ЕЛ 1 -3’ 447. 

СТАЛЬ 1 [стал’] -і, ж. ‘твердий, ковкий метал; сплав заліза, вуглецю та 
деяких інших домішок’ (всі н.пп.) 

СТАЛЬ" [стал’] -і, ж. ‘одинарна нитка’. Гуз’мй нйтку в д’в’і стал’і і 


пришй ґуз’іка. 392. 

СТАМ [стам] прис. ‘звідти’ 384. 

СТАМИЦ1 [стамйц’і] прис . ‘тс, що СТАМ’. Той хл6пи е ц’ брав д’івчину 
стамйц’і. 454; [стам’іц’і] 451; [стам’іти] 338, 475. 

СТАМТИЛЬ [стамтйл’] прис. ‘тс, що СТАМ’. А йа стамтйл’ втекла. 
331,326. 

СТАН ДАР [стандар] -а, ч. ‘товста дубова підставка під підвалину хати’. 
Зари рббл’ат’ гіудмурууку, а колйс’ все ставили стандари. 392. 

СТАНИЧНИЙ [станйчний] -а, -е ‘статурний, стрункий’. Станйчна 
л’удйна - йака ж хороша!.. 221. 

СТАНІК [стан’ік] -а,у. ‘коротка жіноча жилетка, прикрашена 
вишивкою’. Мала чорни стан’ік і че и рвону спуднйцу з л’ентами. 392. 

СТАНОВИСЬКО [становйс’ко] -а, с. 1. ‘місце, на якому стоїть 
мисливець під час групового полювання’. Вс’і вйбрали становйс’ко. 326, 45, 
141, 203; [становис’ко] 22, 252; [становйско] 400; 2. ‘місце, де відпочивають 
мисливці під час полювання’. Охотн’іки прийшлй на свойе становйс’ко. 326; 
[станбвис’ко] 302. 

СТАНОВИЦА [становйца] -овл’ус, -овйса, недок. ‘ставати’. Вонй 
становл’аца за порадком і спу и вайут. 495. 

СТАНОВИЩЕ [станбвишче] -а, с. 1. ‘тс, що СТАНОВИСЬКО-Г 362, 
413; 2. ‘місце, де токують тетеруки’ 177. 

СТАНОК [станок] -нка, ч. ‘яма для засідки мисливця, обтикана 
сосновим гіллям’ 156, 293. 

СТАРАЙЛИВИЙ [старайливи'й]-а, -е ‘дбайливий, старанний’ 152,414. 

СТАРВИК [старвик] -у, ч. ‘старість’. Здур’їла баба на старвик. 428; 
[сгарвйк]. Хто ж тоб’і вип’іре на старвйк сорочку? (Нар. пісня). 342. 




СТАРҐАН [старґан] -а, ч. ‘стебло картоплі без листя’. Жукй с обйіли 
бул’бу - самй старганй. 53. 

СТАРЕВІК [старев’їк] -у, ч. ‘тс, що СТАРВИК’ 384; [старовйк] 454. 

СТАРЕЗНИ [старезни] -а, -е ‘дуже старий’. Тайа баба вже старезна - 
зо сто л’іт буде. 392; [старйзни] 392. 

СТАРЕЦ [старец] -рца, ч. ‘сліпий жебрак’. Марец - змерзне старец. 
392, 90, 188; [стариц] 275; [стариц’] 46. 

СТАРИВИЦІ [старивиц’і] -иц’, мн. ‘тс, що СТАРВИК’ 326. 

СТАРИ ДНІ [старй дн’і] -йх дн’у, мн. ‘дні, коли місяць в останній фазі’. 
Капусту садйла в старй дн’і, то гон йака вйросла. 392. 

СТАРИЦ А [старйца] -и, ж. ‘тс, що СТАРИ ДНІ’. Переход’ат в нову 
хату в старицй. 529. 

СТАРОЗЛОТНИЦЯ [старозлбтниц’а] -і, ж . ‘фольга в іконах’ 377. 

СТАРОПОЛИЦА [старопблица] -и, ж ., бот. ‘звіробій звичайний; 
Нірегісиш регГогаІиш Ь.’ 458. 

СТАРОСТА [староста] -и, ч. 1. ‘виборна посада в селі «за німців»’. За 
н’їмцу старостойу в нас був Сименко. 392; 2. ‘головний розпорядник на 
весіллі’ 225. 

СТАРША ДРУШКА [старша друшка] -ойі -и, ж. ‘найближча подруга 
молодої у весільному обряді’ 188, 454. 

СТАРШИ [старіли] -ого, ч. ‘найстарший син’. Твого старшого ше не 
берут до вбйска? 392. 

СТАРШИЙ [старший] -а, -е /. ‘більший за віком серед кого-небудь’ 
(всі н.пп.); 2. у зн. ім. ‘дорослий’. Старших треба слухати. 392; 3. ‘вищий за 
посадою, чином, званням’. Старша, куда пошл’ут [різноробоча]. 392. 

СТАРШИЙ БОЯР [старший ббйар] -ого -а, ч. ‘тс, що СТАРОСТ А-2’ 258. 

СТАРШИЙ КУТОК [старший куток] -ого -тка, ч. ‘хатній куток, де 
висять ікони’. Старший куток - то в пбкутн’ій стин’і. 476. 

СТАРШИЙ СВАТ [старший сват] -ого -а, ч. ‘найближчий товариш 
молодого у весільному обряді’ (у багатьох н.пп.); [старши сват]. Старши сват, 
стариш сват ни вм’їйе прохати, вин повйнен старшу друшку та й поц’ілувати 
(Весільна пісня). 392, 90, 188. 

СТАРШИ, КУДА ПОШЛЮТ [старши, куда пошл’ут] жарт, ‘різно- 
робочий’. Вун в колгоспи начал’ник - старши, куда пошл’ут. 392, 90. 

СТАСТУРКА [Стастурка] -и, ж., реліг. ‘Великий піст’. В Стастурки 
сп’івали про Грйц’а. 122. 

СТАТИВКА [статйука] -и, ж. ‘одна з двох бічних великих рам ткацького 
верстата’ 16, 94. 

СТАТОК [статок]-тку, ч. ‘велика рогата худоба’. Л’ітом статок бзйкав. 
74, 356, 496; с. Статок пузалазило в курч’і. 474; Статок пошлб на пашу. 275. 



СТАТОЧОК 


172 


СТЕРНЯ 


СТАТОЧОК [статочок]-чку, ч. ‘зменш, до СТАТОК’. [Весна:] Хлбпц’ам 
по к’ійбчку статочок гунети. (Веснянка). 18. 

СТАЩИТИ [сташчйти] -у, -йш, док. 1. ‘згребти сіно’. Вже с’шо ми 
сташчйли. 334, 396; 2. ‘зібрати сіно із сінокосу’ 177, 334, 396. 

СТАЯ [стайа] -і, ж. /. ‘тс, що СТАДО-1’ 130, 2. ‘тс, що СТАДО-2’ 
244,465; 3. ‘тс, що СТАДО-3’ 130, 134, 208, 331; 4 ‘тс, що СТАДО-4’ 130. 

СТВІЛ [ств’іл]-ол а, ч. ‘дуло мисливської рушниці’. У вертикалци ств’іл 
на стволбв’і. 331. 

СТВУРНЕЙ [ствурней] -а, -е ‘негарний’. С’ой хлбпец’ ствурней. 115. 

СТЕ [сте] -бго, займ. 1. ‘цей’. Сте ми'й сус’їд. 272, 51, 356; 2. ‘це’. Сти 
слова казала на сте св’ато. 272, 356. 

СТЕБКА [стебка, стеб п ка] -і, ж. ‘комора’. Тайа стебка давно будо- 
валас’. 296. 

СТЕБЛО [стебло, сте и блб] -а, с. 1. ‘стебло рослини’ (у багатьох н.пп.); 
2 ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 138, 302. 

СТЕГНЯКА [стегн’ака, сте и гн’ака] -и, ж., згруб. ‘частина задньої ноги 
свині вище коліна’ 16, 224, 296, 456; [стигн’ека] 32, 353. 

СТЕГОР [стегор] -а, ч. ‘тс, що ОБОРІГ’ 394. 

СТЕЖА [стежа] -и, ж. ‘ширина; отвір (?)’. Двери' на вс’у стежу [нав¬ 


стіж]. 326. 

СТЕЖОР [стежор] -а, ч. ‘тс, що ОБОРІГ’ 328. 

СТЕЖУР [стежур] -а, ч. ‘підкладка з гілок або дрючків під стіжок сіна 
чи снопи’ 255, 428; [стбжар] 220. 

СТЕНО [стенб] -а, с. ‘стегно’ 10, 17, 310, 400; [ст’інб] 42. 

СТЕНДІ [стенц’і] вж. у виразі СОНЦЕ ЗА СТЕНЦЯМИ [сонце за стен’- 
ц’ами] ‘сонце, вкрите паволокою - туманом, але ще добре проглядається’ 210. 

СТЕПИР’Є [степирйе] -а, с. ‘листя зеленої цибулі’ 55; [стйпирйе] 211,221; 
[стипйрйа] 142; [стйп’ірйе] 475; [стип’ірйе] 296; [стйпарйе] 326; [сципйура] 163. 

СТЕПІРЙЕ [степ’ірйе] -а, с. ‘плавці риби’ 376. 

СТЕРВА [стерва] -и, ж. 7. ‘тс, що ПАДЛО-Г. Стерву ворони рвут’. 33, 
293; 2. перен. ‘погана людина’. Ти стерва тайа паршйва!.. 392. 

СТЕРВО [стерво] -а, с. ‘тс, що ПАДЛО-1’ 137, 167, 169, 418, 463. 

СТЕРЕНЯ [стерен’а] -і, ж. ‘стерня’ 254. 

СТЕРЕНЬ [стерен’] -ерен’і, ж. ‘тс, що СТЕРЕНЯ’. Паршйво покосйв - 
гон йака висока стерен’. 392. 

СТЕРЖЕНЬ [стерже и н’] -жн’а, ч. ‘обчищений качан кукурудзи (без 


зерна)’ 220. 

СТЕРИНЬ [стерин’] -рн’і, ж. ‘поле, з якого зібрали зернові’ 16. 
СТЕРНЯ [стерн’а] -і, ж. ‘поле, з якого зжаті зернові культури’. На стерн’і 
посадйли бул’бу. 326. 




СТЕРНЯВКА [стерн’аука] -и, ж. ‘ряд високої стерні з правого боку 
прокошеної смуги’ 163. 

СТЕЧАНИЙ [стечаний] -а, -е ‘такий, що сказився (про собаку)’ 254. 

СТЄЛКА [ст’елка] -и, ж. ‘устілка у взутті’ 138, 400, 475, 481; [ст’ілка] 
298, 303. 

СТИГНЄКА [стигн’ека]-и, ж. 1. ‘тс, що СТЕГНЯКА’ 32,353; 2. ‘частина 
передньої ноги свині вище коліна’. Пиредн’а стигн’ека. 32. 

СТИД [стид] -у У-а, ч. ‘сором’ 90, 188, 392. 

СТИДНИК [стиднйк] -а, ч. ‘соромітник’. Стиднйк! стиднйк! ану 
год’агайса, а то л’уди будут с’мийатиса. 392. 

СТИДНИЦА [стиднйца] -и, ж. ‘соромітниця’. Бирй сороц’у! Ой йака 
ти стиднйца. 392. 

СТИДНО [стйдно] прис. ‘соромно’. Стйдно, стйдно - в тибе трусй вйдно. 
392; [встйдно] 402. 

СТИДОТТЄ [стидот’:е] -а, а, збір . ‘сором’. За те и бе та майу стидот’:е 
на все село. 392. 


СТИДУВАТИСА [стидуватиса]-у йуса, -уйіса, недок. ‘соромитися’. Чи 
будиш ти колйс’ стидуватиса? 392. 

СТИЖАР [стйжар] -а, ч. ‘місце, де ставлять стіжки’ 117. 

СТИЙКА [стййка] -и, ж. ‘пристосування, за допомогою якого вчать 
дітей стояти’ 211; [стуйка]. За пуудн’а мале зне и можец:а стойати в стуйци і 
плаче. 392. 

СТИЙЛО [стййло] -а, с. 1. ‘місце, де токують тетеруки; токовище’. 
Тетерукй сточкували стййло. 301, 298; 2. ‘місце, де постійно живуть звірі’. 
Звйри майут свойе стййло. 421. 

СТИКА [стйка] займ. ‘стільки’. Стйка на е ба е мбурив вадй! 46; [стйки] 46. 

СТИКАТИСА [стикатиса] -айуса, -айіса, недок. 1. ‘рухаючись на¬ 
зустріч, натикатися один на одного’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘не знаходити собі 
місця’ 392; 3. ‘бідувати’. Майіш стикатиса по с’вйту, то гоставайса вдома ди 
й живй з бат’ками. 392. 


СТИКОВО [стиково, стико у во] займ. ‘тс, що СТИКА’. Стиково т’іста 
виз’мут. 74, 337. 

СТИЛЕЦЬ [стилец’] -л’ц’а, ч. ‘табурет; лавочка’ 165. 

СТИЛО [стйло] -а, с. ‘місце відпочинку худоби біля водопою’ 428. 

СТИЛЮГА [сти с л’уга] -и, ж. ‘тс, що КОЗЛА-Г. Козлй переноснй, а 
сти е л’уга не пе и ре и носиц’:а. 303. 

СТИЛЮГИ [сти*л’уги] -уг, мн. ‘тс, що КОЗЛА-Г 117,480; [стил’угй] 428. 

СТИЛЯ-ГЕ [стйл’а-ге] прис. ‘тс, що СТАМ’. Вже поносили цибул’у 
стйл’а-ге. 154. 




СТИНУТИСА [стинутиса, сти е нутиса] -уса, -еса, док. ‘почати щось 
робити; взятися за роботу’. И не и стинец:а шос’ до роботи. 392. 

СТИПІР [стйп’ір] -у, ч. ‘тс, що СТЕПИР’Є’ 85; [стйпер] 168. 

СТИПЛЯК [стйпл’ак] -а, ч. ‘старий постіл’. Стйпл’ак - постйл 
нидоход’ани. 225. 

СТИР [стир] -а, ч. ‘ганчірка’. Подай мен’і отой велйкий стир. 291. 

СТИРБУНЕЦЬ [стирбунец’] -нц’а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 300. 

СТИРЕНЬ [стирен’] -рн’і, ж. ‘тс, що СТЕРЕНЯ’ 473. 

СТИРЛИЧ [стирлйч] -а, ¥., бот. ‘тирлич звичайний; Оепііапа 
рпеишопапіЬе Ь.’ Ой вже весна, ой вже красна, рузв’івайс’а, стирлйчи е . Чом 
ни женис’а, молодйй панйче? (Веснянка). 430. 

СТИРНІВКА [стирн’іука] -и, ж, бот. ‘ріпа, яку сіяли по переораній 
стерні після збирання зернових; Вгаззіса гара Ь.’ 221. 

СТИСКИ [стйски] -ів, мн. ‘тс, що КАНЯ’ 123. 

СТИХНУТИ [стйхнути] -хну, -неш, док. ‘заспокоїтися’. Ану стйхни! 
463, 338. 


СТИЧИТИ [стйчити] З ос. одн. стйчит, док. ‘вистачити’. Чи стйчит 
шнурка? 484. 

СТИЧКА [стйчка]-и, ж. 1. ‘тс, що ЛАЯ-Г. Стйчка собачайа. 171; 2. ‘тс, 
що ЛАЯ-2’ 171; [ст’ічка] 27, 123. 

СТІЙЛО [ст’ійло] -а, с. ‘місце, де сплять дикі кози’ 430. 

СТІЛИЧКИ [ст’ілички] займ ., зменш, ‘стільки’ 446; [стйл’ечк’і] 188; 
[с’ц’ул’очк’і] 392; [с’т’ул’очк’і] 392. 

СТІЛО [ст’іло] -а, с. ‘випас, луг’. Вже на ст’їл’і трава зелена. 428 

СТІЛЯ [ст’іл’а] -і, ж. ‘тс, що ПОВАЛ 2 ’ 35. 

СТІЛЬ [ст’іл’] -а, ж. 1. ‘тс, що ПОВАЛ 2 ’. В хат’і висока ст’іл’. 396, 6, 
140, 163, 402; [ст’іл’] стел’і, ж. 27; 2. ‘горище в хліві’ 266. 

СТІМЕННИЙ [с’т’Імен:ий]-а, -е ‘скупий, жадібний’ 221. 

СТІН [ст’ін, с’т’ін] ст’ону, ч. 1. ‘вода, яка тільки почала замерзати’ 420; 
2. ‘легкі крижини на початку замерзання озера’ 46; 3. ‘тоненький лід, який 
тільки з’являється’. С’т’ін на возер’і. 80, 46, 348, 380; [ст’ін’]. Д’іти ходйли 
ст’ін’ ламати. 53, 480. 


СТІНКА 1 [ст’інка] -и, ж. ‘невелика стіна у будівлі’ (у багатьох н.гіп.) 


СТІНКА 2 [ст’інка, с’т’Інка] 


-и, ж. 1. ‘межа між полями, по якій можна 


проїхати возом’. Пожину-но коровй ст’інкойу. 40, 53, 74, 102, 144, 186, 340, 
384, 428; [стенка]. Пойдеш стенкойу, шо понад градкойу. 370; [ст’інке] 46; 
2. ‘дорога, яку зробив собі пан’. Тото просто дорога с’т’їнка. 351; 3. ‘вузька 


дорога для повертання кіньми між будівлями’ 456. 


СТІР [с’т’ір] -у, ч. ‘тс, що СТЕЖА’. Двер’і на вс’у с’т’ір отчинйу. 475. 
СТІРКА [ст’ірка] -и, ж. ‘рушник для витирання посуду’ 163. 




СТІШКА [ст’ішка] -и, ж. ‘тс, що СТІНКА 2 - Г 106. 

СТОВБИЧИТИ [стовбйчити, стоубйчити] -йчу, -йчиш, док. ‘довго 
стояти на одному місці’. Све и круха стала перед не и уйіскойу і стоубйчит вес’ 
ден’. 392. 

СТОВКЛИСЬКО [стовклис’ко, стоуклйс’ко] -а, с. 1. ‘витоптане місце 
на городі’. Сучка с собаками зробйла на цибул’і стовклис’ко. 392; 2. ‘місце, 
де постійно пасеться худоба чи домашня птиця’. Надойіш молока, йак на 
кун’с’кому стбуклис’ку пасе пуудн’а. 392. 

СТОВПАК [стоупак] а, ч. ‘насіннєвий пагін цибулі, редьки, буряка та 
ін.’ 49; [стоубак] 377. 

СТОГНАТИ [стогнати] -ну, -ниш, недок. 1. ‘утворювати протяжливі 
жалібні звуки від болю’ (всі н.пп.); 2. ‘пропасти, згинути’. [Пастух на корову:] 
Куда пушла? А стогнала б ти йому до вечора! 392. 

СТОГНОТА [стогнбта] -и, ж. ‘хвороба; загибель’. Стогнбти б" ти 
найівса! 392. 


СТОГРАМОВЕЦЬ [стограмбвец’] -вц’а, ч. ‘склянка місткістю 100 г* 396. 
СТОГРАМУВКА [стограмувка] -и, ж. ‘тс, що СТОГРАМОВЕЦЬ’. На 
вис’іл’:і пйат’ стограмувок побйли. 392. 

СТОЖАРНО [стбжарно] -а, с. 1. ‘закопаний у землю тонкий стовбур 
дерева, навколо якого кладуть сіно в стіжок’. Стбжарно - то така тйка на 


стожка. 154; 2. ‘тс, що СТЕЖУР’ 48; 3. ‘місце, де був стіжок сіна’ 48. 


СТОЙ [стой] -бго, займ. ‘цей’. Стой чолов’їк не наш. / Стбйе л’їто Боже 


мбкройе./ Сте с’і'но нйгди сухбйе не буде. 51, 498. 


СТОИКА [стбйка] -и, ж. ‘тс, що ЗАПОРОШЦИ’ 517; [стуйка]. Стуйка 
стойїт’, де брама. 518. 


СТОЙМА [стбйма] прис. ‘стоячи; у вертикальному положенні’. Плит’н’а 


з лозй стбйма. 392. 


СТОКАН [стокан] -а, ч. ‘склянка’ 80. 

СТОКМАНИ [с ш токманй] -йв, л/я., знев. ‘ті, хто вимовляє «што»’. Вонй 
с иі токманй, бо кажут’ «с ш то», а ми «шчо». 515. 

СТОКОВИСЬКО [стокбвис’ко] -а, с. ‘місце, на якому токують тете¬ 
руки’ 171. 

СТОКОЛОС [стоколбс] -а, ч ., бот. ‘бур’ян (?)’ 225. 

СТОЛЕЦЬ [столец’, стол ец’]-л’ц’а, ч. 1. ‘ослін для сидіння’ 23, 74,221, 
326; [стулец’] 46, 53, 102; 2. ‘табурет’ 326; [стулец’] 46; 3. ‘тс, що КОЗЕЛ‘-З’. 
Столец’ с’ой дрива рйзати. 221, 144, 154, 340; [стулец’] 45, 46, 144; 4. ‘тс, що 
КОЗЛА-Г. Драчку р’їзали на стол’ц’ах. 340, 74. 

СТОЛИК [столик] -а, ч. 1. ‘невеликий стіл’ (всі н.пп.); 2. ‘шухляда стола’. 
В столику голка лижйт’. 211, 221, 229; [стбл’ік] 106. 



столиця 


76 


сточити 



СТОЛИЦЯ [столйц’а] -і, ж. /. ‘головне місто держави’ (всі н.пп.); 2. ‘тс, 
що СТОКОВИСЬКО’. Столйц’а, де грайут’ тетерукй. 253, 26. 

СТОЛИЧОК [столичок] -чка, ч. ‘ящичок у скрині для дрібних речей; 
прискринок’ 142. 

СТОЛКІ [столк’і] -ів, мн. ‘тс, що КОЗЕЛ'-З’ 516. 

СТОЛО [столо] -а, ч. ‘стіл’. Там стойав столб. 370. 

СТОЛОВАТИСЯ [столоватис’а] недок. ‘жити, перебувати’. Болото 
Стйлно, бо столовалис’а л’уди. 18. 

СТОЛОЧИСЬКО [столбчис’ко] -а, с. ‘тс, що КАЧАЛО’ 241. 
СТОЛЮГА [стол’уга] -и, ж. ‘тс, що КОЗЛА-Г 421. 

СТОЛОК [стблок] -ока, ч. ‘тс, що КОЗЕЛ ! -3’ 415. 

СТОЛЯ [стбл’а] -і, ж. ‘стеля в хаті’. Ст’їни мазала сйн’ім, а стбл’а бйіла. 


392, ЗО, 90, 188. 

СТОЛЯРКА [стол’арка] -і, ж, збір . ‘вікна і двері, виготовлені столяром’. 
Стол’арка вже порббл’ана, ше треба мул’арку робйти. 90, 188, 392. 

СТОЛЬЦІ [стол’ц’і] -ів, мн. ‘тс, що КОЗЛА-Г. На стол’ц’ах рйзали 
трачку. 15, 125; [стбл’ци] 32, 301; [стул’цй] 320, 380; [стбл’ц’а] 123. 

СТОНОХ [стонбх] -бга, */., ент. ‘стонога стінна, мокриця льохова; 
Опізсоібеа’ 475. 

СТОПА [стопа] -й, ж. ‘частина приклада рушниці, яку мисливець під 
час стріляння притискує до плеча’ 372. 

СТОПАРИК [стопарик] -а, ч. ‘тс, що СТОГРАМОВЕЦЬ’ 466. 
СТОПАХ [стопах] -а, ч. ‘насіннєвий пагін цибулі’ 152. 

СТОПКА [стопка] -і, ж. ‘тс, що СТОГРАМОВЕЦЬ’. Д’ви стбпк’і к’їнув 
за гобйідом і пойїхав на роботу. 392, 90. 

СТОПОР [стопор] -а, ч. ‘вид сокири з перпендикулярним до ручки 


лезом’ 6. 

СТОРКО [стбрко] прис. ‘прямовисно’ 377. 

СТОРОНА [сторона] -й, ж. /. ‘простір, місцевість, розташовані в якому- 
небудь напрямку від когось або чогось’ (всі н.пп.); 2. ‘відгороджене місце у 
хліві, куди складають сіно’. Вс’у сторону заклала с’їном. 392, 221. 

СТОРЧМА [сторчма] прис. ‘вниз головою’ 392. 

СТОРЧОВИЙ [сторчовйй] -а, -е ‘такий, що має два вертикально 
розміщені стволи (про мисливську рушницю)’ 463; [сторцовйй] 30. 

СТОС [стос] -а, ч. ‘складений ряд полін’. За гбсин’ спалйла два стоси 
дроу. 392. 

СТОЧИТИ [сточйти] 3 ос. оди. стбчит’, док. 1. ‘порити землю (про 
крота)’. Мойу с’ійанку гет’ кротй сточйли. 392; 2. ‘погризти буряки чи 
картоплю, перемішавши з послідом і землею’. Тбто мйши бурак’і сточйли - 
самй дупла... 392. 




СТОЧКУВАТИ [сточкувати] 3 ос. одн. сточкуйут \док. ‘витоптати місце 
під час токування (про тетеруків)’. Тетерукй сточкували стййло. ЗОЇ. 

СТОЮШКА [стойушка] -и, ж. ‘тс, що СТИЙКА’ 102, 382. 

СТОЯН [стойан] -а, у. 1. ‘стовп у стіні будівлі’. Ше бракуйе до хлива 
три стойанй. 392; 2. ‘тс, що СТИЙКА’ 475. 

СТОЯНКА [стойанка] -и, ж. 1. ‘тс, що СТАНОВИСЬКО-Г. Пан мау 
стойанку і там стойау. 465; 2. ‘тс, що СТИЙКА’ 513. 

СТОЯТИ [стойати] -ойу, -ойіш, недок. 1. ‘перебувати у вертикальному 
положенні’ (всі н.пп.); 2. ‘чекати, ждати’. Стуй! Ни росказуй, пок’і с кухн’і ни 
приду. 392. 

СТОЯЧИ СТВОЛИ [стойачи стволй] -их -ив, мн. ‘мисливська рушниця 
з двома вертикально розміщеними стволами’ 74. 

СТРАЖНИК [стражник] -а, ч. ‘слуга, який допомагав панам на 
полюванні’ 480. 

СТРАМИ [страми] -ив, мн. ‘верхи (?)’. Чо ти лазиш по страмах? 355. 

СТРАМИНА [страмйна] -и, ж. 1. ‘тс, що РАБРИНА-1’. Постав до хати 
страмйну і л’із’ на хату. 382,44,57,134,273,275,289,474; 2. ‘тс, що ДРАБИНА- 
2’ 447. 

СТРАМИНКИ [страмйнки]-нок, мн. ‘тс, що РАБРИНА-2’ 134, 273. 

СТРАП А [страпа] -и, ж., перев. в мн. СТРАПИ [страпи] ‘тс, що ПРЕН- 
ДЗЕЛЬ’312. 

СТРАП АЛЯС [страпал’ас] -а, у., перев. в мн. СТРАПАЛЯСИ [страпа- 
л’аси] -у, ‘витріпані нитки в одязі’. Вйтрипав в маринарци рукавй - самй 
страпал’аси уйіс’ат. 392. 

СТРАСТЬ [Страс’т’] -і, ж., реліг. ‘четвер перед Великоднем; Страсті 
Христові’. На Страс’т’ йдут з с’вичками, шоб запал’ану додому принистй. 
392, 90, 188, 446, 461. 

СТРАХОПОЛОХ [страхополох]-а, у. ‘тс, що ЛЯКАЛО-3’ 143; [страху- 
пулох] 521. 

СТРАФІН [страф’ін] -и, ж. ‘сильна отрута, яку затикали в м’ясо- 
приманку для лисів’ 211. 

СТРАХ [страх] 1. -у, у. ‘лякливий стан людини чи тварини’ (всі н.пп.); 
2. -а, у. ‘тс, що ЛЯКАЛО-3’. Поставиу на проси страх, шоб страхало. 6,220, 
326, 384; 3. -а, у. ‘курінь з гілок’ 340. 

СТРАХАЛІНА [страхал’іна] -и, ж. ‘тс, що СТРАФІН’ 392; [стрихл’іна] 
130; [струхл’іна] 17; [стрихл’їзна] 451; [страхл’їна]. То жидй продавали 
страхл’їну. 353; [стрехл’їна] 275. 

СТРАХАТИ [страхати] -айу, -айеш, недок. ‘лякати’. До п’іун’іу воно 
може страхати. 384, 6, 48; [страхати]. Ото д’ітей страхали русалкойу. 512. 



СТРАХАТИСЬ 


СТРИБАХ 


. 178 . 


СТРАХАТИСЬ [страхатис’] -айус’, -айіс’а, недок. ‘боятись’. Була 
вуйна... Кожного бййс’а, кожного страхайс’а. 313. 

СТРАХІДЛО [страх’їдло] -а, с. ‘тс, що ЛЯКАЛО-3’. Страх’їдла вже 
варабух’і не бойац’:а. 326. 

СТРАХОПУД [страхопуд] -а, ч. ‘тс, що ЛЯКАЛО-3’ 74. 

СТРАХОПУДЛО [страхопудло] -а, с. ‘тс, що ЛЯКАЛО-3’ 365. 

СТРАХОТА [страхота] -и, ж. ‘тс, що СТРАХ-Г 446. 

СТРАХОТТЄ [страхот’:е] -а, с. ‘тс, що СТРАХ-Г. Йак пучнут’ рус- 
казувати пру м’ірц’іу, в’їд’ом, мавук, ту вдне страхбт’.е. 109. 

СТРАШИДЛО [страшйдло] -а, с. ‘тс, що ЛЯКАЛО-3’ 152. 

СТРАШИЛКА [страшйлка] -и', ж, перев. в мн. СТРАШИЛКИ [стра- 
шйлки'] -лок ‘страшна історія; розповідь про страхи’. Хлбпци починайут’ 
страшйлки 1 росказуват’ і нал’акайут’ д’евчат. 408. 

СТРЕБУК [стребук] -а, ч. ‘дитяча гра, учасники якої попадали в шапку’. 
Малйми ми грали в стребука... даунб вже було. 159. 

СТРЕЖИНЬ [стрежин’] -жн’а, ч. ‘тс, що РОЖЕН-2’ 212. 

СТРЕЛЕЦЬ [стрелец’] -л’ц’а, ч. ‘мисливець, який полює з рушницею’ 
116; [стрел’ец] 310, 440; [стрилец] 273; [стр’ілец’] 326. 

СТРЕЛОК [стрелок] -лка, ¥. ‘тс, що СТРЕЛЕЦЬ’ 208; [стрилок] 3, 137, 
303, 392; [стр’ілбк] 230, 302, 415. 

СТРЕЛОШНИК [стрелошник] -а, ч. у жарт., знев. ‘тс, що СТРИЛЕЦЬ- 
2’ 266. 

СТРЕЛЬБА [стрел’ба] -и, ж. 1. ‘мисливська рушниця’ 15, 277, 431; 
[стрйл’ба] холм 37; [стрил’ба]. От була хароша стрил’ба!.. Стрил’ала йак... 
382; [стр’іл’ба]. Стр’їл’ба з двома стволами. 45,110,135,167, 331, 465; 2. [стре¬ 
л’ба] -й, ж., збір, ‘стрілянина’. Охотн’ік’і розвел’і стрелбу. 89, 191; [стрил’ба]. 
Стрил’ба по л’ісу. 130, 456. 

СТРЕМП [стремп] -а, ч. 1. ‘невеликі гострі пеньочки від зрубаних 
молодих дерев’. Нарубайу сух’іх стремпу - буде на роспал. 392; 2. ‘будь-який 
гострий кілочок’ 392. 

СТРЕМПАЛЬ [стремпал’] -а, ч. ‘тс, що РОЖЕН-2’ 11. 

СТРЕНЗЕЛЬ [стрензел’] -з’л’а, ч. у перев. в мн. СТРЕНЗЛІ [стрензл’і] 
-ів ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 130, холм 35. 

СТРЕПАНИ [стрепани] -е, -а ‘?’. Дам, то пуйдиш йак стрепани. 392. 

СТРЕЧУН [стречун] -а, ч. у орн. ‘пташка, менша за дику качку (?)’ 305. 

СТРЄПОК [стр’епок]-пка, ч. І. ‘старий одяг, лахміття’ 16; 2. ‘ганчірка’. 
Де вс’і стр’епк’і пуд’ілис’? 397. 

СТРИБАХ [стрйбах] -а, ч. ‘стебло картоплі без листя’. Жукй пойіли - 
самй стрйбахи стирчат. 372. 




СТРИБУЙЦІ [стрибуйц’і] -ів, мн. ‘сонячні зайчики’ 349. 

СТРИБУК [стрибук] -а, ч. 1. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 334; 2. ‘тс, що 
СТРИБАХ’ 424. 

СТРИБУЛИНА [стрибулйна] -и, ж. 1. ‘тс, що СТОВПАК’ 186; 2. ‘тс, 
що СТРИБАХ’ 186; 3. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 392. 

СТРИБУЛЛЄ [стрибул’:е] -а, с., збір, ‘стебла картоплі чи іншої рослини 
без листя’. Жук’і гет’ з’їіли картопл’у - саме стрибул’:е стирчйт. 392. 

СТРИБУЛЬ [стрибул’] -а, ч. ‘тс, що СТРИБАХ’ 305; 2. ‘сухе стебло 
рослини без листя’. На городи стрибул’і лебедй. 116, 305, 392; 3. ‘тс, що 
КОЛОДКА-10’ 371. 

СТРИБУН [стрибун] -а, ч. ‘тс, що СТОВПАК’. Цибул’а стрил’айе - 
стрибунй ростут’. 38. 

СТРИБУННЄ [стрибун’:е] -а, а, збір, ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 44. 

СТРИБУХ [стрибух] -а, ч. 1. ‘тс, що СТОВПАК’ 430; 2. ‘тс, що СТРИ¬ 
БАХ’ 430. 

СТРИГУН [стригун] -а, ч. ‘один із двох передніх зубів зайця’ 275, 431. 

СТРИГУНЧИК [стригунчик] -а, ч. ‘однорічне лоша’ 111. 

СТРИҐАН [стриган] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-Ю’ 480. 

СТРИГАТИ [стрйґати] -айу, -айіш, недок. ‘повільно збирати що- 
небудь’. Не и ма йагуд т , пуудн’а по годнуй стрйґала. 392. 

СТРИДНИЙ [стрйдний] -а, -е ‘двоюрідний’. Стрйдний брат і стрйдна 
систра. 258; [стрйдн’і] 225, 342, 346; [стрйдн’ій]. Стрйдн’ій брат, стрйдн’а 
систра. 326. 

СТРИЄЧНИЙ [стрийечний] -а, -е ‘тс, що СТРИДНИЙ’ 347; [стрийечни] 
холм 37; [стринечни] 225; [стринечний]. Мойа стринечна се и стра. 428; 
[стринешний] 216, 494; [стринешни] 90, 392; [стр’ійечни] 224. 

СТРИЖЕНЬ [стрйжен’] -жн’а, ч. 1. ‘осьова, серединна частина у 
стовбурі рослини’. Жерд т ка соснова попухла - вс’а гоболон’а зогнила, а 
стрйжен’ сам гостав. 392; 2. ‘огризок яблука чи груші’. К’інув стрйжн’а в 
гокно і побйв шйб п ку. 392, 90, 188; 3. ‘тверда середина чиряка (корінь)’. 
Вйдушив стрйжн’а с чирака 392; 4. ‘гуля на голові лося, оленя, козла в тому 
місці, де був ріг’ 296. 

СТРИЖИНЬ [стрйжин’] -жн’а, ч. ‘будь-який загострений предмет’. 
Гострий стрйжин’. 212. 

СТРИЖОНОК [стрижонок] -нка, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 166. 

СТРИЙНІ [стрййн’і] -н’а, -н’е ‘тс, що СТРИДНИЙ’. Стрййн’і брат і 
стрййн’а систра. 181. 

СТРИКОЗА [стрикоза] -й, ж. 1. ент. ‘хижа комаха з довгим тонким тілом 
і двома парами великих прозорих крил, яка літає над водою; бабка; ЕіЬеІІиІа’. 




На иоплави дес’ стрикози понабиралис і летайут, і летайут. 392; 2. перен. 
‘невеликий колісний трактор’. Робйу на дйзе и л’і, а те и пер на стрикозй. 392. 

СТРИКОТАТИ [стрикотати] 3 ос. одн. стрикоче, недок. ‘подавати голос 
(про куницю)’. Кунйца стрикоче, йак сорока. 415. 

СТРИКЧИ [стрй е кчи] -жу, -жеш, недок: ‘стригти’ 53; [стрйхчи] 326; 
[стрйшчи] 143, 393. 

СТРИЛ [стрил] -у, ч. ‘постріл’. В л’іси стрйли чути. 298, 43, 134, 233, 
289, 293, 326; [стр’іл] 252, 287, 475. 

СТРИЛЕЦЬ [стрилец’]-л’ц’а, ч. /.‘тс, щоСТРЕЛЕЦЬ’. В застави сто йа у 
стрилец’. 246, 275, 343; 2. перен. ‘той, хто випрошує в когось цигарку’. 
Стрилец’ стрил’айе за чужйм. ЗО, 144. 

СТРИЛИТИ [стрйлити] -йл’у, -йлиш, док. 1. ‘вистрілити’ (у багатьох н.ітп.); 
2. перен. ‘закурити; палити цигарку’. Чи не мона стрйлити коло тебе? 166. 

СТРИЛКА 1 [стрйлка]-и, ж. 1. ‘годинникова стрілка’ (у багатьох н.ип.); 
2. ‘тс, що СКАЛКА-2’ 305. 

СТРИЛКА 2 [стрйлка] -и, ж. ‘тс, що ГАРБУЗКА’. Траба з гарбуза 
стрилок навибирати. 496. 

СТРИЛОК [стрилок]-лка, ч. 1. ‘тс, що СТРЕЛЕЦЬ’. В’ін хароший стрилок. 
396; 2. перен. ‘тс, що СТРИЛЕЦЬ-2’. Он стрилок стрил’айе по сел’і. 271. 

СТРИЛЯТИ [стрил’ати] -айу, -айіш, недок. /. ‘робити постріли з 
рушниці’ (у багатьох н.пп.); 2. перен. ‘говорити комусь прикрі слова’. Не и 
стрил’ай гоз’д’о мен’і - мойа хата, то майу право. 392; 3. перен. ‘пройти прямо, 
виводячи межу ні сінокосі, або прокласти першу рівну борозну’. Йа стану на 
палику, а ти йди с конца стрил’ай. 392; 4. перен. ‘голосно звільнятись від 
повітря’ 90, 188, 392; 5. ‘випросити щось у когось (перев. про курця)’. Свого 
не майє закурйти, то ходит’ стрил’айе. 3. 38, 212, 392. 

СТРИМАН [стрйман] -а, ч. ‘стремено біля сідла’ 6. 

СТРИНЕШНИЦА [стринешница] -и, ж. ‘тс, що ГРОМОВА СВІЧКА’ 17. 

СТРИННЄЦЬКИЙ [стрин’:ец’кий] -а, -е ‘тс, що ГРОМОВА СВІЧКА’ 44. 

СТРИННИЙ [стрйн:ий] -а, -е ‘тс, що СТРИДНИЙ’. Стрйн:ий брат. 
74,122,494,498; [стрйн:’і] 326; [стрйн’і]. Стрйн’а сестра. 282; [стрйн’гій]. Мойі 
стрйн’:ій брат і стрйн’:а систра. 221. 

СТРИП [стрип] -а, ч. ‘місце, де з’єднуються дві половини солом’яної 
покрівлі’ 46. 

СТРИПОК [стрйпок] -пка, ч. /. ‘ганчірочка для миття посуду’ 16; 
2. ‘ганчірка будь-якого призначення’ 16; 3. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 537. 

СТРИПОЧОК [стрйпочок]-чка, ч. ’зменш. до СТРИПОК- Г 16; [стрй- 
пучок] 16. 

СТРИТИНСЬКИЙ [стрйтинський] —а, -е ‘тс, що ГРОМОВА СВІЧКА’. 
Де наша стрйтинс’ка с’в’їчка? 227; [стр’ітинс’кий]. Стр’ітинс’ка св’ічка. 428. 




СТРИТНИКИ [стрйтники] -ів, мн. ‘посланці молодого, які повинні 
дізнатися, чи готові в молодої прийняти весільний поїзд’. Мулудйй посилайе 
стрйтник’ів по у пир’ід до у мулудойі. 454. 

СТРИХА [стрйха, стрй'ха] -і, ж . /. ‘солом’яна покрівля’. Уйітер до 
самого гребен’а зорвав стрйху. 392; 2. ‘дах будівлі’. Траба пуладити стрйху, 
будз’урева. 106. 

СТРИХІН-МАРТІПКА [стрих’ін-март’іпка] -и, ж. ‘тс, що СТРАФІН’ 124. 

СТРИХЛІН [стрихл’іи] /. -и, ж. ‘тс, що СТРАФІН’. Виходило дв’інацит’ 
галок с сго грам стрихл’їни. 422, 37, 134,427; [стрихал’їн] 74; [стрихил’їн] 339; 
[стрихнйн] 352; [стрихн’їн] 87, 431; [стрихот’їн] 440; 2. -у, ч. ‘якась сильна 
отрута’. А напйуса б ти стрихл’іну! 200. 

СТРИЧА [стрйча] -и, ж. ‘петля з дроту для лову звірів’ 418. 

СТРИЧКА [стрйчка] -и, ч . /. ‘тс, що СТРИЧА’. Стрйчку приуйазау до 
груши на зайца. 138, 20, 32, 270, 346, 451; [стр’їчка] 353; 2. ‘петля на довгій 
палиці, за допомогою якої ловили бродячих собак’. Гйцл’і собак ловйли 
стрйчкойу. 26; 3. ‘сильце на воді для лову диких качок’ 303. 

СТРИЧКУН [стричкун] -а, ч. ‘тс, що ПЕТЛЯР’. Он вже пушоу стричкун 
в л’іс. 385, 143; [стр’ічкун]. Стр’ічкун ставит’ стр’ічки. 326, 338. 

СТРИЧНИК [стрйчник] -а, ¥., перев. в мн. СТРИЧНИКИ [стрйчники] 
-ів /. ‘призначені від молодої гості, які повинні зустрічати молодого’ 454; 
2. ‘той, хто перепиняє весільний поїзд, вимагаючи викуп’. Стрйчники - то 
т’і, шо перепойі робл’ат’... требуйут за ту д’іучину могорйч. 165. 

СТРИЧОК [стрйчок] -чка, ч. ‘тс, що СТРИЧКА-Г 226, 326, 451; 
[стричок] 132, 143, 253. 

СТРІЙНИЙ [стр’їйний] -а, -е ‘стрункий’ 48. 

СТРІЛА [стр’іла] -й, ж. /. ‘тонкий стрижень із загостреним кінцем для 
стріляння з лука’ (у багатьох н.пп.); 2. перен. ‘випрошена цигарка’. 
Стрелошник стр’ілу курит’. 266, 33. 

СТРІЛКА [стр’їлка] -и, ж . /. ‘тонка вузька пластинка з загостреним 


кінцем у годиннику, компасі та ін. приладах’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘спущена 
петля в панчосі чи ін. в’язаних речах’. На л’івуй ноз’і панчоха пустйла 
стр’їЧгіку. 392; 3. ‘насіннєвий пагін цибулі’ 475. 


СТРІЛУН [стр’ілун] -а, ч. ‘тс, що СТОПАК’ 254. 

СТРІПЧИК [стр’їпчик] -а, ч. ‘кладка з десяти снопів, накритих снопом- 
шапкою’ 330; [стр’ібчик] 134. 

СТРІТЕННЄ [Стр’ітен’:е] -а, с., реліг. ‘свято Стрітення Господа Ісуса 
Христа (15 лютого)’ 90, 188; [Стрйтен’:е]. Стрйтен’:е, бо зима з л’ітом 
стричайуц:а. 392; [Встр’ітен:’е] 466. 


СТРІХ [стр’іх] -а, ч. ‘горище’ 227. 




СТРІХА [стр’іха]-и, ж. 1. ‘тс, що СТРИХА-Г 90; 2. ‘горище в хаті’ 180; 
3. ‘горище в хліві, куди складають сіно’ 62. 

СТРІШАКИ [стр’ішакй] -їв, мн. ‘верх солом’яного даху’ 16. 

СТРОЇТИ [стройіти] -ойу, -бйіш, недок. 1. рідко ‘будувати’; 2. ‘готу¬ 
вати’. Треба вже на сти'л стройіти. 125; На Руздвб пбсн’е все стрбйіли. 326. 

СТРОМИ [строми] -ів, мн. 1. ‘будь-який високий предмет, на який 
можна вилізти’. Чугб ти вйл’із на строми? 279; 2. ‘високе небезпечне місце’. 
Ни лаз’ по у стромах! Голову хоч скрунути? 148. 

СТРОМКАТИ [стрбмкати] -айу, -айеш, недок. ‘подавати звуки (про 
скрипку)’. На хутори скрйпка стрбмкала. 300. 

СТРОПЕЦЬ [стропец’] -пц’а, ч. 1. ‘кладка із п’ятнадцяти снопів у 
вигляді хреста’ 152; 2. ‘дев’ять снопів у вертикальному положенні, що накриті 
десятим снопом’. Стойели стропц’і на поли'. 275. 

СТРОПИТИ [стропйти] 3 ос. одн. стрбпит’, док. ‘залишити сліди на 
снігу’. Зайіц стропйу... на охоту йдем... 382. 

СТРОЩИТИ [строшчйти] -шчу, -шчиш, док., згруб. ‘зламати’. І йак 
ти строшчйла грибинца? 392. 

СТРУБАК [струбак] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 164. 

СТРУБУЛЯ [струбул’а] прис. ‘тс, що СТОРЧМА’. Полит’іу струбул’а 
з дерива. 355. 

СТРУВОК [струвбк]-вка, ч. ‘острівок’ 16. 

СТРУГ 1 [струг] -а, ч. ‘інструмент для грубої обробки деревини 
струганням’ (у багатьох н.пп.) 

СТРУГ 2 [струг] -а, ч. ‘невелика притока, яка впадає у велику річку’ 428. 

СТРУГЛІНИ [стругл’їни]-ін, мн., бот. ‘тс, що ВЕДМЕДИНА-Г. Йак 
стругл’їни наростут, то варен’:е и красне и добре. 529. 

СТРУҐАН [струґан] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-ІО’ 122. 

СТРУЖАНИЙ [стружаний] -а, -е ‘струганий’. Стружана дошка. 273. 

СТРУЖНИЦЯ [стружнйц’а] -і, ж. ‘пристрій, на якому столяр виго¬ 
товляє столярні вироби’ 342. 

СТРУМБЕЛЬ [струмбел’] -а, ч. ‘тс, що КОЦІЛ’ 186. 

СТРУП [струп] -а, ч. ‘тс, що СТРИЖЕНЬ-4’ 134. 

СТРУПЕЦЬ [струпец’] -пц’а, ч. ‘вертикально поставлені снопи для 
просушування’ 102. 

СТРУСЕНЬ [струсен’] -с’н’а, ч. ‘обрядовий весільний хліб з пшеничної 
муки, який має продовгувату форму’. Чорни хл’іб гет’ з’:іли, а струс’н’і дарма 
крайали. 392. 

СТРУЧОК 1 [стручок] -чка, ч. ‘довгий і вузький плід багатьох рослин, у 
якому міститься насіння’ (всі н.пп.) 



СТРУЧОК 


182 


СТУПИНЬ 


СТРУЧОК 2 [стручок] -чка, ч. ‘тс, що СТРИЧА’ 166, 394. 

СТУВПАК [стувпак, стуупак] -а, ч. ‘посіяний буряк чи цибуля, у яких 
передчасно виріс насіннєвий пагін’ 392. 

СТУДА [студа] прис. ‘звідти’ 152. 

СТУДЕНЕЦЬ [студенец’] -нц’а, ч. ‘тс, що ХОЛОДНИЦА’ 154, 351; 
[студинец’] 350, 527; [студонец’] 527. 

СТУДНЯ [студн’а] -і, ж. ‘колодязь’. В студн’і йе джирилб. 120,138,140, 
148, 165, 171, 315, 365, 451, 513, 517. 

СТУДУПЕНЬКИ [сіудупен’ки] -н’ок, мн. ‘східці’. Мурбвани і дириу- 
л’ани студупен’ки. 142. 

СТУКАЛКІ-ПАЛКІ [стукалк’і-палк’і] -лок-палок, мн. ‘тс, що ХОВАН¬ 
КИ’ 424. 


СТУКНУТИ [стукнути] -кну, -кнеш, док. 1. ‘створити стук чи шум за 
допомогою удару’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘вдарити кого-небудь’. Не йди, бо 
стукну палкойу. 244, 11, 117, 143. 

СТУКУЛОС [стукулбс] -а, ч., бот. ‘вівсюг; дикий овес; Ауепа ГаШа Ь.’ 
106,418. 

СТУЛНИКИ [стулники] -ів, мн. 1. ‘хліб із пшеничного борошна з 
загорнутими всередину краями’ 46; 2. ‘хліб на поминки’ 220. 

СТУЛЄПА [стул’епа] -и, ж., збір, ‘горщики, які посклеювалися під час 
випалювання в горні’ 292. 

СТУЛЄЧОК [стул’ечок] -ечак, ч., пестл. ‘стіл’. С’іла с’імйа об’ідати та 
й кругом стул’ечка. 521. 

СТУЛЯ [стул’а] прис. ‘тс, що СТУДА’. На вечоркй приходили аж 
стул’а. 415. 

СТУЛЬ [стул’] прис. ‘тс, що СТУДА’ 515. 

СТУП [ступ] -а, ч. ‘крок’ 229. 

СТУПА [ступа] -й, ж. ‘стопа ноги’ 428. 

СТУПАК 1 [ступак] -а, ч. 1. ‘ступня ноги’. Пробйла ступак на дз’вахови. 
469; 2. ‘тс, що СТУП’ 428. 

СТУПАК 2 [ступак] -а, ч. 1. ‘тс, що СТУВПАК’. Мойа цибул’а пошла 
в ступак’і. 392; 2. ‘сухе стебло тютюну без листя’. Д’ідй колйс’ курйли 
ступак’і. 392. 

СТУПЕЦЬ [ступец’] -пц’а, ч. ‘кладка з п’яти-десяти снопів’ 428. 

СТУПИНЬ [ступйн’] -пн’а, ч. 1. ‘рух ногою вперед’ (у багатьох н.пп.); 
2. ‘вимірювання віддалі ступенями, яка дорівнює відстані між стопами ніг 
(70-75 см)’ 392; 3. ‘міра лічби часу - вимірювання ступенями довжини власної 
тіні; опівдні вона буде найкоротшою’. Жин’їм товар додбм! - два ступн’і 
т’ін’. 392. 




СТУПИЦЯ [ступйц’а] -і, ж. ‘металічна пастка з пружиною; капкан’. 
Тепер каган, а колйс’ казали ступйц’а. 380, 117, 135; [ступйца] 134, 480. 

СТУПКА [ступка] -и, ж. ‘різновид пастки на гризунів, яка їх убиває, 
коли миша доторкається до приманки’ 122, 125, 264, 331, 334, 434. 

СТУРБАН [стурбан] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА-10’ 273. 

СТУСЯ-СТУСЯ [стус’а-стус’а!] ‘виг. для підкликання ягнят’ 221. 

СТУЩОНИЙ [стушчоний] -а, -е ‘такий, що має худе тіло’ 121. 

СТЯГА [ст’ага] -и, ж. ‘біла шерсть, яка росте на хребті козла’ 116. 

СТЯГНО [ст’агно, с’т’агнб] -а, с. ‘тс, що СТЕГНО’ 156, 264, 421. 

СТЯГНУТИ [ст’агнути] -гну, -гнеш, док. 1. ‘зсунути що-небудь із 
чогось’ (всі н.пп.)’; 2. ‘тс, що ОБЖИРУВАТИ’. Ст’агнути жир, бо шкура не 
схне. 309, 277. 

СТЯНА [ст’ана, с’т’ана] -и, ж. ‘тс, що ЛІНІЯ-2’ 143. 

СТЯТИ [ст’ати] стну, стнеш, док. ‘зжати; зрізати’. Ст’ав комбайном 
жйто. 515. 

СТЯТИС [ст’атис] ст’анус, ст’аниса, док. ‘розпочати гостру сварку’. Йак 
ст’алйс при мен’і оббйе, то мусили йти с хати. 461. 

СТЬОНИК [ст’бник, ст’бник] -а, ч. ‘тс, що ШЕРІШ’ 110. 

СТЬОНИТИСЬ [ст’онйтис’, с’т’онйтис’] 3 ос. одн. ст’онйц’:а, недок. 
‘замерзати, покриватися льодом (про воду)’. Вже бзе и ро с’т’онйц’а. 255. 

СТЬОНКА [ст’бнка, с’т’бнка] -и, ж. ‘вузька смужка кольорової тканини, 
яка пришивається до одягу як прикраса’ 475. 

СТЬОС [ст’ос] -а, ч. ‘кладка снопів’. ...Далеко нестй до купи, йак до 
ст’бса,- нам гор’ілочку донос’ат’. (Обжинкова пісня). 346. 

СТЬОСИК [ст’бсик, с’т’бсик] -а, ч. ‘нашвидкуруч зроблена кладка зі 
снопів, коли наближається дощова хмара’. В с’т’бсик наскидали снопй. 80. 

СУВАК [сувак] -а, ч. ‘частина плуга, якою він пересувається по дну 
борозни’ 148, 418. 

СУВОЛОК [суволок] -а, ч. ‘широкий рухомий брус із двома ручками 
на передку воза’ 49. 

СУВОРА [сувора] -и, ж. ‘ув’язь, яка з’єднує капиці ціпа і бияка’. 
Сувбройу уйежут’ ц’іпа. 221. 

СУВУЛОКА [сувулока] -и, ж ., бот. ‘вид бур’яну (?)’ 150. 

СУГОЛОВ [суголоу] -а, ч. ‘вузька межова дорога’ 148. 

СУГОЛОВОК [суголовок] -вка, ч. ‘кінець ниви, де повертають коня 
під час орання’ 211. 

СУДЕБНИЦЯ [судебниц’а] -і, ж. ‘тс, що РОЗВІДНИЦЯ’ 80. 

СУДЕНЬ [суден’] -дн’а, ч. ‘кухонний стіл із тумбочкою’. Понакладала 
в суден’ хл’іба, а вун аж поц’вйв. 392. 




СУДИТИ [судити] -жу, диш, недок. 1. ‘розглядати чию-небудь справу 
в судовому порядку’ (всі н.пп.); 2 ‘обговорювати кого-небудь, розпускати 
плітки’. Тешча з’ат’а судит на все село. 392. 

СУДИЧКА [судичка] -и, ж. ‘тс, що СУТОЧКГ 111, 433. 

СУДКИ [судки] -док, мн. ‘тс, що СУТОЧКГ 305. 

СУДНИК [судник] -а, ч. 1. ‘зменш, до СУДЕНЬ’. Лошк’і бе и рй в судни¬ 
ку. 392; 2. ‘мисник у вигляді декількох полиць, з’єднаних між собою’ 102. 

СУДНИЦЯ [суднйц’а] -і, ж . ‘тс, що СУДНИК-2’ 249. 

СУ ДНЯ ДОШКА [суд’н’а дошка] -н’ейі -і (?) ‘вж. як прокляття’. А шоб п 
тобй до вечора була суд’н’а дошка! 392. 

СУДОСИТИ [судосити] -бшу, -сиш, док . ‘зустріти’. Вчора судбсив 
т’ітку. 275; [судосйти]. Пушла гйкаука до мбра - судосйла Ритора. 
(Замовляння). 272. 

СУДОСИТИСЯ [судосйтис’а]-шус’а, -сйс’а, док. ‘зустрітися’. На дорбз’і 
судосйлас’а с кумбйу. 476, 80, 498; [судоситис’а] 500. 

СУКА [сука] -і, ж. 1. ‘самка собаки’ (всі н.пп.); 2. перен. ‘жінка розпусної 
поведінки’. А твойа жунка - сука. 392. 

СУКАЛНИЦА [сукалница] -и, ж. ‘тс, що СУКАЛО’ 392. 

СУКАЛО [сукало] -а, с. ‘пристрій для намотування ниток на цівку’ 
454, 490. 

СУКАТИ [сукати] -чу, -чиш, недок. 1. ‘виготовляти свічки з воску’. Сукали 
с’вичк’і перед полумн’ем. 392; 2. ‘намотувати нитки на цівку за допомогою 
спеціального пристосування’. Т’існо сучй нитк’і, шоб не поспадали. 392. 

СУК АЧ [сукач] -а, ч. ‘тс, що СУКАЛО’ 122, 221, 342, 475. 

СУКЕНКА [сукенка, сук’енка] -и, ж. ‘жіноче плаття’. Красну сукенку 
купйла на базари. 469; [суконка] 346. 

СУКМАН [сукман] -а, ч. 1. ‘верхній довгий чоловічий і жіночий одяг із 
сукна’ 221; 2. ‘піджак’ 326. 

СУКМАНКА [сукманка] -и, ж. ‘двополий довгий верхній чоловічий 
одяг із сукна’ 148. 

СУКНЄНКА [сукн’енка] -и, ж. ‘тс, що СУКЕНКА’ 150. 

СУКНЯНИЙ [сукн’аний] -а, -е ‘такий, що виготовлений із сукна’ 392,454. 

СУКНЯНКА [сукн’анка] -и, ж. ‘устілка зі шматка сукна’ 117. 

СУКОННИЙ [сукбніий] -а, -е ‘тс, що СУКНЯНИЙ’ 454; [сукбн:и] 90,392. 

СУ КУТАТИ [су кутати] 3 ос. одн. сукутйт’, недок. ‘тс, що СОКОРИ¬ 
ТИ’ 106. 

СУ МЕТА [сумета] -и, ж., згруб. ‘велика сумка’. Наклав сумету мн’аса і 
пойіхав до Луцка. 392. 



СУМКА 


СУХАРИКИ 


18 


СУМКА [сумка] -і, ж. 1. ‘виріб із тканини чи шкіри, який має форму 
торбинки і служить для перенесення чого-небудь’ (всі н.пп.); 2. ‘портфель, 
ранець’. Поскладувай книшк’і в сумку на завтра. 392. 

СУМЛИВИЙ [сумливий] -а, -е ‘сумний’ 53. 

СУНЕШНІК [сунешн’ік] -а, ч., бот ‘тс, що СОЛОНЕШНИК’ 191. 

СУНИЦНИК [сунйцник] -а, ч. ‘місце, де ростуть лісові суниці’ 495. 

СУНИЧКА 1 [суничка] -и, ж., бот. ‘невелика суниця - рослина і ягода; 
Рга§агіа уезса Ь.’ (всі н.пп.) 

СУНИЧКА 2 [суничка] -и, ж. ‘невеличка хижа тварина з тонким і 
гнучким тілом; ласка; Мизіеіа піуаііз’ 475. 

СУНУТИ [сунути] -у, -еш, док. ‘вдарити’. Добре сунула в груди стрел’ба 
[після пострілу]. 415, 3. 

СУПА [супа] -и, ж. ‘суп’ 46. 

СУПЛЯН [супл’ан] -а, ч. 1. ‘тс, що СОПЕЛЬ-Г 16; 2. ‘тс, що КОЦІЛ’ 16. 

СУРА [сура] -и, ж., згруб. ‘тс, що СУКА-2’. Суро! Не переймай мого 
чолоуйіка, бо коси вирву! 392. 

СУРЖА [суржа] -и 1 , ж. ‘тс, що СУРЖИК’ 211. 

СУРЖИК [суржик] -а, ч. ‘суміш пшеничного, житнього і ячмінного 
зерна’ 428. 

СУРЖИЦЯ [суржиц’а] -і, ж. ‘тс, що СУРЖИК’ 80. 

СУРЖОК [суржок] -ржка, ч. ‘тс, що СУРЖИК’ 216. 

СУРОМОТА [суромота] -и, ж. ‘сором’. Гул’ан’:а - ни рубота, а ни 
вм’їйеш - суромота. 188. 

СУСЄЙ [сус’ей]-ха, -с’е /. ‘сухий, висохлий’. Сус’ес’їно. 94; 2. ‘худий’. 
Вел’ми сус’ей д’ід. 94. 

СУСІЛКА [сус’їлка] -и, ж. ‘тс, що КОЦІЛ’ 183. 

СУСЛИ [сусли] -ів, мн. ‘тс, що КОЦІЛ’ 49. 

СУСУНЧИК [сусунчик] -а, ч. ‘тс, що КОЦІЛ’ 16. 

СУСЯ [сус’а] -і, ж ., дит. ‘що-небудь солодке, напр., мед, цукор’ 402. 

СУТЕНІТИ [суте и н’іти] 3 ос. одн. сутен’ійе, недок. ‘смеркати’. Йди до 
хати - вже суте и н’ійе. 392; [сутон’іти]. Вже надвечур сутон’ійе, тимн’ійе... 
Кажут’ і «сутон’ійе» і «тимн’ійе». 342; [сутун’іти] 418. 

СУТКА [сутка] -и, ж. ‘тс, що СУТОЧКІ’ 348. 

СУТОЧКІ [суточк’і] -чок, мн. 1. ‘вузький прохід між будівлями’. Свин’а 
застрагла в тих суточках. 392; [суточки] 326; [судочк’і] 392; [судички] 407; 
2. ‘запічок’ 475; [суточки] 475. 

СУТЦИ [сутци] -ив, мн. ‘тс, що СУТОЧКІ’ 142. 

СУХА ДРИНДА [суха дрйнда] —бйі -и, ч. і ж., знев. ‘дуже худий’ 171. 

СУХАРИКИ [сухарики] -ів, мн. ‘коржики, печиво’ 24. 



СУХА СЕРЕДА 


187 


СУХШИЦЯ 


СУХА СЕРЕДА [суха середа] -ойі -и, ж. ‘середа після Великодня’. В 
суху середу ни город’ац’а, шоб ни загорбжувати дошчу. (Повір’я). 238, 466. 

СУХАЦКИЙ [сухацки'й] -а, -е ‘дуже худий’ 225. 

СУХВИТ [сухвйт] -а, ч. ‘другий шар дощок стелі, прибитий знизу 
балок’. А стбл’у зробимо пуд т сухвйт, то мазати буде лекше. 392; [суф’іт] 392. 

СУХИ [сухй] -а, -е 1. ‘висохлий’. Сухе с’іно (всі н.пп.); 2. ‘худий’. Суха, 
йак ломака, д’івка. 392, 90, 188, 290; 3. ‘давній (про слід звіра)’ 400; 4. ‘про 
м’ясо без жиру’. Сухе мйасо то л’убйме. 116, 2, 186, 339. 

СУХІЗНИЙ [сух’ізнйй] -а, -е ‘тс, що СУХИ-2’ 512; [сух’їзни] 392. 

СУХНЯК [сухн’ак] -а, ч. ‘тс, що СУХОСТОЙ’ 91. 

СУХОБЕЦКІ [сухобецк’і] -а, -е ‘худорлявий’. Тра бул’ш йісти, то не 
будиш так’їм сухобецк’ім. 392. 

СУХОБИЗДЯ [сухббиз’д’а] -і, ж, знев. ‘худа жінка’ 225. 

СУХОВИЛИ [суховйли] -йл, мн. ‘залізні вила для подавання сіна (для 
гною - вилки)’. В готаву не и мбна вбйти суховйл - така мн’ака. 392. 

СУХОВИЛКИ [суховйлки] -лок, мн . ‘тс, що СУХОВИЛИ’ 94. 

СУХОДЕРЕВО [суходерево] -а, с. ‘тс, що СУХОСТОЙ’ 384. 

СУХОЗЛИТКА [сухозлйтка] -и, ж. ‘фольга в іконах’ 197. 

СУХОЗЛОТИЦА [сухозлбтица] -и, ж ‘тс, що СУХОЗЛИТКА’ 225. 

СУХОЗЛОТНИЦЯ [сухозлбтниц’а] -і, ж ‘тс, що СУХОЗЛИТКА’ 220. 

СУХОЛЬОДИЦЯ [сухол’бдиц’а] -і, ж ‘тс, що ШЕРІШ’ 356. 

СУХОПАРНИК [сухопарник] -а, ч. ‘невелика бочка, яку 
використовують при самогоноварінні’. Шос’ наш сухопарник забйвс’а. 188; 
[сухопарн’ік] 90. 

СУХОПОСТОЇНА [сухопостбйіна] -и, ж ‘тс, що СУХОСТОЙ’ 492. 


СУХОПОСТОИ [сухопостбй] -а, ч. ‘тс, що СУХОСТОЙ’ 495, 496. 

СУХОРЕБА [сухореба] -и, ж., іхт. ‘лящ; АЬгаті$ Ьгаша’ 513. 

СУХОРЕБНИК [сухоребник] -а, ч. ‘тс, що СУХОРЕБРИК’ 512. 

СУХОРЕБРИЙ [сухоребрий] -а, -е ‘тс, що СУХОБЕЦКІ’ 392, 454, 515. 

СУХОРЕБРИК [сухоребрик] -а, ч. ‘худий чоловік’ 384, 392, 424, 431. 

СУХОРЕБРИЦЯ [сухоребриц’а] -і, ж ‘худа жінка’ 515. 

СУХОСТОЙ [сухостбй]-бйа, ч. ‘сухе дерево, що стоїть у лісі серед тих, 
які ростуть’. Пбуну хуру нарубав сухостбйу до плйти. 392, 454; [сухостуй] 
515; [сухостйй] 143, 147. 

СУХОТА [сухота] -и, ж, перен. ‘біда’. Ой мен’і ж ш сухота! 392. 

СУХОТИ [сухоти]-от, а/я., мед. ‘хвороба, коли дитина дуже худне’. От 
дитй с на... от л’удена схне, схне і схне. То дитена поб’іл’ше в дитей було, і 
називали* сухоти. 342. 

СУХУ ВИН А [суху вина] -й, ж, збір, ‘тс, що СУХОСТОЙ’ 126. 

СУХШИЦЯ [сухшйц’аі -і, ж ‘тс, що СУХОСТОЙ’ 258. 



СУЧЕ ГИМНЄ 


18 


СЦІНА 


СУЧЕ ГИМНЄ [суче гй'мн’е] -ого -а, с., мед. ‘нарив під рукою’. Йак 
вже в кого суче гй'мн’е, то так болйт, шо й ну... аж пок’і прорве. 392; [суче 
вймн’е] 392. 

СУЧИНЯ [сучин’а] -ати, с. ‘щеня’ 37, 176. 

СУЧКА [сучка] -и, ж. 1. ‘тс, що СУКА-Г (всі н.пп.); 2. перен. ‘тс, що 
СУКА-2’ 392; 3. ‘пристрій у ткацькому верстаті, який затримує зворотний 
рух навою’ 148. 

СУЧОК [сучок] -чка, ч. 1. ‘відламок усохлої гілки’ (всі н.пп.); 2. ‘тс, що 
ПАМОЛОДОК-3’. На рогах сучок, і на дерев’і сучок. 103, 3, 444. 

СУША [суша] -и, ж. ‘засуха’. Пйат’ тйжн’у суша стойїт. 392. 

СУШЕЦЬ [сушец’] -шц’а, ч. ‘тс, що СУХОСТОЙ’ 209. 

СУШИНЯ [сушин’а] -і, ж. ‘тс, що СУША’. Ц’ілу гбсин’ така сушин’а, 
шо вода в колод’азах повисихала. 392. 

СУШИЦЯ [сушйц’а] -і, ж. І ‘тс, що СУХОСТОЙ’ 326,476; 2. ‘шосе’ 468. 

СУШИЧКА [сушйчка] -и, ж. ‘зменш, до СУШИЦЯ-Г 476. 

СУШКА [сушка] -и, ж. ‘тс, що СУХОСТОЙ’. Пойіхав і нат’ав сушки'. 


515, 518. 

СУШНЯК [сушн’ак] -а, ч. ‘відчуття спраги’ 446 

СУШОК [сушок] -шка, ч. ‘тс, що ЛОБОК-2’ 148. 

СУЩИНА [сушчина] -и, ж. ‘вощана основа стільника без меду’ 211. 

СХАМУРЧИТИ [схамурчйти] -йт’, недок . ‘подавати голос, пере¬ 
слідуючи дикого кабана (про мисливського собаку)’. Собака схамурчйт’. 141. 

СХИЛИТИС [схилйтис] -л’ус, -лиса, док. І. ‘змінити пряме положення 
на похиле’ (у багатьох н.пп.); 2. перен. ‘померти’. Йак старй схйлиц:а, то 
корову ни буде диржати. Хто с’їна накосит? 392. 

СХІДКИ [сх’їдки] -док, мн. ‘східці’ 211; [сходки] 428. 

СХІДНИ [сх’їдни] -а, -е ‘такий, що сходить (піднімається) (про 
дріжджове тісто)’. Сх’ідни пател’н’ік. 305; [схудн’і]. Схудн’і млинц’і. 529. 

СХОВАНКА [схованка] -и, ж. ‘місце схованки звіра’ 296, 392, 424. 

СХОВИЩЕ [схбвишче] -а, с. ‘тс, що СХОВАНКА’ 293. 

СХОЛОДАТИ [схолбдати] 3 ос. одн. схолбдайе, док. ‘схолонути, 
вихолонути’. Картбпл’і схолбдайут - тод’і йіж. 529. 

СХРЕЩАНИ [схрешчани] -а, -е ‘тс, що МЄТІС’ 431, 481. 

СХРОН [схрон] -у, ч. ‘тс, що СХОВАНКА’. Кожен звир майє свуй 
схрон. 343. 

СХУДНИЙ [схудний] -а, -е ‘такий, що дає можливість швидко знайти 
вбитого звіра (про мисливську рушницю)’. Старй Гнат мау схудну стрел’бу. 26. 

СЦИКЛИНИ [сциклйни] -йн, мн ., збір, ‘сечовина’ 392. 

СЦІНА [сц’іна] -й, ж. ‘стіна будівлі’ 290. 




СЧИСТИТИС [счйститис] 3 ос. одн. счйститса, док. ‘виділити після 
отелення те місце, де розвивалося теля’. Шос’ корова дбуго не и може 
счйститис, нагл’адай, шоб не и з’:іла. 392. 

СЮГАТИ [с’угати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що КУРИВАТИ’ 385. 

СЮДА [с’уда] прис. ‘сюди’ 90, 188, 392. 

СЮДАВО [с’удаво] прис. ‘тс, що СЮДА’ 94; [с’удигб] 392; [с’удивб]. То 
с’удивб йти до Чбрча. 313. 

СЮДИ 1 [с’удй] прис. ‘вказує на близьке місце’ (у багатьох н.пп.) 

СЮДИ 2 [с’уди] ‘виг., за допомогою якого повертають запряжених волів 
ліворуч’. А нал’їво повернути в нас - с’уди. 498. 

СЮДНЄ [с’удн’е] прис. ‘сьогодні’ 36. 

СЮДОЮ [с’удбйу] прис. ‘цією дорогою’. С’удбйу йд’їте до Цуман’а, 
с’удбйу... 392. 

СЮКРОВКА [с’укрбвка] -и, ж. ‘свекруха’ 494. 

СЮ-СЮ [с’у-с’у!] ‘виг. для підкликання гусенят’ 221, 326, 402, 475. 

СЮСЮН [с’ус’ун]-а, ч. ‘порося’ 16. 

СЮСЯ [с’ус’а] -і, ж., дит. ‘гуска’ 326, 475. 

СЮТ [с’ут] прис. ‘тут’ 122. 

СЮТ НИ ТУТ [с’ут ни тут] прис. ‘часто; постійно’ 326. 

СЮТ-ТУТ [с’ут-тут] прис. ‘щоразу; дуже часто’. Росте і стала бул’ш 
йюти - с’ут-тут і шос’ жуйе. 392. 

СЯВКАТИ [с’аукати] 3 ос. одн. с’аукайе, недок. ‘подавати тихі звуки 
(про гуску)’ 221. 

СЯГАЇН [с’агайін] -а, ч. ‘хазяїн’ 530. 

СЯДАТИ [с’адати] -айу, -айіш, недок 1. ‘сідати’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘по¬ 
являтися на склі (про візерунки від морозу)’. Ласици с’адайут на шкло. 310. 

СЯКИЙ-ТАКИЙ [с’акий-такий] -а, -е, займ. ‘який-небудь’. П’ілка с’ака- 
така. 154. 

СЯНЮЧИЙ [с’ан’учий] -а, -е ‘сіяючий, блискучий’. В’їла с’ан’уча 
церква.147. 

СЯРА [с’ара] -и, ж‘молозиво’ 376. 

СЯЯВО [с’айавб] займ. ‘ця’ 94. 

СЬВИЖИТИ [с’вижйти] 3 ос. одн. с’вижйт’, недок. ‘тс, що СВІЖИТИ’. 
Мойа стрел’ба с’вижйт’. 117; [с’в’їжити] 272. 

СЬВИЧКА [с’вйчка] -и\ ж. 1. ‘воскова паличка з ґнотом, яку вико¬ 
ристовують для освітлення’ (у багатьох н.пп.); 2. ‘внутрішня частина стовбура 

дерева; серцевина’ 392. 

СЬО [с’о] с’бго, займ. ‘це’. С’о було колйс’ давно. 8, 124, 176; Та шо с’о 
ви байали? 225. 




СЬОГОРКУ [с’огбрку] прис. ‘цього року’. С’огбрку майу багато 
роботи. 443. 

СЬОДНЯ [с’бд’н’а] прис. ‘тс, що СЮДНЄ\ Охбтн’іку не и везе с’бдн’а. 
296; [с’бдн’і] 392; [ц’бдн’і] 392; [с’бдн’е] 332. 

СЬОЙ [с’ой] с’бго, займ. ‘цей’. С’ой куток майє свойї могилки. 122, 46, 
74, 94, 124, 176, 466; Йа і с’бйе знайу. 515; Йа поставила с’у хату, а вперид 
купйла с’уйу. 224; Грбмке л’іто с’бго року. 225. 

СЬОЙГО [с’ойгб] займ. ‘тс, що СЬОЙ* 225. 

СЬОЙГОВО [с’ойговб] займ. ‘тс, що СЬОЙ’ 225. 

СЬОЙО [с’ойб] займ. ‘тс, що СЬОЙ’ 466. 

СЬОЙОВО [с’ойовб] займ. ‘тс, що СЬОЙ’ 466. 


СЬОЙОВОЙ [с’ойовбй] займ. ‘тс, що СЬОЙ’ 466. 
СЬОРПА [с’орпа] -й, ж. ‘юшка з баранячим м’ясом’ 338. 
СЬОСТРА [с’бстра] -и, ж. ‘сестра’ 148. 

СЬЦЮХ [с’ц’ух] -а, ч. ‘сечовий міхур’ 48. 

СЬЦЬОХІ [с’ц’бх’і] -у, л ін. ‘тс, що СЦИКЛИНИ’ 392. 



ТАБАРЕТКА [табаретка] -и, ж. ‘стілець із спинкою або без спинки’ 281. 
ТАБАЧНИК [табачник] -а, ч. ‘кисет для тютюну’ 178. 

ТАБАЧНИЦЯ [табачниц’а] -і, ж. 1. ‘кисет для тютюну’. Табачниц’а на 
т’ут’ун. 141; 2 [табачнйц’а] -і, ж. ‘невелика торбинка для тютюну’. В табачнйці 
буу т’ут’ун і огнйво. ЗОЇ. 

ТАБЛИЦЯ БІЛА [таблйц’а б’іла]-і -ойі, ж., перен. ‘тс, що ГАЗЕТА - 
2’ 208. 


ТАБЛИЦЯ ЗАДНЯ [таблйц’а задн’а] -і -н’ойі, ж., перен. ‘тс, що ГАЗЕТА 
- 2’ 334. 

ТАБЛИЦЯ КОЗЄЧА [таблйц’а коз’еча] -і -ч’ойі, ж., перен. ‘тс, що 
ГАЗЕТА - 2’ 456. 


ТАБОРКА [таббрка] -и, ж. ‘табурет’ 384. 

ТАБУН [табун] -а, ч. ‘тс, що СТАДО - 3’ 424. 

ТАВАРИ [таварй] -ив, мн. ‘корови’. Вже йшли таварй додому. 216. 
ТАВОНО [тавбно] займ. ‘ось та’ 147. 


ТАЙВОНО [тайвбно] займ. ‘тс, що ТАВОНО’ 338. 

ТАЙНО [тайно] прис. ‘таємно’. В’ін тайно хбдит’ на охоту. 116. 




ТАК [так] /. част. ‘так, добре’. Так, йа йду. (всі н. пп.); 2. у зн. прис. 
‘безплатно’. Ус’ім д’іткам продайе - Васил’кови так дайе. 384. 


ТАК А ТАК [так а так] у зн. прис. ‘дуже старано, по-хазяйськи’. Йуй 
все зроби так а так. 392. 

ТАКИЙВО [такийво] такавб, такевб 1. займ. ‘такий’. Такоговб 
рушника вйшийу. 296; [так’ійвб] 446; [так’ійвбт] 446; [так’івб] 392; 2. ‘чима¬ 
лий’. Так’івб вже гонук’і... вже вилйкі. 392, 296; 3. ‘сякий-такий’. Гарни 
рушнйк? - А так’івб. 466. 


ТАКІЙО [так’ійб] такайб, такейб, займ. ‘тс, що ТАКИЙВО - Г 466; 
[так’ійовб] 466; [так’ійвбй] 466. 

ТАКОВОНКА [таковбнка] част. ‘так’. Страшно було... Ни раз 
таковбнка перетр’асес’іа... 74. 

ТАКОЄ [такбйе] -ого, займ. ‘таке’. І шо воно такбйе? Нима никбго. 454. 
ТАКРИК [такрйк] прис. ‘тс, що ВЛІТЮСЬ’ 148, 333, 351, 384; [такр’їк]. 
Такр’їк булй хорбш’і грибй. 326, 338, 346, 418. 

ТАКРІЧНІЙ [такр’і'чн’ій] -н’а, -н’е ‘тс, що ЛІТОШНІЙ’ 418; [так- 
р’ішн’ій] 326. 


ТАК РОКУ [так року] прис. ‘тс, що ЛІТОШНІЙ’ 527. 

ТАКСУВКА [таксувка, таксуука] -і, ж. ‘легковий автомобіль’. Ондогб 
д’іти пос’адали на дорбзи... А йак буде йіхати таксуука? 392. 

ТАЛИНА 1 [талина] -й, ж. ‘місце, на якому розтав сніг’. На городи за 
клун’ойу вже йе талина. 392. 

ТАЛИНА 2 [талина] -й, ж. ‘тупий бік ножа, протилежний до гострого’ 144. 

ТАЛЮРКА [тал’урка] -и, ж ., бот. ‘тс, що ВАРАНИЦЯ’ 138, 219; 
[тал’арка] 227. 

ТАЛЬКА [тал’ка] -і, ж. ‘пристосування для намотування міток’ 224, 392. 

ТАЛЬОВИЙ [тал’бвий] -а, -е ‘тс, що ВИСТІҐОВИ’. Йака тал’бва па- 
н’і... 24. 


ТАМГЕ [тамге] прис. ‘тс, що ТАМИКА’ 104, 424; [тамгй] 404. 

ТАМЕ [таме] прис. ‘тс, що ТАМИКА’. Д’іучата таме не сед’іл'і без 
роботи. 243. 

ТАМИКА [тамика] прис. ‘там’. Не трабуло тамика ходйти з задертийу 
головбйу, трабуло гл’ад’їтис. 392; [тамека] 243. 

ТАМІЙКИ [там’ійки] прис. ‘тс, що ТАМИКА’ 380. 

ТАМІНЬКА [там’ін’ка] прис. ‘тс, що ТАМИКА’ 382. 

ТАМО [тамо] прис. ‘тс, що ТАМИКА’. Тамо лижйт сок’іра. 392. 

ТАМОВОВО [тамововб] прис. ‘ось там’ 474. 

ТАМОГО [тамогб] прис. ‘тс, що ТАМОВОВО’ 392. 

ТАМОНО [тамбно] прис. ‘тс, що ТАМОВОВО’ 160, 211, 237. 



ТАМОНОЧКИ 


9 


ТАРАХАВКА 



ТАМОНОЧКИ [тамоночки] прис. ‘тс, що ТАМОВОВО’ 46. 

ТАМОНЬКИ [тамон’ки] прис. ‘тс, що ТАМИКА’ 418. 

ТАМТАЙВОНО [тамтайвбно] займ. ‘тс, що ТАВОНО’ 338. 

ТАМТЕШНІЙ [тамтешн’ій] -н’а, -н’е ‘такий, що з іншої хати, напр., у 
хаті молодої будуть такими батьки молодого’. Просимо ... тутешн’ійі бат’ка 
й матера, тамтешн’ійі бат’ка й матера і вас, панове гбс’т’і, благословите нам. 
(Благословіння молодих перед весіллям). 342. 

ТАМТОЙ [тамтбй] -а, -е, займ. ‘той, а не цей’. І тамтбй пан подарев 
того кри’пака зап’їл’с’кому панов’і. 338, 326; [тантбй] 59, 402. 

ТАМТОЙВОНО [тамтойвбно] займ. ‘тс, що ТОЙВОНО’ 338. 

ТАМТОЙ РИК [тамтбй рик] прис. ‘тс, що ЛІТОШНІЙ’ 466. 

ТАНКА [танка] -і, ж. ‘танк’. Там була пудбйта танка. 392, 90, 188; 
[танга] 25. 

ТАНІЙ [тан’ій] -н’а, -н’е ‘дешевий’. Зус’їм тан’е мйло. 221. 

ТАНЦОР [танцбр] -а, ч. ‘танцюрист’ 331; [танц’бр] 374. 

ТАНЦОРКА [танцбрка] -и, ж. ‘танцюристка’ 331; [танц’брка] 374. 

ТАНЦУЛЬКІ [танцул’к’і] -л’ок, ми ., знев. ‘танці; гуляння молоді’. В 
йейі голоуйі тонб танцул’к’і. 392. 

ТАНЧЕ [танче] прис. вищ. ступ, ‘дешевше’. Хай буде танче, аби продати. 
331, 326. 


ТАНЬО [тан’о] прис. ‘дешево’. Продам грибй тан’о. 326, 6, 221. 

ТАПИНЬКИ [тапйн’ки] -н’ок, ми. ‘тапочки’ 184. 

ТАРАГАН [тараган] -а, ч ., ент. ‘тарган; Регіріапеїа огіепіаііз Ь.’ 121; 
[таракан] 90. 

ТАРАГУНИТИСЬ [тарагунитис’] -ун’ус’, -унис’а, недок ., знев. ‘іти куди- 
небудь, пертися’ 449. 

ТАРАДАЙКА [тарадайка] -и, ж. ‘тс, що БУРКАВКА’ 53,110, 272, 380; 
[таратайка] 16. 

ТАРАКАЛО [таракало] -а, с. ‘тс, що БУРКАВКА’ 421. 

ТАРАМОК [тарамбк] -мка, ч. 1. ‘пастка для лову горобців у вигляді 
ящика, зробленого з лободи’. Тарамка ставили і на шчбглик’ів. 339; 2. ‘тс, 
що БУРКАВКА’ 169. 


ТАРАНДА [таранда] -й, ч. і ж. ‘тс, що КВАНДА’ 392. 

ТАРАНОК [таранбк] -нка, с. ‘тс, що БУРКАВКА’ 89. 

ТАРАСОВА ХАТА [Тарасова хата] -ойі -и, ж. ‘стара хата’ 116. 
ТАРАСЯКИ [тарас’аки] -с’ак, ми. ‘хмиз; гілля’ 103. 

ТАРАТУЛЯ [таратул’а] -і, ч. і ж. ‘тс, що КВАНДА’ 418. 
ТАРАХАВКА [тарахаука] -и, ж. ‘тс, що БУРКАВКА’. С пуделка с 
помал’їни робйли гучки тарахауку. 141,15,424; [таракаука] 130; [тарахкаука] 
103, 244; [тарахтаука] 340. 




ТАРАХАЛКА [тарахалка] -і, ч. і ж. ‘тс, що КВАНДА’ 392; [тарахал- 
ка] 275. 

ТАРАХТІЛКА [тарахт’їлка] -и, ж. ‘тс, що КВАНДА’ 216. 

ТАРАХТУН [тарахтун] -а, ч. 1. ‘іграшка з надутого свинячого сечового 
міхура, у який всипали горошини’ 326; 2. ‘тс, що КВАНДА’ 144. 

ТАРАХТУХА [тарахтуха] -и, ж. ‘тс, що КВАНДА’ 375. 

ТАРАХТУШКА [тарахтушка] -и, ж. ‘тс, що БУРКАВКА’ 17. 

ТАРЄЛКА [тар’елка] -и, ж. ‘тс, що ГАЗЕТА - 2’ 232,427; [тарйлка] 392. 

ТАРИЛКА [тарйлка] -и, ж. 1. ‘тарілка, неглибока миска’ (у багатьох н. 
пп.); 2. бот. ‘тс, що ВАРАНИЦЯ’ 198, 305; [тар’Ілка] 133. 

ТАРКОТУН [таркотун]-а, ч. ‘тс, що БУРКАВКА’ 320. 

ТАРТАК [тартак] -а, ч. 1. ‘лісопильний завод’. За Пол’шчи вун робйу в 
тартаку. 392; [картак] 254; 2. ‘пилорама’ 342. 

ТАРТИ ПЛЯЦОК [тарти шт’ацок] -ого -а, ч ., кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’ холм 37. 

ТАСЬМА [тас’ма] -и, ж. ‘поводок, який прив’язують до собачого 
ошийника’ 353. 

ТАСЬОНКА [тас’онка] -и, ж. 1. ‘тс, що КОСНИК’. Перед Новйм роком 
тас’бнки мотали і палали на сйтови - чийа перша вйле“тит’, та перша замуж 
вййде. 342; 2. ‘тканий кольоровий пояс для підперезування’. Тас’бнкойу 
пудвйазували латушку. 326, 221. 

ТАТАРАК [татарак] -а, ч., бот ‘тс, що ЛАПАХА’ 517. 

ТАТАРКИ [татаркй] -рбк, ми. ‘тс, що СТЕПИР’Є’. Ідй с нашчипай 
татарок. 144, 366, 479, 507. 

ТАТАРУК [татарук] -а, «/., ори. ‘тетерук; Ьугишз Іеігіх Ь.’ 103, 418. 

ТАТКО [татко] -а, «/., пестл. 1. ‘рідний батько’ 90, 188, 392; 2. ‘хрещений 
батько’396. 

ТАТОЙКО [татойко] -а, ч ., пестл. ‘тс, що ТАТКО - Г. Ой обжйнки, 
татойку, обжйнки, - вже пожали гбройки й долйнки. (Нар. пісня). 46. 

ТАТУСЬ [татус’] -а, у., пестл. 1. ‘тс, що ТАТКО - Г 392; 2. ‘тс, що 
ТАТКО - 2’ 366. 


ТАТУСЬКО [татус’ко] -а, ч. ‘тс, що ТАТКО - 2’ 35, 165, 224. 
ТАТУСЬО [татус’о] -а, ч. ‘тс, що ТАТКО - 2’ 165. 

ТАЩИЛНИЦЯ [ташчйлниц’а] -і, ж. ‘жінка, яка згрібає сіно на сінокосі’ 
121; [ташчйл’ниц’а] 377. 

ТАЩИТИ [ташчйти] -у, -иш, недок. ‘гребти сіно’. Йдем ташчйти с’іно. 
305,6, 74, 161,293, 340. 

ТАЯ [тайа] 1. вказівнийзайм. ‘та’. Ну й дорога тайа кнйшка. 392; 2. ‘вка¬ 
зує на неозначену особу’. Ой буде бида, йак тайа казала. 392; 3. евф. Однй 


сп’івайут’ - в нейі гулува жил’езна, а генчи - тайа жил’езна. 454; Хлбпц’і 
туйу роспихали, шо ни мбна с’їсти. (Весільна пісня). 454. 




ТАЯК [тайак] 1. спол. ‘як, ніби, наче’. Висбк’і, тайак його бат’ко покййни 
був. 392; Свин’аче кубло тайак берлйг. 430; [так йак] 384; 2. част. ‘хіба, невже’. 
Тайак йа думала, шо буде гурш? Думала - луч:. 392. 

ТВАР [твар] -а, ч. ‘обличчя’. Буде на твару ластовйн’.е. 80, 106, 326, 
428; Вона на твару видайе молйдше. 313. 

ТВЕРДИНА [твердина] -й, ж. ‘корова з твердими дійницями’ 397. 

ТВОРИЛО [творйло] -а, с. ‘великий ящик, у якому готують розчин із 
жовтої глини для мулярних робіт’ 428. 

ТВУІЧКА [твуїчка] -и, ж. ‘кріт’ 89; [твуїшка] 89. 

ТЕБЕНКИ [тебенкй] -нбк, мн. ‘нитки, які звисають з обтріпаної 
спідниці’. Спуднйц’а с тебенками. 211. 

ТЕБЕНЬКА [тебен’ка] -и, ж. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 346. 

ТЕБЕНЬКИ [тебен’ки] -н’ок, мн. ‘кінці основи, яких не можна до¬ 
ткати’ 211. 

ТЕБИНИ [тебини] -ин, мн. ‘нитки, які звисають біля хустки, не пов’язані 
в китиці’ 211. 

ТЕВО [тево] займ. ‘це’ 138. 

ТЕВОНО [тевоно] займ. ‘тс, що ТЕВО’ 12, 211. 

ТЕЄВО 1 [тейево] займ. ‘он те’. Тейево видро подай. 392. 

ТЕЄВО 2 [тейево] ‘вставне слово, яке вживається в паузах між 
повідомленнями’. Йа брав собй... тейево... дрел’ку. 392; [тейегб] 392. 

ТЕЄВО ЯК ЙОГО [тейево йак його] вставне словосполучення ‘тс, що 
ТЕЄВО 2 ’ 392. 

ТЕКЛЮНЯ [текл’ун’а] -і, ж., бот. ‘тс, що ВАРАНИЦЯ’. Самй нас’іялис 
текл’ун’і, а типера гон йак файно ц’витут. 392. 

ТЕКЛЮША [те и кл’уша] -и, ж, бот. ‘тс, що ВАРАНИЦЯ’ 175. 

ТЕКЛЯ [Текл’а] -і, ж. 1. ‘власне жіноче ім’я - Текля’ (всі н. пп.); 2. ‘тс, 
що БОЦУНИХА’ 143. 

ТЕЛЕБУХ [телебух] -а, ч. ‘тс, що ВЕНТРОБИ’. Телебуха вйкин’ - собаки 
рознесут’. 424; [тел’бух] 124. 

ТЕЛИКА [телйка] -и, ж. ‘молода корова’. У вас корови - телйки і 
мандрйчки велйк’і... (Весільна пісня). 46. 

ТЕЛИЦА [телйца] -и, ж. ‘тс, що ТЕЛИКА’ 392; [телйц’а] 90; [тилйца] 
392; [тилйц’а] 80. 

ТЕЛИЦІ [те и лиц’і] -лйц’, мн. ‘корови’. Наш пастух пасе те и лиц’і. 144; 
[тилйц’і]. Тилйц’і йдут’ с пастовен’а. 80. 

ТЕЛОЧКА [телочка] -и, ж. ‘молода корова, яка ще не мала теляти’ 80. 

ТЕЛИШ’Ї [телишйі] -їв, мн. ’порізаний стовбур дерева на поліна’ 94. 

ТЕЛУШКА [телушка, телуш’ка] -и, ж. ‘тс, що ТЕЛИКА’ 154, 307; 
[талушка] 118; [тилушка] 527. 




ТЕЛУШКИ [телушк’й 6 ] -шок, мн. ‘тс, що ТЕЛИЦГ. Диучета телушк’й 
подбйут’ і схбд’аца до йекейіс’ хати. 380. 

ТЕЛЯТО [тел’ато] -а, с. ‘теля’ 280, 317, 522; [тил’ато] 62, 512; [тил’ето] 
165, 479. 

ТЕЛЬБАТИ [те и л’бати] -а, -е 1. ‘людина з великим животом’ 392; 2. ‘вов¬ 
чиця, яка носить плід’ 310, 339. 

ТЕЛЬБО [тел’бо] -а, с., знев. /. ‘великий живіт’ 392; 2. ‘людина з великим 
животом’. От тел’бо йаке твойа животата баба. 392. 

ТЕЛЬБУХ [тел’бух] -а. ч 1. ‘тс, що ТЕЛЬБО’ 392; 2. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 
148, 326. 

ТЕЛЬБУХИ [тел’бухи] -ив, мн. ‘тс, що ВЕНТРОБИ’ 310; [тел’бух’і] 156. 

ТЕЛЬБУЧЧЕ [тел’буч:е] -а, с., збір, ‘тс, що ВЕНТРОБИ’ 427; [тел’- 
бушйе] 427. 

ТЕЛЬБУШИТИ [тел’бушйти] -шу, -шйш, недок. ‘виймати нутрощі з 
убитої тварини’ 141, 305. 

ТЕЛЬО [те и л’о] -а, с. ‘тс, що ТЕЛЯТО’ 370. 

ТЕМНО-СМАГЛЮВАТИЙ [темно-смагл’уватий] -а, -е ‘темно- 
охристий’. В собаки темно-смагл’увата шерс’т’. 137. 

ТЕНУТИ [тенути] -ну, -ниш, док. ‘рушити’. Стала на міс’ц’і и не тене. 11. 

ТЕНУТИСЯ [тенутис’а, тенутис’е] -нус’, -нис’е, док. 1. ‘зрушити з місця’. 
Ни можу і з м’їс’ц’е тенутис’е. 46; Тобй шо - важно тенутис’а? 428; 2. ‘почати 
працювати; взятися до роботи’. Сидйт, а до роботи и не и тенитса. 392. 

ТЕПЕРА [тепера] прис. ‘тепер’. Тепера мона жйти, да здороул’а бракуйе. 
392; [гипера] 392. 

ТЕПЕРИКА [те и перика] прис. ‘тс, що ТЕПЕРА’. Самуй те и перика вашко 
пришлбс жйти на старос’т’і л’іт. 392. 

ТЕПЕРИЧКІ [теперичк’і, те и пери*чк’і] прис. ‘тс, що ТЕПЕРА’ 392. 

ТЕПЕРИШНІ [теперйшн’і] -н’а, -н’е ‘сьогоднішній’. ТеперйшнЧ хл’іб 
мн’екий. 154. 


ТЕПИЦЬ [тепиц’] -пц’у, V., бот. ‘різновид трави, яка росте в сосновому 
лісі’. Де тепиц’, там і рижбк. 148. 

ТЕПЛИНЯ [те и плин’а] -і, ж. ‘час, коли дуже тепло’. Вс’у гбсин’ така 
те и плин’а, шо в самуй сорбц:и копала картбпл’у. 392. 

ТЕПЛОГО ОЛЕКСІЯ [Теплого Олекс’ійа] незм., реліг. ‘тс, що ОЛЕК¬ 
СІЯ’ 90, 392. 

ТЕПЛУШКА [теплушка] -и 6 , ж. ‘ватяна фуфайка’. Де мойа теплушка? 466. 
ТЕРЕБИТИ [теребйти, те и ре и бйти] -бл’у, -бйш, недок. 1. ‘обрубувати 


гілляки зі зрізаного дерева’ 428; 2. ‘виймати рештки їжі із зубів за допомогою 


сірника’ 221; [теребити] Рана пташечка зубц’І тереб’іт’ - п’їзна вочкам’і 


шлупайе. 293. 




ТЕРЕБИТИСЬ [теребитис’] 3 ос. одн. теребит’с’а, недок. ‘чистити 
дзьобом пір’я (про птаха)’. Йак теребит’с’а бусин’, то недобре - будеш слабий 
[Вперше навесні] (Повір’я). 144; [тиребитис’а] 348. 

ТЕРЕБ’ЯЧИЙ [теребйачий] -а, -е ‘такий, що дзьобом чистить пір’я (про 
птаха)’. Йак теребйачого бус’л’а побачиш, то будиш бол’нй. 348. 

ТЕРЕМОК [теремок] -мка, ч. ‘пастка з рибальської сітки для лову 
птахів’ 415. 

ТЕРЕН 1 [терен] -у, ч ., бот. ‘колючий кущ родини розових; Ргипиз зріпоза 
Ь.’ (всі н. пп.). 

ТЕРЕН 2 [терен] -у, ч. 1. ‘місце, вибране для полювання’ 334; [терен] 2, 
60, 293, 338; [терен’] 134; 2 ‘місце, обведене шнуром з прапорцями під час 
полювання на вовка’ 334. 

ТЕРЕПЕНЯ [терепен’а] -і, ж. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 475. 

ТЕРКА [терка] -и, ж. ‘тертка для овочів’ 326, 490; [т’орка] 496. 

ТЕРНИЦЯ [терниц’а] -і, ж. 1. ‘пристрій для первинної обробки льону 
та конопель; терлиця’ (у багатьох н. пп.); [терница]. Бало, вййдиш на двур, 
то в ц’у пору терници вже трах-трах-трах! 392,11; 2 ‘пастка на тхора’. Вййми 
тхора с терниц’і”. 309. 

ТЕРПЕЦ [те и рпец] -пцу, ч. ‘здатність витримувати щось неприємне; 
терпіння’. Ну все - муй те и рпец лбпнуу! 392; [терпец’] 449. 

ТЕРПУХА [Терпуха] -и, ж., реліг. ‘день напередодні Водохреща, коли 
цілий день постять, а увечері Водянуха - пісна вечеря’ 225; [Тирпуха]. На 
Тирпуху ни йіж, то гарного хлбпца вйтирпиш. 461. 

ТЕРТИ [терти] тру, треш, недок. 1. ‘розтирати тіло’. Два дн’і терла 
спйртом руку. 90, 392; 2. ‘подрібнювати що-небудь на тертці’. Рано терла 
картопл’у на картопл’аники. 392; 3. ‘очищати волокно на терлиці від 
костриці’. Йак треш конбпл’і, то хусткойу замотайіса по сами гбчи. 392; 
4. ‘чистити димар від сажі’. Буду терти саж’у. 351; Тре садже терти. 377. 

ТЕРТИСЬ [тертис’] трус’, трес’а, недок. 1. ‘рухаючись туди й сюди, 
зачіпати що-небудь, виявляючи цим свою радість’. А котй л’убйат тертис об 
нбг’і. 392; 2. ‘нереститись (про рибу)’. Брали каганец’ ловйти, йак рйба 
трет’с’а. 413. 

ТЕРТУН [тертун, те и ртун] -а, ч. ‘тс, що БЕЦЬ’ 44, 121, 129, 130, 227, 475. 

ТЕРТУСНИК [тертусник] -а, у., кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’ 359. 

ТЕРТУШКА [тертушка, те и ртушка] -і и , ж. ‘тс, що ТЕРКА’. Терла 
картбпл’у, то те и ртушкойу палци подерла. 392, 139, 500. 

ТЕРТУШОК [тертушок] -шка, ч., кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’ 133. 

ТЕРТЮХ [терт’ух] -а, ч., кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’ 442; [те и рц’ух] 315; 
[тарт’ух] холм 37. 

ТЕРТЬ [терт’] -і, ж. ‘тс, що ТРАЦІНА’. Терт’ насйпалас’ в черевйк. 142. 




ТЕРУМБАХА [терумбаха] -и, ж. ‘тс, що КУБАРКА’ 6. 

ТЕСАК [тесак] -а, ч. ‘великий ніж’. Вйстружи палку тесаком. 222; 
[тисак] 254. 

ТЕСЛИЦЯ [теслйц’а] -і, ж. І. ‘спеціальна сокира для виготовлення 
корита’ 342; 2. ‘тс, що ҐАНЯ 2 ’ 346. 

ТЕСЬЦЬОВА [тес’ц’ова] -ойі, ж. 1. ‘теща’ 517; 2. ‘свекруха’ 517. 

ТЕТЕР [тетер] -а, ч ., орн. ‘тс, що ТАТАРУК’ 244; [тетер] 172, 296. 

ТЕТЕРА [тетера] -и, ж ., орн. ‘самка тетерука’ 173, 244. 

ТЕТЕРВИЧА [те и те и рвйча] -і, ж ., орн. ‘тс, що ТЕТЕРА’ 353. 

ТЕТЕРИВЕНЯТКО [те и те и риве и н’атко] -а, с., орн. ‘маля тетерука’ 338. 

ТЕТЕРИХАТИ [тетерйхати] 3 ос. одн. тетерйхайе, недок. ‘токувати (про 
тетерука)’ ЗОЇ. 

ТЕТЕРИЦЯ [те и те и рйц’а] -і, ж., орн. ‘тс, що ТЕТЕРА’ 11,212. 

ТЕТЕРИЧ [те и терич] -а, ч ., орн. ‘тс, що ТАТАРУК’. Те и терич і тити- 
рин’е. 144. 

ТЕТЕРІВКА [тетер’їука] -и, ж ., орн. ‘тс, що ТЕТЕРА’. Тетерук і тете- 
р’іука. 169. 

ТЕТЕРКА [тетерка] -и, ж ., орн. ‘тс, що ТЕТЕРА’. Тетер с тетеркойу. 
296, 338; [т’іт’ірка] 289, 303; [т’іт’урка] 211; [т’іт’орка] 2, 42, 45. 

ТЕТЕРОВИСЬКО [тетербвис’ко] -а, с. ‘місце, де токують тетеруки’ 425. 

ТЕТЕРОКЬ [тетерок’] -рку, ч. ‘тс, що СТЕПИР’Є’. Нарвала тетерк’у - 
будем йісти. 255. 

ТЕТЕРУНЯ [тетерун’а] -ати, с., орн. ‘тс, що ТЕТЕРИВЕНЯТКО’ 424. 

ТЕТЕРУХА [тетеруха] -и, ж., орн. ‘тс, що ТЕТЕРА’ 424. 

ТЕТЕРУЧИХА [тетеручйха] -и, ж ., орн. ‘тс, що ТЕТЕРА’ 135, 309. 

ТЕТЕРУЧОК [тетеручбк] -чка, ч. орн. ‘тс, що ТЕТЕРИВЕНЯТКО’ 159, 
222, 447. 

ТЕЩЕЙКА [тешчейка] -и, ж ., пестл. ‘теща’. Пйшна тешчейка, пйшна - 
до з’ат’а не вййшла. (Весільна пісня). 46. 

ТЄЛЬНА [т’ел’на] -и, ж. ‘кельня’ 94. 

ТЄМИТИ [т’емити] -мл’у, -миш, недок. ‘пам’ятати’. Йа того не т’емл’у 
- було давно. 74, 122, 456. 

ТЄНУТИ [т’енути] -ну, -неш, недок. ‘тягнути’ 59. 

ТЄТИ [т’ети] тну, тнеш, недок. ‘вдаряти’. Треба себе по кол’їну т’ети, 
то зайец’ впаде. (Повір’я). 356. 

ТЄТЬОРКА [т’ет’брка] -и, ж ., орн. ‘тс, що ТЕТЕРА’ 252. 

ТИБЕЛЬ [тйбел’] -бл’а, ч. 1. ‘різновид свердла’ 208; 2. ‘кілочок, за 
допомогою якого з’єднуються бруси в стіні будівлі’ 392. 

ТИВОЙ [тивбй] займ. ‘той’ 538. 



ТИЙВОНИКА 


19 


ТИЛУБАХ 



ТИЙВОНИКА [тийвоника] займ. ‘тс, що ТИВОЙ’. Вонй тйл’ко 
гур’їлочку пйут’, йак тийвоника Андрочикув унук. 74. 

ТИДЕНЬ [тйден’] -дн’а, ч. ‘тиждень’. Йіздиу до сестрй, тйден’ там буу. 
331, 154, 211; [тйдин 5 ] 143, 393, 475; [тедин’] 55; [тейдин’] 85. 

ТИК 1 [тик] тока, ч. 1. ‘місце в клуні для молотьби зернових’ (у багатьох 
н. пп.); 2. ‘долівка в хаті’. Берй змаж тока. 211, 225, 326, 375; 3. ‘місце, де 
токують тетеруки’ 20, 57, 144, 272, 382. 

ТИК 2 [тик] току, ч . ‘топлений жир зі свинячого сала’ 371. 

ТИКА 1 [тйка] -и, ж. ‘тичка, довга палиця’ 154. 

ТИКА 2 [тйка] -и, ж. ‘тс, що ГОЙНЯ’ 273. 

ТИКАТИ 1 [тйкати] -айу, -айе'ш, недок. ‘говорити старшим людям “ти”, 
а не “ви”’. Не тйкай мен’і - йа с тобойу тичок не тйкала. 326, 392. 

ТИКАТИ 2 [тйкати] -айу, -айе‘ш, недок. 1. ‘встромлювати що-небудь у 
землю’. По картопл’і вз’ала гарбузи тйкала. 392,90,188; 2. ‘паруватися’. Воукй 
тйкайут. 382; [т’ікати]. Сукат’ікайе. 159. 

ТИКАТИС [тйкатис] 3 ос. одн. тйкайец:а, недок. ‘тс, що ТИКАТИ 2 - 
2’. Воукй тйкайуціа і собаки тйкайуц:а. 382; [т’ікатис’] 159, 320. 

ТИКЛО [тйкло] -а, с. 1. ‘паличка з дірчастим кружком на нижньому 
кінці, якою збивають масло в масничці’ 144; 2. ‘ручка батога’ 436, 479. 

ТИКО [тйко] част. ‘тільки’. Не робйла - тйко дивйлас’ 143, 338, 342, 
475; Тйко вона бачи е ла йіх. 513. 

ТИКОНО [тйконо] прис. ‘тільки що; щойно’. Тйконо ходйла в 
копиратйву. 475, 16. 

ТИКШЕ [тйкше] прис. вищ. ступ, ‘тихіше’. Ану, д’іти, тйкше! 392; 
[тйкши]. Тйкши йідеш, дал’ши будеш. 380. 

ТИЛ [тил] -а, ч. ‘тс, що ТАЛИНА 2 ’ 74, 162. 

ТИЛЕНЕ-ТИЛЕНЕ [тилене-тилене!] ‘виг. для підкликання телят’ 326. 


ТИЛИЙ [тилйй, ти е лй е й] -а, ч. 1. ‘тс, що ТАЛИНА 2 ’ 159, 211, 226, 277, 
305, 353, 400; 2. ‘валок граблів, у який вставлені зуби’. Д’іукй готували дв’ір 
- мйли, тилийом загортали, заливали водойу. 280, 211. 

ТИЛИПУН [тилипун] -а, ч. ‘тс, що КВАНДА’ 220. 

ТИЛИСТИЙ [тилйстий] -а, -е ‘огрядний, із великим животом’ 366. 

ТИЛИСЬКО [тилйс’ко] -а, с. ‘чимале теля’ 224. 

ТИЛИТИСЯ [тилйтис’а] -л’ус’, -лис’а, недок. 1. ‘отелюватися (про корову)’ 
(у багатьох н. пп.); 2. перен. ‘повільно виконувати якусь роботу’ 144. 

ТИЛИШ [тилйш] -а, ч. ‘тс, що ТАЛИНА 2 ’. Хот’іу рйзати тилишом. 48. 

ТИЛІЙ [тил’іи] -а, ч. ‘тс, що ТАЛИНА 2 ’ 81. 

ТИЛЛЄ [тил’:е] -а, с. ‘тс, що ТАЛИНА 2 ’ 134, 222, 382, 421. 

ТИЛУБАХ [тилубах] -а, ч. ‘тс, що ДЛУПАХ’. В йами самй тилубах’і - 
не буде чим годувати корову. 305, 116, 208. 



ТИЛУШКА 


199 . 


типти 


ТИЛУШКА [тилушка] -и, ж. ‘тс, що ТИЛИСЬКО’. Пасла свойе, троха 
зан’імала чуже... Д’ви тилушки зан’імала. 527, 225. 

ТИЛЮШИЧКА [тил’ушичка] -и, ж. ‘тс, що ТИЛЄТО’ 495. 

ТИЛЬ [тил 5 ] -а, ч. ‘тс, що ТАЛИНА 2 ’ 264. 

ТИЛЬБАТИ [тил’бати] -а, -е 1. ‘такий, що має великого живота’ 90, 
392; 2. ‘сучка, яка носить плід’ 339. 

ТИЛЬБУЛЯ [тил’бул’а] -і, ж., знев. ‘вагітна жінка’. Найхужче, йак 
тил’бул’а перейде дорогу. (Повір’я). 430. 

ТИЛЬБУШИТИСЬ [тил’бушитис’] 3 ос. одн. -иц’:а, недок. ‘чистити пір’я 
(про птаха)’. Кури тил’бушац’:а - то буде дошч. (Повір’я). 16. 

ТИЛЬЄ [тил’йе] -а, с. ‘тс, що ТАЛИНА 2 ’ 44, 156, 191, 447. 

ТИЛЬЙО [тил’йб] -а, с. ‘тс, що ТАЛИНА 2 ’ 42. 

ТИЛЬКО-ТИЛЬКО[тйл’ко-тйл’ко] част. ‘от-от’. Собака тйл’ко-тйл’ко 
шо дожене... 38. 

ТИМ [тим] ‘тому; для того’. Вирбу тим с’в’ат’ат’, шо кйдали в’іт’:е пуд 
ноги 1 Ісусов’і. 16. 

ТИМНОТА [тимнота] -й, ж. ‘темінь’. Надворй така тимнота, шо хоч 
дул’у дай. 392. 

ТИМНЯЖИТИ [тимн’ажити, ти с мн’ажити] 3 ос. одн. тимн’ажит, недок. 
‘нездужати, хворіти; хворобливий стан, коли то гаряче, то холодно’. Вс’у 
нуч ме и не тимн’ажило. 392. 

ТИН ДАТИ [тйндати] -айу, -айіш, недок. 1. ‘повільно виконувати яку- 
небудь роботу’. До пууранка тйндайе, а все бес толку. 392; [тйнд’ати] 77; 
[тйн’дз’ати] 392; 2. ‘повільно йти, плентатися’ 392; [тйн’д’ати]. Ше до ц’ейі 
пори л’їсом дес’ тйн’д’айе. А колй в се и ло приде? 392. 

ТИНКОВАТИ [тинковати] -уйу, -уйеш, недок. ‘штукатурити’ 221. 

ТИНЯК [тин’ак] -а, ч. ‘чучело тетері, яке використовували мисливці 
для приманювання самця під час полювання’ 74. 


ТИНЯК А [тин’ака] -и, ж. ‘тс, що БРАКОНЬИОР’ 211. 

ТИНЬОВАТИ [тин’овати] -уйу, -уйіш, недок. ‘добирати кольори під час 
ткання кольорових ряден чи килимів’. Файни к’іл’імок - мн’ійе тин’овати. 392. 

ТИПЕРИЧКАЙ [типеричкай] прис. ‘тс, що ТЕПЕРА’ 418. 

ТИПЕРИШНІЙ ДЕНЬ [типеришн’ій ден’] -ого -е ‘сьогодні’. 
Типеришн’ого дн’е на Купала рвут’ лепу... Вона помагайе. 428. 

ТИПЕЦ [тйпец] -пца, ч ., бот. ‘невисока сивувата трава, яку погано 
косити’ 469; [тй*п’іц]. Тй е п’іц’ косйти ой вашко. 74. 

ТИПІРО [тип’іро] прис. ‘тс, що ТЕПЕРА’ 396. 

ТИПТИ [типтй] -у, -еш, недок. 1. ‘витрясати що-небудь’. Вз’ала мишка 
и в с’ін’ах типла... 392; 2. ‘шукати щось’. От нас типлй на кордони! 495. 



ТИРИПЕЛЯ 


00 


ТИЧАЙКА 



ТИРИПЕЛЯ [тирипел’а] -і, ж. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 365,418; [тирапера] 106. 

ТИРИПЕЛЬ [тирипел’] -а, ч. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 95, 365. 

ТИРНИШКА [тирнйшка] -и, ж. ‘чавунна сковорода на трьох ніжках’ 258. 

ТИРТИЦЯ [тиртйц’а, ти с ртйц’а] -і, ж. ‘дошка, яку отримували від 
ручного розпилювання колоди’. Нав’іт’ на дбски... ше мойа бабушка... 
казали ти с ртйц’і. 342. 

ТИСІ [тйс’і] -ха, -с’е ‘тихий’ 94. 

ТИСНІЙ [тисн’ій] прис. вищ. ступ, ‘тісніше’. Папружку треба тисн’ій 
зробйт’. 156. 

ТИСНОТА [тиснота] -й, ж. ‘тіснота’. В йіх хати така тиснота, шо ни 
повирнутис. 392, 399. 

ТИСНЬОХА [тисн’оха] -и, ж. ‘плаття, сукня’. Гол’ц’і пошйли хорошу 
тисн’бху. 77. 

ТИ СОВЄТИ [ти сов’ети] -их -ив, мн. 1. ‘представники радянської влади у 
період з вересня 1939 по червень 1941 року’. Приходили ти сов’ети запйсувати в 
колгосп... Нихтб не йшов! 469; 2. ‘період з вересня 1939 по червень 1941 року’. 
Пучалй гучйц:а за тих сов’етив, а кунчала за н’їмцив. 469, 392. 

ТИСЯЧНИК [тйс’ачник] -а, ч ., бот. ‘гриб, який дещо нагадує цвітну 
капусту (?)’ 514. 

ТИТЕРАТКО [титератко] -а, а, орн. ‘тс, що ТЕТЕРЕВЕНЯТКО’ 480. 

ТИТИРУНЄ [титирун’е] -ети, с., орн. ‘тс, що ТЕТЕРЕВЕНЯТКО’. 
Титера і титирун’е. 122, 396. 

ТИТИРИХА [титирйха] -и, ж., орн. ‘тс, що ТЕТЕРА’ 413. 

ТИТИРУЧКА [титиручка] -и, ж., орн. ‘тс, що ТЕТЕРА’ 60, 286, 320. 

ТИТЯНКА [тит’анка] -и, ж. ‘оздоблювальний елемент плаття - складка 
по лінії талії’ 297. 


ТИХУС [тйхус] -а, ч. 1. мед. ‘тиф’. Слабйх на тйхус опстригали. 392; 
2. ‘не потрібні’. На тйхуса вонй мен’і!.. (У прокльоні). 74. 

ТИЦЮНИ [тиц’унй] -у, мн. 1. ‘незначна, неосновна робота’. За тйми 
тиц’унами не и ма колй по йагоди пуйтй. 392; 2. ‘хатня робота’. Дай йак втиктй 
с хати од тих тиц’уну... 392. 

ТИЦЯЛО [тгіц’ало] -а, ч ., ж. і с. ‘той, що виконує неосновну роботу або 
повільно її робить’. Тйц’ало ден’ протйц’ало - луч:е п пушла до с’їна. 392. 

ТИЦЯНКА [тйц’анка] -и, ж., кулін. ‘тс, що ОМАЧКА - Г 384. 

ТИЦЯТИ [тйц’ати] -айу, -айіш, недок. ‘повільно виконувати якусь 
неосновну роботу’. Ц’іли ден’ тйц’айу. И роботи не и вйдно, і не и ма колй 
прис’їсти. 392. 

ТИЧ [тич] -а, ч. ‘кріт; Таїра еигореа Ь.’ 200. 

ТИЧАЙКА [тичайка] -и, ж. ‘текуча вода; невелика річка, струмок’. 
Пе и рейде и мо ше ц’у тичайку, а дал’і вже буде сухо. 392. 




ТИЧКА 1 [тичка] -и, ж. ‘тс, що ТИКА 1 ’. На пасбл’у вже треба тичк’і 
ставити. 392, 90, 188. 

ТИЧКА 2 [тичка] -и, ж. 1. ‘тс, що ЛАЯ -Г. Тичка субача. 225, 339, 353, 
382; 2 ‘тс, що ЛАЯ - 2’ 57, 208, 425, 427. 

ТИЧКА 1 [тичка] -и, ж. ‘тс, що ТИЧ’ 414; [тйч’ка] 428; 2 ‘земляний жук, 
який під’їдає картоплю’ 334, 382, 422. 

ТИЧКОВИЙ ВОЛОХ [тичковий волох] -ого -у, «/., бот. ‘тс, що ТИЧ- 
КУН’ 258. 

ТИЧКУН [тичкун] -а, г /,, бот. ‘квасоля звичайна з витким розгалуженим 
стеблом; РЬаззоІиз уи1§агІ8 Ь.’ 80, 181, 275, 340, 342. 

ТИЧКУХА [тичкуха] -и, ж., бот. ‘тс, що ТИЧКУН’ 402. 

ТИЧНИЙ [тичнйй] -а, -е ‘такий, що в’ється по тичці (про квасолю)’. 
Тична пасол’а. 229. 

ТИЧНЯ [тичн’а] -І, ж. ‘тс, що ЛАЯ - 1 ’ 266. 

ТИЧУН [тичун] -а, ч ., бот. ‘тс, що ТИЧКУН’ 211. 

ТІКА [т’іка] -и, ж, збір. 1. ‘тс, що ЛАЯ - Г 26, 377, 379, 463; [к’іка] 254; 
2 ‘тс, що ЛАЯ - 2’. Т’іка вбуча. 16, 116, 117, 298, 340, 424. 

ТІКУВАТИ [т’ікувати] 3 ос. одн. т’ікуйе, недок. ‘тс, що ТИКАТИ 2 - 2’. 
Т’ічка т’ікуйе - не йди в л’іс. 463. 

ТІЛО [т’іло] -а, с. 1. ‘тулуб людини або тварини’ (у багатьох н. пп.); 
2 ‘шкіра людини’. Шкура на худоби, а в л’удйни т’їло. 392. 

ТІН [т’ін] -а, ч. ‘тінь’. Хбдит’ т’їном. 225. 

ТІТ [т’іт] -у, ч. ‘віконна замазка’ 94, 163; [к’іт] 392. 

ТІТІРИНЄ [т’іт’ірин’е] -ети, с., орн. ‘тс, що ТЕТЕРИВЕНЯТКО’ 45. 
ТІЧА [т’іча] -и, ж., збір. 1. ‘тс, що ЛАЯ - Г 6; [тйча] 315; 2 ‘тс, що ЛАЯ 
- 2 ’ 120 . 

ТІЧКА [т’ічка] -и', ж., збір. 1. ‘тс, що ЛАЯ -1 ’. По городах т’ічка бйігайе. 
392, 264, 447, 481; 2 ‘тс, що ЛАЯ -2’ 141, 169, 203, 344. 

ТКАНИЦА [тканица] -и, ж. ‘прикраса, виплетена з соломи, яку молодиці 
накладали на голову, поверх чого пов’язували невелику хустку’ 490. 

ТКАНКА [тканка] -и, ж. ‘червона трикутна хустина для молодиці’ 490. 
ТКАЧКА 1 [ткачка] -и, ж. ‘ткаля’ 456. 

ТКАЧКА 2 [ткачка] -и, ж. ‘залізний гак на кінці дишла’ 129. 

ТКІДАЧ [тк’ідач] -а, ч. ‘тс, що КЛИН - 2’ 225. 

ТЛОСЯ-ТЛОСЯ [тлбс’а-тлбс’а!] ‘виг. для підкликання корови’ 161. 
ТЛУК [тлук] -а, ч. ‘дурень’ 6, 48, 163. 

ТЛУМКИ [тлумки] -ів, мн. ‘дві з’єднані між собою торби, які вішали з 
обох боків плеча’ 376. 

ТЛУМОК [тлумбк] -мка, ч. ‘клунок’. Колес’ с тлумками ходйли. 55. 




ТЛУСТИЙ [тлустий] -а, -е ‘жирний’. Вона не л’убит’ тлустого мн’аса. 
372, 74, 230, 301. 

ТЛУЧКА [тлучка] -и, ж. ‘палиця в маслобійці, на якій кріпиться 
кружечок із дірками’ 515. 

ТЛУЧОК [тлучок] -чка, ч. ‘тс, що ВЕРЦИМАК’ холм 38. 

ТЛУЩ [тлушч] -у, ч. ‘жирне м’ясо’ 81. 

ТЛУЩА [тлушча] -и, ж. ‘тс, що ТЛУЩ’ 232. 

ТЛЬОНЬКА-ТЛЬОНЬКА [тл’он’ка-тл’он’ка!] ‘виг. для підкликання 
теляти’ 414. 

ТНУТИ [тнути] тну, тнеш, недок. ‘стріляти’. А н’імци почанайут’ тнути 
з автомата. 515. 


ТОВАР [товар] 1. -а, ч. ‘шкіра для пошиття чобіт або черевиків’ 125; 
2. -у, с ., збір, ‘велика рогата худоба’. Наше товар вже пошлб на пашу? 392, 
90, 188; ч, збір. Товар с’огбдн’а так д’азував... 94. 

ТОВДІ [товд’і, тоуд’і] прис. ‘тоді’. Морбз с тоуд’і був!.. 134,272; [тоудй]. 


Хлбпци тоудй насмихайуца з диучат. 179. 

ТОВКАНИЦЯ [товканйц’а] -і, ж. 1. ‘тс, що ВЕРЦИМАК’ 84; [товкан’іца] 
342; 2. кулін. ‘тс, що ТУВМАЧИ’ 518; [товканйца] 275, 491, 494, 495; 
[тоукан’іца] 524; [тууканйц’а] 305, 474. 

ТОВКАНИЦИ [тоуканйци] -нйц, мн ., кулін. ‘тс, що ТУВМАЧИ’ 482. 

ТОВКАЧ [товкач] -а, ч. 1. ‘дерев’яний пристрій розтовкувати картоплю, 
зварену для свиней’. Так товк картбпл’у, шо товкач трйснуу. 392, 518; 
2. ‘невеличкий кілочок для набивання пороху в гільзу’ 303; 3. лерензгруб. 
‘дурень’. Муй товкач знов пйани л’ізе. 392. 

ТОВКАЧКА [тоукачка] -и, ж. ‘тс, що ТОВКАЧ - Г 99. 

ТОВКАЧЕЧКА [тоукачечка] -и, ж. ‘тс, що ТОВКАЧ - 2’ 141. 

ТОВКАЧИК [тоукачик] -а, ч. 1. ‘тс, що ТОВКАЧ - 2’ 309; 2. перен. ‘ріг 
козла без відростків’ 11. 

ТОВСТИЙ [тбустий] -а, -е 1. ‘не тонкий’ (у багатьох н. пп.); 2. ‘тс, що 
ГРУБА 2 - 2’ 44, 356. 


ТОВСТУХА [тоустуха] -и, ж. ‘товста жінка’. Мати тоустуха, дочка 
красуха, сен п’ірип’іл - велитив надв’їр. (Відгадка: піч, вогонь, дим). 287. 

ТОВЧ [товч] -и, ж. ‘борошно грубого помолу з відходів, яке 
використовується для годівлі домашніх тварин; осипка’. Насйп товчи в видро, 
хай мокне. 392. 


ТОВЧАНКА [товчанка] -и, ж., кулін. ‘тс, що ТУВМАЧИ’ 402; 
[тоучанка]. Тепер в нас все кажут’ тоучанка. 272. 

ТОВЧЕНИК [тоученик] -а, ч., кулін. ‘тс, що ТУВМАЧИ’ 429. 
ТОВЧЕНИКИ [товченики] -у, мн., кулін. ‘тс, що ТУВМАЧИ’ 529. 



товчи 


токовило 


201 


ТОВЧИ [товчй, тоучй] -чу, -еш, недок. ‘товкти’. Буду тоучй бул’бу. 
331,221. 

ТОВЧОК [тоучбк] -чка, ч. ‘поштовх’. Стрйлиш-ітоучка дас’т’ стрел’ба. 
447, 130, 208. 

ТОГДІ [тогд’і] прис. ‘тс, що ТОВДІ’ 49; [тогдй] 46, 293. 

ТОЄ 1 [тойе] займ. ‘те’. І йа краду тойе просо мишками - так снйц’а 
мин’і. 454. 

ТОЄ 2 [тойе] -і, с., бот. ‘лікарська рослина (?)’. Вз’ати св’ачений аркуш, 
йак-то на проводи роздайец’:а, і тбйу, таке зй‘л’:е... 74. 

ТОЖЕ [тоже] част. ‘теж, також’. Дай, Боже, завтра тоже (приказують 
до чарки). 392, 90, 188. 

ТОЖИТЬ [тбжит’] част. ‘тс, що ТОЖЕ’. А пу другуйу стбруну гурба 
тбжит’ се и лб було. 450. 

ТОЙ [той] займ. 1. ‘той (дальший)’. Ц’ой пйівен’ наш, а той сус’ідув. 
392; 2. ‘цей’. А йак файно с’п’івали, усбб’іно ту п’іс’н’у - в пбл’і б’ір’бза. 13, 
143, 384; 3. у зн. означеного артикля. А вун стуйіт собй, йак той дурен’. 392. 

ТОЙВО [тойвб] тоговб, займ. ‘той’ 94, 392, 466; [туйвб] 446. 

ТОЙВОНО [тойвбно] займ. ‘той, а не цей’ 147, 338, 476. 

ТОЙВОНОЧКЄ [тойвбночк’е] займ. ‘тс, що ТОЙВОНО’ 147. 

ТОЙГО [тойгб] займ. ‘тс, що ТОЙВО’. Так казав мин’і... тойгб... Кбл’а 
Срул’. 392. 

ТОЙО [тойб] займ. ‘тс, що ТОЙВО’ 466. 

ТОЙОВО [тойовб] займ. ‘тс, що ТОЙВО’ 466. 

ТОЙОВОЙ [тойовбй] займ. ‘тс, що ТОЙВО’ 466. 

ТОЙОГО [тойогб] займ. ‘тс, що ТОЙВО’ 392. 

ТОЙОЙ [тойбй] займ. ‘тс, що ТОЙВО’ 466. 

ТОК 1 [ток] -а, ч. ‘тс, що ТИК 1 - 3’ 2, 303, 362, 431, 465. 

ТОК 2 [ток] -у, ч. ‘токування тетеруків’. Ток зак’інчиус. 2. 

ТОК 3 [ток] -у, ч. ‘тс. що ТИК 2 ’. Током полйти картбпл’у. 372, 30. 

ТОК 4 [ток] -у, ч. ‘електричний струм’. Тимбшову жунку забйло током. 
90, 392. 

ТОКАР [токар] -а, ч. ‘тс, що ТИЧ’. Тбчит’ земл’у токар. 277. 

ТОКИ [токй] -йв, мн. ‘тс, що ТИК 1 - 3’ 440. 

ТОКЛИЩЕ [тбклишче] -а, с. 1. ‘тс, що ТИК 1 - У 293; 2. ‘місце, де сплять 
дикі кози’ 293. 

ТОКМАЧ [токмач] -а, ч. 1. ‘тс, що ТУВМАЧИ’ 44; 2. ‘пиріжок з вареної 
розтовченої картоплі’ 456. 

ТОКО [тбко] част. ‘тс, що ТИКО’ 187. 

ТОКОВИЛО [токовгіло] -а, с. 1. ‘тс, що ТИК 1 - 3’. До токовгіла не 
пидхбд’. 346, 172, 211, 275, 356, 380; 2. ‘місце відпочинку великої рогатої 




худоби, коли вона цілий день на пасовищі’ 211; 3. ‘тс, що ТОКЛИЩЕ - 2’ 
422; 4. ‘місце, де сплять вовки’ 463. 

ТОКОВИСЬКО [токовйс’ко] -а, с. ‘тс, що ТИК 1 - 3’. Тут йіхн’е 
токовйс’ко. 334, 16, 352, 420; [токовис’ко] 338, 415; [токовйско] 143, 293. 

ТОКОВИЩЕ [токовйшче] -а, а ‘тс, що ТИК 1 - 3’ 36, 130, 156, 273; 
[токовишче] 89, 134, 421; [токов’їшче] 42. 

ТОКУВАТИ [токувати] 3 ос. одн. токуйе, недок. 1. ‘особливим криком, 
який супроводжується відповідними рухами, підкликати самок (про 
тетерука)’ (у багатьох н. пп.); 2. ‘паруватися (про собак)’. Т’іка колй токуйут’ 
собаки. 110. 

ТОКУВАТИСЬ [токуватис’] 3 ос. одн. токуйец’:а, недок. ‘паруватися 
(про вовка)’. Воукй токуйуц’:а на Громнйци. 465. 

ТОЛИЙ [толйй] -а, ч. ‘тс, що ТАЛИНА 2 ’ 244. 

ТОЛОБАШКА [толббашка] -и, ж. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 266. 

ТОЛОБОМ [тблобом] узн. прис. ‘тс, що БАЛЬТЮКОМ’ 156. 

ТОЛОКОЮ [толокбйу] у зн. прис. 1. ‘виконувати якусь роботу за 
допомогою запрошених людей, які працюють тільки за пригощання’. Пйрйе 
нат’ дерла толокбйу. 392; 2. ‘тс, що ГУСАКОМ’ 89. 

ТОМОЛОК [томолбк] -лка, ч. ‘молоток’ 359. 

ТОН [тон] займ. ‘тс, що ТОЙ - 2’. Тон свойак був. 517. 

ТОНКУНОГ [тонкунбг] -у, ч., бот. ‘рослина, з якої робили невеликі 
віники (?)’ 387. 

ТОНО [тонб] част. ‘тільки; лише’. В клуби л’удей не було, тонб самй 
хустк’і (дівчата і жінки). 392. 

ТОНЧІЙШИЙ [тонч’ійший] -а, -е, вищ. ст. ‘тонший’. Детонч’іиша коса 
(селезінка), то менша зима. (Повір’я). 264. 

ТОНЯ [тбн’а] -і, ж. 1. ‘кущі, де мисливці сидять у засідці’ 326; 2. ‘місце, 
де тягнуть невода* 326. 

ТОПІР [топ’їр] прис. 1. ‘тепер’ 74; 2. ‘опісля; після цього’. Бойери ц’їлий 
ден’ танц’уйут’, а топ’їр забирайут’ молодуйу до сибе. 74. 

ТОПІРІЧКА [топ’їр’ічка] прис. ‘тс, що ТЕПЕРА’ 49. 

ТОПІРКАВО [топ’іркавб] прис. ‘тільки що’ 195. 

ТОПІРО [топ’іро] прис. ‘тс, що ТЕПЕРА’ 144. 

ТОПІРУ [топ’іру] прис. 1. ‘тс, що ТЕПЕРА’. Була й школа, де й топ’іру, 
зараз школа. 342; Топ’їру вже йду додбм. 392, 255, 340, 454; 2. ‘тс, що 
ТОПІРКАВО’ 255. 

ТОПІРУЧКУ [топ’їручку] прис. ‘тс, що ТЕПЕР’. Топ’іручку такого не 
чути. 384. 

ТОПОР [топбр] -а, ч. ‘велика сокира для обтесування колод’. Топбр 
тесати колоду, сокйра - рубати дрова. 37. 



ТОПОРИСЬКО 


ТОСІ-ТОСІ 


05 : 


ТОПОРИСЬКО [топорйс’ко] -а, с. ‘держак сокири’. Забйу в топорйс’ко 
клйна. 103, 334. 

ТОПОРИЩЕ [топорйшче] -а, с. ‘тс, що ТОПОРИСЬКО’. И йак вун 
рубайе дрова, шо топорйшче так подрашчйв? 392, 90, 188. 

ТОПТАНКА [топтанка] -и, ж. ‘витоптана стежка’. Не знали, не в’їдали, 


' • 


г и 


г и 




г и 


де кон і поиїхали - гороиу-долиноиу за своиеиу дитиноиу, стежкоиу- 
топтанкойу за свойейу коханкойу. (Весільна пісня). 119. 

ТОР [тор] -а, ч. ‘паз по краю клепки у бочці, куди вставляється дно’ 121. 

ТОРБАЙ [торбай] -а, ч., знев. ‘тс, що ТОРБ АЧ’. Торбайї, бо ходйли с 
торбами. 228. 

ТОРБАЧ [торбач] -а, ч., знев. ‘той, хто ходить з торбами, напр. жебрак’. 
Знайс’а багач з багачем, а торбач з торбачем. 438. 

ТОРБЕТА [торбета] -и, ж., згруб. ‘тс, що ТОРБЕХА’ 392. 

ТОРБЕХА [торбеха] -і, ж., згруб. ‘велика торба; велика сумка’. До Луцка 
натопкала торбеху сала. 392. 

ТОРБЕШНИК [торбешник] -а, ч., знев. 1. ‘тс, що ТОРБАЧ’ 392; 2. ‘той, 
хто їздить з великими сумками’. О! вже торбешник’і подалйс на гавтббус, а 
дома робйти ни хочут. 392. 

ТОРБИНА [торбйна] -и, ж. ‘невелика торба’ 454. 

ТОРБОХВАТ [торбохват] -а, ч., знев. ‘тс, що ТОРБЕШНИК - 2’ 392. 

ТОРИГНУТИ [торйгнути] -у, -еш, док. ‘вдарити в плече після пострілу 
(про мисливську рушницю)’. Приклад торйгнуу в плече. 176. 

ТОРІЧНИЙ [тор’ічний] -а, -е ‘торішній’ 172; [тор’їчн’і]. Тор’їчн’а 
лисйц’а. 162. 

ТОРКАВКА [торкавка] -и, ж., кулін. ‘тс, що ГОМАЧКА - Г. Йіли 
торкавку на христйнах, з сйру така... 414. 

ТОРОКА [торока] -и, ж., вж. перев. вмн. ТОРОКИ [тороки] -ок ‘тс, що 
ПРЕНДЗЕЛЬ’ 377. 

ТОРОЧКА [торбчка] -и, ж. 1. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 36; 2. ‘мереживо’ 242. 

ТОРОЧКИ [торочкй, торочкй*] -чок, мн. 1. ‘кінці ниток основи, яких 
не можна доткати’ 46, 466; 2. ‘зав’язочки біля фартуха’ 454. 

ТОРФІСЬКО [торф’їс’ко] -а, с. ‘тс, що ТОРХОВИСЬКО’ холм 37. 

ТОРХЛЯНИЙ [торхл’анйй] -а, -е ‘такий, що у перемішку з торфом’. 
На торхл’ане поле гнбйу ни с дайе. 258. 

ТОРХОВИСЬКО [торхбвис’ко] -а, с. ‘місце, де добувають торф’ 454. 

ТОРЧАК [торчак] -а, ч. ‘насінний пагін часнику’ 305. 

ТОСІ-ТОСІ [тбс’і-тбс’і!] ‘виг., яким супроводжують гру дітей - вдаряння 
однієї долоні в другу’. Тбс’і-тбс’і, свйни в горбс’і, порос’ата не вс’і - половйна 
в говс’і. 392. 




ТОТО [тото] част. підсилювальна ‘дуже, надзвичайно’. Тото линйви 
наш синйс’ко!.. 392. 

ТОУЧКА [товчка] -и, ж. ‘тс, що ТИЧКА 3 ’ 233. 

ТОХЛИТИ [тохлйти] -хл’у, -хлйш, недок ., знев. ‘пити’. Тохлйв би ден’ 
и нуч самогон’ару, но ни робйти. 392. 

ТОХМАЧИКИ [тохмачики] -ів, мн. ‘тс, що ТУВМАЧИ’ 122. 

ТОЧЕ [точе] прис. ‘колись’. Жйти було точе добре. 211. 

ТОЧАР [точар] -а, ч. ‘тс, що ТИЧ’ 310. 

ТОЧИТИ 1 [точйти] З ос. одн. точит, недок. ‘рити нори (про крота)’. А 
кротй с’ійанку точат и вс’о!.. 392. 

ТОЧИТИ 2 [точйти] 3 ос. одн. точит’, недок. ‘тс, що ТОКУВАТИ - Г. 
На пагорку точат’ тетерукй. 122. 

ТОЧКА 1 [точка] -и, ж. ‘тс, що ТИЧ’ 42, 440. 

ТОЧКА 2 [точка] -и, ж., нове ‘крамниця, де продають горілку’. С’удн’і 
йду на точку. 36. 

ТОЧКОВИЛО [точковйло] -а, а ‘тс, що ТИК 1 - 3’ 167. 

ТОЧКУВАТИСЬ [точкуватис’] 3 ос. одн. точкуйец’:а, недок. ‘тс, що 
ТОКУВАТИ - 2’. Сука точкуйец’.а. 420. 

ТОЧНЄ [то у чн’е] -І, ж. ‘тс, що ЛАЯ - 2’ 331. 

ТОЧНИЦЯ [точнйц’а] -і, ж. 1. ‘тс, що ЛАЯ -1 ’ 465; 2. ‘тс, що ЛАЯ - 2’ 167. 

ТОЧНЯ [точн’а] -І, ж. ‘тс, що ЛАЯ - 1’ 272. 

ТОЧОК 1 [точок] -чка, ч. ‘тс, що ТИК 1 - 3’ 230, 394. 

ТОЧОК 2 [точок] -чка, ч. ‘тс, що ТИЧ’ 134. 

ТОШНОТИК [тошнотик, то у шн6ти'к] -а, ч ., кулін. ‘тс, що БЕЦЬ’. 
Напикла то у шнбтики. 136. 

ТОЩАК [тошчак] -а, ч. ‘худа тварина’ 141, 226, 463. 

ТОЩИЙ [тошчий] -а, -е 1. ‘худий’ 291, 293, 425; 2. ‘хворобливий’ 291, 
293, 425. 


ТПРУ [тпру!] ‘виг., за допомогою якого зупиняють запряжених коней’ 
90, 392; [тр-р-р!] 392; [пру!] 392. 

ТПРУТЮ [тпрут’у] ‘виг., яким запрошують дітей гуляти надворі’ 392; 
[тпрут’і] 392; [прут’у] 392. 

ТРА [тра] прис. ‘треба’. Тра до с’їна йти. 392,90,188,340,469; [тре]. Тут 
тре поперек орати. 390, 211, 332, 379. 

ТРАВУЛО [трабуло] ‘треба було; потрібно’. Трабуло йісти брати, не 


був би голбдни. 392; [требуло] 392. 

ТРАВИЦЯ [травйц’а] -ци, ж. ‘трава’. Йак на Громнйци п’івин’ напйец’:а 


водйци, то на Иурйа в’іл напасец’:а травйци. (Повір’я). 342. 


ТРАВОЗНАЙ [травознай] -а, ч. ‘той, хто знається на лікарських травах’ 148. 



ТРАИДАЧОК 


ТРЕБУШИТИ 


201 


ТРАЙДАЧОК [трайдачок] -чка, ч. ‘коротенька пісня до танцю’ 161. 

ТРАМ [трам] -а, ч. 1. ‘тс, що КОЗЛА - Г 16, 53, 143, 211, 293; 2. ‘високі 
закопані в землю підставки, на яких розрізали колоду на дошки’. Закопаний 
- трам, а йак переносити - то козли. 122. 

ТРАМИНА [трамйна] -и, ж. ‘тс, що РАБРИНА’ 164. 

ТРАНЖЕРИТИ [транжерити] -у, -иш, недок. ‘тс, що ТРИНЬКАТИ’, 
Транжерити грош’і то вс’і вм’ійут’. 399; [транжйрити] 392. 

ТРАНЗИЛЬ [транзил’] -а, ч., вж. частіше в мн. ТРАНЗИЛІ [транзил’і] 
‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 353. 

ТРАПАЛЯС [трапал’ас] -а, ч. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 10; [трапел’ос] 484; 
[трап’іл’бс] 458. 

ТРАПУНОК [трапунок] -нка, ч. ‘випадок’. Був мин’і такий трапунок. ..211. 

ТРАСОВИЧИНА [трасовичина] -й, ж. ‘грузьке болотисте місце’ 142. 

ТРАСЦЯ [трасц’а] -і, ж., мед. 1. ‘якась хвороба (у прокльоні)’. А хай 
тобй трасц’а!.. 392; ТРАСЦЯ ТВОЮЙ МАТИРИ [трас’ц’а твойуй матири!] 
392; 2. ‘дуже худа людина’ 511. 

ТРАТИЙ [тратий] -а, -е ‘третій’ 46. 

ТРАХТ [трахт] -у, ч. ‘військова дорога, викладена камінням’ 462. 

ТРАЧ 1 [трач] -а, ч. 1. ‘той, хто розрізує вручну колоду на дошки’. Трач’і 
то обйчно називалис’а л’уде, вонй* р’ізал»и кол»бди. 342; Вин був трачем, 
трачку рйзав на стол’цй. 74, 221; 2. ‘тс, що ТРАМ - 2’ 16. 

ТРАЧ 2 [трач] -а, ч. ‘тс, що ПРАЧИК’ 221. 

ТРАЧИНА [трачйна] -и, ж, збір, ‘тирса від різання деревини’ 102; 
[трац’їна] 80; [троц’їна]. В нас просто казали “троц’їна”, а типер по-руски 
кажут’ “тйрса”. 342, 272, 348; [троцйна] 148. 

ТРАЧКА [трачка] -и, ж. ‘дошка, отримана від ручного розрізання 
колоди поздовжньою пилою’. На козлах трачку рйзали. 171, 15, 74, 320. 

ТРАЧОВАННЄ [трачован’:е] -а, с. ‘розрізання колоди на дошки’ 342. 

ТРАЧОВАТИ [трачовати] -уйу, -уйеш, недок. ‘вручну розпилювати 
колоду на дошки’ 46, 221; [трачувати] 342. 

ТРАЧОВЕННЄ [трачовен’іе] -а, а, збір, ‘тс, що ТРАЧИНА’ 517. 

ТРЕБУВАТИ [требувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘вимагати’. В баби все 
грбши требуйут.. 392. 

ТРЕБУX [требух] -а, ч. ‘орган травлення тварин’ 48. 

ТРЕБУХА [требуха] -ів, мн. ‘тс, що ВЕНТРОБИ’ 37,122,172; [трибуха]. 
Трибуха охбтн’ік дайе гончому. 122, 172. 

ТРЕБУХИ [требухй] -їв, мн. ‘тс, що ВЕНТРОБИ’ 89. 

ТРЕБУШИТИ [требушйти] -у, -йш, недок. ‘тс, що ТЕЛЬБУШИТИ’. 
Йак требушйти тхора, то носа затул’ай. 427. 




ТРЕНДЗІ [трендз’і] -ів, мн. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 189; [тренз’л’і] 20,431, 
холм 35. 

ТРЕПКА [трепка] -и, ж. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 431. 

ТРЕПЛО [трепло] -а, с. ‘тс, що КВАНДА’ 498. 

ТРЕТИНА [третй е на] -и, ж. ‘третя частина від цілого’ 466. 

ТРЕТІЙ МІСЯЦ [трет’ій мйс’ац] -т’ого -а ’березень’. То ше було трет’ого 
мйс’аца. 225. 

ТРЕТІЙ РУД [трет’ій руд] -т’ого роду, перен. ‘тс, що ЗАПОРОЖЕЦ’ 490. 

ТРЕТЮХА [трет’уха] -і, ж. ‘скляна банка місткістю 0,75 л\ Вз’алй с 
трет’уху водй с в л’іс за йагодами і вйпили с . 293. 

ТРЕТЬОРИДНІ [трет’орйдн’і] -н’а, -н’е ‘троюрідний*. Трет’орйдних в 
нас кл’ечут (на весілля). 148. 

ТРИВКІ [тривк’і] -а, -е ‘поживний, ситний*. Йушка з грибами тривка - 
до вечора йісти не схоч. 392. 

ТРИГУБ [тригуб] -а, ч. ‘той, хто має верхню розсічену губу* 79, 292. 

ТРИГУБИЦА [тригубица] -и, ж. ‘невелика рибальська сіть, яку тягнуть 
два рибалки’ 376. 

ТРИДИНА [тридйна] -и, ж. ‘залізний обідок на маточині колеса’ 326. 

ТРИЗУБИЦА [тризубица] -и, ж. ‘сапка з трьома зубами’ 101. 

ТРИЛЮВАТИ [трил’увати, трил’у°вати] -уйу, -уйіш, недок. 1. ‘стягати 
докупи зрізані дерева, причепивши їх ланцюгами до кінської упряжі (без 
воза)’. Два дн’і трил’ував колоди в л’їси. 392; 2. ‘вивозити дрова з грузького, 
заболоченого місця на сухе’. С’одн’і трил’ували рубанци, а повозим додом. 
392, 90. 

ТРИМАТИ [тримати] -айу, -айеш, недок. 1. ‘держати що-небудь у руках’ 
(всі н. пп.); 2. ‘доглядати, ростити (про тварин)’. Вона ше тримайе козу. 53, 
16, 392; 3. ‘бути одруженим із кимось’. Вун тримайе йейі систру Гол’у. 392. 

ТРИНА [трйна] *и, ж. ‘тс, що ТРАЧИНА’. Рйзали дрова, то трйну 
поносйла в хл’ів на путстйлку. 392. 

ТРИНДИ-РИНДИ [трйнди-рйнди] -ив - -ив, мн ., жарт, ‘фартух’ 58. 

ТРИНІЖКА [трин’і'жка] -и, ж. ‘тс, що ТИРНИШКА’. Кол в йс* сало пектй 
бул*а трин’іжка на трох лапках. 342. 

ТРИНІРУВАТИ [трин’ірувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘тс, що ТРИНУВА- 
ТИ’ 116, 338. 

ТРИНКОТУЛЯ [тринкотул’а] -і, ж., знев. ‘тс, що КВАНДА’ 258. 

ТРИНУВАТИ [тринувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘навчати молодого 
мисливського собаку поведінки під час полювання’ 392, 424. 

ТРИНЯ [трйн’а] -і, ж. ‘потерта солома’. В матраси сама трйн’а. 27. 

ТРИНЬК [трин’к] (?) ‘штукатурка’ 148. 




ТРИНЬКАТИ [трйн’кати] -айу, -айіш, недок. ‘не заощаджувати (про 
гроші)’. Бат’кови гроти, то й трйн’кайе. 392. 

ТРИНЬКУВАТИ [трин’кувати] -уйу, -уйеш, недок. ‘штукатурити’ 148. 

ТРИП [трип] -у, ч. ‘багато заячих слідів’ 117; [троп] 382. 

ТРИПАЛО [трипало] -а, с. ‘спеціальна дощечка, за допомогою якої 
ткали візерунки на полотні’ 490. 

ТРИПИ [трйпи] -ів, мн. ‘саморобне взуття з дерев’яною підошвою’ 154; 
[трепи] 392. 

ТРИПИНИ [трйпини] -ин, мн. ‘відходи від чесання прядива’ 375; 
[отрйпини] 392; [тр’їпини] 466. 

ТРИПИТИНА [трипитйна] -и, ж. ‘скипидар’. Каже - не може йти. К’еп 
йуй пйати помазати трипитйнойу, то ше б побйігла! 392. 

ТРИПИТУХА [трипитуха] -и, ж., знев. ‘тс, що КВАНДА’ 512. 

ТРИПЛО [трипло] -а, ч. у ж. і с. ‘тс, що КВАНДА’ 475. 

ТРИПУХА [трипуха] -и, ж. ‘тс, що КВАНДА’ 490. 

ТРИСКА [трйска] -и‘, ж. 1. ‘невеликий шматок деревини, відколотий 
від стовбура’ (всі н. пп.); 2. ‘дерта соснова планка, яку використовували для 
покриття даху’ 428. 

ТРИСКАЧКА [трискачка] -и, ж. ‘тс, що БУРКАВКА’ 172. 

ТРИСКОТКА [трискотка] -и, ж. ‘тс, що БУРКАВКА’ 162. 

ТРИСТВОЛКА [тристволка] -и, ж. ’мисливська рушниця з трьома 
стволами’. Панй мали і тристволки. 287; [тростволка] 301, 372; [трохстволка] 
16, 57, 130, 203, 332. 

ТРИТІКАЛКА [трит’ікалка] -и, ж. ‘самогон з борошна пшениці сорту 
тритикале’ 90. 

ТРИФУС [трй е фус] -а, ч. ‘тс, що ЖЛУКТО - Г. Нал’ей во у ди в трй е фус 
на пулутно. 148; [трихуст] 326. 

ТРИХРІДНИЙ [трихр’їдний] -а, -е ‘тс, що ТРЕТЬОРИДНГ. Трих- 
р’ідний брат і трихр’ідна систра. 326. 

ТРИЦЦЄ [Трйц’ге] -і, ж., реліг. ‘Трійця’ 46; [Трйц’а] 466; [Трййц’а] 141; 
[Труйц’а] 90; [Труйца]. В нас Труйца - то три дн’і с’ват. 392. 

ТРИЦЯТКА [триц’атка] -і, ж. /. ‘дошка завтовшки 3 см (30 мм)’ 392; 
2. ‘тридцятирічна жінка’ 392; 3. ‘третій десяток життя’. РОЗМІНЯТИ 
ТРИЦЯТКУ [розм’ін’ати триц’атку] ‘прожити двадцять років і починати 
жити третій десяток’ 392. 

ТРИЩОТКА [тришчотка] -и, ж. ‘тс, що БУРКАВКА’ 37, 326, 392. 

ТРІЙКА 1 [тр’ійка] -и, ж. /. ‘тертка’. Буракй тру на тр’іику. 402; 2. ‘ма¬ 
кітра для розтирання маку’ 475; [трййка]. До трййки був ше маковерт. 154, 

221; 3. ‘глибока череп’яна миска’ 472; [трййка] 418. 



ТРІЙКА 


10 . 


ТРОХУ 



ТРІЙКА 2 [тр’їйка] -и, ж. ‘отрута’ 372; [трййка]. Трййка на мишей. 3; 
[труйка] 122, 298, 305, 326, 339. 

ТРІП [тр’іп] -бпа, ч. ‘звірина стежка*. Кабанй йшли тропом. 277; [троп] 
413; [труп] 352. 

ТРІПАЛКА [тр’іпалка] -и, ж. ‘тс, що ТЕРНИЦА’ 46. 

ТРІПАЧКА [тр’іпачка] -и, ж. ‘тс, що ТРІСКАЛО* 13; [тр’іпачк’е] 109. 
ТРІСКАБКА [тр*іскавка] -и, ж. ‘тс, що БУРКАВКА’ 266. 

ТРІСКАЛ [тр’іскал] -а, ч. ‘тс, що ТРІСКАЛО* 357. 

ТРІСКАЛО [тр’їскало] -а, с. ‘гра на вечорницях (переважно парубоча)’. 
Тр’іскало грали так - з:аду хтос’ п’ід’іде і стукне... і мусиш гадати... 216. 
ТРІСКУН [тр’іскун] -а, ч. ‘лютий тріскучий мороз* 48. 

ТРІСКУТЕНЬ [тр’їскутен*] -тн*а, ч. ‘тс, що ТРІСКУН* 428; [тр’їску- 
тин’] 121. 

ТРІ СУ МАХ А [тр’ісумаха] -х’е, ж. ‘худа людина’ 148. 

ТРІФНИЙ [тр’іфнйй] -а, -е ‘жирний*. Д’іс’а йушка тр’іфнайа. 163. 


ТРОЇТИ [тройїти] 3 ос. одн. тройїт’, недок. ‘залишати сліди на снігу - 
два паралельні, а третій окремо (про зайця)’. Зайец’ тройїт*. 463. 

ТРОЙНЯК [тройн’ак] -а, ч. 1. ‘слід зайця’ 244; 2. ‘три одночасні постріли 
з мисливської рушниці* 38. 

ТРОЙЦЮ СЬВАТУЙ [Тройц’у с’ватуй] ‘тс, що БІГМА’ 490. 

ТРОНА [трона] *и, ж., збір, ‘тс, що ТРАЧИНА’ 49. 

ТРОНОК [тронок] -нка, ч. ‘ручка сапи і лопати’ 272, 377. 

ТРОПА [тропа] -й, ж. 1. ‘слід звіра’ 36; [тропа]. Охотн’ік по тропу пошбу. 
141; 2 ‘тс, що ТРІП*. Собака зн’ухау сл’ід - попау на тропу. 36, 134, 344, 377, 


382, 447. 

ТРОПИНА [тропйна] -и, ж. ‘тс, що ТРІП’ 253. 

ТРОПОЮ [тропбйу] узи. прис. ‘тс, що ГУСАКОМ’ 2. 

ТРОСТИНА [тростйна] -и, ж. ‘один із зубів берда ткацького верстата’ 313. 
ТРОСТКА [трбстка] -и, ж. ‘тс, що ТРОСТИНА* 122, 148. 

ТРОСЬТЬ [трос’т*] -і, ж. ‘тоненька дощечка’. Деркун в середйн’і майє 
трос’т’. 394. 

ТРОТЬ [трот’] -і, ж. ‘тс, що ТРАЧИНА’ 475. 

ТРОХА [трбха] прис. ‘трохи*. Йак жйто перше жнут’, то воно ше трбха 
сирбйе. 454; Ше трбха посид’у. 332. 

ТРОХЛІТРОВЕЦ [трохл’ітрбвец] -вца, ч. ‘скляна банка місткістю З 

літра’ 527. 

ТРОХРОДНИ [трохрбдни] -а, -е ‘тс, що ТРЕТЬОРИДНІ* 495. 
ТРОХРУЖНІЙ [трохружн’ій] -н’а, -н’е ‘такий, що має три роги (зуби)’. 
Копачка трохружн’а - то на три роги. 351. 

ТРОХУ [трбху] прис. ‘тс, що ТРОХА’ 348. 




ТРОЦ [троц] -а, ч. ‘товстий дріт, сплетений з багатьох тонких’ 211. 

ТРОЩИТИ [трошчити] -у, -иш, недок. 1. ‘ламати’. Гонук трошчит свойі 
ц’ац’кй. 392; 2. перен. ‘їсти’. Трошчит пирога за пирогом. 392. 

ТРОЮРИДНИЙ [тройурйдний] -а, -е ‘тс, що ТРЕТЬОРИДНІ’ 224; 
[тройуридни] Тройуридни - то другострйдн’і. 384. 

ТРОЯЦА [тройаца] -и, ж, згруб. ‘трійка як шкільна оцінка’. Гучйтил’ка 
закатала йому тройацу, то вун и сирдйти. 392; [тройаса] 392. 

ТРОЯЧКА [тройачка] -і, ж ‘купюра вртістю 3 карбованці’. Тройачк’і 
ше од Кол’ад не од:айе. 392. 

ТРОЯЧКИ [тройачки] -чок, мн. ‘три запасні виходи з лисячої нори’ 186. 

ТР-Р-Р [тр-р-р!] 1. ‘виг., щоб зупинити запряжених коней’. 392; 2. ‘виг. 
для повертання запряжених волів праворуч’. Йес’л’і направо повернути волй 
- тр-р-р. 498. 

ТРУБИТИ [трубйти] -бл’у, -биш, недок. 1. ‘видобувати звуки або сигнал, 
дмучи в трубу - музичний інструмент’ (всі н. пп.); 2. ‘подрібнювати що-небудь 
(про гризунів)’. А в засторонку мйши с’їно трубл’ат... 392; 3. перен. ‘голосно 
плакати’. И чого наша труба вес’ вечур трубит? 392; 4. ‘тс, що ВИТИ 1 ’. Там 
воукй трубйат’. 339, 74, 208, 392. 

ТРУБКА [трубка] -и, ж. 1. ‘циліндричний згорток чого-небудь’ (всі н. 
пп.); 2. ‘тс, що ВАБИК’ 353. 

ТРУБНЕ [трубне] -ого, с. ‘сигнал з мисливського ріжка на полюванні’. 
Трубне - то сигнал охотн’ікам. 463. 

ТРУБНЯВА [трубн’ава] -и, ж., збір, ‘низькі протяжні звуки, які подають 
вовки’. Трубн’аву чути з л’їсу. 400. 

ТРУДА [труда] -й, ж. ‘гризота, тягар на серці’. У вас на груд’ах труда... 
То не серце болйт’, то труда... 97. 

ТРУ ЗВІТИ [трузв’іти] -ійу, -ійіш, недок., знев. ‘стовбичити’. Чугб 
трузв’ійіш на хблуди? 36. 

ТРУСИТИ [трусгіти] -шу, -сиш, недок. 1. ‘поштовхами хитати дерево, 
примушуючи падати плоди’. Трусйла йаблика в садку. 392; 2. ‘трясти чим- 
небудь, смітячи’. Не трусй мин’і над т’істом кбс’ами. 392; 3. ‘чистити димар 
від сажі’. 392; 4. ‘робити обшук’ (у багатьох н. пп.). 

ТРУСКАВКА [трускавка] -і, ж, бот. 1. ‘полуниця; Рга§агіа апапазза 
БисЬ.’. Трускавк’і зйл’:ем зарослй... тра полоти... 392, 90; [трускалка] 24, 
148; [трустаука] 397; 2. ‘плоди цієї рослини’. Ходй, дитйно, зйісгі трускавок. 
392; [трускалка] 24, 140; [трустаука] 397. 

ТРУТА [трута] -и, ж. ‘тс, що ТРІЙКА 2 ’ 172, 430. 

ТРУТИЗНА [трутйзна] -и, ж. ‘тс, що ТРІЙКА 2 ’. Зайач’і грибй - то 
трутйзна. 340, 37, 372; [трут’їзна] 422. 




ТРУТКА [трутка] -и, ж. ‘тс, що ТРІЙКА 2 ’. Насйпала трутки на мишей. 
123, 203, 224, 309, 392, 475. 

ТРУХА [труха] -й, ж. ‘повільний біг’ 81. 

ТРУХОМ [трухом]/з#. прис. 1. ‘швидкою ходою, що переходить у біг 
(про тварин)’. Поб’їг трухом собака. 191; 2. ‘дрібного риссю, труськом’ 392. 

ТРУШКОМ [трушком] у зн. прис . ‘тс, що ТРУХОМ - Г. Собака 
трушком бижйт’. 273; [трушком] 22. 

ТСІР [тс’ір] тхора, ч. ‘тхір; Риіогіиз’ 94; [тхур] 90, 392. 

ТУВМАЧИ [туумачй, тувмачй, ту^мач’й 1 ] -у, ми., кулін. ‘зварена і 
розтовчена картопля як страва’. На ве и черу туумач’й' будут с к’іслим 
молоком. 392; [тохмачй]. Шос’ ти пересолила тохмачй. 469; [токмач’і] 23, 307, 
428; [тукмач’і]. Ходй йісти - помн’ела тукмач’і. 220, 265, 454, 498; [тоукач’і] 
431; [тоукмач’і] 140,428; [такмач’і] 46; [тухмач’і]. Тухмач’іу на вичеру намн’ев. 
340, 109, 161. 

ТУВСТУХА [тувстуха] -и, ж., бот. ‘шампіньйон польовий; А^агісиз; 
Рзаіііоіа’ 148. 

ТУДА [туда] прис. 1. ‘туди’. Тудй коровй не и жингі. 392; 2. [туда] ‘тут’. 
Йа ж положйла туда!.. 506. 

ТУДАВО [тудаво] прис. ‘тс, що ТУДА - Г 94. 

ТУ ДАТО [тудаго] прис. ‘тс, що ТУДА - Г 392. 

ТУДАКИ [тудаки] прис. ‘там’ 46. 

ТУДЕКА [тудека] прис. ‘тс, що ТУДА - 2’ 332. 

ТУДИВО [тудиво] прис. ‘тс, що ТУДА - Г. Не п’ідн’алас’а, а показала 
ногойу - тудиво, тудиво йд’їте. 181. 

ТУДИВОН [тудивбн] прис. ‘тс, що ТУДА — 1 ’ 361. 

ТУДИГО [тудигб] прис. ‘тс, що ТУДА - Г. Тудигб запалк’і положй. 392. 
ТУДИКА [тудика] прис. ‘тс, що ТУДА - 2’ 300. 

ТУДОЮ [тудбйу] прис. ‘тією дорогою’. Не и йди тудбйу - там т’ічка 
бйігайе. 392. 

ТУЖУРКА [тужурка] -и, ж. ‘куртка’ 55; [джиджурка] 392. 

ТУЗАТИСЯ [тузатис’а] -айус’а, -айіс’а, недок. 1. ‘шарпати один одного; 
битися’. Стали серед шл’аху и тузайуц’:а... аж кров з носа... 90; [тузатиса] 
392; 2. ‘боятися’ 527. 

ТУИК [т^к] тбка, ч. ‘тс, що ТИК 1 - 3’ 17. 

ТУЙВОТ [туйвбт] займ. ‘тс, що ТОЙВО’ 446. 

ТУК 1 [тук] току, током, ч. 1. ‘тс, що ТИК 1 - Г 392, 90; 2. ‘місце на 
колгоспному дворі, де очищають зерно’. Бригад’їр заказувау на тук. 392; 3. тбка, 

ч. ‘тс, що ТИК 1 - 3’ 252, 264,415; 4. ‘місце, де паруються дикі кози’ 264. 




ТУК 2 [тук] туку, туком, ч. ‘тс, що ТИК 2 ’. Картопл’у туком пол’:ати. 
172, 33, 138, 166, 465; [тук] току, током, ч. Вмочай вареники с картбпл’уйу в 
тук да не обл’апай сибе током. 392, 162, 211, 303, 305, 320, 396; [туґ] 48. 

ТУКОВЕ САЛО [тукове сало] -ого -а, с. ‘проціджений без шкварок 
топлений жир зі свинячого сала’ 273. 

ТУ КІН [тук’ін] -у, ¥., бот. ‘тютюн; Місоїіапа’ 220, 225. 

ТУКМАЧІ-НАГАЧІ [тукмач’і-нагач’і] -їв - -їв, мн. ‘тс, що ТУВМА- 
ЧИ’ 328. 

ТУКУВИСЬКО [тукувйс’ко] -а, а ‘тс, що ТИК 1 - 3’ 396. 

ТУЛАХ [тулах] -а, ч. ‘відлюдник’ 163. 

ТУЛКА [тулка] -и, ж. ‘мисливська рушниця, виготовлена в Тулі (Росія)’. 
Була тулка, була іжоука, а загрангічна луч:а. 208, 332, 451. 

ТУЛУБ [тулуб] -а, ч. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 320; [тблуб] 137. 

ТУЛУБА [тулуба] -и, ж. ‘тс, що ДЛУПАХ’. Сама тулуба осталас’ - 
вйтулубили мйши бурак. 53. 

ТУЛУБАХ [тулубах] -а, ч. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 22, 32, 171, 353, 424; 
[тулубах] 186, 296. 

ТУЛУБАХА [тулубаха] -и, ж. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 379. 

ТУЛУБАШИТИ [тулубашити] -шу, -шиш, недок. ‘тс, що 
ТЕЛЬБУШИТИ’. Почалй зайц’а тулубашити. 138. 

ТУЛУБЕЦЬ [тулубец’] -бц’а, ч ‘тс, що ДЛУПАХ’ 177. 

ТУЛУБИЩЕМ [тулубйшчем]/з//: прис. ‘тс, що БАЛЬТЮКОМ’ 130. 

ТУЛУБОМ [тулубом] узн. прис. ‘тс, що БАЛЬТЮКОМ’ 141, 169, 232. 

ТУЛУБЦЕМ [тулубцем] узн. прис. ‘тс, що БАЛЬТЮКОМ’ 57,200, 352. 

ТУЛУВАТИЙ [тулуватий] -а, -е ‘сутулий’ 80. 

ТУЛУПОМ [тулупом] узн. прис. ‘тс, що БАЛЬТЮКОМ’ 334. 

ТУЛЬБАХ [тул’бах] -а, ч. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 418, 465. 

ТУМАЧ [тумач] -а, ч. ‘тс, що ТУВМАЧИ’. Тумач дббри. 225, 229. 

ТУПАК [тупак] -а, ч. 1. ‘тупий ніж’. Нагострй того тупака. 186; 2. ‘тс, 
що ТАЛИНА 2 ’ 307, 484; 3. перен. ‘нерозумна людина’ 392. 

ТУПАЛО [тупало] -а, с. ‘гра на вечорницях’. Грали в тупала. Пудвбдили 
хлбпц’ув’і д’іучину. Йак ни наравиц:а йому, то тупне нугбйу. 510. 

ТУПАРИЩЕ [тупаргішче] -а, с. ‘тс, що ТОПОРИСЬКО’ 264, 382. 

ТУПИК [тупгік] -а, ч. ‘тс, що ТАЛИНА 2 ’ 30, 176. 

ТУПИЦА [тупйца] -и, ж. 1. ‘тупа сокира’. Тупгіцойу кал’а колод’аза 
л’уд порубай. 392; 2. перен. ‘тс, що ТУПАК - 3’ 392. 

ТУПИЦЯ [тупйц’а] -і, ж. ‘тс, що ТУПАК - Г. Не бирй тупйц’у - хл’іба 
не врйже и ш. 212. 

ТУПІКА [туп’іка] -и, ж. ‘тс, що ТУПАК - 1’ 244. 




ТУПІРУ [туп’їру] прис. ‘тс, що ТЕПЕРА’. Хай ти ослепнеш туп’їру. 161. 

ТУПІРОВО [туп’іруво] прис. ‘ось зараз’ 474. 

ТУР [тур] -а, ч. ‘перебрана за молоду на весіллі будь-яка дівчина, яку 
виводять показувати матері другого дня’ 225. 

ТУРБИЙ [турбйй] -а, ч. ‘тс, що СТАРЕЦ’. Колйс’ все турбийі по селах 
ходйли. 454. 

ТУРІХВА [тур’їхва] -и, ж. ‘залізний обід на маточині колеса біля 
спиць’ 106. 

ТУРЕТЕНЯ [туретен’а] -ати, а, орн. ‘тс, що КУРОПАНЯ’ 178. 

ТУРКОТАТИ [туркотати] 3 ос. одн. туркотйт’, недок. ‘тс, ТОКУВАТИ 
— 1’ 310; [туркот’іти] 301. 

ТУРМА [турма] -и, ж. ‘буря, ураган’ 148. 

ТУРОК [турок] -рка, ч. 1. ‘житель Туреччини’ (всі н. пп.); 2. перен ., знев. 
‘дурень, розумово обмежена людина’. Ти турок той! Ну ничого не пон’імайе!.. 
392, 6, 90, 188. 

ТУРУВАТИ [турувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘ходити, топчучись, на 
одному місці; місити грязь’. В кучи те и л’а туруйе - гнойу по гуши. 392. 

ТУРУТКА [турутка] -и, ж ., орн. ‘тс, що КУРОПАТА’. Турутка і 
туретен’а ходйли по жйту. 178. 

ТУСЮНЯ-ТУСЮНЯ [тус’ун’а-тус’ун’а!] ‘виг. для підкликання корови’ 181. 

ТУТА [тута] прис. ‘тут’. Тута на городи водй багато - садй капусту. 
392, 90, 188. 


ТУТАВО [тутаво] прис. ‘тс, що ТУТА’ 399. 

ТУТАГО [тутаго] прис. ‘тс, що ТУТА’. Тутаго, кал’а мине, с’адай. 392. 

ТУТВО [тутво] прис. ‘тс, що ТУТА’ 95. 

ТУТГО [тутго] прис. ‘тс, що ТУТА’ 392. 

ТУТЕЙШИЙ [тутейший] -а, -е ‘місцевий, тутешній’. Той мислгівец’ 
тутейший. 224; Тутейший зайец’ рудйй. 430; [тутешн’і] 6; [тутечний] 498; 
[тутошн’ій] 152. 

ТУТЕШНІЙ [тутешн’ій] -н’а, -н’е ‘той, хто живе у цій хаті’. Тутешн’ійі 
бат’ка й матера вййшли до тамтешн’ійіх бат’ка й матера. 342. 

ТУТИКА [тутика] прис. ‘тс, що ТУТА’. Тутика колйс’ хата стойала. 
392, 90, 188; [тутека] 243; [тутийка] 160. 

ТУТИКАЙ [тутикай] прис. ‘тс, що ТУТА’ 418. 

ТУТИЧКА [тутичка] прис. ‘тс, що ТУТА’ 90, 392. 

ТУТИЧКІ [тутичк’і] прис. ‘тс, що ТУТА’. Тутичк’і мокро - с’ад’ на 
клад т ку. 392. 

ТУТО [туто] прис. ‘тс, що ТУТА’. Туто тйк’і штйри класи було. 316. 

ТУ-ТУ [ту-ту!] виг., дит. ‘автомобіль’ 90. 



ТУФИЛЬ 


ТЯГНУТИ 


215 , 


ТУФИЛЬ [туфил’] -фл’а, ч. ‘туфля’ 75; [тухел’] 476; [тух’ел’] 392; [тухил’] 
144; [тухол’] 348, 392. 

ТУЧА [туча] -ч’і, ж. ‘темна грозова хмара’. Жито ни вйазали в нид’їл’у. 
То х’іба вже нивйдомо йака туча, то тод’і звйежут’. 346, 454. 

ТУЧАК [тучак] -а, ч. ‘ручне точило’. Сокиру на тучак гострйу. 20. 

ТУЧКА [тучка] -и, ж. ‘тс, що ТИЧ’ 156, 191, 264, 415. 

ТУЧНЄ [тучн’е, туч’н’е] -і, ж. ‘тс, що ЛАЯ - Г 331. 

ТУЧНИЙ 1 [тучний] -а, -е ‘про чорну градову хмару’. Хай хмара тучна 
йде на л’іс. 11. 

ТУЧНИЙ 2 [тучнйй] -а, -е ‘жирний, вгодований’. Наша свйнка тучна. 74. 

ТУЧНИЦЯ [тучнйц’а] -і, ж . ‘тс, що ЛАЯ - 1’ 167. 

ТУШ [туш] -і, ж. ‘тіло вбитого великого звіра; туша’. Кабан’ача туш 
лежала на земл’і. 326, 226. 

ТХІРНЯ [тх’ірн’а] -і, ж. ‘пастка для лову тхорів’ 16. 

ТХОРАНКА [тхоранка] -и, ж. ‘тс, що ТХІРНЯ’ 305. 

ТХОРАЧА СКРИНЬКА [тхорача скрйн’ка] -ейі -і, ж. ‘тс, що ТХІРНЯ’. 
В клун’і поставну тхорачу скрйн’ку. 11. 

ТХОРНИЦЯ [тхорнйц’а] -і, ж. ‘тс, що ТХІРНЯ’ 137, 343, 353, 372, 377. 

ТЧЄТИ [тч’ети] тчу, тчеш, недок. ‘ткати’ 80. 

ТЮГУВАТИ [т’угувати] -уйу, -уйеш, недок. ‘прасувати’ 94. 

ТЮК-ТЮК [т’ук-т’ук!] ‘виг. для підкликання індика’ 326. 

ТЮЛЕНЬ [т’улен’] -а, ч., орн. ‘пташка, на яку полювали мисливці’ (?)’ 171. 

ТЮЛЯ [т’ул’а] -і, ж. ‘тюль’ 381. 

ТЮНЬ [т’ун’] -а, ч. ‘галоні’. Купйла соб’ї т’ун’і. 129. 

ТЮРМІЯН [т’урм’ійан] -а, ч. ‘той, хто сидів у тюрмі; в’язень’ 228; 
[турмийан] 16. 

ТЮ-ТЮ [т’у-т’у!] ‘виг. для підкликання курки’ 392. 

ТЮТЯ [т’ут’а] -і, ж. 1. дит. ‘курка’. Ходй дамо т’ут’і йісти. 392; 2 перен. 
‘роззява’ 392. 

ТЮТЬОНЬКА [т’ут’он’ка] -і, ж., пестл., дит. ‘тс, що ТЮТЯ - Г 392. 

ТЯВКАТИ [т’аукати] 3 ос. одн. т’аукайе, недок. 1. ‘подавати голос, 
переслідуючи зайця (про мисливського собаку)’ 11, 124, 200; [ц’аукати] 22; 
2. ‘подавати голос (про лисицю)’ 16, 36, 339; 3. ‘подавати голос (про білку) 117. 

ТЯГА [т’ага] -й, ж. ‘стежка, якою звірі ходять до водопою’. Пана став’іл’і 
недалеко т’агй. 264. 

ТЯГЛИТИ [т’аглйти] 3 ос. одн. т’аглйт’, недок. ‘тс, що ТЯВКАТИ - Г 
211,277, 356. 

ТЯГНУТИ [т’агнути] -гну, -гнеш, недок. 1. ‘сунути що-небудь по якійсь 
поверхні’ (у багатьох н. пп.); 2. ‘відстань, якої сягає постріл’. Мойа рушнйц’а 
т’агне на сто метриу. 331, 30. 




ТЯГЧИТИ [т’агчйти] -чу, -чгіш, недок. ‘тс, що ТЯГНУТИ - 1\ Треба 
т’агчйти мн’есо по зе и мл’і\ 331. 

ТЯЖКИЙ ГРИП [т’ажкий грип] -ого -ба, бот. ‘тс, що МАХАМОРА’ 224. 

ТЯМАТИ [т’амати] 3 ос. одн. т’амайе, недок. ‘тс, що КЛАЦАТИ - 2’ 352. 

ТЯМИТЬ [т’амит’] -мл’у, -миш, недок. ‘уміти*. Ваша до у чка ничо ни 
т’амит’ - понак’ідувала дров... 225. 

ТЯПАТИ [т’апати] -айу, -айеш, недок. ‘знищувати бур’яни за допо¬ 
могою сапки; сапати’ 221, 377. 

ТЯПКА [т’апка] -и, ж. ‘сапка’ 16, 106, 221, 377, 495, 500; [ц’апка] 498. 

ТЯХАТИ [т’ахати] 3ос. одн. т’ахайе, недок. ‘тс, що ТЯВКАТИ - Г 293. 

ТЯХКАТИ [т’ахкати] 3 ос. одн. т’ахкайе, недок. 1. ‘тс, що ТЯВКАТИ - 
Г. На зайц’а т’ахкайе собака. 53, 413; 2. ‘тс, що ТЯВКАТИ - 2’ 377. 

ТЯХЛИТИ [т’ахлйти] 3 ос. одн. т’ахлйт’, недок. ‘тс, що ТЯВКАТИ - Г 
33, 301. 

ТЯХЧИ [т’ахчй] ?, недок. 1. ‘тс, що ТЯГНУТИ - Г 326; 2. ‘витягати’. 
Т’ахчй воду с колод’аз’а. 326. 

ТЯШКА [т’ашка] -ойі, ж. ‘печінка’. На пичйнку кажут’ т’ашка. Йе лехке 
і т’ашке. 454. 

ТЬМА [т’ма] прис. ‘дуже багато’. В наши риц’і р’еби було т’ма. 414, 
404, 466. 

ТЬМА-ТЬМЕННА [т’ма-т’мен:а] прис. ‘тс, що ТЬМА’ 466. 

ТЬМА-ТЬМУЩА [т’ма-т’мушча] прис. ‘тс, що ТЬМА’ 466. 

ТЬОГАТИСЬ [т’огатис’] -гайус’, -гайіс’а, недок. ‘таємно зустрічатися з 
кимось для статевих зносин’. Вона т’бгалас’ з йакймс’ чолов’іком, а вдома - 
дочка!.. 515. 

ТЬОЛ [т’ол] -у, ч. ‘отелення’. Корова першим т’олом. 492. 

ТЬОЛКА [т’олка] -и, ж. 1. ‘річна телиця’ 418, 515, 518; 2. ‘корова з 
першим телям’ 148,495. 

ТЬОЛОЧКА [т’олочка] -и, ж. ‘зменш, до ТЬОЛКА - 2’ 275, 495. 

ТЬОЛУЧКА [т’олучка] -и, ж. ‘зменш, до ТЬОЛКА - Г 106. 

ТЬОС-ТЬОС [т’ос-т’ос!] ‘виг. для підкликання лошати’ 402; [ц’ос’- 
ц’ос’!] 392. 

ТЬОТА [т’ота] -и, ж. ‘тс, що ТЬОТКА’ 518. 

ТЬОТКА [т’отка] -і, ж. ‘тітка’ 90, 392; [т’утка] 179, 392,490; [к’ітка] 225. 

ТЬОТЧИН [т’отчин] -а, -е ‘тітчин’. Т’отчин город ниважни - картопл’а 

ни родит. 392; [т’утчин] 392; [к’ітчин]. К’ітчина хустка. 225. 




У [у] прий. 1. змісц. відм. У видрй холодна вода. 392 (і в багатьох н. пп.); 
2. зрод. відм. У Стипан’іни був садок. 392; 3. ‘при*. Вишйвали у св’ічках. 160. 

УБЕРІГ [уберіг] -ога, ч. ‘тс, що ОБОРІГ* 48; [убогої*] 305; [убуріх] 106. 

УБОЇЩЕ [убойішче] -а, с., знев. ‘вперта людина*. Шо то вже за 
убойішче!.. жйти не можу... 488. 

УБОРА [уббра] -и, ж. ‘тс, що БОРНА’ 392. 

УБРІХ [убр’їх] -бга, ч. ‘тс, що ТРІСКАЛО* 24. 

УБРОТКА [убрбтка] -и, ж. ‘вуздечка’ 106. 

У БЕЗ [увез] -а, ч. ‘купа гродини, певним чином складена й крита 
соломою та землею для тривалого зберігання взимку’ 428; [уовез] 428. 

УВСЄНИЙ [уус’ений] -а, -е ‘вівсяний’ 53; [увс’ени]. Увс’ена солома. 16; 
[увс’ани] ЗО; [говс’ани] 392. 

УВСЄНКА [увс’енка] -и, ж. ‘тс, що ГОВСЯНИЦА’ 148. 

УВСЯНИ [увс’ани, уус’ани] -а, -е ‘такий, що народився у вівсі під час 
жнив (про зайченя)’. Уус’ани, бо в оус’і вивбдиц’:а. ЗО. 

УГНАЛЬ [угнал’] -а, ч. ‘цвях, яким прибивають підкову до кінського 
копита’ 428. 

УГУ [угу] част. ‘так’ 494. 

УҐАРЬ [угар’] -р’у, ч. ‘задушливий отруйний газ, що йде з печі після 
неповного згоряння палива’ 148. 

УҐОР [угор] -у, ч. 1. ‘поле під облогом’ 515; [уґир] холм 38; 2. ‘пасовище’ 
холм 38. 

УҐОРУВАТИ [уґорувати] 3 ос. одн. уґоруйе, недок. ‘облогувати*. 
Уґоруйе год поле, а тоді с’ійут’. 515. 

УДАСИТИСЯ [удасй'тис’а] -шус’а, -сйс’, док. ‘тс, що СУДОСИТИСЯ’ 46. 

УДИРИТИСЬ [удйритис’] -рус’, -рис’а, док. ‘вдаритись*. Удйривс’а об 
кбл’бу. 515. 

УДРУЖИТИ [удружйти] -жу, -жиш, док. ‘подарувати*. Мужчйнс’ку 
сорочку могу удружйти вам. 490. 

УДУГРІТИЙ [удугрітий] -а, -е ‘про молоко, яке після скисання ставлять 
у гарячу піч’ 225. 

УЖОВКА [ужбвка] -и, ж. ‘вірьовка для ув’язування рубля на возі з сіном 
або соломою’ 165. 

УЖОГ [ужбг] -а, ч. ‘тс, що ОЖУГ - 1 ’ 402. 

УЗПР [узґір] -бра, ч. ‘ґуля від удару’ 428; [вузґір] 428. 

У ЗДЕР [уздер] -а, ч. ‘тс, що КОЛОДКА - 10’. Уздерй вік’інут’. 264. 



УЗИРЦЕ 


УСІКНОВЄНІЄ 


18 . 


УЗИРЦЕ [узирце] -ц’а, с. ‘невелике озеро* 338. 

УЙМА [уйма] прис. ‘тс, що ТЬМА’. Народу було уйма, толком ничбго 
й не и побачив. 392. 

УЙЧИМ [уйчйм] -а, ч. ‘тс, що ОЙЧИМ’ 402; [учйм] 456. 

УКАТИС [укатис] 3 ос. одн. укайец:а, иедок. ‘тс, що ГУКАТИСЬ* 191. 

УКАП [укап] -а, ч. ‘нижній край стріхи, який звисає над стіною’ 106. 

УКЛАДЄ [уклад’е] -а, с. ‘одна дерев’яна чи пластмасова половинка 
ручки ножа’ 172. 

УКЛИПАТИСЯ [уклипатис’а] -айус’а, -айіс’а, док. ‘запам’ятати’ 456. 

УКНО [укно] -а, с. ‘вікно’ 169; [гукно] 392. 

УКРАТКИ [укратки] прис. ‘тс, що ВКРАДКИ’. Спикул’ант шо укратки 
тургуйе. 454. 

УКУНЬОК [укун’бк] -н’ка, ч. ‘ковзан’ 106. 

УЛЬШИНОВИЙ [ул’шинбвий] -а, -е ‘тс, що ВУЛЬХОВИЙ’ 454; 
[гол’шйновий] 392. 

УМИННЄ [умин’:е] -а, с. ‘тс, що ВИМИНЄ’ 326. 

УНДЗІКАГО [ундз’ікагб] прис. ‘тс, що ТУТА’ 225. 

УНДЗЬО [ундз’б, ун’дз’б] прис. ‘тс, що ТУТА’ 225. 

УНЬО-УНЬО [ун’о-ун’о] прис., дит. ‘ось тут; ось там’. Твойа ц’ац’а ун’о- 
ун’о... 392. 

УПАДОК [упадок] -дка, ч. ‘тс, що ПАДЬ’ 434. 

УПЕРИСТИЙ [уперйстий] -а, -е ‘упертий’ 102. 

УПЕРУЧ [уперуч] прис. ‘спершу’. Уперуч зробй тут, а не там. 515. 

УПИНАХА [упинаха] -и, ж. ‘тс, що НАКИДУХА’ 454. 

У ПЛІТКА [упл’ітка] -и, ж. ‘тс, що КОСНИК’ 184; [упл’ітка]. А брат 
сестрйц’у роспл’ітав. А де т’ійі упл’ітки под’івав? 119. 

УПРАЖКА [упражка] -и, ж. ‘тс, що КАНТАР 1 - 2’ 451. 

УП’ЯКИ [упйакй] -ів, ми ., бот. ‘гриби; опеньки (?)’. Де барйлис’ 
д’іучатбчка? Брали в л’їс’і упйакй. (Нар. пісня). 224. 

УРОДЛИВИЙ [уродливий] -а, -е ‘урожайний’. Йек хлбпиц’ зайде, 
значит’ буде рик уродливий [на Новий рік]. (Повір’я). 258. 

УРОЧИСЬКО [урбчис’ко] -а, с. ‘урочище’. В тому урбчис’ку охбтн’іки 
ходйли. 434, 244. 

УСАК [усак] -а, ч., орн. ‘гусак*. Усак, уска, усин’ата. 10, 17, 156, 169, 
191,264. 

УСЄЧКА [ус’ечка] -и, ж. ‘тс, що ОТСЄЧКА’ 137, 171. 

УСИНЬ [усин’] -і, ж. ‘осінь’ 376. 

УСІКНОВЄНІЄ [Ус’ікнов’ен’ійе] -а, с., реліг. ‘Свято всічення голови 
Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана (11 вересня)’ 362; 
[Вс’ікнов’ен’ійе] 133; [Сокнов’ен’ійе] 371; [Сукновен’ійе] 211. 




УСКА [уска] -и, ж, орн. ‘гуска; Апзег’ 10, 17, 169. 

УСКУДАВЕЦЬ [ускудавец’] -вц’а, ч. ‘тс, що КЛИН - 2’ 398. 
УСКУДАЛО [ускудало] -а, с. ‘тс, що КЛИН - 2’ 430. 

УСТ [уст] -а, ч. ‘тс, що ВОСЬТЯХ - Г 121. 

УСЯНИСЬКО [ус’анис’ко] -а, а ‘тс, що ГУВЕСНИСЬКО’ 454. 

УСЬ [ус’] -і", ж., орн: ‘тс, що УСКА’ 156, 191, 264, 400. 

УСЬЦЯТИС [ус’ц’атис] -ц’ус, -цйса, док. 1. ‘не втримати сечі’ (у багатьох 
н. пп.); 2. перен. ‘зменшитись (про мороз)’. С’од’н’і вже морбс ус’ц’авса. 392. 
УТКУЛЄСЬ [уткел’ес’] прис. ‘звідкілясь’ 152. 

УТРАВИТИСЬ [утравйтис’] 3 ос. одн. утравиц’:а, док. ‘вчепитись; 
напасти (про хворобу)’. Бол’ес’ утравйлас’ на курей. 152. 

УТЮК [ут’ук] -а, ч., орн. ‘тс, що КАЧИНЮК’ 447. 

УТЯНИ [ут’ани] -а, -е ‘качиний’. Ут’ане мн’есо. 382. 

УХАТИ [ухати] 3 ос. одн. ухайе, недок. ‘подавати голос (про дику 
свиню) 17. 

УХАТИЙ [ухатий] -а, -е ‘такий, що має відстовбурчені вуха’ 500. 
УХВАТ [ухват] -а, ч. ‘частина капкана у формі півдуги, яка хапає звіра 
за ногу’ 372. 

УХИТЧИНА [ухйтчина] -и, ж. ‘тс, що ВХИДЩИНА’ 111; [ух’ішчина] 305. 
УХНАРИК [ухнарик] -а, ч. ‘середнього розміру цвях’ 121. 

УХОТА [ухота] -и, ж. ‘тс, що ПОЛЮВАННЄ’ 309, 430. 

УХОТНІК [ухотн’ік] -а, ч. ‘тс, що ОХОТНІК’ 430. 

УЧА [уча!] ‘виг. для відганяння свині’ 392. 

УЧЕПА [учепа] -и, ж. ‘ошийник для собаки’ 143. 

УЧИПА [учипа] -и, ж. ‘мотуз або ланцюг, яким що-небудь прив’язують’. 
Наш пес на учипи. 333. 

У ЧІПКА [уч’іпка] -и, ж. ‘ремінь біля мисливської рушниці’. Уч’іпка 
порвалас’ - треба другу. 53. 

УЧКА [учка] -и, ж. ‘очко рибальської сіті’. Учка вел’ікайа. 191. 

УЧКУР [учкур] -а, ч. ‘мотузок для підв’язування чоловічих штанів’ 392. 
УЧКУРЕЦЬ [учкурец’] -рц’а, ч. ‘тс, що ПОВОД’ 317. 

УЧОК [учок] -чка, ч. ‘тс, що ГУЧОК’ 17, 400; [учок] -чка, ч. 169. 
УШАТИЙ [ушатий] -а, -е ‘тс, що УХАТИЙ’ 490. 

УШИСТИЙ [ушйстий] -а, -е ‘такий, що має довгі вуха’. Чистокроуни 
воучак ушйстий. 296. 

УШУМОК [ушумок] -мка, ч. ‘тс, що ЛОБОК - 2’ 11. 



ФАЇТОВИИ 


ФАСКЕЛЬ 


22і 


Ф 

ФАЇТОВИЙ [файітовий] -а, -е ‘фіолетовий’ 39. 

ФАЙКА [файка] -и, ж. ‘люлька для куріння’. Мойа свикруха на л’ул’ку 
казала файка. 392, 48. 

ФАЙНИ [файни] -а, -е ‘гарний, красивий’. Приуйус файну д’івку, кажут, 
росписалиса вже. 392, 90, 188. 

ФАЙНІШЕ [файн’іше] прис. вищ. ст. ‘гарніше, краще’ 90, 188, 392; 
[хвайн’іше] 392. 

ФАЙНО [файно] прис . ‘гарно, красиво; добре’. На ве и с’іл’:і було файно. 
392; [хвайно]. Хвайно вйшов гонук на картоц:и. 392. 

ФАЙТАК [файтак] -а, ч. ‘довгоногий чоловік’ 254. 

ФАЙТОН [файтон] -а, ч. ‘сильний струмінь води, подібний до 
фонтана’. Файтбном бйе вода в колод’ази. 356. 

ФАЛЄРКА [фал’ерка] -и, ж. ‘конфорка плити’ 221, 338; [фо у йерка] 377. 

ФАЛЄРКИ [фал’ерки, фал’ерк’и*] -рок, ми. ‘плита на кухні’ 148, 154; 
[фал’еркгі]. Топила в фал’ерках і водй нагрйла. 154; [файеркй] 351. 

ФАЛЯ [фал’а] -і, ж. ‘хвиля на озері’ 376; [хвал’а]. Он йака хвал’а вилйка. 
94, 296. 

ФАЛЬБАНА [фал’бана] -и, ж. ‘зібрана в складки смужка кольорової 
тканини, що пришивається до одягу як прикраса’ 221. 

ФАЛЬБАНКА [фал’банка] -и, ж . ‘тс, що ФАЛЬБАНА’ 229; [хвал’банка] 
55, 106, 148. 

ФАЛЬКОТА [фал’кота] -й, ж. і ч. ‘нахабна людина’ 6. 

ФАНАР [фанар] -а, ч. ‘ліхтар’. Пушбв с фанарбм до хлива. 392; [хванар] 
392; [хвинар] 392. 

ФАРТУХ [фартух] -а, ч. 1. ‘шматок тканини, який одягають жінки 
спереду на спідницю’ (у багатьох н. пп.); [хвартух] 90, 188, 392; 2. ‘ткана 
полотняна спідниця’. Ткали фартух, а йак купл’али, то казали спуднйц’а. 49, 
74, 80, 428; [хвартух] 74, 340, 428; 3. ‘спеціальне пристосування з дощок під 
фронтоном будинку над причілковою стіною для стікання води’. Од т с’н’ігу 
фартух зугнйв. 392; 4. перен. ‘тс, що ГАЗЕТА - 2’ 22, 186, 340, 400; [хвартух]. 
В козй хвартух, би баби. 17. 

ФАРТУШОК [фартушок] -шка, ч. ‘зменш, до ФАРТУХ - 1, 4’ 141, 
326, 440. 

ФАРШМАК [фаршмак] -а, ч., кулін. ‘перемелені оселедці з сухарями’ 402. 

ФАСКА [фаска] -и, ж. ‘діжка, в якій зберігають солене сало’ 376. 

ФАСКЕЛЬ [фаск’е и л’] -л’а, ч. ‘тс, що ПАСКЛИН’ 148; [фаск’е и л’] 106; 
[хваск’іл’] 418. 



ФАЦІЯТА 


ФЛЯНЕЦ 


22 


ФАЦІЯТА [фац’ійата] -и, ж. ‘довга жердина, яка прибивається до крокв 
під час покриття даху’ 6. 

ФАЩИНА [фашчйна] -и, ж. ‘тс, що КЛИН - 2’ 75. 

ФЕДИРКА-КОМИРКА [федгірка-комйрка] -и, ж ., етн. ‘тс, що БЕД- 
РИК’ 144. 

ФЕДОРА 1 [федора] -и, ж. 1. ‘власне жіноче ім’я’ (всі н. пп.); 2. знев. 
‘неохайна забудькувата жінка’. Ти федора тайа! Поуйісила хустку і не знайе 
де. 392. 

ФЕДОРА 2 [фе и дора] -и, ж, етн. ‘тс, що БЕДРИК’ 144. 

ФЕДОРА-КОМОРА [федора-комора] -и, ж., етн ‘тс, що БЕДРИК’. 
Федора-комора, чи буде погода? 144. 

ФИГУРОВА ПОЛЬКА [фигурбва пбл’ка] -ойі -и, ж. ‘назва танцю - 
різновид польки’. А то пбл’ка фигурбва, а то д’ївка гонорова... (Нар. пісня). 46. 

ФИЙНИК [фййник] -а, ч. ‘молодий сосновий ліс’. В фййнику рослй грибй. 
37; [фуйник]. У фуйнику тетерукй. 200, 176, 232; [хв’їйник] 382; [хвойник] 490. 

ФИЛЬОНКОВАЯ ЛАВКА [фил’онкбвайа лаука] -ойі -и, ж. ‘лава зі 
спинкою для сидіння’ 302. 

ФІГУЛКА [ф’ігулка] -и, ж. ‘тс, що ГАЛКА 2 ’ 57. 

ФІҐАРИК [ф’іґарик] -а, ч. ‘безрукавка’. Майу теплий ф’іґарик. 431. 

ФІҐОЛЬ [ф’іґол’] -ґл’а, ч. ‘жарт’. Д’івчата ригут’ат’, шо ф’іїл’а встрб- 
йіли. 279. 

ФІЛЬБАНКА [ф’іл’банка] -и, ж. ‘тс, що ФАЛЬБАНА’ 152. 

ФІРА [ф’іра] -и, ж.‘порожній або із сіном чи соломою віз’ 123,171,301; 
[хвйра] 56; [хв’їра] 144, 331, 393, 475; [хвура] 33, 167, 303, 390, 420. 

ФІРДЗЯ [ф’ірдз’а] -і, ж. ‘дівчина легкої поведінки’ 285. 

ФЛАГ [флаг] -а, ч. ‘палиця зі стрічкою і червоним буряком, яку несуть 
стритники, проводжаючи молодого до молодої’ 454. 

ФЛАЖОК [флажбк] -жка, ч . ‘прапорець, який використовували під час 
полювання’ 302. 

ФЛАЧОК [флачбк] -чка, ч. ‘кусочок червоної тканини, який чіпляли 
на шнур під час облави на вовка’. Шнур с флачками на вбука. 392, 22, 124, 
275, 338, 372. 

ФЛАШКОВАТЬ [флашковат’] -уйу, -уйіш, недок. ‘обводити вибране для 
полювання місце шнуром із прапорцями’. Охбтн’іки почалй флашковат’. 419. 

ФЛЄГА [фл’ега] -и, ж. ‘тс, що ПЛЄГА - Г 326. 

ФЛЄШКА [фл’ешка] -и, ж. ‘тс, що БЛЄШКА - Г 376. 

ФЛІНТА [фл’інта] -и, ж. ‘мисливська рушниця’ 272, 419. 

ФЛІТ [фл’іт] -а, ч. ‘тс, що ГАЛКА 2 ’ 36. 

ФЛЯНЕЦ [фл’анец] -нца, ч. ‘тс, що ПЛЯНЕЦ’ 392. 




ФЛЯШТОК [фл’ашток] -а, ч. 1. ‘пристрій для чищення каналу ствола 
мисливської рушниці’ 26; 2. ‘товкачик для набивання пороху в гільзу’ 26. 

ФЛЬОВЕР [фл’овер] -а, ч. ‘малокаліберна рушниця’ 186. 

ФОЇНА [фойіна] -й, ж., збір, ‘тс, що ФИЙНИК’ 480. 

ФОЙОВИЙ [фойовий] -а, -е ‘хвойний’ 492; [фойови]. Чорни л’іс - де 
фойови, бо там темно. 413. 

ФОРЕНГИ [форенги] -енг, мн. ‘тс, що ХОРУГВИ’ 305. 

ФОРЕНҐА [форенґа] -и, ж. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’. В найхор’ішчому 
рушнику булй форенґи. 508. 

ФОРМА [форма] -и, ж. ‘неглибока посудина з листового заліза для 
випікання хліба’ 23, 229; [хорма]. Хорма печй хл’іб. 369, 392, 428. 

ФОРНАЛЬ [форнал’] -л’а, ч. ‘панський слуга; наймит’ 120, 162, 291; 
[фурнел’] 392, 481. 

ФОРТ [форт] -а, ч. ‘хорт; породистий мисливський собака’ 122, 334. 

ФОТОКРИТКА [фотокрйтка] -и, ж. ‘фотографія’ 376. 

ФРЕНДЗЛЯ [френдзл’а] -і, ж. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 368. 

ФРЕНЗ [френз] -а, ч. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 43. 

ФРЕНЗЕЛЬ [френзел’] -з’л’а, ч. ‘тс, що ПРЕНДЗЕЛЬ’ 81, 172, 271,444, 
481; [фринзйл’] 437. 

ФРЕНЗЛИК [френзлик] -а, ч. ‘зменш, до ФРЕНЗЕЛЬ’ 302. 

ФРЕНЧ [френч] -а, ч. ‘будь-який чоловічий піджак’ 392; [хренч] 24. 

ФРЕНЧИК [френчик] -а, ч. 1. ‘зменш, до ФРЕНЧ’ 392; 2. ‘жіночий 
піджак’ 495. 

ФУЗИЯ [фузийа] -і, ж. 1. ‘мисливська рушниця, ствол якої набивали 
порохом і дробом’ 420; [фуз’ейа] 382; 2. ‘саморобна мисливська рушниця’. 
Наш старйй мислйвец’ робйу фузийу. 166; 3. ‘всяка мисливська рушниця’ 2; 
[фуз’ійа]. Фуз’ійу закйнуу на плеч’і. 415. 

ФУРАГАН [фураган] -а, ч. ‘бурелом’ 121. 

ФУРАН [фуран] -а, ч. ‘фуганок’ 46. 

ФУРКАЛО [фуркало] -а, ч. ‘дитяча іграшка’ 111. 

ФУРКАТИ [фуркати] 3 ос. одн. фуркайе, недок. 1. ‘утворювати звуки 
(про білку)’ 141, 424; 2. ‘утворювати звуки (про зайця)’ 11. 

ФУРМАНКА [фурманка] -и, ж. ‘підвода’ 427. 

ФУСІР [фус’ір] -а, ч. у кулін. ‘тс, що ТУВМАЧИ’ 20. 

ФУТЛЯР [футл’ар] -а, ч. ‘чохол для рушниці’ 2, 298. 

ФУТОРАВ [футорау] -ава, ч. ‘тс, що ФУТЛЯР’. Футорау на стрел’бу. 44. 

ФУТРИНА [футрйна] -и, ж. ‘хутро зайця’ 11. 

ФУЩ [фушч] фушча, V., бот. ‘хвощ польовий; ЕцідізеШт агуепзе Ь.\ 
Мискй мйли фушчом. 260; [хвишч] 305. 



ХАБИ 


22а 


ХАЛІ 


X 


ХАБИ [хаби] 1. част. ‘хай би\ Хаби зробйу шос’... 288; 2. спол. ‘якби’. 
Хаби ти прийшов. 85. 

ХАВАЛКА [хавалка] -и, ж. ‘місце, де спить заєць’ 427. 

ХАВАТИ 1 [хавати] -айу, -айіш, недок. 1. ‘класти що-небудь у таємному 
місці, щоб ніхто не міг знайти’. Ниде не” хавай грбши, бо сама ни знайдиш 
пот’ім. 392; 2. ‘хоронити померлих’. Не” мий головй с’од’н’і - будут Матрунку 
хавати. 392, 16. 

ХАВАТИ 2 [хавати] -айу, -айіш, недок., знев. ‘позіхати’ 121. 

ХАВАЧКІ [хавачк’і] -чок, мн. ‘піжмурки’ 396. 

ХАВКА [хаука] -и, ж. ‘дитяча гра в хованки’. Д’іти грали хауку. 466. 
ХАВКАТИ [хаукати] -айу, -айеш, недок. 1. ‘тс, що ХАВАТИ 2 ’ 254; 
2. ‘плямкати під час їди’ 121. 

ХАВОЧКА [хавочка] -и, ж. ‘тс, що ХАВКА’ 466. 

ХАЗЯЙКА [хаз’айка] -и, ж. 1. ‘дружина господаря’ (у всіх н. пп.); 

2. ‘добра господиня’. О! вона хаз’айка!.. Без йейі вун пропав би... 392; 

3. ‘куховарка на весіллі’. В нас на ве и с’іл’і багато хаз’айбк, все вар’ат’. 351. 

ХАЗЯЙСЬКИЙ [хаз’айс’кий] -а, -е 1. ‘старанний, працьовитий’ (у 
багатьох н. пп.); 2. ‘такий, що належить господареві, хазяїнові (у 
протилежність колгоспному)’. Ц’о хаз’айс’ке поле. 392; 3. ‘непородистий 
собака, який стереже хазяйство’ 173, 293. 

ХАЗЯЇНСТВО [хаз’айінство] -а, с. ‘хазяйство’. Мау велйке хаз’айін- 


ство. 72. 

ХАЙ БІГ КРИЄ [хай Б’іг крййе!] ‘тс, що БІГМА’ 109. 

ХАЙ ВЕЛИКА РОСТЕ [хай велйка росте!] ‘побажання при садінні 
городини’ 392; [хай велйка рбдит!] 392. 

ХАЙ ВИЛИКІ РОСТЕ [хай вилйк’і росте!] ‘побажання новона¬ 
родженому’ 392. 

ХАЙ-НО [хай-но] прис. 1. ‘потім, опісля’. Зари йдеш? - Н’е, хай-но... 
392; 2. ‘як, як тільки’. Хай-но буде ден’, тод’і попбрайіш. 392, 326; [ха-но] 125, 
235, 255, 326, 409; Ха-но прййде бсин’, то йа ожин’ус’а. (Нар. пісня). 384. 

ХАЛАБУДА [халабуда] -и, ж. 1. ‘стара хата’ 377; 2. ‘буда для дворового 
собаки’380. 

ХАЛАМІШКА [халам’ішка] -и, ж., кулін. ‘страва зі свіжих вишень, 
муки чи круп’ 129, 220. 

ХАЛАШ [халаш] -а, ч. ‘тс, що ШАЛАШ’ 382. 

ХАЛІ [хал’і] -їв, мн. ‘цвяхи’ 380. 



ХАЛУЙ 


24 


ХАТА 


ХАЛУЙ [халуй] -а, ч. 1. ‘наймит, який слугував панам на полюванні’ 
11, 344, 456; 2. ‘підлабузник’ 90; [холуй] 392. 

ХАЛУПА [халупа] -и, ж. 1. ‘хата’ холм 38; 2. ‘стара маленька негарна 
хатина’. ...Спалйли н’їмци хату, поставили халупу... (З дит. віршика). 392. 

ХАЛУЧИТИ [халучити] -у, -иш, недок. ‘виконувати первинну обробку 
льону’. Л’он халучити - то од корости трипати. 500. 

ХАМИЧЧЯ [хамйч’:а] -а, с., збір, ‘хмиз’ 149. 

ХАМІЛІЯ [хам’їл’ійа] -ійі, ж. ‘прізвище’ 94. 

ХАМЛО [хамло] -а, а ‘тс, що ХАМУЛА - Г 442. 

ХАМРАЧ [хамрач] -а, ч. ‘той, хто невиразно говорить’ 254. 

ХАМРІТИ [хамр’їти] -у, -йш, недок. ‘говорити невиразно’. То тайа, шо 
хамрет’. 163. 


ХАМУЙЛО [хамуйло] -а, ч. і ж. ‘невезуча людина’. Ти хамуйло... тобй 
не шчастйт’. 286. 

ХАМУЛА [хамула] -и, ж., кулін. 1. ‘страва із запареного житнього 
борошна, до якого додані варені вишні’ 512; 2. ‘тс, щоТУВМАЧИ’ 23, 300; 3. 
перен. ‘неповоротка лінива людина’. То хамула йак’іс’ - ни за собойу, ни 
перед 1 собойу. 392, 428; 4. перен. ‘неміцний і нешвидкий до бігу собака’ 344. 

ХАМУЛИСЬКО [хамулис’ко] -а, ч. і ж., знев. ‘тс, що ХАМУЛА - 3’ 48. 

ХАМУТ [хамут] -а, ч. ‘металічна дужка навколо курка рушниці’ 123. 

ХАНАБЕРИСТИ [ханаберисти] -а, -е ‘гоноровий, чванькуватий’. Той 
хлопи е ц’ вел’ми ханаберисти. 134. 

ХАНДРУВАТИ 1 [хандрувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘швидко сердитися’. 
Не и хандруй тут ме и н’і!.. 392. 

ХАНДРУВАТИ 2 [хандрувати] -а, -е ‘такий, що швидко сердиться’. 
Хандрувати - то бз’ікувати, раздва і рос:ердивса. 392. 

ХАПТУРИ [хаптури] -ив, мн. ‘поминання померлого на дев’ятий день; 
дев’ятини’. Ходйт’ до нас на хаптури... 225. 

ХАПУН [хапун] -а, ч. /. ‘злий дух’. Хапун хватайе т’ік’і жид’ів і нисе в 
пекло. 84; 2. у прокльоні: А хапун би тибе вхопйв!.. 392. 

ХАРАШАЙ [харашай] -айа, ч. ‘кастратор тварин’ 142, 392. 

ХАРАШАТИ [харашати] -айу, -айіш, недок. ‘каструвати тварин’. 
Кабанчик вже ве и лйк’і, треба харашати. 392; [хорошати] 382. 

ХАРАШЄТНИК [хараш’етник] -а, ч. ‘тс, що ХАРАШАЙ’ 106. 

ХАРАШУТНИК [харашутник] -а, ч. ‘тс, що ХАРАШАЙ’ 476. 


ХАРИШАНИЙ [харйшаний] -а, -е ‘кастрований’. Харйшаний к’ін’. 326. 
ХАРМУРА [хармура] -и, ж. ‘тс, що КУБАРКА’ 6. 

ХАТА [хата] -и, ж. І. ‘сільський будинок’ (всі н. пп.); 2. ‘міська квартира’. 
Ти майіш в Луцку хату? На йакому поверси? 392; 3. ‘кімната’. Ни можу в 




ц’уй хати бути, пуйду в другу - там здоровий. 392,90,188; 4. словосполучення 
ВЕЛИКА ХАТА [ве и лйка хата] -ейі -и ‘кімната для гостей; світлиця’. В 
ве и лйкуй хати прибирайу раз на мйс’ац. 392; 5. ‘місце, де живуть бобри’. Хата 
боброва. 57, 117, 191, 232, 275, 447. 

ХАТЕЦА [хатеца] -и, ж, згруб. ‘тс, що ХАТНО’ 225. 

ХАТИСЬКО [хатис’ко] -а, с. ‘тс, що ХАТНИСЬКО’ 515. 

ХАТІНЬ [хат’ін’] -і, ж. ‘тс, що ХАТНО’ 225. 

ХАТНИСЬКО [хатнис’ко] -а, а ‘місце, де була хата’. Товар паслос на 
хатнис’ку. 392. 

ХАТНО [хатно] -а, ж., згруб. ‘велика хата’. Тбто в Миколайа хатно - 
десит’ метру довжинбйу! 392. 

ХАЦЬКО [хац’ко] -а, ж. ‘тс, що ХАТНО’. Стара хац’ко стойїт’ над 
дорбгойу. 221. 

ХАЩАВИНА [хашчавина] -й, ж. ‘дуже густий ліс’ 390. 

ХАЯ [хайа] -і, ж. ‘неохайна людина’. Ой ти хайа захайана. 293. 

ХВАЄРКІ [хвайерк’і] -рок, мн. ‘тс, що ФАЛЄРКА’ 106. 

ХВАЛОБЗДУН [хвалобздун] -а, ч., знев. ‘тс, що ХВАЛЬКО’ 60. 

ХВАЛОДУП [хвалодуп] -а, ч. знев. ‘тс, що ХВАЛЬКО’ 456. 

ХВАЛЮН [хвал’ун] -а, ч. ‘тс, що ХВАЛЬКО’. У хвал’уна й грушкй на 
ве и рбй ростут. 425, 102, 382; [фал’ун] 463. 

ХВАЛЮНКА [хвал’унка] -и, ж. ‘жінка, яка любить хвалитися’ 102. 

ХВАЛЬБА [хвал’ба] -й, ж. ‘тс, що ХВАЛЬОЩІ’. Хвал’бй повни торбй, 
а в торбй хоч наложй. 90. 

ХВАЛЬКО [хвал’кб] -а, ч. ‘той, хто любить хвастатися будь-чим’ 420. 

ХВАЛЬКУН [хвал’кун] -а, ч. ‘тс, що ХВАЛЬКО’. Того хвал’куна вс’і 
знайут. 352. 

ХВАЛЬОНДРА [хвал’бндра] -и, ж. і ч., знев. ‘тс, що ХВАЛЬКО’. От 
хвал’бндра росте - кбжни раз нове плат’:е бире. 392. 

ХВАЛЬОЩІ [хвал’ошч’і] -ів, мн. ‘хвастощі’ 221. 


ХВАРИНА [хварйна] -и, ж. ‘гра крашанками на Великдень’. На 


Велйґден’ там таке було зрббл’ане з дерива і качали йайічка... Хварйнойу 


звали... 346. 


ХВАРТУШИНА [хвартушйна] -и, ж. ‘тс, що ФАРТУХ - 1’ 147. 
ХВАСОЛЯ [хвасбл’а] -і, ж., бот. ‘тс, що ПАСОЛЯ’ 74, 163. 

ХВАСТУН [хвастун] -а, ч. ‘тс, що ХВАЛЬКО’ 200. 

ХВАСЬЦЬО [хвас’ц’о] -а, ч. ‘тс, що ХВАЛЬКО’ 513. 

ХВАТАТИ 1 [хватати] -айу, -айіш, недок. ‘хапати щось рукою’. Не хватай 
свейу лапойу ц’у шкл’анку. 392. 

ХВАТАТИ 2 [хватати] 3 ос. одн. хватайе, недок. ‘вистачати’. Не и варй 
свйн’ам картбпл’і - ше вчорашн’ійі хватит. 392. 




ХВАТИ [хвати] -ив, мн. ‘тс, що РОГАЛІ - Г 166, 413; [вхвати] 320. 
ХВАТКА 1 [хватка] -и, ж. 1. ‘саморобна пастка для лову гризунів’ 43; 
2. ‘тс, що РОГАЛІ - 1’ 293. 

ХВАТКА 2 [хватка] -и, ж. ‘характер, вдача людини’. Таку хватку дурну 
майє. 356. 


ХВАТКИЙ [хваткйй] -а, -е ‘беручкий до роботи’. Хватка то д’іука. 377. 

ХВАТЛИЩЕ [хватлйшче] -а, с. ‘ручка рогачів, за допомогою яких 
виймають горшки з печі’ 220. 

ХВЕДИРКА [хведйрка] -и, ж, етн. ‘тс, що БЕДРИК’ 213. 

ХВИҐУРА [хвигура] -и, ж. ‘тс, що КРИЖ 2 ’. Дуйде и ш до хвигури - 
повирнеш в прави бук. 392; [хвигура] 90, 392. 

ХВИЖА [хвйжа] -и, ж. ‘завірюха з сильним вітром’. Надворй така 
хвйжа, шо добри хадз’айін собак’і не и вйпустит. 392. 

ХВИЗДЯ [хвйзд’а, хвй'з’д’а] -і, ж., знев. ‘ледача жінка’. Вуз’мй собй таку 
хвйз’д’у, то ц’їли вйік будиш мучитис. 392. 

ХВИЙКА [хвййка] -и, ж, бот. 1. ‘сосна; Ріпиз 8уІУЄ8ігІ8 Ь.’. І велгіка, і 
малейка - то хвййка... то сосна... 342; [хв’їйка]. Хв’їйку рйжут’. 351, 342, 258; 
[хвуйка] 188, 310, 515; 2 ‘тс, що ФИЙНИК’ 33, 326; [хв’їйка] 122; 3. ‘стовбур 
сосни без гілок’ 221. 


ХВИШТАЛО [хвйштало] -а, у. і ж, знев. ‘тс, що ШВЕНДЯЛО’ 106. 

ХВІРТКА [хв’іртка] -и, ж. ‘кватирка у вікні’ 19. 

ХВІСТ [хв’іст] -оста, ч. 1. ‘задня кінцева частина тіла тварини, що є 
продовженням хребетного стовпа від крижової кості’ (у багатьох н. пп.); 
[хвуст] 90, 392; 2. ‘тс, що ПОВЕСЮЛЬЩИНА’ 474. 

ХВІТНО [хв’їтно] прис. ‘гарно, приємно, весело’. Да так було хв’їтно 
на в’ічурках... 334. 

ХВІЩКА [хв’їшчка] -и, ж., бот. ‘тс, що ФУЩ’ 49,106, 326, 527; [хв’іш- 
ка] 258. 

ХВОЇНА [хвойїна] -и, ж. /. бот. ‘тс, що ХВИЙКА - Г. Лопайе 
палкойу у хвойіну. 17; 2 збір, ‘тс, що ФИЙНИК’ 10, 264, 331, 380; [хвойіна] 
498; [хвойна] 496. 

ХВОЇНКА [хвойінка] -и, ж., збір, ‘тс, що ФИЙНИК’ 346. 

ХВОЙДА [хвойда] -и, ж, знев. 1. ‘дівчина легкої поведінки’ 407; 2. ‘мати, 
яка не доглядає своїх дітей’ 346. 

ХВОЙОВИЙ [хвойовий] -а, -е ‘сосновий’. Хвойовий л’іс зелений. 134, 
275; Там хвойового л’їсу найбйл’ше. 495. 

ХВОР [хвор] -и, ж. ‘хвороба’. Не ступай ногойу, бо нападе хвор. 425. 

ХВОРОВИТИЙ [хворовйтий] -а, -е ‘тс, що СЛАБОВІКИЙ’ 500. 

ХВОРОВІКУВАТИ [хворов’їкувати] -а, -е ‘тс, що СЛАБОВІКИЙ’ 515. 




ХВОСТАЧ [хвостач] -а, ч. 1. ‘нижній край солом’яної стріхи’ 221, 326; 
2. ’щур; Ерітуз гаїїиз Ь.’ С хвостом доугим, то й хвостач. 273. 

ХВОСТАЧИК [хвостачик] -а, ч. ‘ківш із довгою ручкою для набирання 
води’. Принисй хвостачик водй. 506. 

ХВОСТУВАТИ [хвостувати] 3 ос. одн. хвостуйе, недок. ‘тс, що 
ҐЕДЗАТИС’. Хвостуйе худоба з л’їсу. 80. 

ХВОСТЮРА [хвос’т’ура] -и, ж., згруб. ‘тс, що ХВОСТЯРА’ 392. 

ХВОСТЯРА [хвос’т’ара] -и, ч., згруб. ‘великий хвіст’ 331. 

ХВОЩ АЙ [хвошчай] -у, ч., бот. ‘тс, що ФУЩ’. Бало хвошчайом горшк’і 
мйла. 392. 

ХВОЩЄНКА [хвошч’енка] -и, ж, /. бот. ‘тс, що ФУЩ’ 491; [хвошчанка] 
275, 305; [хвошчгінка] 498; 2. ‘зв’язаний пучечок хвощу для миття посуду’ 491. 

ХВОЯ [хвойа] -і, ж., бот. ‘тс, що ХВИЙКА - Г. Там ростут’ хвойі. 16. 

ХВУРТКА [хвуртка] -и, ж. ‘невеликі дверцята в огорожі 4 . Зачин’ай на 
нуч хвуртку. 415. 

ХВУТОРКА [хвуторка] -и, ж. ‘тс, що МУТЕРКА’ 221. 

ХВУСТ [хвуст] хвоста, ч. 1. ‘тс, що ХВІСТ - Г (у багатьох н. пп. сходу 
досліджуваної території); 2. перен. ‘корова’. Ни майу в хл’івй й хвоста. 392. 

ХЕВКАТИ [хеукати] 3 ос. одн. хеукайе, недок. ‘подавати голос (про 
лисицю)’. 226. 

ХЕЖА [хежа] -и е , ж. ‘тс, що ХАТА - Г. Побудовале хеже. 386. 

ХЄЛИЙ [х’елий] -а, -е ‘миршавий, непоказний’ 152. 

ХИЖКА [хйжка] -и, ж. ‘прибудова до основної споруди, напр., для 
дров’ 390. 

ХИЛИЙ [хйлий] -а, -е ‘худий’ 475. 

ХИЛИТИСЯ [хилйтис’а] -л’ус’а, -лис’а, недок. 1. ‘нахилятися’ (всі н. 
пп.); 2. ‘бути прихильним до когось’. До мине т’ітка хилйлас’а. 313. 

ХИЛЯВИЙ [хйл’авий] -а, -е ‘хворобливий, непривабливої зовнішності’ 121. 

ХИНА [хйна] -и, ж. ‘тс, що СТРАФІН’ 162. 

ХИТРИЙ [хгітрий, хй‘трий] -а, -е /. ‘лукавий, підступний’ (у багатьох 
н. пп.); 2. ‘розумний’. То хйтре дит’а - вже вс’і букви знайе. 392; 3. ‘здоровий, 
сильний’. Бусин’ летйт’ - хйтрий будеш ходйти. (Повір’я). 255. 

ХИТРОДУПИЙ [хитродупий] -а, -е, згруб. ‘тс, що ХИТРИЙ - Г 446. 

ХИТРОЖОПИЙ [хитрожопий] -а, -е, згруб. ‘тс, що ХИТРИЙ - 1 ’ 446. 

ХИТЬОР [хйт’ор] -тра, -тре ‘тс, що ХИТРИЙ - Г. Дмйт’ор хйт’ор йак 
пе и рихйтрит’. 326. 

ХИЦАВКА [хйцавка] -и, ж. ‘тс, що ГОЙДАНКА’ 380. 

ХИША [хйша!] внг. ‘ тс, що А-КИШ’ 122. 

ХІБАНОК [х’ібанок] -нка, ч. ‘фуганок’ 94. 



ХІБИТИ 


ХЛОП 


. 28 . 


ХІБИТИ [х’ібити] -бл’у, -биш, недок. ‘не попасти в ціль під час 
стріляння’. Молодйм йа все х’ібиу, ничого не забивау. 11; [х’ібйти]. Руж:о 
х’ібйт - вик’ідай. 233. 

ХІРА [х’іра] -и, ж. /. мед ‘хвороба (?)’. Х’іра - то йе бол’ез’н’. 186; З 
дймом вс’а х’іра вййде. 377; Господа Бога просимо, шоб х’іру зн’ав... 
(Замовляння). 220; 2. у прокльоні: С’ад’ в х’ірах і мувчй! 392. 

ХІРНИЙ [х’ірний] -а, -е ‘хворобливий’. Типеришн’і парубкй е , 
подивл’ус’а, слабййі, х’ірни. 456. 

ХІТАВКА [х’ітавка] -и, ж. ‘тс, що ГОЙДАНКА’ 476. 

ХІТАНКА [х’ітанка] -и, ж. ‘тс, що ГОЙДАНКА’ 494. 

ХІТРАК [х’ітрак] -а, ч. ‘той, що ХИТРИЙ - Г. Х’ітрак х’і'три йак 
л’іс’іца. 89. 

ХІТРИЗНИ [х’ітрй*зни] -а, -е ‘дуже ХИТРИЙ - Г. То х’ітрй‘зни чолоуйік, 
мало кому шо позичайе... 392. 

ХІТРУВАТИ 1 [х’ітрувати] -уйу, уйіш, недок. ‘досягати своєї мети 
підступністю’. Не х’ітруй, а кажй прамо, шо ти хоч. 392. 

ХІТРУВАТИ 2 [х’ітрувати] -а, -е ‘дещо ХИТРИЙ - 1’ 392. 

ХІТРУН [х’ітрун] -а, ч. ‘тс, що ХІТРАК’ 392. 

ХІТРУНЧИК [х’ітрунчик] -а, -е ‘зменш, до ХІТРУН’ 392. 

ХІХЕЛЬ [х’іхел’] -хл’а, ч. ‘тс, що КОЦІЛ’. Х’іхл’і ростайут. 126. 

ХІХЛИК [х’іхлик] -а, ч. ‘закручений пиріг без начинки’. Пиче баба 
х’іхлики. 302. 


ХІХЛЯ 1 [х’іхл’а] -і, ж. ‘наріст збоку на паляниці’. Д’іти л’убйат йісти 
х’іхл’і - гет’ погобдирайут. 392; [х’ехл’а] 456. 

ХІХЛЯ 2 [х’іхл’а]-і, |ас. ‘тс, що КОЦІЛ" 126. 

ХЛАП [хлап] -а, ч. ‘тс, що ИКЛО’ 33. 

ХЛЕНУТИ [хленути, хл’енути] -ну, -неш, док. ‘знесилитися, охляти’. 
Йак доходили до Лучец, то мойа д’івчина гет’ хл’енула. 147. 

ХЛИБ [хлиб] -а, у., кулін. ‘хліб’. Жйтн’ій хлиб гожий. 518, 225; [хл’еб]. 
Тепер кажемо хл’іб, а старй казали хл’еб. 38. 

ХЛИСТ 1 [хлист] -а, ч. 1. ‘стовбур дерева без бокових гілляк’ 11, 22; 
2. ‘стовбур дерева без верха’. Дерево рйжут хлистом. 141. 

ХЛИСТ 2 [хлист] -а, ч. ‘тс, що КЛЯЦАВКА’ 186. 

ХЛИСТАТИ [хлистати] -шчу, -шче, недок. ‘жадібно їсти’. А те 
мужичйшче за те капустйшче с’ів сйб’і куне и ц’ стола та путйху хлйшче. 402. 

ХЛІБИНА [хл’ібйна] -и, ж. ‘паляниця, яку посипали борошном перед 
тим, як саджати в піч’ 258. 

ХЛІБИЦЬ [хл’ібиц’] -бц’а, ч. ‘святковий пиріг’. Хл’ібиц’ пиклй, пир’іг 
називавша... На Кол’аду, на Паску, на Питра. 496. 

ХЛОП 1 [хлоп] -а, ч. ‘чоловік, житель’. Той хлоп з Уструвц’а. 315. 




ХЛОП 2 [хлоп!] виг. ‘звуконаслідування ударів’. По руц’і його - хлоп! 
хлоп! 392. 

ХЛОПАВКА [хлбпаука, хлопавка] -и, ж. 1. ‘тс, що СТУПКА’ 372; 2. ‘тс, 
що КЛЯЦАВКА’ 229. 

ХЛОПАК [хлопак] -а, ч. ‘хлопець’ 221. 

ХЛОПАНКА [хлопанка] -и, ж. ‘тс, що КЛЯЦАВКА’ 64. 

ХЛОРОФОСТ [хлорофост] -ста, ч. ‘хлорофос’ 340. 

ХЛОСОВНІК [хлосбун’ік] -а, ч. ‘тс, що КЛОСОВНІК’ 134; [хлусбу- 
н’ік] 338. 

ХЛУД [хлуд] -у, ч. ‘огорожа з горизонтально прибитих жердин’ 475. 

ХЛУДДЄ [хлуд’їе] -а, с., збір, ‘тс, що ХЛУД’ 221, 342. 

ХЛУДЕЦЬ [хлудец’] -дц’а, ч. ‘тс, що КЛУДЕЦЬ’ 46, 466; [хлидец’] 326. 

ХЛУПАЙ [хлупай] -а, ч. ‘тс, що ХЛОПАК’. А раз, помн’у, хлупайі булй 
кумус’ куд’їл’ку спалили... 216. 

ХЛУС [хлус] -у, ч. ‘осад олії’. Старй гол’ійі - пувпл’ашк’і хлусу. 392; 
[фус] 35. 

ХЛЮВ [хл’ув] хл’ува, ч. ‘хлів’ 365. 

ХЛЯКАТИ [хл’акати] 3 ос. одн. хл’акайе, недок. ‘тс, що КЛАЦАТИ - 
2 ’ 122 . 

ХЛЯПАТОХА [хл’апатоха] -и, ж. ‘сніг з дощем’ 6; [хл’апатбга] 149. 

ХЛЯПАТУХА [хл’апатуха] -и, ж. ‘тс, що ХЛЯПАТОХА’ 392; 
[хл’епатуха] 106. 

ХЛЯКАТЬ [хл’акат’] 3ос. одн. хл’акайе, недок. ‘тс, що КЛАЦАТИ - 2’ 42. 

ХМАРЕТА [хмарета] -и, ж., згруб. ‘велика хмара’. Гон йака хмарета 
суне - град буде. 392. 

ХМАРНО [хмарно] -а, ж., згруб. ‘тс, що ХМАРЕТА’ 392. 

ХМЕЛИННЄ [хмелйн’:е] -а, с., збір, ‘картоплиння’. Копай картбпл’у - 
хмелйн’:е сухе. 309. 

ХМЕРЕЧА [хмереча] -и е , ж. ‘тс, що ХАЩАВИНА’. В хмерече буле 
найлуче йегода. 476. 

ХМИЛИННЄ [хмилйн’:е] -а, с., збір, ‘листя і стебла огірків’. В мине 
хмилйн’:е з гурку вже посохло. 392. 

ХМІЛЯЧКА [хм’іл’ачка] -и, ж. ‘похмілля’ 326. 

ХМУРНИЙ [хмурий] -а, -е ‘хмарний’. Хмурна погода. 326, 258, 342; 
[хмурни]. Так’і с’бд’н’і хмурний ден’... 392. 

ХМУРНО [хмурно] прис. ‘хмарно; без сонця’. Буде дошч - вес’ ден’ 
хмурно. 392. 

ХНАЛЬ [хнал’] -а, ч. ‘тс, що ДЗЬВАХ’ 79, 109, 366; [шнал’] 109. 

ХНИКАЛО [хнйкало] -а, ч. і ж., знев. ‘дитина, яка весь час плаче, 
хникає’. Ой ти мойе малейке хнйкало! Цит’ вже... 392. 




ХНИКАННЄ [хнйкан’:е] -а, с. ‘дитячий плач’ 392. 

ХНИКАТИ [хнйкати] -айу, -айе'ш, недок ., знев. ‘плакати, випрошуючи 
що-небудь’ 392. 

ХОБ [хоб] спол. ‘щоб’. Хоб тибе хол’ера забрала!.. 51; Треба, хоб була 
всен’ка симн’е. 341; [хоп]. Хоп то знати, де падати!.. 466. 

ХОВАНКИ [хованки] -нок, мн. ‘дитяча гра у жмурки’ 221, 250, 364. 
ХОВАНКИ [хбвачки] -чок, мн. ‘тс, що ХОВАНКИ’ 331; [хбвашки] 36. 
ХОВРАЧОК [хоурачбк] -чка, ч. ‘невеликий ховрах’ 326. 

ХОДАКІ [ходак’і] -ів, мн. ‘тс, що ГАМРА - 2’. Поробйли ходак’і і хбди'м. 
89, 169. 


ХОДАР [ходар] -а, ч. ‘міцний до ходу (бігу) собака’. Той собака ходар 
хороший - он рйс*:у бижйт. 38. 

ХОДИ [ходи] -у і —уу, -іу, мн. ‘велика кількість мишачих нір’ 176, 224, 
264, 273,275, 331,392. 

ХОДИКИ [ходики] -ів, мн. ‘годинник’. Наш’і ходики стали. 74. 

ХОДИТИ [ходйти] -жу, -диш, недок. 1. ‘переміщатися, ступаючи ногами’ 
(всі н. пп.); 2. ‘брати участь у чомусь’. Два роки ходйу с панами в загонку. 
463; 3. ‘танцювати’. А хто пол’ку добре хбдит’, той на пбл’і добре рббит’. 
(Нар. пісня). 46. 

ХОДНІК [хбдн’ік, хбд’н’ік] -а, ч. ‘килимова доріжка, яку застеляють на 
підлогу’. Помй пудлбгу, а пбт’ім позастил’ай хбдн’ік’і. 392. 

ХОДНЯ [ходн’а, ход’н’а] -і, ж, знев. ‘ходіння без мети’. Ни майє часу 
найістис за ход’н’бйу. 392. 

ХОДОМ АН [ходоман] -а, ч. ‘той, що ходить, а ніякої роботи не виконує’ 
392; Пор. у загадці: Ходев ходоман і д’іти годовав, а прийшлбс’а вмирати - 
тре за плит викидати. (Відгадка: постоли). 366. 

ХОДОМАНИХА [ходоманиха] -и, ж., знев. ‘жінка, яка любить ходити 
по сусідах’. Де ш ти ходиш, ходоманихо? Никбли тибе не и ма вдома. 392. 

ХОДУЛІ [ходул’і] -ул’, мн. ‘тс, що ГАМРА - 2’ 137. 

ХОДУН [ходун] -а, ч. ‘пристосування, за допомогою якого вчать дітей 
ходити’ 326. 

ХОДУНЕЦЬ [ходунец’] -нц’а, ч. ‘тс, що ХОДУН’ 326; [ходунац’] 163. 

ХОДУНИ [ходунй] -ив, мн. ‘тс, що ГАМРА - 2’ 312. 

ХОДУНЦИ [ходунцй] -у, мн. ‘тс, що ХОДУН’ 392. 

ХОДЯНКА [ход’анка] -и, ж. ‘тс, що ХОДУН’ 211. 

ХОІ [хоі] -ів, мн. ‘тс, що ХОДИ’ 14. 

ХОЛОДЕЦ [холодец] -дцу, ч ., кулін. 1. ‘тс, що ХОЛОДНИЦА’ 139; 
2. ‘страва з хлібного квасу, куди додають покришені огірки, зелену цибулю 
та ін. овочі’ 494; [холодец’] 517, 518. 




ХОЛОДЕЧА [холодеча] -и, ж. ‘сильний холод’. Кажнийі нбчи така 
холодеча... 392. 

ХОЛОДИНА [холодйна] -и, ж., кулін. ‘тс, що ХОЛОДНИЦА’ 47, 198, 
265, 376, 524. 

ХОЛОДІНА [холод’їна] -и, ж. ‘тс, що ХОЛОДЕЧА’. Хоч собак гони - 
така холод’іна. 6; Холод’іна, шо носа страшно висунути надвур. 392. 

ХОЛОДНА ЮШКА [холодна йушка] -ейі -і, ж,, кулін. ‘зварена страва 
з самих лише сушених грибів та оселедців і заправлена олією; їдять 
охолодженою; до неї колись подавали пироги з квасолею’. Набрала губйаку 
- буде с чого холодну йушку варити. 392, 90. 

ХОЛОДНЕ [холодне] -ого, с., кулін. ‘тс, що ХОЛОДНИЦА’ 272, 384. 

ХОЛОДНЕЧА [холоднеча] -и, ж. ‘тс, що ХОЛОДЕЧА’ 392. 

ХОЛОДНИ БОРЩ [холодни боршч] -ого -у, ч., кулін. ‘тс, що ХОЛОД¬ 
НИЦА’ 246. 

ХОЛОДНИЙ МИКОЛА [Холодний Микола] -ого -и, ¥., реліг. ‘День 
Святителя Миколи Чудотворця (19 грудня)’ 71. 

ХОЛОДНИК [холодник, холоднй с к] -а, ч., кулін. 1. ‘тс, що ХОЛОД¬ 
НИЦА’ 109, 494, 496; [хулуднйк] 498; 2. ‘страва з березового соку, куди 
додавали кришені огірки, яйця, цибулю та ін.’ 495; ‘страва з кислого молока, 
куди додавали кришені огірки, яйця, цибулю та ін.’ 492. 

ХОЛОДНИЦА [холодница] -и, ж, кулін. ‘холодець’. Повиносила 
холбдницу в ганок, а вона замерзла. 392; [холодн’іца] 191; [холодниц’а] 90. 

ХОЛОДНІ [холодн’і] прис. вищ. ступ, ‘холодніше’. Вчора було холодн’і, 
а с’огодн’і тепл’і. 6. 

ХОЛОДНІЙ [холодн’ій] прис. вищ. ступ, ‘тс, що ХОЛОДНІ’ 392. 

ХОЛОДНЯВО [холодн’аво] прис. ‘холоднувато’. Бе и рй шапку - надворй 
холодн’аво. 392. 

ХОЛОДОК [холодок] -дка, -тка, зрідка -тку, ч. 1. ‘затінок від дерева чи 
якоїсь будівлі’. Ни сидй на сбнци, с’ад’ в холодок. 392; 2. кулін. ‘тс, що 
ХОЛОДЕЦ - 2’ 515. 

ХОЛОДРИГА [холодрйга] -и, ж. ‘тс, що ХОЛОДЕЧА’. Надворй така 
холодрйга!.. 90, 392, 461; [хулудрйга] 521; [холодрйга] 392. 

ХОЛОДУХА [холодуха] -и, ж., кулін. 1. ‘тс, що ХОЛОДЕЦ - 2’ 152; 
2. ‘страва з кришеного зеленого листя цибулі, засмалена олією або сметаною’ 
90, 119, 347. 

ХОМАЧ [хомач] -а, ч ., кулін. ‘тс, що ТУВМАЧИ’ 169, 282. 

ХОМИНА ПАСКА [хомина паска] -бйі -и ‘маленький хліб, освячений 
у церкві на свято Хоми; його дають у дорогу молодим на весіллі’ 46. 

ХОМУТ [хомут] -а, ч. 1. ‘дерев’яна частина кінської упряжі, що 
накладається коневі на шию в однокінці’ (всі н. пп.); 2. ‘деталь капкана у 
вигляді півдуги, яка хапає звіра за ногу’ 2. 




ХОМУТІК [хомут’ік] -а, ч. ‘тс, що БЕСПЕЧНІК’ 11, 166, 211. 

ХОПИТ [хопит] ‘вистачить; досить’. Хопит вже соли. 484. 

ХОРИЩЕ [хорй’шче] прис. вищ. ступ, ‘кращий, гарніший’. Ц’а сукенка 
хор’ішча - красного багато. 469,344; [хорйшчи] 225; [хор’іш:ий]. Л’існа кунйца 
хор’їшіа, йак сил’ска. 382. 

ХОРОБА [хороба] -и, ж. ‘хвороба’. Хороба напала на свиней. 20, 103. 

ХОРОБЛЯВИЙ [хоробл’авий] -а, -е ‘тс, що СЛАБОВІКИЙ’ 371. 

ХОРОВИТИЙ [хоровйтий] -а, -е ‘тс, що СЛАБОВІКИЙ’ 517. 

ХОРОМИ [хороми] -у і -ів, мн. 1. ‘гарна хата’. Ц’о не и хата, а справжн’і 
хороми. 392; 2. ‘господарство, маєток’. В хоромах ше й гоберемка с’їна нима. 90, 
392; 3. ‘господарські будівлі’. В хороми не буде гр’ім бйти, де йе бусни‘. 456. 

ХОРОНГВА [хоронгва] -и, ж. ‘деревце з гілками, прибране дзвіночками 
і стрічками, яке на весіллі носить ХОРОНЖИЙ’. Хоронгву вбирайут так 
крас’їво цв’ітами. Йак йде перед молодйми, то в хату... в гушак три рази 
хлопайе тейу хорбнгвойу. 342; [хорунгва] 258; [хорбнга] 346; [коронка]. 
Коронка тепер так кажут’ на хорбнгу. 346. 

ХОРОНЖИЙ [хорбнжий] -ого, ч. ‘один із розпорядників на весіллі - 
товариш молодого, який носить ХОРОНГВУ’ 326; [хорунжий]. Друшкб 
коровай д’їлит’, а хорунжий з хорунгвойу хбдит’. 258; [харунжий]. Наперед’і 
йде харунжий і нисе на ружнбви сало і зварху цибула. 46; [хорунджи] 326. 

ХОРОСТВО [хороствб] -а, с. ‘краса’. Гукна помал’ував темним і ше й 
хвалиціа. Тбто хороствб знашбу! 392; [хуруствб]. Почалй круживо вйазати 
да такого хуруства нарббл’ат’... 216. 

ХОРОШЕ [хороше] прис. ‘гарно’. Хороше, знайіте, мин’і було! 454. 

ХОРОШИЙ [хороший] -а, -е ‘гарний’. Хороший рушнйк. 456. 

ХОРОШИТИСЬ [хорошй е тис’] -ус, -ис’а, недок. ‘прикрашатись, 
чепуритись’. Вонй л’убл’ет’ хорошйетис’. 53. 

ХОРОШІСТЬ [хорбш’іс’т’] -ос’т’і, ж. ‘тс, що ХОРОСТВО’ 35. 

ХОРОШИЗНИЙ [хорошйзний] -а, -е ‘дуже гарний’ 392. 

ХОРОШУЗНИЙ [хорошузний] -а, -е ‘тс, що ХОРОШИЗНИЙ’ 116. 

ХОРОШУН [хорошун] -а, ч. ‘гарний парубок’ 414. 

ХОРОШУХА [хорошуха] -и, ж. ‘гарна жінка’ 51, 329. 

ХОРУГВИ [хоругви] -гов, мн. ‘церковні знамена’ 392; [хорунгви] 90, 
188, 392. 

ХОРУНДЯКИ [хорунд’аки] -ів, мн ‘тс, що ХОРУГВИ’. Процес’ійа 
йшла... Брали хорунд’аки, п’іс’н’і сп’івали. 384. 

ХОРЧАК [хорчак] -а, ч. ‘хорт; мисливський собака’ ЗО. 

ХОХЛЯ [хбхл’а] -і, ж. 1. ‘велика ложка для розливання перших страв; 
черпак’ 509; 2. ‘довга жердина, яку використовували під час підльодного лову 
риби’ 102. 




ХОЧ КУДА [хоч куда] незмін. ‘дуже гарний’. Хлопец хоч куда. 392; 
[хот’ кудй] 392. 

ХПИТИСЯ [хпйтис’а, хпл’ус’а] хпл’ус’а, хпйс’а, недок. ‘тс, що КПИ- 
ТИСЬ’ Хлбпц’і хпйлис’а з д’іуч’ет. 338. 

ХРАК [храк] -а, ч. ‘тс, що САМЕЦЬ - 2’ 356, 415. 

ХРАКАТИСЬ [хракатис’] 3 ос. одн. хракайец’:а, недок. /. ‘тс, що 
КНУРУВАТИ -1\ Свин’а хракайуц’:а. 326; 2 ‘тс, що КНУРУВАТИ - 2’ 20, 
230, 293, 301, 353; [хрекатис’] 173, 396. 

ХРАПА 1 [храпа] -и, ж. 1. ‘передня частина голови лося, оленя’ 230, 394; 
2 ‘ніс корови, зубра, лося’. Тел’атам ч’іпл’ау шкуру йіжа на храпу - не буде 
с.ати*. 191, 176, 200; 3. ‘передня частина голови свині’ 340; 4. ‘рило свині’. 
Вилйка храпа - тра задрутувати. 340; 5. ‘ніс собаки’ 340, 394; 6. перен ., знев. 
‘обличчя людини’ 102. 

ХРАПА 2 [храпа] -и, ж. 1. ‘тс, що ШЕРІІІГ. Собака лапи порйже - така 
храпа. 427; 2 ‘замерзла грязь’ 310; [хрепа] 480; [хрйпа] 44, 382. 

ХРАПИ [храпи] -ів, мн. 1. ‘тс, що ХРАПА 1 - Г 303,427; 2 ’ніздрі звіра’ 
144, 211, 346; 3. ‘тс, що ХРАПА 1 - 5’ 211, 424. 

ХРАПАК [храпак] -а, ч. 1. ‘тс, що ШЕРІШ’. Такйй храпак - аж постолй 
деруц’:а. 346; 2 ‘мокрий сніг під час відлиги’ 144. 

ХРАПАНИНА [храпанйна] -и, ж. ‘тс, що ШЕРІШ’ 270. 

ХРАПОВИК [храповйк] -а, ч. ‘тс, що ШЕРІШ’ 302. 

ХРАСТЄНИК [храст’еник] -а, ¥., кулін. ‘хрест, спечений із тіста’. Йек 
йіхале парший раз с’іиате, пакле храст’еника. Пакле йугб за дв’і над’їле ду 
Валекудн’а. 150. 

ХРАСТОК [храстбк] -стка, ч. 1. ‘гнучка й пружна тканина, що з’єднує 
частини кістяка’ 392; 2 ‘ніс їжака’ 424. 

ХРАСТУБО [Храстубб] незмін. ‘тс, що БІГМА’ 32. 

ХРАЧАТИ [храчати] 3 ос. одн. храче, недок. ‘утворювати звуки (про 
дику свиню)’ 277. 

ХРЕБІСНИЦЯ [хреб’існиц’а] -і, ж. ‘хребет’ 414; [хреб’есн’іца] 106; 
[хр’еб’есниц’а] 46. 

ХРЕБУСТ [хребуст] -у, ч., збір, ‘листя водяної рослини (?)’ 49. 

ХРЕКАТИ [хрекати] 3 ос. одн. хрекайе, недок. ‘тс, що КНУРУВАТИ - 
2’ 334. 


ХРЕСНА [хресна] -ойі, ж. ‘тс, що ХРЕСНА МАТИ’ 224, 392, 454. 
ХРЕСНА МАТИ [хресна мати] -ойі -ири, ж. ‘жінка або дівчина, яка 
тримала немовля під час хрещення’ 392. 

ХРЕСНИЙ [хресний] -ого, ч. ‘тс, що ХРЕСНИЙ БАТЬКО’ 224, 454; 
[хресни] 392. 



ХРЕСНИМ БАТЬКО 



ХРИЩИНЯ 


ХРЕСНИЙ БАТЬКО [хресний бат’ко] -ого -а, ч. ‘чоловік або парубок, 
який тримав немовля під час хрещення’ 90; [хресни бат’ко] 392. 

ХРЕСНИК [хресник] -а, ч. ‘той, кого хрестили ХРЕСНИЙ БАТЬКО і 
ХРЕСНА МАТИ’ 384; [хрес’н’ік] 518. 

ХРЕСНИЦЯ [хресниц’а] -і, ж. ‘та, кого хрестили ХРЕСНИЙ БАТЬКО 
та ХРЕСНА МАТИ’ 384; [хрес’н’іца] 518. 

ХРЕС СВЯТИЙ [Хрес св’атйй] незмін. ‘тс, що БІГМА’ 225. 

ХРЕСТИ БОЖЕ [хрестй Боже] незмін. ‘тс, що БІГМА’ 147; [хрести Боже] 
53; [хрис Божи] 369. 

ХРЕСТИТИ [хрестйти] -ешчу, -стйш, недок. 1. ‘здійснювати обряд 
хрещення’ (всі н. пп.); 2. ‘називати, іменувати’. Ходйли пророки і хрестйли 
села. Булй купи - назвали Купич’ів... 220. 

ХРЕСТОВНИЦЯ [хрестовнйц’а] -і, ж. ‘горизонтальна перекладина в 
хресті’ 351. 

ХРЕСЦЄНИК [хре и сц’еник] -а, у., кулін. ‘пампушка, яку випікають у 
середу середохресного тижня Великого посту’ 277. 

ХРЕЩЕНА [хрешчена] -ойі, ж. ‘тс, що ХРЕСНИЦЯ’ 454; [хре и шчона] 
326; [хришчона]. Мойа хришчбна дочка. 154, 326, 342. 

ХРЕЩЕНЕЦЬ [хрешченец’] -н’ц’а, ч. ‘тс, що ХРЕСНИК’ холм 36; 
[хришчениц’] 456; [хришчбниц’] 326, 384. 

ХРЕЩЕНЄ [Хрешчен’е] -а, с.,реліг. ‘тс, що ВОДОХРЕЩЕ’ 517. 

ХРЕЩЕНИЙ [хрешчений] -ого, ч. ‘тс, що ХРЕСНИК’ 454; [хришчбний] 
326, 346; [хришчбни] 342. 

ХРЕЩИК [хрешчик] -а, ч. 1. кулін. ‘малий хлібець із викладеним із 
товченої пшениці хрестиком; з ним господар увечері перед Водохрещем 
обходить своє обійстя, малюючи на дверях хрестики’ 275; 2. ‘тканина, на яку 
кладуть дитину під час хрещення’ 342; 3. ‘дитяча гра’. Хрешчика грали так. 
Забивайут’ паликй, помйжи тйми паликами хбд’ат’ і с’п’івайут’. 193. 

ХРИБЄСНИЦЯ [хриб’есниц’а] -і, ж. ‘тс, що КРИЖ 3 ’ 142. 

ХРИПЧИШЕ [хрипчйше] прис. вищ. ступ, ‘більш хрипко, хрипкіше’. 
Лос’ реве до корови под’ібно, но хрипчйше. 44. 

ХРИСТОСНИК [христбсник] -а, ч., бот. ‘звіробій; Нурегісит регГогаІит 
Ь.\ Йак в тил’ати понос, то христбсника вару... Христбсник, бо лйс’т’е 
наперехрест. 392. 

ХРИЩЕНИК [хришченик] -а, ч. ‘тс, що ХРЕСНИК’ 90, 392; [хри- 
шчбник]. Майу хришчбника і три хришчбниц’і. 428, 122, 492. 

ХРИЩЕНИЦЯ [хришчениц’а] -і, ж. ‘тс, що ХРЕСНИЦЯ’ 456; 
[хришченица] 392, 492; [хришчбниц’а] 275; [хришчбница] 494. 

ХРИЩИНЯ [хришчин’а] -ати, с. ‘тс, що ХРЕСНИК’. Несу волочйлне 
хришчин’ати. 427. 




ХРИЩОНА [хришчона] -ойі, ж. ‘тс, що ХРЕСНА МАТИ’ 152, 350. 
ХРИЩОНА МАМКА [хришчона мамка] -ойі -и, ж. ‘тс, що ХРЕСНА 
МАТИ’ 221. 


ХРИЩОНА МАТИ [хришчона мати] -ойі -ер’і, ж. ‘тс, що ХРЕСНА 
МАТИ’. Хришчона мати нисе хришчоним д’іт’ом волочеуне. 258,148,428,476. 

ХРИЩОНИЙ [хришчбний] -ого, ч. ‘тс, що ХРЕСНИЙ БАТЬКО’ 152, 
346, 351; [хришчбни]. М’ій хришчбни прин’іс волочеуне. 154, 350. 

ХРИЩОНИЙ БАТЬКО [хришчбний бат’ко] -ого, -а, ч. ‘тс, що 
ХРЕСНИЙ БАТЬКО’ 148; [хришчбни бат’ко]. Були мойа хришчона мати і 
хришчбни бат’ко. 428, 148, 221, 476. 

ХРИЩОНИЙ СИН [хришчбний син] -ого -а, ч. ‘тс, що ХРЕСНИК’ 148. 

ХРИЩОНКА [хришчбнка] -и, ж. ‘тс, що ХРЕСНА МАТИ’ 154, 326, 
346, 351, 384. 

ХРИЩОНЦЬО [хришчбнц’о] -ц’а, ч. ‘тс, що ХРЕСНИЙ БАТЬКО’ 258. 

ХРОБУТ [хрббут] -а, ч. ‘хребет’ 334. 

ХРОКА [хрбка] -и, ж., дит. ‘свиня’ 258, 475. 

ХРОКАТИ [хрокати] З ос. одн. хрбкайе, недок. ‘утворювати звуки (про 
дику свиню)’ 137, 191, 224, 232; [хрбхати] 135, 143; [хрукати] 15, 89, 173, 289; 
[хрукат’] 42. 

ХРОМАЛІНА [хромал’іна] -и, ж. ‘тс, що ПОМАЛІНА’ 48, 154, 282, 
431, 517. 

ХРУБУСНИ [хрубусни] -ив, мн. ‘тс, що ШЕРІШ’ 320. 

ХРУКАТИСЬ [хрукатис’] 3 ос. одн. хрукайец’:а, недок. ‘тс, що 
КНУРУВАТИ - 2’ 277. 


ХРУМАЛІН [хрумал’ін] -а, ч. ‘тс, що ПОМАЛІНА’ 48, 251. 
ХРУПАТИ [хрупати] 3 ос. одн. хрупайе, недок. ‘подавати голос (про 
куницю)’ 296. 

ХРУЩАНКА [хрушчанка] -и, ж. ‘тс, що МИЙКА’ 424. 

ХТО [хто] займ. 1. пит. ‘хто?’. Хто то був? (всі н. пп.); 2. відносний 
‘хто’. Хай говбрит той, хто знайе. 392 (та інші н. пп.); 3. неозначений ‘дехто’. 
Хто каже “с’ірник’і”, а хто “запалк’і”. 392.; 4. неозначений ‘хто-небудь’. Хай 
хто подас’т’ водй... Кликн’іте ж кого... 392. 

ХТОСЯ [хтбс’а] займ. ‘хтось’. А хтбс’а с хлбпц’уу стукнуу його. 346. 
ХУДИЙ [худий] -а, -е /. ‘який має тонке виснажене тіло’ (всі н. пп.); 
2. ‘тс, що ЛИКОВАТИЙ’. Худейе мн’асо. 447, 130; Мн’есо худбйе. 171. 
ХУДІЗНИЙ [худ’їзний] -а, -е ‘дуже худий’ 326; [худ’узний] 473. 
ХУДОБА 1 [худоба] -и, ж, збір, ‘тс, що ТОВАР - 2’ (у багатьох н. пп.). 
ХУДОБА 2 [худоба] -и, ж., знев. ‘худа людина’ 515. 

ХУДУХА [худуха] -и, ж. ‘дуже худа жінка’ 513. 


ХУДЮЧИЙ 



ХУХАТИ 


ХУДЮЧИЙ [худ’учий] -а, -е ‘тс, що ХУДІЗНИЙ’. Корова худ’уча - 
тил’а зас:ало. 392, 334; [худ’ушчий] 382. 

ХУЖЕ [хуже] прис. вищ. ступ, ‘тс, що ХУЖЕЙ\ Не и буйс - хуже не 
буде. 392. 

ХУЖЕЙ [хужей] прис. вищ. ступ, ‘гірше’. В’ін не водвернув град, а 
зробив ше хужей. 74. 

ХУКАТИ [хукати] 3 ос. оди. хукайе, недок. ‘утворювати звуки (про 
зайця)’ 22. 

ХУЛЄВКА [хул’еука] -и, ж. ‘халява чобота’ 106. 

ХУР [хур] -а, ч. ‘тс, що БАМБУР’ 242. 

ХУРА [хура] -и, ж. 1. ‘накладений сіном або соломою віз’. Добра хура 
с’іна. ЗО, 156; [фура] 53,132,211, 309, 320, 377; [хфура] 46; 2. ‘кількість сіна чи 
соломи, що вміщується на возі’. На вишках д’ви хури с’їна. 392; 3. ‘віз, 
підвода’. Пойїхау хуройу на город. 392; [хвура] 77. 

ХУРКАТИ [хуркати] 3 ос. оди. хуркайе, недок. ‘тс, що ХУКАТИ’ 130. 

ХУРМАН [хурман] -а, ч. ‘візник’ 392. 

ХУРМАНКА [хурманка] -и, ж. ‘тс, що ХУРА - 3’ 54, 346, 348,487, 495; 
[хурманке]. До сила йіхели дв’і хурманки. 46. 

ХУСТЄ [хус’т’е] -а, с., збір, ‘полотняна білизна’. Стйка вже хус’т’е треба 
прати. 46, 16, 53. 

ХУСТКА [хустка] -и, ж. 1. ‘шматок тканини, який жінки пов’язують на 
голову’ (всі н. пп.); [хуска] 392; 2. ‘тс, що БРИЖИ’ 37, 264. 

ХУСТКОВИЙ [хустковйй] -а, -е ‘тонке полотно з найкращого ґатунку 
прядива’. Хусткове полотно. 456. 

ХУТКИ [хуткй, хуткй'] -док, ми , кулін. ‘тс, що ХОЛОДНИЦА’. Ми 
наварйлш худок. 515, 517, 518. 

ХУТКІ [хутк’і] -а, -е ‘швидкий’. До йіжи хутк’і, но ни до роботи. 392. 

ХУТКО [хутко] прис. ‘швидко’. Наша стара ше хутко ходит. 392. 

ХУТНІШ [хутн’іш] прис. вищ. ступ, ‘швидше’. Хутн’іш прихбд’те до 
нас. 464. 

ХУТРИНА [хутрйна] -и, ж. 1. ‘рама вікна’ 392; 2. ‘дошка в підвіконні’ 456. 

ХУТРИСЬКО [хутрис’ко] -а, с. ‘тс, що ХАТНИСЬКО’ 365. 

ХУТЧИЙ [хутчйй, хуч:йй] прис. вищ. ступ, ‘тс, що ХУТНІШ’. Ходй 
хутчйй - шос’ дам. 392; [хуч’ій]. Собака шче хуч’ій поб’їх. 296. 

ХУТЬОР [хут’ор] -а, ч. ‘хутір’ 160. 

ХУХАТИ [хухати] -айу, -айіш, недок. ‘дути, дмухати, охолоджуючи що- 
небудь’. Хухай на кашу - гарача. 392. 



ЦАЛЮВКА 


237 


ЦВИРИТИ 


ц 


ЦАЛЮВКА [цал’увка] -і, ж. ‘дошка, товщина якої 1 цаль (2, 54 см)\ С 
цал’увок зроби скрйн’ку. 392. 

ЦАЛЬ [цал’] -л’а, ч. ‘міра довжини - 2,54 см\ Дошк’і нарйзав на три 
цал’і. 392. 

ЦАП [цап] -а, ч. /.‘тс, що КОЗЕЛ 1 - 3’ 384, 418; 2. ‘пристосування 
піднімати колоду на високі підставки, щоб її розрізати на дошки’ 475. 

ЦАПИ [цапй] -йв, мн. ‘тс, що КОЗЛА - Г 326. 

ЦАПАТИ [цапати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ТЯПАТИ’. Пора цапати 
бурак’і. 129. 

ЦАХАТИ [цахати] 3 ос. одн. цахайе, недок. ‘тс, що КЛАЦАТИ - 2’ 
166, 447. 

ЦАХЛИТИ [цахлйти] 3 ос. одн. Цахлйт’, недок. ‘тс, що ТЯВКАТИ - 1 * 
44, 57. 

ЦВАКАТИ [цвакати] 3 ос. одн. цвакайе, недок. ‘подавати голос (про 
качку)’. Качка цвакайе - тах-тах-тах. 277. 

ЦВАНИ [цвани] -а, -е ‘розумний’. Сте мужйк вел’ми цвани. 272. 

ЦВАХ [цвах] -а, ч. ‘тс, що ДЗЬВАХ’. І ґоз’д’, і цвах - ето те саме. 440,43. 

ЦВЕДИР [цведир] -дра, ч. 1 тс, що СВЕДЕР’. Гал’а пу°рвала цведра. 374, 
381; [цвйтир] 245. 

ЦВЄШКА [цв’ешка] -и е , ж. ‘тс, що ДЗЬВАХ’ 46. 

ЦВИҐ [цвиґ] -а, ¥., знев. ‘великий здоровий хлопець’. Так’і цвиґ, а 
картопл’у не копайе, все ган’айе по селу. 392; [ц’вик] 392. 

ЦВИДНИЙ [цвйдний] -а, -е ‘тс, що СВИДНИЙ’. Цвйдне жй^то. 498. 

ЦВИДОВАТИЙ [цвидоватий] -а, -е ‘не повністю достиглий’. Цвидовате 
жгіто. 342. 

ЦВИДОВИЙ [цвидовйй] -а, -е 1. ‘в пору зібрані зернові культури (?)’ 
428; 2. ‘зілля, скошене зеленим’ 428. 

ЦВИНТАР [цвйнтар] -а, ч. ‘огороджене місце навколо церкви’. На 
цвйнтари траву кос’ат. 392, 225. 

ЦВИРИКАТИ [цвирйкати] 3 ос. одн. цвирйкайе, недок. ‘подавати голос 
(про цвіркуна)’. Свиргунй пуд п’іч:у цвирйкали. 16; [ц’в’ір’Ікати] 332. 

ЦВИРИКОТЄТИ [цвирикот’ети] 3 ос. одн. цвирикотйт’, недок. 
‘подавати голос, співати (про птаха)’. Плиск’е цвирикот’ет’. 479. 

ЦВИРИТИ [цвирйти] 3 ос. одн. цвирйт’, недок. ‘тс, що ЦВИ¬ 
РИКАТИ’ 144. 




ЦВИРКАТИ [цвйркати] 3 ос. одн. цвйркайе, недок. ‘подавати голос 
(про куріпку)’ 57; [чвйркати] 123, 186. 

ЦВІК [цв’ік] -а, ч. ‘тс, що ДЗЬВАХ’ 134. 

ЦВІКОЛЬ [цв’їкол’] -кл’а, ч. ‘клин під рукавом чоловічої сорочки’ 376. 

ЦВІРГУН [цв’іргун] -а, ч ., ент. ‘тс, що СВЕРЩИК’ 111. 

ЦВІРКОТАТИ [ц’в’іркотати] 3 ос. одн. ц’в’іркоче, недок. ‘тс, що 
ЦВИРКАТИ’ 430. 

ЦВІРКОТУН [цв’іркотун] -а, ч ., ент. ‘тс, що СВЕРЩИК’ 428. 

ЦВІТИТИ [цв’ітйти] 3 ос. одн. цв’ітйт’, недок. ‘квітувати (про жито)’. 
Жйто цв’ітйт’. 142. 

ЦВІТКА [цв’їтка] -и, ж. ‘квітка’. Ходйли цв’ітк’і рвати. 384, 125, 326. 

ЦВІТНИК [цв’ітнйк] -а, ч. ‘квітник’ 326. 

ЦВІТУВАТИ [цв’ітувати] 3ос. одн. цв’ітуйе, недок. ‘тс, що ЦВІТИТИ’. 
Русалки*, йак жйто цв’ітуйе. 513. 

ЦЕБАБЕ [цебабе] незмін. 1. ‘тс, що КАЛЬДОВКА’ 374; [цебаби] 414; 
2. [цебабе] ‘тс, що ПАНАС’. Ше колес’ на вечурках і цебабе грале. То одному 
завйежут’ оче, а тейі вте и кайут’. 428; [цйбаба] 192. 

ЦЕБЕР [цебер] -бра, ч. ‘невисока посудина з клепок, у якій для домашніх 
тварин готують їжу’. Повни цебер с’ічк’і напарила корови. 392, 90. 

ЦЕБЕРКО [цеберко] -а, с. ‘невелике дерев’яне відро з клепок біля 
колодязя’ 165. 

ЦЕБРЕНЯ [цебре и н’а] -а, с., збір, ‘цямриння колодязя’ 418; [ц’абрини]. 
Ц’абрини порос:ихалис, і мулом заплйв колбд’аз. 392. 

ЦЕВОТНО [цевбтно] займ. ‘це’ 479. 

ЦЕГЛОВИЙ [цегловий] -а, -е ‘тс, що ЦЕГЛЯНИ - 2’ 518; [циглбвий] 
340, 454, 512; [цагл’бви] 496. 

ЦЕГЛЯНИ [цепГанй] -а, -е 1. ‘такий, що побудований із цегли’. 
Цегл’ану хату хоче ставити. 392; [цигл’анй] 90 2. ‘такий, що має колір, 
подібний до випаленої цегли; темно-оранжевий’. Ни хватйло до рушника 
цегл’анйх ниток. 392, 90, 188. 

ЦЕЛИТИСЬ [целитис’] -л’ус’, -лис’а, недок. ‘цілитись із рушниці’ 287, 
465; [целитис] 275. 

ЦЕЛОВНІК [целбун’ік] -а, ч. ‘мушка на кінці ствола мисливської 
рушниці’ 137. 

ЦЕМБА [цемба] -и, ж. і ч. ‘довгонога людина’ 152. 

ЦЕНҐЕЛЬ [ценґел’] -ґл’а, ч. ‘тс, що ПОДКУРЧ’ 74, 430; [ценґал’] 277; 
[цйнґел’] 20, 60; [цйнґ’іл’] 123, 226, 286; [цйнкел’] 379. 

ЦЕНТИМЕТЕР [центйметер] -тра, ч. ‘сантиметр’ 392. 

ЦЕНТРАЛКА [централка] -и, ж. ‘тс, що ВЕРТИКАЛКА’ 212, 230. 

ЦЕНЯ [цен’а] -і, с., дит. ‘порося’ 384; [цйн’а] 534. 



ЦЕНЬКА-ЦЕНЬКА 



ЦИБАХИ 


ЦЕНЬКА-ЦЕНЬКА [цен’ка-цен’ка!] ‘виг. для підкликання поросяти 7 
148, 326, 418; [цйн’ка-цйн’ка!] 221, 475. 

ЦЕПКА [цепка] -и, ж. ‘ланцюжок 7 . Ниж до цепки приуйазау. 382, 11, 
186,244,356. 

ЦЕПКОЮ [цепкойу] у зн. прис. ‘тс, що ГУСАКОМ 7 303. 

ЦЕПОМ [цепом] узи. прис. 1. ‘спосіб полювання, коли мисливці йдуть 
шеренгою 7 60, 287, 312; 2. ‘тс, що ГУСАКОМ 7 122, 156, 264. 

ЦЕП’Ю [цепйу ]у зн. прис. ‘тс, що ЦЕПОМ — Г 331, 465. 

ЦЕРЕМОНІЯ [це и ре и мон 7 ійа] -ійі, ж. ‘хвастощі, хвальба 7 . Ни ходй гола, 
ни показуй це и ре и мон 7 ійу - потім боком вйл’ізе. 392. 

ЦЕРКОВКА [церковка] -и, ж. ‘невелика церква 7 . Тут була колйс 7 гарна 
церковка. 224. 

ЦЕХУВАТИ [цехувати, це и хувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘позначати в лісі 
дерева, які потрібно вирубати 7 . На бору це и хували сосни. Ме б і тобй вйписали 
йакі кубик? 392. 

ЦЄ [ц 7 е] ц’ого, займ. ‘це 7 . А ц 7 е мині баба сказала. 392. 

ЦЄВОНО [ц’евбно] займ. ‘ось це 7 147. 

ЦЄВОНОЧКЄ [ц’евбночк’е] займ. ‘тс, що ЦЄВОНО 7 147. 

ЦЄЄ [ц’ейе] ц 7 бго, займ. ‘тс, що ЦЄ 7 392. 

ЦЄЄВО [ц’ейевб] 1 . займ. 7 тс, що ЦЄВОНО 7 392; 2. ‘вставне слово, вж. тоді, 
коли оповідач щось забув 7 . Тра до годежи класти... ц’ейевб... нафталін... 392. 

ЦИ [ци] ‘чи 7 . Ци в правій, ци в лівій стороні? 46,102, 143,154, 342,466. 

ЦИБА-БАБА [цйба-баба] -и, ж. ‘тс, що ПАНАС 7 . На вечурках грали в 
цйба-бабу. 469. 

ЦИБАК [цибак] -а, ч. 1. ‘мундштук люльки 7 392; 2. ‘насінний пагін 
цибулі 7 . Цибул’а пошла в цибакі. 186. 

ЦИБАЛА [цйбала] -и, ж. ‘тс, що ПАНАС 7 . Грали цйбалу. Зауйазували 
очі і ловйли. 216. 

ЦИБАЛКИ [цйбалки] -ів, ми. ‘тс, що ГОЙДАНКА 7 495. 

ЦИБАНКИ [цибанки] -ів, ми. ‘поперечні балки між кроквами 7 220. 

ЦИБАНТИ [цибанти] -ив, ми. ‘металева петля для скріплення осі з 
дерев’яними брусками задньої чи передньої частини воза 7 106. 

ЦИБАТИЙ [цибатий] -а, -е ‘такий, що має тонкі довгі ноги 7 . Цибата 
жінка. 353. 

ЦИБАТИЙ ОПЕНЬОК [цибатий опен’ок] -ого -н’ка, ч. у бот. ‘опеньок 
сірчано-жовтий несправжній 7 148. 

ЦИБАХ [цйбах] -а, ч. ‘тс, що КУБАХ 4 - 2 7 124. 

ЦИБАХИ [цибахй] -їв, ми. ‘тс, що СТЕПИР’Є 7 . Нарослй цибахй. 382; 
[цйбахи] 225. 




ЦИБАЧ [цибач] -а, ч. ‘довгоногий чоловік’ 106. 

ЦИБРУНКА [цибрунка] -и, ж., ент. ‘тс, що БЕДРИК’ 517. 

ЦИБУК [цибук] -а, ч. ‘тс, що ЦИБАК - 2’. Пострил’ала цибул’а... 
Випустила цибук. 142; [цибух] 428. 

ЦИБУЛНИК [цибулник] -а, ч. ‘лушпиння цибулі для фарбування 
великодніх крашанок’ 46. 

ЦИБУЛЬКА [цибул’ка] -і, ж. 1. ‘маленька цибулина’ (всі н. пп.); 2. бот. 
‘нарцис; №гсІ88и8.’ Рос’ц’вила цибул’ка в горутчику. 392. 

ЦИВИЛЬО [цивил’6] -а, с. ‘тс, що ПІДДУЛКА’ 122. 

ЦИГАНЕЦЬ [циганец’] нц’а, ч. ‘тс, що ЖИДОК - 1’ 298. 

ЦИГАНИ [цигани] -ів, ми. 1. ‘народність індійського походження’ (всі 
н. пп.); 2. ‘ті, хто постійно щось випрошує або позичає в сусідів’. О! знов тййі 
цигани йдут позичати... 392; 3. перен. ‘підгорілі коржі’ 163. 

ЦИГАНИК [циганик] -а, ч. ‘тс, що ЖИДОК - Г . Циганик - то 
складаний ножик. 331, [циган:ик] 241, 350. 

ЦИГАНКА [циганка] -і, ж. 1. ‘представниця народності індійського 
походження’ (всі н. пп.); 2. перен. ‘прохальниця’. Твойа гонука - циганка: 
шо хоч вйпросит. 392; 3. бот. ‘сорт картоплі з темно-синьою, аж ніби чороною 
шкіркою’. До войнй багато садйли циганк’і. 392. 

ЦИГАНОК [циганок] -нка, ч. 1. ‘тс, що ЖИДОК - Г 211, 339, 425; 
2. ‘невеликий саморобний ніж’ 211,418. 

ЦИГАНЧИК [циганчик] -а, ч. 1. ‘молодий циган’ (у багатьох н. пп.) 
2. ‘тс, що ЖИДОК - 1’ 126, 465; 3. ‘тс, що ЦИГАНОК - 2’ 45, 465, 517. 

ЦИГАНЧУК [циганчук] -а, ч. 1. ‘тс, що ЦИГАНЧИК - Г (у багатьох 
н. пп.); 2. ‘великий саморобний ніж з дерев’яною ручкою’. Колйс’ буу в мене 
циганчук... Ото ниж! 159. 

ЦИГАНЮРА [циган’ура] -и, ж., згруб. ‘представник народності 
індійського походження’ 392. 

ЦИГАРНИЧКА [цигарничка] -и, ж. ‘металічна коробка для зберігання 
цигарок’ 529. 

ЦИГЛЯСТИЙ [цигл’астий] -а, -е ‘тс, що ЦЕГЛЯНИ - 2’ 512. 

ЦИДИЛОК [цидйлок] -лка, ч. ‘тканина для проціджування молока’ 
23, 114. 

ЦИЗОРИК [цизорик] -а, ч. ‘тс, що ЖИДОК - Г ЗО, 60, 138, 348, холм 
38; [стизорик] 431. 

ЦИЛИ-БАБА [цилй-баба] -и, ж. ‘тс, що ПАНАС’ 485. 

ЦИЛІНДЕР [цил’інде и р] -дра, ч. ‘різновид ствола мисливської рушниці, 
у якому отвір прямий - без звуження’ 301, 302. 

ЦИЛІТИ [цил’іти] -у, -иш, недок. ‘тс, що ЦЕЛИТИСЬ’ 2. 


цилльо 


ЦИРУВАТИ 


.24 


ЦИЛЛЬО [цил’:б] -а, с. ‘тс, що ПІДДУЛКА’ 427. 

ЦИЛУШКА [ци'лушка] -и, ж. ‘тс, що ЛОБОК - 2’ 225. 

ЦИЛЮВАТИ [цил’увати] -уйу, -уйеш, недок. ‘тс, що ЦЕЛИТИСЬ’ 353. 

ЦИЛЬОВА [цил’бва] -у, ж. ‘слід по межі на сінокосі’. По в’їшках зробйу 
цил’ову. 186. 

ЦИМАЛИЙ [цималий] -а, -е ‘чималий’. Цималий вбучик вййшоу з л’ісу. 
338, 356, 430; [цималйй]. Лисин’е цимале. 230; [цймалий] 46. 

ЦИМАЛО [цимало] прис. ‘чимало’ 135, 410. 

ЦИМАЛКО [цималко] прис. ‘тс, що ЦИМАЛО’ 500. 

ЦИМ-БАБА [цим-баба] -и, ж. ‘тс, що ПАНАС’ 121. 

ЦИМБРИНИ [цймбрини] -ин, ми. ‘тс, що ЦЕБРЕНЯ’ 106; [цймрини] 407. 

ЦИМУС [цймус] -у, ч. ‘горілка’. Треба купйти в магазгіни цймусу. 188. 

ЦИНДРА [цйндра] -и, ж. ‘тс, що ТРАЦІНА’. То заре вс’і кажут “тргіна”, 
а за Пбл’шчи все казали “цйндра”. 392. 

ЦИНДРОВКА [циндрбвка] -и, ж. ‘тс, що БАНКА - 3’ 340. 

ЦИНИК-ЦИНИК [цйник-цйник!] виг. ‘тс, що ЦЕНЬКА-ЦЕНЬКА’ 382. 

ЦИНОК [цинбк] -нка, ч. ‘тс, що СНУСКА - 1’ 219. 

ЦИНУВАТИСЯ [цинуватис’а] 3ос. оди. цинуйец’:а, недок. ‘мати вартість, 
цінність’. Колйс’ і двацит’ коп’іиок цинувалис’а. 179; [ц’інуватиса] 392. 

ЦИНЬКА [цйн’ка] -и, ж ., дит. ‘тс, що ЦЕНЯ’ 326. 

ЦИНЬ-ЦИНЬ [цин’-цин’!] виг. ‘тс, що ЦЕНЬКА-ЦЕНЬКА’ 351. 

ЦИПЕЛЬ [цйпел’] -пл’а, ч. ‘кінець лісу; узлісся’ 117. 

ЦИП’Є [ципйе] -ети, с., орн. ‘курча’ 351, 365; [ц’уп’е] холм 36, 326; 
[ципл’е] 338; [ц’упйе] 1. 

ЦИПИНЄ [ципин’е] -ети, с ., орн. ‘тс, що ЦИП’Є’. Дес’ пропало одне 
ципин’е. 53, 46, 473, 492; [ц’іпин’е] холм 36; [ципан’е] 199; [цупин’е] 326, 518; 
[ц’упен’е] 154; [ц’упин’е] 53; [цифин’е] 527. 

ЦИПІНЮК [цип’ін’ук] -а, V., орн. ‘тс, що ЦИП’Є’ 109; [цупин’ук] 380; 
[ц’упен’ук] 360; [ц’уп’ін’ук]. 36. 

ЦИПКА [цйпка] -и, ж. ‘тс, що СТЕПИР’Є’ 307. 

ЦИПЛЮК [ципл’ук, ци с пл’ук] -а, ч ., орн. ‘тс, що ЦИП’Є’ 175,495. 

ЦИПЛЯХ [цйпл’ах] -а, ч. ‘тс, що КОЦІЛ’ 398. 

ЦИПОК 1 [ципок] -пка, ч. ‘круглий щабель драбини’ 102, 428. 

ЦИПОК 2 [ципок, ци с пбк] -пка, ч. ‘тс, що ЦЕПКА’ 212, 353. 

ЦИРКОВНИК [циркбвник] -а, «/., іхт. ‘йорж; Асегіпа сегпиа Ь.\ От 
шчука питайе - кудй ти йдеш? - До церкви. - То йа с тоббйу. Да й ул’ізли в 
йат’ір. В’ін малйй - вйл’із, а вона всталас’. От і циркбвник. 414. 

ЦИРУВАТИ [цирувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘штопати дірки’. Найл’іпше 
цирувати шкарпетку на л’ампоц:и. 392. 



цить 


ЦІПИВО 



ЦИТЬ [цит’!] виг ‘висловлює наказ мовчати’ 392. 

ЦИТЬТЕ [цйт’те!] виг. ‘мн. до ЦИТЬ’ 392. 

ЦИТЬ-НО [цйт’-но!] виг ‘тс. що ЦИТЬ* 392; [цйк-но] 392. 

ЦИЦ [циц!] виг ‘тс. що ЦИТЬ’ 118. 

ЦИЦАК [цицак] -а, ч. ‘тс, що КЛИН- 2’ 106. 

ЦИЦАТИ [цицати] -а, -е ‘такий, що має великі груди, перса’. Цицата 
баба йшла - аж вс’а трисласа. 392. 

ЦИЦИ-БАБА [цйци-баба] -и, ж. ‘тс, що ПАНАС’ 402. 

ЦИЦКА [цйцка] -и, ж. 1. ‘жіноча грудь’ (у багатьох н. пп.); 2. ‘дійка у 
коров’ячому або козячому вим’ї’. Наша корова дойіц:а на три цйцки*. 392; 
3. перен. ‘тс, що ХІХЛЯ 1 ’ 498. 

ЦИЦУЛЯТИ [цицул’ати] -айу, -айе, недок. ‘ходити без мети; не мати 
ніякої роботи’. В буден’ хоч робота йе, а в не и д’іл’у цицул’айе вес’ ден’. 469. 

ЦИЦЯТИ [циц’ати] -айу, -айіш, недок. ‘тс, що ЦИЦУЛЯТИ’ 392. 

ЦІБАБА [ц’ібаба] -и, ж. ‘тс, що ПАНАС’. Часом грали* в ц’ібабу. 
Одному зауйазували* бчи, і в’ін мусиу ловй*ти е ггінших. 164. 

ЦІВКА [ц’іука] -и, ж. 1. ‘порожниста гілка, на яку намотували нитки 
для ткацького човника’ (всі н. пп.); 2. ‘дуло мисливської рушниці’ 298. 

ЦІВО [ц’іво] вставне слово*тс, що ЦЄЄВО’. Ручк’і булй... ц’іво... п’ірбм 
писали. 402. 

ЦІДИК [ц’їдик] -а, ч. ‘тс, що КЛИН - 2’ 9, 126; [ц’іджик] 219, 376. 

ЦІДИЛКА [ц’ідйлка] -і, ж. ‘тс, що ЦИДИЛОК’ 392. 

ЦІДИЛО [ц’ідйло] -а, с. ‘тс, що ЦИДИЛОК’ 414. 

ЦІКАВИ [ц’ікави] -а, -е 1. ’говіркий 4 . Ц’ікаве дит’а - то говорлйве, воно 
до вс’іх пристане. 16; 2. ‘перебірливий (щодо їжі)’. Шо ни звару, то все ни 
йіс’т’, - так’і ц’ікави. 392. 

ЦІКЄРОК [ц’ік’ерок] -рка, ч. ‘цукерка’ 16; [цук’ерок] 392. 

ЦІКОТАТИ [ц’ікотати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 474. 

ЦІКУВАТИ [ц’ікувати] -уйу, -уйеш, недок. ‘стежити’. В’ін ц’ікував за 


д’івчинойу. 273. 


ЦІЛІ [ц’Іл’і] -ла, -ле ‘цілий’. Б’іг ц’їл’і табун коней. 310; [ц’алий]. Човен 


з ц’алойі колоди. 326. 


ЦІЛУ ШОК [ц’ілушбк] -шка, ч. ‘тс, ЛОБОК - 2’. Мойа гунука л’убит 
ц’ілушка йісти. 392; [цолушбк] 529. 

ЦІЛЬНИЙ [ц’їл’ний] -а, -е ‘такий, що добре стріляє в ціль (про 
мисливську рушницю)’. Майу ц’їл’ну рушнйц’у. 352. 

ЦІНАБОР [ц’інабор] -а, ч. ‘свердло’ 49. 

ЦІНЬ [ц’ін’] -і, ж. ‘олово; 8іаппит’. Ц’ін’ брали у вагонетках. 17. 
ЦІП-ЦІП [ц’іп-ц’іп!] ‘виг. для підкликання курчат’ 392. 

ЦІПИВО [ц’іпиво] -а, с. ‘держак ціпа; ціпилно’ 305. 



ЦІПКА [ц’іпка] -и, ж., орн., дит. ‘тс, що ЦШТЄ’ 392. 

ЦІПКА-ЦІПКА [ц’іпка-ц’іпка!] виг. ‘тс, що ЦІП-ЦІП’ 392. 

ЦІПОК [ц’іпбк] -пка, ч. ‘круглий або плескатий щабель драбини’. 
Рабрйна рос:охлас - аж ц’іпк’і х’ітайуц:а. 392, 414. 

ЦІРКАТИ [ц’іркати] -айу, -айіш, недок. 1. ‘повільно доїти’. Низдужайу 
цйцку придушйти, то годйну ц’іркайу, пбк’і вйдойіла. 392; 2. ‘тонкою струєю 
переливати рідину з однієї посудини в іншу’ 392. 

ЦІРОВЕЦЬ [ц’іровец’] -вц’а, ч. ‘тс, що КЛИН - 2’ 376. 

ЦІСЯЧА [ц’їс’ача] -і, ж. ‘тисяча’ 334. 

ЦІСЬКА [ц’іс’ка] -и, ж., дит. ‘тс, що КІЦЬКА’ 46. 

ЦІСЬО [ц’їс’о!] виг. ‘тс, що ЦИТЬ’ 418, 475. 

ЦІСЬ-ЦІСЬ [ц’іс’-ц’іс’!] виг. ‘тс, що КІЦЬ-КІЦЬ’ 46. 

ЦІТ [ц’іт] незмін. ‘парна кількість предметів’. Йак ду пар’і, то ц’іт, йак 


н’е, то лйшка. 446. 


ЦІТРА [ц’ітра] -и, ж. ‘непосидюча дитина’. Ота ц’ітра скруз’ вл’їзе. 296; 


[цйтра] 461. 

ЦІХ [ц’іх] -а, ч. ‘тс, що ЦІХА - 2’. То ц’іх на л’іто, йак будут’ мулу- 


тйти. 335. 


ЦІХА [ц’іха] -и с , ж. 1. ‘матрац з рядна, натоптаний сіном чи соломою’ 
16, 293, 326, 328, 366, 390, 466; [т’їха] 220; 2. ‘великий мішок’. Будима брати 
ц’іх на бул’бу. 46, 140; 3. ‘ряднина, за допомогою якої переносили листя 
буряків з городу до хліва’ 430. 

ЦІХО [ц’іхо!] виг. ‘тс, що ЦИТЬ’. Ану ц’їхо ме и н’і! Пос’адайте! 392,338. 

ЦІХОТА [ц’їхота!] виг. ‘тс, що ЦИТЬ’ 150. 

ЦІХТЕ [ц’іхте!] виг. ‘ ми: до ЦІХО’. Ц’іхте, зарази! Ни бушуйте!.. 450,262. 

ЦІЦЮХ [ц’іц’ух] -а, ч. ‘тс, що КЛИН - 2’. В’ек’ін’ си‘р с ц’Іц’уха. 148, 
418; [т’Іт’ух] 148. 

ЦЛЬОМАТИ [цл’омати] -айу, -айеш, недок., знев. ‘надто повільно 
їсти’ 46. 


ЦМОКАТИ [цмокати] 3 ос. одн. цмбкайе, недок. ‘подавати голос (про 
куницю)’ 309. 

ЦМОКОВИНЕ [цмоковйне] -и е , ж. ‘грузьке болотисте місце’ 46. 
ЦОКАТИСЬ [цбкатис’] -айус’, -айес’а, недок. ‘грати крашанками на 
Великдень’. Ой куме, давай-но цбкатис’, - так казали. 346. 

ЦОЛОВІК [цолов’їк] -а, ч. ‘чоловік’ 154; [чолоуйік] 392. 

ЦУГ [цуг] -у, ч. ‘тяга в плиті або грубці’ 377. 

ЦУҐИ [цуги] -ів, мн. ‘тс, що КАРАБИ’. Нисе сйна на цуґах. 410. 
ЦУКОРНЯ [цукбрн’а] -і, ж. ‘цукровий завод’. Наш пан мау і цукбрн’у. 211. 
ЦУКРУВКА [цукрувка] -і, ж. ‘самогон із цукру’. От цукрувк’і голова 
болйт, а од житн’увк’і н’е. 392. 



ЦУПАВКІ 


ЦЯМАТИ 


:44 


ЦУПАВКІ [цупавк’і] -вок, мн. ‘тс, що ТРІСКАЛО* 505. 

ЦУПАК [цупак] -а, ч. ‘тс, що ЦИП’Є’ 307. 

ЦУПНИТИ [цупнити] -пну, -пнеш, док. ‘ударити*. Хтос’ його цупне, а 
в*ін му сит’ вгадати. 505. 

ЦУФ [цуф] -у, ч. ‘тс, що ЦУГ* 220. 

ЦУЦУЛУВАТИЙ [цуцулуватий] -а, -е ‘невисокого росту товстий 
чоловік* 433. 

ЦУШКА [цушка] -и, ж., кулін. ‘сухар, розмочений у воді*. Цушка - то 
кусочук засушинугу хліба і ро у змочинигу в воді. 523. 

ЦЮДА [ц’уда] прис. ‘сюди’ 305. 

ЦЮДИ [ц’удй] прис. ‘тс, що ЦЮДА*. Пришлй сусідови качкй ц’удй. 
40, 39. 

ЦЮЄ [ц’уйе] займ. ‘тс, що ЦЄ*. Ц’уйетраба гувурете вал’ме хутко. 118. 
ЦЮПАК [ц’упак] -а, «/., орн. ‘тс, що ЦИП’Є* 150. 

ЦЮП’ЄТКО [ц’уп’етко] -а, а, орн. ‘тс, що ЦИП’Є’ 342. 
ЦЮПИНЯТКО [ц’упин’атко] -а, а, орн. ‘тс, що ЦИП’Є* 161. 

ЦЮПКІ [ц’упк’і] -пбк, мн ., збір., орн. ‘пташки*. На болот’і ц’упк’і 
вод*ац*:а. 74. 

ЦЮПРИК [ц’уприк] -а, ч ., бот. ‘тс, що КАПЕЛЮШОК - 2’ 450. 
ЦЮРА [ц’ура!] ‘виг. для відганяння курчати’ 392. 

ЦЮРЕТКО [ц’уретко] -а, с. ‘тс, що ЦИП’Є’ 6. 

ЦЮРЄ [ц’ур’е] -ети, с. ‘тс, що ЦИП’Є’. Клйчу ц’ур’ета, а йідного ц’ур’ета 
нима. 6. 

ЦЮРПАЛАК [ц’урпалак] -а, ч. ‘кусок (шматок) чого-небудь’. Ц’урпалак 
кабаски. 46. 

ЦЮР-ЦЮР [ц’ур-ц’ур-р-р!] виг. ‘тс, що ЦІП-ЦІП’ 392. 

ЦЮХ [ц’ух] -а, ч. ‘собака’. На пса в нас кажут’ ц’ух. 331,238,350,465,527. 
ЦЮХ-ЦЮХ [ц’ух-ц’ух!] виг. ‘тс, що ЦЕНЬКА-ЦЕНЬКА’ 428. 
ЦЮЦІ-БАБКА [ц’уц’і-бабка] -и, ч. ‘тс, що ПАНАС’ 371. 

ЦЮ-ЦЮ [ц’у-ц’у!] ‘виг. для підкликання щеняти’ 392. 

ЦЮ-ЦЮ НЕ-НЕ-НЕ [ц’у-ц’у не-не-не!] виг. ‘тс, що ЦЮ-ЦЮ’ 102. 
ЦЮЦЯ [ц’уц’а] -і, ж., дит. ‘тс, що ГАВА’ 392. 

ЦЮЦЬО [ц’уц’о] -а, ч ., дит. ‘цукор’ 392. 

ЦЮШИНЄ [ц’ушин’е] -ети, с. ‘собачиня’ 331. 

ЦЮШКИ-ЦЮШКИ [ц’ушки-ц’ушки!] виг. ‘тс, що ЦЕНЬКА-ЦЕНЬ¬ 
КА’ 428. 

ЦЯВО [ц’аво] займ. ‘ця’. Ц’аво Стипан’іна казала. 526. 

ЦЯВОЙ [ц’авой] займ. ‘цей*. Ц’авбй чоловік і ц’авбйі л’уде. 538. 
ЦЯМАТИ [ц’аматиі -айу, -айеш, недок. ‘плямкати губами під час їди’ 221. 



ЦЯПАТИ 


245 


ЦЬОПАТИ 


ЦЯПАТИ [ц’апати] 1. -айу, -айеш, недок. ‘тс, щоТЯПАТИ’ 221; 2. З ос. 
одн. ц’апайе, недок. ‘тс, що КЛАЦАТИ - 2’ 465. 

ЦЯПКАТИ [ц’апкати, ц’ ч апкати] 3 ос. одн. ц’апкайе, недок. ‘подавати 
голос (про куріпку)’ 38. 

ЦЯПУК [ц’апук] -а, ч. ‘тс, що ГОЛОПУЗ’ 382. 

ЦЯРХОТІТИ [ц’архот’іти] 3 ос. одн. ц’архотйт’, недок. ‘подавати голос 
(про білку)’ 186. 

ЦЯХКАТИ [ц’ахкати] 3 ос. одн. ц’ахкайе, недок. 1. ‘подавати голос 
(про лисицю)’ 172, 427; 2. ‘тс, що ТЯВКАТИ - Г 173. 

ЦЯХЛИТИ [ц’ахлйти] 3 ос. одн. ц’ахлйт’, недок. ‘тс, що ТЯВКАТИ - 
1’230, 275, 305, 340. 

ЦЯЦЯ [ц’ац’а] -і, ж., дит. 1. ‘іграшка’. На ц’ац’у, дитйно, на пограйса. 
392; 2. ‘все, що гарне, приємне’. А наш синочок ц’ац’а. Правда? 392. 

ЦЬВАГЛИТИ [ц’ваглгіти] 3 ос. одн. ц’ваглгіт’, недок. ‘тс, що ТЯВКАТИ 
- Г 463. 


ЦЬВИКАТИ [ц’вйкати] -айу, -айіш, недок. ‘дорікати комусь чимось’. 
Чого ме и н’і ц’вйкайіш тим городом? Год:ала - то те и перичк’і муй! 392. 

ЦЬО 1 [ц’о] займ. ‘це’. Чийе ц’о насйн’:е? 392. 

ЦЬО 2 [ц’о] прис. ‘тепер; зараз’. Була здорова, а ц’о вес’ час слаба. 392; 
Ц’о думала про вас. 127. 

ЦЬОЙ [ц’ой] займ. ‘цей’. Ц’ой рик добре вродгіли йаблика. 392,90, 368. 


ЦЬОЙВО [ц’ойво] займ. ‘тс, що ЦЬОЙ’ 359 

ЦЬОЙВОНО [ц’ойвоно] займ. ‘тс, що ЦЬОЙ’ 476. 

ЦЬОЙГО [ц’ойго] займ. ‘тс, що ЦЬОЙ’ 225, 392. 

ЦЬОЙОВО [ц’ойово] займ. ‘тс, що ЦЬОЙ’ 466. 

ЦЬОЙОВОЙ [ц’ойовбй] займ. ‘тс, що ЦЬОЙ’ 466. 

ЦЬОЙОЙ [ц’ойбй] займ. ‘тс, що ЦЬОЙ’ 466. 

ЦЬОЛДА [ц’блда] -и, ж. ‘тс, що КОЦІЛ’ 144; [ц’бвда] 144. 

ЦЬОМ [ц’ом] незмін., дит. 1. ‘поцілунок’ 392; 2. ‘тс, що ЦЬОМАТИ’. 
Дай тебе баба ц’ом. 392. 

ЦЬОМАТИ [ц’бмати] -айу, -айіш, недок., дит. ‘цілувати’. Ц’бмай маму 
в ручку. 392. 

ЦЬОНЯ-ЦЬОНЯ [ц’бн’а-ц’бн’а!] виг. ‘тс, що ЦЬОНЬ-ЦЬОНЬ’ 221. 

ЦЬОНЬКА-ЦЬОНЬКА [ц’бн’ка-ц’бн’ка!] виг. ‘тс, що ЦЬОНЬ-ЦЬОНЬ’ 221. 

ЦЬОНЬ-ЦЬОНЬ [ц’он’ -ц’он’!] ‘виг. для підкликання лошати’ 46,148,326. 

ЦЬОПАК [ц’опак] -а, ч. ‘тс, що ЦИП’Є’ 374. 

ЦЬОПАНКА [ц’бпанка] -и, ж. ‘тс, що ТЕРНИЦА’. Л’он сушй с л’і, а тод’і 
бц’бпувал’і на ц’бпанц’і. 148. 

ЦЬОПАТИ [ц’бпати] -айу, -айеш, недок. 1. ‘рубати, сікти’. Ц’бпайу 
свйн’ом гечку. 106; 2. ‘проводити первинну обробку льону на спеціальному 
станку’ 148. 




ЦЬОПАЧКИ [ц’опачкй] -чбк, ми ., орн ‘курчата; пташенята’ 428. 
ЦЬОПИК [ц’опик] -а, ч ., дит. ‘черевичок’. Вуз’мй ц’опики, ни ходй 
боси. 392. 

ЦЬОПИНЮК [ц’опин’ук] -а, ч ., орн, ‘тс, що ЦИГГЄ’ 288. 

ЦЬОПКА [ц’бпка] -и, ж, орн ‘пташка’ 74, 150. 

ЦЬОПОЧКА [ц’бпочка] -и, ж, орн ‘зменш, до ЦЬОПКА’ 313. 
ЦЬОСЯ [ц’бс’а] -і, с., дит. ‘лоша’ 392. 

ЦЬОСЬКА [ц’бс’ка] -и, ж, дит. ‘тс, що ЦЬОСЯ’ 392. 

ЦЬОСЬ-ЦЬОСЬ [ц’ос’-ц’ос’!] ‘виг. для підкликання лошати’ 392. 
ЦЬОТКА [ц’бтка] -и, ж. ‘тітка’ 140, 95. 

ЦЬОЦЯ [ц’бц’а] -і, ж, пестл. ‘тс, що ЦЬОТКА’ 95, 106. 



ЧАВИТИ [чавйти] -вл’у, -виш, недок. 1. ‘давити, тиснути’. Ни чавгі руку 
- буде син’ак. 392; Чббут ц’ой в носку чавйт. 392; [чавйт’] 529; 2. знев. ‘тс, що 
ГНАТИ - 2’. Вночй буду чавйти смирд’уху. 392; [чавйт’] 225. 

ЧАВУХ [чавух] -а, ч., бот. ‘тс, що ЩАВУХ’ 258, 351; [чавйух] 53, 255, 
456, 473; [чауйух] 257, 348, 366, 404. 

ЧАВУХ А [чавуха] -а, ж ‘самогон’ 225. 

ЧАВУХОВИЙ [чавухбвий] -а, -е ‘такий, що зі щавлю’. В нас чавухбвий 
боршч. 258. 

ЧАГАРНИК [чагарник] -а, ч. ‘місце, де ростуть чорниці’. Чагарник 
йаг’ід. 451. 

ЧАГУН [чагун] -а, ч. ‘тс, що БАНЄК’ 382. 

ЧАЙКА 1 [чайка] -и, ж., орн. ‘птах родини сивкових ряду кулико¬ 
подібних, який поселяється на узбережжі річок та озер; Уапеїіиз уапеїіиз Ь.’ 
224, 371,392. 

ЧАЙКА 2 [чайка] -и, ж. ‘човен’. Збиу дбугу чайку. 89, 4, 458, 505; 
‘плоскодонний човен’. Говорйти часу немайе - робл’у чайку. 440, 412. 

ЧАКВА [чаква] -и, ж ‘заболочене місце’ 440. 

ЧАПЕЛЬ [чапел’] -пл’а, ч. ‘тс, що ЦІПОК’ 334. 

ЧАРАЗ [чараз] прийм. ‘через’. Чараз вукнб. 18, 199. 

ЧАРКА 1 [чарка] -и‘, ж. ‘невелика посудина для пиття вина’ 392. 

ЧАРКА 2 [чарка] -и, ж., орн ‘порода невеликих диких качок; чирка’. 
Вже чарк’і прилет’їли. 338, 273, 346, 353, 475. 




ЧАРНУШКА [чарнушка] -и, ж., бот. ‘кмин; Сагигп сагуі І,.’ 326; 
[чернушка] 428. 

ЧАРНЮШКА [чарн’ушка] -и е , ж., бот. 1. ‘чорнушка посівна; №§е11а 
заііуа Б.’ 342; 2. ‘насіння цієї рослини’. Колй е с’ чарн’ушку бал*о давал ж и пй*ти 
од глист’іу. 342; [чирнушка]. Йели чирнушку, і помагало од глист’ів. 16. 

ЧАРНЯСТИЙ [чарн’астий] -а, -е ‘темно-червоний’ 326; [чирн’астий] 16; 
[черн’асти] 258, 342. 

Ч АРУ БАЛОК [чару балок] -лка, ч. ‘тс, що КОЛОДКА - 10’ 303. 

ЧАРУК [чарук] -а, ч., орн. ‘тс, що ЧАРКА 2 ’ 273. 

ЧАС [час] -у, ч. 1 . ‘пора доби, року’. Пуз’н’ій час - л’агай спати. 392; 
2. ‘перша година’. Час нбчи, а вун ни спит... 392. 

ЧАСИНА [часина] -и, ж. ‘хвилька, хвилина’. Часина зоставалас’а до 
пойізда. 413. 

ЧАСНИЧИНА [часничина] -и, ж. ‘головка часнику’ 371; [часничена] 211. 

ЧАТИ [чати] у виразі НА ЧАТАХ [на чатах] ‘у засідці (про мисливця)’. 
Охотн’ік стойїт’ на чатах. 385. 

ЧАХЛИЙ [чахлий] -а, -е ‘негарний, вимучений хворобою’ 414. 

ЧАХНУТИ [чахнути] 3 ос. одн. чахне, недок. ‘догоряти, згасати (про 
вогнище)’. Чахне в плйти - пудкладй дров. 392. 

ЧАЧА 1 [чача] -и, ж., дит. 1. ‘тс, що ЦЯЦЯ - Г 102; [чаца] 326; 2. ‘квітка’ 
16, 260. 


ЧАЧА 2 [чача] -и, ж., дит. ‘тс, що ВАВКА - Г 466. 

ЧАЧКА [чачка, ч’ач’ка] -и с , ж., дит. 1. ‘тс, що ЦЯЦЯ - Г 6, 142, 250, 
374, 428, 475; 2. ‘тс, що ЧАЧА 1 - 2’ 77, 143, 260; 3. ‘тс, що ЦЯЦЯ - 2’ 418. 

ЧВ АГО ЛИТЕ [чвагблите] -л’у, -лиш, недок., знев. ‘їсти’. Чвагбл’ хут- 
чий. 428. 


ЧВАНИТИС [чванитис] -н’ус, -ниса, недок. ‘хизуватися чимось’. 
Зауйазала нову хустку і вже чванитса. 392, 469. 

ЧВАНКА [чванка] -и, ж. ‘чванливість’ 220. 

ЧВАНЬ [чван’] -і, ж. ‘гонор’ 433. 

ЧВАНЬОХА [чван’бха] -і, ж. і ч., знев. ‘людина, яка хизується чимось’. 
Хай болйт голова такуй чван’бси - бес хуск’і хбдит. 392. 

ЧВЕРИТИ [чверити] -ру, -риш, недок. ‘бешкетувати (про дітей)’. 
Пос’адайте мин’і, ни чверте вже, бо забиру того ровирца! 392, 428, 469. 

ЧВИРЕЦ [чвйрец] -рцу і -рца, ч. ‘жовтий неродючий шар піску під 
родючим’. Так глибоко згорав, шо зверху сам чвйрец жовт’ійе. 392. 

ЧВИРТКА [чвй е ртка] -и, ж. 1. ‘посудина з клепок місткістю 25 кг для 
міряння борошна’ 456; [чв’їртке] 46; 2. ‘кількість борошна, яку вміщує ця 

посудина (25 кг)’ 456. 


ЧВОРИ 


241 


ЧЕРГИКАТИ 


ЧВОРИ [чвори] -ив, мн. ‘бешкетування’. За ден’ йак’і чвори вйчворит’?.. 85. 

ЧЕКОТИНА [чекотина] -и, ж., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 140. 

ЧЕКОТЬ [чекот’] -і, ж., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 58, 383; [чеку°т’] 537; 
[чекут] 9, 220. 

ЧЕЛЯДЬ [чел’ад’] -і, ж., збір. 1. ‘всі члени сім’ї’. В нас дв’інацит’ душ 
чел’ад’. 148; Ото чел’ад’, жи н’іц ни робл’ат’. 163; 2. ‘всі рідні, вся родина’. До 
нас ц’їла чел’ад’ пришла на празник. 454; 3. ‘учні коваля (?)’ 84; 4. ‘стадо 
корів’. Великий табун бйдла - то чел’ад’. 342; Чел’ад’ - то бйдло. 346; Гурт 
кор’ів-то чел’ад’. 351,6,46,85,161,527; 5. ‘отара овець’ 46,85,122; 6. ‘виводок 
птахів у гнізді’ 212; 7. ‘взагалі група істот’. Чел’ад’ йде дитей. 515. 

ЧЕЛЯДА [че и л’ада] -и, ж., збір, ‘тс, що ЧЕЛЯДЬ - 4’. Йде ц’їла че и л’ада 
худоби... багато... 258. 

ЧЕМЕР [чемер] -у, ч., бот. ‘чемериця; Уегаїгиш ІоЬеІіапиш ВегпЬ’. 90, 
258; [чемир]. Чемиром мазали од корости. 342. 

ЧЕМЕРГЄС [чемерг’ес] -у, ч., знев. ‘самогон’. Чемерг’ес, бо гурка, йак 
чемер. 90. 

ЧЕМЕРКА [чемерка] -и, ж. ‘довгий двополий одяг чоловіків із сукна’ 254. 

ЧЕНУВАТИ [ченувати] -уйу, уйеш, недок. ‘ткати полотно зі 
спеціальним візерунком на рушники або скатерку’ 49. 

ЧЕПЕЦЬ [чепец’] -пц’а, ч. 1. ‘очіпок для заміжніх жінок’ 326, 346, 454; 
2. ‘тс, що ЗДЮР’ 298; [чепец]. Од к’ішей сало - то чепец. 89, 273. 

ЧЕПИК [чепик] -а, ч., орн. ‘болотяна пташка (?)’. Чепик каже чйку- 
чйку! 74. 

ЧЕРВЄНКА [черв’енка, ч’ерв’енка 6 ] -и е , ж., бот. ‘тс, що РИЗАК - 2’ 46. 

ЧЕРВИТИ [червйти] 3 ос. одн. червйт’, недок. ‘відкладати яєчка в 
комірки (про матку бджіл)’ 376. 

ЧЕРВО [черво] -а, с. ‘черево’. Роспорбла об колбк наша корова черво. 392. 

ЧЕРВОНИЙ [червоний] -а, -е /. ‘який має забарвлення кольору крові’ 
(всі н. пп.); [чарвбний] 277; 2. ‘здоровий, міцний’. Ото червона д’іука! 247. 

ЧЕРВОНИ ЯГОДИ [червони йагоди] -их -ід, мн., бот. ‘суниці’ 454. 

ЧЕРВОНКА [червбнка] -и і -і, ж. 1. іхт. ‘краснопірка; Зсагсііпіиз 
егуїЬгорЬіІіаІтш’ 376; 2. ‘розлад шлунка через з’їджені неспілі фрукти’. Не и 
йіж зе и лених йаблик, бо че и рвбнка нападе. 392. 

ЧЕРВОНУХА [червонуха] -и, ж., мед. ‘хвороба рожа’ 433. 

ЧЕРГА [черга] -и, ж. 1. ‘метелиця з мокрим снігом’. Буде черга, бо 
че и ргйкуйут’ куропатви. 346; 2. ‘дощ із сильним вітром’ 351; 3. ‘затяжний 
дощ’ 258, 326. 

ЧЕРГИКАТИ [че и ргйкати] 3 ос. одн. че и ргйкуйе, недок. ‘подавати голос 
(про куріпку)’. Че и ргйкуйут’ куропатви. 346. 



ЧЕРЕВАТИЙ 


ЧЕРІНЬ 


. 249 ; 


ЧЕРЕВАТИЙ [череватий, че и ре и ватий] -а, -е 1. ‘який має великого 
живота*. Одйн був н’їмиц’, че и ре и ватий такий... 380; 2. ‘вагітна жінка*. 
Череватуй ни можна курувай м’ісй е ти. 454; 3. ‘сучка, в якої мають народитися 
щенята’ 33. 

ЧЕРЕВИЧЕЙКИ [черевйчейки] -йок, мн. ‘черевиченьки*. Ой ти, 
мат’унко, вберйс’а, в черевйчейки обуйс’а. (Нар. пісня). 46. 

ЧЕРЕВО [чере и во] -а, с. ‘живіт вагітної жінки* 428. 

ЧЕРЕДА [череда] -й, ж. ‘зграя собак’ 117, 159. 

ЧЕРЕДОЮ [чередойу] у зн. прис. ‘тс, що ГУСАКОМ* 36, 159, 353. 

ЧЕРЕДЬ [черед*] -і, ж. ‘стадо великої рогатої худоби* 161. 

ЧЕРЕМШИНА [че и ре и мшйна] -и, ж. ‘тс, що БУДА - 2*. В нас “шалаш” 
не кажут’, кажут “черемшйна”. 342, 326, 527. 

ЧЕРЕНИК [череник] -а, ч. ‘тс, що ГРИБНИЦЯ*. Череник гриб’їв. 181. 

ЧЕРЕНКИ [черенкй] -їв, мн. ‘ручка ножа, яка складається з двох 
половинок’ 427; [чарунк’і] 22, 186; [чиринкй] 377. 

ЧЕРЕПЛЯНИ [черепл’ани] -а, -е ‘такий, що виготовлений з глини і 
випалений (про гончарний посуд)’. Черепл’ану мйску котй побйли. 392. 

ЧЕРЕПОК [черепок] -пка, ч. ‘шматок побитого глиняного посуду*. 
Черепк’і повик’ідай надвур. 392; 2. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 264. 

ЧЕРЕТ [черет, че и рет] -у, у., бот. ‘очерет; РЬга§тіІе8 аизіаііз (Сау.) Тгіп. 
ех Зіепсі.’; [чир’їт] 49; [чирец*] 479; [чирот] 17, 380. 

ЧЕРЕТА [черета] -и, ж., бот. ‘тс, що ЧЕРЕТ’ 80; [чирета] 152, 366. 

ЧЕРЖИЙКА [чержийка] -и, ж. ‘біда, горе*. Жйнка втикала од татар і 
кричала: ”Ох мойа чержийко!” Значит* - лихайа годйно. 466. 

ЧЕРИГНУТИ [черйгнути] -йгну, -йгнеш, док. ‘різонути*. Ножом 
черйгнув по шййі... 515. 

ЧЕРИЗ [чериз] прийм ., вж. ізЗ. в. ‘побіля*. Пруйшоу чериз субаку. 225. 

ЧЕРІДЬ [чер’ід*] -і, ж. ‘зграя звірів*. Чер’ід* лисйц*. 340. 

ЧЕРІНЬ [чер’їн*] -ен’а, ч. 1. ‘місце в печі, де горять дрова* 434; [черйн] 
116; [черен] 392; [черен*]. Черен* в печ’і спйдн’ій. 326; [черун] 17; 2. ‘найгарячіше 
місце зверху на печі, де лягали колись спати* 434; [черен]. Л’агай на черен, то 
хоч вйгрийіса. 392; [черен*]. Черен’ верхн’ій. 326; [чер’їн]. Л’із’ на чер’їн - там 
нарййіса [нагрієшся] 425; [черйн] 116; [черун] 17; 3. ‘тс, що ГРИБНИЦЯ*. 
Знайшла чер’їн’ гриб’іу. 434; [чер’їн] 425; [черйн]. Черйн грибу. 116; [черен]. 
Натрапила на черен, то коропку набрала грибу. 392; [черен*]. Пошлй грибй 
черен’ами. 500, 326; [чирйн]. Чирйн грибу в. 490; [черун] 17; 4. ‘місце, де росте 
багато чорниць*, [чарйн*]. Чарйн* йагуд. 346; [чарйн]. Чарйн йагод. 166; 
[черйн]. Черйн йаг’їд. 298; Черйн йагод. 116; 5. ‘група людей, які сидять 
відпочиваючи*. Л’уди сид’ет* череном. 434; [черен*] 326; 6. ‘тс, що ЧЕЛЯДЬ- 
6*. [черйн]. Ц’іли черйн сидгіт* в кубл’і. 38, 372; [черйн] 116. 




ЧЕРКОТАТИ [черкотати] 3 ос. одн. черкотйт’, недок. ‘тс, що ЧИР¬ 
ГИКАТИ’ 305. 

ЧЕРНИЦИ [чернйци] -йц, л/я., кулін. ‘компот із сушених груш і чор¬ 
ниць’ 340. 

ЧЕРНІ [черн’і] -ів, мн ., орн. ‘порода найменших диких качок (?)’ 447. 

ЧЕРНЮК [черн’ук] -а, ч ., орн. ‘самець найменших диких качок’. Черн’і 
- найменш’і качкй... В’ін черн’ук, а вона черн’а. 447. 

ЧЕРНЯ [черн’а] -і, ж., орн. ‘самка з породи найменших диких качок’ 447. 

ЧЕРСТВИЙ [черствий] -а, -е 1. ‘який став твердим, несвіжим (про хліб і 
борошняні вироби)’ 90; [чирствй]. Чирствого хл’іба не и вкусиш. 392; [чорстви] 
303; 2. ‘давній слід звіра’ 312, 382; [черствйй] 504; [чорстви] 303. 

ЧЕРТИТИ [чертйти] -чу, -тйш, недок. ‘поводити чим-небудь над чимось’. 
Йак йачм’ін’ [на оці], то черт’ат’ пшоно і пташкам д:айут’. 16. 

ЧЕРУНОК [черунок] -нка, ч. 1. ‘одна половинка ручки складного ножа’. 
Так’і вашк’і ножик! А йеден кос’т’анй черунок годбйвса. 392; 2. ‘держак вил’ 
326; [ч’ір’інок] 475. 

ЧЕСАТИСЬ [чесатис’] 3 ос. одн. чешец’іа, недок. ‘тертись (чухатись) об 
дерево (про звіра)’ 178, 244, 296, 480. 

ЧЕСНИ ХРЕСТ [Чесни Хрест] -ого -а, ч., реліг. ‘тс, що ЧЕСНОГО’ 90, 
392; [Чесний Хрест]. На Чесного Христа ни йдут’ у л’іс, бо все гадство на дериво 
л’їзе. 342. 


ЧЕСНОГО [Чесного] незмін ., реліг. ‘Свято Воздвиження Чесного і 
Животворного Хреста Господнього (27 вересня)’ 326; На Чесного гадин’:а 
вилазит’ на дирева. 384. 

ЧЕСЬ-ЧЕСЬ [чес’-чес’] незмін ., дит. /.‘гребінець’. Дай мен’і чес’-чес’, не 
бирй в рот... 392; 2. ‘чесати’. Ходй, гонучечко, буду тебе чес’-чес’. 392, 461. 

ЧЕТВЕРТЕ [четверте] -ого, с. 1. порядковий числ. ‘четвертий предмет 
при лічбі’. За ден’ четверте гукно мал’уйу. 392; 2. ‘четверте покоління’. У нас в 
четвертому вже женйлис’. 224. 

ЧЕТВЕРТУXА [четвертуха] -и, ж. 1. ‘міра площі - четверта частина 
десятини’ 16; ‘міра площі - близько 4 га’ 515; 2. ‘міра рідин - четверта частина 
літра (?)’. Йак парубке прейдут, а йак ше четвертуху в’із’мут’ та розипйут, то 
вже йазек добре меле. 285. 

ЧЕТВЕРТЬ [четве и рт’] ‘рубанок, за допомогою якого робили фельці у 
дошці’. Рубанок, шо вибирайе прим’ерно два с половйнойу... н’і, п’івтора 
сантиметра, чомус’ називали його четве и рт’. 342. 

ЧЕХІЯ [Чех’ійа] -і, ж. /. ‘європейська країна, яку населяють чехи’ (всі 
н. пп.); 2. ‘село, у якому живуть чехи-переселенці’. В’ін пошоу на Чех’ійу, і 
там чешка одробйла... [хворобу]. 371. 




ЧЕХЛА [чехла] -и, ж ‘манжет сорочки’. Одна чехла порвалас’. 221. 

ЧЄЖИЧОК [ч’ежичок] -чка, ч. ‘маховичок із дерева, який насаджували 
на веретено для кращого обертання’. Хлопци на виритино виточували 
ч’ежички. 456. 

ЧЄШКА [ч’ешка] -и, ж. ‘миска* 144. 

ЧЄЩИНА [ч’ешчина, ч’ешч’ина] -и, ж. ‘тс, що ЧЄШКА’ 46, 326, 351; 
[чйшчина] 46, 114, 237, 456; [ч’ешчине] 46; [ч’еш’ч’іна] 366. 

ЧЄЩІНКА [ч’ешч’інка] -и*, ж. 'зменш, до ЧЄШКА’. В’ін зйів ч’ешч’інку 
боршчу. 476. 

ЧИВИНДИТИ [чивйндити] -нжу, -ндиш, недок ., знев. ‘хворіти’. Не ходй 
по вод’і - будиш чивйндити. 33. 

ЧИВУН [чивун] -а, ч. ‘ # тс, що БАНЄК’. Каганец - то чивун. 310. 

ЧИГАНЧУК [чиганчук] -а, ч. ‘тс, що ЖИДОК - 1’ 154. 

ЧИГУН [чигун] -а, ч. ‘тс, що БАНЄК’ 114, 326. 

ЧИГУНЕЦЬ [чигунец’] -нц’а, ч. ‘зменш, до ЧИГУН’ 89. 

ЧИГУНКА [чигунка] -и, ж. ‘залізниця’. Кудй йдеш? - За чигунку. 436. 

ЧИД [чид] -у, ч. ‘чадний газ’ 382. 

ЧИЖИК [чй е жик] -а, ч. ‘дзиґа’ 36, 374. 

ЧИЖИКАТИ [чижйкати] З ос. одн. чижикайе, недок. ‘тс, що 
ЧЕРГИКАТИ’ 326. 

ЧИЖИЧОК [чй е жичок] -чка, ч. ‘потовщення на веретені 4 456. 

ЧИКАТИС [чйкатис] -айус, -айіса, недок. ‘впрошувати когось, ніколи 
не сварити; панькатися з кимось’. Йди до картопл’і! Йа с тобойу чйкатис ни 
буду! 392. 

ЧИКІЛ [чик’іл] -ола, ч. ‘тс, що РОЖНИ - 3’ 117. 

ЧИКІНДА [чик’інда] -й, ч. і ж., знев. ‘людина, яка накульгує’. Он йде 
чик’інда - чик’індгік, чик’індйк, по цибул’у, по чоснгік. 392. 

ЧИКОЛОДОК [чйколодок] -дка, ч. 1. ‘суглоб пальця’ 326, 428; 
[шчидоколодок] 407; 2. ‘тс, що КОЛОДКА - 10’ 79; 3. ‘відросток, який тільки 
почав рости на розі козла’ 117. 

ЧИКОТА [чикота] -и, ж., збір, ’тс, що ГАЛИЦЯ’ 6, 309; [чикота] -й, ж, 
збір. 265. 

ЧИКОТИНА [чикотйна] -и, ж, збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 470. 

ЧИКОТІТИ [чикот’іти] 3 ос. одн. чикотйт’, недок. ‘подавати голос (про 
білку)’. Б’ілка чи-чй, чи-чй, чикотйт’. 3. 

ЧИКУНДА [чикунда] -й, ж, знев. ‘крива нога’ 16. 

ЧИКУНДАТИ [чикундати] -у, -йш, недок. ‘іти накульгуючи’. Чйриз 
хату чикунду, чйриз с’їни вже просто йду. (Нар. пісня). 16. 

ЧИКУТ [чйкут] -у, у., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 35; [чехут] 516. 



ЧИКУХА 


ЧИРАНКА 





ЧИКУХА [чикуха] -и, ж. ‘великий дерев’яний молот, яким забивають 
кілки в землю’ 428. 

ЧИКУШКА 1 [чикушка] -и, ж., орн. ‘дикий голуб; СоїитЬа’ 475. 

ЧИКУШКА 2 [чикушка] -і, ж. ‘пляшка місткістю 0,25 л’. Бутйлк’і не дала, 
налила чикушку смерд’ух’і. 90, 392. 

ЧИК-ЧИК [чик-чик] незмін, дит. 1. ‘ніж’. Не бирй чик-чик, бо буде 
вава. 392; 2. ‘різати’. Дай йа тобй коск’і чик-чик. 392, 475. 

ЧИЛЯДИН [чил’адйн, чи'л’адйн] -а, ч . ‘добрий хазяїн’. О! той чоловік 
- то чи е л’адйн! 74. 

ЧИНАШ [Чинаш] незмін ., реліг. ‘Отче наш (початок молитви)’. 
Мулелис’ Богу, байале Чинаш, шоб врудело. 150. 

ЧИНИТИ [чинйти] -н’у, -ниш, недок. 1. ‘обробляти прядиво за допо¬ 
могою спеціальної гребінки’. Ну на так’ійі грибин’і булй, тудй вже руч’ейку 
на той греб’ін’, і така буде гриб’інка, і почйс’т’ат’, почйс’т’ат’. Так чингіли... 
342; 2. ‘ткати з візерунками’. Чинйти к’ілимй. 6; 3. ‘начиняти м’ясом ковбасу’. 
Колгі будиш кубасу чинйти? 392; 4. ‘годувати дитину’. Хватит’ чинйти дитйну! 
Вже не йіс’т’... 399. 

ЧИНКА [чйнка] -и, ж. ‘лезо’ 392. 

ЧИНОВАТИНА [чиноватина] -и, ж. ‘полотно з візерунками’ 475. 

ЧИНОВАТНИЙ [чиноватний] -а, -е ‘такий, що має візерунки (про 
полотно)’. Чиноватне полотно. 46, 122; Чиноватнойе полотно. 366. 

ЧИНОВАТНИК [чиноватник] -а, ч. ‘поперечна кольорова смужка на 
зітканому полотні’ 366. 

ЧИНОЧКА [чйночка] -і, ж. ‘зменш, до ЧИНКА’. В те и бе не и ма чйночк’і 
годрйзати нйтку? 392. 

ЧИПЕЛИК [чипелик] -а, ч. ‘невеликий ніж’. Дай нож’е, а не и такого 
чипелика. 53. 

ЧИПИЛИНКА [чипилйнка] -и, ж. ‘лезо ножа’. Купйла ножика на дв’і 
чипилйнки. 260. 

ЧИПИТИ [чипйти] -пл’у, -пйш, недок. ‘почепити’. Чипйли зайц’а і 
облупйли. 340. 

ЧИПЧИК [чйпчик] -а, ч. ‘тс, що ЗДЮР’ 382. 

ЧИПЛИЯ [чиплийа] -і', ж. ‘пристрій для виймання сковороди з печі у 
вигляді залізного прута із загнутим кінцем’ 480. 

ЧИПРАШКА [чйпрашка] -и, ж . ‘пряжка на ремені’ 106. 

ЧИР [чир] -у, ч. 1. ‘гриб, що росте на березі, який використовували при 
викрешуванні вогню’ 177,340, 352; 2. ‘місце у грибові-трутовику біля самого 
стовбура берези’ 159. 

ЧИРАНКА [чиранка] -и, ж., орн. ‘тс, що ЧАРКА 2 ’ 43, 343, 352. 


ЧИРВАК 


53 


ЧИСНИЦА 


ЧИРВАК [чирвак] -а, ч. ‘черв’як’ 144. 

ЧИРВЄК [чирв’ек] -а, ч. ‘черевик’ 106, 418; [чирвйк] 94. 

ЧИРГОТІТИ [чиргот’іти] 3 ос. одн. чирготйт’, недок. ‘стрекотати (про 
сороку)’. Сорока чирготйт’. 172. 

ЧИРЕНКА [чиренка] -и, ж ‘колодочка ножа’ 16. 

ЧИРИДА [чирида] -й, ж. ‘зграя диких свиней’. Чирида дз’іку. 74, 60, 253. 

ЧИРИКАНЄ [чирйкан’е, ч’ирйкан’е] -а, а , збір, ‘спів куріпок’. Чути 
ч’ирйкан’е пуд копойу. 338. 

ЧИРИКАТИ [чирйкати] 3 ос. одн. чирйкайе, недок. ‘тс, що ЧИР¬ 
ГИКАТИ’ 141, 208, 451; [чир’ікати] 16, 415; [чирл’ікати] 171. 

ЧИРИНОК [чиринок] -нка, ч. 1. ‘ручка лопати’. В лопату встав чиринок. 
226, 377; 2. ‘ручка сапи’ 221, 377, холм 37; [чирунбк] 272; 3. ‘тс, що ТОПО¬ 
РИСЬКО’ 221. 


ЧИРИНЬКОТАТИ [чирин’котати] 3 ос. одн. чирин’котйт’, недок. ‘тс, 
що ЧЕРГИКАТИ’. Куропатва чирин’котйт’ - чирйн’! чичирйн’! 444. 

ЧИРИЦА [чйрица] -и, ж, орн. ‘тс, що ЧИРКА 2 ’. Чирук самец’, а самка 
чйрица. 447; [чиргіца] 89. 

ЧИРИЦЯ [чирйц’а] -і, ж. ‘великий чиряк’ 512. 

ЧИРИЧАТИ [чиричати] 3 ос. одн. чиричйт’, недок. ‘тс, що ЧЕР¬ 
ГИКАТИ’ 117. 

ЧИРИЧКА [чирйчка] -и, ж, орн. ‘тс, що ЧИРКА 2 ’ 191, 310, 421. 

ЧИРКА [чйрка] -и, ж, орн. ‘тс, що ЧАРКА 2 ’ 232,356; 2. ‘пташка, у якої 
на голові пір’я підняте вгору(?)’ 351. 

ЧИРКАТИ [чйркати] 3 ос. одн. чйркайе, недок. ‘тс, що ЧЕРГИКАТИ’ 
305, 331. 


ЧИРНЕЦЬ [чирнец’] -рнц’а, ч. ‘старий місяць’ (?). На Паску тре, шоб 
буу м’іс’ац’ чирнец’, бо йакшб ни буде чирнец’, то буде св’атови кунец’. 258. 
ЧИРНИЦЯ [чирнйц’а] -і, ж, орн. ‘тс, що ЧАРКА 2 ’ 380. 

ЧИРОК [чйрок] -рка, ч., орн. ‘тс, що ЧАРКА 2 ’ 531. 

ЧИРОЧКА [чйрочка] -и, ж, орн. ‘тс, що ЧАРКА 2 ’ 380. 

ЧИРУК [чирук] -а, чорн. ‘самець із породи невеликих диких качок’ 
427, 447. 


ЧИРУНОЧОК [чируночок] -чка, ч. ‘ручка в маслобійці’. В б’ійанц’і йе 
чируночок. 518. 

ЧИСАЛНИЦИ [чисалници] -иц, мн. ‘зібрання жінок в одній хаті для 
чесання льону’ 16. 

ЧИСЛЕНИК [чйсле и ник] -а, ч. ‘календар’. Годорвгі листка на 
чйсле и никови - с’од’н’і вже не и д’іл’а. 392. 

ЧИСНИЦА [чйсница] -и, ж ‘велика група людей; дуже багато чого- 
небудь’. Пришла ц’їла чйсница хлбпцу. 392. 




ЧИСТИЛО [чистило] -а, с. ‘місце, в якому розвивається зародок теляти’. 
Гл’адй, шоп корова не з’їіла чйстило. Йак вйде - вйк’ін’ на гнуй. 392, 254. 

ЧИСТИТИ [чйстити] -шчу, -стиш, недок. 1. ‘робити щось чистим, 
вичищати’ (всі н. пп.); 2. ‘ваксувати взуття’. Чис’т’ кожен ден’ че и ре и вйк’і 
помал’їнойу. 392, 90, 188; 3. ‘заготовляти дрова, обрубуючи тонкі гілляки’. 
Три д’н’і ходйла в л’іс чйстити дрова. 392; [чйстит’] 225; 4. ‘каструвати самця’. 
Тра веприка вже чйстити, бо мн’асо буде смерд’іти. 392, 90. 

ЧИСТОКРОВНИЙ [чистокровний] -а, -е 1. ‘породистий (про тварину)’. 
Мав чистокровного охотн’іцкого собаку. 392; 2. ‘корінний (про жителя)’. 
Чистокровних лавр’ївц’ів то вже половйну нима. 224. 

ЧИСТЬОХА [чист’оха, чис’т’оха] -и, ж. і ч. ‘той/та, що любить чистоту’ 461. 

ЧИТВЕРТА ВСТРЕЧА [читверта встреча] -ойі -ч’і, перен. ‘тс, що 
ЧЕТВЕРТЕ -2’ 527. 

ЧИХОЛ [чихол] -хла, ч. 1. ‘чохол‘. Пошйу чихол на сокйрку. 53,431; 2 ‘ман¬ 
жет сорочки’ 392; [чохол]. Сорочка ше добра, тонб чохлй вйтрипалис. 392. 

ЧИХОТКА [чихотка] -і, ж ., мед. ‘туберкульоз’. Сам слабй на чихбтку, 
то ше й нас позаражуйе. 392, 342. 

ЧИХОТЛИВИЙ [чихотливий] -а, -е ‘хворобливий’ 454. 

ЧИЧИРИЧКА [чичирйчка] -и, ж ., орн. ‘тс, що ЧАРКА 2 ’ 137. 

ЧИЧОТ [чичот] -а, ч ., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 33. 

ЧИЧОТА [чичота] -и, ж, збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 390. 

ЧИШНИК [чй с шник] -а, ч. ’тс, що СТАРШИ СВАТ’ 496. 

ЧІКУТЕНЄ [ч’ікутен’е] -а, с., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 378; [чикутен’:а] 378. 

ЧІС [ч’іс] чбса, ч. ‘шосе’. Йду на ч’іс. 390. 

ЧКАТИ [чкати] -айу, -айеш, недок. ‘чекати’. Чкай мене там. 328. 

ЧМАНА [чмана] -и, ж., згруб. ‘якась страшна людина’. Ти чманб 
обл’ізла!.. 392. 

ЧМИХАТИ [чмихати] -айу, -айеш, недок. 1. ‘чихати’. Йак чолов’їк 
чмихайе, то ше буде швйдко колоти свин’у. 353; 2. [чмйхати] 3 ос. одн. 
чмйхайе, недок. ‘утворювати звуки (про дику свиню)’ 20, 116, 382, 394. 

ЧМІНЬ [чм’ін’] чмен’у, ч. 1. бот. ‘ячмінь; Ногбеит уи1§аге 12 342; 2. мед. 
‘захворювання повіки ока’ 342. 

ЧМУД [чмуд, чмуд Т ] -у, ч. ‘чад з печі’ 6, 48. 

40 1 [чо] займ. 1. ‘що’. Чо ти там кажиш? 326; 2. ‘чого’ 392, холм 35. 

40 2 [чо] прис. ‘чому’. Чо тибе не и було вчора? 392, холм 35; Чо ви 
бойітес’а мине? 402. 

ЧОБОТАР [чоботар] -а, ч. ‘швець’ 342. 

ЧОВГАЛКА [чоугалка] -и. ж. ‘місце, де сковзаються діти’. Чисбм з’і 
школи ут’ікали на чбугалку, на л’ід. 193. 

ЧОГОСЯ [чогбс’а] прис. ‘чомусь’. Чогбс’а мен’і т’ежко. 211. 




ЧОК [чок] -у і -а, ч. ‘невелике звуження в кінці отвору ствола мис¬ 
ливської рушниці, щоб дріб краще летів до цілі’ 166, 224, 334. 

ЧОЛОВ’ЇЧОК [чолоуйічок] -чка, ч. ‘зіниця ока*. Гол’:акойу сунуу 
йакраз с в чолоуйічок - ничого не и бачит. 392. 

ЧОМ НІ [чом н’і] част. ‘так, авжеж’. А ти йдеш? - Чом н’і. 20; [чом н’е]. 
Йдеш на христйни? - Чом н’е. 475; Чи копали бул’бу в’ід Симена? - Чом н’е. 350. 

ЧОПИК [чопик] -а, ч. ‘ґуля на голові оленя, лося, козла, де мають 
вирости роги’ 331. 

ЧОРНА БОЛЄЗЬ [чорна бол’ез’] -ойі -і, ж, мед. ‘епілепсія’ 342. 

ЧОРНА МУХА [чорна муха] -ойі -и, ж., перед., нове ‘тс, що ЗАПО- 
РОЖЕЦ’ 148. 

ЧОРНА СТУПА [чорна ступа] -ойі -и, ж. ‘тс, що ЧОРНА ТРОПА’ 171,309. 

ЧОРНА ТРОПА [чорна тропа] -ейі -гі, ж. ‘дорога без снігу; земля, не 
вкрита снігом’. По чорнуй тропгі вашко лйса вйс’л’ідити. 392. 

ЧОРНИЙ БОРЩ [чорний боршч] -ого -у, ч., кулін. ‘борщ із буряків, 
картоплі і свинячої крові’. Колйс’ часто варгіли чорний боршч. 177, 384. 

ЧОРНИЙ ЛЮД [чорний л’уд] -ого -у, ч. ‘гра на вечорницях’. Тогд’і 
чорний л’уд починайе ловете, кого зловит’, той ставау чорним л’удом. 177. 

ЧОРНОСТУП [чорноступ] -а, ч. ‘тс, що ЧОРНА ТРОПА’. Ходйу на 
охоту по чорноступи. 385. 

ЧОРТВІДЬ-ДЕ [чортв’ід’-де] прис. ‘хтозна-де’ 377. 

ЧОРТОВЕ РЕБРО [чортове ребро] -ого -а, с. ‘гра на вечорницях’. 
Ставали спйнойу до спйни і кружл’алис’а. Хто впаде, той програв. 503, 18. 

ЧОРТЯКА [чорт’ака] -и, ч. у згруб. 1. ‘чорт; всяка нечисть’ 392; 2. перед. 
‘смолокур’ 48. 

ЧОС [чос] -а, ч. ‘тс, що ЧІС’ 46, 49, 281. 

ЧОСА [чоса] -й, ж. ‘тс, що ЧІС’. Така чоса доуга. 390, 49, 245. 

ЧОСНИЙ [Чоснйй] реліг. ‘тс, що ЧЕСНОГО’. Йак Чоснгій, то гад’:е в 
кочогури на зйму ховайец’:а. 474; На Чосного ни шаткуйут’ капусти, бо буде 
мн’ека. 164. 

ЧОСЬ [чос’] прис. ‘чомусь’. Там чос’ добре жйти. 392. 

ЧОТИРИРОЖНОВИ [чотирирожнови] -а, -е ‘такий, що має чотири зуби 
(про вила)’. Чотирирожнови вилк’і. 421. 

ЧОХЛО [чохло] -а, с. ‘тс, що ЧИХОЛ - Г. Не майу чохла на стрел’бу. 
305, 11, 159. 

ЧОХЛОМ [чохлом] узд. прис. ‘тс, що БАЛЬТЮКОМ’ 415. 

ЧУБ [чуб] -а, ч. 1. ‘волосся на голові чоловіка’ (всі н. пп.); 2. ‘спосіб 
зав’язування хустки ріжками на лоб’ 46. 

ЧУБИ [чуби] -ів, ми. ‘хустка молодиці’ 74. 



ЧУБОК 


ЧУСТРИТИ 


56. 


ЧУБОК [чубок] -бка, ч. 1. ‘зменш, до ЧУБ - Г (у багатьох н. пп.); 2. ‘тс, 
що ДЗЮБ - 2\ Шкуру проколов чубком. 377, 20, 172, 331, 394; 3. ’тс, що 
ДЗЬОБКА’ 326; 4. ‘невеликий корок для затикання пляшки’ 211; 5. ‘тс, що 
ЧОПИК’ 22. 

ЧУВАЛО [чувало] -а, а ‘мішок’ 390. 

ЧУДИЛО [чудйло] -а, ч. ‘той, хто жартує, веселить інших’. Так’і чоловік 
був - чудйло... Не” раз споминали його. 384. 

ЧУДИСА [чудиса] -дес, мн. 1. ‘різні жарти’ 454; 2. ‘збитки’. На Новйй 
р’ік хлопц’і чудиса робйли - то ворота зн’їмут’... 454. 

ЧУДИТИ [чудйти] -жу, -диш, недок. ‘жартувати, бавитися, веселитися’. 
На с’в’ато ч’іпл’али колодку і чудйли. 504; Чудйли на вес’їл’іі - в ступу водй 
нал’айут’, шоб л’опала... 225. 

ЧУДНИ [чуднй] -а, -е 1. ‘дивакуватий’. Вун трбх’і чуднй - йде и сам до 
сибе говбрит. 392; 2. ‘не зовсім розумний’. Чудна - йак дайут, то бирй. 392. 

ЧУДНУХА [чуднуха] -и, ж. ‘дивакувата людина’ 344. 

ЧУДО-БИДА [чудо-бйда] -й, ж. 1. ‘бешкетування’. Никбго дома не” 
було, то вже д’іти чудо-биду робйли. 392; 2. ‘сварка’ 392. 

ЧУДУВАТИ [чудувати] -уйу, -уйеш, недок. ‘тс, що ЧУДИТИ’. Хлбпци 
кужйлки хавали і палйли - чудували колйс’. 435. 


ЧУДУВАТИСЯ [чудуватис’а] -уйус’а, -уйес’а, недок. ‘дивуватися’ 221. 
ЧУЖБИНА [чужбйна] -и, ж. ‘чужина’. Ти, старосте, на чужбйн’і ни 
впгійс’а, бо позн’імайут’ з возика колйс’ц’а... (Весільна пісня). 148. 

ЧУЙНИ [чуйни] -а, -е ‘такий, що має добрий нюх (про мисливського 


собаку)’. Чуйна собака. 371. 

ЧУЛА [чула] -и, ж. ‘безкуркова рушниця’ 38. 

ЧУЛКОМ [чулкбм] узн. прис. ‘тс, що БАЛЬТЮКОМ’ 15, 87, 362, 448. 

ЧУМАК [чумак] -а, ч. ‘ряд складених порубаних полін’ 431. 

ЧУНЯ [чун’а] -і, ж. ‘глибока калоша’. Вал’онк’і мбкри - чун’і по- 
рвалис. 392. 

ЧУНЬ [чун’] -н’а, ч. ‘тс, що ЧУНЯ’ 392. 

ЧУПІКА [чуп’їка] -и, ж. ‘волосся’ 125. 

ЧУПРИК [чуприк] -а, ч. 9 бот. ‘чоронобривець; Та§е1ез’ 49. 

ЧУПРИНА [чупрйна] -и, ж. 1. ‘волосся на голові чоловіка’. Велйка 
чупрйна - тра гонука пудстрйгти. 392, 90, 188; 2. ‘волосся на голові жінки і 
чоловіка’. Росчухай чупрйну і заплитй. 393. 

ЧУРКАЛО [чуркало] -а, с. ‘джерело’ 70. 

ЧУРКОТАТИ [чуркотати] 3 ос. одн. чуркотйт’, недок. ‘тс, що ЧЕРГИ- 
К АТИ’ 11. 

ЧУСТРИТИ [чустрйти] -ру, -риш, недок. ‘терти на тертці (картоплю)’ 272. 




ЧУСЬ-ЧУСЬ [чус’-чус’] незмін., дит. ‘чухати’. Ходй спйнку баба чус’- 
чус’... 392. 

ЧУТИ [чути] чуйу, чуйеш і чуйіш, недок. 1. ‘сприймати за допомогою 
слуху’ (всі н. пп.); 2. ‘відчувати запах’. Чути йак’ес’ падло. 392; 3. ‘передчувати’. 
Чуйу - бида буде. 392. 

ЧУТЬКИ [чут’ки] прис. ‘трохи’. Требе чут’ки ад:ихнути ад текейі раббти. 46. 

ЧУХАВКА [чухавка] -и, ж., мед. ‘тс, що КОРОСТА 1 ’ 402. 

ЧУХАНКА [чуханка] -и, ж., мед. ‘тс, що КОРОСТА 1 ’ 80. 

ЧУХКАТИ [чухкати] 3 ос. одн. чухкайе, недок. ‘тс, що ЧМИХАТИ - 
2’ 186. 

ЧУХМОРИТИС [чухморитис] -рус, -риса, недок., згруб. ‘чухатись’. Чо 
чухмбриса? Ме, в те и бе короста йака? 392. 

ЧУХОТА [чухота] -и, ж., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 475. 

ЧУХРАТИСЯ [чухратис’а] 3ос. одн. чухрайец’іа, недок. ‘тс, що ЧЕСА¬ 
ТИСЬ’ 434. 

ЧУЧВЕРИТИ [чучверити] -ру, -риш, недок. ‘пропадати, гинути’. Бурак’і 
чучвирийут - шос’ пудйідайе корйнчик’і. 392. 

ЧУЧИЙЛО [чучийло] -а, с. ‘тс, що ЛЯКАЛО - 3’ 46. 

ЧХУР [чхур] -а, ч. ‘щур; КаПиз’ 16. 

ЧЬОНГЛО [ч’онгло] прис. ‘завжди’ 66. 



ША 1 [ша!] виг. ‘досить; тихіше!’ Ша! помовчй... 392. 

ША 2 [ша] част. ‘ще’. До нас ша схбдилис’а капусту кришети. 174, 378. 
ШАБАЛАН [шабалан] -а, ч., бот. ‘грубозерниста квасоля’ 229. 
ШАБАС [шабас] -у, ч. ‘перерва у якійсь дії’ 116. 

ШАБАСУВАТИ [шабасувати] 3 ос. одн. шабасуйе, недок. ‘робити перерву; 
відпочивати після якоїсь дії’. Тетерукй шабасуйут’ - зробили шабас. 116. 

ШАБАТА [шабата] -й, ж., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 186, холм 37. 
ШАБЕТА [шабета] -и, ж. ‘сумочка для тютюну і кресала’. Кресало йа 
зауше в шабети носгіу. 392. 

ШАБЕТКА [шабетка] -и, ж. ‘шкіряна сумка з накривкою, яку вішали 
через плече’. Охбтн’ік ходйу с шабеткойу. 57. 

ШАБЛОН [шаблон] -а, ч. ‘хата і клуня під спільним дахом’ 454. 




ШАВАР [шавар] -у, ч., бот. ‘широколиста осока; Сагех Б.’. Накрйти 
йаму шаваром. 353. 

ШАВ’Я [шауйа] -і, ж., бот. ‘тс, що ЩАВУХ’ 74. 

ШАГА [шага!] виг. ‘тс, що А-КИІІГ 121. 

ШАЙКА [шайка] -и, ж. ‘посудина у вигляді черпака для набирання 
води’ 138. 

ШАЛАБАЙКА [шалабайка] -и, ж. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 172. 

ШАЛАБАН [шалабан] -а, ч. ‘тс, що ОБОРІГ’ 228, 340. 

ШАЛАБУДА [шалабуда] -и, ж. ‘курінь з гілок’. Д’іти зробйли ша- 
лабуду. 144. 

ШАЛАВИЛО [шалавгіло] -а, ч., ж. і с., знев. ‘той, хто виконує якусь 
роботу швидко, але абияк, при цьому розкидає та губить інструменти’. То 
так’е шалавйло - де рйзау, там і пок’їдау. Те и пер ме и н’і ходй і збирай. 392. 

ШАЛАДАН [шаладан] -а, ч. ‘тс, що ОБОРІГ’ 360. 

ШАЛАМИТТЄ [шаламйт’:е] -а, с., збір, ‘хмиз, гілля’. Нападало на 
стежку шаламйт’:а. 413. 

ШАЛАПАТТЄ [шалапат’:е] -а, а, збір, ‘дірявий одяг’ 326; [шаламат’:е] 
‘старий одяг’. Сундук пбуни шаламат’га. 16. 

ШАЛАШ [шалаш] -а, ч. 1. ‘тс, що БУДА - 2’ 53,273,440,454,475; 2. ‘тс, 
що ОБОРІГ’ 102. 


ШАЛІК [шал’ік] -а, ч. ‘теплий шарф укутувати шию’. Шййу шал’іком 
добре вкутай. 392. 

ШАЛІНІВКА [шал’ін’ївка] -и, ж. ‘шерстяна хустка з китицями’ 272, 527; 
[шанал’ївка] ‘хустка червоного кольору’. Дав шанал’ївку с френзл’ами. 518. 

ШАЛІНОХА [шал’інбха] -и, ж. ‘хустка з квітками’ 148. 

ШАЛОН [шалбн] -у, ч. ‘тс, що ШАБЛОН’ 454. 

ШАЛУПА [шалупа] -и, ж. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 320. 

ШАЛЬКАТЕ [шал’кате] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 150. 

ШАЛЬОХА [шал’бха] -и с , ж. ‘велика хустка з китицями’ 384. 

ШАЛЬОХАТИ [шал’бхати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 277. 

ШАМЕНДРА [шамендра] -и, ж., знев. ‘стара хата’. Не хата, а шамен- 
дра. 122. 

ШАМРУВАТИ [шамрувати] 3 ос. одн. шамруйе, недок. ‘дути, закручу¬ 
ючи зі всіх боків (про вітер)’. Шамруйе вйітер - наже и не, набут’, хмари. 392. 

ШАНА [шана] -и, ж. ‘пригощання після весілля’ 456. 

ШАНДА [шанда] -й, ж., бот. ‘лопух; Агсііит Іарра Ь.’ 527. 

ШАПА [шапа] -и, ж., дит. ‘шапка’ 392. 

ШАПАЛЬКЕ [шапал’ке] -л’бк, мн., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 277. 




ШАПАЛЬНИ [шапал’нй] -ого, ч. ‘дитяча гра (хлопчача), коли один 
доганяє інших учасників, кидаючи шапку’. В нас на дворй хлбпци грали 
шапал’ного, то шапк’і лит’іли и на хату. 392. 

ШАПКА [шапка] -и і -і, ж. /.‘зимова шапка-вушанка’ (всі н. пп.); 
2. ‘кепка’. В шапци козирок годорвавса. 392, 90, 102, 188; 3. ‘сніп, яким 
накривають полукіпок’ 454; 4. ‘тс, що КРОТОВИСЬКО’. Кр’іт накрутйу 
шапку. 129; 5. перен. ‘тс, що ГАЗЕТА - 2’ 230. 

ШАПКОБРАНІЄ [шапкобран’ійе] -а, с., жарт, ‘закінчення гостини’ 254. 

ШАПЛИК [шаплй с к] -а, ч. ‘дерев’яна посудина з клепок для зберігання 
м’яса’ 466. 

ШАПНО [шапно] -а, ж. і с. ‘велика шапка’ 392. 

ШАПОЧКА [шапочка] -і, ж. /. 'зменш, до ШАПКА - 1,2’ (всі н. пп.); 
2. ‘бляшаний ковпачок на машинці гасової лампи’ 392. 

ШАРАВИЛО [шаравйло] -а, ч. і ж, с. ‘тс, що ШАЛАВИЛО’ 392. 

ШАРАГИ [шараги] -аг, мн. ‘тс, що КОЗЕЛ 1 - 3’ 2. 

ШАРАМИЖНИК [шарамйжник] -а, ч., знев. ‘брудна людина’ 446. 

ШАРАНДАК [шарандак] -а, ч. ‘тепла ткана спідниця’ 152. 

ШАРИ [шари*] -ив, мн. ‘невибілене полотно’. Полотно йе шари*, 
приб’їл’ане, б’їле - вгіб’іл’ане. 340. 

ШАРИТИ [шарити] -ру, -риш, недок. ‘шукати що-небудь навпомацки’. 
Шо ти там по столбви шариш? Ше шкл’анку ск’їниш. 392. 

ШАРИХВОСТ [шарйхвост] -а, ч. ‘бешкетник’ 111. 

ШАРОК [шарок] -рка, ч. ‘рядок чого-небудь посіяного або 
посадженого’. Далгі дз’алку бураку - шис’т’ шарку доуг’іл’ацк’іх. 392. 

ШАРПАК [шарпак] -а, ч. ‘тс, що ШЕРІШ’ 340. 

ШАСТАТИ [шастати] -айу, -айіш, недок. ‘не заощаджувати, не берегти 
(про гроші)’. Ни шастай грошей, ни купл’ай дурнйци. 392. 

ШАТІРИТИ [шат’ірити] -ру, -риш, недок. ‘терти’. Мй рук’і добре да 
шат’ір одна об другу. 392. 

ШАТРО [шатро] -а, с. 1. ‘розбірне конусоподібне житло циган’ (всі н. 
пп.); 2. ‘тс, що БУДА - 2’. На вес’іл’.е робйли шатро. 33, 135. 

ШАФАРНЯ [шафарн’а] -і, ж. ‘велика посудина для зберігання зерна’. 
В шафарн’і зирна тйл’ко на днбв’і. 106, 148; [шахварн’а] 418. 

ШАФЄР [шаф’ер] -а, ч. 1. ‘тс, що СТАРШИ СВАТ’ 500; 2. ‘один із 
хлопців, який тримає вінець під час вінчання над головою молодих’ 500. 

ШАФИНА [шафйна] -и, ж. ‘невелика шафа для посуду; мисник’ 121. 

ШАФЛИК [шафлгік] -а, ч. ‘тс, що РАШКА - 1’ 376. 

ШАХОВНИЦЯ 1 [шаховнйц’а] -і, ж. ‘поля, розділені між хазяями’ 515. 

ШАХОВНИЦЯ 2 [шахоунйц’а] -і, ж. ‘шатківниця’ 102, 326. 




ШАХРАТАЙ [шахратай] -а, ч. ‘шахрай’ 16. 

ШАХРАТИ [шахрати] -а, -е ‘такий, що на поверхні має льодову шкірку 
(про сніг)’. Шахрати с’н’іг пор’їже лапи собакови. 232. 

ША-ША [ша-ша!] виг. ‘тс, що А-КИШ’ 326. 

ШАШВІЛЬ [шашвіл’] -а, ч. ‘шашіль; АпоЬіісіае’ 142; [шчашч’іл’] 375. 

ШВАГЄРКА [шваг’ерка] -и, ж. ‘сестра дружини’ 152. 

ШВАГІР [шваг’ір] -а, ч. ‘брат дружини’ 152; [шваГір] 161,225; [шваґор] 380. 

ШВАГРО [швагро] -а, ч. ‘тс, що ШВАГІР’ 392. . 

ШВАҐЕР[шваґер, шваґ’ер] -гра і -гра, ч. 1. ‘тс, що ШВАГІР’ 392; 2. ‘се¬ 
стрин чоловік‘ 392; 3. ‘чоловік дружининої сестри’. Майу трох шваґру, но 
нихто ни прйде помохтй. 392. 

ШВАҐРИХА [шваґрйха] -и, ж. /. ‘дружина швагра’ 376; 2. ‘дружинина 
сестра’ 225. 

ШВАЙ [швай] -а, ч. ‘тс, що ШАШВІЛЬ’. Поточйли швайі с’т’іну. 144. 

ШВАЙКА [швайка] -и, ж. 1. ‘шило’. Швайкойу пошпйґати шкуру. 371, 
17, 141, 186, 422, 495; 2. ‘пристрій із загостреного металічного прута для 
коління свині’ 102, 326. 

ШВАЛГИ [швалгй] прис. ‘галопом’ 106. 

ШВЕД 1 [швед] -а, ч. ‘тс, що СВЕДЕР ’. Од’ша шведа да й пушла. 526,46. 

ШВЕД 2 [швед] -а, ч. ‘тс, що ШАШВІЛЬ ’ 211, 221; [швет] 46. 

ШВЕД 3 [швед] -а, ч. ‘тс, що СКВАРКА ’. Дай-но мин’і шведу ду тумачу. 
126, 494. 

ШВЕНДЯ [швен’д’а] -і, ч. і ж., знев. ‘той, хто ходить по селу, хто не 
любить виконувати будь-яку роботу’ 392, 428. 

ШВЕНДЯТИ [швен’д’ати] -айу, -айіш, недок ., знев . ‘ходити без роботи’. 
Чо швен’д’айіш без роботи ц’їли ден’? 392, 428. 

ШВЕНТЯР [швент’ар] -а, ч ., знев. ‘тс, що ШВЕНДЯ’ 48. 

ШВИРГАВКА [швйргаука] -и, ж. ‘шнурок, яким запускали камінець 
на горобців’. Швйргаукойу кйдали камйн’:е. 212. 

ШВИРІПА [швир’їпа] -и, ж, бот. ‘тс, що ЛАБАДА’ 425. 

ШВИРНУТИ [швирнути] -ну, -непі, док., знев. ‘кинути’. Йак швирне 
йаблико да прамо в лоб... 392. 

ШВІЛЬГАН [шв’іл’ган] -а, ч. ‘тс, що ЛЕВШУН’ 148. 

ШВІНКА [шв’їнка] -и, ж. ‘великий ніж’ 136. 

ШВІРКА [шв’їрка] -и, ж. ‘поводок, за допомогою якого ведуть собаку’ 
331; [шворка] 26, 134, 167, 447. 

ШВІРКАТИ [шв’їркати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 418. 

ШВОР [швор] -а, ч. ‘тс, що ШВІРКА’ 277. 

ШВОРА 1 [швора] -и, ж., ‘тс, що ШВІРКА’ 117, 480. 




ШВОРА 2 [швора] -и, ж, збір, ‘гілля’. Кунйц’а шворуха йде по твори. 382. 
ШВОРИНЬ [шворин’] -а, ч. ‘цвях із різьбою; великий гвинт’ 392. 
ШВОРИТИ [творити] -ру, -риш, недокзнев. ‘шукати’. Шо ти там 
твориш? Поперек’ідау все догорй ногами. 392. 

ШВОРНИ [шворни] -а, -е ‘міцний здоров’ям, рухливий’. Д’ід те шворни 

- кал’а хати гет’ все зробит. 392. 

ШВОРОБАЙ [шворобай] -айа, ч., орн. ‘тс, що ВАРАБУХ’ 422. 
ШВОРОБАЇХА [шворобайіха] -и, ж., орн. ‘самка горобця’ 422. 
ШВОРУХА [шворуха] -и, ж. ‘куниця, яка живе на деревах’. Шворуха 
йде по твори. 382. 

ШЕБАШ [шебаш] -а, ч. ‘танець (?)’. Пок’е прейдут’ паразве, танц’уйут’ 
шебаш на вас’іл’:і. 150. 

ШЕБЕР [шебер] -бра, ч. ‘тс, що ЛЮХТА 2 - 1’ 6; [шибр] 106. 

ШЕЇСЯТ [шейіс’ат] -т’ ох, числ. ‘шістдесят’ 225. 

ШЕКОТ [шекот] -у, ч., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 424; [шехут] 515. 
ШЕКУТ [шекут] -у, ч., збір, ‘гілля’ 424. 

ШЕЛЕПА [шелепа] -и, ж. і ч., знев. 1. ‘той, хто говорить невиразно’. 
Наша шелепа шос’ пуд нус мймрит і не пуймеш. 392; 2. ‘базіка’. Ти тайа шелепа 

- и на мин’утину не замоукне. 392. 

ШЕЛЕПАТИ [шелепати] -айу, -айеш, недок., знев. 1. ‘говорити неви¬ 
разно’. Перестан’ шелепати - говорй по-чолоуйіцк’і. 392; 2. ‘базікати’. Тайа 
шелепа собй шелепайе, а нихто не слухайе. 392; 3. ‘шелестіти’. Не шелепай 
газетойу - дай заснути. 392. 

ШЕЛЕПИТИ [ше и ле и пйти] -пл’у, -пйш, недок. ‘тс, що ШЕЛЕПАТИ - 
З’. Шос’ ходит’, шос’ ше и ле и пйт’ на горй. 454. 

ШЕЛЕПУХА [шелепуха] -и, ж., бот. ‘сорт квасолі з великими ква¬ 
солинами’ 461; [шилипуха]. В горутчику посадила шилипуху. 392. 

ШЕЛЕПУШКИ [шелепушки] -шок, мн ., бот. ‘безсмертники однорічні; 
ХегапїЬетит аппиигп Ь.’. Подивйс’, йак файно шелепушки цв’ітут’. 120. 
ШЕЛЄГАТИ [шел’егати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 70. 
ШЕЛЄПАТИ [шел’епати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 411. 
ШЕЛНЕ [шелне] -ев, мн. ‘тс, що ШАШВІЛЬ’ 152. 

ШЕЛЬГУН [шел’гун] -а, ч. ‘тс, що ШАШВІЛЬ’ 475. 

ШЕЛЬҐАТИ [шел’ґати] -айу, -айе’ш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 282,290. 
ШЕЛЬКІТ [шел’к’іт] -оту, ч. ‘лоскіт, лоскотання’. Диучета бойец’:а 
шел’коту. 428. 

ШЕЛЬКОТАТИ [шел’котати] -чу, -тйш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 288, 
428; [шил’ґотате] 152; [шил’котати] 275. 

ШЕЛЬПАТИ [шел’пати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 22. 



ШЕМУЛЬКАТИС 


26 


ШЕРХНУТИ 


ШЕМУЛЬКАТИС [ше и мул’катис] -айус, -айіса, не док. ‘вертітися, неспо¬ 
кійно спати’. Ни можу з Оксанкойу спати - ц’ілу нуч ше и мул’кайіц:а. 392. 

ШЕМУРУДЄ [ше и муруд’е] -а, с. ‘тс, що ШУЛЯК - 2’ 106. 

ШЕНДЕЛЬ [шендел’] -а, ч. ‘тс, що ШАШВІЛЬ’ 102. 

ШЕНО [шено] прис. ‘щойно’. Шено пришоу додом. 392; [шйно]. Шйно 
ми встали. 4. 

ШЕНО-ШЕНО [шено-шено] прис. ‘тс, що ШЕНО’ 332. 

ШЕПЕТЛИВИ [шепетлйви] -а, -е ‘шепелявий’. Ти д’ід шепетлйви. 339. 

ШЕПТУХА [ше и птуха] -и, ж, знев. 1. ‘та, яка шепче - говорить тихо’ 
392; 2. ‘та, яка підмовляє кого-небудь проти когось’. А йак ожинйус’а, вз’ау 
жйнку ше и птуху, ой то незнавйдиу мамйного духу. (Пісня). 258. 

ШЕПШАКА [шепшака] -и, ж. ‘голка сосни; хвоїнка’. Мин’і в ногу 
втикнулас’ шепшака. 466. 

ШЕПШАКИ [шепшаки 6 ] -ак, мн. ‘тс, що ГАЛИЦЯ’. Нагрестй шепшак 


на постилку. 466. 

ШЕРЕПА [ше и репа] -и, ж., знев. ‘товста неповоротка жінка’. Йванйс’ко 
пушов с свейу ше и репойу. 392. 

ШЕРЕШ [шереш] -у, ч. 1. ‘лід на поверхні снігу після відлиги’ 124; 
[шер’їш] 137, 244, 451; [шерист] 172; [шерйш] 424; 2. ‘лід, який появляється 
тільки на поверхні води (на річці, озері)’ 43,124; [шереш]. Р’ікойу йде шереш. 
427; [черйш]. Черйш-то одйрвана закрайн’іца... пливе по р’іц’:і. 191; [шерйш]. 
Шерйш до бере и га же и не. 343; Шерйш на тикучий вод’ї. 415; [шерош] 162, 
382; [ши е р’ші] 326. 

ШЕРІД [шер’ід] -еду, ч. ‘борошно грубого помолу’ 219. 

ШЕРІН [шер’ін] -у, ч ‘тс, що ШЕРЕШ - 2’ 272. 

ШЕРІХ [шер’іх] -еху, ч ‘тс, що ШЕРЕШ - 2’ 15, 122, 396. 

ШЕРСТІЛ [шерст’іл] -а, ч, бот. ‘дика вишня’ 491; [ширс’іл] 491. 

ШЕРСТЯНИ [шерс’т’ани] -а, -е ‘такий, що виготовлений із шерсті’ (у 
багатьох н. пп.). 

ШЕРСТЯНИ РОГИ [шерс’т’ани роги] -их -ив, мн. ‘старі роги козла, 
оброслі шерстю’ 42. 

ШЕРУН [шерун] -а, ч. ‘тс, що ШЕРЕШ - 2’ 226. 

ШЕРУХ [шерух] -а, ч ‘тс, що ШЕРЕШ - 2’ 144; [шерух] 46. 

ШЕРУХА [шеруха] -й, ж. ‘тс, що ШЕРЕШ - 2’. Зашерушйло р’ічку, 
шеруха вже йе. 481. 

ШЕРУШ [шеруш] -а і -у, ч 1. ‘тс, що ШЕРЕШ -2’ 17, 143; 2. ‘суха 
трава, сухе гілля’. Насохле с’їно, сухй гул’аки - то шеруш. 473. 

ШЕРУШЕЙ [шерушей] -у, ч. ‘тс, що ШЕРЕШ - 2’ 393, 480. 

ШЕРХНУТИ [шерхнути] 3ос. одн. шерхне, недок. ‘починати замерзати’. 
Вже шерхне возеро. 154. 




ШЕРШАБОК [шерша'бок] -бка, ч. ‘рубанок для первинного стругання 
дошки; шерхебель’ 342; [шершепок]. Ц’ой шершепок ше добре стругав. 184. 

ШЕРШЕЙ [шершей] -а, ч. ‘тс, що ШЕРЕШ - 2’. Шершей жене на 
рйчци. 134. 

ШЕРШОВИННЄ [шершовйн’іе] -а, с., збір, ‘тс, що ШЕРЕШ - 2’ 340. 

ШЕРШУЛЬ [шершул’] -а, ч. ‘тс, що ШАШВІЛЬ’ 121. 

ШЕРШУН [шершун] -а, ч., ент. ‘тс, що ЖЕРШ - 2’. Покрутйв шершун 
стел’у, упав Тан’і на постел’у... (Весільна пісня). 342,475, 513; [ширшун] 220; 
[ш’іршун] 418. 

ШЕСТИНА [шестй е на] -и, ж. ‘шоста частина від цілого’ 466. 

ШЕШІЛЬ [шеш’іл’] -а, ч. ‘тс, що ШАШВІЛЬ’ 163, 216. 

ШЄМУРУДЄ [ш’емуруд’е] -а, с. ‘тс, що ШУЛЯК - 2’ 148. 

ШЄРИНА [ш’ери’на] -и, ж. ‘причілок горища’ 342. 

ШИБАНОК [шибанок] -нка, ч. ‘великий довгий рубанок для 
вирівнювання поверхні дерева; фуганок’ 390. 

ШИБЕР [шйбер] -бра, ч. ‘тс, що ЛЮХТА 2 - Г 48, 142. 

ШИБИСТИЙ [шибйстий] -а, -е ‘такий, що має криві ноги’ 258, 275, 
326, 342. 

ШИБКИЙ [шйбкий] -а, -е ‘швидкий’. Кон’і шйбк’ійі. 244. 

ШИБКО [шйбко] прис. ‘швидко’. Он йак шйбко п’івин’ поб’іг. 293. 

ШИВОРОТ [шйворот] -а, ч. 1 . ‘потилиця’ 392; 2 ‘частина одягу, яка 
вкриває потилицю’. Вуз’му тибе за шйворот да на вйворот. 392; 3. перен. 
‘навпаки’. Все було зробл’ано на шйворот. 402. 

ШИГА [шйга] -и. ж, збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’. Кажут шйга і кажут іглйца. 
43; [шйга] 124. 

ШИДЕЛКО [шиделко] -а, с. ‘гачок для в’язання мережива, светра, 
рукавиць та ін.’. Ц’ім шиделком добре корунку вибирати. 392; [ш’іделко] 478. 

ШИКОТИННЄ [шико у тйн’:е] -а, с., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 186. 

ШИЛАК [шилак] -а, ч. ‘тс, що ШАШВІЛЬ’ 414; [шил’аг] 225. 

ШИЛИПУХА [шилипуха] -и, ж., бот. ‘квасоля з маленькими 
квасолинами, сухі стручки якої на вітрі шелестять’ 225. 

ШИЛЬОХАТИ [шил’охати] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 79. 

ШИМЕЛЬ [шймел’] -а, ч. ‘непосидюче дитя, шибеник’ 51, 278. 

ШИНДЕЛЬ [шйндел’, шйнде и л’] -а, ч. ‘тс, що ШАШВІЛЬ’ 48, 49, 229. 

ШИНДИТИ [шйндити] -нжу, -ндиш, недок. 1. ‘вертіти чимось’. Шйндит 
задом, йак на шйлови сидйт. 392; 2 ‘ходити, щось шукаючи’. По с’ін’ах 
шйндит і шйндит. 392; 3. ‘ходити без будь-якої мети’. Шйндит вздовш селом 
то с’енди, то тенди. 392; 4. ‘кривити губи, показуючи своє невдоволення’. 
Скажиш шо проти - зразу губами шйндит. 469, 392. 




ШИНЕЛЬ 1 [шинел’] -і, ж. ‘верхній форменний одяг особливого крою 
переважно для військових’ (всі н. пп.). 

ШИНЕЛЬ 2 [шинел’] -і, вж. перев. в мн. ШИНЕЛІ [шинел’і] -л’у ‘тс, 
що ШАШВІЛЬ’. Шинел’і гет’ бруса сточили - саме порохно. 392. 

ШИНКА [шинка] -и, ж. ‘м’ясо із задньої свинячої ноги’ 36, 171, 203, 
352, 377, 394,413. 

ШИПАЙКА [шипайка] -и, ж. ‘нижній гострий кінець веретена’ 375. 

ШИПАК [шипак] -а, ч. 1. ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 274; 2. ‘квіти або плоди, які 
виросли один біля одного’. А сливки на нашуй слйвци просто шипаками 
ростут. 392. 

ШИПИНА [шипина] -й, ж., збір. 1. ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 109; 2 ‘колючки 
на їжакові’ 222. 

ШИПИХА [шипиха] -й, ж., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 404. 

ШИПКА 1 [шйпка] -и, ж. 1. ‘прибудова різного призначення до 
господарської будівлі’ 390; [ш’іпка] 418; 2 ‘легка споруда для зберігання 
інструментів’ 409; 3. ‘дровітня’ 46, 82, 144, 410; 4. [ш’гіпка] ‘комора’ 527. 

ШИПКА 2 [шйпка] -и, ж. ‘тс, що КРОТОВИСЬКО’ 177. 

ШИПЛЯ [шйпл’а] -і, ж, мед. 1. ‘пропасниця’ 390; 2 ‘дизентерія’ 390. 

ШИПОТА [шипота] -й, ж, збір ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 144,221,348; [шапота] 
85,292; [шчупата] 326; [шчупота] 326, 384; [шчапота] 393; [шчипота] 333, 338, 
351; [шчопота] 148. 

ШИПТУН [шиптун] -а, ч. ‘той, хто лікує за допомогою молитви’ 53,220. 

ШИПТУНИХА [шиптунгіха] -и, ж. ‘жінка, яка лікує за допомогою 
молитви’ 53. 

ШИПТУХ [шиптух] -а, ч ., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 102. 

ШИПТУХА [шиптуха] -и, ж. ‘тс, що ШИПТУНИХА’. Уд рож’і шиптуха 
замувл’айе. 378; [ш’іптуха] 300. 

ШИПУХА [шипуха] -й е , ж., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’. Йаму на зйму 
накривайут’ шипухойу. 53, 18, 46; [шчипуха] 258. 

ШИПХА [шипха] -й е , ж, збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 49, 74, 100, 150, 340, 
360, 374, 428; [шй е пха] 332; [ш’іпха] 13. 

ШИПЧИНА [шипчйна] -и, ж., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 122. 

ШИПЧОХА [шипчоха] -и, ж., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 16. 

ШИПШИК [шйпшик] -а, у., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 430. 

ШИПШИНА [шипшгіна] -и, ж., збір. 1. бот. ‘дикоросла тороянда; Коза 
сапіпа Ь.; Коза сіппатотеа Ь.’ (у всіх н. пп.); 2 ‘тс, що ГАЛИЦЯ’. Нагребла 
шипшйни на йаму. 396, 46, 337, 386. 

ШИПШИННЄ [шипшйн’:е] -а, с., збір, ‘тс, що ГАЛИЦЯ’ 36, 53, 390, 
473; [шипшен’:е] 147, 292. 



ШИРИН 


265 


ШИХУВАТИ 


ШИРИН [ширин] -а, ч. ‘велика клітина рибальської сіті; очко’. Ширйн 
- то велике очко. 173. 

ШИРИНОЮ [ширинойу] прис. ‘завширшки’. Хата ширинойу шис’т’ 
метру. 392. 


ШИРІН [шйр’ін] -а, ч. ‘бокова стіна хати; причілок’ 326. 

ШИРІТ [шир’їт] -оту, ч. 7. ‘тс, що ШРУТ’ 60; 2. перен. ‘послід зайця’. 
Шир’іт зайачий. 60. 

ШИРІШ [ши^р’їш] -у, ч. 1. ‘тс, що ШЕРЕШ - 2’ 326; 2. ‘дрібний град’ 475. 

ШИРМАТИЙ [ширматий] -а, -е ‘широкий’. Дошка ширматайа. 380. 

ШИРОТ [широт] -у, ч. ‘тс, що ШЕРІИГ 425. 

ШИРИШУХА [ширишуха] -и, ж. ‘тс, що ШЕРЕШ - 2’ 152. 

ШИРШ [ширш] -а, ¥., ент. ‘кровососна комаха (?)’ 106. 

ШИСНАЦИТКА [шиснацитка] -і, ж. 7. ‘шістнадцятирічна дівчина’ 90, 
188, 392; 2. ірон. ‘баба, яка своїми рисами нагадує молоду дівчину’. В нашейі 
баби зуби гарни - йак в шиснац’атки. 392; [шиснац’атка] 90, 225. 

ШИСТУХА [шистуха] -і, ж. ‘міра площі поля (?)’. Три шистух’і - то 
йіден ґрунт. 392; [шостуха] 515. 

ШИСТЬ СОТОК [шист’ соток] числ. ‘шістсот’ 225, 392. 

ШИТИК [шйтик] -а, ч. 7. ‘ремінний пояс біля штанів’ 74, 272, 335, 371, 
380; 2. ‘ремінь біля мисливської рушниці’ 230, 335, 377, 380; 3. ‘ремінний 
ошийник на собаці’. Шйтик порваус’а, а собака поб’їг. 33, 74, 272; 4. ‘тс, що 


ТРІСКАЛО’ 121, 502. 

ШИТИЧОК [шйтичок] -чка, ч. 7. ‘зменш, до ШИТИК - Г 122; 2. ‘зменш, 
до ШИТИК - 3’ 122, 173, 377, 380. 

ШИТОК [шйток] -тка, ч. ‘зошит’ 496; [шиток] 83. 

ШИТЦА [шйтца] -и, ж. ‘тс, що ШИТИК - Г 471. 

ШИТЬ [шит’!] ’виг., який вимовляють, підкидаючи дитину на руках 
угору’. Шит’, доц’у, шит’! 392. 

ШИТЬКАТИ [шйт’кати] -айу, -айіш, недок. ‘підкидати дитину вгору’. 
Так’е мале, а л’убит, шоб його шйт’кали. 392. 

ШИТЬКІ [шйт’к’і] незмін. ‘підкидання дитини вгору’. Синочок шйт’к’і 
хоче? 392. 


ШИХВОРОСТ [ш’й'хвброст] -а, у., знев. ‘той, хто робить будь-що 
швидко, але неякісно’ 428. 

ШИХОВНИЙ [шихбвний, шихбуний] -а, -е ‘стрункий, поставний, 
гарний’. О! ц’а д’іука шихбвна. 375; [шихбвни] 392. 

ШИХУВАТИ 1 [шихувати] -уйу, -уйіш, недок. 7. ‘готувати щось’. 
Шихуйу гобйід т косарам. 392, 384; [шикувати]. Шикуй, д’їду, худбб’і. 106; 
2. ‘рівно, акуратно складати що-небудь’. Рос:йпала запалк’і - то позбирай 
да добре шихуй. 392. 



ШИШАК 


66 


ШКАРАБАЧКА 


ШИХУВАТИ 2 [шихувати] -уйу, -уйіш, недок. ‘щастити у чомусь’. 
Погода шихувала на ц’уйу готаву - добре висушила. 392; [шиховати]. Не 
давау пороху, бо мен’і не шиховатиме. 134. 

ШИШАК [шишак] -а, ч. ‘потилиця’. Заре дам по шишаку. 520. 

ШИШАН [шишан] -а, ч. ‘стусан’ 16. 

ШИШКА [шишка] -и, ж. 1. бот. ‘суцвіття хвойних рослин, вкрите 
лусочками’ (всі н. пп.); 2. ‘нижня частина веретена’ 390; 3. ‘горбок на голові 
оленя в тому місці, де були роги’ 122; 4. ‘маленький відросток на рогові козла’ 
123; 5. ‘гілка, яку застромлювали в коровай для прикраси’ 244; 6. ‘китиця з 
шерстяних ниток біля хустки’ 342. 

ШИШКИ [шишкгі] -шок, мн. ‘тс, що ШИШКА - 1. ’ (всі н. пп.); 2. ‘тс, 
що ШИШКА-5’ 134. 


ШИШЛАННЄ [шйшлан’:е] -а, с. ‘розум, пам’ять’. В тебе гит того шгіш- 
лан’:а нимайе. 466. 

ШИШНАЦЯТКА [шишнац’атка] -и, ж . /. ‘ мисливська рушниця шіст¬ 
надцятого калібру’ 37, 53, 122, 326, 340; [шишнайц’атка] 346; [шишнацатка] 
277, 421; [шишнац’етка] 331; 2. ірон. ‘стара баба, яка вдає із себе молоду 
дівчину, хоч беззубо вимовляє саме слово “шістнадцятка”’. Ти не баба - ти 
справжн’а шишнац’атка, а ше йак вставиш зуби... 392. 

ШИШНИЦЯ [шишнйц’а] -і, ж. ‘жінка, яка має дитину до місяця’ 148; 
[шйшниц’а]. Шйшниц’і не мона по грибй ходйти. 148. 

ШИЯ [шййа] -і, ж. 1. ‘частина тіла людини, яка з’єднує голову з тулубом’ 
(всі н. пп.); 2. перен. ‘звужена частина сінокосу, поля; вузький прохід серед чогось’. 
Погнав товар в шййу, а воно крунуло в дил’анку, - пууд’н’а шукав. 392. 

ШІЛЬҐУТАТЕ [ш’іл’ґутате] -айу, -айеш, недок. ‘тс, що ҐІЛЬҐАТИ’ 118. 

ШІНДИЛЬ [ш’індил’] -а, ч. ‘тс, що ШАШВІЛЬ’ 94. 

ШІПЛЯ [ш’іпл’а] -і, ж., мед. ‘малярія’ 396. 

ШКАБАРА [шкабара] -и, ж. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 123. 

ШКАВРАТ [шкаурат] -а, ч. ‘кірка, що вкриває рану, яка гоїться’ 49. 

ШКАЙ [шкай!] ‘виг., за допомогою якого заставляють собаку шукати 
слід звіра’ 176. 

ШКАЛІК [шкал’ік] -а, ч. 1. ‘маленька пляшечка місткістю 100-150 г’. 
Помй шкал’іка і налй дитйни каши, соску тоже помгі. 392; 2. ‘скляночка’. 
Шкал’ік впав і розбйвса вдребеск’і, тра брати бул’шу шкл’анку. 392. 

ШКАЛЯРУЩА [шкал’арушча] -и, ж. ‘шкаралупа яйця’ 142. 

ШКАМАРОХА [шкамароха] -и, ж., бот. 1. ‘всякий неїстівний гриб’ 215, 
217; 2 ‘тс, що МАХАМОРА’ 423. 

ШКАНДУЛЬКА [шкандул’ка] -и, ч. і ж. ‘той, хто накульгує’ 305. 

ШКАРАБА [шкараба] -и, ж. ‘дупло, що вигнило в дубові’. В шкараби 
живе кунйц’а. 224. 

ШКАРАБАЧКА [шкарабачка] -и, ж. ‘сапка з трьома зубами’ 460. 




ШКАРАБУХ [шкарабух] -а, ч. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 527. 

ШКАРАЛУПА [шкаралупа] -и, ж. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 27, 226, 504; 
[шкарал’упа] 120, 138. 

ШКАРАЛУПЛЯ [шкаралупл’а] -і, ж. ‘тс, що ШКАЛЯРУЩА’ 49. 

ШКАРАЛЮЩА [шкарал’ушча] -и, ж. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 413; 
[шкарл’ушча] 36, 176. 

ШКАРБОНЬКА [шкарббн’ка] -и, ж. ‘рибна консерва’ 34. 

ШКАРБУН [шкарбун] -а, ч. 1. ‘стоптаний чобіт або черевик’. Не човгай 
тими шкарбунами!.. 392; 2. перен. ‘старий чоловік’. А твуй шкарбун в хати? 392. 

ШКАРБУШКА [шкарбушка] -и, ж . ‘тс, що ЛОБОК - 2’ 350. 

ШКАРЛУПА [шкарлупа] -и, ж . /. ‘тс, що ШКАЛЯРУЩА’. Шкарлупу 
с’ваченого йайца к’ідали в воду и вмивалиса. 392; 2. ‘шкірка старої картоплі’ 
392; 3. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 132, 346, 463. 

ШКАРПЕТА [шкарпета] -и, ж. ‘велика шкарпетка’ 119. 

ШКАРУПА [шкарупа] -и, ж. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 20, 208,480. 

ШКАРУПКА [шкарупка] -и, ж. 1. ‘тс, що ШКАЛЯРУЩА’ 211, 428; 
2. ‘тс, що ДЛУПАХ’ 340. 

ШКВАРИТИ [шкварити] -ру, -риш, недок. ‘пекти сало’. Добре сало 
шкварити на рожн’і. 10. 

ШКВАРКА [шкварка] -и, ж. 1. ‘шматок печеного сала’ (у багатьох н. 
пп.); 2. ‘шматок сала’. Роженец’ пекти шкварку. 154; 3. ‘шкіра на потилиці.’ 
Йак вуз’му за шкварку і йак дам!.. 145. 

ШКВОРЕЧНЯ [шкворечн’а] -і, ж. ‘тс, що ШПАКАРНЯ’ 415. 

ШКВОРЕШНІК [шкворешн’ік] -а, ч. ‘тс, що ШПАКАРНЯ’ 135. 

ШКЄЛКО [шк’елко] -а, с. 1. ‘кусочок скла’ 392; 2. ‘скляний ковпачок 
гасової лампи’ 309; 3. ‘скло гасової лампи’ 309. 

ШКЄРГЕТІТИ [шк’ергет’іти] 3 ос. одн. шк’ергече, недок. ‘тс, що 
ШКРЕГЕТАТИ’ 22. 

ШКЄРТА [шк’ерта] -и, ж. ‘скирта соломи’ 6. 

ШКІДНИЦЯ [шк’іднйц’а] -і, ж. ‘та, що робить шкоду’. Сорока - 
шк’іднйц’а, бо видайе охотн’іка. 331. 

ШКІЛКА [шк’ілка] -и, ж. ‘місце, де вирощують розсаду дерев’ 32; 
[шкулка] 392. 

ШКІРОДЬОР [шк’ірод’бр] -а, ч. ‘крутіювата людина’ 326; [шкурод’бр] 392. 

ШКЛОБИТИ [шклобйти] -бл’у, -биш, недок. ‘очищати шкірку з молодої 
картоплини; шкребти’ 64; [шкоблйти] 11. 

ШКЛУБКА [шклубка] -и, ж. ‘спеціальне дерев’яне знаряддя у формі 
ножа для здирання жиру зі знятої шкури звіра’ 415. 

ШКЛЮТ [шкл’ут] -а, ч. ‘тес